ОЛЬХОВАЯ ЮЛІЯ ІГОРІВНА. ВІЙСЬКОВО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ МИРОТВОРЧИХ МІСІЙ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Краткое описание

ОЛЬХОВАЯ ЮЛІЯ ІГОРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ВІЙСЬКОВО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ МИРОТВОРЧИХ МІСІЙ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Ольховая Юлія Ігорівна
УДК 911.9:355.32+327.5
ВІЙСЬКОВО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ
МИРОТВОРЧИХ МІСІЙ
ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Спеціальність 20.02.04 –
“військова географія”
Дисертація на здобуття
наукового ступеня
кандидата географічних наук
Науковий керівник:
доктор географічних наук,
професор Бортник Сергій
Юрійович
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................................... 4
ВСТУП................................................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЙ ЯК ВАЖЛИВОГО
ЕЛЕМЕНТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ..................... 12
1.1. Європейський досвід досліджень миротворчих операцій......................... 12
1.2. Особливості вивчення миротворчої діяльності на теренах СНД............ 14
1.3. Досвід українських вчених у вивченні миротворчих операцій ............... 18
Висновки до І розділу............................................................................................... 23
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЙ КРАЇНИ З ПОЗИЦІЙ
ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ.............................................................................................. 25
2.1. Миротворчі операції як предмет дослідження військового країнознавства..... 25
2.2. Комплексний атлас миротворчої діяльності: структура та методологія
створення.................................................................................................................... 34
2.3. Методика дослідження миротворчих операцій з позицій військової
географії...................................................................................................................... 49
Висновки до ІІ розділу ............................................................................................. 53
РОЗДІЛ 3. ВІЙСЬКОВО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРИРОДНИХ УМОВ
МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЙ, В ЯКИХ БРАЛИ УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКІ
ВІЙСЬКОВІ...................................................................................................................... 56
3.1. Орогідрографічна характеристика територій, на яких розгорнуто
миротворчі операції за участю України .............................................................. 56
3.2. Вплив кліматичних умов на ефективність виконання завдань
миротворчим контингентом................................................................................... 66
3.3. Значення ґрунтового і рослинного покривів на проведення заходів
у рамках миротворчих операцій............................................................................ 71
Висновки до ІІІ розділу............................................................................................ 75
3
РОЗДІЛ 4. ВІЙСЬКОВО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВЕДЕННЯ
МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЙ, В ЯКИХ БРАЛИ УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКІ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ .......................................................................................... 78
4.1. Проведення миротворчих операцій як геополітичний чинник реалізації
зовнішньополітичного курсу України ................................................................. 79
4.2. Особливості участі України у миротворчих операціях під егідою різних
міжнародних організацій......................................................................................... 98
4.3. Розвиток економічних зв’язків між Україною і країнами проведення
миротворчих операцій з її участю в період після їх завершення ..................... 103
4.4. Вплив участі України у миротворчих операціях на розвиток військового
співробітництва держави ...................................................................................... 109
Висновки до ІV розділу........................................................................................... 112
ВИСНОВКИ ....................................................................................................................114
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................118
ДОДАТКИ ....................................................................................................................... 134
ДОДАТОК А Нормативно-правові акти України з питань миротворчої
діяльності.................................................................................................................. 135
ДОДАТОК Б. Зовнішньоторгівельні відносини України з країнами, де
брали участь у миротворчих операціях вітчизняні військовослужбовці... 149
ДОДАТОК Б. Зовнішньоторгівельні відносини України з країнами, де
брали участь у миротворчих операціях вітчизняні військовослужбовці... 150
ДОДАТОК B. Розгортання миротворчих місій України................................ 169
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВВП валовий внутрішній продукт
ВМС Військово-морські сили
ВПС Військово-повітряні сили
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ДР Конго Демократична Республiка Конго
ЄС Європейський Союз
ЗС Збройні Сили
МВС Міністерство внутрішніх справ
НАТО Організація Північноатлантичного договору
ОБСЄ Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ООН Організація Об’єднаних Націй
РФ Російська Федерація
СВ Сухопутні війська
СНД Співдружність незалежних держав
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
5
ВСТУП
Актуальність. Ведення бойових дій у ході антитерористичної операції на
Сході України зумовлює підвищення уваги до використання миротворчих
контингентів для припинення військового протистояння та унеможливлення нової
великої війни в Європі. Від самого початку застосування миротворчі операції
показали себе дієвим інструментом міжнародної політики, що дозволяє локалізувати
та мінімізувати збройні конфлікти у світі.
Під час зміни суспільних орієнтирів та військової доктрини в Україні відбулось
переосмислення значення миротворчих операцій. «Особливу небезпеку становлять
міждержавні та внутрішні збройні конфлікти, які не лише мають руйнівний
потенціал, але й суттєво впливають на міжнародну стабільність і безпеку» –
зазначалось в Указі Президента України від 24 квітня 2009 р. № 435/2009 «Про
рішення Ради національної безпеки і оборони України “Про Стратегію міжнародної
миротворчої діяльності України”», що, на жаль, підтвердилось у 2014 р., коли
почались широкомасштабні бойові дії на Сході Вітчизни. Саме тому 18.02.2015 Рада
національної безпеки і оборони України прийняла рішення звернутися до
Організації Об’єднаних Націй (ООН) та Європейського Союзу (ЄС) щодо
розгортання на цій частині території держави міжнародної операції з підтримання
миру та безпеки [81].
Від 1992 р. українські військовослужбовці беруть участь у миротворчих
операціях в багатьох країнах світу на різних континентах. За цей час в 25
міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки взяло участь понад 42 000
військовослужбовців Збройних Сил (ЗС) України. Станом на 01 травня 2016 року
українські миротворці виконують завдання в 10 миротворчих операціях з підтримання миру і безпеки у 8 країнах світу та районі Аб’єй, зокрема, в Демократичній Республіці Конго, Ліберії, Котд’Івуарі, Республіці Сербія, Південному
Судані, Республіці Молдова, Республіці Кіпр, Ісламській Республіці Афганістан.
Під час виконання місій накопичено великий досвід не лише з розмежування
ворогуючих сторін, а й у відновленні пошкодженої інфраструктури, наданні
6
гуманітарної допомоги, співпраці з місцевими органами влади тощо. Реалізація
поставлених завдань сприяла підвищенню авторитету України в світовому співтоваристві.
Особливого значення набула співпраця в рамках миротворчих операцій із
відповідними органами держав-членів ЄС й Організації Північноатлантичного
договору (НАТО). Водночас отримано досвід, необхідний для реального впровадження реформи Збройних Сил (ЗС) України в рамках курсу на євроатлантичну
інтеграцію держави.
Таким чином, ЗС України отримали добре підготовлених фахівців, які можуть
виконувати поставлені перед ними завдання відповідно до світових стандартів та норм
і правил ЄС та НАТО. Це значною мірою сприяє реформуванню вітчизняних ЗС, які в
умовах проведення антитерористичної операції на Сході держави повинні організовано
давати відсіч ворогу, долучатись до акцій гуманітарного плану та робіт з відновлення
пошкодженої інфраструктури. У зв’язку з цим існує потреба у вивченні досвіду
ведення миротворчих операцій, в яких брали участь військовослужбовці ЗС України, у
тому числі, з позицій військової географії.
Водночас, при вивченні досвіду проведення миротворчих операцій важливо
зосередити увагу саме на дослідженні територіального аспекту, який, на нашу
думку, є визначальним чинником успіху її проведення. При цьому доцільно
визначити фізико-географічні та соціально-економічні умови, в яких доводилось
виконувати відповідні завдання зі встановлення і підтримання миру і безпеки. Саме
на вирішенні цих питань має бути сконцентрована увага вітчизняної військової
географії, хоча, саме питання проведення миротворчих операцій є важливою
комплексною міждисциплінарною проблемою, для вивчення якої необхідно
залучати набутий досвід фахівців різних наук.
При виконанні дисертаційного дослідження ми спиралися на сучасні
географічні теоретико-методологічні напрацювання, в яких визначені головні
положення військово-географічного аналізу миротворчої діяльності з позицій
геополітики, таких вчених як: Ж. Байлло, М. Бросіґ, К. Кенкель, І. Лакост,
Т. де Монбріаль, К. Пульц, Е. Шопрад, М. Фуше та ін.
7
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась на кафедрі землезнавства та геоморфології географічного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертаційне
дослідження пов’язане з актуальною науковою проблематикою наукової та науковотехнічної діяльності ЗС України на 2015 р. та Перспективним планом на період до
2017 р., а саме – «Дослідження проблем підготовки, застосування та всебічного
забезпечення ЗС України, удосконалення системи підготовки національних
контингентів та персоналу до участі в міжнародних операціях із підтримання миру
та безпеки», тематикою науководо-слідної роботи (шифр «Гренада») Військового
інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер
державної реєстрації 0101U001337).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є комплексне військово-географічне дослідження участі України в миротворчих операціях. Для досягнення
поставленої мети послідовно вирішувалися такі завдання:
– дослідити з позицій військової географії наукові студії миротворчих операцій
у контексті національної політики у сфері безпеки;
– узагальнити й поглибити теоретико-методологічні засади комплексного
військово-географічного дослідження участі держави у миротворчих операціях як
важливого елементу національної політики у сфері безпеки;
– розробити методику дослідження миротворчих операцій країни з позицій
географічної науки;
– провести військово-географічний аналіз природних умов територій проведення миротворчих операцій, в яких брали участь українські військовослужбовці;
– виявити та розкрити вплив соціально-економічних чинників на проведення
миротворчих операцій, в яких підрозділи ЗС України брали участь;
– розкрити вплив миротворчої діяльності України на розвиток економічної
та військової співпраці з країнами проведення миротворчих операцій за її участі
в період після їх завершення.
Об’єктом дослідження є миротворчі операції, в яких брали участь підрозділи
ЗС України.
8
Предметом дослідження є військово-країнознавчий аналіз регіонів їх
проведення.
Методи дослідження. Основними методологічними підходами, які використовувалися в дисертаційному дослідженні, є системно-структурний, комплексногеографічний та історико-генетичний. Вказані підходи визначили роль конкретних
методів і прийомів у розкритті окремих аспектів дослідження (порівняльногеографічний, картографічний, формально-логічний, дескриптивний тощо). Робота
виконувалася у відповідності до усталеної загальної методології досліджень
військової географії та з дотриманням принципів системного підходу і територіальності процесів та явищ.
Філософський методологічний базис дисертаційного дослідження спирається
на діалектику, яка визначає загальні наукові принципи вивчення об’єктивної
дійсності, що обумовлюють причинно-наслідкові зв’язки, зміст і форму досліджуваних явищ тощо. Серед загальнонаукових методів у роботі було використано аналіз
і синтез, індукцію і дедукцію, конкретизацію і абстрагування, формалізацію й
узагальнення тощо.
Серед конкретно-наукових методів у дисертаційному дослідженні основним був
картографічний метод відображення територіального аспекту проявів миротворчої
діяльності. На його основі проводився порівняльно-географічний комплексний
військово-країнознавчий аналіз розгортання відповідних миротворчих операцій,
особливостей їх проведення та наслідків. У результаті побудовано серію спеціальних
картографічних творів, які відображають основні фізико- та соціо-економікогеографічні особливості районів проведення миротворчих операцій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що з позицій
військової географії:
– вперше:
– розкрито основні територіальні закономірності розгортання і проведення
миротворчих операцій та виявлено вплив природних і соціально-економічних
чинників на їх проведення;
– розроблено та застосовано методику комплексного військово-країнознавчого
аналізу територій проведення миротворчих операцій за участю ЗС України.
9
– удосконалено:
– загальнотеоретичні засади регіональних військово-географічних (військовокраїнознавчих) досліджень;
– класифікаційні побудови щодо різних аспектів військово-географічного
(військово-країнознавчого) аналізу.
– отримали подальший розвиток:
– практика застосування військово-географічного аналізу миротворчої діяльності ЗС держави на основі досягнень різних національних наукових шкіл із різними
практичними підходами до дослідження миротворчої діяльності як елементу
національної безпеки та міжнародної політики;
– способи розроблення тематичного спеціального картографування миротворчих операцій та умов їх проведення.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. При виконанні дослідження ми спиралися на сучасні теоретико-методологічні досягнення вітчизняної та іноземної географічної науки (Ф.М. Дефарж
[22], М.С. Дністрянський [23], І. Лакост [130], Т. де Монбріаль [135], Я.Б. Олійник
[56], С. Хантингтона [94], О.І. Шаблій [85], Е. Шопрад [114; 115], М. Фуше [122]
та ін.).
При формуванні фактологічної і статистичної бази дослідження використано
офіційні відкритті джерела інформації ООН, НАТО, ЄС, Міністерства закордонних
справ України, Міністерства оборони України та авторитетних міжнародних
організацій щодо миротворчих операцій, в яких брали участь українські військовослужбовці.
Практичне значення і реалізація результатів роботи. Теоретико-методологічні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані
для удосконалення системи підготовки національних контингентів та персоналу для
участі в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки, впровадження
практичних результатів у підготовку майбутніх миротворців із числа випускників
вищих військових навчальних закладів; при вирішенні актуальних проблем підвищення боєздатності ЗС України.
10
Основні положення, пропозиції і висновки, що характеризують наукову новизну
та практичне значення результатів дисертаційного дослідження, можуть бути
використані у навчальному процесі географічного факультету, Інституту
міжнародних відносин, Військового інституту Київського національного університету
імені Тараса Шевченка та Національного університету оборони імені Івана
Черняховського, а саме при викладанні таких навчальних дисциплін: «Військова
географія», «Політична географія», «Економічна і соціальна географія світу», «Країнознавство», «Актуальні аспекти міжнародного військового співробітництва з країнами НАТО», «Міжнародні відносини і національна безпека у новому геополітичному просторі», «Міжнародна діяльність та військово-цивільне співробітництво».
Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи реалізовано
в процесі управлінської діяльності Головного управління військового співробітництва
та миротворчих операцій Генерального штабу Збройних Сил України (Акт про реалізацію результатів наукового дослідження «Військово-географічний аналіз миротворчих місій Збройних сил України» від 23.05.2016 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею,
в якій висвітлені власні ідеї і розробки автора, що дозволили вирішити поставлені
завдання. Робота містить теоретичні та методичні положення і висновки, сформульовані автором особисто. Використані в дисертації ідеї, положення інших авторів
мають відповідні посилання і використані лише для підкріплення ідей здобувача. Зі
спільних публікацій використано ті ідеї та розробки, які належать автору особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та висновки
дисертаційного дослідження розкрито у наукових доповідях на: VІІ, VIII, IX, X
Міжнародних науково-практичних конференціях «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 2011–2014 рр.); Всеукраїнських науково-практичних
конференціях «Сучасні проблеми розбудови Збройних Сил України» (Київ, 2011–
2014 рр.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Молодіжна військова
наука у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка» (Київ, 2015–
2016 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції «Географія, картографія,
географічна освіта: історія, методологія, практика» (м. Чернівці, 2014 р.);
11
Національній конференції з міжнародною участю «Освітні технології 2015 р.»
(м. Каварна, Болгарія, 06–08 вересня 2015 р.); XIV Міжнародній науковій міждисциплінарній конференції студентів, аспірантів та молодих науковців «Шевченківська
весна» (м. Київ, 2016).
Публікації. Основні наукові та практичні положення і результати дисертаційного дослідження відображено у семи наукових статтях загальним обсягом
4,13 д. а., з яких п’ять опубліковано у виданнях, визначених Державною атестаційною комісією України як фахові з географічних наук, з них одна (0,94 д. а.)
у співавторстві. Із загального числа праць одна (0,3 д. а.) опублікована у закордонному виданні, яке включено до міжнародних наукометричних баз, одна
в нефаховому виданні (0,63 д. а.) у співавторстві, а також у тезах тринадцяти
доповідей на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях із
питань географічної та військової науки.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох
розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг
дисертації становить 172 сторінки, з них основного тексту – 123 сторінки. Робота
містить 31 рисунок, 5 таблиць та 3 додатки. Список використаних джерел включає
156 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. У результаті проведеного дослідження миротворчих операцій з позицій військової географії вітчизняних та іноземних наукових студій в контексті національної політики в сфері безпеки встановлено, що миротворчі операції, в яких брала
участь Україна, ще не досліджувались з точки зору військово-географічної науки
(переважають політологічні та геополітичні роботи). Проведене дослідження є першим з подібних не тільки в Україні.
2. На основі теоретико-методологічних засад нами виявлено, що саме військово-географічний, військово-країнознавчий аналіз завдяки комплексному підходу
дозволяє всебічно і глибоко розкрити особливості (підготовку, перебіг та результати) миротворчих місій. Ця комплексність полягає у всебічному як природничогеографічному, так і соціо-географічному аналізі відповідних параметрів та характеристик конкретного регіону проведення миротворчих операцій.
3. Починаючи з 1992 року в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки взяло участь понад 42 000 українських військовослужбовців. На сьогодні представники ЗС України залучені до участі в 10 операціях із підтримання миру і безпеки в різних регіонах природних зон із різними суспільними та економічними
умовами. На нашу думку, реалізацію комплексу методів військово-країнознавчого
дослідження миротворчих операцій доцільно проводити за такими етапами:
підготовчий (обґрунтування вихідних теоретико-методологічних позицій, відбір
статистичної бази та формування відповідної методики вивчення миротворчої
діяльності України); аналітико-синтетичний (виявлення основних закономірностей
миротворчої діяльності та створення серії спеціальних картографічних творів, що
розкривають основні геополітичні та військово-, економіко- і фізико-географічні
аспекти миротворчої діяльності); військово-географічний прогноз (спрямований на
військово-країнознавчий огляд розгортання відповідних операцій у різних країнах
світу та їх впливу на міжнародне положення нашої держави).
4. У результаті проведеного нами військово-географічного аналізу територій
миротворчих операцій за ступенем сприятливості (звичності) для європейців
115
кліматичних умов виділено такі групи регіонів: зі сприятливими кліматичними
умовами (Молдова, Кіпр, Ліван, Македонія, Хорватія, Грузія), із сезонно-сприятливими кліматичними умовами (Боснія і Герцеговина, Таджикистан, Гватемала,
Ефіопія, Еритрея, Судан, Ірак), з несприятливими кліматичними умовами (Афганістан, Південний Судан) та з дуже несприятливими кліматичними умовами (Ангола,
Демократична Республіка Конго, Ліберія, Сьєрра-Леоне). У зв’язку з цим необхідно
відзначити, що природні (кліматичні) умови висувають особливі вимоги до комплектації миротворчих підрозділів особовим складом та спеціальною військовою
технікою. Необхідність використання такої техніки зумовлюється потребою в її
спеціальному облаштуванні та застосуванні особливих видів захисту від негативних
впливів природного середовища.
5. Досліджено та визначено, що серед соціально-економічних та культурологічних чинників, які визначали характер та способи ведення миротворчих операцій ЗС України, найважливішими є: рівень людського розвитку населення країни;
рівень економічного розвитку суспільства; ступінь забезпечення соціального захисту; санітарно-епідеміологічна ситуація району проведення миротворчої операції
тощо.
Аналіз макроекономічних показників дозволяє усвідомити рівень економічного
і соціального розвитку країни проведення миротворчої операції. За найважливішим
індикатором – вартістю ВВП на одного мешканця відповідні країни поділяються на
такі групи: дуже низький (Південний Судан, Демократична Республіка Конго,
Ліберія, Сьєрра-Леоне, Афганістан, Ефіопія, Еритрея), низький (Ангола, Судан,
Гватемала), середній (Молдова, Ірак, Боснія і Герцеговина, Грузія, Македонія,
Ліван) та високий (Хорватія, Кіпр) рівень розвитку.
Інтегральний показник індексу людського розвитку дозволяє комплексно
представити рівень освіченості, здоров’я, розподіл населення за статтю і віком. За
цим показником країни, де проводились миротворчі операції за участю ЗС України,
нами поділяються на такі групи: низький показник індексу (Південний Судан,
Демократична Республіка Конго, Ліберія, Сьєрра-Леоне, Ангола, Афганістан,
Ефіопія, Еритрея, Судан), середній (Молдова, Ірак, Гватемала, Таджикистан),
116
високий (Боснія і Герцеговина, Грузія, Македонія, Ліван) та дуже високий
(Хорватія, Кіпр).
Важливе значення при комплектації миротворчого контингенту має визначення
санітарно-епідеміологічної ситуації району її проведення, адже відсутність санітарних закладів та мережі водопостачання належної якості значно збільшує вартість
утримання миротворчих сил, призводить до підвищення ризику захворювання на
інфекційні хвороби та вимагає облаштування відповідних інфраструктурних об’єктів за рахунок і за допомогою миротворчих контингентів. Фактично відсутня (за
виключенням окремих кварталів у столицях) відповідна інфраструктура у Південному Судані, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Афганістані, Ефіопії, Еритреї, Демократичній
Республіці Конго; має розвиток лише у великих містах в Іраку і Судані; поширена
в містах Лівану, Боснії і Герцеговини, Грузії та має поширення у всіх людських
поселеннях у Хорватії, Македонії, Молдові, Кіпрі.
6. Проведений аналіз показав практично прямий зв’язок успішного проведенням миротворчих операцій ЗС України з активізацією економічного та інших
видів співробітництва на державному рівні. Особливо яскраво це положення прослідковується в сфері зовнішньої торгівлі та військово-технічної співпраці між
Україною та Грузією, Польщею, Литвою, Македонією, Хорватією, Суданом, Демократичною Республікою Конго. При цьому в Грузії, Демократичній Республіці
Конго й Судані бойові ударні з’єднання національних ЗС практично повністю
укомплектовані зброєю українського виробництва, значна частина якої пройшла
модернізацію на підприємствах оборонно-промислового комплексу України.
Ще одним прикладом наслідків тісної співпраці в сфері миротворчої діяльності
України є формування у 2015 році спільної литовсько-польсько-української бригади
(ЛИТПОЛУКРБРИГ) з метою досягнення оперативної взаємосумісності, зокрема
забезпечення національного внеску до багатонаціональних військових формувань
високої готовності, а також міжнародних операцій із підтримання миру і безпеки.
7. Застосування картографічного методу (зокрема при нашому дослідженні
було розроблено та побудовано 24 тематичні карти) показує його високу ефективність при військово-географічному аналізі. Вбачається доцільним побудова серії
117
спеціальних карт із застосуванням ГІС-технологій, які відображають різні аспекти й
особливості проведення миротворчих операцій за участю підрозділів ЗС України та
дають змогу в постійному режимі оновлюватися, що сприятиме надійній підтримці
прийняття відповідних управлінських рішень миротворчої діяльності ЗС України.
8. Отримані наукові та методичні результати, на нашу думку, слід використовувати при загальному плануванні участі ЗС України в міжнародній діяльності
з підтримання миру і безпеки. Зокрема для вдосконалення нормативно-правової бази
організації підготовки національних контингентів та цивільного персоналу, під час
розробки підручників та навчальних посібників, навчальних програм та навчальнометодичних матеріалів для проведення занять в єдиній системі підготовки військовослужбовців та працівників ЗС України.