РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ І МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЇЇ ДОСВІДУ В УКРАЇНІ (Суспільно-географічне дослідження) :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ І МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЇЇ ДОСВІДУ В УКРАЇНІ (Суспільно-географічне дослідження)
  • Кол-во страниц:
  • 224
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ


    СПИСОК СКОРОЧЕНЬ - с.4

    ВСТУП - с.6

    1. РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯК ОБ’ЄКТ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ - с.13
    1.1. Регіональний розвиток – основа формування регіональної політики - с.13
    1.2. Роль суспільно-географічних чинників у регіональному розвитку - с.21
    1.3. Виникнення та розвиток основних концепцій регіональної політики - с.31
    1.4. Суспільно-географічне районування в контексті регіональної політики - с.39
    1.5. Методичні основи суспільно-географічних досліджень регіонального розвитку
    -с.48
    Висновки до першого розділу - с.54

    2. ОСОБЛИВОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
    - с.56
    2.1. Головні риси регіонального розвитку в країнах Європейського Союзу - с.56
    2.2. Динаміка процесів регіонального розвитку - с.64
    2.3. Типізація регіонів з урахуванням впливу суспільно-географічних чинників
    - с.73
    2.4. Національна та комунітарна регіональна політика: суть та головні функції
    -с.86
    2.5. Стратегія регіонального розвитку як основа регіональної політики - с.98
    Висновки до другого розділу -с.103

    3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В ДЕРЖАВАХ З РІЗНИМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РІВНЕМ (НА ПРИКЛАДІ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ, УКРАЇНИ І ПОЛЬЩІ) - с. 106
    3.1. Особливості розвитку старопромислових регіонів як об’єктів регіональної політики – Мерсісайду (Великобританія) і Луганської області (Україна) - с.106
    3.2. Проблеми соціально-економічного розвитку Мерсісайду і Луганської області та механізми їх вирішення - с.125
    3.3. Специфіка регіонального розвитку Польщі з позиції стандартів ЄС - с.143
    3.4. Застосування досвіду ЄС в регіональній політиці Польщі - с.154
    Висновки до третього розділу - с.164

    4. ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В УМОВАХ УКРАЇНИ - с.168
    4.1. Основні напрями формування регіональної політики з урахуванням сучасних тенденцій суспільного розвитку України - с.168
    4.2. Перспективи ендогенного розвитку регіонів України - с.178
    4.3. Розроблення стратегій регіонального соціально-економічного розвитку в Україні - с.187
    4.4. Суспільно-географічні засади регіональної політики України та її пріоритети
    - с.195
    Висновки до четвертого розділу - с.201

    ВИСНОВКИ - с.204

    ЛІТЕРАТУРА - с. 213

    ДОДАТКИ - с.224

    ВСТУП



    Актуальність теми. Прискорення темпів розвитку економіки України, структурні зрушення в господарській системі супроводжуються значними змінами в регіональному соціально-економічному розвитку держави. Поєднання традиційних умов і чинників розвитку економіки з необхідністю швидкого реагування на ринкові перетворення, а також вплив процесів глобалізації зумовили нерівномірність розвитку регіонів, загострення соціальних проблем. В Україні одночасно спостерігаються процеси деіндустріалізації – зменшення частки промислового виробництва за рахунок збільшення сфери послуг та галузей інформаційної економіки, прикладами є столична агломерація, західний регіон; реіндустріалізації – оновлення промислових підприємств традиційних галузей (регіон Донбасу); неоіндустріалізації – зміна виробничих циклів і спеціалізації на основі існуючого науково-технологічного і трудового потенціалу (Одеське Причорномор’я). Враховуючи це, в регіонах відповідно мають бути запроваджені різні механізми регіональної політики.
    Суть регіональної політики як важливої сфери діяльності держави – управління регіональним розвитком країни з допомогою економічних, соціальних, технологічних та законодавчих важелів задля досягнення збалансованого розвитку регіонів, підвищення конкурентних позицій країни загалом. Регіональна політика є проявом регіонального розвитку країни, в основі якого лежать суспільно-географічні чинники – первинні конкурентні переваги регіонів, особливості їх розвитку, зумовлені природним, економічним і демографічним потенціалом, а також новітніми перевагами – науково-технічним та інтелектуальним потенціалом, інноваціями, інформаційними технологіями, інвестиціями.
    У регіональній політиці відбиваються проблеми співвідношення загальнодержавних і регіональних пріоритетів розвитку, узгодження їх інтересів, відношення до проблемних територій, освоєння нових ресурсів, запровадження новітніх технологій, створення спеціальних режимів економічної діяльності з метою економічного зростання держави та її регіонів. Основою регіональної політики має бути адекватне відображення соціально-економічних процесів і змін, що відбуваються у господарській діяльності та соціальній сфері регіонів, і відповідно розроблення інструментарію та системи заходів, що забезпечували б ефективність регіонального розвитку. Науково обґрунтований підхід до вироблення регіональної політики, застосування її інструментів мають бути спрямовані на вихід господарства із кризових ситуацій, сприяти економічному прогресу країни, її поступальному розвитку.
    Процеси регіонального розвитку, що зумовлюють формування регіональної політики, значною мірою спричинені суспільно-географічними чинниками, такими як: суспільно-географічне положення регіонів та їх геополітичне розташування, природно-ресурсний потенціал, демографічна ситуація, ступінь урбанізованості території, міграційні процеси та ін. Вони створюють основу для розвитку економіки, структури і спеціалізації виробництва, значною мірою зумовлюють територіальні відмінності в господарській діяльності, системах розселення, соціальній сфері та умовах життєдіяльності населення.
    Проблеми регіонального розвитку і регіональної політики досліджуються багатьма науковими інституціями. Їх вивченням в Україні займаються наукові установи НАН України: Інститут регіональних досліджень (Львів), Інститут стратегічних досліджень, Інститут географії, а також Київський, Харківський, Львівський, Одеський, Ужгородський національні університети. Розроблені наукові основи типізації та класифікації регіонів, суспільно-географічного та економічного районування, комплексної оцінки природно-ресурсного потенціалу, просторових аспектів господарської діяльності, що є основою дослідження сучасних процесів регіонального соціально-економічного розвитку країни, розроблення моделі національної регіональної політики. Серед українських вчених-географів, які мають вагомі результати у регіональних дослідженнях, слід виділити Г.В.Балабанова, А.П.Голікова, О.Т.Діброву, М.І.Долішнього, Ф.Д.Заставного, В.І.Нудельмана, М.М.Паламарчука, М.Д.Пістуна, В.А.Поповкіна, О.Г.Топчієва, О.І.Шаблія.
    Значний внесок у дослідження особливостей регіонального розвитку та регіональної політики в країнах ЄС зробили І.Г. фон Тюнен, А.Вебер, Т.Паландер, Г.Хоутлінг, В.Кристаллер, А.Льош, А.Куклінські, П.Робсон, У.Ізард, Е.Гувер, Д.Фрідман, Ф.Перру, Ж.Будвіль, Д.Паелінк, Г.Мюрдаль, С.Поллард, П.Нійкамп, П. Кругман, Н.Ванхоф, А.Амін, Р.Мартін, П.Тайлер, Х.Армстронг, Ф.Кук, Д.Юл, Д.Бахлер. Їх наукові праці присвячені теоретико-методологічним положенням та практичним інструментам здійснення регіональної політики. Особлива увага звернена на відносини між центром і периферією, історичну зумовленість регіональних відмінностей, розвиток депресивних регіонів різних типів, принципи національної та наднаціональної регіональної політики, вплив держави, вільного ринку та інституціональних механізмів на процеси регіонального розвитку, ендогенну регіональну політику, конкурентоспроможність регіонів та ін. Значний внесок у дослідження регіональної політики ЄС зробили також російські науковці: О.Г.Гранберг, М.К.Бандман, В.Є.Селіверстов, С.С.Артоболевський, О.В.Грицай, І.Д.Іванов, Н.І.Ларіна. Ці дослідження мають здебільшого економічне спрямування.
    Недостатність в Україні практичного досвіду щодо регіональної політики в умовах ринкових перетворень, відсутність глибоких теоретичних розробок з цих питань, у тому числі із суспільно-географічних позицій, унеможливлює створення на високому науковому рівні єдиної Національної концепції регіональної політики. У зв’язку з цим важливим є вивчення досвіду розроблення та впровадження регіональної політики в країнах ЄС. Порівняно з іншими державами світу досвід країн ЄС є значним і може бути використаний у нашій країні. Це відповідає стратегічним напрямам розвитку України – наблизити стандарти державної політики, в тому числі регіональної, до європейських, що сприятиме підвищенню рівня соціально-економічного розвитку та якості життя населення України. Вплив світової господарської системи на розвиток економіки України, необхідність комплексного соціально-економічного розвитку регіонів на основі використання їх внутрішніх можливостей спонукає до необхідності розглядати процес впливу на регіональний розвиток як складну сферу державної політики. Особлива роль у цьому має бути відведена суспільно-географічним дослідженням. Із цих позицій важливо зіставити особливості регіональної політики країн ЄС і України. Актуальність окреслених питань, їх практична значущість, а також недостатність наукових розробок у цьому напрямку зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень пов’язаний з науково-дослідною роботою, що виконувалася у відділі суспільно-географічних досліджень Інституту географії НАН України “Трансформація структури господарства регіонів України і розробка географічних основ регіональної соціально-економічної політики держави”. За результатами дослідження опублікована наукова монографія “Трансформація структури господарства України: регіональний аспект”, де автор має розділ “Розвиток регіональної політики в Європейському Союзі та значення його досвіду для України”.
    Мета роботи – розробити теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження регіональної політики; виявити особливості регіонального розвитку в країнах ЄС, дати аналіз теоретичних концепцій та механізмів запровадження регіональної політики з метою їх використання в Україні; обґрунтувати основні пріоритети, завдання і напрями вдосконалення регіональної політики в Україні на основі використання європейського досвіду.
    Для досягнення мети були поставлені такі завдання: обґрунтувати теоретико-методологічні засади регіонального розвитку як основи формування регіональної політики держави; визначити вплив суспільно-географічних чинників на регіональний розвиток країни, з’ясувати роль суспільно-географічного районування в реалізації регіональної політики; розробити методичні основи суспільно-географічних досліджень регіональної політики; проаналізувати історичний розвиток концепцій регіональної політики в країнах ЄС, виявити суть функцій та інструментарію здійснення регіональної політики в ЄС у сучасних умовах; зробити порівняльний аналіз депресивних регіонів у країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку; розкрити особливості застосування важелів та інструментів регіональної політики щодо цих регіонів; обґрунтувати стратегічні напрями та завдання регіональної політики України з урахуванням досвіду країн ЄС.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є регіональна політика в країнах Європейського Союзу і конкретно щодо старопромислових регіонів України, Великобританії і Польщі; предметом – суспільно-географічні засади регіонального розвитку і регіональна політика в країнах ЄС з позицій використання їх в Україні.
    Методи. Регіональний розвиток і регіональна політика є багатоплановими і комплексними поняттями, тому в процесі дослідження використано як спеціальні, так і міждисциплінарні методи. Основні з них – порівняльний аналіз, типізації, районування, картографічний метод, статистичний, аналізу SWOT.
    Наукова новизна. Виявлено суть та основні принципи регіонального розвитку як основи формування регіональної політики держави. Сформульовано основи процесу зміни впливу суспільно-географічних чинників на регіональний розвиток країни залежно від стадії її соціально-економічного розвитку. Розроблено методику суспільно-географічних досліджень регіональної політики, визначено можливості використання принципів і практичних розробок країн ЄС в Україні. Здійснено ретроспективний аналіз теоретичних концепцій регіональної політики в країнах ЄС у контексті змін регіональних систем внаслідок впливу процесів в сучасній глобальній економіці, виявлено суть функцій та інструментарію здійснення регіональної політики в ЄС. Як результат проведеного порівняльного аналізу депресивних регіонів у країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку (Великобританії, Польщі, Україні) встановлено взаємозв’язок між характером розвитку депресивних регіонів і важелями та інструментами регіональної політики щодо них. Запропоновано стратегічні напрями розвитку та завдання регіональної політики України в умовах ринкової економіки з метою посилення конкурентоспроможності її регіонів з урахуванням досвіду країн ЄС.
    Результати дослідження мають велике практичне значення для розроблення законодавчих та нормативних документів державної регіональної політики, а також політики соціально-економічного розвитку регіонів. Запропоновані механізми впровадження політики на засадах інноваційної моделі розвитку держави з використанням інструментів та важелів стимулювання ендогенного розвитку регіонів є важливими при опрацюванні стратегічних напрямів регіонального розвитку країни. Особливе значення має підхід щодо використання підтримки депресивних регіонів, суть якого полягає у максимальному залученні суспільно-географічних умов та чинників, можливостей зовнішнього середовища для підвищення їх конкурентоспроможності.
    Основні положення і висновки дисертації, її матеріали використані Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України (2002 р.) у процесі підготовки проекту Державної стратегії регіонального розвитку України на 2004-2015 рр., Державної програми соціального і економічного розвитку України на 2003 рік, (№ 2203 від 14.09.02., КМУ) проекту Закону України “Про засади стимулювання розвитку регіонів” (№ 3384 від 14.04.2003, ВР), проекту методики визначення депресивних територій в Україні та територіального розподілу державних капіталовкладень (Довідка про впровадження наукових розробок № 22-23/81 від 19.02.2003).
    Матеріали дослідження використані при підготовці лекційних курсів “Менеджмент регіонального розвитку”, “Регіональна політика стійкого розвитку України” та “Проблеми регіональної економіки” в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, тренінгів та практичних семінарів для представників Національної Асоціації агенцій регіонального розвитку України, керівників обласних, міських та районних управлінь економіки. Результати досліджень покладено в основу презентації у Центрі досліджень європейської політики, Університет Стратклайд (Глазго, Великобританія) під час стажування у 2004 році.
    Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного наукового дослідження. Теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації отримані автором на основі проведеного суспільно-географічного дослідження особливостей регіонального розвитку та системи регіональної політики в країнах ЄС та зіставлення із умовами регіонального розвитку України в умовах ринкової економіки. Усі наукові результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем особисто.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися та були опубліковані в матеріалах наукових форумів: міжнародних науково-практичних конференцій “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 1999, 2000), 5-го з’їзду Українського географічного товариства (Луцьк, 2000), міжнародної науково-практичної конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (Київ, 2002), міжнародної конференції “Регіональні перетворення – європейські регіони і перспективи розвитку, інтеграції та розширення ЄС” (Польща, 2001), міжнародної конференції “Оцінка регіональної політики ЄС – нові питання і виклики” (Франція, 2002), міжнародного інституту “Нові ринкові економіки та європейська економічна інтеграція” (Швеція, 2002), міжнародних конференціях “Урбанізм і глобалізація” (Німеччина, 2002, 2003), міжнародної конференції “Переосмислюючи регіони у глобальній економіці” (Італія, 2003), міжнародної конференції “Прикордонні регіони нової Європи” (Угорщина, 2003), міжнародної конференції “Європа на кордонах: регіональна політика ЄС, проблеми периферійних та сільських регіонів” (Франція, 2004), міжнародної конференції “Регіональний розвиток України в міжнародному контексті” (Львів, 2004).
    Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 12 одноосібних робіт українською та англійською мовами, з них 4 статті у фахових виданнях, загальним обсягом 2,3 авт. арк. Також 2 роботи загальним обсягом 0,6 авт. арк. опубліковані у співавторстві (англійською мовою) – розділ у монографії та тези конференції.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    1. Регіональна політика – важлива сфера діяльності держави, в основі розроблення якої лежить регіональний розвиток, що зумовлений відмінностями у суспільно-географічному розташуванні регіонів, природно-ресурсному, демографічному, науково-інтелектуальному потенціалі, структурі господарської діяльності, ступені урбанізованості території, рівні концентрації виробничої сфери та сфери послуг і формах їх територіальної організації. У регіонах з різними фундаментальними суспільно-географічними передумовами розвитку економіки по-різному мають бути реалізовані заходи регіональної політики і відповідно використані інструменти та важелі її здійснення.
    2. Завданням регіональної політики є узгодження пріоритетів держави і регіонів, а також забезпечення задоволення внутрішніх інтересів самих регіонів із врахуванням особливостей їх розвитку та сучасних суспільних процесів. В рамках регіональної політики за допомогою економічних, соціальних, технологічних та законодавчих інструментів і механізмів здійснюється управління регіональним розвитком країни задля досягнення збалансованого розвитку її регіонів і високих конкурентних позицій країни в цілому.
    3. Залежно від етапу розвитку економічної системи держави (індустріальний, постіндустріальний, інформаційний) змінюється роль суспільно-географічних чинників, що впливають на регіональний розвиток країни. Вони можуть бути визначальними, допоміжними або другорядними та навпаки. Важливою є не лише кількісна оцінка чинників суспільного розвитку, що впливають на регіональний розвиток (природні, демографічні, соціальні, економічні, екологічні) а й якісна. Роль чинників регіонального розвитку залежить від діяльності місцевої громади, органів влади, активності підприємницьких структур. Велике значення має інтенсивність соціально-економічних перетворень, що відбуваються в регіонах, спрямованих на підвищення їх відносних переваг. Сучасні концепції регіонального розвитку, особливо у високорозвинених країнах, базуються на принципах підвищення їх конкурентоспроможності, дедалі меншу роль відіграють принципи вирівнювання.
    4. Дослідження процесів регіонального розвитку в розвинених країнах світу в історичному аспекті показало, що до 80-х років ХХ століття пріоритетними були первинні чинники – географічне положення, забезпеченість мінеральною сировиною та природними умовами, демографічними ресурсами та ін. Їх використання потребувало лише певних капіталовкладень для видобутку/ експлуатації та залучення до суспільного виробництва. Нині регіональний розвиток країни орієнтується на вторинні конкурентні переваги – раціональне використання суспільного капіталу (сукупність знань, навичок та вмінь населення) та соціального капіталу (сукупність норм, цінностей, загальних суспільних понять, що поділяються багатьма людьми, мережа зв’язків між різними соціальними групами). Вигідніше стало вкладати кошти в освіту, розвиток науки і новітніх технологій, які згодом стимулюватимуть появу нових виробництв і сфер діяльності, що сприятиме підвищенню конкурентних позицій регіонів. Посилення ролі соціальних та інтелектуальних чинників, зменшення впливу природно-географічних і матеріальних чинників є основою сучасної територіальної організації господарства у розвинених країнах Європи і світу.
    5. Суттєво впливає на прискорення соціально-економічного розвитку регіону місцева ініціатива, тоді як соціальна пасивність має негативні наслідки навіть у тих випадках, коли держава виділяє на розвиток регіону значні кошти. Регіональна політика сприймається як політика вибору між ефективністю та рівноправністю. Однак неможливо досягти загальної територіальної рівності, використовуючи засоби лише національної регіональної політики. Важливо збільшити повноваження влади на регіональному рівні для досягнення максимального ефекту від державної допомоги. Сучасна глобальна економічна система із її миттєвими переміщеннями інформації, знань і капіталу безумовно сприяє поглибленню диспропорцій між розвиненими та відсталими регіонами. Тому переважання ефективності над рівноправністю стає реальним.
    6. Аналіз еволюції досліджень регіональних проблем розвитку та концепцій регіональної політики в країнах ЄС свідчить про наявність значного теоретичного доробку та великий досвід у цій сфері. Країни ЄС мають одну з найкращих моделей регіональної політики у світі. Вони активно використовують наукові розробки у практиці регіонального розвитку, мають значні напрацювання у методиці регіональної політики. Процеси регіонального розвитку в країнах ЄС протягом останніх 50-ти років зазнали значних якісних і кількісних змін. Були суттєво вдосконалені механізми та інструменти з підтримки депресивних регіонів, що характеризуються застарілою структурою виробництва, високим рівнем безробіття, периферійним положенням та сільськогосподарським характером виробництва.
    7. Регіональний розвиток в країнах ЄС базується на стабільній системі територіального устрою країни, де окрім адміністративно-територіальних одиниць існують економічні райони, сформовані на основі суспільно-географічних критеріїв, зокрема, особливостей територіального поділу праці, спеціалізації господарства, характеру системи поселень, транспортно-географічного положення, розташування щодо ринків праці, тощо.
    8. В умовах глобальної економіки, що базується на знаннях, важливо чітко прорахувати можливі варіанти розвитку регіональної системи у нестійкому навколишньому середовищі. Таку можливість надає процес підготовки стратегії регіонального розвитку. Окрім всебічного аналізу сучасної соціально-економічної ситуації, стратегія містить бачення майбутнього території держави, пріоритети розвитку з огляду на наявні ресурси, чіткі цілі, завдання та шляхи їх досягнення. Конкретні інструменти та механізми досягнення поставлених цілей мають бути підготовлені в рамках операційних програм, які розкривають зміст принципових положень стратегії.
    9. Стратегія регіонального розвитку в країнах ЄС є проявом одного із ключових принципів регіональної політики ЄС – принципу програмування. Вона є важливим інструментом власної соціально-економічної політики регіону. При розробленні стратегії регіонального розвитку в ЄС враховуються такі тенденції, як глобалізація світового господарства, посилення конкуренції між окремим країнами і регіонами, а також номенклатура і масштаби світових ринків, інформатизація суспільства, зростання значення науки і технологій, посилення процесів інтеграції на Європейському континенті.
    10. Основними показниками при виділенні проблемних регіонів у країнах ЄС є валовий внутрішній продукт (ВВП) і рівень безробіття. Це інтегральні показники, в кожному з них відбивається ціла низка соціально-економічних процесів. Однак навіть у цих країнах серед критеріїв визначення депресивних регіонів не враховано суспільно-географічні чинники, такі як положення регіонів, їх природно-ресурсний потенціал, ландшафтне розмаїття, система розселення тощо. Саме ці чинники є базовими, вони створюють підвалини для розвитку господарства, значною мірою впливають на спеціалізацію, участь регіону у територіальному поділі праці, ефективність виробництва, рівень розвитку регіонів. І хоча суспільно-географічні чинники безпосередньо не задіяні в процесі типізації регіонів – суб’єктів регіональної політики, однак вони покладені в основу визначення напрямів регіонального розвитку країн ЄС.
    11. Складні трансформаційні процеси відбуваються у старопромислових регіонах, структура виробництва яких нині не відповідає сучасним технологічним вимогам і кон’юнктурі світових ринків. Ці регіони опинилися в стані гострої соціальної та економічної кризи і мають отримувати державну підтримку. Порівняльний аналіз двох старопромислових регіонів (регіон Мерсісайд Великобританії й Луганська область України), незважаючи на відмінності їх розвитку, дає підстави виявити спільні риси, зумовлені дією первинних суспільно-географічних чинників, а саме наявністю значних запасів мінеральної сировини та потужним демографічним потенціалом. У Луганській області нині відбуваються трансформаційні процеси, що були притаманні Мерсісайду у 70-80-х рр. ХХ століття: реструктуризація промислового комплексу, соціальної інфраструктури, підвищення рівня безробіття, посилення ролі приватного сектору, регенерація навколишнього природного середовища, зменшення матеріаломісткості виробництва. Науково-технічна революція та започаткування інноваційної моделі розвитку спонукають старопромислові регіони змінювати структуру господарства на користь виробництва нематеріалоємних і наукоємних товарів та послуг, покращення екологічної ситуації та умов життя населення, стимулювання приватної ініціатив.
    12. В обох регіонах, як свідчать результати проведеного аналізу SWOT, спільними є потреби у гармонійному регіональному розвитку, покращенні економічної ситуації, підвищенні рівня добробуту населення тощо. Однак існують досить великі розбіжності щодо пріоритетів розвитку, обсягів фінансування заходів, спрямованих на регенерацію цих регіонів, інструментів і заходів їх запровадження. Політика Великобританії та ЄС щодо Мерсісайду зорієнтована на стимулювання місцевої ініціативи, внутрішнього економічного піднесення, посилення ролі малого бізнесу, диверсифікацію структури економіки.
    13. Регіональна політика України щодо Луганської області поки що не відповідає реальним потребам розвитку регіону в умовах ринкової економіки – вона близька до британської регіональної політики у 70-80-ті роки, коли привілеї надавалися окремим підприємствам, не беручи до уваги їх ефективність для регіону в цілому. Майже відсутні радикальні заходи з реформування виробничої бази, диверсифікації структури економіки. Зокрема важливими стають розширення спектру продукції машинобудування та хімічної промисловості на основі новітніх технологій, збільшення частки виробництва товарів народного споживання. Особливе значення слід надати розвитку сфери послуг, що значно впливає на підвищення рівня стандартів життя населення, інвестиційну привабливість регіону. Внаслідок запровадження режиму ТПР до бюджету області не надходять значні кошти, що негативно позначається на фінансуванні об’єктів інфраструктури.
    14. Досвід країн ЄС, практичні заходи і механізми регіонального розвитку можуть бути використані в інших країнах з різними системами господарювання. Однак вони потребують адаптації. Це пов’язано із великим розривом у рівнях соціально-економічного розвитку країн, їх фінансових можливостях, традиціями у сфері регіонального розвитку, деякими розбіжностями в наукових підходах та ін. У цій ситуації важливо використовувати досвід регіональної політики країни, що пройшла аналогічний перехідний етап. Такою державою є Польща – найближчий сусід України, країна близька за масштабами території, кількістю населення, суспільно-географічними умовами, яка нещодавно стала членом ЄС.
    15. У Польщі відбувається посилення регіонального підходу в державній політиці, де раніше домінував галузевий підхід. Це зумовило підвищення ефективності національної політики, соціально-економічний розвиток регіонів і держави загалом. Відбувається процес формування регіональних економічних систем, які можуть бути конкурентоспроможними у сучасній світовій економіці. Посилилася роль регіональних і місцевих органів влади у вирішенні власних проблем поряд із дієвими економічними реформами на національному рівні. Успіхи свідчать про високу ефективність запровадження європейського досвіду щодо регіональної політики. Однак більшість інструментів та заходів, що тут використовуються, мають значні відмінності від європейських моделей. У повному обсязі було застосовано лише принципи регіональної політики і статистичні стандарти ЄС. Інші ключові позиції були модифіковані відповідно до потреб, внутрішніх умов та фінансових можливостей держави.
    16. Перші кроки реформи регіональної політики в Україні були насичені європейськими прикладами. У процесі підготовки основних нормативно-правових актів використовувалися аналоги із країн Європи. Це стосується насамперед механізмів регіонального розвитку – стратегічного планування, контрактів регіонального розвитку, агенцій регіонального розвитку та ін. Україна, не маючи вагомого попереднього досвіду у регіональній політиці в умовах ринкової економіки, має можливість створити власну систему, в якій були б враховані доробок та помилки, допущені у свій час іншими країнами. У країні поки що не створено відповідну законодавчу та інституціональну базу, адміністративну систему, не залучено людський капітал, який міг би ефективно впроваджувати цю реформу. Дослідження концептуальних основ розробки та впровадження регіональної політики в ЄС у поєднанні із порівняльним аналізом на регіональному рівні дає чітку картину про можливості застосування уроків в контексті України. Одночасно рекомендації щодо можливих напрямів та інструментів реалізації державної регіональної політики мають сенс лише за умови їх адаптації до місцевих умов, чинників та особливостей регіонів.
    17. У період переходу до ринкової економіки не всі регіони здатні швидко реагувати на зміни у суспільній організації, структурі виробництва, тенденції розвитку світової господарської системи. Затвердження єдиної мережі суспільно-географічних районів України є одним із важливих завдань для оптимізації регіонального розвитку. Це дасть змогу гармонійно доповнити заходи в окремих областях та районах інтегральними заходами, які мають значення для великої частини території держави. За умови існування стабільних суспільно-географічних районів державна регіональна політика отримає новий вимір, а проблеми соціально-економічного розвитку вирішуватимуться більш комплексно і пропорційно.
    18. При розробленні політики регіонального розвитку в Україні слід особливу увагу звернути на збалансований і обґрунтований перерозподіл виробленого національного доходу – від регіонів із благополучною соціально-економічною ситуацією до проблемних регіонів. Державні інструменти регіональної політики повинні бути зорієнтовані не стільки на механічне переміщення фінансових ресурсів з одного регіону в інший, скільки на стимулювання внутрішньої ініціативи, заохочення до ефективного використання ендогенного потенціалу регіону. Це один із головних напрямів прискорення темпів перебудови господарської системи, стабілізації соціально-економічної ситуації, підвищення рівня добробуту населення країни і її регіонів, наближення до європейських стандартів життя.
    19. Ендогенний підхід у регіональній політиці, що ґрунтується на внутрішньому розвитку регіонів, мобілізації їх власних природних, демографічних та економічних ресурсів і умов відповідає сучасним тенденціям розвитку світової економіки, децентралізації владних повноважень та посиленню ролі місцевої влади у вирішенні проблем локального економічного та соціального розвитку. Ендогенна регіональна політика спрямована на розбудову конкурентної структури господарства регіону, що має позитивний вплив на зміцнення даної території та держави загалом, оскільки економічно сильні регіони формують економічно сильну і благополучну державу.
    20. Нині в Україні впроваджуються лише перші кроки у сфері стратегічного планування регіонального розвитку. Вони не завжди є досконалими і такими, що повністю відповідають наявним проблемам. Однак позитивним моментом є активне залучення європейського досвіду у цій сфері із одночасним врахуванням місцевих особливостей. Чіткі стратегії розвитку регіонів стимулюватимуть процес розробки і впровадження конкретних заходів, пошуку джерел фінансування, включаючи альтернативні, залучення експертних та інтелектуальних ресурсів, становлення прозорої системи ведення економічної діяльності в регіонах та збільшення відповідальності органів влади перед населенням за публічні послуги, які їм надаються. Відповідно, покращуватиметься імідж регіонів, зростатиме їх інвестиційна привабливість і шанси щодо залучення додаткового капіталу на економічний і соціальний розвиток.
    21. Державні пріоритети регіонального розвитку України мають бути сформовані з урахуванням сучасних тенденцій розвитку світової господарської системи, особливостей господарювання країни в перехідний період, становлення інституціональної та законодавчої систем. Європейська орієнтація зовнішньої політики і внутрішнього розвитку України має бути відображена у відповідних інструментах. Передусім це стосується інтенсифікації процесів децентралізації повноважень, посилення ролі регіонів у вирішенні власних проблем соціально-економічного розвитку, зміцнення координаційної функції центрального уряду в процесі розробки і впровадження заходів галузевих міністерств і відомств задля досягнення оптимального ефекту у територіальному вимірі.
    22. Особлива увага має бути звернена на інституціональні засади розвитку регіонів і територій, використання наукових розробок і технологій, новітні форми організації виробництва. Важливими є соціальні аспекти регіонального розвитку. Зважаючи на гуманістичний напрямок світової господарської системи, в тому числі ЄС, в Україні має бути розроблена система оцінки кількісного і якісного їх стану. Категорія попиту та потенційні ринки стають все більш визначальними при формуванні будь-якої політики держави чи приватної компанії. В цьому контексті слід також проводити обґрунтування оптимального розміщення виробничих потужностей, об’єктів сфери послуг, інфраструктури, закладів освіти і науки, охорони здоров’я і соціального захисту, фінансово-кредитних інститутів та ін.
    23. В основу політики регіонального розвитку України мають бути покладені всебічний аналіз соціально-економічного розвитку регіонів, їх геополітичного та геоекономічного розміщення, особливостей демографічного і природно-ресурсного потенціалу. Аналіз галузевої та територіальної структури виробництва за умов суспільних трансформацій є головними передумовами для створення наукомістких видів виробництв і послуг. Особлива увага має бути приділена стимулюванню приватної ініціативи, створенню умов для зміцнення підприємництва, раціональному та комплексному використанню природно-ресурсного потенціалу, створенню безвідходних виробництв, охороні навколишнього природного середовища. Інтеграція між сферами освіти, науки та виробництва; раціональне використання професійних знань та навичок трудових ресурсів є основою успіху національної економіки України та її регіонів. Ці пріоритети сприятимуть найбільш ефективному розподілу державних коштів та досягненню високого рівня конкурентоспроможності національної економіки, підвищенню стандартів життя населення до європейських.


    ЛІТЕРАТУРА


    1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. - 350 c.
    2. Алампиев П.М. Экономическое районирование СССР. Кн. 2-я, М.: Єкономиздат, 1963. – 248 с.
    3. Бугай С., Лендьел М., Кіш Є. та ін. Агентства регіонального розвитку в Україні. Становлення та перспективи / Київ. Центр Інституту Схід-Захід. – К.: Вид-во “Міленіум”, 2002. – 302 с.
    4. Гладкий Ю.Г., Чистобаев А.И. Регионоведение: Учебник. – М.: Гардарики, 2002. – 384с.
    5. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики: Учебник для вузов. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 495 с.
    6. Грицай О.В. Западная Европа: региональные контрасты на новом этапе научно-технической революции – М.: Наука, 1988. – 148 с.
    7. Діброва О.Т. Географія Української РСР – К., 1958. – 528 с.
    8. Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області”, 15 липня 1999 р., №970-ХІУ – 16 с.
    9. Заставний Ф.Д. Географія України – Львів: Світ, 1994. – 472 с.
    10. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Пер. з фр. В.Ховхуна. – К.: Основи, 1996. – 420 с.
    11. Иванов И.Д. Европа регионов. – М.: “Международные отношения”, 1998. – 192 с.
    12. Інвестиційний рейтинг регіонів. – К.: Інститут Реформ, 2004. – 44 с.
    13. Концепція Державної Стратегії регіонального розвитку України на 2004-2015. – К.: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, 2003. – 25 с.
    14. Методика визначення депресивних територій та територіального розподілу державних централізованих капіталовкладень. Проект (для внутрішнього користування) – К.: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, 2002. – 27 с.
    15. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України за 2001 рік – Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Програма Розвитку ООН. – Київ, 2002 . - 174 с.
    16. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України за 2002 рік – Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Інститут Схід-Захід. - Київ, 2003. – 211 с.
    17. Мрінська О.В. Особливості процесів інтеграції в країнах Європейського Союзу // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів європейської інтеграції. Вип. XV / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор М.І.Долішній – Львів – Луцьк: Ред.-вид. відд. “Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – Т.1. – С.39-42.
    18. Мрінська О.В. Особливості регіональної політики щодо старопромислових регіонів у Великобританії (Мерсісайд) та Україні (Луганська область) // Управління сучасним містом. – 2002. - №10-12 (8). – С. 40-49.
    19. Мрінська О.В. Прикордонне співробітництво як передумова регіональної інтеграції // Наукові записки Тернопільського Педагогічного Університету. Серія Географія. – 2000. - №2 (7). – С.50-53.
    20. Мрінська О.В. Розвиток регіональної політики в Європейському Союзі в контексті її становлення в Україні // Український географічний журнал. – 2000. – №1. – С.22-25.
    21. Основні показники діяльності СЕЗ та ТПР у 2002 році – Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, 2003 – www.me.gov.ua
    22. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. – К.: Вища школа, 1994. – 156 с.
    23. Поповкін В. Регіонально-цілісний підхід в економіці. – К.: Наукова думка, 1993. – 218с.
    24. Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002. – 74 с.
    25. Постанова Кабінету Міністрів України №895 від 26 липня 2001 р. “Про затвердження переліку галузей (підгалузей) виробництва, які є пріоритетними для реалізації інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області”. – Київ: КМУ, 2001. – 4 с.
    26. Про Концепцію державної регіональної політики України: Указ Президента України від 25 трав. 2001 р. №341/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – 15 лип. (№22). – С.20-28.
    27. Пробст А.Е. Вопросы размещения социалистической промышленности - М.: ”Наука”, 1971. – 379 с.
    28. Проект Закону України “Про засади стимулювання розвитку регіонів”. № 3384 від 14.04.2003. – К.: ВРУ, 2003. – 8 с.
    29. Регіональна політика в країнах Європи. Уроки для України / За ред. С.Максименка. – К.: Логос, 2000. – 69 с.
    30. Регіональна політика: методологія, методи, практика. /М.І.Долішній, П.Ю.Біленький, В.Я.Бідак та ін. – Львів: ІРД НАНУ, 2000. – 719 с.
    31. Розробка та реалізація Стратегій розвитку територіальних громад: вітчизняний досвід / Київ. Центр Інституту Схід-Захід; за ред. С.Максименка, В.Нудельмана, І.Санжаровського. – К.: “Дата Банк Україна”, 2003. – 272 с.
    32. Романюк С.А. Політика регіонального розвитку в Україні: сучасний стан і нові можливості. Регіональні дослідження: Моногр. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 112 с.
    33. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України/ За ред. О. Шаблія. – Львів: Світ, 1994. – 416 с.
    34. Синявський А.С. Економічний район та економічний ландшафт: Нарис (Методологічна розвідка) // Записки Київського інституту народної освіти. – 1930. – Кн.. ІV. – С.105-125
    35. Соціальне та економічне становище Луганської області за 2002 рік. Статистичний бюлетень. – Луганськ: Облстат. управління, 2003. – 175 с.
    36. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії. – О.: Астропринт, 2001. – 560 с.
    37. Трансформація структури господарства України: регіональний аспект / За редакцією Г.В.Балабанова, В.П.Нагірної, О.М.Нижник. – К.: Міленіум, 2003. – 404 с.
    38. Україна у цифрах у 2002 році: Статистичний довідник / За ред. Осауленка О.Г. – Київ: Держкомстат, 2003 – 587 с.
    39. Україна у цифрах у 2003 році: Короткий статистичний довідник / За ред. Осауленка О.Г. – Київ: Держкомстат, 2004. –271 с.
    40. Україна: Національний звіт з людського розвитку 2001. Сила суспільної взаємодії. – Київ: Програма Розвитку ООН, 2002. – 113 с.
    41. Фейгин Я.Г. Размещение производства при капитализме и социализме. – М.: Госполитиздат, 1958. – 687 с.
    42. Шаблій О.І. Актуальні питання методології і теорії макрорегіоналізації України// Український географічний журнал. – 1999. – №1. – С.15-18.

    43. A new Partnership for Cohesion: Convergence, Competitiveness, Co-operation. Third Report on Economic and Social Cohesion. – Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2004. – 206 p.
    44. Agenda 1994-1999. – Brussels: Commission of the European Communities, 1993. – 115 p.
    45. Agenda 2000-2006. – Brussels: Commission of the European Communities, 1999. – 127 p.
    46. Amin A. An Institutional Perspective on Regional Economic Development // International Journal of Urban and Regional Research. – 1999. – Volume 23, №2. – P. 365-378.
    47. Amin A., Thrift N. Living in the Global. // Amin A. and Thrift N. Globalization, Institutions, and Regional Development in Europe. – Oxford University Press, 1994. – P. 1-22.
    48. An Action Plan for the City Region 2002-2006. Summary. – Liverpool: The Mersey Partnership, 2002 – 13 p.
    49. Armstrong H., De Kenvenoael R. Regional Economic Change in the European Union // The Coherence of EU Regional Policy. Contrasting Perspectives of Structural Funds / Eds. J.Bachtler and I. Turok – Regional Policy and Development Series 17. – London: Jessica Kingsley Publishers, 1997. – P. 29-47.
    50. Armstrong H.W. Regional Selective Assistance: Is the Spend Enough and Is It Targeting the Right Places // Regional Studies. – 2001. - Vol. 35, №3. – P. 247-257.
    51. Artobolevski S. Regional Policy in Europe – Regional Policy and Development Series 11. – London: Jessica Kingsley Publishers, 1997. – 182 p.
    52. Bachtler J. Regional Policy in the 1990s. The European Perspective // Harrison R.T., Hart M. Spatial Policy in a Divided Nation - London, 1993. – P. 254-269.
    53. Barter W.R. Regional Government in England. A preliminary review of Literature and Research Findings. – London: DETR, 2000. – 47 p.
    54. Boland P. Merseyside and Objective 1 Status, 1994-1999: Implications for the Next Programming Period // Regional Studies. – 1999. - Vol 33, №8. – P. 788-792.
    55. Castells M. And Hall P. Technopoles of the World: The Making of Twenty-first Century Industrial Complexes. – London and New York: Routledge, 1994. – 320 p.
    56. Chatterton P. Be Realistic: Demand the Impossible. Moving Towards “Strong” Sustainable Development in an Old Industrial Region? // Regional Studies. – 2002. - Vol. 36, № 5. – P.552-562.
    57. Communication from the Commission to the Council, the European parliament, the Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. The Results of the Programming of the Structural Funds for 2000-2006 (Objective 1) [SEC(2001) 1140] – Brussels: European Commission, 05/07/2001, COM (2001). - 378 p.
    58. Communication from the Commission to the Member States on the links between regional and competition policy “Reinforcing concentration and mutual consistency” // Official Journal of the European Communities - 98/C - 26.03.98. – P. 90/3-90/8.
    59. Competitiveness, Sustainable Development and Cohesion in Europe – From Lisbon to Gothenburg. – Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2003. – 57 p.
    60. Consolidated Version of The Treaty on European Union // OJEC. – 24/12/2002. – P. C 325/5-C 325/181.
    61. Cooke P., Morgan K. Growth Regions under Duress: Renewal Strategies in Baden Wurttemberg and Emilia-Romagna. // Amin A. and Thrift N. Globalization, Institutions, and Regional Development in Europe. – Oxford University Press, 1994. – P. 91-117.
    62. Council Regulation (EC) No1260/1999 of 21 June 1999 Laying down general provisions on the Structural Funds // Official Journal of the European Communities. - 26/06/1999 – P. L161/1-161/42.
    63. Council Regulation EEC No 2052/88 of 24.03.88 // Official Journal of the European Communities. – Brussels: Commission of the European Communities – p. L 185
    64. Dicken P., Forsgren M., Malmberg A. The Local Embeddedness of Transnational Corporations // Amin A. and Thrift N. Globalization, Institutions, and Regional Development in Europe. – Oxford University Press, 1994. – P. 23-45.
    65. European Commission guidelines on regional aid // Official Journal of the European Communities. - 98/C - 10.03.98. – P. 74/06.
    66. European Regional Incentives 1993-1994: Directory and Review of Regional Grants and Other Aid Available for Industrial and Business Expansion and Relocation. / Eds. Yuill D., Allen K., Bachtler J., Clement K., Wishlade F. – London: Bowker-Saut, 1993. – 500 p.
    67. European Regional Incentives 1999. 18th Edition. / Eds. Bachtler J., Yuill D., Wishlade F. – London: Bowker-Saur, 1999. – 480 p.
    68. European Spatial Development Perspective. Towards Balanced and Sustainable Development of the Territory of the European Union. – Luxembourg: European Commission, 1999. – 383 p.
    69. Fujita M., Krugman P., Venables A.J. The Spatial Economy. Cities, Regions, and International Trade. – Cambridge, London: The MIT Press, 1999. – 384 p.
    70. Gorzelak G. National Reviews: Poland // Transition, Cohesion and Regional Policy in Central and Eastern Europe / Eds. J. Bachtler, R. Downes, G. Gorzelak. – Aldershot: Ashgate, 2000. – P. 209-245.
    71. Gorzelak G. The regional dimension of Polish transformation: seven years later // Central Europe in Transition – Towards EU Membership./ Eds. G. Gorzelak, E. Ehrlich, L. Faltan, M. Illner. – Warsaw: Wyd. Naukowe Scholar, 2001. – P.310-329.
    72. Gripaios P. The Failure of Regeneration Policy in Britain // Regional Studies. – 2002. - Vol. 36, № 5. – P.568-578.
    73. Gross Domestic Product and Incomes by Voivodships in 1992. Part 2: Methodology and Results of Studies – Warsaw: GUS, 1994. - Table 20.
    74. Gross Domestic Product by Voivodships in years 1995-1998. – Katowice: GUS, 2000. - Table 9.
    75. Halkier H., Danson M. Regional Development Agencies in Western Europe. A Survey of Key Characteristics and Trends. //Regional Development Agencies in Europe / Eds. Halkier H., Danson M., Damborg C. – London: Jessica Kingsley Publishers, 1998. – P. 26-44.
    76. Hansen N.M. Economic development and regional heterogeneity: a reconsideration of regional policy for the United States // Economic Development Quarterly. – 1988. - # 2 (2). – P. 107-118.
    77. Hudson R. Institutional Changes, Cultural Transformation, and Economic Regeneration: Myths and Realities from Europe’s Old Industrial Areas. // Amin A. And Thrift N. Globalization, Institutions, and Regional Development in Europe – Oxford University Press, 1994. – P. 196-216.
    78. Illeris S. Services and Regions in Europe. (Publication No. Eur 11405 of the Commission of the European Communities, Directorate-General Telecommunications). – Aldershot: Avebury, 1989. – 222 p.
    79. Industrial Development Act 1982. – London: DTI, 1983. – 120 p.
    80. Information on socio-economic situation of voivodships – Warsaw: Central Statistical Office, 2/2001. – 512 p.
    81. Ireland National Development Plan 2000-2006. // Government of Ireland – Dublin: The Stationery Office, 1999. – 43 p.
    82. Isard W. Location and Space-economy: A General Theory Relating to Industrial Location, Market Areas, Land Use, and Urban Structure. – Cambridge MA:MIT Press, 1956. – 350 p.
    83. Karppi I., Kokkonen M., Lahteenmaki-Smith K. SWOT-analysis as a basis for regional strategies. Nordregio Working Paper 2001:4 – Stockholm: Nordregio, 2001. – 84 p.
    84. Kozarczyn H. Regional Development in Poland. An Overview. – Warwsaw: Polska Agencja Rozwoju Regionalnego, 2001. – 45 p.
    85. Kuklinski A. Regional policies: Experience and Prospects // International Social Journal. Oxford: Basil Blackwell. – 1987. - Vol.XXXIX, №2 (112). – P. 170-187.
    86. La Regionalisation en Europe. / G. Marcou, A. Gazarian, K. Svoboda Document de Travai. Serie politique regionale – Luxembourg: Parliament Europeen. Direction General des Etudes. – REGI 108 Fr rev.1. – 1999. – 166 p.
    87. Lee P. Where are the Socially Excluded? Continuing Debates in the Identification of Poor Neighbourhoods // Regional Studies. – 1999. - Vol 33, №5. – P.483-486.
    88. Malecki E. Technology and Economic Development: The Dynamics of Local, Regional, and National Change. – New York: Longman Scientific & Technical, 1991. – 460 p.
    89. Marcou G. La loi d’orientation du 25 juin 1999 pour l’amenagement еt le developpement durable du territoire // Annuaire Francais de Droit de l’Urbanisme et de l’Habitat. – Paris: Dalloz, 2000. - P. 9-87.
    90. Marketing Merseyside Strategic Investment Areas. Invitation to Tender. – Liverpool: The Merseyside Partnership, 2002 – 16 p.
    91. Markusen A.R. Regions: the economics and politics of territory. – Totowa NJ: Rowman and Allanheld, 1987. – 320 p.
    92. Martin R. Reviving the Economic Case for Regional Policy. // Harrison R.T. and Hart M. Spatial Policy in a Divided Nation. – London: Jessica Kingsley Publishers. – 1993. – P. 270-290.
    93. Martin R. The political economy of Britain’s north-south divide. // Transactions, Institute of British Geographers. – 1988. – NS 13. – P. 389-418
    94. Michie R., Fitzgerald R. The Evolution of the Structural Funds // The Coherence of EU Regional Policy. Contrasting Perspectives of Structural Funds / Eds. J.Bachtler and I. Turok – Regional Policy and Development Series 17 – London: Jessica Kingsley Publishers, 1997. – P. 14-28.
    95. Middlemas K. Orchestrating Europe. – London, 1995. – 421 p.
    96. Morgan K., Sayer A. A ‘modern’ industry in a ‘mature’ region: the remaking of management-labour relations. // International Journal of Urban and Regional Research. – 1985. - # 9. – P. 383-404.
    97. Mrinska O. European Regional Policy – Lessons for Ukraine Through the Prism of Polish Experience // International Conf. on Evaluation and EU Regional Policy: New Questions and New Challenges – Aix-en-Provence (France). – 2002. – P. 61-62.
    98. Mrinska O. Traditional Industrial Regions of Ukraine – What Chance of Becoming Leaders in the Process of Transition to Market Economy? Case-study of Lugansk Region // International Conf. on Reinventing Regions in the Global Economy – Pisa (Italy). – 2003. – P. 55.
    99. Mrinska O. Western Ukrainian Periphery: Changed Perspectives in the Light of EU Enlargement // International Conf. on Europe at the Margins: EU Regional Policy, Peripheriality and Rurality – Angers (France). – 2004. – P. 41.
    100. Myrdal G. Economic Theory and Underdeveloped Regions. – London: Duckworth, 1957. – 167 p.
    101. Nowe Wojewodstwa: Fakty, Opinie, Nastroje. – Warszawa: Polska Agencja Rozwoju Regionalnego, Centrum Badania Opinii Spolecznej, 2001. – 154 p.
    102. Peet J. A Survey of Ireland // The Economist – 16th October 2004. – P. 3-12.
    103. Perroux F. A new Concept of Development: Basic tenets. – London: Croom Helm, 1983. – 212 p.
    104. Phare-STRUDER. A Pilot Regional Development Programme. Experience, Results, Inspirations. / Eds. Kozak M, Pyszkowski A. – Warsaw: Polska Agencja Rozwoju Regionalnego, 1999. – 79 p.
    105. Poland Integrated Operational Programme for Regional Development 2004-2006. Draft 4.4. – Warsaw, 2002. – 119 p.
    106. Poland. National Strategy for Regional Development 2001-2006. Ministry of Regional Development and Construction. – Warsaw, 2000. – 56 p.
    107. Porter M. The Competitive Advantage of Nations. – London: Macmillan, 1990. – 896 p.
    108. Porter M. The Economic Performance of Regions. // Regional Studies. – 2003. - Vol 37, №6&7. – P.549-578.
    109. Reform of the Structural Funds 2000-2006. Comparative Analysis. – Brussels: European Commission, 1999. – 31 p.
    110. Region in Figures. North West. No.3 – London: Office for National Statistics, 2001. – 84 p.
    111. Regional Development Agencies in Europe / Eds. H. Halkier, M. Danson, C. Damborg – Regional Policy and Development Series 21. – London: Jessica Kingsley Publishers, 1998. – 373 p.
    112. Regional Development Agencies: General Information. – London: DETR. – 2001. - www.local-regions.detr.gov.uk
    113. Regional Innovation Strategies. The Challenge for Less-Favoured Regions / Eds. Morgan K., Nauwelaers C. – London, New York: Routledge, 2003. – 257 p.
    114. Regional Policy/ Comp. By C.Mellors, N.Copperthwaite, n.4: Routledge, 1990. – 240 p.
    115. Regional Trends # 36. 2001 – London: The Stationery Office, 2001. – 270 p.
    116. Regional Trends # 37. 2002 – London: The Stationery Office, 2002. – 281 p.
    117. Remiga O., Bakun O., Mrinska O., Romanyuk O. Ukraine // Subnational Data Requirements for Fiscal Decentralization (15%) / Eds. Yilmaz S., Hegedus J., Bell M.E. – Washington D.C.: World Bank, 2003. – P. 133-159.
    118. Review of the Assisted Areas Map. A Consultation Paper. – London: Department of Trade and Industry, 1998. - URN98/809. – 11 p.
    119. Samecki P. Polish Experience in Realisation of European Union Assistance Programs. Research paper. – Warsaw, 2001. – 31 p.
    120. Single European Act // OJEC. – 29/06/1987. – L169 p.
    121. Statistical Yearbook of the Regions – Warszawa: Central Statistical Office, 2000. – 564 p.
    122. Storper M. The Regional World: Territorial Development in a Global Economy. – New York: Guilford, 1997. – 338 p.
    123. Szlachta J. Polityka Regionalna Polski w perspektywie integracji z Unią Europejską // Studia Regionalne i Lokalne. – 2001. - #1 (5). – P. 25-40.
    124. The Government’s Proposals for New Assisted Areas. – London: Department of the Environment, Transport and Regions, 1999. – 39 p.
    125. The Structural Funds and Their Co-ordination with the Cohesion Fund. Guidelines for the Programs in the period 2000-2006. Communication from the Commission. – Brussels: EC, 1999. – 34 p.
    126. Thurow L.C. Building Wealth: The Rules for Individuals, Companies and Nations in a Knowledge-based Economy. – New York: Harper Business, 1999. – 336 p.
    127. Todtling F. The Uneven Landscape of Innovation Poles: Local Embeddedness and Global Networks. // Amin A. and Thrift N. Globalization, Institutions, and Regional Development in Europe – Oxford University Press, 1994. – P. 68-90.
    128. Unity, Solidarity, Diversity for Europe, its People and Its Territory. Second Report on Economic and Social Cohesion – Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2001. – 203 p.
    129. Working for the Regions. Series Europe on the Move – Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2001. – 32 p.
    130. Yuill Douglas. A Comparative Overview of Recent Regional Policy Development in the Member States and Norway: Policy Change in 2002-03. EoRPA Paper 03/1 – Glasgow: EPRC, 2003. – 58 p.
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины