ДОАН ПАВЛО ВАНОВИЧ. ЛОКАЛЬНІ СИСТЕМИ У ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ УПРАВЛІННІ ТУРИЗМОМ В УКРАЇНІ : ДОАН ПАВЛО ВАНОВИЧ. ЛОКАЛЬНЫЕ СИСТЕМЫ В ТЕРИТОРИАЛЬНОМ УПРАВЛЕНИИ ТУРИЗМОМ В УКРАИНЕ DOAN PAVLO VANOVYCH. LOCAL SYSTEMS IN TERRITORIAL TOURISM MANAGEMENT IN UKRAINE

Краткое описание

ДОАН ПАВЛО ВАНОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ЛОКАЛЬНІ СИСТЕМИ У ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ УПРАВЛІННІ ТУРИЗМОМ В УКРАЇНІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ДОАН ПАВЛО ВАНОВИЧ
УДК 910.1+911.3
ЛОКАЛЬНІ СИСТЕМИ У ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ УПРАВЛІННІ
ТУРИЗМОМ В УКРАЇНІ
11.00.02 – економічна та соціальна географія
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
Науковий керівник:
кандидат географічних наук, доцент
Кіптенко Вікторія Костянтинівна
Київ-2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження
локальних туристичних систем 13
1.1. Дослідження локальних туристичних систем у складі географії
туризму 13
1.2. Концептуальні засади дослідження локальної туристичної
системи 15
1.3. Концепція ЛТС та її порівняння з іншими моделями управління
територіальним розвитком туризму 23
1.4. Географічні засади формування і розвитку локальних
туристичних систем 26
1.5. Методика та методи дослідження локальних туристичних систем 29
Висновки до першого розділу 43
РОЗДІЛ 2. Європейський досвід управління туристичною діяльністю
на локальному рівні 45
2.1. Сучасна європейська практика управління туристичною
діяльністю на локальному рівні 45
2.2. Локальні туристичні системи: італійська модель 52
2.2.1. Передумови формування локальних туристичних систем 52
2.2.2. Фінансова підтримка локальних туристичних систем 55
2.2.3. Флорентійська хартія про якість послуг гостинності 57
2.2.4. Узагальнений алгоритм створення ЛТС в Італії 60
2.2.5. Наукове обґрунтування і типологія локальних туристичних систем
Італії 62
2.2.6. Сталий розвиток локальних туристичних систем Італії 68
3
2.3. Управління розвитком туризму на локальному рівні
у Великобританії 74
2.3.1. Основні віхи державного управління туризмом у Великобританії 74
2.3.2. Регіональна структура управління туризмом у Великобританії 76
2.3.3. Управління туризмом на локальному рівні в Англії 78
2.3.4. Управління туризмом на локальному рівні в Уельсі 81
2.3.5. Управління туризмом на локальному рівні в Шотландії 81
2.3.6. Управління туризмом на локальному рівні в Північній Ірландії 83
Висновки до другого розділу 83
РОЗДІЛ 3. Геопросторова диференціація розвитку складових індустрії
туризму в Україні 86
3.1. Геопросторовий аналіз забезпеченості туристськорекреаційними ресурсами 86
3.1.1. Геопросторовий аналіз забезпеченості історико-культурними
ресурсами, об’єктами природно-заповідного фонду та ЮНЕСКО 86
3.1.2. Геопросторова локалізація туристсько-рекреаційних ресурсів
України 91
3.2. Геопросторовий аналіз розвитку готельного господарства 94
3.2.1. Загальна характеристика стану готельного господарства України 94
3.2.2. Геопросторовий аналіз розвитку готельного господарства на
локальному рівні 96
3.3. Геопросторовий аналіз розвитку туристсько-екскурсійної
діяльності 112
3.3.1. Загальна характеристика стану туристсько-екскурсійної
діяльності України 112
3.3.2. Геопросторовий аналіз розвитку туристсько-екскурсійної
діяльності на локальному рівні 114
3.4. Геопросторовий аналіз туристичного споживання і
4
продуктивності праці в туризмі та готельному господарстві 123
Висновки до третього розділу 126
РОЗДІЛ 4. Напрями впровадження концепції локальних туристичних
систем в Україні 129
4.1. Недоліки сучасної структури управління туризмом в Україні 129
4.1.1. Основні віхи державного регулювання туризму в Україні 129
4.1.2. Недоліки сучасної структури державного управління туризмом 134
4.1.3. Невідповідність державної структури управління і геопросторової
організації туристичної діяльності 137
4.2. Фактори формування і функціонування локальних туристичних
систем 142
4.3. Оцінка впливу культурно-ментального фактора на розвиток
туризму 152
4.3.1. Анкетування настроїв місцевого населення щодо розвитку туризму 152
4.3.2. Аналіз впливу культурно-ментального фактора на туристичне
споживання і продуктивність праці в туризмі 156
4.4. Типологія локальних туристичних систем 157
4.5. Перспективи впровадження моделі локальних туристичних
систем в Україні 162
4.5.1. Адміністративно-територіальний статус та управлінське
підпорядкування локальних туристичних систем 162
4.5.2. Методика визначення територій з високим потенціалом розвитку
туризму 165
4.5.3. Принципи формування і функціонування локальних туристичних
систем України 168
4.5.4. Функціонально-управлінська структура і зовнішнє середовище ЛТС 171
Висновки до четвертого розділу 176
5
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
ДОДАТКИ 194
6
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні суспільно-економічні процеси, що
відбуваються в Україні, визначають чіткий зовнішньоекономічний і політичний
вектор, спрямований на інтеграцію до об’єднаної Європи. Таке прагнення вимагає
суттєвих трансформацій державного управління, синхронізації вітчизняного
законодавства з європейським тощо. Однією з основних засад діяльності системи
органів державної влади в країнах Європи є принцип субсидіарності, який
передбачає надання широких повноважень місцевим громадам в тих сферах, де
місцеве управління є ефективнішим за централізоване. Відповідно, питання щодо
необхідності дерегуляції та децентралізації влади в Україні на сьогодні є одним з
найбільш гострих. Серед вже прийнятих Верховною Радою України актів слід
згадати Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року [12].
Крім того, затверджена низка концепцій і законопроектів, які стосуються питань
децентралізації державного управління, зміни адміністративно-територіального
устрою, лібералізації ведення бізнесу, надання широких повноважень місцевим
громадам та перерозподілу державних коштів. Зокрема, прийнято проект Закону
«Про внесення змін до Конституції України» [45] та Розпорядження Кабінету
Міністрів «Про схвалення концепції реформування місцевого самоврядування та
територіальної організації влади в Україні» [48].
На момент написання дисертаційної роботи в Україні не існувало
державного органу управління туристичною діяльністю. Державне агентство з
туризму та курортів перебувало в процесі ліквідації, а його повноваження
переходили до компетенції Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Тому в
роботі ми використовуємо термін «Державна туристична адміністрація» для
визначення інституції, відповідальної за розвиток туризму в державі.
За роки незалежності галузь туризму України пережила декілька
трансформацій державного управління. При цьому, правонаступництво органів
існувало не завжди, що значно гальмувало розвиток галузі і впливало на
7
невиконання програм, прийнятих попередниками. Фактично в країні досі не
сформована вертикаль управління туристичною діяльністю, а значить локальний
рівень стає одиницею саморегулювання, яка потребує відповідних механізмів для
провадження діяльності на місцях. Більше того, чинна Стратегія розвитку туризму
та курортів, прийнята в 2008 році, передбачає удосконалення механізмів взаємодії
центральних і місцевих органів влади, а також посилення ролі громад в
утвердженні принципів розвитку галузі [48]. Таким чином, розробка нової
децентралізованої моделі державного управління туристичною діяльністю є дуже
актуальним питанням. Дослідивши досвід провідних туристичних країн, можна
віднайти варіанти вирішення даної проблеми і сформувати нову, більш дієву
концепцію регулювання туризму в Україні.
Однією з таких моделей децентралізованого управління туристичною
діяльністю є концепція локальних туристичних систем (ЛТС). Вона передбачає
надання місцевим громадам права самостійно вирішувати питання розвитку
туризму на своїй території, визначати туристичну спеціалізацію, акумулювати і
витрачати кошти на розвиток індустрії, брати участь в міжнародних проектах
тощо. Головна особливість даної концепції — це гармонійне поєднання
туристичної діяльності з традиційними для даної території галузями господарства,
а також дотримання принципів сталого розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалася на кафедрі країнознавства та туризму географічного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Її тематика тісно
пов’язана з науковою роботою кафедри і факультету в цілому з напрямку
регіональних проблем раціонального природокористування, а саме — суспільногеографічних досліджень України. Направленість дослідження належить до
предметного кола загальної наукової теми географічного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Екологічна і природнотехногенна безпека України в регіональному вимірі» (номер державної реєстрації
14БП050-02) (Довідка номер 050/268-30 від 03.06.2015 року).
8
Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є розробка моделі
управління туристичною діяльністю в Україні на локальному рівні шляхом
узагальнення зарубіжного досвіду децентралізованого регулювання туризму.
Відповідно до мети було поставлено наступні завдання:
 визначити сутність поняття «локальна туристична система» та розробити
теоретико-методологічні основи його дослідження;
 проаналізувати європейський досвід децентралізованого управління
туристичною діяльністю та виявити можливості його запозичення;
 провести геопросторову оцінку забезпеченості туристсько-рекреаційними
ресурсами територій України на локальному рівні;
 провести геопросторовий аналіз розвитку туристичної діяльності та
готельного господарства в Україні на локальному рівні;
 визначити фактори, що впливають на формування і функціонування
локальних туристичних систем;
 провести типологію локальних туристичних систем;
 вивчити сучасну структуру і трансформацію управління туризмом в
Україні;
 визначити напрями впровадження моделі ЛТС у територіальному
управлінні туризмом Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є локальна система як модель
територіального управління туризмом (в подальшому — локальна туристична
система; ЛТС). Предметом — суспільно-географічні засади, фактори, принципи
та механізми формування і функціонування ЛТС, їхня типологія та застосування у
територіальному управлінні туризмом в Україні.
Методи дослідження. Методика дисертаційного дослідження формує
суспільно-географічний підхід до вивчення локальних туристичних систем —
відмінний від економічних методик, використаних європейськими вченими.
Методологічною основою роботи є теорії та концепції територіальної організації
господарства і туристичної діяльності, представлені у вітчизняній і західній
9
суспільній географії (промислових районів, територіально-виробничих
комплексів, туристичних районів, туристичних кластерів, менеджменту
дестинацій, локальних систем туристичної пропозиції та інноваційних
середовищ). Робота виконувалася у відповідності до загальної методології
досліджень географії туризму та з дотриманням принципів системного підходу,
територіальності, раціонального природокористування і регіональної цілісності.
Філософський рівень дослідження формує діалектика, яка визначає
всезагальні принципи вивчення предметів і явищ, дозволяє виявити причиннонаслідкові зв’язки, зміст і форму досліджуваних явищ тощо. Серед
загальнонаукових методів було використано аналіз і синтез, індукцію та
дедукцію, конкретизацію і абстрагування, формалізацію і узагальнення тощо.
Для збору емпіричного матеріалу в роботі використано метод анкетування.
Зокрема, автор використовує опитування населення міст України для
відображення дії одного з визначених факторів, що впливають на формування і
функціонування локальних туристичних систем. Для виведення теоретичних
положень в дисертації використовуються різні математико-статистичні прийоми
(обрахунок спеціальних індексів, побудова секторних діаграм), регресійний (для
визначення факторів формування і функціонування ЛТС), кластерний (для
проведення типізації ЛТС) і кореляційний аналіз (для визначення
взаємозалежності між змінними, використаними для проведення регресійного і
кластерного аналізу).
Серед конкретно-наукових в роботі широко застосовувався картографічний
метод дослідження, представлений такими способами картографічного
зображення, як картодіаграма та якісний фон. Результатом його використання
була побудова серії картосхем, які відображають геопросторові диспропорції в
розвитку туристичної діяльності та забезпеченості локальних територій України
туристсько-рекреаційними ресурсами (ТРР), адміністративні одиниці з найвищим
потенціалом розвитку туризму і розроблену типологію локальних туристичних
систем.
10
Наукова новизна одержаних результатів. Одержано вперше:
 у вітчизняний науковий обіг введено поняття «локальна туристична
система» та визначено його місце в структурі географічного знання;
 розроблено методику суспільно-географічного дослідження локальних
туристичних систем;
 розроблено типологію та визначено адміністративно-територіальний статус,
внутрішні й зовнішні зв’язки, принципи, механізми та фактори формування
і функціонування потенційних ЛТС України;
 побудовано картографічні моделі геопросторової диференціації розвитку
туристсько-рекреаційної діяльності, готельного господарства і
забезпеченості ТРР територій України на локальному рівні.
Вдосконалено:
 теоретико-методологічну і концептуальну базу дослідження ЛТС;
 геопросторове вивчення розвитку готельної та туристсько-екскурсійної
діяльності, а також забезпеченості ТРР територій України на локальному
рівні;
 понятійно-термінологічний апарат туризмології та географії туризму.
Набуло подальшого розвитку:
 методологія Шаблія О. І. в контексті обрахунку і побудови поверхонь
коефіцієнтів локалізації ТРР, туристсько-екскурсійної діяльності та
готельного господарства;
 методика визначення територій з високим потенціалом розвитку туризму;
 вивчення невідповідності сучасної структури державного управління і
геопросторової організації туристичної діяльності в Україні;
 систематизація зарубіжного досвіду децентралізованого управління
туристичною діяльністю.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретико-методологічні
розробки можуть бути використані в інших дослідженнях, пов’язаних з
11
управлінням туристичною діяльністю на регіональному і локальному рівнях.
Результати дослідження можуть бути включені в програми таких навчальних
дисциплін, що викладаються на кафедрі країнознавства та туризму географічного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, як
«Географія рекреації та туризму», «Туристична політика та управління
регіональним розвитком туризму», «Правове регулювання та аналіз діяльності
підприємств туризму», «Туризмологія», «Технологія обслуговування в туризмі»,
«Основи туризму» та інших. Окремі здобутки дисертації було впроваджено в
навчальний процес під час викладання дисциплін «Менеджмент туризму» та
«Методи досліджень в туризмі» (Довідка номер 050/267-30 від 03.06.2015 року).
Наукове значення роботи полягає у можливості її впровадження під час
розробки й обґрунтування концепцій, стратегій, державних і регіональних
програм розвитку туризму. Зокрема, результати дисертаційного дослідження
використовуються при підготовці та впровадженні регіональних програм
розвитку туризму Закарпатської (довідка №406/01-09/02.1 від 03.04.2015 року) і
Тернопільської (довідка №11/828-05.02 від 09.06.2015 року) областей.
Основне практичне значення дисертації — це можливість впровадження
розробленої здобувачем моделі на державному рівні та використання результатів
дослідження вищими органами управління туристичною діяльністю.
Особистий внесок здобувача. Особистими напрацюваннями автора
дисертації є викладені в роботі концептуальні й теоретико-методологічні основи
дослідження локальних туристичних систем, запропоноване трактування поняття
ЛТС та його відмінностей від інших об’єктів управління територіальним
розвитком туризму (дестинація, туристичний район, кластер тощо), проведений
геопросторовий аналіз розвитку туристичної діяльності, готельного бізнесу і
забезпеченості туристсько-рекреаційними ресурсами адміністративних одиниць
України локального рівня, визначені й підтверджені математико-статистичними
методами типи ЛТС і фактори, що впливають на їх формування і функціонування.
Збір та обробка статистичних даних стосовно розвитку туристичної діяльності й
12
готельного господарства в розрізі міст обласного підпорядкування і
адміністративних районів України відбувався також особисто автором роботи на
основі даних Державної служби статистики, Міністерства культури,
Департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів і
ЮНЕСКО.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати
дослідження були оприлюднені й схвалені на міжнародних і зарубіжних
конференціях, серед яких: XI та XIII Міжнародні наукові міждисциплінарні
конференції «Шевченківська весна» (Київ, 2013 і 2015 роки), IX і X Всеукраїнські
науково-практичні конференції «Молоді науковці — географічній науці» (Київ,
2013 і 2014 роки), щорічний З’їзд міжнародного географічного товариства на тему
«Зміни, виклики та відповідальність» (Краків, 2014 рік), Міжнародна науковопрактична конференція «Європейська інтеграція та міжнародна безпека туризму»
(Львів, 2015) та Міжнародна науково-практична конференція «Географія,
екологія, туризм: теорія, методологія, практика» (Тернопіль, 2015 рік).
Публікації. Основні результати проведеного дослідження відображені в
5 одноосібних працях (4 публікації у наукових фахових виданнях України
загальним обсягом 2,6 д.а. та 1 публікація у іноземному науковому періодичному
виданні загальним обсягом 0,3 д.а.). Додатково відображає результати
дисертаційної роботи праця обсягом 1 д.а., опублікована в британському виданні
(видавництво Routledge) у співавторстві. Апробація результатів дослідження
висвітлена у 8 публікаціях тез доповідей на наукових міжнародних, в тому числі,
закордонних конгресах і конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,
4 розділів, висновків, списку використаних джерел (144 найменування) і 21
додатка. Загальний обсяг роботи становить 248 сторінок, при цьому основний
текст викладений на 182 сторінках. Дисертація містить 36 таблиць і 61 рисунок, з
яких 33 таблиці і 20 рисунків оформлені у вигляді додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дисертаційне робота є дослідженням концепції ЛТС та європейського
досвіду управління туризмом на локальному рівні, а також оцінки можливостей
України щодо впровадження аналогічної моделі. Зважаючи на недоліки
попередніх досліджень з даної тематики, в роботі запропонована власна методика,
яка включала декілька етапів: аналіз теоретико-методологічної і концептуальної
бази дослідження, вивчення європейського досвіду, збір необхідного
статистичного матеріалу і його обробка, геопросторовий аналіз розвитку
складових індустрії туризму та оцінка забезпеченості регіонів України
туристсько-рекреаційними ресурсами (локальний рівень), визначення факторів
формування і функціонування ЛТС, розробка притаманної для України типології
ЛТС та внесення пропозицій щодо адаптації моделі локальних туристичних
систем для нашої держави. В результаті проведеного дослідження можна
сформулювати наступні загальні теоретичні та науково-практичні висновки:
1. Визначено сутність поняття «локальна туристична система» та його
місце в структурі географічного знання, а також досліджено концептуальну
основу, на якій формується дана модель. Під поняттям «локальна туристична
система» розуміють виокремлену на основі виробничих і суспільно-географічних
зв’язків територію, що спеціалізується на туристичній діяльності, володіє
необхідними природними та історико-культурними ресурсами та функціонує за
рахунок мережі тісно взаємопов’язаних підприємств (здебільшого малих і
середніх), кожне з яких відповідає за надання одного або декількох видів послуг.
Концепція ЛТС сформована на базі теорій промислових районів, туристичних
кластерів і районів, менеджменту дестинацій, локальних систем туристичної
пропозиції та інноваційного середовища. Крім аналізу теоретичного підґрунтя
концепції ЛТС в роботі сформульовано географічні засади формування і розвитку
локальних туристичних систем.
2. Проаналізовано досвід європейських країн стосовно
децентралізованого управління туристичною діяльністю та виявлено можливості
його запозичення. Зокрема, в дисертації наведено загальну характеристику
180
європейської моделі управління туризмом та визначено країни, які впроваджують
децентралізоване регулювання галузі (Болгарія, Словенія, Хорватія, Чехія,
Фінляндія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Швеція, Великобританія та Італія). У
роботі детально проаналізовано концепцію локальних туристичних систем,
оскільки з 2001 року вона прийнята в Італії на законодавчому рівні, та модель
управління туризмом у Великобританії.
3. Проведено геопросторову оцінку забезпеченості туристськорекреаційними ресурсами територій України на локальному рівні
(адміністративних районів та міст обласного підпорядкування). У дослідженні
було використано державний реєстр нерухомих пам’яток України, перелік
об’єктів природно-заповідного фонду та основний і попередній списки об’єктів
Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Крім кількісної було проведено якісну оцінку
ресурсів, занесених до вказаних реєстрів, на предмет їхнього використання в
туристичній діяльності та отримано сукупну бальну оцінку туристськорекреаційного потенціалу кожного району і міста обласного підпорядкування
України. В ході дослідження було виявлено значну диспропорцію в
забезпеченості ТРР локальних територій нашої держави. Результатом
геопросторового аналізу стала побудова картосхеми, яка відображає коефіцієнти
локалізації туристсько-рекреаційних ресурсів в розрізі районів та міст обласного
підпорядкування.
4. Проведено геопросторовий аналіз розвитку туристсько-екскурсійної
діяльності та готельного господарства в Україні на локальному рівні, який
включав обробку серії статистичних показників низового рівня. Результатом
аналізу стала побудова картосхем, що відображають коефіцієнти локалізації
туристсько-екскурсійної діяльності та готельного господарства в розрізі районів і
міст обласного підпорядкування. Наше дослідження виявило суттєві диспропорції
в територіальному розвитку туризму. Концентрація більшої частини прибутків і
туристопотоків спостерігається в межах декількох десятків районів і міст
обласного підпорядкування України в той час, як більше третини
181
адміністративних одиниць низового рівня не мають доходів від туристськоекскурсійної діяльності та готельного господарства.
5. Визначено фактори, що впливають на формування і функціонування
локальних туристичних систем. Використовуючи метод множинної лінійної
регресії, було виявлено і формалізовано відповідними лінійними залежностями
(рівняннями регресії) вплив шести груп факторів (економіко-соціальних,
демографічних, ресурсних, освітніх, екологічних та туристичної спеціалізації) на
розвиток і функціонування ЛТС. Крім того, автор пропонує виділяти ще три
групи факторів (історичні, політико-правові та культурно-ментальні), які мають
вплив на ЛТС, але не можуть бути підтверджені математичними розрахунками і
рівняннями, адже не мають статистичного відображення. Вплив культурноментального фактора на розвиток туризму було перевірено за допомогою
опитування жителів чотирьох міст України, що належать до різних типів ЛТС.
6. Проведено типологію локальних туристичних систем, яка відповідає
сучасному стану туристичної діяльності в Україні. Для визначення типів ЛТС
було використано метод кластерного аналізу. В результаті всі райони і міста
обласного підпорядкування України було об’єднано в 6 груп, що відповідають
потенційному типові локальної туристичної системи (високорозвинені ЛТС
широкої та моноспеціалізації, високорозвинені ЛТС, середньорозвинені ЛТС з
високим потенціалом туристсько-рекреаційних ресурсів, ЛТС на стадії
зародження з високим потенціалом розвитку екологічного туризму та звичайні
ЛТС на стадії зародження). Крім того, було визначено основні характеристики
кожного типу ЛТС залежно від рівня розвитку складових туристичної галузі.
7. Вивчено сучасну структуру і трансформацію управління туризмом в
Україні за часи незалежності. У дисертації виявлено низку недоліків нормативноправової бази, проаналізовано хронологію розвитку державного регулювання
туристичної діяльності та розкрито її недосконалість. Окремо автор звертає увагу
на сучасну невизначеність державного регулювання туристичної діяльності та
фактичну відсутність відповідної вертикалі влади. З використанням
182
картографічного методу в роботі доведено невідповідність структури управління і
геопросторової організації туризму.
8. Визначено напрями впровадження моделі локальних туристичних
систем в Україні. Зокрема, розроблено рекомендації щодо їхнього
адміністративно-територіального статусу і управлінського підпорядкування,
наведено варіанти формування і визначено принципи функціонування ЛТС,
описано функціонально-управлінську структуру і зовнішнє середовище ЛТС.
Автором запропоновано спеціальну методику визначення територій, що мають
найвищий потенціал розвитку туризму, яка полягає у порівнянні
стандартизованих коефіцієнтів локалізації ТРР, туристсько-екскурсійної
діяльності та готельного господарства, відображених на картосхемі способом
картодіаграм.