ГЕОГРАФО-КРАЄЗНАВЧА ОЦІНКА ПРОЦЕСІВ ЗАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ : Географ-КРАЕВЕДЧЕСКАЯ ОЦЕНКА Процесс заселения Северной Буковины

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

круль Галина Ярославівна
УДК 911.37(477.85) (091)

ГЕОГРАФО-КРАЄЗНАВЧА ОЦІНКА
ПРОЦЕСІВ ЗАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ

11.00.02 економічна та соціальна географія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

науковий керівник
доктор географічних наук,
професор В.П. Руденко

Чернівці
2006

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. 3
ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методичні основи географо-краєзнавчого дослідження процесів заселення території історико-географічних країв.. 11
1.1. Сутність краєзнавства, його структурний зміст, об’єкт і предмет географо-краєзнавчих досліджень. 11
1.2. Місце і роль географічного краєзнавства у взаємодії з українознавчими дисциплінами. 20
1.3. Методичні аспекти географо-краєзнавчих досліджень процесів заселення історико-географічного регіону. 27
1.4. Північна Буковина як історико-географічний край та її ретроспективна динаміка. 33
Висновки до розділу 1. 45

РОЗДІЛ 2. ЧАСОВО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ ПОСЕЛЕНЬ І ФОРМУВАННЯ ПОСЕЛЕНСЬКОЇ МЕРЕЖІ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ.. 49
2.1. Етапи утворення поселень Північної Буковини. 49
2.2. Часово-просторові особливості формування поселенської мережі 58
2.3. Територіальна організація поселенської мережі на кінець періоду т.зв. викопної історії (кінець ХV ст.) 85
Висновки до розділу 2. 94

РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗМІЩЕННЯ ПОСЕЛЕНЬ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ.. 97
3.1. Особливості розташування поселень над рівнем моря. 97
3.2. Особливості розміщення поселень за їхньою відносною висотою.. 107
3.3. Залежність розміщення населених пунктів від похилу місцевості 124
3.4. Характерні риси положення поселень за експозицією схилів. 143
Висновки до розділу 3. 162

РОЗДІЛ 4. ДЕТЕРМІНІЗАЦІЯ РЕТРОСПЕКТИВНО-СУЧАСНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЛЮДНІСТЬ ПОСЕЛЕНЬ. 164
4.1. Просторово-ретроспективна структура сучасної поселенської мережі 164
4.2. Вплив природних чинників на утворення ретроспективно-сучасної структури населених пунктів. 183
4.3. Залежність людності поселень від параметра ретроспективно-сучасної поселенської мережі 196
Висновки до розділу 4. 202
ВИСНОВКИ.. 205
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 211
Д О Д А Т К И.. 227

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Гп.п., п.пос./с.пос. густота первісних поселень на одне сучасне поселення
ІГК історико-географічний край
Кв.к. хронологічний коефіцієнт ваги культур
Кп.і. кількість поселень, що існували впродовж етапу
Кп.у. кількість поселень, які утворилися за етап
На абсолютна висота
Нв відносна висота
Нн.п. наповнюваність новопосталими поселеннями
Нп.п. наповнюваність первісними поселеннями
Нт.п. наповнюваність терас поселеннями
Пм похил місцевості
РСПК ретроспективно-сучасний поселенський кущ
РСПО ретроспективно-сучасна поселенська область
РСППО ретроспективно-сучасна поселенська підобласть
РСППР ретроспективно-сучасний поселенський підрайон
РСПР ретроспективно-сучасний поселенський район
СПЕТ сумарна поселенська енергія території
СПЕТо опосередкована сумарна поселенська енергія території
ТПРСМ територія поселенської ретроспективно-сучасної мережі
Чп - пересічна частка поселень

ВСТУП

Актуальність теми. Географо-краєзнавчі дослідження у межах історико-географічних територій України нині є нечастими. Вони про­во­дяться здебільшого у межах сучасних адміністративно-терито­ріальних виділів, якими є адміністративні області, або райони. А здійснення власне краєзнавчих вишукувань потребує їхнього територіально-крає­знав­чого, а не адміністративно-прос­то­рового акцентування. Тому Північна Буковина як історико-географічний край є тією актуальною територією, в межах якої здійснювалося наше дослідження.
Часові рамки історико-географічних вишукувань, що є невід’єм­ною складовою будь-якої територіальної краєзнавчої характеристики, є доволі обмеженими. Дослідження суспільно-географічного явища чи об’єкта найчастіше не передбачає його діахронічного аналізу, тобто повної наскрізної часової характеристики від початку зародження і становлення до його сучасного стану. Важливим є оформлення істо­рико-геогра­фічного, чи географо-краєзнавчого дослідження саме в таких всеосяжно-часових межах, які, як у нашому випадку, охоплювали б період від раннього палеоліту і до теперішнього часу.
Більшість географо-краєзнавчих вишукувань, які вже побачили світ, торкаються демографічних аспектів із залученням розгляду природних, ретроспективних, етногенетичних та інших чинників, що впливають на попередні. Навіть із демографічного блоку характеристики його компонент є не рівноцінними, а наголос робиться на аналізі кількісної динаміки людності чи її етнічного складу. Для географів поселенська структура залишається „terra inkognita”, або в кращому випадку розглядаються міські поселення (міста чи містечка) від щонайдавніше староруського часу (пріоритет тут належить історикам). За нечастими випадками залучення до аналізу формування поселенської структури всіх населених пунктів чітко проступає його вибірково-наскрізний ракурс, тому що відсутня повночасова характеристика поселень. Тому вкрай необхідним є дослідження всіх населених пунктів, що формують натепер поселенський каркас будь-якої території. Причому без такого акценту власне демографічний аналіз, виходячи з наукової доцільності, буде неповноцінним.

На території Північної Буковини, порівняно з іншими історико-географічними чи адміністративними землями України, спостерігається відносна стабілізація поселенської структури (скажімо, у 1989 і 2001 рр. нараховувалася однакова кількість сільських поселень 247) та позитивна динаміка її сільської людності (за ті ж часові зрізи вона зросла, відповідно від 313,8 до 324,6 тис. осіб). Однак загальноукраїнська тенденція до погіршення демографічної ситуації торкнулася і досліджуваного регіону, бо мало місце скорочення як загальної людності з 655,1 (1989 р.) до 647,7 тис. осіб (2001 р.), так і міської відповідно, з 341,3 до 323,1 тис. осіб. Ймовірно, надалі тренд до зменшення чисельності мешканців Північної Буковини торкнеться й сільської місцевості, тому варто детально проаналізувати територіальну структуру не тільки всіх, але й сільських населених пунктів, особливо стосовно ретроспективних аспектів їхнього формування, щоб можна було здійснити коректний прогноз динаміки цих поселень та їхньої загальної людності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з тематикою науково-дослід­ницьких робіт кафедри географії і картографії України та кафедри економічної географії та екологічного менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, в яких автор приймала безпосередню участь: 1) „Географічні особливості краєзнавчого картографування України”, номер державної реєстрації 0193U027489; 2) „Краєзнавче дослідження географії Карпато-По­діль­­ського регіону України”, номер державної реєстрації 0199U001880; 3) „Еколого-еко­но­мічна та картографічна оцінка природно-ресурсного потенціалу України на базі геоінформаційних систем”, номер державної реєстрації 0197U014413; 4) „Економіко-географічний аналіз просторово-часових закономірностей розвитку природно-ресурсного потенціалу України з метою раціоналізації природокористування”, номер державної реєстрації 0100U005498. Внесок автора: географо-краєзнавча оцінка та аналіз процесів заселення регіонів України.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення теоретико-методичного підґрунтя географо-краєзнавчих досліджень заселенських процесів історико-географічного регіону, аналіз процесів утворення поселень за етапами від палеоліту до теперішнього часу, оцінка різноманітних чинників впливу на формування поселенської мережі та її розміщення від природних параметрів, з’ясу­ван­ня особливостей дії кількісних показників поселеутворення на ретроспективну і сучасну людність населених пунктів Північної Буковини.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі наукові завдання:
ü розкрити об’єктно-предметну базу географо-краєзнавчих досліджень і позиціонувати географічне краєзнавство з українознавством та висвітлити методичні особливості дослідження процесів заселення історико-географічного регіону;
ü виділити часові особливості утворення поселень Північної Буковини;
ü дослідити формування поселенської мережі регіону у контексті її часово-просторових характеристик;
ü визначити та обґрунтувати територіальну структуру мережі первісних поселень і територіальну організацію сучасної поселенської мережі Північної Буковини;
ü проаналізувати особливості розміщення сучасних поселень від різноманітних морфометричних чинників: абсолютної і відносної висоти, похилу місцевості, експозиції схилів;
ü вивчити особливості залежності утворення ретроспективно-сучасної поселенської мережі від природних чинників;
ü виявити детерміністичний зв’язок між кількісними параметрами ретроспективно-сучасного утворення поселень та їхньою людністю.
Об’єктом дослідження виступають процеси заселення Північної Буковини та їхній кінцевий результат поселенська мережа.
Предметом дослідження є теоретико-методичні засади географічного краєзнавства і географо-краєзнавчих досліджень процесів заселення історико-географіч­них країв, хронологічні особливості утворення поселень, часово-територіальні риси формування мережі поселень Північної Буковини, морфометрична просторово-поселен­ська візуалізація всього поселенського фонду регіону, територіальний устрій сучасної мережі населених пунктів у контексті сумарних заселенських рухів, хронологічно-хорологічні залежності між людністю поселень та кількісними параметрами ретроспективно-сучасної мережі населених пунктів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення теорії суспільної географії в галузі регіоналістики, географічного краєзнавства, історичної географії, географії населення, географії поселень. При написанні роботи були використані теоретичні і прикладні розробки вітчизняних і закордонних учених: М.Баранського, О.Баркова, О.Борзова, Г. Денисика, О.Діброви, К.Дубняка, Я.Жупанського, В.Замкового, О. Заставецької, Ф.Заставного, І.Ковальчука, М.Костриці, М. Крачила, В.Круля, В.Кубійовича, О.Маринича, Я.Ма­риняка, Ф.Матві­єнка-Гарнаги, І.Матрусова, Л.Нємець, Я.Олійника, М. Откаленка, М.Пістуна, В.Руденка, С.Рудницького, С.Русової, Ю.Саушкіна, А.Си­­нявського, О.Сте­панів, К.Строєва, Т.Тете­р­ського, О.Топчієва, П.Тронька, О.Ша­б­лія, Є. Шиповича, П.Шищенка, М.Янка та інших географів, краєзнавців, історико-географів, демографів, істориків.
Базуючись на міждисциплінарному підході, у дисертаційному дослідженні застосовувалися різноманітні методи, з-поміж яких виділимо наступні: діахронічного, синхронного, кореляційного, регресійного, факторного, рейтингового аналізів, порівняння, типології, аналогій, районування, картографічний, ретроспективного (часового) зрізу, графо-аналітичний, морфометричний, статистико-демографіч­ний, абстрактно-логічний, аналізу, синтезу, системного підходу тощо.
У роботі використані матеріали державного комітету статистики СРСР (1989 р.) та України (2001 р.) по Чернівецькій області, а також дані австро-угорського топографічного опису населених пунктів Буковини (1890 р.). До аналізу залучалися результати морфометричних картографічних робіт по топографічних картах М 1:100000 і М1:200000.
Наукова новизна проведеного дослідження:
1) уточнено визначення об’єкту географо-краєзнавчих дослі­джень, проведено позиціонування географічного краєзнавства у струк­турі українознавчих дисциплін, визначена їхня дотичність і розбіжність;
2) виявлені для 245 населених пунктів Північної Буковини етапи їхнього утворення, від палеоліту до кінця ХХ ст.;
3) досліджено часові і територіальні особливості формування поселенської мережі за кількісними і басейновими характеристиками;
4) вперше проведена просторова структуризація мережі первісних поселень у територіальні осередки їхньої концентрації;
5) вперше виконаний морфометричний аналіз розміщення населених пунктів сучасної та первісної мережі Північної Буковини за абсолютною і відносною висотами і за похилом схилів та їхньою експозицією. Здійснена математична детермінізація кількісно-поселен­ської структури (сучасних поселень і поселенських старожитностей) від морфометричних характеристик рельєфу;
6) удосконалена методика діахронічного аналізу просторово-ретроспективної структури сучасної поселенської мережі, на підставі якої вперше для регіону дослідження запропонована організація територіальної поселенської ретроспективно-сучасної мережі (ТПРСМ);
7) на підставі факторного аналізу вперше для Північної Буковини виявлена рейтингова важливість впливу морфометричних чинників на формування ретроспективно-сучасної структури населених пунктів;
8) математично досліджена залежність часової динаміки людності поселень від параметра ретроспективно-сучасної поселенської мережі, яким виступає опосередкована сумарна поселенська енергія території (СПЕТо).
Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані Чернівецькою обласною державною адміністрацією при вирішенні практичних питань удосконалення регіональної системи розселення в умовах трансформації суспільних відносин та при розробці програм соціально-економічного розвитку території. Матеріали дисертації є важливими для вироблення перспективних планів розвитку поселенської мережі, прогнозів демогеографічних процесів у Чернівецькій області і можуть стати складовою частиною програми розвитку туризму в регіоні.
Теоретичні положення, конкретні методики і рекомендації дисертації використовуються при викладанні нормативних курсів „Краєзнавство, „Краєзнавство і туризм”, „Демографія”, „Методи географічних досліджень”, „Географія Карпато-Подільського регіону”, „Географія рідного краю і методика її викладання”, спецкурсу „Історична географія Західної України” в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (довідка № 12-38/1191). Теоретичні і практичні положення роботи включені до наукових звітів кафедри географії України, картографії та геоінформатики і кафедри економічної географії та екологічного менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федько­вича (довідка № 11-38/1183).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій висвітлені ідеї та розробки, що належать особисто автору роботи. У процесі дисертаційного дослідження вони забезпечили вирішення поставлених завдань. У роботі містяться ті концептуальні положення, методичні підходи, в

Список литературы

ВИСНОВКИ
За результатами проведеного дисертаційного необхідно зробити такі висновки:
1. Об’єктом географічного краєзнавства є територія як простір із етнонаціональними та етнорегіональними межами. Дана територія повинна характеризуватися природними особливостями (на мезо- і мікрорівнях), своєрідністю історичного і господарського розвитку, рисами заселенсько-розселенських процесів, демографічною і поселенською структурою, суспільною інфраструктурою, матеріальною і духовною культурою її мешканців. Найоптимальнішою за осягами територіальною одиницею краєзнавства, що визначає його сутність, є історико-географічний край (ІГК). Отже, основним територіальним об’єк­том краєзнавства є ІГК як етноприродна суспільно-історична демографо-поселенська територіальна система.
2. Особливості національного краєзнавства (в т.ч. й географічного краєзнавства) й українознавства можна поділити на три види: блокові, трансблокові та позаблокові. У межах блокових властивостей простежуються чотири напрями об’єд­нань: за територією, за структурою, за національністю і за антропоцентричністю. До першого слід зарахувати територіальну панорамність. Другий об’єднує риси інтегральності і структурну багатоманітність. Напрям за національністю передбачає національну детермінованість, а останній виявляє соціальне забарвлення українського краєзнавства і, навіть географічного краєзнавства й українознавства та їхню заанґажованість людиною. Трансблоковий вид характеристичних ознак репрезентований двоїстістю, яка несе у собі прикмети територіального, структурного і національного напрямів та означеністю на феноменоло­гію, що пронизана рисами територіального, національного й антропоцентричного спрямувань. На­решті, з-поміж позаблокових (таких, що не входять в означені вище зведення) особливостей належать позірна підрядність краєзнавства українознавству та їхня відносна (часова) молодість.
3. Північна Буковина це історико-географічний край, до складу якого входять, згідно з сучасним адміністративним поділом (на 1.01.2005 р.), Путильський, Вижницький, Сторожинецький, Глибоцький, Кіцманський райони, вся територія Чернівецької міськради, майже весь Заставнівський та крайня західна частина Новоселицького районів, що разом становить 5,24 тис. км2 території. Сучасна межа між Північною Буковиною і Північною Бессарабією відповідає колишньому кордонові між Австро-Угорщиною і Туреччиною (а потім Росією).
Первісні люди почали заселяти Північну Буковину ще в ранньому і середньому палеоліті. Від се­редини V тис. до н.е. край стає регіоном постійного замешкання первісними племенами. Початок його постійної колонізації поклали племена куль­тури лінійно-стрічкової кераміки, за якими, змінюючи одні одних, існували наступні археологічні культури: трипільська, підкарпатська, культура шнурової кераміки, комарівська, культура Ноа, фракійського гальштату, західно-подільська група скіфської культури, лукашівська, липицька, черняхівська, культура карпатсь­ких курганів, празька і культура типу Луки Райковецької.
На кінець ІХ ст. Північна Буковина стає складовою частиною Київської держави. Від середини ХІІ ст. землі краю входять у Галицьке князівство, разом з яким вони у 1199 р. стали складовою Галицько-Волинської держави, де перебували до середини ХІV ст. У 1340-49 рр. у межах Північної Буковини постає історичний феномен Шипинська земля.
Північна Буковина на кінець ХІV ст. підпадає під Молдавію, а в 1514 р. разом із нею потрапляє під владу Туреччини. У 1774 р. край стає складовою Австрії, яка у 1867 р. трансформувалася в Австро-Угорщину. Після розпаду останньої в 1918 р. Північна Буковина входить до Румунії, а 1940 р. стає частиною УРСР, де й перебувала до 1991 р. Динаміка державно-політичного підпорядкування мала вплив і на адміністративно-територіальний устрій, зміни якого мали місце у 1514, 1774, 1786, 1790, 1817, 1861, 1918, 1938, 1940 рр. Адміністративно-територіальний рух Північної Буковини, що відзначався після 1944 р., проходив у межах УРСР, тому був більш-менш синхронізованим, бо виходив з одного центру.
4. На території Північної Буковини знаходиться 260 населених пунктів, які засновувалися, починаючи від палеоліту і закінчуючи ХХ ст. Загалом, виникнення поселень можна розподілити на 15 етапів: від палеоліту до 2000 рр. н.е. Під часу першого етапу людність заселила територію 21 сучасного населеного пункту і сформувався Дністерський і Прутський регіони найдавнішого заселення. Справжній „вибух” утворення поселень мав місце за період третього етапу, коли виник 51 населений пункт. Вони заповнили сточища Дністра, Прута і Сірету та сформували територію суцільного поселенського поширення, яка отримала назву т.зв. Східнобуковинського поселенського кістяка.
У ході зміни інтенсивності поселеутворення простежується пульсаційність, що полягає у чергуванні етапів із підвищенням кількості новоутворених населених пунктів та з наступним їхнім пониженням. Інша риса полягає у виділенні чотирьох пікових періодів заснування поселень (перший 3-й етап, другий 7-й етап, третій 10-й етап, четвертий 13-й етап).
5. З’ясування часових особливостей існування поселень проводилося за часовими відрізками для етапізації утворення населених пунктів. Найвагомішим із точки зору формування поселенської мережі був третій етап, упродовж якого на території сучасних 70 населених пунктів існувало 110 поселенських старожитностей. Умовне з’єднання поселень зі сточищ Дністра, Прута і Сірету у територію суцільного простягання утворило Східнобуковинську поселенську мережу, з осередком на території сучасного м. Чернівці. Пік первісного поселеутворення припав на сьомий етап, коли було зафіксовано 201 поселення у межах 104 нинішніх населених пунктів.
6. На початок 1500 р.н.е. у межах Північної Буковини існувало 157 населених пунктів із різною кількістю первісних поселень у них: від 1 до 29 (загалом було виявлено 1015 первісних поселень). На території регіону дослідження можна виділити 7 осередків скупчення первісних поселень, п’ять з яких знаходиться в долині р.Прут: Ревнянський, Горішньошерівецький, Горєцько-Валякузьмінський, Кіцманський, Магалянський. У межах сточища р. Дністер зосереджувалося два угруповання населених пунктів із великою кількістю первісних поселень: Добринівський і Онутсько-Вікнянський осередки. Отже, територія семи осередків первісної поселенської мережі об’єднує 47 населених пунктів і частини м. Чернівці, що склало майже 30% усіх поселень у Північній Буковині. Однак у їхніх межах мало місце більше половини всіх первісних поселень 518, або 51,0%, що фіксувалися на території регіону. Інші центри концентрації поселенських старожитностей не створюють територіальних осередків, оскільки не згруповані у кількості 3 і більше поселень, а розкидані або поодиноко, або групами по 2 поселення.
7. Населені пункти регіону дослідження характеризуються різним розташуванням над рівнем моря: найнижче розміщене с. Зелений Гай Новоселицького району (138,8 м), а найвище с. Сарата Путильського району (1160 м). З-поміж адміністративних районів Північної Буковини найвище розташування населених пунктів (703,7 м н.р.м.) спостерігалося в Путильському районі, а найнижче у Новоселицькому районі (184,2 м н.р.м.). Населені пункти із давнім утворенням зосереджувалися на територіях із низьким розміщенням над рівнем моря (виняток стосується земель, розташованих нижче 140,0 м, де вищеозначені поселення не утворювалися). Зі зростанням висоти місцевості (вище 280,1 м н.р.м.) кількість таких населених пунктів зменшується і, починаючи з висоти 400,1 м н.р.м., зводиться нанівець.
Відносна висота населених пунктів визначалася для сточищ 5 основних річок Північної Буковини Дністра, Прута, Сірета, Черемошу і Сучави. Динаміка висотного розташування населених пунктів мала хвилеподібний поступово-наростаючий характер із двома піками: ІІ тераса, де кількість поселень склала 21, і схил ІV-V тераси (36 поселень). Найменше поселенських об’єктів існує на заплаві і VІІ терасі (по 2 поселення), схилі заплави І тераси і схилі VІ-VІІ терас (по 3 поселення) і на І терасі (4 поселення).
Частка населених пунктів із первісними поселеннями є стабільно найбільшою, починаючи з ІІІ тераси і закінчуючи схилом V-VІ терас. У цьому висотному інтервалі вона коливається від 54,2% (схил ІІІ-ІV терас) до 66,7% (ІІІ тераса) усіх поселень кожного конкретного висотного відтинку. Окрім того, саме на цих відносних висотах зосереджується й основна кількість населених пунктів Північної Буковини 137, або майже 53%.
Розподіл поселень за інтервалами кутів похилу місцевості є, загалом, нерівномірним. Населені пункти на місцевостях із похилом до 8°00′ є найбагаточисельнішими (202 поселення). Похили місцевості, порівняно з попередніми морфометричними величинами, на формування поселенської мережі до 1300 рр. н.е. мали найбільший вплив, оскільки тіснота зв’язку між Кп.с. та інтервалами Пм. була найтіснішою (Кк = 0,90).
Чинником, що відіграє певну роль у розміщенні поселень, є й експозиція схилів. Для визначення розташування поселень були прийняті 16 румбів. Загалом, на південно-східному напрямкові зосереджується 105 населених пунктів, що значно випереджає всі інші, зокрема: південно-західний (78 поселень), північно-західний (70) і північно-східний (72). Яскравою рисою населених пунктів із первісними поселеннями є синхронність їхнього розміщення на схилах протилежної орієнтації, що свідчить про закономірність синхронного орієнтаційного розташування первісних поселень Північної Буковини. Аналізуючи поширення всіх населених пунктів на схилах 16-румбової орієнтації, можна вести мову про існування іншої закономірності асинхронного орієнтаційного розміщення всіх поселень Північної Буковини.
8. Сумарна поселенська енергія території (СПЕТ) акумулює в собі весь посе­ленський потенціал території й об’єднує ретроспективну та сучасну складову поселен­ської мережі Північної Буковини. Застосовуючи хронологічний коефіцієнт ваги культур (Кв.к.) для вирівнювання значень СПЕТ, був запропонований показник опо­середкованої сумарної поселенської енергії території (СПЕТо). СПЕТо виступає пара­метром, що кількісно складався впродовж усього періоду заселення регіону і є загальним підсумком заселенської енергії мешканців: індивідуальної (населений пункт) і групової (об’єднання поселень у мережу). Пересічна величина СПЕТо для Північної Буковини склала 78,9 бала. Отже, середнім рівнем величин СПЕТо є 60,1-80,0 балів. Значення, вищі від 80,0 балів, можна стратифікувати на 10 рівнів. На підставі терито­ріального зосередження поселень зі щонайбільшими, дуже високими, високими і під­ви­ще­ними величинами СПЕТ виокремлюється територія поселенської ретроспек­тивно-сучасної мережі (ТПРСМ). За даними СПЕТо нараховується 30 осередків ТПРСМ.
За результатами рейтингового аналізу за 13 показниками виокремлено 6 щаблів сумарних рейтингових показників, до яких були застосовані відповідні означення: 1) ≤ 50 балів ретроспективно-сучасна поселенська область (РСПО); 2) 51-60 балів підобласть (РСППО); 3) 61-70 балів район (РСПР); 4) 71-90 балів підрайон (РСППР); 5) 91-110 балів кущ (РСПК) і 6) ≥ 111 балів підкущ (РСППК). Виходячи з цього, наявна поселенська територіальна структура Північної Буковини набула наступного вигляду: у сточищі р. Прут виокремлюються Кіцмансько-Мамаївська, Коровійська і Топорівська РСПО, Горішньошерівецький РСПР і Рошинський РСППР. У долині р. Дністер знаходяться: Звенячинська РСППО, Митківсько-Онутський РСППР і Василівський РСПК. На вододілі Дністра і Прута розміщується Малокучурівський РСППР, а на правобережжі р. Сірет Кам’янський РСППК.
9. Для виявлення особливостей і характеру залежності виникнення та існування поселень від абсолютної (На) і відносної (Нв) висоти розміщення поселення, похилу місцевості (Пм) та експозиції схилів (ЕС) був проведений регресійний аналіз між СПЕТ = f(На), СПЕТ = f(Нв), СПЕТ = f(Пм) і СПЕТ = f(ЕС), для якого коефіцієнт кореляції (Кк) склав, відповідно, 0,70; 0,36; 0,45 і 0,04. Отже, абсолютна висота розміщення поселень і похил місцевості мали найбільший вплив на формування поселенської мережі. Характер детермінованості величин СПЕТо від На, Нв, Пм і ЕС повторив закономірність залежностей СПЕТ від тих же природних чинників. Причому, для двох природних параметрів, які за вагомістю дії як на СПЕТ, так і на СПЕТо мають однаковий вплив, спостерігалася краща тіснота зв’язку (Кк = 0,71 і 0,49).
10. У результаті проведеного регресійного аналізу залежності Лп = f(СПЕТо) отриманий зв’язок між трьома групами величин виявив дуже високу тісноту впливу: для Лп (1890 р.) = f(СПЕТо) коефіцієнт кореляції (Кк) склав 0,93; для Лп (1989 р.) = f(СПЕТо) 0,95 і для Лп (2001 р.) = f(СПЕТо) 0,94. Отже, для Північної Буковини виявлена пряма відповідність між розмірами людності поселень та часом і тривалістю їхнього заселення. При цьому, чим поселення давніше замешкане, тим більшою є чисельність населення в ньому. Ступінь достовірності даної закономірності для Лп і СПЕТо коливався від 0,868 (1890 р.) до 0,899 (1989 р.), тобто означені взаємозалежності відповідали для 87-90% випадків значень Лп і СПЕТо.
Пряма відповідність зміни величин людності поселень (Лп) величинам СПЕТо, для всієї Північної Буковини спостерігається від величин СПЕТо ≥200 балів, для Прут-Дністерського межиріччя від 150-160 балів, а для Прут-Сіретського межиріччя і Карпат від 120-130 балів. Обернено пропорційна залежність Лп = f(СПЕТо) фіксується на значно коротших відтинках величин СПЕТо відповідно, від 0-200; 0-150-160 і 0-120-130 балів. Останній функціональний зв’язок стає не актуальним, тобто вплив СПЕТо на людність поселень знівельовується на переломі ХХ і ХХІ ст. як для всієї Північної Буковини, так і для її південної частини (Прут-Сіретського межиріччя і Карпат). Виняток складає лівобережжя р. Прут і правобережне сточище р. Дністер, де обернено пропорційний зв’язок Лп = f(СПЕТо) наявний упродовж всього періоду 1890-2001 рр.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антоненко М.І. Заселення Донбасу: соціально-економічні та етно-національні аспекти (сер. ХІХ поч. ХХ ст.): Автореф. дис. ... к.і.н. (07.00.02). Дніпропетровськ, 1994. 22 с.
2. Аркас М. Історія Північної Чорноморщини. Торонто: Гомін України, 1969. Т. 1. 350 с.
3. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья: каменный век. К.: Наук. думка, 1987. 129 с.
4. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья: раннеславянский и древнерусский периоды. К.: Наук. думка, 1990. 187 с.
5. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья: энеолит, бронза и раннее железо. К.: Наук. думка, 1990. 184 с.
6. Археология Украинской ССР. К.: Наук. думка, 1985. Т.1. 568 с.; 1986. Т. 2. 592 с.; 1986. Т. 3. 576 с.
7. Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині доби бронзи та раннього заліза. К.: Наук. думка, 1982. 195 с.
8. Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині кам’яного віку. К.: Наук. думка, 1981. 310 с.
9. Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині ранньослов’янського і давньоруського періодів. К.: Наук. думка, 1982. 268 с.
10. Археологічні пам’ятки Української РСР. К.: Наук. думка, 1966. 463 с.
11. Археологія Української РСР. К.: Наук. думка, 1971. Т. 2. 504 с.
12. Аулих В.В.Славяне Прикарпатья и Волыни в VIII-X вв. // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). К.: Наук. думка, 1990. С. 68-77.
13. Баженов Л.В. Становлення і розвиток історичного краєзнавства Правобережної України (поч. ХVІІІ перші десятиріччя ХХ ст.): Автореф. дис.... док.і.н. (07.00.01). К., 1996. 34 с.
14. Балагури Э.А. Культура Ноа // Археология Украинской ССР. Первобытная археология. К.: Наук. думка, 1985. Т.1. С. 481-489.
15. Баран В.Д. Памятники черняховской культуры //Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский период). К.: Наук. думка, 1990. С. 47-55.
16. Баран В.Д. Пражская культура // Археология Украинской ССР. Раннеславянский и древнерусский периоды. К.: Наук. думка, 1986. Т. 3. С. 135-153.
17. Баран В.Д. Пражская культура // Этнокультурная карта территории Украинской ССР в I тыс н.э. / Баран В.Д., Максимов Е.В., Смиленко А.Т. и др. К.: Наук. думка, 1985. С. 76-85.
18. Баран В.Д. Пражская культура //Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский период). К.: Наук. думка, 1990. С. 59-68.
19. Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. К.: Наук. думка, 1991. 144 с.
20. Березанская С.С. Комаровская культура. Восточнотшинецкая культура // Археология Украинской ССР. Первобытная археология. К.: Наук. думка, 1985. Т. 1. С. 428-445.
21. Бибиков С.Н., Збенович В.Г. Ранний этап трипольской культуры // Археология Украинской ССР. Первобытная археология. К.: Наук. думка, 1985. Т.1. С. 193-206.
22. Вакуленко Л.В. Пам’ятки підгір’я Українських Карпат першої половини І тис. н.е. К.: Наук. думка, 1977. 142 с.
23. Вакуленко Л.В., Смишко М.Ю. Культура карпатских курганов // Археология Украинской ССР. Раннеславянский и древнерусский периоды. К.: Наук. думка, 1986. Т.3. С. 113-127.
24. Веклич М.Ф., Матвиишина Ж.Н., Веклич В.М. Палеогеографические этапы и стратиграфия плиоцена и плейстоцена Среднего и Нижнего Придністров’я // Физическая география и геоморфология. 1983. - № 29. С. 66-78.
25. Верменич Я.В. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні. К.: Ін-т історії України НАН України, 2003. 516 с.
26. Винокур І.С. Черняхівська культура: витоки і доля /За ред. С.Трубчанінова. Кам’янець-Подільський: Абетка; Оіюм, 2000. 376 с.
27. Винокур І.С., Гуцал А.Ф. та ін. Довідник з археології України. Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області. К.: Наук. думка, 1984. 224 с.
28. Вісьтак О., Шаблій О. Краєзнавчі дослідження українських географів у міжвоєнний період // Історія української географії. Спец. випуск: Краєзнавство. Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. Вип. 2 (4). С. 24-29.
29. Возний І.П., Пивоваров С.В. Гнізда поселень VІІІ-ХІІІ ст. на території Північної Буковини та Чернігівщини // Старожитності Південної Русі. Чернігів: Сіверянська думка, 1993. С. 60-67.
30. Воропай Л.И., Куница М.Н. Селитебные геосистемы физико-географических районов Подолии. Черновцы: ЧГУ, 1982. 92 с.
31. Воропай Л.І., Куниця М.М., Куниця М.О. Еволюційно-географічні основи краєзнавства // Географічне краєзнавство: сучасний стан і перспективи. Житомир: Льонок, 1992. С. 8-9.
32. Гаврилів Б.М. Розвиток українського історичного краєзнавства на Прикарпатті (ХІХ поч. ХХ ст.): Автор. дис. ... к.і.н. Чернівці, 1996. 24 с.
33. Гудим-Левкович О.М. Демографічна реконструкція черняхівського населення України ІІІ-V ст. н.е.: Автор. дис.... к.і.н. (07.00.04). Київ, 1997. 24 с.
34. Даниленко В.Н. Неолит Украины. Главы древней истории Юго-Восточной Европы. К.: Наук. думка, 1969. 259 с.
35. Даниленко В.Н. Энеолит Украины. К.: Наук. думка, 1974. 176 с.
36. Денисик Г., Чиж О. Рівні краєзнавчого пізнання // Історія української географії. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. Вип. 1 (7). С. 40-41.
37. Джаман В.О. Регіональні системи розселення: демогеографічні аспекти Чернівці: Рута, 2003. 392 с.
38. Дмитрієнко М.Ф., Маркова О.Є. Адміністративно-територіальний поділ Української РСР з 1917 по 80-ті рр. ХХ ст. // Історико-географічні дослідження на Україні: Зб. наук. праць. К.: Наук. думка, 1992. С. 3-13.
39. Дністрянська Н.І., Дністрянський М.С. Географія поселень Львівської області. Львів: ВНТЛ, 2001. 56 с.
40. Долуханов П.М. Палеогеография мезолита и неолита Европы по палинологическим данным // Палинология голоцена и марино-палинология. М.: Наука, 1973. С. 80-82.
41. Дорошенко Д. Розвиток науки українознавства в XIX і на початку XX століть та її досягнення // Д. Антонович. Українська культура. - Мюнхен: Укр. тех.-господ. ін-т, 1988. - С. 19-33.
42. Доценко А.І. Районування розселення як проблема удосконалення його територіальної організації. // Укр. геогр. журнал. 2001. - № 1. С. 16-21.
43. Дубняк Кость. Що таке краєзнавство // Історія української географії 2005. Вип. 12. С. 44-47.
44. Жупанський Я.І., Круль В.П. Краєзнавча ієрархічна структура українських етнічних земель // Матеріали першого міжнародного семінару з теорії і практики регіонального географічного краєзнавства. Тернопіль, 1999. С. 13-21.
45. Жупанський Я.І., Круль В.П. До питання про географічні засади сучасного національного краєзнавства // Укр. геогр. журнал. - 1993. - ч. 3. - С. 52-55.
46. Жупанський Я.І., Круль В.П. До територіального обґрунтування українських етнічних земель // Науковий вісник Чернівецького університету. Географія. - Чернівці: ЧДУ, 1996. - Вип. 3. - С. 130-142.
47. Жупанський Я.І., Круль В.П. Про об’єкт і предмет вивчення національного краєзнавства // Краєзнавство. 1994. ч. 1-2. С. 3-6.
48. Жупанський Я.І., Круль В.П. Роль і місце географічного краєзнавства у структурі національного краєзнавства // Географічне краєзнавство: сучасний стан і перспективи. Житомир: Льонок, 1992. С. 3-4.
49. Загульська О.Б. Особливості малюнків розселення у ландшафтах Західної України // Наукові записки Вінницького державного педуніверситету ім. М. Коцюбинського. Серія: Географія. 2003. Вип. 6. С. 135-140.
50. Заставецька О. Концептуальні засади побудови навчально-методичних посібників та підручників для учнів з географії рідного краю // Історія укр. геогр. Спецвипуск: Краєзнавство. Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. Вип. 2 (4). С. 53-54.
51. Заставний Ф. Українські етнічні землі. Львів: Світ, 1993. 176 с.
52. Захарук Ю.Н., Телегин Д.Я. Культура линейно-ленточной керамики // Археология Украинской ССР. Первобытная археология. К.: Наук. думка, 1985. Т. 1. С. 126-133.
53. Заячук М. Краєзнавчий підхід у сучасній шкільній географії: проблеми та перспективи // Історія української географії. Спец. випуск: Краєзнавство. Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. Вип. 2 (4). С. 56-57.
54. Збенович В.Г. К проблеме происходжения трипольской культуры // Первобытная археология поиски и находки. К.: Наук. думка, 1980. С. 124-145.
55. Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Киммерийское время (IX пер. пол. VII ст. до н.э.) // Археология Украинской ССР. Скифо-сарматская и античная археология. К.: Наук. думка, 1986. Т.2 С. 18-43.
56. Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Памятники Лесостепи // Археология Украинской ССР. Скифо-сарматская и античная археология. К.: Наук. думка, 1986. Т.2 С. 90-128.
57. Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1969. 672 с.
58. Канюса А.М. Наукові та громадські форми історичного краєзнавства на Поділлі (кін. 50-х 80-і рр. ХХ ст.): Автореф. дис... канд.і.н. (07.00.01). Донецьк, 2001. 19 с.
59. Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования. М.: Наука, 1987. 440 с.
60. Ковальчук І. Історико-географічний аналіз, синтез і прогноз: суть і значення для становлення географічного українознавства // Матеріали V конгресу Міжнародн. асоціації україністів: Соціально-гуманітарні науки. Чернівці: Рута, 2004. С. 301-312.
61. Ковтонюк М.Е. География населения и проблемы расселения Ровенской области: Автореф. дисс. канд.геогр.н. Киев, 1971. 20 с.
62. Ковтун В.В., Обозний В.В. Історико-географічні краї як об’єкти вивчення у курсі шкільної географії // Укр. геогр. журнал. 1997. - № 4. С. 61-63.
63. Козак Д.Н. Слов’яни у другій чверті І тис н.е. // Толочко П.П. Козак Д.Н. та ін. Давня історія України. К.: Либідь, 1995. Кн. 2. С. 27-39.
64. Козюра І.В. Розвиток історичного краєзнавства на Полтавщині в 20-30-х рр. ХХ ст.: Автор. дис.... к.і.н. Харків, 1998. 18 с.
65. Конопля В.М. Трипольская культура Прикарпатья // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (энеолит, бронза и раннее железо). К.: Наук. думка, 1990. С. 18-26.
66. Константинов О.А. Опыт выявления районов расселения СССР // География населения и населенных пунктов СССР. Л.: Наука, 1967.
67. Кордуба М. Молдавсько-польська границя на Покутті до смерті Стефана Великого // Науковий збірник, присвячений проф. М.Грушевському мучениками й прихильниками з нагоди його десятилітної наукової праці у Галичині (1894-1904). Львів, 1906. С. 158-184.
68. Коржик В.П. Поширення селитебних геокомплексів Чернівецької області // Фізична географія та геоморфологія. К.: Вища шк., 1976. Вип. 15. С. 35-41.
69. Коржик В.П. Точка відліку в історико-географічних дослідженнях // Географічне краєзнавство: сучасний стан і перспективи. Житомир: Льонок, 1992. С. 11-12.
70. Костриця М. Внесок професора К.В. Дубняка в теорію географічного краєзнавства // Історія української географії. 2005. Вип. 12. С. 33-39.
71. Костриця М.Ю. Наукове географічне краєзнавство: до питання про предмет і об’єкт вивчення // Укр. геогр. журнал. 1998. - № 4. С. 37-39.
72. Круль (Чернюх) Г. Особливості національного краєзнавства та українознавства // Матеріали V конгресу Міжнародн. асоціації україністів: Соціально-гуманітарні науки. Чернівці: Рута, 2004. С. 322-325.
73. Круль В. Морфометричні особливості заселення Галичини впродовж Х-ХХ ст. // Наук. записки ТДПУ ім. В.Гнатюка. 2000. - № 2. С. 35-39.
74. Круль В. Про ретроспективну основу поселенського навантаження на територію (на прикладі Західної України) // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. Тернопіль, 2004. - № 2. ч. 1. С. 184-191.
75. Круль В. Ретроспективна географія поселень Західної України: Монографія. - Чернівці: Рута, 2004. 382 с.
76. Круль В., Заячук М., Чернюх Г. Морфометричні характеристики рельєфу як вияв потенціалу заселюваності території // Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України / Тези ІІ Всеукр. наук.-метод. конфер. Чернівці: Рута, 2000. С. 54-55.
77. Круль В., Чернюх Г. Динаміка адміністративно-територіального устрою Галичини // Регіональне географічне краєзнавство: теорія і практика. Матер. Другого Всеукр. семінару. - Тернопіль, 2002. Частина 2. С. 121-129.
78. Круль В.П. Детермінованість процесів розселення Га