ЗАЯЧУК МИРОСЛАВ ДМИТРОВИЧ. ФОРМУВАННЯ ТА ГЕОПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ФЕРМЕРСТВА УКРАЇНИ (теорія та практика суспільно-географічного дослідження)

Краткое описание

ЗАЯЧУК МИРОСЛАВ ДМИТРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ФОРМУВАННЯ ТА ГЕОПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ФЕРМЕРСТВА УКРАЇНИ (теорія та практика суспільно-географічного дослідження)"

Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
На правах рукопису
Заячук Мирослав Дмитрович
УДК 911.3:338.43(477)
ФОРМУВАННЯ ТА ГЕОПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ
ФЕРМЕРСТВА УКРАЇНИ
(теорія та практика суспільно-географічного дослідження)
11.00.02 – економічна та соціальна географія
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора географічних наук
Науковий консультант:
Руденко Валерій Петрович
доктор географічних наук, професор
Чернівці – 2015
2
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………….4
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади геопросторового дослідження
фермерських господарств………………………………………………………….17
1.1. Фермерські господарства як об’єкт суспільно-географічного
дослідження………………………………………………………………………......17
1.2. Теоретичні основи, методи та методичні підходи
суспільно-географічного дослідження становлення та розвитку
фермерства……………………………………………………………………………25
1.3. Науково-методологічні засади геопросторової організації
фермерства……………………………………………………………………………34
1.4. Суспільно-географічні підходи до моделювання розвитку
фермерських господарств…………………………………………………………...42
Висновки до розділу 1………………………………………………………..54
Розділ 2. Географічні особливості розвитку різноукладності в агробізнесі
України………….…………………………………………………………….…….56
2.1. Особливості функціонування та чинники становлення
різноукладності в умовах реформування аграрного
сектору України.………….…………………………………….……………………56
2.2. Ретроспектива формування приватно-фермерського укладу в
регіонах України …………………………………………………………………….60
2.3. Особливості становлення та розвитку фермерських
господарств в Україні ……………………………………….………………….…...84
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………..99
Розділ 3. Чинники становлення, розвитку та функціонування
фермерських господарств в Україні …………………………………………...102
3.1. Роль природних умов і ресурсів у функціонуванні фермерських
господарств …………………………………………………………………………102
3.2. Соціально-економічні умови та чинники формування й розвитку
фермерських господарств …………………………………………………………113
3.3. Структура земельного фонду України та її вплив на процеси
формування фермерських господарств ………………………………….………..130
3.4. Матеріально-технічна база фермерських господарств ………………158
Висновки до розділу 3 ………………………………………………………170
Розділ 4. Геопросторові аспекти розвитку фермерських господарств в
агробізнесі України ……………………………………………………………....173
4.1. Роль і місце фермерських господарств у агровиробництві
України………………………………………………………....................................173
3
4.2. Класифікація фермерських господарств України ……………….……214
4.3. Територіальна концентрація виробництва окремих видів
сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами..……………..223
4.3.1. Виробництво продукції рослинництва………………………………..228
4.3.2. Виробництво продукції тваринництва…………………………….......254
Висновки до розділу 4 ……………………………………………………......264
Розділ 5. Геопросторові особливості формування регіональної
спеціалізації фермерських господарств в умовах ринкових
відносин ………………………………………..……………………………….......266
5.1 Виробничо-територіальні типи фермерських господарств та
особливості їх формування ………………………………………………………..266
5.2. Продуктивність виробничо-територіальних типів і підтипів фермерьких
господарств………………………..…………………………………………….…..286
Висновки до розділу 5 ………………………………………………………293
Розділ 6. Суспільно-географічні основи збалансованого розвитку
фермерства України: проблеми і перспективи ………………………..……..295
6.1. Сучасний стан розвитку ринку продовольства в Україні та місце
фермерських господарств у його формуванні …………………………….……..295
6.2. Підходи до кластеризації фермерських господарств України ...……...316
6.3. Перспективні напрями збалансованого розвитку фермерства
України …………………….……………………………………….………..……...334
Висновки до розділу 6 ………………………………………………………346
Висновки……………………………………………………………………..349
Список використаних джерел ……………………………………………355
4
ВСТУП
Актуальність теми. Аграрний сектор України є стратегічною складовою
національної економіки, що своєю діяльністю забезпечує державну продовольчу
безпеку. В перші роки незалежності України агропромисловий комплекс перебував у глибокій кризі, незважаючи на потужний агроресурсний потенціал, держава не могла забезпечити населення основними продуктами харчування, а відсутність потужної виробничо-технічної інфраструктури призвела до зростання їх
імпорту. У результаті агропромисловий комплекс не отримує належного
фінансування і перетворюється на депресивну галузь економіки. За період запровадження аграрної реформи здійснені глибокі соціально-економічні перетворення які спричинили докорінну перебудову виробничих відносин на селі, впровадження нових форм організації виробництва, перебудову міжгалузевих відносин,
змін у механізмах цінового та фінансово-кредитного забезпечення і, найголовніше, з формуванням та розвитком ринкової економіки відбувається становлення
приватної форми власності на землю і засоби виробництва й запроваджуються
нові форми господарювання – з-поміж яких фермерські господарства.
На початку 1990-х років мало місце становлення фермерських господарств
на теренах України. В аграрному секторі був утворений соціальний прошарок,
який формував нові економічні, організаційні і морально-етичні принципи
взаємовідносин між селянами. На ці новостворені економічно нестійкі господарства, окрім основної функції сільськогосподарського виробництва, покладалося
вирішення важливих соціальних питань у сільській місцевості, а саме: збереження звичаїв, традицій, виховання почуття господаря, раціональне використання
агроресурсного потенціалу, вирішення питань зайнятості місцевого населення,
утримання наявних об’єктів соціальної інфраструктури тощо.
Фермерське господарство – це форма вільного підприємництва, що функціонує в межах недержавного укладу, зі створенням юридичної особи з використанням приватного та (чи) орендованого майна (земельні ділянки, водні об’єкти,
виробничі будівлі та інше нерухоме майно) та інших засобів виробництва на основі праці засновника (ів) та членів його (їх) родини з можливістю залучення на-
5
йманих працівників, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою, реалізацією чи іншими видами агробізнесової діяльності з метою отримання прибутку.
В наш час, значення постаті економічно самостійного селянина-фермера є
вагомим підґрунтям модернізації сільського господарства. Прискорюючи процес
формування різноманітних форм власності, господарювання й управління, фермери створюють умови для реальної конкуренції між виробниками
сільськогосподарської продукції, що є важливою умовою розвитку ринкових
відносин.
Фермерське господарювання в України здійснюється на площі майже
4,4 млн. га (11,75% площ усіх сільськогосподарських угідь). Частка виробництва
основних сільськогосподарських культур фермерськими господарствами хоча і
залишається незначною, але має тенденцію до зростання. Фермерські господарства збільшили виробництво валової продукції у 9 разів від 1392,4 млн. грн. (1990
р.) до 11965,8 млн. грн. у 2010 р. і у 13,7 разів у 2013 р., що становить 19091,4
млн. грн. Роль у загальному обсязі сільськогосподарського виробництва також
збільшилась від 0,8% (1995 р.) до 6,1 % (2010 р.) і 7,6% (2013 р.).
На сучасному етапі розвитку аграрного сектору України, паралельно функціонують великі за розмірами сільськогосподарських угідь фермерські господарства (які в окремих випадках більші за розмірами ніж сільськогосподарські підприємства) та невеликі фермерські господарства, що за розмірами близькі до
особистих селянських господарств. Водночас, очевидно є потреба дослідження
сучасних аспектів розвитку фермерського укладу в Україні, господарства якого в
більшості можна віднести до суб’єктів малого бізнесу що набули значного поширення в усіх регіонах держави.
Окрім усього іншого, доцільність розробки дисертаційної тематики зумовлена ще й тим, що становлення і розвиток фермерських господарств в Україні –
один з маловивчених суспільно-географічних процесів у вітчизняній географії.
Зокрема, дискусійними є низка питань і положень, що вимагають наукового обґрунтування – місце і роль, які повинні зайняти фермерські господарства в зага-
6
льноукраїнському та регіональних агровиробництвах; вплив природних та соціально-економічних чинників на фермерське господарювання; визначення оптимальних розмірів фермерських господарств відповідно до обраної спеціалізації
та територіального розміщення; кооперування фермерських господарств та їх інтеграція в аграрні регіональні утворення тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження пов’язане з Державною стратегією регіонального розвитку на період 2020 року та Єдиною комплексною стратегією розвитку
сільського господарства і сільських територій в Україні на 2015-2020 рр. Дисертаційна робота виконана відповідно до напрямів наукової роботи географічного
факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича,
зокрема за науково-дослідною темою 48.801 «Потенціал сталого розвитку фермерських господарств України» (№ держ. реєстрації 0115U003226), наукових тем
кафедри географії України та регіоналістики «Структурні зміни господарського
комплексу Карпато-Подільського регіону України в сучасних умовах» (№ держ.
реєстрації 0106U003613), «Географічні аспекти дослідження способу життя населення Карпатських областей України (№ держ. реєстрації 0111U000180), «Географо-краєзнавчі дослідження України» (№ держ. реєстрації 0102U006610) і кафедри економічної географії та екологічного менеджменту – «Суспільногеографічні засади територіальної організації основних природно-ресурсних
компонентів Чернівецької області» (№ держ. реєстрації 0111U001162).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка та поглиблення теоретико-методологічних, методичних і прикладних засад суспільногеографічного дослідження та обґрунтування напрямів збалансованого розвитку
фермерських господарств України.
Реалізація мети зумовила постановку та вирішення таких завдань:
- поглибити науково-методичні засади суспільно-географічного дослідження
територіальної організації фермерства України та розробити концептуальні підходи до вивчення просторових особливостей фермерського укладу як бази формування геопросторових об’єднань на засадах конккооперації;
7
- проаналізувати географічну сутність фермерського укладу та відповідно до
цього розробити методичні основи суспільно-географічного дослідження фермерських господарств;
- з'ясувати суспільно-географічні особливості становлення та здійснити типізацію регіонів за рівнем розвитку фермерства України в сучасному періоді;
- означити методичні підходи до систематизації фермерських господарств за
істотними ознаками та здійснити їх класифікацію;
- виявити групи чинників та визначити їхню роль у розвитку фермерських
господарств і формуванні їх геопросторової організації;
- дослідити особливості сучасної геопросторової організації фермерства та
визначати його місце у загальнодержавному та регіональному сільськогосподарському виробництві;
- проаналізувати територіальні відміни у структурі й обсягах виробництва
сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами та визначити
зміни в територіальній концентрації вирощування окремих видів культур;
- удосконалити методику визначення сільськогосподарської спеціалізації та
визначити виробничо-територіальні типи, підтипи, агровиробничі групи фермерських господарств у розрізі адміністративних районів України;
- розрахувати продуктивність фермерських господарств за виробничотериторіальними типами і підтипами та теоретично обґрунтувати модель оптимального використання сільськогосподарських угідь;
- визначити роль і місце фермерських господарств у наповненні ринку продовольства, оцінити перспективи їх розвитку залежно від територіальноструктурного узгодження попиту і пропозиції та розрахувати прогнозовану частку фермерських господарств у наповненні потенційного попиту на певні види
сільськогосподарської продукції;
- обґрунтувати суспільно-географічні підходи до кластеризації фермерських
господарств та здійснити теоретичне моделювання регіонального спеціалізованого кластеру;
8
-з’ясувати суспільно-географічні засади збалансованого функціонування фермерства в Україні та вказати на перспективні напрями його розвитку.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є фермерські господарства, як новітні організаційно-правові форми господарювання в агробізнесі
України.
Предмет дослідження – суспільно-географічні особливості формування та
геопросторової організації фермерських господарств України.
Методологія, методи та використані матеріали. Теоретикометодологічні засади дисертаційного дослідження становлять фундаментальні
положення теорії суспільної географії, регіональної економіки та економіки
АПК, концептуальні підходи українських і зарубіжних учених географів, економістів, аграріїв до комплексного вивчення регіональних особливостей сільськогосподарського виробництва, інтеграційних процесів у аграрній сфері, формування
різноукладності, територіально-господарського комплексоутворення.
В методиці суспільно-географічного дослідження територіальної організації фермерства України основу складають методи та прийоми дослідження, що
застосовуються на різних етапах наукових вишукувань з отриманням всебічної
інформації про об’єкт дослідження – фермерські господарства.
Системно-структурний підхід при дослідженні фермерства застосовано
для розкриття таких властивостей об’єкту як емерджентність, функціональність,
організованість та еволюційність. Перцепційність, холістичність, стереотипність
та самодіяльність при біхевіористичному підході забезпечують сприйняття регіональних особливостей функціонування фермерства України, формують образи
регіонів з позицій рівнів розвитку сільського господарства, сформованих виробничо-територіальних типів і підтипів агровиробництв тощо.
Фермерським господарствам України, як об’єкту дослідження, властиві нерівноважність, нелінійність, холістичність, хаотичність, стереотипність, дисипативність, фрактальність, що підтверджують незалежність (самостійність) функціонування цих суб’єктів, як осібно, так і їх здатність до самоорганізації за регіо-
9
нальним принципом тому невід'ємним підходом в суспільно-географічному дослідженні фермерських господарств є синергетичний.
Економічний і соціальний підходи забезпечують аналіз розвитку фермерства на підставі економічних показників, показників зайнятості у фермерських господарствах та їх соціального навантаження. Хорологічний підхід є основою суспільно-географічного дослідження фермерських господарств, адже аналіз динаміки чисельності господарств, площ землекористувань, обсягів виробництва, визначення виробничо-територіальних типів та процесів кластеризації необхідно
здійснювати з врахуванням територіальних особливостей.
Залежно від конкретного етапу суспільно-географічного дослідження фермерських господарств використовувались загальнонаукові й конкретно-наукові
методи. З-поміж загальнонаукових: аналізу й синтезу – забезпечили виділення
найістотніших ознак, що стало основою для групування, районування та систематизації фермерських господарств, індукції й дедукції – використані для дослідження окремих ферм із подальшими узагальненнями в галузевому та територіальному аспектах із проявом загальнодержавних тенденцій та закономірностей на
регіональному і локальному рівнях, порівняльно-географічний дозволив порівняти фермерські господарства адміністративних районів у межах одно типових
груп, абстрагування й узагальнення дали змогу виокремити головні та виявити
другорядні, неістотні властивості, наприклад, короткотермінове кредитування.
Із групи модерних загальнонаукових методів: метод моделювання (дозволив
здійснити побудову формально-знакових кластерних моделей, що відображено
схематично), моделей лінійного програмування (для оптимізації діяльності фермерських господарств за критерієм максимізації продукту); системно-структурний
метод (дозволив розглядати фермерські господарства і взаємопов’язані з ними
структури, як складну систему з властивою певною цілісністю, що передбачає до
здійснення системного синтезу з формуванням проблем і альтернатив); ідеалізації
та аксіоматико-дедуктивний метод у поєднанні з моделюванням дозволив запропонувати варіанти ідеалізованих кластерних моделей.
10
Застосування конкретно-наукових методів забезпечило деталізацію та конкретизацію дослідження й власне обґрунтованість висновків. При суспільногеографічному дослідженні фермерства такими методами є: аналіз аналогових
об’єктів (разом із методом порівняння забезпечує порівняння певних властивостей фермерських господарств з найбільш оптимальними), балансовий і нормативний (забезпечив розрахункові прийоми для аналізу в системах «виробництвоспоживання», «ресурси – продуктивність»), картографічний (окрім створення
серії картосхем, за допомогою даного методу здійснено просторовий аналіз спеціалізації фермерських господарств, запропоновано підходи до виділення субурбанізованих зон), сільськогосподарської типізації (здійснено порівняння фермерських господарств з метою виявлення типових характеристик і подальшого їх
групування), розрахунково-конструктивний (застосований при визначенні спеціалізації фермерських господарств, розрахунках, продуктивності виробництва для
обґрунтування конструктивних засад подальшого розвитку), статистичноекономічний (здійснено узагальнення економічних показників розвитку фермерства, розрахунки середніх і відносних величин та застосування рядів динаміки
(чисельність фермерських господарств та площа землекористувань) і встановлення кореляційно-регресійного зв’язку на основі лінійних і нелінійних регресійних моделей (між величиною земельно-ресурсного потенціалу та площею сільськогосподарських угідь фермерських господарств, валовою продукцією фермерських господарств; нормативно-грошовою оцінкою земель та продуктивністю
фермерських господарств тощо).
Також доцільним вважаємо застосовування принципів взаємозумовленості,
взаємозв’язку, причинності. Зв'язки належать до категорії відносин і відповідно
взаємозумовлюють і взаємопов'язують функціонування фермерських господарств, їх зв’язку з природною, соціальною та економічною сферами. Важливим
є принцип причинності, згідно якого, до прикладу, потужний агроресурсний потенціал та сприятливе агрогеографічне положення є передумовою розвитку фермерства в регіоні й навпаки.
11
Нормативно-правову та інформаційну базу дисертаційного дослідження
склали Закони України, Постанови Верховної Ради України, інші нормативноправові акти з питань аграрної політики, створення та функціонування фермерського укладу в ринкових умовах, матеріали Державної служби статистики України, Головних управлінь державної статистики в АР Крим та областях України (в
тому числі форми № 29-СГ «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду», №24 «Стан тваринництва», № 50-СГ «Основні
економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств», №10- мех.
«Наявність сільськогосподарської техніки в сільськогосподарських підприємствах», № 2 – ферм. «Основні показники господарської діяльності фермерського
господарства, малого підприємства у сільському господарстві»), власні матеріали
соціологічних досліджень фермерських господарств за період 1992-2013 років.
У процесі дослідження були використані матеріали монографій, наукових
публікацій та повідомлень, з-поміж яких необхідно виокремити теоретикометодологічні дослідження та наукові доробки провідних науковців у суспільній
географії, аграрній та регіональній економіці: Г. Балабанова, М. Барановського,
П. Борщевського, А. Вебера, П. Горьового, П. Дерингера, І. Дудника, Я. Жупанського, О. Заставецької, Р. Івануха, С. Іщука, П. Канінського, В. Крючкова, П. Кругмана, С. Лісовського, П. Макаренка, А. Маршалла, П. Масляка, І. Мукомеля, Н. Мезенцевої, К. Мезенцева, Я. Олійника, М. Паламарчука, Ф. Перру, М. Пістуна, М. Портера, М. Ракітнікова, С. Розенфельда, В. Руденка, Л. Руденка, П. Саблука, І. Смірнова, С. Соколенка, П. Сухого, О. Топчієва, Й. Тюнена,. О Шаблія, Й. Шумпетера та
інших про передумови становлення та розвитку фермерства, територіальну організацію галузей агропромислового комплексу, становлення різноукладності в аграрній економіці, формування геопросторових регіональних моделей тощо.
Дослідженню реформування АПК та особливостей і проблем розвитку різноукладності присвячені наукові доробки Г. Балабанова, В. Бруса, П. Гайдуцького, В. Горьового, В. Нагірної, Я. Олійника, М. Пістуна, П. Саблука, П. Сухого,
М. Шевченко, В. Юрчишина та ін. Фермерський уклад з позиції становлення та
особливостей функціонування розглянутий в наукових доробках А. Артеменко,
12
В. Башмачникова, М. Бекетта, В. Горьового, З. Грозенкова, І. Коновалова, В. Липчука, В. Месель-Веселяка, Ф. Олещенка, Р. Пікус, М. Тудель та ін.
Історичні віхи становлення фермерства розкрито в дослідженнях Д. Багалія, В. Ботушанського, І. Гужія, П. Макаренка, В. Нечитайла, О. Чаянова та ін.
Питання ефективності виробництва окремих видів сільськогосподарської
продукції, продуктивності праці в приватному секторі та формування пріоритетів
розвитку приватних господарств розкриті в публікаціях В. Дієсперова, М. Маліка, В. Ситника, О. Шпичака, О. Щековича та ін.
На всіх етапах дослідження використано інформацію з «Національного атласу України», насамперед, при здійсненні просторового аналізу природних умов
і чинників розвитку сільськогосподарського виробництва, демографічної ситуації, територіальних відмін у виробництві сільськогосподарської продукції тощо.
При створенні картографічного матеріалу та рисунків використовувався
ГІС-пакет МарІnfo, графічний редактор CorelDRAW та фоторедактор Photoshop.
Анамарфози створені в середовищі ГІС Arc GIS за допомогою модуля «Cartogram». Для розрахункової частини використано програмне забезпеченням Origin
та Microsoft Excel, при створенні карт самоорганізації – використано програму
Deductor.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у сукупності вони є
розв’язанням важливої науково-прикладної проблеми; суспільно-географічного
обґрунтування сталого розвитку та геопросторової організації фермерських господарств України.
Вперше:
- теоретично обґрунтовано та апробовано модель суспільно-географічного
дослідження фермерських господарств на локальному рівні, яка передбачає розробку теоретичних основ, виявлення та дослідження передумов і чинників функціонування та розробку перспектив збалансованого розвитку фермерства;
- уточнено понятійно-термінологічний апарат суспільно-географічної науки
через поглиблення понять ―фермерське господарство‖, ―потенційний попит‖,
―аграрний кластер‖;
13
- із застосуванням факторного та кореляційно-регресійного аналізу встановлено залежності між чинниками та показниками розвитку фермерського господарювання;
- здійснено багатоплановий аналіз розвитку фермерських господарств, що
дало змогу запропонувати методичні підходи до класифікації фермерських господарств, зокрема за типом і часом утворення, розміром, землезабезпеченістю,
використанням трудових ресурсів, виробництвом окремих видів сільськогосподарської продукції, виробничо-територіальними типами, глибиною спеціалізації,
обсягами виробництва сільськогосподарської продукції, рівнем товарності та
продуктивності;
- встановлено особливості динаміки змін територіальної локалізації виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції у фермерських господарствах;
- визначено виробничо-територіальні типи, підтипи та агровиробничі групи
спеціалізації фермерських господарств України і розраховано показники їх продуктивності;
- розроблено шляхи оптимізації діяльності фермерських господарств за критерієм максимізації прибутку із застосуванням моделей лінійного програмування
та обґрунтування передумов спеціалізованої кластеризації з використанням нейромережевих методів;
- визначено місце фермерських господарств у наповненні регіональних ринків продовольства та розроблено прогнозні лінійні моделі з розрахунку частки
фермерських господарств у наповненні ринків окремих видів сільськогосподарської продукції у 2016 та 2020 роках.
Удосконалено:
- періодизацію еволюційного розвитку фермерства в Україні в сучасному
періоді, зокрема на підставі аналізу темпів приросту фермерських господарств
здійснено типізацію регіонів України за рівнем розвитку фермерства;
- методику визначення сільськогосподарської спеціалізації шляхом застосування коефіцієнтів переходу від натуральних показників до зернових одиниць із
врахуванням пересічноєвропейських цін на сільськогосподарську продукцію.
14
Набули подальшого розвитку:
- науково-методичні основи суспільно-географічного дослідження фермерського укладу в період реформування аграрних відносин;
- обґрунтування одного з найголовніших напрямів збалансованого розвитку
фермерських господарств – кластеризації на основі географічної близькості та
тісноти зв’язків між ними з формуванням конккооперативних засад;
- категорія геопросторової організації суспільства на прикладі аграрних кластерів, теоретичних основ їх формування та функціонально-компонентної структури.
Практичне значення одержаних результатів. Основні науковопрактичні результати дисертаційної роботи полягають у розробці та поглибленні
теоретико-методологічних засад суспільно-географічного дослідження фермерських господарств як суб’єктів агробізнесу, що набули розвитку в усіх регіонах
України.
Сформовані в дисертаційній роботі теоретико-методологічні та практичні
підходи до системного вивчення фермерських господарств України за ринкових
умов можуть бути використанні для удосконалення основ загальнодержавної та
регіональної аграрної політики та загалом програм соціально-економічного розвитку, перспективних напрямів розвитку фермерського укладу й при розробленні
рекомендацій удосконалення геопросторової організації і кооперації фермерських господарств в Україні.
Матеріали дослідження використовуються Департаментом науковоосвітнього забезпечення АПВ та розвитку сільських територій Міністерства аграрної політики та продовольства України (довідка №37-18-3-15/6274). Департаментами аграрного розвитку Херсонської (№7-614/0144-15/200) та Чернівецької
(№0123/16-2319) облдержадміністрацій.
Теоретичні та методологічні положення, що розроблені у дисертації, використовуються Департаментом загальної середньої та дошкільної освіти МОН
України під час розроблення навчальних програм підручників та посібників із
географії (довідка №2/2-15-2076-15), в навчальному процесі Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (№ 11/15-3258), Тернопільського на-
15
ціонального педагогічного університету ім. В. Гнатюка (довідка №1163-33/03),
Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (довідка №01-
15/03/1462) при викладанні дисциплін: ‖Економічна та соціальна географія України―, ‖Географія України в міжнародному просторі―, ―Міжнародні аграрні ринкові відносини―, ―Земельні ресурси та розвиток агробізнесу в Україні―, ―Теорія і
методологія географічної науки», «Географічні засади регіональної політики в
Україні‖, ―Теорії і концепції суспільної географії―, при підготовці студентами
курсових та магістерських робіт.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою
працею, в якій реалізовано ідеї автора щодо теорії і практики суспільногеографічних досліджень фермерства України в ринкових умовах.
Розроблені науково-методичні положення, результати, висновки і пропозиції,
що містяться в роботі, належать безпосередньо автору. Використані положення
інших авторів мають відповідні посилання. З наукових праць, які опубліковані у
співавторстві у дисертації задіяні лише ті ідеї і положення, які отримані автором
особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та матеріали дисертаційного дослідження доповідались та були опубліковані на 22 наукових семінарах, конференціях, з’їздах національного та міжнародного рівня у тому числі: ІХ, Х та ХІ з’їздах Українського географічного товариства (Чернівці,
2004; Київ, 2008; Київ, 2012), Міжнародних науково-практичних конференціях:
«Регіональне географічне краєзнавство: теорія і практика» (Тернопіль, 2002);
«Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний
стан і перспективи вирішення (Київ, 2002); «Актуальні проблеми географічного
українознавства на зламі тисячоліть» (Львів, 2003); «Актуальные вопросы современного естествознания (Симферополь, 2003); «Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини: економіка, політика, географія, історія, право» (Луцьк, 2005); «Ландшафти та геологічні проблеми
Дністровсько-Прутського регіону» (Чернівці, 2005); «Чорнобильська катастрофа
та її вплив на екологічну ситуацію в Україні» (Харків, 2006); «Географія і ту-
16
ризм: національний та міжнародний досвід» (Львів, 2006; Львів, 2012); «Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку»
(Київ, 2006); «Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участь в інтеграційних процесах» (Луцьк, 2006)»; «Європейська та євроатлантична інтеграція і
транскордонне співробітництво» (Луцьк, 2008); «Українська історична географія
та історія географії в Україні» (Чернівці, 2009); «Нові технології в геодезії, землевпорядкуванні та природокористуванні» (Ужгород, 2012), «Подільські читання» (Кам’янець-Подільський, 2012; Тернопіль, 2013); «Наукові пошуки географічної громадськості: минуле, сьогодення, майбуття» (Луганськ, 2013); «Turismul
rural romanesc in contextual dezvoltarii durabile. Actualitate si perspective» (Vatra
Dornei, Romania, 2013), «Географія, картографія, географічна освіта: історія, методологія, практика» (Чернівці, 2014), «Географія, Екологія, Туризм: теорія, методологія, практика» (Тернопіль, 2015).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Відповідно до поставленої мети в дослідженні сформульовані теоретикометодологічні положення та отримані практичні результати, що в сукупності
розв’язують важливу науково-прикладну проблему – суспільно-географічне
обґрунтування збалансованого розвитку та геопросторової організації
фермерських господарств України. Основні наукові та практичні результати є
такими :
1. В дисертації обґрунтовані теоретико-методологічні і методичні засади суспільно-географічного дослідження фермерських господарств, як укладу, що динамічно розвивається та збільшує свою роль у виробництві сільськогосподарської продукції в Україні. При цьому запропоновано модель дослідження фермерства, удосконалено періодизацію його еволюційного розвитку та поглиблено методику визначення сільськогосподарської спеціалізації фермерських господарств.
Фермерські господарства, як об’єкт суспільно-географічного дослідження, є
окремим компонентом агробізнесу в системі укладотворення і
сільськогосподарської діяльності. При цьому предметом дослідження виступає
геопросторова організація фермерських господарств, їх просторове положення,
територіальна диференціація та концентрація.
2. Виявлено тенденції регіонального та загальнодержавного розвитку фермерського укладу України, вказано на пріоритети суспільно-географічного
аналізу регіональних особливостей геопросторової організації фермерства. Геопросторова організація характеризує розміщення окремих фермерських господарств і в просторових масштабах розглядається від локального (окреме фермерське господарство) до регіонального їх поєднання (кооперативні форми), що
на основі просторових зв’язків функціонують в часі.
Суспільно-географічне дослідження геопросторової організації фермерських
господарств та їх взаємодії здійснено із застосуванням економіко-фізичного,
математичного та макетного моделювання. При цьому використані поняття –
350
економіко-географічного поля, статистично детермінованих і динамічно
стохастичних моделей, рядів динаміки, кореляційно-регресійних зв’язків,
територіальної локалізації нейронних мереж, моделей лінійного програмування
та лінійної регресії.
3. У межах сучасного періоду розвитку фермерства України виділяємо
чотири етапи: 1992-1995 рр; 1996-1999 рр; 2000-2005 рр; 2006 і до сьогодення. Сукупний аналіз рядів динаміки показників розвитку є підґрунтям для типізації регіонів із позиції становлення фермерства. Так, регіонами сталого розвитку фермерського укладу можна вважати Черкаську, Хмельницьку, Житомирську, Вінницьку
та Рівненську області; позитивного динамічного розвитку – Київську, Закарпатську, Одеську, Кіровоградську, Запорізьку та Дніпропетровську області; пересічного
розвитку – Харківську, Луганську, Полтавську, Чернівецьку, Волинську, Херсонську, Тернопільську області та АР Крим, регіони розбалансованого розвитку –
Львівську, Миколаївську, Івано-Франківську, Чернігівську, Донецьку та Сумську
області.
4. Такі властивості фермерських господарств як емерджентність, функціональність, самодіяльність, перцепційність, стереотипність, нерівноважність,
хаотичність, холістичність, дисипативність, фрактальність тощо зумовили необхідність синтетичного підходу до виявлення та аналізу синергетичного впливу
природно-географічних та соціально-економічних чинників на географічні особливості поширення фермерського укладу в Україні.
Вплив групи природних чинників проявляється у формуванні найбільш
сприятливих умов для вирощування сільськогосподарських культур та
опосередковано на функціонування галузей тваринництва. Більш відчутним є
вплив групи соціально-економічних чинників. З-поміж, яких найбільш
значимими є трудові та земельні ресурси. Встановлені кореляційно-регресійні
залежності вказують на відсутність зв'язку між чисельністю працюючих у
фермерських господарствах та чисельністю сільського населення; посередньої
тісноти з чисельністю пенсіонерів, кількістю безробітних та рівнем доходів. Між
величиною земельного потенціалу та наданою фермерам площею
351
сільськогосподарських угідь вказують на те, що в більшості регіонів наявність
потужного потенціалу була основою для надання фермерам значних за
розмірами наділів. Практично такою ж за тіснотою зв’язку є залежність між
земельним потенціалом та обсягом виробленої сільськогосподарської продукції,
що вказує на високу результативність використання потенціалу. Слабкою є
тіснота зв’язку між нормативно-грошовою оцінкою ріллі та продуктивністю
виробництва сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами.
5. З метою систематизації фермерських господарств здійснено описову
класифікацію та їх групування за типом утворення, часом утворення, розміром,
землезабезпеченістю, використанням трудових ресурсів, урожайністю та
валовими зборами окремих видів сільськогосподарської продукції, обсягами
реалізації продукції, глибиною спеціалізації, виробничо-територіальними
типами, рентабельністю, обсягом виробництва сільськогосподарської продукції,
рівнем товарності, рівнем продуктивності тощо.
В Україні найбільш поширеними є фермерські господарства сімейного типу,
утворені на першому етапі сучасного періоду, малоземельні, з використанням
найманої праці, бігалузеві, зернового господарства та вирощування соняшника,
низькорентабельні, незначних обсягів виробництва сільськогосподарської
продукції, малотоварні та малопродуктивні.
6. Фермерські господарства становлять 73% від загальної кількості
сільськогосподарських підприємств України. За останні два десятиліття у фермерських господарствах виробництво соняшнику збільшилось у 28,4 разів,
картоплі у 17,6 разів, зернових у 14,8 разів тощо. Загалом фермери виробляють
10,1% вартості валової продукції рослинництва та майже 1,8% продукції тваринництва. Найбільш вагомим є внесок фермерів у виробництво соняшника (19,5%),
ріпаку (17,5%), гречки (17,4%), сої (15,6%), ячменю (15,4%), проса (14,3%) тощо.
Аналіз кривих залежностей, між окремими показниками виробництва та кількості фермерських господарств і чисельності населення, при оцінці ступеня
концентрації виробництва окремих видів вказує на досить рівномірне вирощування зернових та зернобобових і нерівномірне – овочів, плодів, картоплі та
352
продукції тваринництва. Порівняння коефіцієнтів локалізації вирощування окремих видів сільськогосподарських культур за десятилітній період свідчить про розширення ареалів та збільшення обсягів вирощування зернових та технічних культур, збереження територіальної концентрації та збільшення валових зборів
овоче-баштанних культур та картоплі, зменшенні ареалу вирощування та обсягів
виробництва цукрових культур.
7. Запропоновано та апробовано власний підхід до вдосконалення
методики визначення сільськогосподарської спеціалізації з врахуванням
пересічних ринкових цін на сільськогосподарську продукцію в країнах ЄС, при
переході до «зернових одиниць». У фермерських господарствах України
галузями спеціалізації є зернове господарство і вирощування соняшника. У трьох
регіонах України фермерське господарювання є моногалузевим, у 13-
бігалузевих, у 6 профілюючими є 3 галузі, а у 4 регіонах – багатогалузеве.
Основним агровиробничим типом діяльності є вирощування зернових
культур (фермерські господарства 325 адміністративних районів), що в більшості
випадків поєднується з вирощуванням соняшника, овочівництвом чи молочном’ясним тваринництвом. Вирощування соняшника є основою господарської
діяльності фермерів 75 районів, третім за поширенням є виробничотериторіальний тип м'ясо-молочного тваринництва (29 адміністративних
районів). Виробничо-територіальні типи молочно-м’ясного скотарства,
птахівництва, буряківництва, садівництва, овочівництва, картоплярства,
вирощування ріпаку та сої мають значно менші ареали поширення. В
субурбанізаційних зонах міських поселень фермери спеціалізуються на
овочівництві, птахівництві, картоплярстві, м'ясо-молочному скотарстві.
8. Найбільший обсяг валової продукції вироблено у виробничотериторіальних типах зернового господарства та вирощування соняшника, при
цьому показники продуктивності в розрахунку на одне господарство найвищі у
фермерських господарствах молочно-м'ясного типу, в розрахунку на 1 га – птахівничому та буряківничому типах.
353
Розроблено економіко-математичну модель оптимального використання
угідь за критерієм максимізації прибутку від виробництва сільськогосподарської
продукції та здійснено порівняльний аналіз сучасних обсягів виробництво з
теоретично оптимальними. В результаті зазначимо надлишкове виробництво
соняшника та зернових і зернобобових, близьке до оптимального – цукрових
буряків і недостатнє – овочів і картоплі.
9. Здійснення кластеризації фермерських господарств є одним з головних напрямів їх подальшого збалансованого розвитку, перш за все дрібних і середніх за розмірами ферм. На засадах конккооперації географічноблизькорозташовані фермерські господарства шляхом надання багатовекторної
взаємодопомоги посилюючи тісноту взаємовигідних зв’язків створюють основу
для формування аграрних кластерів горизонтальної та вертикальної інтеграції. В
компонентній структурі таких кластерів основними є ядро-фермерське (і) господарств (а), чи підприємство переробної ланки, об’єкт інфраструктури, які взаємопов’язані з елементами кластероформуючого блоку внутрішньої та зовнішньої
інфраструктури.
З використанням нейромережевих методів на прикладі фермерських
господарств садівничого напряму в Чернівецькій області здійснено побудову
карт самоорганізації на основі яких обґрунтовано виділення спеціалізованих
аграрних кластерів.
10. У наповненні продовольчого ринку фермерські господарства відіграють найвагомішу роль на ринку картоплі (7-10%) та овочів (5-8%). Значно менша їх роль у заповненні ємностей продукції тваринництва, де спостерігається
найбільший дефіцит продукції. Значні перспективи в заповненні фермерськими
господарствами ринків м’яса і молока у Київській, Одеській, Луганській, Львівській, Дніпропетровській та Запорізькій, Івано-Франківській, Сумській та Харківській областях.
Застосування прогнозних лінійних моделей вказує, що частка продукції
фермерства на ринку картоплі та овочів до 2020 року сягне до 14,5%. Частка
354
фермерських господарств у наповненні ринку продукції тваринництва, не
дивлячись на прогнозоване подвійне зростання буде коливатись в межах 3-5%.
11. Євроінтеграційні процеси створюють передумови для формування
експортного потенціалу фермерських господарств, особливо тих, що спеціалізуються на виробництві зернових і зернобобових культур, соняшнику, ріпаку, сої,
овочів та плодів. Проблемними ці процеси будуть для молочно-скотарських
ферм, господарств з виробництва яловичини та свинини.
Діючі фермерські господарства органічного землеробства є рентабельними,
але їх кількість та обсяги виробництва мізерними. Органічне сільське
господарство може постати для фермерських господарств України одним з
основних напрямів розвитку (втому числі і експортної діяльності).
12. Стратегічною метою збалансованого розвитку фермерського укладу
України є істотне підвищення їх ролі у аграрній сфері держави шляхом збільшення кількості фермерських господарств та площ їх землекористувань, зростання обсягів виробництва продукції рослинництва та тваринництва з метою наповнення
національного та виходу на міжнародні продовольчі ринки, створення високорентабельних господарств відповідного виробничо-територіального типу, вдосконалення геопросторової організації фермерства шляхом стимулювання процесів горизонтальної та вертикальної кластеризації, що супроводжуватиметься розвитком
сільських громад та підвищенням рівня зайнятості сільського населення.