Дьякова Євгенія Олександрівна Українсько-китайські зовнішньоекономічні зв’язки: суспільно-географічний аспект : Дьякова Евгения Александровна Украинский-китайские внешнеэкономические связи: общественно-географический аспект

Краткое описание

Дьякова Євгенія Олександрівна, головний спеціаліст відділу співробітництва з країнами Америки управління ба­гатостороннього та двостороннього співробітництва депар­таменту міжнародного торговельно-економічного співробіт­ництва та європейської інтеграції Мінекономрозвитку Укра­їни: «Українсько-китайські зовнішньоекономічні зв’язки: суспільно-географічний аспект» (11.00.02 - економічна та соціальна географія). Спецрада Д 26.001.07 у Київському на­ціональному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки
України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ДЬЯКОВА ЄВГЕНІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 911.3:339.9(477:510)(043.5)
ДИСЕРТАЦІЯ
УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ:
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ
11.00.02 – економічна та соціальна географія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________ Є. О. Дьякова
Науковий керівник – Смирнов Ігор Георгійович, доктор географічних наук,
професор
Київ –2018

ЗМІСТ
ВСТУП 12
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОКИТАЙСЬКИХ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ
18
1.1. Зовнішньоекономічні зв’язки держав та їх форми, географічний
вимір
18
1.2. Геопросторова організація зовнішньоекономічних зв’язків України
та їх чинники
32
1.3 Методичні засади суспільно-географічного дослідження
міждержавних зовнішньоекономічних зв’язків
41
Висновки до розділу І 50
РОЗДІЛ ІІ. ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ
ФОРМ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКОГО
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
54
2.1 Географічний аспект торгівлі між Україною та КНР 54
2.2.Географічний аспект торгівлі між регіонами України та КНР 66
2.3. Географічний аспект українсько-китайського співробітництва в
інвестиційній сфері
86
2.4. Співробітництво між Україною та Китайською Народною
Республікою в рамках міжнародних транспортних коридорів та його
географічний вираз
96
2.5. Співробітництво між Україною та КНР у сфері науки та техніки,
географічний аспект
108
2.6. Співробітництво між Україною та Китайською Народною
Республікою в сфері туризму, географічний аспект
118
Висновки до розділу ІІ 126
11
ІІІ. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОКИТАЙСЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА 130
3.1. Договірно-правова база українсько-китайського співробітництва в
розрізі сфер взаємодії
130
3.2. Перспективи торговельно-економічного співробітництва із
врахуванням SWOT- аналізу 137
Висновки до розділу ІІІ 150
ВИСНОВОК 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 161
ДОДАТКИ 181

Список литературы

ВИСНОВКИ:
У дисертаційній роботі виконано суспільно-географічне дослідження
зовнішньоекономічних зв’язків України та Китайської Народної Республіки в
сучасних умовах, визначено рівень розвитку та регіональні особливості
двосторонньої співпраці, а також чинники, що впливають на географію
співробітництва України та Китаю. Запропоновано першочергові заходи, які б
сприяли активізації та розширенню стратегічного партнерства України з КНР, а
також визначено перспективні напрями двосторонньої економічної взаємодії.
1. Розкрито теоретичні засади комплексної геопросторової організації
українсько-китайських зовнішньоекономічних зв’язків. Здійснено аналіз наукових
положень щодо визначення терміну “Зовнішньоекономічні зв’язки” з позиції
економіко-географічної науки. У логічній послідовності розкрито теоретичні
суспільно-географічні основи формування зовнішньоекономічних зв’язків країн та
їх взаємозв’язок і взаємообумовленість з такими поняттями як: “Світове
господарство”, “Міжнародний географічний поділ праці”, “Зовнішні зв’язки,
“Міжнародна торгівля товарами та послугами”, “Міжнародна спеціалізація та
кооперування”, “Міжнародне інвестиційне співробітництво”, “Міжнародний обмін
робочою силою”, “Міжнародне науково-технічне співробітництво”, “Національний
господарський комплекс (НГК) країни ”. Запропоновано терміни, що стосуються
практичного здійснення у географічному аспекті зовнішньоторговельних зв’язків
між країнами (пункт виробництва, місце завантаження, місце призначення, пункт
споживання). Здійснено характеристику НГК України, у т.ч. у регіональному розрізі,
як одного із базових чинників формування зовнішньоекономічних зв’язків України.
Визначені основні передумови розвитку українсько-китайських
зовнішньоекономічних зв’язків, а саме: унікальний природно-ресурсний потенціал
України; значний виробничо-науковий потенціал України у промисловості,
сільському господарстві та новітніх технологіях; вигідне транспортно-логістичне
положення України; великий, ємний китайський ринок для товарів та послуг
155
українського виробництва та відповідний український ринок для китайських
товарів.
2. Розкрито особливості геопросторової організації сучасних
зовнішньоторговельних зв’язків України, у регіональній структурі яких
переважаючою є частка Європи (64,5% обсягу товарообігу за вартістю) та Азії
(25,7%). Решта припадає на країни Африки (5,2%), Америки (4%) та інші країни
(0,1%). До ТОП 10 торговельних держав-партнерів України у 2016 р. входили: РФ,
Китай, Німеччина, Польща, Білорусь, Італія, Туреччина, Індія, Єгипет, США частка
торгівлі з цими країнами становила 56,6% від загального обсягу. Дослідження
географічної структури зовнішньоторговельних зв’язків у динаміці за 2008-2016 рр.
дає підстави зробити наступні висновки: а) обсяг торгівлі України з РФ зменшився з
23% у 2008 р. до 11,6%; б) обсяг торгівлі України з країнами ЄС стабільно
збільшується і вже досяг 40,5% (2016 р.), що зумовлено новим форматом
взаємовідносин внаслідок асоційованого членства України в ЄС; в) обсяг торгівлі
України з КНР поступово збільшується, зокрема в останні роки Китай вийшов на 2-е
місце серед країн – партнерів України у географічній структурі. У той час як у 2008
р. він перебував на 5 позиції.
3. Методика суспільно-географічного дослідження зовнішньоекономічних
зв’язків країн передбачає виділення наступних етапів: а) збір та узагальнення
інформації з наукових літературних джерел щодо виявлення та розкриття
теоретичних аспектів суспільно-географічного дослідження зовнішньоекономічних
зв’язків держав; б) виокремлення та оцінювання чинників формування та
функціонування зовнішньоекономічних зв’язків між Україною та КНР; в)
проведення просторово-часового аналізу зовнішньоекономічного співробітництва
між Україною та КНР за їх основними формами; г) визначення перспектив розвитку
українсько-китайського співробітництва у суспільно-географічному вимірі з
використанням кластерного та SWOT аналізів.
156
4. Виконане автором суспільно-географічне дослідження українськокитайських зовнішньоекономічних зв’язків за їх основними формами (торгівля
товарами та послугами між Україною та КНР, у т.ч. між регіонами України та КНР;
співробітництво в інвестиційній сфері; співробітництво в рамках міжнародних
транспортних коридорів; співробітництво у сфері науки та техніки; співробітництво
у сфері туризму) надало можливість комплексного суспільно-географічного аналізу
двостороннього співробітництва у т.ч визначення сильних та слабких сторін
взаємодії, а також перспективних напрямів подальшого розвитку українськокитайського зовнішньоекономічного співробітництва.
5. Дослідження двосторонньої торгівлі України та Китаю товарами та
послугами за 2006-2016 рр. показало, що характерним для її структури є значне
переважання обсягів торгівлі товарами над послугами: товари складають 98%, а
послуги – 2% від загального обсягу торгівлі (за вартістю) і це співвідношення не
змінилось за період дослідження. Максимальне зростання обсягів торгівлі
зафіксовано у 2013 р. Між Україною та КНР наразі існує значний дисбаланс у
торговельних операціях з торгівлі товарами та послугами та негативне для України
зовнішньоторговельне сальдо. В українському експорті переважають товари
сировинної спрямованості, натомість імпорт з КНР є досить різноманітним та
представлений широкою номенклатурою товарів – як сировинних, так і
високотехнологічних.
6. Українсько-китайське співробітництво в інвестиційній сфері не
відповідає можливостям та реальним потребам держав. В регіональному відношенні
існує значна диспропорція між областями України із залучення китайських
інвестицій. Кластерний аналіз дозволив виявити групи областей України (кластери)
із високим, середнім, низьким рівнем та моногалузевим характером їх інвестиційної
привабливості для китайських інвестицій. Аналіз цих кластерів надав можливість
зробити такі висновки: а) місто Київ, з огляду на свою столичну функцію та високий
рівень економічного розвитку (кластер №1), є найпривабливішим для залучення
китайських інвестицій, що відповідає реальному стану інвестиційного
співробітництва (так, м. Київ концентрує понад 27% від загального обсягу
157
китайських інвестицій в економіку України); б) увага китайських інвесторів в
основному приділена областям України із високими показниками промислового,
сільськогосподарського розвитку, а також із високою зовнішньоекономічною
активністю; в) серед областей України найпривабливішими для китайських
інвесторів є: Вінницька, Полтавська, Київська, Львівська, Дніпропетровська,
Харківська, Запорізька, Одеська, Кіровоградська, Миколаївська, Сумська,
Чернігівська, Херсонська області (кластер №2); г) низький рівень привабливості для
китайських інвестицій характерний для таких областей (кластер №3), як: Волинська,
Рівненська, Хмельницька, Житомирська, Івано-Франківська, Тернопільська,
Черкаська, Закарпатська, Чернівецька області. Моногалузевий характер для
привабливості китайських інвестицій спостерігається в двох областях - Донецькій та
Луганській, що пов’язано, у першу чергу, з тим, що зазначені області нині мають
значну частку непідконтрольних територій.
7. Українсько-китайська співпраця з розвитку міжнародних транспортних
коридорів має значну перспективу та велику актуальність в світлі проголошеної
урядом КНР у 2013 р. Ініціативи “Один пояс, один шлях” – геоекономічної та
геологістичної стратегії співробітництва КНР з країнами-партнерами. Долучення
України до Ініціативи матиме позитивний вплив на: а) розвиток української
транспортно-логістичної інфраструктури; б) подальше залучення України до
євроазійської та світової транспортно-логістичної системи; в) збільшення притоку
китайських інвестицій в інфраструктурні проекти в Україні; г) зміцнення позицій
України в якості транзитної країни у євроазіатських транспортних коридорах тощо.
8. Проведений аналіз туристичних ринків обох країн, а також динаміки
туристичних обмінів між Україною та Китаєм, свідчать про те, що на сьогодні
співробітництво у сфері туризму знаходиться на недостатньому рівні. З метою
активізації туристичного обміну між нашими країнами, поглиблення співпраці у
сфері туризму постає завдання у здійсненні низки заходів, реалізація яких сприяла б
не лише взаємному збільшенню числа туристів, але й розвитку туристичної сфери в
Україні. До таких заходів можна віднести наступні: а) участь у туристичних
виставках, що проводяться в Україні та в КНР; б) ознайомлення з досвідом КНР
158
щодо формування та рекламування національного та регіонального туристичних
продуктів; в) участь у туристичних проектах вздовж Великого Шовкового Шляху та
“Морського Шляху 21 століття” в рамках Ініціативи “Один пояс, один шлях”; г)
розвиток круїзного, медичного та еко туризму тощо.
9. Одним із важливих складників двосторонньої взаємодії України та КНР
є співпраця у сфері науки і техніки. Пріоритетними напрямами цієї співпраці
визначено наступні: енергетика та енергоефективність, авіабудування,
суднобудування, раціональне природокористування, розвиток аерокосмічних,
інформаційних та комунікаційних технологій, а також підготовку та стажування
студентів, аспірантів і молодих вчених. Враховуючи наявність спільних структур
(Цзинаньський парк високотехнологічного співробітництва та його українські
партнери, Підкомісій з питань науково-технічного співробітництва, а також з питань
співпраці в космічній галузі та в галузі освіти, відповідальними за роботу яких, з
українського боку, є відповідно Державне агентство з питань науки, інновацій та
інформації, Державне космічне агентство, Міністерство освіти і науки), що
відповідають за зазначений напрям взаємодії, існує значний потенціал із активізації
та подальшого розвитку зазначеного напряму.
10. Проведення SWOT – аналізу надало можливість здійснити прогноз
можливих варіантів розвитку українсько-китайського зовнішньоекономічного
співробітництва на основі поділу зовнішньоекономічних зв’язків між Україною та
КНР на зовнішню та внутрішню частини із подальшою побудовою матриці яка
включає чотири елементи зокрема, сильні та слабкі сторони (внутрішня частина
матриці), а також можливості та загрози (зовнішня частина SWOT-аналізу). Для
України та Китаю найбільш вигідним є розвиток зовнішньоекономічних зв’язків за
варіантом №1, оскільки зазначений варіант передбачає використання у повній мірі
можливостей та сильних сторін двостороннього співробітництва. Варіант розвитку
№4 “Загрози-Слабкі сторони” - найгірший варіант розвитку двостороннього
співробітництва між Україною та КНР, адже враховує усі слабкі сторони співпраці у
поєднанні із зовнішніми проявами загроз. За таких умов увага країн-партнерів буде
159
спрямована не на розвиток двосторонніх відносин, а на мінімізацію зовнішніх
загроз.
11. Визначено чинники негативного впливу на двостороннє співробітництво
України та Китаю: а) негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами з
КНР і випереджаючі темпи зростання китайського імпорту в Україну; б) вузька
номенклатура українського експорту до КНР та його переважно сировинний
характер; в) недостатня активність більшості областей України у розвитку
зовнішньоекономічної співпраці з КНР; в) незначні обсяги китайських інвестицій в
економіку України та значний дисбаланс в залученні китайських інвестицій за
регіонами України. Зменшення впливу наведених негативних чинників є нагальним
завданням подальшої активізації та інтенсифікації розвитку українсько-китайського
зовнішньоекономічного співробітництва.
12. На нашу думку першочерговим заходом, який би сприяв активізації та
подальшому розширенню стратегічного партнерства України з КНР, послужила б
розробка та прийняття найближчим часом Національної стратегії розвитку
зовнішньоекономічного співробітництва України із КНР. У цьому контексті
перспективними напрямами зовнішньоекономічного співробітництва України та
Китаю є: а) розвиток співробітництва у високотехнологічних сферах, оскільки
Україна має достатній потенціал для цього, зокрема це розробки у військовій та
аерокосмічній сферах, літакобудуванні і створенні космічних ракет-носіїв тощо;
б) поглиблення транспортно-логістичного та туристичного співробітництва з КНР у
межах Ініціативи “Один пояс, один шлях” із залученням китайських інвестицій у
відповідні інфраструктурні проекти в Україні; в) розширення співпраці у сфері
енергетики та енергоефективності, відновлювальних джерел енергії; г) збільшення
обсягу та розширення номенклатури українського експорту до КНР насамперед за
рахунок товарів з високою доданою вартістю та високотехнологічної продукції.
13. Враховуючи сучасні світові виклики, зокрема торговельне протистояння
між США та КНР, що відображається останнім часом у взаємному запровадженні
митних тарифів, для України є можливість стати для Китаю “країною-містком” у
160
розвитку торгівлі з ЄС, адже Україна має Угоду про зону вільної торгівлі з ЄС. У
цьому плані перспективною може бути пропозиція виробництво китайських товарів
на території України з подальшим їх експортом на ринки ЄС. Зазначений варіант
сприяв би збільшенню притоку китайських інвестицій в економіку України, що є
актуальним завданням у зовнішньоекономічних відносинах між нашими країнами