Олійник Світлана Леонтіївна. Суспільно-географічні аспекти дослідження формування самоорганізації населення в Україні

Краткое описание

Олійник Світлана Леонтіївна. Назва дисертаційної роботи: "Суспільно-географічні аспекти дослідження формування самоорганізації населення в Україні"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
ОЛІЙНИК СВІТЛАНА ЛЕОНТІЇВНА
УДК 911.3:30:/316.53
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ
11.00.02 – економічна та соціальна географія
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
Науковий керівник
Дорошенко
Віктор Іванович
кандидат географічних наук,
доцент
Київ – 2016
2
2
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СУСПІЛЬНОГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ
8
1.1. Сутність та характеристика процесу самоорганізації населення 8
1.2. Суспільно-географічні основи дослідження самоорганізації
населення України
34
1.3. Методика суспільно-географічного дослідження
самоорганізації населення України
40
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 49
РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ТА ЧИННИКИ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ
52
2.1. Зарубіжний досвід самоорганізації населення та діяльність
міжнародних проектів в Україні
52
2.2. Передумови та чинники виникнення та функціонування
самоорганізації населення в Україні
66
2.3. Адміністративно-територіальна реформа в Україні та
самоорганізація населення
83
2.4. Взаємодія територіальних громад з органами державної влади,
місцевого самоврядування в процесі самоорганізації населення
94
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 100
РОЗДІЛ 3. САМООРГАНІЗАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ ЯК
ЕЛЕМЕНТ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
102
3.1. Територіальна організація самоорганізації населення в Україні 102
3.2. Вплив самоорганізації населення на соціально-економічний
розвиток регіонів України
119
3.3. Основні перспективні напрями самоорганізації населення
України
139
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 145
ВИСНОВКИ 148
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 152
ДОДАТКИ 175
3
3
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні зміни в суспільстві, кризові явища,
економічні труднощі ставлять перед суспільством завдання розроблення якісно
нових підходів до вирішення проблем соціально-економічного розвитку
регіонів. Пошуки внутрішніх ресурсів розвитку, відмова від патерналістських
очікувань, формування нових механізмів своєчасного та адекватного
реагування на потенційні загрози та виклики суспільству сприятиме створенню
нових можливостей для розвитку регіонів України, а також підвищенню
життєвих стандартів населення. Саме в таких умовах результативність
діяльності самоорганізації населення може бути значно вищою порівняно з
аналогічними діями державних структур та фрагментарної діяльності окремих
осіб. Аналіз територіальної організації форм самоорганізації населення в
Україні та її тенденцій розвитку може стати важливою підвалиною для
формування методологічної підтримки добровільного об’єднання
територіальних громад України, що в подальшому може проявитися у вигляді
змін до адміністративно-територіального устрою України.
Зв’язок наукової роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження пов’язано з тематикою науково-дослідної роботи,
що виконується на кафедрі економічної та соціальної географії Київського
національного університету імені Тараса Шевченка: «Екологічна та природнотехногенна безпека України в регіональному вимірі» (№ державної реєстрації
0114U003476).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
суспільно-географічний аналіз самоорганізації населення в Україні та її вплив
на регіональний розвиток України.
З огляду на мету дослідження було поставлено такі завдання:
– поліпшити поняттєво-термінологічний апарат суспільно-географічного
дослідження самоорганізації населення в Україні;
– удосконалити методику суспільно-географічного дослідження
самоорганізації населення в Україні;
4
4
– розкрити передумови та чинники самоорганізації населення регіонів
України;
– виявити особливості просторової організації самоорганізації населення в
Україні та оцінити її вплив на соціально-економічний розвиток регіонів
України;
– проаналізувати роль самоорганізації населення в реформуванні місцевого
самоврядування та адміністративно-територіального устрою України;
– визначити основні проблеми самоорганізації населення України в
регіональному розрізі та перспективні напрями їх вирішення.
Об’єктом дослідження дисертаційної роботи виступає самоорганізація
населення в Україні.
Предмет дослідження є просторові особливості процесів самоорганізації
населення в Україні.
У методологічну основу суспільно-географічного дослідження
самоорганізації населення в Україні покладено три основні підходи: системноструктурний, біхевіористичний, самоорганізаційний (синергетичний).
Методологічним базисом дослідження також слугують сучасні теорії
суспільної географії, синергетики, регіонального розвитку, концептуальні
підходи вітчизняних та зарубіжних учених. У роботі використано положення
наукових праць Е. Алаєва, О. Здіорука, М. Ейгена, Н. Мішиної, В. Нудельмана,
Я. Олійника, Е. Остром, О. Орловського, Н. Пеліванової, І. Пригожина,
М. Пістуна, Дж. Португалі, О. Топчієва, А. Сейтосманова, Г. Хакена, Б. Хорєва
та інших вчених.
Методи дослідження. Концептуальний етап дослідження включає
використання методу узагальнення та історико-географічного методу (для
узагальнення та систематизації поняттєво-термінологічного апарату). На
аналітичному та синтетичному етапах дослідження використано методи
кореляційного аналізу, математико-картографічний метод, метод ранжування та
рангової кореляції Спірмена (для пошуку тісноти зв’язку між показниками
соціально-економічного розвитку та показником, що характеризує
5
5
самоорганізацію населення), порівняльно-географічного аналізу (для виявлення
регіональних відмін поширення явища самоорганізації населення), групування
та типізації (об’єднання регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку та
механізмами вирішення їх проблем), графічного та картографічного
моделювання (для дослідження просторових відмін поширення форм
самоорганізації населення та показників, що характеризують чинники впливу).
У процесі написання дисертаційного дослідження використано статистичні
та аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Кабінету
Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та
житлово-комунального господарства України, Міністерства економічного
розвитку і торгівлі України, Головного управління статистики у Львівської
області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
вперше:
– визначено чинники, які впливають на розвиток самоорганізації населення
в Україні;
– виділено компоненти самоорганізації населення в Україні та визначено їх
територіальну організацію;
– проаналізовано сфери впливу самоорганізації населення в регіонах
України відповідно до їх соціально-економічного розвитку;
удосконалено:
– методичні підходи суспільно-географічного дослідження самоорганізації
населення, що включає три взаємозв’язані етапи: теоретико-методичний,
аналітичний та синтетичний;
– підходи до оцінки впливу самоорганізації населення на соціальноекономічний розвиток регіонів;
– визначення ролі самоорганізації населення в реформуванні
адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування;
6
6
отримали подальший розвиток:
– дослідження зарубіжного досвіду самоорганізації населення та
позитивних світових тенденцій;
– визначення просторових проблем соціально-економічного розвитку
регіонів України, їх розв’язання з урахуванням діяльності форм самоорганізації
населення.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, отримані за
підсумками дисертаційного дослідження, можуть бути використані для
удосконалення співпраці державних органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування з територіальними громадами, зокрема з метою
добровільного об’єднання територіальних громад та децентралізації влади, а
також дають можливість поглибити наукові основи вивчення і практичного
вирішення місцевих проблем територіальних громад, що пов’язані з
отриманням необхідних соціальних послуг. Викладені в дисертаційній роботі
теоретико-методологічні та аналітичні доробки можуть бути використані під
час розроблення нормативно-правових актів, що регламентують доступ
населення до ключових соціальних, адміністративних та інших послуг, а також
програм, стратегій та планів регіонального розвитку. Зокрема, результати і
матеріали дисертації враховано Міністерством регіонального розвитку,
будівництва та житлово-комунального господарства України у процесі
підготовки до обговорення проекту Закону України «Про органи
самоорганізації населення» (довідка від 03.10.2014 № 7/6-11821).
Одержані результати мають пізнавальне і виховне значення, можуть бути
використані у процесі розроблення лекційних курсів з економічної та
соціальної географії для загальноосвітніх та вищих навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною
науковою працею, в якій запропоновано трирівневу систему самоорганізації
населення; досліджено чинники та передумови, що впливають на
самоорганізацію населення; визначено основні форми самоорганізації
населення, досліджено територіальну організацію самоорганізації населення;
7
7
запропоновано включити самоорганізацію населення в механізми зростання
рівня соціально-економічного розвитку регіонів України; проаналізовано вплив
самоорганізації населення на соціально-економічний розвиток регіонів
України; досліджено зарубіжний досвід самоорганізації населення та
можливості його впровадження в Україні. У цілому всі здобутки дисертації, що
характеризуються науковою новизною, мають практичне значення і становлять
предмет захисту, належать винятково авторові та є його особистим науковим
доробком.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені у
дисертаційній роботі, оприлюднено на Міжнародній науково-практичної
конференції «Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку»
(Павлоград, 2011), Міжнародній науковій міждисциплінарній конференції
студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 2012,
2014), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми
розвитку географічної науки і освіти в Україні» (Київ, 2012), Всеукраїнській
науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (Київ,
2013), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми
розвитку суспільної географії» (Київ, 2014).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць
загальним обсягом 5,79 друкованих аркушів (у тому числі 4,03 друкованих
аркушів належать автору особисто). Серед них 9 статей у наукових фахових
виданнях загальним обсягом 4,57 друкованих аркушів (у тому числі 2,81
друкованих аркушів – авторські) та 6 публікацій в інших виданнях.
Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки, з них
основного тексту – 151 сторінка. Робота містить 13 таблиць, 22 рисунки, у т.ч.
13 картосхем, 10 додатків на 18 сторінках. Список використаних джерел
включає 193 найменування на 23 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено комплексний науково-теоретичний аналіз
суспільно-географічних аспектів самоорганізації населення в Україні з метою
дослідження самоорганізації населення в Україні та її впливу на соціальноекономічний розвиток регіонів України.
Головними висновками роботи є:
1. Самоорганізація населення в Україні є ініціативною діяльністю
населення, спрямованою на об’єднання населення у певні групи для захисту
та реалізації різноманітних прав та інтересів, а також вирішення проблемних
питань території, на якій вони проживають. Самоорганізація населення
проявляється у діяльності форм самоорганізації населення, що є поєднанням
певного способу самоорганізаційної діяльності населення, спрямованої на
задоволення потреб, інтересів та вирішення окремих питань. Такими
формами були визначені громадські організації; благодійні організації;
органи самоорганізації населення; об’єднання співвласників
багатоквартирного будинку (ОСББ), кооперативи.
2. Методика суспільно-географічного дослідження самоорганізації
населення включає три взаємопов’язані етапи: теоретико-методичний, на
якому розробляється концепція суспільно-географічного дослідження
самоорганізації населення; аналітичний, на якому здійснюється аналіз
передумов, факторів виникнення та діяльності самоорганізації населення,
проводиться аналіз впливу самоорганізації населення на соціальноекономічний розвиток регіонів та визначення тісноти їх зв’язку;
синтетичний, на якому здійснюється типізація регіонів України за соціальноекономічним розвитком регіонів та визначаються сфери впливу
самоорганізації населення у відповідних типах регіонів.
3. Основними передумовами розвитку самоорганізації населення в
Україні стали: нові напрями розвитку місцевого самоврядування в Україні,
світові тенденції розвитку процесу самоорганізації населення, зарубіжний
досвід вирішення регіональних проблем силами територіальних громад,
149
149
збільшення демократичних ініціатив населення в Україні, зростання
соціально-економічних проблем у регіонах, недосконалість адміністративнотериторіального устрою; застарілість та низька ефективність соціальної та
житлово-комунальної інфраструктури; часткове подолання населенням
архаїчного сприйняття діяльності форм самоорганізації населення та інших
неурядових організацій.
4. Основними чинниками, що впливають на самоорганізацію населення,
є суспільно-географічні (економіко-географічні, соціально-демографічні,
управлінські та адміністративно-правові), природно-географічні (природні,
екологічні) та історико-географічні. Наразі найвпливовішим є соціальногеографічний фактор, який здійснює свій вплив через дію таких чинників, як
демографічне навантаження, рівень якості життя, рівень освіченості та рівень
урбанізації. За територіальним принципом сприятлива дія цих чинників
проявляється найбільше у регіонах з показником соціально-економічного
розвитку вище середнього, а саме в м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій,
Харківській, Львівській, Одеській областях. Несприятлива дія соціальногеографічного фактора проявляється в регіонах з негативними показниками
цих чинників та низьким рівнем соціально-економічного розвитку, а саме у
Херсонській, Чернівецькій, Тернопільській, Кіровоградській, Чернігівській
областях.
5. Самоорганізація населення в Україні характеризується специфічною
територіальною організацією, що спричинена відсутністю вертикальної
підпорядкованості, наявністю принципів горизонтальних зв’язків та
горизонтальних відносин, відсутністю особливостей територіальної
структури, що притаманні господарським системам. Територіальна
організація самоорганізації населення України представлена у вигляді
точкових (поодинокі форми самоорганізації населення, що розміщені на
території окремими об’єктами), а подекуди ареальних утворень (м. Київ) та
центрів (великі міста Донецької, Львівської, Дніпропетровської, Одеської
областей). Форми самоорганізації населення здебільшого не мають
150
150
визначеного типу територіальної організації та утворюються розпорошено
залежно від ініціативи населення певної території та адміністративного
поділу на трьох рівнях: базовому рівні (сільський населений пункт),
місцевому рівні (об’єднана територіальна громада та селище міського типу)
регіональному рівні (район, місто, область).
6. Просторові особливості самоорганізації проявляються в концентрації
форм самоорганізації у регіонах із високими показниками загальної кількості
населення, високим рівнем урбанізації, наявністю значної кількості об’єктів
інфраструктури, історичних та культурних центрів, історичних передумов до
самоорганізації населення та освітнього потенціалу населення. Низькі
показники форм самоорганізації населення спостерігаються в Україні у
регіонах із низьким рівнем соціально-економічного розвитку та
демографічними проблемами. Основними центрами концентрації форм
самоорганізації населення в Україні є м. Київ, Донецька, Львівська,
Дніпропетровська, Одеська області. Регіонами, що характеризуються
відставанням у створенні та діяльності форм самоорганізації населення є
Кіровоградська, Чернівецька, Чернігівська області та м. Севастополь.
7. Визначено шість типів регіонів за соціально-економічним розвитком
та проаналізовано основні сфери регіонів, у яких здійснюють свою діяльність
форми самоорганізації населення з метою вирішення проблемних питання
соціально-економічного розвитку. Наразі високим рівнем розвитку
характеризуються лише м. Київ, Запорізька та Дніпропетровська області.
Інші ж регіони потребують створення нового механізму для підвищення
рівня соціально-економічного розвитку та добробуту населення, зокрема з
використанням практики залучення громадських ініціатив до вирішення
територіальних проблем. Особливе занепокоєння викликає виникнення
нового типу регіонів – регіони зі спеціальним статусом (АР Крим, Донецька
та Луганська області).
8. Проблемними питаннями самоорганізації населення в Україні
визначено: демографічні особливості територіальних громад, фінансова
151
151
нестабільність та обмеженість фінансових можливостей форм
самоорганізації населення, низький рівень інформаційно-методичного
забезпечення населення, нерозуміння ролі форм самоорганізації населення у
вирішенні місцевих проблем, низький рівень колективної відповідальності за
якість життя суспільства та низький рівень соціальної мобілізації.
9. В Україні прослідковується тісний зв'язок самоорганізації населення
та сучасних ключових реформ, оскільки самоорганізація населення виступає
базисом для розбудови нового адміністративно-територіального устрою на
основі об’єднаних територіальних громад; дає можливість заповнити
прогалини у наданні соціально-економічних послуг у перехідний період
впровадження реформ; виступає ефективним механізмом громадської участі
у прийнятті та виконанні рішень органами місцевого самоврядування та
формуванні громадського суспільства, що в подальшому сприятиме
проведенню реформ в Україні.
10. Проведені в науковій роботі дослідження дають змогу зробити
висновок, що форми самоорганізації населення є перспективними
об’єднаннями і слугують однією з рушійних сил соціально-економічного та
культурного розвитку регіонів України.