ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС КАРПАТСЬКОГО РЕҐІОНУ УКРАЇНИ: СТРУКТУРА ТА ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ : ТУРИСТИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС Карпатского региона УКРАИНЫ: СТРУКТУРА И ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

СТЕЦЮК ОКСАНА ВАСИЛІВНА

УДК 911.3:796.5 (477.8)

ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС КАРПАТСЬКОГО РЕҐІОНУ УКРАЇНИ: СТРУКТУРА ТА ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Спеціальність 11.00.02 економічна і соціальна географія

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник
доктор географічних наук,
професор Заставний Федір Дмитрович

Львів 2006

З М І С Т

Вступ

4

Розділ 1. Теоретико-методологічні та методичні основи суспільно-гео-графічного дослідження реґіонального туристичного комплексу

10

1.1. Туристичний комплекс реґіону як об’єкт вивчення суспільної географії

10

1.2. Сучасні концепції суспільно-географічного вивчення сфери туризму

29

1.3. Методичні основи суспільно-географічного аналізу туристичного комплексу реґіону

39

Розділ 2. Передумови та чинники формування і розвитку туристичного комплексу Карпатського реґіону

43

2.1. Історико-географічні особливості розвитку туристичного комплексу Карпатського реґіону

43

2.2. Рекреаційно-туристичні ресурси Карпатського реґіону

51

2.3. Туристичний комплекс як складова соціально-економічної сфери реґіону

57

Розділ 3. Компонентно-функціональна структура туристичного комплексу Карпатського реґіону

64

3.1. Функціональна структура

64

3.2. Компонентна структура

74

3.3. Проблеми удосконалення компонентно-функціональної структури

111

Розділ 4. Територіальна структура туристичного комплексу Карпатського реґіону

115

4.1. Територіальна структура

115

4.2. Районування туристичного комплексу реґіону

120

4.3. Проблеми удосконалення територіальної структури туристичного комплексу

151

Розділ 5. Перспективи розвитку туристичного комплексу Карпатського реґіону

155

5.1. Шляхи удосконалення системи державного управління та місцевого самоврядування на територіях пріоритетного розвитку туризму у реґіоні

155

5.2. Перспективний розвиток інвестиційної, інноваційної та інформаційної складових туристичного комплексу реґіону у загальноєвропейському контексті

160

Висновки

168

Список використаних джерел

174

Додатки

197

ВСТУП
Упродовж ХХ ст. туризм еволюціонував від форми розваг представників вищого соціального прошарку суспільства у невід’ємну сферу його життєдіяльності. У системі потреб сучасної людини потреби у насиченому позитивними емоціями дозвіллі нині посідають місце одразу після фізіологічних потреб та прагнення до соціальної самореалізації.
Туризм перетворився на найдинамічніше зростаючий сектор світового господарства, у ХХІ ст. йому відводиться роль локомотива” постіндустрі-ального розвитку розвинених суспільств. Нині ця сфера прикладання людської праці забезпечує робочими місцями кожного десятого економічно активного мешканця розвинених країн й охоплює міжгалузевий сектор виробництв послуг і товарів туристичного споживання та ще близько двадцяти т. зв. супутніх й обслуговувальних туризм галузей економіки. Для означення цього міжгалузевого сектора господарства західні науковці використовують поняття туристична індустрія”, що за змістом близьке поняттю міжгалузевий туристичний комплекс” (ТК).
Сучасні обсяги внутрішнього туристичного споживання й експорту національного турпродукту на зовнішні ринки, рівні розвитку національної мережі рекреаційних і готельних закладів, розгалуженої структури компаній турпосередників, турперевізників та виробників засобів виробництва” і товарів туристичного споживання дають підстави для віднесення міжгалузе-вого туристичного комплексу до числа пріоритетних секторів економічної спеціалізації України.
Актуальність теми. В умовах розширення ЄС впритул до українських кордонів та активізації євроінтеграційних процесів в Україні на державному й реґіональному рівнях існує нагальна потреба у концептуальному пере-осмисленні геопросторових й функціональних рис туристичного загоспода-рювання прикордонного Карпатського реґіону (КР), що охоплює Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську й Чернівецьку обл. і є складовою частиною Карпатського єврореґіону як повноправної геопросторової одиниці модерної Європи реґіонів”.
Структурна трансформація суспільно-економічних відносин 90-х років зумовила занепад, нерентабельність, відставання від стандартів сервісу й затяжну стагнацію історично складеної в КР мережі закладів рекреації. Її наслідками за період 1991 2000 рр. стало згортання мережі закладів рекреації та готелів, звільнення понад 25 тис. працівників рекреаційної сфери тощо. Проте, паралельно з розвалом системи централізованого профспілкового і соціального туризму КР одним з перших в державі ступив на шлях розбудови модерної ринково конкурентоспроможної туристичної інфраструктури, наближеної до взірців і стандартів ЄС. Тому, на цьому етапі ринкової самоорганізації реґіонального ТК надзвичайно актуальними є дослідження явищ, процесів, закономірностей і тенденцій його геопросторової розбудови, субгалузево-структурної реорганізації, особливостей функціонування та перспективних полюсів росту”.
До актуальних напрямків суспільно-географічного вивчення туристичної сфери КР відносимо обґрунтування ролі ринково-економічних, споживчо-соціальних, комунікаційних, іміджевих та ін. чинників, що поряд з природ-ними та історико-культурними ресурсами визначають географію туристичних потоків у реґіоні, формують риси сучасної геопросторової організації реґіонального ТК та його супідрядних таксономічних одиниць.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукової теми кафедри географії України Львівського національного університету імені Івана Франка Актуальні питання географії України” (№ держреєстрації 0101U006377).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягала в аналізі територіальної та компонентно-функціональної структури ТК КР України в цілому, так і його окремих галузевих складових, обґрунтуванні ролі ТК у структурі реґіонального господарства, визначенні перспектив його подальшого розвитку.
Згідно з метою було визначено такі завдання:
розкрити історико-географічні й ресурсні передумови формування ТК КР України;
проаналізувати параметри, що визначають роль ТК у структурі сучасного господарства реґіону;
виявити напрямки й масштаби реорганізації рекреаційно-туристичної сфери КР у 1991 2005 рр.;
визначити сутнісні риси географії туристичних потоків у реґіоні;
виявити закономірності територіальної організації та провести районування ТК КР України;
оцінити внутрішньореґіональні диспропорції розвитку сфери туризму;
сформувати пропозиції щодо удосконалення територіальної структури і досягнення збалансованого розвитку туризму з урахуванням екологічного чинника й інтересів місцевих громад.
Об’єктом дослідження є туристичний комплекс КР України.
Предметом дослідження є географічні особливості формування, сучасна структура і територіальна організація туристичного комплексу КР України.
Методологія та методи дослідження. Методологічною основою дослідження слугували засадничі положення теорії суспільної географії, зок-рема рекреаційної географії та географії туризму. Теорія та методи дисертації ґрунтуються на наукових розробках з цієї проблематики М.Крачила, О.Любіцевої, О.Бейдика, М.Долішнього, В.Кравціва, В.Мацоли, О. Шаблія, О.Топчієва, Н.Недашківської, Я.Олійника, Л.Руденка, І.Яковенка, С.Кузика, Н.Сажнєвої та інших українських вчених економіко-географів. У вирішенні поставлених завдань, крім загальнонаукових, використовувались сучасні методи суспільно-географічних досліджень: картографічний, математичний, статистичний, порівняльно-географічний, історико-географічний, типізації, польових спостережень.
Інформаційною основою в процесі підготовки дисертаційної роботи стали статистичні матеріали, зібрані в управліннях та відділах туризму облдержадміністрацій, Державному комітеті статистики та Державній турадміністрації України, польові, проектні та картографічні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів. Виконана робота є оригінальним авторським дослідженням, яке узагальнює, поглиблює і конкретизує теоретико-методичні засади суспільно-географічного аналізу реґіонального міжгалузевого ТК та розкриває територіальну й компонентно-функціональну структуру ТК Карпатського реґіону України.
За результатами дослідження:
розкрито часові та просторові межі впливу головних чинників формування ТК КР України: географічного положення та рекреаційно-ресурсних передумов, історичних особливостей формування карпатської рекреаційної інфраструктури та соціально-економічного розвитку реґіону;
визначено роль ТК у структурі сучасного господарства реґіону на основі комплексного аналізу низки показників його соціально-економічного розвитку й товарної спеціалізації;
охарактеризовано напрямки й масштаби реорганізації окремих галузей туристичного комплексу КР у 1991 2005 рр., окреслено тенденції їхньої ринкової й геопросторової еволюції;
визначено кількісні, соціально-мотиваційні та просторово-часові аспекти географії туристичних потоків у реґіоні;
виявлено сучасні закономірності територіальної організації ТК КР України, на підставі чого зроблено туристичне районування реґіону;
оцінено масштаби внутрішньореґіональних диспропорцій розвитку окремих галузевих складових реґіонального ТК;
запропоновано низку управлінських, геомаркетингових та економічних механізмів суспільної діяльності щодо удосконалення територіальної структури і досягнення збалансованого розвитку туризму з урахуванням екологічного чинника й інтересів місцевих громад КР.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретико-методичні та аналітично-рекомендаційні результати дисертаційної роботи можна викори-стовувати для суспільно-географічного вивчення ТК інших реґіонів України, удосконалення системи територіальної організації та управління туристичною галуззю. Прикладні результати й рекомендації можуть бути використані:
управліннями чи відділами курортів і туризму облдержадміністрацій та профільними відділами райдержадміністрацій КР для оптимізації місцевих стратегій управління галуззю;
Радою з туризму Карпатського реґіону, недержавними туристичними організаціями та міжнародними інвестиційними фондами як інформаційна основа для реалізації туристичних проектів у КР України;
у розробці комплексних програм розвитку туризму та ширше соціально-економічного розвитку адміністративних одиниць КР. Основні положення дисертації є інформаційною основою в ході реформування соціальної інфраструктури, відродження місцевих промислів і традицій сільського туризму, удосконалення реґіональних підходів щодо використання природних і трудових ресурсів КР;
у процесі формування реґіональної політики українських територій Карпатського єврореґіону щодо вдосконалення територіальної структури рекреації і комунікацій масового туризму, збереження та економічного відродження депресивних поселень та гірських районів Українських Карпат;
для формування комплексної наукової моделі екозорієнтованого рекреаційного природокористування та рекреаційно-туристичного освоєння Карпатського реґіону України;
у навчальному процесі студентів географічних та економічних спеціальностей при розробці і викладанні спецкурсів Економічна і соціальна географія України”, Географія туризму”, Рекреаційно-туристичний потенціал Карпатського реґіону” тощо.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем особисто. Співавторські ідеї та розробки не використовувались.
Апробація результатів роботи. Основні результати дисертаційного дослідження доповідали на всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях: Молодіжні ініціативи в історичній науці” (Львів, 2000), Студентський рух на межі тисячоліття” (Львів, 2000), Актуальні проблеми географічного українознавства на зламі тисячоліть (до 100-річчя від дня народження Володимира Кубійовича)” (Львів, 2000), Перспективні напрями молодіжного туризму у Львівській області (Львів, 2001), „Сучасний стан та перспективи розвитку й використання ресурсів Українських Карпат” (Хуст, 2006), а також обговорювалися на щорічних наукових конференціях географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (1999 2006).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 8 одноосібних наукових праць (у томучислі 4 у виданнях, рекомендованих ВАК України).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Робота викладена на 223 сторінках (150 сторінок основного тексту), містить 3 таблиці, 41 рисунок та 38 додатків (27 сторінок). Список використаних літературних джерел нараховує 314 назв (23 сторінки).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У сучасній географічній науці формується новий напрямок наукових досліджень географія туризму. До аналізу геопростовових особливостей реґіонального розвитку сфери туризму географія туризму підходить на концептуально-методологічній основі вчення про міжгалузеві територіальні комплекси”. Адже на поч. ХХІ ст. індустрію туризму формують ряд первинних галузей туроператорська, готельна, санаторно-курортна, відпочинково-туристична, ресторанна, що налічують тисячі підприємств і формують потужний сектор національного господарства. Сюди ж залічуємо групи обслуговувальних та забезпечувальних галузей, що виробляють послуги та товари туристичного споживання.
1. Об’єктом дослідження виступає Карпатський реґіон України як один з основних відпочинково-туристичних районів держави та складова Карпат-ського єврореґіону. Розвиток туризму на даній території має тривалу історію й власні традиції, закладені в добу курортного й активно-туристичного освоєння його рекреаційних ресурсів у XVII першій пол. ХХ ст. На формування сучасної територіальної організації, компонентної структури та функціональної спеціалізації ТК КР визначальний сукупний вплив чинять: географічне положення (прикордонне з ЄС, комунікаційне та ін.), рекреаційно-ресурсний потенціал, історичні особливості розвитку системи реґіонального розселення, рівень розвитку карпатської рекреаційної інфраструктури; показники соціаль-но-економічного розвитку реґіону.
2. На основі комплексного аналізу показників соціально-економічного розвитку й товарної спеціалізації визначено вагому роль ТК у структурі сучас-ного господарства КР. Для об’єктивної оцінки нами здійснено порівняння галузей виробництва реґіону у співмірних величинах (грошовому еквіваленті) вартості їх основних засобів. Галузевий розподіл вартості основних засобів вказує на те, що найбільша їх частка зосереджена в промисловому виробництві 32,89 % та с/г 5,20 %. Поряд з цим, доволі значна частка вартості основних засобів КР зосереджена в галузях, що утворюють туристичну інфраструктуру: транспорті і зв’язку, торгівлі, ресторанному та готельному господарстві. Станом на 2003 р. на них сукупно припадало 19,88 % від вартості усіх основ-них засобів КР (а в 2000 р. цей показник становив взагалі 21,88 %, тобто понад 1/5 вартісного еквіваленту всіх основних виробничих засобів реґіону). Частка населення, зайнятого на підприємствах туристичного господарства у загальній структурі зайнятості населення, характеризує аспект трудомісткості ТК КР. За цим параметром КР поступається лише АР Крим, м. Севастополю та Одеській обл. Загалом у первинних закладах ТК КР станом на 01.01.2005 р. зайнято 24446 працівників, що складає 14 % зайнятих у відповідному секторі господарства України. За показником фінансових обсягів реалізації населенню послуг туризм у реґіоні поступається лише послугам гуртової й роздрібної торгівлі та електро-, водо- й газопостачання населенню.
Отож маємо всі підстави вести мову про те, що туристичне господарство КР сформувалося в доволі потужний сектор реґіональної економіки, і позиції його, з огляду на наявний рекреаційно-ресурсний і працересурсний потенціал, обсяги туристичних потоків та тренди розвитку санаторно-курортного і ресто-ранно-готельного обслуговування, у галузевій структурі господарського комп-лексу зміцнюються. Однак, максимізувати потужності й ідеалізувати еконо-мічну роль ТК у компонентній структурі господарства КР не варто. У цьому плані ми поділяємо думку О. І. Шаблія про те, що мова може іти не про максимальний розвиток рекреаційної сфери, а про її оптимальне місце і роль у господарській структурі реґіону” [247, с. 718].
3. Туристичний комплекс КР вирізняє збалансованість потоків туристів: станом на 2004 р. на 51348 іноземних туристів, які відвідали реґіон, припадає 56932 туристів, які виїжджали з нього за кордон, при загальному домінуванні внутрішніх турпотоків на рівні 207407 осіб. КР, з огляду на вигідність географічного положення по відношенню до країн Європи, має домінуючий європейський вектор у геопросторовій структурі сучасних турпотоків. Ця обставина вирізняє його з поміж усіх інших реґіонів України і від загально-державних показників. Так, якщо близько 1/3 інтуристів в Україну забезпечує РФ, у КР частка російських туристів у 2001 2004 рр. не перевищувала 5,5 6,5 %. Натомість, тут основними туристами є громадяни Польщі, на яких припадає в середньому 24 26 %. КР обирає місцем відвідин 44 % австрій-ських, 34 % угорських, 27 % канадських туристів, які в’їжджають на територію України. Загалом же популярність КР серед інтуристів висока і має стабільну тенденцію до зростання. Однак, за обсягами інтуристів між областями КР мають місце значні диспропорції. Із суттєвим відривом домінує Львівська обл., на яку за період 2001 2004 років припадає пересічно 27 30 тис. щорічних відвідувачів з-за кордону, що становить 67,5 % від усіх іноземних гостей реґіону. Геопросторова структура виїзних турпотоків у загальнодержавному й реґіональному зрізах подібна.
4. Організаційно-розподільчі важелі туризму в КР зосереджені в руках” турфірм Львова й області. На Львівщині станом на 01.01.2005 р. функціонують 59 зі 100 компаній-туроператорів та 43 % середніх і дрібних фірм-турагентів КР. Саме львівські компанії (а також столичні туроператори), в основному, створюють, просувають на ринок і контролюють збут турпродукту в межах Львівської й Івано-Франківської обл. Натомість, ринки збуту турпослуг Закар-паття й Буковини, здебільшого, контролюються місцевими туроператорами.
У функціональній структурі реґіонального ТК провідне місце належить готельному господарству. У КР станом на 01.01.2004 р. діяло 167 нічліжних закладів (14,0 % закладів України), в яких у 2004 р. було обслужено 11 % усіх приїжджих у дані заклади розміщення. Аналіз динаміки кількості даних закладів у КР дає підстави виділяти два періоди їх розвитку: період спаду й згортання мережі нічліжних закладів (1991 2000) в умовах загального економічного спаду в країні та сучасний період відновлення потужностей й розбудови галузі (з 2001 р.). Так, з 2000 р. загальна кількість нічліжних закладів у реґіоні зросла на 21 підприємство. Для даного періоду притаманна тенденція істотного приросту щорічних обсягів відвідувачів готелів. Так, за три роки (до 01.01.2005 р.) кількість осіб, обслужених готелями КР, виросла майже на третину (на 75 тис. осіб) і склала 420580 гостей. Темп середньорічного зростання становить 4 6 %.
5. Рекреаційну галузь ТК КР формує не менш розгалужена, ніж готелі, мережа закладів курортного типу: санаторії і пансіонати з лікуванням, профі-лакторії, пансіонати і будинки відпочинку, туристичні бази і притулки. За останні 15 років мережа цих закладів суттєво поповнилася приватними пансіо-нами і гостьовими садибами. Станом на 2003/04 р. у КР зосереджено 259 закладів довготермінового й 1-2-денного туризму, що складає лише 7,9 % чисельності цих закладів в Україні. Сповільнення темпів занепаду галузі й пос-тупова стабілізація показників діяльності рекреаційних закладів КР статис-тично фіксується лише з кінця 1990-х рр.
Забезпечення рекреаційних потреб населення, що відвідує оздоровче-відпочинкові заклади КР, в основному реалізується за рахунок турзакладів Львівщини. Ними щорічно надається послуг в обсязі 4,2 4,5 млн. людино-днів, що складає 9,3 9,9 % від загального обсягу даних послуг в країні. (Для порівняння, загалом на КР 12,713,7 %). Станом на 2003/04 р. на турзаклади Львівської обл. припадає 73,3 % обсягу людино-днів, наданих закладами рекреаційної сфери КР. Питома вага Закарпаття складає ще 16,4 % (0,95 млн. людино-днів), а Івано-Франківська (8,3 %) й Чернівецька (2 %) області, разом взяті, надають менше 10,3 % людино-днів. Іншими словами, лише щодо Львів-щини маємо підстави вести мову про те, що турзаклади цієї області спеціалізу-ються на забезпеченні довготривалого відпочинку (в середньому, близько одного тиждня). В інших областях КР тривалість пребування рекреантів у закладах рекреаційної сфери пересічно не перевищує 1,0 1,5 доби.
Рекреаційна галузь ТК КР забезпечує істотний сегмент зайнятості населен-ня. У 2004 р. у ній працювало 16978 осіб (14 % зайнятих у рекреаційній сфері держави). Понад 4/5 зайнятих у рекреаційній галузі КР працюють у санаторіях. Порівняно з 2002 р. загальна кількість персоналу турзакладів КР скоротилася ще на 943 особи (з них 722 працівники санаторіїв), що є ознакою збереження депресивно-стагнаційних явищ у розвитку даної галузі до нашого часу.
Упродовж останніх років (2002 2004) КР приймає на оздоровлення й відпочинок близько 32 36 тис. рекреантів. Щорічний темп приросту кількості рекреантів у реґіоні складає 1,4 2,2 % (за винятком останнього року), що практично співпадає з загальнодержавним трендом.
Констатуємо: надзвичайно великий диспропорційний розрив існує між областями КР за обсягами рекреантів, обслужених закладами рекреаційної сфери. Зокрема, станом на 2004 рр. в рекреаційних закладах Чернівецької обл. відпочивало в 6,3 раз менше осіб, ніж в Івано-Франківській; в Івано-Франківсь-кій в 2,2 рази менше ніж в Закарпатській; у Закарпатській у 4 рази менше ніж у Львівській обл. Нерівнозначна вага областей у забезпеченні рекреаційних потреб склалася історично, однак основна тенденція останніх шести років це подальше зростання розриву” між областями. Таке поглиблення наявних диспропорцій розвитку веде до формування в реґіоні площею 56,6 тис. км2 вузькоареальних полюсів розвитку” ТК КР, поза межами яких організована рекреація й туризм перебувають у стані глибокої стагнації й занепаду.
6. У роботі проаналізовано основні підходи та схеми рекреаційно-туристичного районування КР. За період 1991 2006 років у КР мала місце масштабна трансформація галузей та форм територіальної організації ТК, досі їх не слід вважати усталеними. Очевидно, що в рамках інтенсифікації внутріш-ніх зв’язків у Карпатському єврореґіоні в найближчі десятиріччя слід прогно-зувати подальшу гнучку адаптацію територіальної структури ТК карпатських областей України до туристичних потоків з країн Європейського Союзу.
На підставі польових досліджень, аналізу картографічного матеріалу та синтезу первинної статистичної інформації про кількість туристичних атракцій та закладів розміщення туристів у розрізі адміністративних районів нами розроблено Схему комплексного рекреаційно-туристичного районування Карпатського реґіону України (Рис. 4. 3). У межах реґіону за принципом математичного ранжування чітко виділяються три типологічні групи рекреа-ційно-туристичних районів, що налічують 16 рекреаційно-туристичних районів з кількісно відмінними параметрами розвитку культурно-атрактивної й нічліжної туристичних мереж.
Згідно з сучасними статистичними даними, у КР України чітко виділяються дві ТРС районного таксономічного рівня, в межах яких рекреацій-ний і пізнавальний туризм виступають в якості однієї з провідних галузей господарської спеціалізації: Передкарпатсько-Сколівсько-Бескидська й Гуцульсько-Карпатська. У межах цих ТРС розташовані ядро Карпатського біосферного заповідника, Карпатський НПП, НПП Сколівські Бескиди” та НПП Гуцульщина”, а також сконцентровані всі (без винятку) найбільші туристично-курортні центри Карпатського реґіону: Трускавець, Яремче, Славське, Моршин, Східниця, Ворохта, Косів, Гребенів та Ясіня.
Поза межами названих ТРС лежать групи районів середнього та перспек-тивного рекреаційно-курортного освоєння (в межах яких рекреаційний і пізна-вальний туризм активно розвиваються, проте ще не відіграють визначальної ролі у структурі господарства) та групи районів туризму за інтересами з незначною кількістю атракцій й поодинокими закладами розміщення туристів.
На нашу думку, процес удосконалення територіальної структури ТК КР України у ХХІ ст. повинен протікати у двох напрямках: територіальної концентрації сфери турсервісу та подолання значних територіальних диспро-порцій розвитку рекреаційно-туристичної сфери в межах КР.
7. На наше переконання, реґіональна туристична політика КР має бути акцентована на депресивних районах і територіях з не освоєними туристич-ними ресурсами. Зокрема, створення на пільгових умовах об’єктів туризму або гарантування пільгових умов діяльності туристичних підприємств у периферійних слаборозвинених гірських районах Карпат сприятиме відновленню їх демографічного потенціалу, надасть поштовх розвиткові місцевих промислів і сільського господарства, збільшить зайнятість населення, формуватиме місцеві бюджети. У даному контексті Україна повинна широко запозичувати європейські стратегії і моделі туристичного освоєння території.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агранат Г. А. Территория, география, экономика // Известия РАН. Серия: геогр. 1996. №2. С. 2131.
2. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь. М.: Мысль, 1988. 354 с.
3. Александрова А. Ю. Экономика и территориальная организация международного туризма. М.: Изд. МГУ, 1996. 112 с.
4. Алексеев А. И., Шимонко И. Т., Орлов О. Б. Лечение и реабилитация на курортах Трускавец и Сходница. К.: Здоров’я, 1994. 176 с.
5. Амирханов М. М., Татаринов А. А., Трусов А. Д. Экономические проблемы развития рекреационных регионов. М.: Экономика, 1997. 142 с.
6. Андрианов М. С. Климатические зоны Украинских Карпат. К., 1993. 224 с.
7. Бабарицька В. К. Територіальна організація комплексу міжнародного туризму України: Автореф. дис. ... к.геогр.н. К., 1997. 25 с.
8. Бабинец А. Е., Марус В. И., Койнов И. М. Минеральные и термальные воды Советских Карпат. Київ: Наукова думка, 1978. 158 с.
9. Багрова Л. А., Подгорецкий П. Д. Физико-географические (природоведческие) основы рекреационной географии: Учебное пособие. Симферополь: Изд-во СГУ, 1982. 248 с.
10. Бейдик О. О. Районування і ресурси як базові поняття рекреаційної географії та географії туризму // Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи: Зб. наук. ст. К., 1995. С. 8789.
11. Бейдик О. О. Рекреаційне районування // ГЕУ, в 3-х т. К.: Вид-во ім. М. П. Бажана, 1990. Т.3. С. 120.
12. Бейдик О. О. Рекреаційні ресурси // ГЕУ. К.: Вид-во ім. М. П. Бажана, 1990. Т.3. С. 121.
13. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. К.: ВПЦ Київ. ун-т”, 2001. 395 с.
14. Бейдик О. О. Розвиток понятійно-термінологічного апарату рекреаційної географії та географії туризму // Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. К.: Знання України, 2002. С. 479485.
15. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. К.: Інститут туризму федерації профспілок України, 1998. 130 с.
16. Берлянт А. М. Картографический метод исследования. Москва: Изд-во МГУ, 1988. 252 с.
17. Биржаков М. Б. Введение в туризм. СПб.: Герда, 2003. 320 с.
18. Бойківщина. Історико-етнографічне дослідження. К.: Наук. думка, 1983. 304 с.
19. Бордун О. Ю. Проблеми розвитку транспортних коридорів західноукраїнського прикордоння / Вісник ЛНУ. Серія географічна. 1999. Випуск 24. C. 3841.
20. Бордун О. Ю. Транспортна інфраструктура Західноукраїнського прикордоння: Економіко-географічне дослідження. Рукопис дисертації ... канд. геогр. наук. Львів, 2002. 144 с.
21. Вавилова Е. В. Экономическая география и регионалистика: Учебное пособие. М.: Гардарики, 1999. 160 с.
22. Вачевський М. В., Свінцов О. М. Рекреаційні можливості Трускавецько-Східницького регіону // Український бальнеологічний журнал. 2000. № 34. С. 101106.
23. Вачевський М. В., Свінцов О. М. Розвиток рекреаційної сфери в Карпатському регіоні // Український бальнеологічний журнал. 2002. № 1. С. 99104.
24. Ващенко О. Т., Недашківська Н. Ю. Поняття територіальної рекреаційної системи та її економіко-географічне вивчення // Вісник Львів. ун-ту. Серія: Географія. 1978. Вип.11. С. 913.
25. Веденин Ю. А. Динамика территориальных рекреационных систем. - М.: Наука, 1982. 190 с.
26. Веденин Ю. А. Принципы и методы исследования функционирования территориальных рекреационных систем: Автореф. дис. доктора геогр. наук. М.: ИГАН, 1982. 49 с.
27. Веденин Ю. А., Зорин И. В. Социальные аспекты изучения территориальных рекреационных систем // Вопросы географии. 1973. Вып. 93. С. 2128.
28. Верес В. Р. Зелене намисто Карпат. Ужгород: Карпати, 1989. 78 с.
29. Вісьтак О., Шаблій О. Краєзнавчі дослідження українських географів у міжвоєнний період // Історія української географії. Спецвипуск: Краєзнавство. Випуск 4. 2001. С. 2429.
30. Гамор Ф. Д., Покиньчереда В. Ф. Карпатський бiосферний заповiдник i проблеми розвитку туризму та рекреацiї на Закарпаттi // Розвиток рекреацiйно-туристичного комплексу Закарпаття: шляхи i перспективи. Матерiали наук.-практ. конференцiї. Ужгород, 1997. С. 138147.
31. Герасимчук З. В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації. Луцьк: Надстир’я, 2001. 528 с.
32. Геринович В. Поняття, ціль і метода географії // Зб. Мат.-Прир.-Лікар. Секції НТШ. Т. XVIII - XIX. Львів, 1919. С. 119.
33. Геренчук К. І., Стойко С. М. Природні парки нова форма територіальної охорони природи на Україні та їх географічна мережа // Фізична географія та геоморфологія. Міжвід. наук. зб. К., 1976. Вип. 15. С. 39.
34. Геттнер А. География: ее история, сущность и методы. Л.-М.: Гос. изд-во, 1930. 416 с.
35. Гетьман В. І. Курортна галузь Карпатського регіону в контексті загальнодержавної проблеми перспективного розвитку // Ресторанне господарство і туристична індустрія у ринкових умовах: Зб. наук. праць. К.: КНТЕУ, 2003. С. 207211.
36. Гетьман В. І. Курортно-рекреаційні системи Українських Карпат // УГЖ. 1999. №3. С. 3437.
37. Гетьман В. І. Основні завдання і проблеми розвитку екотуризму в національних природних парках і біосферних заповідниках України // Гори і люди (у контексті сталого розвитку). Матеріали міжнар. конф. (м.Рахів, 14-18 жовтня, 2002 р.). Рахів, 2002. С. 304313.
38. Гетьман В. І. Сучасний стан і перспективи розвитку курортної справи в Карпатському регіоні // Гори і люди (у контексті сталого розвитку). Матеріали міжнар. конф. (м. Рахів, 14-18 жовтня, 2002 р.). Рахів, 2002. С. 3941.
39. Гидбут А. В., Мезенцев А. Т. Курортно-рекреационное хозяйство: региональный аспект. М.: Наука, 1991. 94 с.
40. Гладкий Ю. Н., Чистобаев А. И. Регионоведение. М.: Гардарики, 2002. 384 с.
41. Глушко М. С. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини ХІХ поч. ХХ ст. К.: Наук. думка, 1993. 226 с.
42. Глядіна М. В. Формування та реалізація регіональної політики розвитку рекреаційної сфери. Автореф. ... дис. канд. екон. наук. Львів, 2006. 20 с.
43. Голд Дж. Психология и география: Основы поведенческой географии. М.: Прогресс, 1990. 304 с.
44. Голіков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. К.: Либідь, 1996. 320 с.
45. Голубець М. А. Від біосфери до соціосфери. Львів, 1997. 256 с.
46. Горбылева З. М. Экономика туризма: Учебное пособие. Минск: БГЭУ, 2004. 478 с.
47. Горішевський П. В., Васильєв В. П., Зінько Ю. В. Сільський зелений туризм: організація гостинності на селі: Підручник. Івано-Франківськ: Місто-Н, 2003. 158 с.
48. Гранкін П.Е., Лазечко П.В., Сьомочкін І.В. та ін. Львівська залізниця. Львів: Центр Європи, 1996. 173 с.
49. Гринів Л., Мацола В. Розвиток рекреаційного підприємництва в Українських Карпатах // Проблеми регіональної політики: Зб. наук. пр. / Ін-т регіональних досліджень. Львів, 1995. С. 109118.
50. Грицай О. В., Иоффе Г. В., Трейвиш А. И. Центр и периферия в региональном развитии. М.: Наука, 1991. 168 с.
51. Гриценко А., Соболєв В. Ринкова інфраструктура: суть, функції, будова // Економіка України. 1998. № 4. С. 3544.
52. Гудзь П. В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій. Донецьк, 2001. 269 с.
53. Гуляев В. Г. Туризм: экономика и социальное развитие. М.: Финансы и статистика, 2003. 304 с.
54. Гуцуляк Г. Д. Земельно-ресурсний потенціал Карпатського регіону. Львів: Світ, 1991. 151 с.
55. Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження / За ред. Ю.Г.Гошка. К.: Наук. думка, 1987. 417 с.
56. Данилюк А. Г. Скарби народної архітектури Гуцульщини: Етногр. нарис. - Львів.: Логос, 2000. - 135 с.
57. Данильчук В. Ф., Алейникова Г. М., Бовсуновская А. Я., Голубничая С. Н. Методология оценки рекреационных территорий. Донецк: ДИТБ, 2003. 197 с.
58. Димінський Р., Кубійович В. Транспорт // Енциклопедія Українознавства. Загальна частина. Мюнхен: Молоде життя, 1952. Т. 3. С. 10961103.
59. Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. Чернівці: Рута, 2003. 392 с.
60. Дністрянський М.С. Геополітичні доктрини і підходи: критичний аналіз методології: Монографія. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені І.Франка, 2003. 114 с.
61. Дзенис З. Е. Методология и методика социально-экономгеографических исследований. Рига: Зинатне, 1980. 262 с.
62. Долишний М. И., Нудельман М. С., Ткаченко К. К. и др. Карпатский рекреационный комплекс. К.: Наук. думка, 1984. 184 с.
63. Долішній М. І. Актуальні завдання регіональної політики України в сучасних умовах // Регіональна економіка. 2004. №3. С. 1632.
64. Долішній М. І., Бєлєнький П. Ю., Бідак В. Я. та ін. Регіональна політика: методологія, методи, практика. Львів: ІРД НАН України, 2000. 719 с.
65. Дудкіна О. П. Регіональні особливості розвитку рекреаційних зон (методичні та організаційно-економічні основи). Автореф. дис. канд. екон. наук. Львів, 1999. 19 с.
66. Екологічні передумови розвитку рекреації на Гуцульщині. Тези доп. наук.-практ. конф. Яремче, 1996. 363 с.
67. Экономика современного туризма / Под ред. Г. А. Карповой. М. - СПб.: Изд-во ТД „Герда”, 1998. 412 с.
68. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. В. М. Гейця. К.: Ін-т екон. прогнозування, Фенікс, 2003. 1008 с.
69. Экономическая статистика: Учебник. 2-е изд., доп. / Под ред. Ю. Н. Иванова. М.: Инфра, 2000. 480 с.
70. Енциклопедія українознавства / Гол. ред. проф. В. Кубійович. Львів: НТШ, 1993, Т. 1 3.
71. Євдокименко В. К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування, механізм реалізації). Чернівці: Прут, 1996. 288 с.
72. Євдокименко В. К., Садова У. Я., Шевчук Л. Т. Соціальна інфраструктура Карпатського регіону: пошук перспектив розвитку. Чернівці: Прут, 1995. 80 с.
73. Єпіфанов А. О., Сало І. В. Регіональна економіка: Навчальний посібник. 2-е вид. К.: Наукова думка, 2000. 344 с.
74. Жук П. В. Экономическая оценка природного рекреационного потенциала Карпатского региона УССР: Автореф. дис. канд. экон. наук. Львів, 1985. 20 с.
75. Жук П. Територіальні чинники інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності (Карпатський регіон) // Економіка України. 2002. №10. С. 7983.
76. Жук П. В., Кравців В. С. Рекреаційний потенціал Українських Карпат і перспективи його використання // Українські Карпати: проблеми і перспективи. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Львів, 1993. С. 111121.
77. Жупанський Я. І., Сухий П. О. Соціально-економічна картографія. Чернівці, 1996. 274 с.
78. Закон України „Про туризм” від 15.09.1995 р., № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 31. Ст. 242.
79. Закон України „Про курорти” від 5.10.2000 р., № 2026-III // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 50. Ст. 435.
80. Закон України Про статус гірських населених пунктів в Україні” від 15.02.1995 р. № 56/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 17. Ст. 267.
81. Заставецька О. В. Комплексний економічний і соціальний розвиток території: теоретичні і методичні основи. Тернопіль, 1997. 233 с.
82. Заставний Ф. Д. Географія України: Навчальний посібник. Львів: Світ, 1994. 471 с.
83. Заставний Ф. Д. Депресивні регіони України: аналіз, оцінка, проблеми // Регіональна економіка. 2005. № 1. С. 7690.
84. Зворыкин К. В., Мухин Г. Д., Насретдинова В. З., Чижова В. П. Научно-прикладные аспекты типологии и оценки рекреационных территорий. // Вестник МГУ. Сер. 5. География. 1987. № 4. С. 3742.