СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНУ З УРАХУВАННЯМ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ЧИННИКА (НА ПРИКЛАДІ СТОЛИЧНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ УКРАЇНИ) : СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОЕ РАЗВИТИЕ РЕГИОНА С УЧЕТОМ геополитических факторов (НА ПРИМЕРЕ СТОЛИЧНОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЙОНА УКРАИНЫ)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ
На правах рукопису

Дячевська Любов Петрівна
УДК 911.3:[30+33](477)

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНУ З УРАХУВАННЯМ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ЧИННИКА (НА ПРИКЛАДІ СТОЛИЧНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ УКРАЇНИ)

11.00.02 – економічна та соціальна географія

Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
Нагірна Валентина Петрівна
доктор географічних наук

Київ – 2008
ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження регіонального розвитку в руслі геополітичної стратегії держави…………………………………13
1.1. Суспільно-географічні засади розроблення геополітичної стратегії ..………..13
1.2. Основні напрями впливу геополітичного чинника на господарську діяльність у регіоні ……………………………………………………………………………..25
1.3. Використання геополітичних переваг регіону для соціально-економічного піднесення держави……………………………………………………………….37
1.4. Методичні положення дослідження регіону з урахуванням геоекономічної стратегії країни……………………………………………………………………50

РОЗДІЛ 2. Геополітичний чинник розвитку України в суспільно-географічному вимірі…………………………………………………………………..63
2.1. Головні принципи геоекономічної стратегії України з суспільно-географічних позицій………………………………………………………………...……..……….63
2.2. Роль геополітичного чинника в сучасних умовах суспільного розвитку України……………………………………………………….…………………..…..72
2.3. Особливості впливу геоекономічної стратегії на господарську діяльність в Україні……………...………………………………………………………………...79
2.4. Роль України в геополітичному просторі як чинник її регіонального розвитку………………………………………………………………………………86

РОЗДІЛ 3. Головні риси господарської діяльності Столичного економічного району з позицій формування геоекономічного потенціалу держави…………...94
3.1. Столичний економічний район в господарській системі України…………..…..94
3.2. Структура, спеціалізація і регіональні відмінності економіки………...……….108
3.3. Територіальні особливості життєдіяльності населення ……….……………..…133
3.4. Експортний потенціал та зовнішньоекономічна діяльність…………………….141

РОЗДІЛ 4. Основні напрями удосконалення соціально-економічного розвитку Столичного економічного району з урахуванням геополітичного чинника.....155
4.1. Визначення пріоритетів і вдосконалення спеціалізації господарської діяльності з позицій геополітичної стратегії України…………………………………………155
4.2. Перехід на інноваційно-інвестиційний шлях розвитку – основа підвищення конкурентоспроможності господарства…………………………………………..158
4.3. Формування конкурентоспроможного експортного потенціалу та підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності…………………………………163
4.4. Удосконалення територіальної структури господарської діяльності та розселення населення з урахуванням інтеграції регіону у світогосподарські структури …………………………………………………..………………………167
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...179
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………...199

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

WEF – Світовий економічний форум (World Economic Forum)
АПК – агропромисловий комплекс
ВАТ – відкрите акціонерне товариство
ВВП – валовий внутрішній продукт
ВВП – валовий внутрішній продукт
ВДВ – валова додана вартість
ВРП – валовий регіональний продукт
ГУАМ – міждержавна організація, створена Грузією, Україною, Азербайджаном та Молдовою
ЄЕП – Єдиний економічний простір
ЄС – Європейський Союз
ІАЕД – інноваційна активність економічної діяльності
ІОК – інвестиції в основний капітал
ІРЛП – індекс розвитку людського потенціалу
КА – Київська агломерація
НАТО – Організація Північно-Атлантичного договору
НДДКР – науково-дослідні і дослідницько-конструкторські роботи
НІП – науково-інтелектуальний потенціал
ПІІ – прямі іноземні інвестиції
ПКС – паритет купівельної спроможності
СЕЗ – спеціальні економічні зони
СНД – Співдружність незалежних держав
СОТ – Світова організація торгівлі
ТНК – транснаціональна корпорація
ТПР – території пріоритетного розвитку
ТС – територіальна структура
ЧЕС – Чорноморське економічне співробітництво
ЮНКТАД – конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічний розвиток України значною мірою залежить від глобальних геополітичних процесів. Перетворення на політичній карті світу, формування політичних та економічних угруповань призвели до трансформації геополітичних інтересів у світі. У цьому контексті значно посилився вплив геополітичного чинника на господарський розвиток України. Цей вплив має неоднозначні наслідки. Щоб забезпечити національні інтереси країни та безпеку життєдіяльності населення необхідно адекватно реагувати на геополітичну ситуацію, скеровувати розвиток господарства країни та її регіонів у напрямі підвищення його конкурентоспроможності. У зв’язку з цим важливими є дослідження регіонів з урахуванням геополітичного чинника, визначення головних напрямів їх господарської діяльності в умовах глобальних суспільних процесів.
Забезпеченню національних інтересів України, зміцненню її економічних позицій у міжнародному співтоваристві сприятиме реалізація її геоекономічної стратегії. Геоекономічна стратегія України в суспільно-географічному вимірі базується на використанні первинних і новітніх конкурентних переваг її території. Цільова спрямованість геоекономічної стратегії держави, визначення пріоритетів її соціально-економічного розвитку пов’язані з можливостями та потребами регіонального розвитку. Унікальність кожного регіону України зумовлена особливостями їх геополітичного положення, ресурсним потенціалом, господарською спеціалізацію, розселенням населення і територіальною структурою економіки. Завдяки цьому геоекономічна стратегія держави має свій особливий прояв у кожному регіоні. Виявлення цієї взаємодії дає можливість узгодити напрями соціально-економічного розвитку регіонів України із завданнями її геоекономічної стратегії. Це сприятиме ефективному використанню внутрішніх ресурсів регіонів, їх природно-ресурсного, економічного та інтелектуального потенціалу для забезпечення національної безпеки України, зростання економіки, посилення конкурентних позицій і країни, і її регіонів на світових ринках.
Питання впливу геополітичного чинника на різні аспекти суспільного розвитку досліджуються у межах різних галузей знань. Основи геополітики та геополітичної стратегії як наукового напряму заклали Ф.Ратцель, Р.Челлен, Г.Маккіндер, Н.Спайкмен, А.Мехен, К.Гаусгофер, П.Савицький, а також українські вчені-географи, що стояли біля витоків геополітики – С.Рудницький, В.Кубійович, В.Садовський. Проблемам забезпечення безпеки у євроатлантичному регіоні присвятили свої праці Д.Майнінг, К.Грей, С.Коен, а також інші вчені, що працювали у межах течії «атлантизму». Мондіалістичні концепції глобального світоустрою, суттю яких є моделювання географічної картини світу з урахуванням впливу глобалізаціі, розроблено З.Бжезінським, І.Валлерстайном, А.Страусом, Ф.Фукуямою, С.Хантігтоном, А.Дугіним, В.Цимбурським та ін.
Проблемам формування геополітичної стратегії України у контексті її міжнародних відносин присвятили свої праці українські вчені – політологи та економісти – О.Л.Валевський, М.М.Гончар, О.М.Гончаренко, Р.Н.Жангожа, О.Я.Маначинський, Л.С.Негель, С.І.Соколенко, О.В.Стрекаль. У межах геоекономічного напряму геополітики великий науковий внесок зробили зарубіжні й вітчизняні вчені – Е.Люттвак, К.Жан, П.Савона, Е.Г.Кочетов, В.А.Дергачов, М.Г.Нікітіна.
Проблеми геополітики та геополітичної стратегії з географічних позицій досліджували українські науковці – М.В.Багров, М.С.Дністрянський, В.Й.Лажнік, П.О.Масляк, В.І.Стафійчук, О.Г.Топчієв, О.І.Шаблій; російські вчені – П.Я.Бакланов, В.О.Колосов, С.Б.Лавров, М.С.Мироненко; американські вчені, що працюють у галузі критичної геополітики – Дж.Егнью, Д.Аткинсон, К.Додс, С.Долбі, Т.Льюк, Дж.О’Тоал, П.Тейлор, Л.Хеппл; французькі географи, що займаються внутрішньою геополітикою – І.Лакост, Ж.Леві, Б.Жіблен, П.Клаваль, Д.Ретайє, М.Фуше.
Дослідження впливу геополітичного чинника на соціально-економічний розвиток України є складними і багатогранними. Це зумовило їх міждисциплінарний характер, розвиток теоретичних і практичних аспектів. Зокрема суспільно-географічні дослідження мають забезпечити наукове обґрунтування розвитку територіальної та галузевої структури економіки України з урахуванням геополітичного чинника, розробити напрями удосконалення спеціалізації господарства, виявити можливості використання геокономічного потенціалу регіонів з метою посилення стратегічних позицій України в міжнародному співтоваристві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язана з плановою тематикою науково-дослідних робіт Інституту географії НАН України, зокрема темами «Концептуальні засади вдосконалення територіальної організації господарства України у контексті активізації соціально-економічного розвитку регіонів», № державної реєстрації 0103U000401 (автором досліджено особливості структури, спеціалізації і територіальної організації господарства Столичного регіону, визначено напрями їх удосконалення з урахуванням геополітичної стратегії України), «Економічний, соціальний, екологічний розвиток регіонів України в умовах трансформаційних процесів», № державної реєстрації 0105U000807 (автором розроблено рекомендації щодо удосконалення соціально-економічного розвитку Столичного регіону з урахуванням геополітичної стратегії України).
Метою роботи є розроблення теоретико-методологічних основ дослідження регіонального розвитку з урахуванням геополітичного чинника, виявлення ролі суспільно-географічних чинників у формуванні геоекономічної стратегії України, обґрунтування її впливу на регіональний розвиток, розроблення напрямів удосконалення соціально-економічного розвитку регіонів (на прикладі Столичного економічного району) з урахуванням геополітичного чинника.

Головні завдання дослідження:
1. Узагальнення наукових напрацювань з питань геополітики та геостратегії, формування суспільно-географічних засад розроблення геополітичної стратегії держави.
2. Визначення основних напрямів впливу геополітичного чинника на господарську діяльність в регіоні.
3. Виявлення ролі геополітичних переваг у соціально-економічному розвитку держави та її регіонів, значення суспільно-географічних чинників у цьому процесі.
4. Розроблення методики суспільно-географічного дослідження регіону з урахуванням геоекономічної стратегії держави.
5. Обґрунтування головних принципів геоекономічної стратегії України з суспільно-географічних позицій.
6. Виявлення ролі геополітичного чинника в сучасних умовах суспільного розвитку України, впливу геоекономічної стратегії на господарську діяльність в Україні.
7. Визначення місця України в геополітичному просторі як чинника її регіонального розвитку.
8. Дослідження особливостей структури і спеціалізації господарства Столичного економічного району з позицій формування геоекономічного потенціалу держави.
9. Розроблення напрямів розвитку господарства Столичного економічного району з урахуванням геополітичного чинника.
Об’єктом дослідження є Столичний економічний район як складова геоекономічного простору України. Цей регіон займає особливе місце у територіальному поділі праці країни завдяки наявності столиці – м. Київ. Столичність – це головний чинник, що зумовив високий рівень його соціально-економічного розвитку, інвестиційну привабливість і сприйнятливість до інновацій. Тут інтенсивніше, ніж в інших регіонах відбувається реструктуризація господарського комплексу, розвиток наукомістких галузей, впровадження нових технологій, посилення інформатизації суспільного розвитку тощо. У Столичному регіоні сформувалися найбільш сприятливі в Україні передумови для вироблення інструментарію та механізмів впливу процесів соціально-економічного розвитку на забезпечення національної безпеки. Столичний економічний район у виділених межах співпадає з Київським Поліссям за В.Поповкіним, Центрально-Поліським регіоном за Ф.Заставним, Столичним суспільно-географічним районом за М.Пістуном. У нашому дослідженні в економічну назву району вкладено значною мірою суспільно-географічний зміст, окрім економічних аспектів його розвитку досліджуються також соціальні, екологічні, політичні. Столичний економічний район розглядається як цілісне суспільне утворення з певною спеціалізацією та комплексно-пропорційним розвитком людської діяльності. У тексті роботи використовується також термін Столичний регіон, під яким ми розуміємо Столичний економічний район.
Предметом дослідження є структура, спеціалізація і територіальні особливості господарства Столичного економічного району в контексті впливу на нього геополітичного чинника.
Методи дослідження. Наукові висновки та практичні результати дисертаційного дослідження базуються на теоретико-методологічних положеннях та концептуальних засадах, розроблених науковцями у галузі суспільної географії, геополітики, економіки. Історичний підхід використано в процесі аналізу еволюції геостратегічних ідей, виявлення історичного підґрунтя формування сучасної структури і територіальної організації Столичного економічного району. Системно-структурний аналіз застосовано для вивчення особливостей, властивостей та станів, просторово-часової динаміки компонентів суспільно-географічного комплексу Столичного регіону, виявлення зв’язків між ними. Метод моделювання був використаний при побудові схеми впливу геополітичної стратегії на господарський розвиток регіону, моделі опорного каркасу території Столичного регіону, порівняльно-географічний – для визначення його місця в системі господарського розвитку України, а також ролі України у міжнародному економічному просторі. З метою виявлення залежності між економічним, соціальним розвитком, науково-інтелектуальним потенціалом та інноваційною активністю економічної діяльності, конкурентоспроможністю економіки застосовано факторний і кореляційний аналіз. Конкурентні переваги та обмеження розвитку регіону, як складової частини геоекономічного потенціалу України, проаналізовано за допомогою SWOT-аналізу. Методи типізації і ранжування використано для виділення різних типів регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку, прогресивністю, конкурентоспроможністю економіки, за особливостями господарської спеціалізації на різних рівнях – макро-, мезо- та мікрорегіональному, визначення місця цих регіонів в Україні. Для розрахунку окремих показників та інтегральних індексів, що віддзеркалюють вплив різних чинників на соціально-економічний розвиток регіону залучено статистичні методи. Результати типізації регіонів України, територіальних особливостей розвитку різних видів економічної діяльності у Столичному регіоні, зовнішньоекономічних процесів здійснено за допомогою картографічних методів.
Наукова новизна одержаних результатів:
• розроблено суспільно-географічні основи регіонального розвитку держави з урахуванням геополітичного чинника;
• розроблено методику дослідження соціально-економічного розвитку регіону в контексті впливу геополітичного чинника;
• поглиблено сутність поняття «геополітична стратегія» в сучасному глобалізованому світі з урахуванням суспільно-географічних чинників;
• виявлено головні принципи геоекономічної стратегії України з суспільно-географічних позицій;
• визначено роль геополітичного чинника в сучасних умовах суспільного розвитку України з урахуванням суспільно-географічних чинників;
• виявлено головні напрями впливу геоекономічної стратегії України на соціально-економічний розвиток регіону;
• дано аналіз структури і спеціалізації господарства Столичного економічного району з позицій формування його геоекономічного потенціалу;
• обґрунтовано напрями удосконалення соціально-економічного розвитку Столичного економічного району з урахуванням геополітичного чинника.
Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та рекомендації дисертанта увійшли до заключного звіту науково-дослідних робіт, що виконувалися впродовж 2005-2007 рр. у відділі природокористування та збалансованого розвитку Інституту географії НАН України. Теоретичні та методичні положення, наукові висновки та рекомендації дисертації можуть бути використані органами державного управління та проектними організаціями при розробленні геополітичної стратегії України, напрямів соціально-економічного розвитку країни загалом та Столичного регіону зокрема, обґрунтуванні стратегій регіонального розвитку. Розроблена автором методика може бути застосована при дослідженні проблем регіонального розвитку в умовах глобалізації в інших регіонах. Основні положення і висновки дисертації можуть бути впровадженими в навчальний процес підготовки фахівців з управління розвитком регіонів у вищих навчальних закладах України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Наукові положення, висновки і рекомендації, які містяться у ньому і виносяться на захист, одержані автором самостійно і є його внеском у розвиток суспільної географії, зокрема в теорію регіонального розвитку та геополітику.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у доповідях та представлені на багатьох міжнародних та загальнодержавних наукових конференціях, опубліковані в їх матеріалах. Зокрема це: Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні» (Київ, 2003), Міжнародна науково-практична конференція «Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (Київ, 2004), Третя міжнародна науково-практична конференція «Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва» (Луцьк, 2005), Міжнародна науково-практична конференція «Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства» (Дніпропетровськ, 2005), Шоста міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» (Харків, 2005), Всеукраїнська наукова конференція «Регіональні суспільно-географічні дослідження: стан, проблеми, перспективи» (Тернопіль, 2005), Міжнародна науково-практична конференція «Регіон-2006: Стратегія оптимального розвитку» (м. Харків, 2006), Міжнародна науково-практична конференція «Регіон-2007: Стратегія оптимального розвитку» (Харків, 2007), ІV міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих науковців «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво» (Луцьк, 2007).
Основні результати дослідження опубліковані у 14 наукових працях (4,1 д.а.), у т.ч. 5 статтях у фахових виданнях (2,2 д.а.), 1 публікація в інших виданнях (0,3 д.а.), 8 тез доповідей на наукових конференціях (1,4 д.а.).

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В РУСЛІ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ДЕРЖАВИ
1.1. Суспільно-географічні засади розроблення геополітичної стратегії

Розвиток сучасного світу все більше охоплюють процеси глобалізації. Вони пов’язані з швидким і водночас нерівномірним зростанням населення в регіонах світу і окремих країнах, постійним нарощуванням промислового та сільськогосподарського виробництва, збільшенням обсягів видобутку корисних копалин, стрімким зростанням міських агломерацій та створенням гігантських мегаполісів, прокладанням нових транспортних магістралей. Глобалізація суспільних процесів зумовлює цілий ряд проблем, що постають перед людством загалом та окремими країнами.
Прискорення науково-технічного прогресу, розвиток інформаційного суспільства сприяє посиленню глобальних процесів обміну працею, капіталом, інформацією, зумовлює нерівномірний розвиток регіонів і окремих країн. Об’єктивність єднання світу супроводжується як позитивним, так і негативним впливом на економічний розвиток і життєдіяльність населення країн і регіонів.
В таких умовах кожна держава має визначити своє суверенне місце у світовому співтоваристві, виробити національну стратегію розвитку на основі географічних, соціально-економічних, демографічних, екологічних особливостей її території. У сучасному світі успіху досягають лише ті країни, що знайшли оптимальні форми поєднання власної національної суспільно-економічної системи з досягненнями глобалізаційного простору.
У цьому контексті особливо важливим є визначення геополітичної стратегії держави, що є невід’ємною складовою національної безпеки країни, вироблення шляхів реалізації національних та регіональних пріоритетів, попередження соціальних та екологічних катастроф.

Геополітична стратегія держави – це система цілей, напрями та засоби формування її взаємовідносин з іншими державами світу, що базуються на використанні географічних та економічних переваг у глобалізованому просторі. Реалізація геополітичної стратегії має бути спрямована на утвердження держави як міжнародного суб’єкта політичної та господарської діяльності, зміцнення її позицій у світовому співтоваристві, посилення національної безпеки, запобігання внутрішнім та зовнішнім конфліктам. Геополітична стратегія держави значною мірою впливає на пріоритети її соціально-економічного розвитку, конкурентні позиції у світовому співтоваристві, напрями регіонального розвитку. Стратегічний потенціал країни є важливим чинником її інвестиційної привабливості, формування зовнішньоекономічних відносин, пожвавлення господарського розвитку.
Важливо при формуванні геополітичної стратегії держави зважати на попередній досвід, зокрема високорозвинених країн, що нині займають провідні позиції у світовому співтоваристві. У геополітичній стратегії мають бути враховані можливі позитивні та негативні впливи на розвиток держави центрів світової цивілізації, науково-технічного прогресу, економічних транснаціональних угруповань, міграційних процесів. Слід сформувати головні напрями ефективного використання переваг суспільно-географічного положення країни, особливостей розвитку її економіки, визначити способи запобігання негативним наслідкам соціально-економічного та політичного впливу інших держав світового співтовариства.
Важливими чинниками формування геополітичної стратегії є суспільно-географічні, які значною мірою визначають геопросторові відносини держави. Це передусім географічне положення , ресурсний потенціал і господарська спеціалізація, галузева структура й територіальна організація економічної діяльності, демогеографічна ситуація. Ці чинники істотно впливають на визначення ролі держави у міжнародному співтоваристві, світовому господарстві, детермінують вектори зовнішніх взаємин, місце країни у глобальних потоках людських ресурсів, товарів та послуг, капіталу, інформації. Суспільно-географічні чинники характеризуються доволі високим рівнем стійкості, однак особливості їх позиціонування в різні історичні періоди зумовлюють різні підходи до визначення суті геополітичної стратегії, розвиток її в тому чи іншому напрямі.
Еволюція геостратегічних ідей тісно пов’язана з розвитком геополітики. Класичні геополітичні та геостратегічні концепції, викладені у працях Ф.Ратцеля, Р.Челлена, Г.Маккіндера, Н.Спайкмена, А.Мехена, К.Гаусгофера, П.Савицького та інших, сформовані переважно на основі географічного детермінізму. Ці концепції були спрямовані на обґрунтування територіальної експансії держав. Панування протягом ХХ ст. ідей силової геополітики, утвердило думку про значення геополітичної стратегії держави як засобу оволодіння природними ресурсами шляхом анексії нових територій [13,16,20,22,73,80,82,135,184,192,207, 218,222].
У класичний період розвитку геополітики (перша половина ХХ ст.) сформувався специфічний геополітичний підхід до вивчення та конструювання простору, в основі якого лежав державоцентричний погляд на світ. Такий підхід, що отримав назву «картезіанське проектування», переважав у геополітичних концепціях до 80-х рр. ХХ ст. Тут не враховувалися цивілізаційна та національна строкатість світу, складність його просторової організації та взаємодії між регіонами [219].
Геополітичні ідеї періоду «холодної війни» безпосередньо пов’язані з науково-технічною революцією у військово-промисловій сфері. Головною метою геополітичної стратегії стає стримування експансії інших держав, збереження балансу сил. Поширюються концепції підтримання колективної безпеки в євроатлантичному регіоні, що формуються в руслі течії атлантизму (Г.Кіссінджер) [13,20,22]. Основою та результатом геополітичної стратегії цього періоду стало формування та розвиток систем колективної безпеки, регіональних економічних та політико-економічних утворень.
У 90-х рр. ХХ ст. у зв’язку з динамічним розвитком транспортно-комунікаційних систем, інтенсифікацією глобалізаційних процесів ці концепції трансформувалися у мондіалістичні ідеї глобального світоустрою . У них розвивається думка про необхідність переходу до єдиної світової системи та західних культурних цінностей під стратегічним керівництвом США, як найбільшого планетарного центру сили [193].
За останні десятиліття розвиток геополітики інтенсифікувався, було розроблено її наукові засади, виникли нові течії та підходи. Серед них варто виділити критичну геополітику . Її суть полягає у дослідженні системи чинників розвитку світового співтовариства: політичних, економічних, суспільно-географічних. Тут враховуються альтернативні погляди на процеси, що відбуваються у глобальному географічному просторі. Це дає можливість показати складність геополітичної взаємодії в світі [196,200,202,203,206]. Великий вплив на формування критичної геополітики справили транскордонні процеси й тенденції змін, що відбуваються у сучасному світі. Це викликало потребу у недержавоцентричній геополітиці, зміст якої полягає у вивченні та оцінці взаємодії сил у глобалізованому суспільстві.
Розмивання політичних, економічних, культурних кордонів відкрило нові можливості для соціально-економічного розвитку регіонів та держав. Водночас держави постають перед новими небезпеками та загрозами, джерелом яких є наддержавні утворення. Характерною рисою нинішніх геополітичних умов є те, що національні інститути, державна політика й стратегія мають пристосовуватися до динаміки та потреб світової економіки, інтернаціональних політичних процесів. Дослідження критичної геополітики спрямовані на пошук напрямів ефективного використання цих ідей з метою поліпшення соціально-економічної ситуації в окремих державах та регіонах, а також шляхів унеможливлення або мінімізації ризиків розвитку держави та суспільства [200,219, 220].
У зв’язку із загостренням глобальних проблем людства, зокрема пов’язаних із погіршенням стану навколишнього природного середовища, актуального звучання набула «геополітика природи» (інвайроментальна геополітика). Цим дослідженням присвятили свої праці Н.Кастрі, С.Долбі, Б.Глісон, Н.Лоу. Транснаціональні проблеми, що виникли внаслідок негативних екоеволюційних процесів, розглядаються через призму інтернаціоналізації, глобалізації, та з урахуванням позицій різних держав [220].
У Франції розвивається школа внутрішньої геополітики, започаткована І.Лакостом. Важливе значення для її формування мали праці, присвячені теорії взаємодії держав А.-Л.Санґена, П.Клаваля, дослідження ролі кордонів у геополітичних процесах у різні історичні періоди, геополітичних аспектів конфліктних прикордонних ситуацій (М.Фуше) [136,137]. Зокрема І.Лакост використовує у геополітичних дослідженнях регіональний підхід, що уможливлює застосування геополітичного аналізу на різних рівнях організації суспільної діяльності [13,137]. Суттю цього підходу є дослідження особливостей розвитку регіонів, географічних аспектів політичних взаємин між державами та у їх межах з метою запобігання та вирішення регіональних конфліктів [136,204, 217, 221].
У зв’язку з глобалізацією суттєво змінилася роль держави та кордонів у геополітичних процесах. Територіальній динаміці сучасної державної системи під впливом глобалізації присвячені праці французьких вчених Б.Баді, М.-Ф.Дюран, Ж.Леві, Д.Ретайє [136,201,205,210,]. При цьому геополітична стратегія розглядається як система заходів, що сприяє збереженню цілісності держави, врегулюванню конфліктів та підтриманню національної безпеки. Переосмисленню геополітичних концепцій минулого та ролі геополітики для розвитку держави, еволюції геополітичної думки у Франції та світі велику увагу приділено у працях А.Шопрада, Ф.Моро-Дефаржа, Т.де Монбріаля [136].
Науково-технічний прогрес, розвиток комунікаційних мереж, у тому числі інформаційних, глобалізація світового господарства посилюють єдність міжнародного співтовариства, зумовлюють формування нового глобального суспільства [47,220,233]. Зростає роль економічних та суспільно-географічних чинників, таких як природно-ресурсний потенціал, спеціалізація національного господарства, конкурентоспроможність продукції на світових ринках, розвиток виробничної, соціальної, логістичної, інформаційної інфраструктури та її значення для геополітичної безпеки та могутності держав. У зв’язку з цим нині основна увага приділяється економічним аспектам геополітики . Завданням геополітичної стратегії у цьому руслі є формування цілей та вироблення методів закріплення держави на світових ринках, підвищення конкурентоспроможності її господарства, контроль за потоками товарів, послуг, капіталів та інформації [13,14,127,224].
Виявлення суті, основних чинників та принципів формування геополітичної стратегії – важливий напрям сучасних суспільно-географічних досліджень. Цьому присвячено чимало наукових праць. У них висвітлюються питання утвердження України як суб’єкта міжнародних відносин, її позиції у світовому співтоваристві з урахуванням переваг геополітичного положення, природно-ресурсного потенціалу, суспільного, у тому числі економічного, розвитку країни. Переосмислення світових геополітичних ідей, їх розвиток у контексті вітчизняних реалій є важливою передумовою формування нових підходів в українській геополітиці. Домінування у вітчизняних концепціях ідей геополітики «взаємодії» зумовило особливості наукового підходу до формування цілей геополітичної стратегії України. Її пріоритетним завданням стає розвиток взаємовигідних зв’язків України з іншими державами.
Фундамент геополітичних досліджень в Україні було закладено вченими-географами С.Рудницьким, В.Кубійовичем, В.Садовським. Ними були створені перші геостратегічні концепції, у яких на основі переосмислення ролі України у тогочасних геополітичних процесах було визначено перспективні з точки зору геостратегічної доцільності моделі поведінки у системі міжнародних відносин. Питаннями геополітики та формування геополітичної стратегії України в сучасних умовах займаються М.В.Багров, В.А.Дергачов, М.С.Дністрянський, В.Й.Лажнік, П.О.Масляк, О.І.Шаблій, Б.П.Яценко. У роботах цих авторів вивчено широке коло питань, присвячених ролі геополітичного положення України та її регіонів, етнополітичним аспектам розвитку території, впливу геополітики на збалансованість регіонального розвитку тощо [1, 17-21, 75, 76, 102, 124, 133, 197, 198].
Нині у зв’язку з прискоренням процесів інформатизації, розвитком засобів масової інформації застосування “геополітики сили” стало доволі ризикованим. Відбувається зміщення інструментарію геополітичної стратегії переважної більшості країн у економічну площину. Широке використання економічних методів впливу з метою досягнення геополітичних цілей призвело до того, що нині геополітична стратегія більшості держав світу – це насамперед геоекономічна стратегія. Відповідно до цього важливою метою геополітичної стратегії держави є зміцнення її економічної могутності та конкурентних позицій у світовому співтоваристві в умовах глобалізації.
Першоосновою формування геополітичної стратегії є національні інтереси держави, її потреби з урахуванням глобалізованості світового господарства та роль в інтеграційному суспільстві. Геополітична стратегія має бути спрямована насамперед на забезпечення національної безпеки держави. В цьому контексті важливе значення має моніторинг міжнародного конкурентного середовища, сучасних процесів у міжнародній економіці, кон’юнктурних змін на світових ринках. Водночас доцільно відстежувати тенденції внутрішнього соціально-економічного розвитку держави та її регіонів, що сприяє своєчасній ідентифікації та розв’язанню суспільних проблем.
Нині у геополітичній стратегії України важливим є її нове позиціонування у сучасному світі, врахування суспільно-географічних чинників, тенденцій розвитку глобальної господарської системи тощо. Це має бути спрямовано на утвердження держави у світовому співтоваристві, ефективну реалізацію її можливостей у соціально-економічній сфері. На основі переосмислення ролі суспільно-географічних чинників у розвитку світового господарства можна сформулювати основні принципи формування геополітичної стратегії держави.
Геополітична стратегія має базуватися насамперед на використанні переваг геополітичного положення держави. Геополітичне положення – це відношення країни чи регіону до інших геополітичних об’єктів, процесів та явищ, передусім положення по відношенню до інших країн, передусім сусідніх, з урахуванням співвідношення геополітичних потенціалів, наявності чи відсутності геополітичних інтересів чи проблем [6, 106]. На геополітичне положення держави впливають зовнішні та внутрішні чинники. Важливою перевагою, що визначається зовнішніми чинниками, є сусідство з демократичними державами, які мають намір розвивати співробітництво на паритетних умовах. Велике значення має розташування країни відносно світових ядер суспільного розвитку, які поширюють свій вплив на територію інших держав, стимулюючи або стримуючи їх розвиток.
До внутрішніх переваг геополітичного положення держави відносяться:
• природно-ресурсний потенціал, його потужність та особливості розміщення, зокрема наявність та доступність використання енергетичних та інших стратегічних ресурсів [51];
• рівень розвитку та територіальна організація господарської діяльності;
• особливості системи розселення, розвиток великих міст як осередків соціально-економічного зростання;
• рівень розвитку комунікацій.
Особливе значення при оцінюванні геополітичного положення держави має розвиненість транспортної системи, транзитність території країни. Використання транзитності держави залежить від її розташування в регіоні, положення між країнами, які мають намір співробітничати, рівня розвитку цих країн тощо. Транзитність території характеризується станом транспортно-комунікаційних мереж та обслуговуючої інфраструктури, можливостями виходу до важливих морських та річкових портів.
Важливим у формуванні геополітичної стратегії є ефективне використання регіональної спеціалізації країни. Особливості структури господарства, його спеціалізації, наявність системоформуючих галузей, що відіграють провідну роль у територіальному поділі праці, є важливими чинниками, що визначають стратегічні напрями соціально-економічного розвитку країни, її взаємодію з іншими державами в економічній сфері. Спеціалізація держави чи її регіонів на виробництві продукції, для якої є найбільш сприятливі природні та економічні умови, роль країни у міжнародному поділі праці зумовлюють можливості співробітництва у світовому економічному просторі. Під впливом макроекономічних чинників та кон’юнктури ринку, зокрема зовнішнього, спеціалізац

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Геополітичний чинник відіграє нині все більшу роль у розвитку країни та регіонів в умовах глобалізації. Для досягнення економічної мети, забезпечення національних інтересів держави необхідне розроблення геополітичної стратегії держави. Геополітична стратегія держави – це система цілей, напрями та засоби її взаємовідносин з іншими державами світу, міждержавними угрупованнями, транснаціональними корпораціями, що базуються на використанні географічних та економічних переваг у глобалізованому просторі. Реалізація геополітичної стратегії сприяє утвердженню держави як міжнародного суб’єкта політичної та господарської діяльності, спрямована на зміцнення її позицій у світовому співтоваристві, посилення національної безпеки, запобігання внутрішнім та зовнішнім конфліктам.
Еволюція геостратегічних ідей тісно пов’язана з розвитком геополітики, як наукового напряму. Класична геополітика, сформована в свій час на засадах географічного детермінізму, спрямована на пошук засобів використання простору для зміцнення держав, розширення їх впливу в світовому співтоваристві. Глобалізація та інформатизація суспільної діяльності вплинули на світовий геополітичний простір. Хоча роль геополітичного положення та природних ресурсів, особливо стратегічних, залишається великою, водночас істотно посилилося значення працересурсного, інтелектуального потенціалу, торгівлі, інвестиційних процесів. Для досягнення геополітичних цілей стали застосовуватися переважно економічні методи – торговельні обмеження, проникнення іноземного капіталу у стратегічні сектори економіки – енергетичний, продовольчий, сферу високих технологій і телекомунікацій, транспорт. Геополітична стратегія стала передусім геоекономічною і спрямована на зміцнення конкурентних позицій держави у світовому співтоваристві.
Важливими чинниками формування геополітичної стратегії є суспільно-географічні, які значною мірою визначають геопросторові відносини держави й відбивають можливості розвитку її території. Це передусім геополітичне положення, господарська спеціалізація та ресурсний потенціал, галузева структура й територіальна структура економічної діяльності, демогеографічна ситуація. Ці чинники значною мірою визначають роль держави у міжнародному співтоваристві, світовому господарстві, детермінують вектори зовнішніх взаємин, місце держави у глобальних потоках людських ресурсів, товарів та послуг, капіталу, інформації.
2. В основі суспільно-географічного дослідження впливу геополітичної стратегії на соціально-економічний розвиток регіонів лежить взаємопов’язаність політичних властивостей простору країни та її регіонального розвитку. Ефективне використання геополітичних переваг території, адекватне реагування на зміни геополітичної ситуації в світі дає можливість вирішувати регіональні проблеми, а поступальний розвиток регіонів формує основу геоекономічного потенціалу держави, підвищує її здатність впливати на міжнародні процеси.
3. Дослідження соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням геополітичного чинника передбачає визначення теоретико-методологічних основ регіонального розвитку в руслі геополітичної стратегії держави. По-перше, слід осмислити та сформулювати наукову концепцію, що стосується впливу геополітичного чинника на соціально-економічний розвиток регіону. По-друге, – визначити головні принципи геоекономічної стратегії України з суспільно-географічних позицій, роль геополітичного чинника в сучасних умовах суспільного розвитку України. Важливо також проаналізувати вплив геоекономічної стратегії на господарську діяльність в Україні, роль України в геополітичному просторі, її взаємини з іншими державами, визначити переваги і негативні риси цих взаємин з позицій економічної безпеки держави.
Слід оцінити соціально-економічний розвиток регіону з позицій формування геоекономічного потенціалу держави, порівняти з розвитком інших регіонів країни, визначити їх конкурентні позиції в державі та світі. Особливу увагу слід звернути на використання науково-інтелектуального потенціалу в інтересах регіонального розвитку, перспективні напрями спеціалізації регіону, територіальні особливості життєдіяльності населення, як на важливий резерв зміцнення геоекономічного потенціалу України.
На підсумковому етапі дослідження слід обґрунтувати напрями та рекомендації з удосконалення структури та територіальної організації економіки регіону з урахуванням геополітичного чинника, визначити шляхи активізації зовнішньоекономічної діяльності.
4. Головними принципами формування геополітичної стратегії України із суспільно-географічних позицій є: використання переваг геополітичного положення України в поясі високого економічного розвитку і на трансконтинентальних магістралях, урахування регіональної спеціалізації України та її ролі у міжнародному поділі праці, раціональне використання ресурсного потенціалу, зменшення залежності країни від експортерів стратегічних ресурсів, взаємовигідне співробітництво з іншими країнами у сфері ресурсопостачання, забезпечення соціальної спрямованості господарського розвитку, забезпечення ефективного регіонального розвитку, формування внутрішнього ринку, збереження етнічних та релігійних традицій, консолідація населення та формування громадянського суспільства, зміцнення конкурентних позицій України у світовому співтоваристві, забезпечення національної безпеки держави.
5. Важлива мета геоекономічної стратегії України – зміцнення економічної могутності держави та її конкурентних позицій у світовому співтоваристві. Основними завданнями геоекономічної стратегії України є забезпечення високих темпів економічного зростання, реструктуризація господарства України на інноваційно-інвестиційній основі, ефективне використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу, підвищення конкурентоспроможності регіонів, зменшення енергозалежності господарства, розширення та диверсифікація зовнішньої торгівлі та іноземного інвестування, забезпечення екологічної безпеки країни.
6. Завдяки впливу геоекономічної стратегії на товарообіг та інвестування, впровадження інновацій, інтенсивність науково-технічної співпраці тощо, відбуваються зміни структурі та спеціалізації економічної діяльності регіонів. Вплив геополітичної стратегії України по-різному виявляється у різних секторах економіки. Чим більшою є роль галузі у господарстві регіону та зовнішньоекономічній діяльності, тим більше ця галузь зазнає змін.
7. В Україні виділяється група товарів, які є особливо вразливими в геополітичному плані, це стратегічні товари – енергоносії, агропродовольча продукція, високі технології. Вони мають особливе значення для зростання економіки та забезпечення добробуту населення, водночас характеризують позиції регіону на світових ринках. Велике значення має гнучкість економічної системи регіону та його адаптація до умов глобалізації. Значну роль відіграє чинник іноземного інвестування, це дає можливість контролювати вітчизняні підприємства з-за кордону, водночас отримувати ресурс для їх розвитку та реалізації працересурсного потенціалу регіону, де вони розміщені.
8. Головними галузями спеціалізації Столичного економічного району з позицій формування геоекономічного потенціалу держави є машинобудування, зокрема високотехнологічні його види – авіакосмічне, суднобудування, електротехніка, виробництво програмного забезпечення, мікроелектроніка, виробництво продовольчої продукції, транспорт. Промисловий комплекс зорієнтований, з одного боку, на задоволення великого споживчого попиту, що сформувався в результаті впливу столичності, на продукти харчування, товари широкого вжитку, побутової хімії, папір, поліграфічну продукцію. З другого – на використання висококваліфікованих кадрів та високих технологій, виробництво складних машин, приладів, комп’ютерної та оргтехніки тощо. Сільське господарство спеціалізується на виробництві високоліквідної продукції, що має зональний характер розміщення – зерна, картоплі, овочів. Високорозвинене тваринництво, зокрема птахівництво, молочно-м’ясне скотарство, зумовлене великим попитом на продукцію тваринництва регіону.
Підвищення ефективності промислового й сільськогосподарського виробництва пов’язана насамперед з переведенням їх на інвестиційно-інноваційну основу. Сільське господарство має формувати підґрунтя для забезпечення продовольчої безпеки регіону, виробляти сільськогосподарську продукцію, у тому числі сировину для забезпечення населення основними продуктами харчування. Район має усі передумови для зміцнення експортного потенціалу агропромислового комплексу завдяки збільшенню виробництва продукції з високим ступенем переробки, біопродуктів, що користуються значним попитом на європейському ринку, розвитку тарно-пакувальної промисловості, складського господарства, логістичних центрів.
В економіці Столичного економічного району збільшилася роль галузей третинного та четвертинного секторів – фінансової діяльності, торгівлі, різноманітних обслуговуючих видів діяльності, зв’язку, що свідчить про постіндустріальний характер розвитку регіону. Економіка регіону набула сервісних рис. Столичний економічний район є пріоритетним у сфері фінансової діяльності. Характерними її рисами є посилення інвестиційної привабливості ринку фінансово-банківських послуг, розвиток конкурентного середовища, залучення іноземного капіталу у банківський та страховий сектори економіки, розвиток вітчизняних фінансово-промислових груп. Для активізації сфери фінансової діяльності, залучення іноземного капіталу в економіку регіону необхідна розбудова інфраструктури ринку фінансово-банківських послуг, запровадження комерційними банками програм кредитування вітчизняного підприємництва, особливо реального сектору економіки, страхування проектів, спрямованих на соціально-економічний розвиток регіону, забезпечення економічної, соціальної, продовольчої, екологічної безпеки. Слід сприяти географічній диверсифікації іноземних інвестицій з метою уникнення узалежнення від капіталу однієї держави.
Транспорт і зв’язок є перспективними видами економічної діяльності Столичного регіону. Водночас у регіоні спостерігається велика зношеність основних фондів галузі, невідповідність рівня транспортно-комунікаційної мережі та логістичної інфраструктури сучасним запитам ринку. Геополітичні переваги його розташування на міжнародних комунікаційних шляхах не задіяні достатньою мірою. У сфері транспорту і зв’язку доцільно:
• проводити єдину політику в сфері інформатизації, посилити телекомунікаційну зв’язаність території Столичного регіону;
• удосконалити мережу телекомунікацій на базі новітніх технологій, інтегрувати її у глобальні інформаційні структури, у тому числі в мережу Інтернет, посилити доступність телекомунікаційних мереж для населення;
• розробити механізми забезпечення інформаційної безпеки, авторських прав на розробки та винаходи;
• модернізувати рухомий склад залізничного, автомобільного, річкового, авіаційного транспорту, шляхи сполучення з метою підвищення ефективності та безпечності пасажирських та вантажних перевезень;
• посилити транзитність території регіону шляхом оновлення транспортної та розвитку логістичної інфраструктури, будівництва кільцевих доріг навколо м. Київ, сучасних комплексних магістралей та міжнародних транспортних коридорів, інтегруватися в транспортну систему Європи та Азії;
• зберегти державний контроль за діяльністю дорожніх підприємств, що здійснюють експлуатаційне утримання стратегічних автомобільних шляхів і залізниць загальнонаціонального та міжнародного значення, зберегти у державній власності газо- та нафтотранспортної системи.
У структурі економіки Столичного регіону особливо велику роль нині відіграє оптова та роздрібна торгівля. Відбувається її стрімкий розвиток, розпочалися процеси концентрації капіталу в торгівлі, все більша увага звертається на ефективну організацію торгівлі, вивчення споживчого попиту, покращення асортименту товарів. З’явилися можливості для впровадження інновацій, удосконалення системи обслуговування населення. Однак розвиток великих оптових підприємств поки що відстає від перетворень, що відбуваються у роздрібній торгівлі, де формуються нові типи магазинів, корпоративних торгових мереж, впроваджуються сучасні інформаційні системи, електронна комерція, проводяться маркетингові дослідження. Основними напрямами розвитку торгівлі Столичного регіону є:
• стимулювання розвитку вітчизняних торговельних мереж на противагу діяльності іноземних корпорацій;
• підвищення платоспроможного попиту, розбудова торговельної інфраструктури у периферійних регіонах;
• впровадження інновацій у сферу торгівлі, зокрема розвиток електронної торгівлі, що без суттєвих капітальних затрат дасть можливість повніше приймати участь у глобальній економічній діяльності;
• підвищення якості обслуговування населення.
Характерним для Столичного регіону є гіпертрофований розвиток будівельної індустрії. Однак вона переважно не спрямована на вирішення соціальних проблем регіону, зокрема щодо забезпечення житлом населення, є джерелом соціально-економічного та екологічного ризику. Важливими напрямами удосконалення будівельної діяльності на території регіону є:
• посилення її соціальної орієнтованості;
• удосконалення галузевої структури будівельних робіт завдяки збільшенню інвестицій у основний капітал реального сектору економіки.
Основними напрямами розвитку територіальної системи розселення як опорного каркасу Столичного економічного району є:
• інвестиційно-інноваційний розвиток регіонального ядра – Київської агломерації та реалізація полярної моделі соціально-економічного розвитку регіону шляхом формування локальних центрів зростання;
• зниження техногенних ризиків завдяки винесенню небезпечних підприємств за межі великих міст;
• комплексний розвиток транспортно-логістичної інфраструктури, магістралізація та розвиток транспортної мережі регіонального та місцевого значення, підвищення рівня транспортної доступності периферійних поселень.
9. Головними напрямами розвитку Столичного регіону, зважаючи на вплив геополітичного чинника, є формування соціально орієнтованої ринкової економіки, перехід на інноваційний шлях розвитку на основі раціонального використання інтелектуального потенціалу та залучення інвестиційних ресурсів, збільшення ефективності традиційних галузей господарства, розвиток енергетичної, транспортної, телекомунікаційної, соціальної інфраструктурних мереж, посилення інтегрованості внутрішнього ринку, включення у світогосподарські процеси як регіону з високотехнологічною диверсифікованою економікою. Реалізація цих напрямів сприятиме суспільному піднесенню Столичного регіону, підвищенню його конкурентоспроможності як особливого суб’єкта господарювання, забезпеченню національної безпеки й посиленню геополітичної ролі України у міжнародному співтоваристві.

СПИСОК СИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Багров Н.В. География в информационном мире. – К.: «Либідь», 2005. – 184 с.
2. Багров Н.В. Региональная политика устойчивого развития. – К., 2002. – 254 с.
3. Барановський М. Суспільно-географічне вивчення депресивних аграрних територій України (на прикладі Чернігівської області) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Географія. – Тернопіль, 2005. – №2. – С.142–146.
4. Бжезінський З. Велика Шахівниця. – Львів – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. – 236 с.
5. Бюлетень Національного банку України №9/2006 (162). – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/
6. Бакланов П.Я. О категориях современной геополитики // Известия РАН. Серия географическая. – 2003. –№ 2. – С. 7–16.
7. Валовий регіональний продукт за 2001-2004 рр. Стат. зб./ Державний комітет статистики України. - Київ, 2006. - 104 с.
8. Валовий регіональний продукт за 2001-2005 роки: Стат. зб. / Державний комітет статистики України. - Київ, 2007. – 111 с.
9. Вахненко Т. Нееквівалентність зовнішньої торгівлі – фундаментальна проблема економічного розвитку країн, що розвиваються // Економіка України, 2006. - №2. – С. 65–73.
10. Газопровід по мінному полю // Українська столиця, №14. – 2006. – С. 10-11
11. География, общество, окружающая среда. Том V: География социальноэкономического ризвития / Под ред. проф. А.И. Алексеева и проф. Н.С. Мироненко. – М.: Изд. Дом «Городец», 2004. – 672 с.
12. Географія: світи, регіони, концепти / Г. де Блій, П. Муллер; Пер. з англ..; Передмова та розділ «Україна» О. Шаблія. – К.: Либідь, 2004. – 740 с.
13. Геополитика и политическая география: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по геогр. спец. / В.А. Колосов, Н.С. Мироненко. – М.: Аспект-Пресс, 2001. – 479 с.
14. Геоэкономика. Господство экономического пространства. / К. Жан, П. Савона., пер. Г.П. Киселев, И.О. Смагина. – М. : Ad Marginem, 1997. — 208с.
15. Гукалова І.В., Маруняк Є.О. Соціальний вимір глобалізації // Укр. геогр. журн. – 2006. - №3. – С. 38–45.
16. Ден В.Э. Учение Рудольфа Челлена о предмете и задачах геополитики // Известия РГО. – СПб. – 1997. – т. 129, Вып.1. – С. 26 – 38; Вып. 2. – С. 28 – 41.
17. Дергачев В.А. Геополитика. – Киев: ВИРА-Р, 2000. – 448 с.
18. Дергачев В.А. Глобальная геоэкономика (трансформация мирового экономического пространства): (Научная монография). – Одесса: ИПРЭЭИ НАНУ, 2003. – 240 с.
19. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року №1001. – Режим доступу: http://rada.gov.ua
20. Дністрянський М.С. Геополітичні доктрини і підходи: критичний аналіз методології: (Монографія). – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 114 с.
21. Дністрянський М.С. Україна у політико-географічному вимірі. – Л., 2000. – 310 с.
22. Дугин А.Г. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. Мыслить пространством. – Изд. 3-е дополненное. – М.: «АРКТОГЕЯ-центр», 1999. – 928 с.
23. Дячевська Л.П. Господарська діяльність як інструмент реалізації геополітичної стратегії України // Науковий часопис Харківського національного університету ім. Каразіна.
24. Дячевська Л.П. До питання про становлення і розвиток політичної географії і геополітики // Географія і сучасність. Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – 2003. – Вип. 10. – С. 83–92.
25. Дячевська Л.П. Зміни в структурі економічної діяльності Столичного суспільно-географічного регіону в контексті геополітичної стратегії України // Укр. геогр. жур. – 2007. - №1. – С. 28–33.
26. Дячевська Л.П. Соціально-економічний розвиток регіонів як чинник формування конкурентоспроможності України // Географія і сучасність. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К, 2006. – Вип. 16. – С.212–219.
27. Дячевська Л.П. Суспільно-географічні передумови входження Столичного економічного району України до євразійської геоекономічної системи // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Географія. Тернопіль, 2005. - №2. С.210–214.
28. Економічне і соціальне становище Чернігівської області за 2003 рік. Стат. бюлетень / Державний комітет статистики України. Чернігівське обласне управління статистики. – Чернігів, 2003. – 139 с.
29. Економічне та соціальне становище Житомирської області за 2003 рік. Стат. бюлетень / Державний комітет статистики України. Житомирське обласне управління статистики. – Житомир. – 2004. – 136 с.
30. Економічне та соціальне становище Київської області у 2003 р. Стат. бюлетень / Державний комітет статистики. Київське обласне управління статистики. – К., 2004. – 130 с.
31. Економічне та соціальне становище міста Києва за січень-грудень 2003 року. Стат. бюлетень / Державний комітет статистики. Київське міське управління статистики. – К., 2003
32. Економічні райони України: Посіб. / І.О. Горленко, Л.Л. Тарангул. – К., 1999. – 205 с.
33. Енергетична стратегія України на період до 2030 року. Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року №145-р. – Режим доступу: http://rada.gov.ua
34. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика / Національний ін-т стратегічних досліджень. — К. : НІСД, 2003. — 368с.
35. Жарова Л.В. Устойчивое развитие прибрежных зон в контексте международного сотрудничества: проблемы и перспективы // Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 29-30 вересня 2005 р. / За ред. В.Й. Лажніка і С.В.Федонюка. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – С. 437–441.
36. Жук М.В. Експортний потенціал регіону: Теорія, методологія, практика. – Чернівці: Рута, 2002. – 199 с.
37. Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка. – К.: Академвидав, 2002. – 368 с.
38. Захарченко В.І. Трансформаційні процеси у промислових територіальних системах України. – Вінниця: Гіпаніс, 2004. – 547 с.
39. Інвестиції в економіку України: стан, проблеми, потреби (аналітична доповідь) // Національна безпеки і оборона. – 2006. - №6. – С. 3 – 52.
40. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності. Стат. збірник. / Державний комітет статистики України. – К. – 2005. – 152 с.
41. Інвестиції та будівельна діяльність в Україні у 1995-2002 рр.: Стат. зб./ Державний комітет статистики України, К., 2003 – 262 с.
42. Інвестиції та будівельна діяльність в Україні у 1995-2004 рр. Статистичний збірник / Державний комітет статистики України. – К., 2005. – 240 с.
43. Інноваційний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпеки і оборона. – 2004. - №7. – С. 2 – 25.
44. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. Л.І. Федулової. – К.: «Основа», 2005. – 552 с.
45. Іноземні інвестиції в Україні. — К.: Редакційно-видавниче відділення УкрІНТЕІ, 2004. — 248 с.
46. Іщук С., Гладкий О. Територіальна структура системи розселення Київської господарської агломерації // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Географія. – Тернопіль, 2005. - №2. – С. 91–95.
47. Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура / Пер. с англ. под науч. ред. О.И.Шкаратана. М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
48. Качаєв Ю.Д. Географічний аналіз ризику інвестиційної та кредитної діяльності комерційних банків України // Український географічний журнал. – 2002, №2. – С. 36–42.
49. Київська господарська агломерація: досвід регіонального менеджменту: (Монографія) / С.І. Іщук, О.В. Гладкий. – К.: ВГЛ «Обрії», 2005. – 239 с.
50. Київська міська програма розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки. – Режим доступу: http://kmr.gov.ua/getdoc.asp?Id=167. – Про затвердження Київської міської програми розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки.
51. Клочко Р.Ю. Суспільно-географічний аналіз геополітичного положення України у сучасній Європі: Автореф. дис. ... канд. геогр. наук / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2007. — 20с.
52. Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. д-ра екон. наук Б.Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2005. – 582 с.
53. Конструктивно-географические основы рационального природопользования в Украинской ССР: Киевское Приднепровье / А.М. Маринич, М.М. Паламарчук, В.Т. Гриневецкий и др.; Отв. ред-ры А.М. Маринич, М.М. Паламарчук; Отделение географи Ин-та геофізики им. С.И. Субботина АН УССР. – К.: Наук. Думка, 1988. – 176 с.
54. Концепція державної промислової політики: Схвалено Указом Президента України від 12 лютого 2003 року № 102/2003. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
55. Концепція демографічного розвитку на 2005-2015 роки: Схвалено розпорядженням Кабінету міністрів України від 8 жовтня 2004 р. № 724-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
56. Концепція державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях технологічної безпеки в основних галузях економіки: Схвалено розпорядженням Кабінету міністрів України від 11 червня 2003 р. № 351-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
57. Концепція державної програми реалізації технічної політики у агропромисловому комплексі на період до 2010 року: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 року №93-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
58. Концепція Державної програми створення сприятливих умов для стабілізації і розвитку рослинництва на 2005-2010 роки: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року №861-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
59. Концепція Державної програми створення сприятливих умов для стабілізації і розвитку тваринництва на 2005-2010 роки: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 року №557-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
60. Концепція комплексної державної програми реструктуризації і розвитку бурякоцукрової галузі на період до 2010 року: Схвалено постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2005 року №566-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
61. Концепція комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006-2010 роки: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 536-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
62. Концепція реформування та розвитку лісового господарства: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2006 року №208-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
63. Концепція розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів на період до 2015 року: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №452-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
64. Концепція розвитку вугільної промисловості: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 липня 2005 року № 236-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
65. Концепція розвитку страхового ринку України до 2010 року: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 року №369-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
66. Концепція розвитку телекомунікацій в Україні до 2010 року: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 року. №316-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
67. Концепція розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 року. – Режим доступу: http://www.mintrans.gov.ua/mintrans/control/uk/publish/article?art_id=43124&cat_id=42258
68. Коцан Н.Н. Територіальна організація митної діяльності України: (Монографія). – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – 384 с.
69. Кочетов Э Г. Геоэкономический (глобальный) толковый словарь: В 2-х томах. – М., 2002. – Т. 1–2.
70. Лаппо Г.М. География городов. – М., 1997. – 476 с.
71. Лісовський С.А. Основи сталого (збалансованого) економічного, соціального, екологічного розвитку: (Монографія). – Житомир: «Полісся», 2007. – 108 с.
72. Логинов В.Ф. Глобальне и региональные экологические угрозы и их последствия // Новые географические знания и направления исследований: Сборник научных трудов. – К.: ИД «Академпериодика», 2006. – С.221–226.
73. Маккиндер Х.Дж. Географическая ось истории // Дугин А.Г. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. Мыслить пространством. – Изд. 3-е дополненное – М.: «АРКТОГЕЯ-центр», 1999. – С. 491 – 506.
74. Марчак В. Портрет отечественного филантропа // Инвестгазета. – 2006. - №27(554). – С. 9.
75. Масляк П.О. Геополітика та геостратегія // Праці наукового товариства ім. Шевченка. Т. ХІ. Матеріали міжнародної наукової конференції «Актуальні проблеми географічного українознавства на зламі тисячоліть» (до 100-річчя від дня народження Володимира Кубійовича). Львів, 7-8 лютого 2000 р. / За ред. О. Шаблія. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2003. – С. 218–221.
76. Масляк П.О. Геополітика України як складова українознавства // Наука самопізнання народу. Зб. наук. праць на пошану П.П. Кононенка. – К.: Веселка, 2002. – С.115–118.
77. Международные экономические термины: словарь-справочник / А.П. Голиков, П.А. Черномаз. – Харьков: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2007. – 332 с.
78. Мезенцев К.В. Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку. Монографія. / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. – 253 с.
79. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України за 2005 рік [Електронний ресурс] / Міністерство економіки України. – Електронні текстові дані (20 Мб). – К, 2006. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – Систем. вимоги: Windows 98/ME/2000/XP.
80. Моро-Дефарж Ф. Введение в геополитику. – М.: Конкорд, 1996. – 148 с.
81. Мрінська О. В. Регіональна політика в країнах Європейського Союзу і можливості використання її досвіду в Україні (суспільно-географічне дослідження): Автореферат дис… канд. геогр. наук / НАН України; Інститут географії. — К., 2005. — 20с.
82. Мэхэн А.Т. Влияние морской силы на историю, 1660–1783. – М.: ООО “Издательство ACT”; СПб.: Terra Fantastica, 2002. – 634 с.
83. Нагірна В.П. Вступ України до Світової організації торгівлі: можливі економічні наслідки і деякі аспекти суспільно-географічних досліджень // Укр. геогр. жур. – 2007. – №2. – С.26–33.
84. Нагірна В.П. Регіональний розвиток України у контексті європейської інтеграції (суспільно-географічний вимір) // Український географічний журнал. – 2005. – №3. – С. 24–32
85. Нагірна В.П. Суспільно-географічні аспекти регіонального розвитку України у руслі сучасних господарських проблем // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Географія. – Тернопіль, 2005. - №2. – С. 38–42.
86. Нагірна В.П., Підгрушний Г.П., Качаєв Ю.Д. та ін. Теоретико-методологічні засади дослідження господарської діяльності в Україні з позицій соціального розвитку регіонів // Український географічний журнал. – 2004. - №3. – С. 51–57.
87. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. збірник / Державний комітет статистики України. – К.: 2004. – 360 с.
88. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2006 році. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/annual_report/2007/content_1.ua.php?m=B5.
89. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2005 році. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/annual_report/2006/content_1.ua.php?m=B5.
90. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2004 році. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/annual_report/2005/content_1.ua.php?m=B5.
91. Національний план дій з реалізації проекту із сприяння торгівлі і транспортуванню Рамкової програми ГУАМ – США із сприяння торгівлі і транспортуванню, забезпеченню прикордонного та митного контролю, боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків: Затверджено розпорядженням Кабінету міністрів України від 24 грудня 2005 р. №568-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
92. Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2005-2006 роки / Державний комітет статистики України, Головне управління статистики у Житомирській області. – Режим доступу: http://www.stat.ic.zt.ua/StatInfo/Prom/promobsiag2.htm.
93. Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2005-2006 роки / Державний комітет статистики України, Головне управління статистики у Чернігівській області. – Режим доступу: http://chernigivstat.gov.ua/stat_dani/promisl/P6.htm.
94. Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2005–2006 роки / Державний комітет статистики України, Головне управління статистики у м. Києві. – Режим доступу: http://www.gorstat.kiev.ua/p.php3?c=433&lang=1.
95. Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2001-2006 роки / Державний комітет статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/pr/orp_rik/orp_06_u.htm.
96. Обсяги реалізованої промислової продукції / Державний комітет статистики України, Головне управління статистики у Київській області. – Режим доступу: http://www.oblstat.kiev.ua/content/printversion.php3.
97. Опт ХХІ века. Концепция развития оптовой торговки Украины // Торговое дело. – 2006. - №6. – С.4–11.
98. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Затверджено постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року 188/98-ВР. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
99. Основні напрями зовнішньої політики України: Затверджено постановою Верховної Ради України від 2 липня 1993 року №3360-ХІІ. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
100. Офіційний веб-портал Київської міської влади // http://kmu.gov.ua/divinfo.asp?ld=76612.
101. Павліха Н.В. Розвиток транскордонного співробітництва в контексті просторового облаштування прилеглих територій // Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 29-30 вересня 2005 р. / За ред. В.Й. Лажніка і С.В.Федонюка. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – С 35–41.
102. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Геополітичне положення України (сутність і основні риси) // Український географічний журнал, №1–2, 1994.
103. Партин Г.О., Гирик О.С. Глобалізація банківської діяльності: основні причини та наслідки // Регіональна економіка. – 2007. - №3. – С. 145–149.
104. Пилипенко И.В. Кластеры и территориально-производственные комплексы: различия двух концепций // Проблемы геоконфликтологии. В 2-х томах. Т.2 / Под редакцией Н.С. Мироненко. – М.: «Пресс-Соло», 2004. – С.4–49.
105. Підгрушний Г.П. Особливості впливу промислового виробництва на регіональний розвиток // Український географічний журнал. – 2005. – №2. – С. 55–61.
106. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1996. – 231 с.
107. Пістун М.Д. Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект: Монографія / М.Д. Пістун, К.В. Мезенцев, В.О. Тьорло – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2004. – 130 с.
108. Платіжний баланс України за 2005 рік. – К., 2006. – 95 с.
109. Полян П.М. Методика выделения и анализа опорного каркаса расселения // АН СССР. Институт географии. – ч.1., М., 1988. – 220 с.
110. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці / Академія наук України, Рад по вивченню продуктивних сил. – К.: Наукова думка, 1993. – 220 с.
111. Портер М. Конкуренція. – М., 2005 – 608 с.
112. Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України та 2002-2011 роки. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
113. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році. Послання Президента України до Верховної Ради України. – Режим доступу до доповіді: http://zakon1.rada.gov.ua/signal/n0002100.doc.
114. Про загальнодержавну комплексну програму розвитку високих технологій –Закон України від 09.04. 2004 № 1676-15. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
115. Про міжнародний транспорт щодо розвитку коридору Європа – Кавказ – Азія – Основна багатостороння угода від 10.02.2000 № 1440-ІІІ. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
116. Про місцеве самоврядування в Україні – Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
117. Про основи національної безпеки України – Закон України від 19 червня 2003 року № 964-ІV (із змінами, внесеними згідно із Законом №3200-ІV від 15.12. 2005) . – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
118. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності – Закон України від 16 січня 2003 року №433-IV. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
119. Про Проект «Україна – 2010»: Затверджено розпорядженням Президента України від 26 лютого 1998 року № 43/98-рп. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
120. Про соціально-економічне становище України за 2005 рік / Державний комітет статистики України. – К., 2006. – 216 с.
121. Про стимулювання розвитку регіонів: Закон України N 3235-IV від 20.12.2005. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.
122. Програма діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не для політиків»: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 січні 2008 р. №14 (14-2008-п). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.
123. Програма створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 року №346. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
124. Профессор Валентин Садовський / Упорядк. О.Шаблій. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – 306 с.
125. Пшевлоцький М. Реформування аграрного сектора Сокальщини як основа сталого розвитку як основа сталого розвитку регіону // Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки: Матеріли міжнародної конференції до 120-річчя географії у Львівському університеті (24-26 вересня 2003 р.). – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 245–247.
126. Регіональна економіка. Словник-довідник. / О.Д. Богорад, О.М. Нєвєлєв, В.П. Падалка та ін., за ред., М.В. Підмогильного; Науково-дослідний інститут соціально-економічних проблем міста (НДІСЕП). – К., 2004. – 346 с.