Перегуда Юлія Андріївна Суспільно- географічне дослідження формування середнього класу Столичного макрорайону України : Перегуда Юлия Андреевна Общественно- географическое исследование формирования среднего класса Московского макрорайону Украины

Краткое описание

Перегуда Юлія Андріївна, головний державний інспек­тор відділу надання адміністративних та інших послуг ДПІ у Солом’ямському районі ГУ ДФС у м. Києві: «Суспільно- географічне дослідження формування середнього класу Столичного макрорайону України» (11.00.02 - економічна та соціальна географія). Спецрада Д 26.001.07 у Київсько­му національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ПЕРЕГУДА ЮЛІЯ АНДРІЇВНА
УДК 911.3:30:316.3-058(477.41:477.42:477.51)
ДИСЕРТАЦІЯ
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ
СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ СТОЛИЧНОГО МАКРОРАЙОНУ УКРАЇНИ
11.00.02 – економічна та соціальна географія
Природничі науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________Ю. А. Перегуда
Науковий керівник – Олійник Ярослав Богданович, доктор економічних наук,
професор, академік НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки, декан
географічного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка
Київ - 2018

ЗМІСТ
ВСТУП ....................................................................................................................... 21
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНОГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ СЕРЕДНЬОГО
КЛАСУ ....................................................................................................................... 31
1.1. Теоретичні підходи до дослідження середнього класу.................................. 31
1.2. Еволюція наукових підходів щодо формування середнього класу в
регіоні ......................................................................................................................... 49
1.3. Методичні підходи до формування середнього класу ................................... 60
Висновки до розділу 1 .............................................................................................. 81
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ В
СТОЛИЧНОМУ МАКРОРАЙОНІ УКРАЇНИ ....................................................... 84
2.1. Специфічні особливості регіональної соціально-економічної нерівності в
Столичному макрорайоні України .......................................................................... 84
2.2. Критерії належності до середнього класу в Столичному макрорайоні
України та їх оцінка .................................................................................................. 91
2.3. Розподіл представників середнього класу на основі експертного
опитування в межах Столичного макрорайону України .................................... 152
Висновки до розділу 2 ............................................................................................ 167
РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ СЕРЕДНЬОГО
КЛАСУ В СТОЛИЧНОМУ МАКРОРАЙОНІ УКРАЇНИ................................... 172
3.1. Стратегія формування середнього класу в Столичному макрорайоні
України..................................................................................................................... 172
3.2. Суспільно-географічний механізм реалізації стратегії формування
середнього класу в Столичному макрорайоні України....................................... 187
Висновки до розділу 3 ............................................................................................ 201
ВИСНОВКИ............................................................................................................. 207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................... 214
ДОДАТКИ................................................................................................................ 237

Список литературы

ВИСНОВКИ
1.Середній клас – це складна соціальна група в суспільстві, яка здатна
підтримувати такий рівень життя, за якого вона може задовольняти свої
фізичні та духовні потреби й потреби своїх утриманців, забезпечити собі
прийняті в суспільстві, членом якого вона є, усталені стандарти й норми
життя, матеріальний стан, рівень добробуту в конкретний соціальноекономічний період розвитку суспільства. Середній клас як соціальна група
наділений здатністю до самоідентифікації, а також прагненням до соціальної
та політично активної позиції. Структуру середнього класу доцільно
розділити на формальну й неформальну. У першому випадку до неї слід
віднести представників середнього класу відповідно до офіційного доходу. У
другому випадку – за майновою ознакою, але з урахуванням нелегальних
статків.
2.У формуванні ефективної стратегії подолання бідності та середнього
класу виділяються окремі історичні періоди: 1) I період: стародавні часи –
середина ХVІІ ст. – зародження та поширення нерівності; 2) II період: кінець
XVIII ст. – перша половина XX ст., під час якого було висунуто пояснення
соціально-економічного підґрунтя бідності та можливостей її скорочення;
3) III період включає часовий проміжок ХХ ст. і пов’язаний з державним
управлінням, підвищенням продуктивності праці, інноваційними процесами
у сфері нерівності та становленні середнього класу; 4) IV період – сучасний,
у якому законодавчі ініціативи спрямовані на регіональний розвиток та
зменшення соціально-економічної нерівності в суспільстві в межах країни.
Методичні основи суспільно-географічних досліджень формування
середнього класу повинні включати три основних напрями: 1) пізнання
сутності формування середнього класу саме як суспільно-географічного
процесу; 2) виявлення специфічних територіальних форм його
самоорганізації; 3) аналіз виявлення регіональних особливостей середнього
класу як частини суспільства та частини кожної територіальної громади.
208
3.Ідентифікацію представників середнього класу можна здійснювати за
такими критеріями, об’єднаними в групи: 1) економічні: розмір доходів,
наявність власності, рівень матеріального добробуту (наявність побутової
техніки, житла, автомобіля тощо), розмір витрат; 2) соціальні: професійний
статус, освітній рівень; 3) психологічні: самоідентифікація, соціальноекономічне самопочуття, громадянська позиція. На основі кореляційного
аналізу 7 найважливіших детермінант (чисельність суб’єктів ЄДРПОУ;
чисельність штатних співробітників; загальна тривалість безробіття;
чисельність безробітних; кількість наявних робочих місць; навантаження на
робочі місця; заробітна плата штатного працівника) в усіх адміністративних
районах областей встановлено: а) показник заробітної плати має найбільш
тісний зв’язок з чисельністю суб’єктів ЄДРПОУ, чисельністю штатних
працівників та чисельністю безробітних; б) показник заробітної плати має
найменш тісний зв’язок з середньою тривалістю безробіття та кількістю
наявних робочих місць, оскільки вони не мають прямого впливу на
нарахування заробітної плати; в) показник заробітної плати має слабкий
обернений зв’язок з навантаженням на одне робоче місце, тому що за умови
зростання показника навантаженості буде зменшуватись сукупний дохід
кожного з працівників.
Досліджено регіональні відмінності за показниками безробіття, які
засвідчують найвищий рівень безробіття в Ніжинському та Прилуцькому
районах Чернігівської області, а також у Білоцерківському, Броварському й
Володарському районах Київської області. Найнижчий рівень безробіття
характерний здебільшого для районів, що тяжіють до столиці: Кагарлицький,
Обухівський, Макарівський, і ця ситуація є наслідком соціальноекономічного розвитку цих районів.
Одним із важливих показників, що найбільше відображає нерівність
між бідними та багатими верствами населення, є індекс Джині, який свідчить
про суттєву диференціацію грошових доходів населення, відхилення
фактичних отримуваних доходів від рівномірного розподілу, а це у свою
209
чергу означає, що між бідними та багатими верствами населення існує
суттєвий розрив, який «не заповнено» середнім класом. У 2016 році розподіл
районів (міст) областей Столичного макрорайону зумовлювався сукупними
доходами в таких значеннях: з 91 району лише 5 характеризувались
сукупними доходами населення в межах від 5 млн. грн. до 13 млн. грн., тоді
як 54,9% районів Столичного макрорайону мали доходи населення в межах 1
– 2 млн. грн., 16,5% – доходи в межах від 501 тис. до 1 млн. грн., 18,7% – від
2 до 5 млн. грн. 49 районів належали до категорії, що одночасно має низький
рівень доходів та обсяг ВВП. Таким чином, збільшення ВВП буде означати
зростання доходів населення, а відповідно гарантуватиме збільшення частки
середнього класу в Україні.
В ідентифікації середнього класу також важливий соціальнопсихологічний чинник. Частка домогосподарств, які за оцінкою
матеріального добробуту відносять себе до представників середнього класу, є
найбільш значною в місті Києві, Київській та Житомирській областях. Понад
половина домогосподарств макрорайону відзначають, що їхній матеріальний
стан у 2016 р. погіршився, найвищий показник – у Київській області (58,7%),
залишився без змін високий показник у Житомирській області (50,4%), а
респонденти Чернігівської області відзначили, що їхній матеріальний стан
покращився на 9,0%. Основна риса полягає в тому, що в межах самого
макрорайону середній клас як суспільно-економічне явище має значні
відмінності в особливостях прояву. Вони спостерігаються і в зіставленні
окремих частин самого макрорайону (його центру та периферійних
територій), і сільської місцевості та зони міської забудови. Сама наявність
великого прошарку середнього класу стала вагомим чинником соціальноекономічного розвитку Столичного макрорайону. Найбільше це виявляєтеся
в Києві та прилеглих до нього районах. Чисельні представники середнього
класу є причиною наявності найбільш ємного в країні споживчого ринку.
Зокрема, вони створюють попит на житлову нерухомість і в столиці, і в
сусідніх населених пунктах.
210
4.Дослідження основних критеріїв та показників оцінки середнього
класу на прикладі Столичного макрорайону дало змогу виявити ключові
тенденції, які характеризують відсутність суттєвих позитивних
трансформацій у розвитку середнього класу:
 зростання доходів населення та оплати праці найманих
працівників не забезпечує покращення рівня якості життя та купівельної
спроможності, а отже, свідчить про високу частку бідного населення, яке
здійснює витрати в основному на продукти харчування та певні послуги;
 зростання доходів населення пов’язано з економічним
зростанням: при рості ВВП збільшуються доходи населення й частка
населення середнього класу;
 позитивні тенденції у розвитку малого підприємництва,
безперечно, можуть стати чинником формування середнього класу в Україні
у довгостроковій перспективі, проте на сьогодні питома вага прибутку
підприємств у структурі доходів залишається незмінною протягом 2010 –
2016 рр., незважаючи на його зростання.
Проведене анкетування на основі розробленого питальника 286
респондентів, що працюють у різних галузях економіки в розрізі областей
Столичного макрорайону та м. Києва. 45,3% ідентифікують себе з небідними,
але не можуть сказати, що належать до середнього класу. Незважаючи на те,
що більшість респондентів схиляється до думки, що в Україні середній клас
становить близько 1%, 37,0% опитуваних відносять себе до представників
середнього класу, 9,3% о – до бідних, 6,5% не можуть визначитись, 1,9% – до
заможних. 93,5% опитуваних вважають, що дохід середнього класу в Україні
повинен становити від 10000 грн. до 20000 грн. або більше. Респонденти
вважають, що відповідальність за їхній добробут мають нести вони самі
(32,4%), держава та особистість – 62,0%, держава – 2,8%. На основі аналізу
критеріїв побудовано перцепційний портрет представника середнього класу в
розрізі областей Столичного макрорайону України.
211
5.Стратегія формування середнього класу в регіоні має спиратися на
низку принципів. Головними з них є: урахування особливостей кожного
регіону і його потенціалу; залучення до процесу розробки та реалізації
стратегії суб’єктів, які в майбутньому стануть основними дотримувачами
зиску; дотримання загальних суспільно-географічних принципів розробки
стратегії (її часових рамок, визначення суб’єктів і об’єктів її реалізації).
Середній клас необхідно розглядати саме в контексті регіонального розвитку.
Якщо ж казати про практичні аспекти формування і реалізації стратегії
формування середнього класу, то приклад України та її регіонів показав,
наскільки суттєвими є деструктивні процеси, які розпочинаються в регіоні
через відсутність у структурі суспільства такого соціального прошарку, як
середній клас. За його незначної чисельності відбувається низка вкрай
негативних процесів суто економічного й соціального характеру. До перших
слід віднести сповільнення економічного розвитку регіону, деградацію
інфраструктури, зниження підприємницької діяльності. Другу групу
складають маргіналізація територіальної громади, збільшення рівня
злочинності, збільшення темпів міграції. В Україні можна спостерігати всі
згадані процеси.
6. На основі даних, отриманих у ході дослідження за допомогою
форсайт-методології, було визначено можливі напрями подальшого
формування і становлення середнього класу в Столичному макрорайоні.
Найбільш суттєвим є те, що при застосуванні форсайту відбувається
поєднання типових методів прогнозування явищ за допомогою статистики та
поглядів експертів на перспективи розвитку тих чи інших процесів. Поперше, не всі досліджувані явища відображаються у статистичній звітності.
Тобто, як і в ситуації з середнім класом, неможливо просто звернутися до
офіційних зведень та застосувати класичний статистичний апарат. По-друге,
велика кількість процесів залежить від численних факторів, тому часто
неможливо достеменно спрогнозувати подальший розвиток таких процесів.
По-третє, велика кількість дій з прогнозування передбачає вирішення
212
комплексних завдань, а відтак існує потреба в поєднанні результатів
прогнозування за допомогою статистичних методів та експертного підходу.
Прогнозування подальшого формування і становлення середнього класу за
допомогою методу форсайту доцільно розбити на такі блоки: спрогнозувати
розвиток ситуації на короткостроковий період (до 2025 р.) та довгостроковий
(на період 2025 – 2050 рр.). До того ж, доцільно виділити три різні точки зору
на подальше становлення середнього класу: бачення розвитку середнього
класу з позицій економіки, демографічний вимір проблеми, а також власне
суспільно-географічний підхід до розуміння перспектив середнього класу в
Україні.
З суспільно-географічних позицій також не можна говорити про
передумови стрімкого збільшення чисельності середнього класу. Специфіка
регіонального розвитку вказує на те, що економічна, соціальна та політична
активність у країні невпинно переміщуються до найбільших міст. Навіть за
умови економічного зростання не можна бути впевненим у тому, що ці
результати сприятимуть збільшенню регіонального ВВП. Основні грошові
потоки концентруватимуться саме в найбільших містах, передусім у столиці.
Можливо, за 2 – 3 роки ми спостерігатимемо дві зворотні тенденції:
збільшення частки середнього класу в Києві та її стрімке скорочення в інших
регіонах.
Позитивний сценарій становлення і формування середнього класу
малоймовірний, оскільки він вимагає реалізації двох найбільш проблемних
завдань: подолання наслідків демографічної кризи в країні та розвиток її
економіки пришвидшеними темпами. Подолання наслідків стрімкого й
суттєвого скорочення населення може виявлятися у реформуванні системи
пенсійного забезпечення та перебудові відносин на ринку праці. У разі, якщо
вказані проблеми вдасться подолати, саме середній клас зможе стати
соціальною та економічною базою для держави. Якщо зараз чисельність
середнього класу в країні ніхто з дослідників не оцінює вище ніж 10% від
загальної чисельності населення, то в разі реалізації позитивного сценарію
213
можна очікувати поступового збільшення його чисельності на 0,5 – 1,0%
щорічно.
Слід констатувати, що зараз більш реалістичним бачиться негативний
сценарій розвитку ситуації з середнім класом. Це зумовлено тим, що поточна
економічна ситуація в країні, а також стан речей в інших сферах не
демонструють тенденції до покращення. У разі повільного зростання
національної економіки територія країни втратить свою привабливість для
проживання передусім для представників середнього класу. Найбільш
очікуваний сценарій подальшого розвитку ситуації зі становищем середнього
класу можна охарактеризувати як «невизначеність», яка все-таки ближче до
негативного сценарію. Оскільки, з одного боку, розв’язання всіх
принципових питань структурного реформування української економіки
навряд чи вдасться здійснити в найближчій перспективі, вони й надалі
залишатимуться стримувальними чинниками на шляху формування
середнього класу в країні. З іншого боку, оскільки до цього моменту
показники частки середнього класу були мінімальними, навряд чи вони
будуть скорочуватись: фактична чисельність представників середнього класу
в країні тотожна чисельності домогосподарств із рівнем доходів, який
дозволяє вести такий спосіб життя, який властивий середньому класу