Заваріка Галина Михайлівна Суспільно-географічний вимір постконфліктного розвитку туризму на прикладі східних територій України : Заварика Галина Михайловна Общественно-географическое измерение постконфликтного развития туризма на примере восточных территорий Украины Zavarika Halyna Mykhailivna Socio-geographical dimension of post-conflict tourism development on the example of eastern territories of Ukraine

Краткое описание

Заваріка Галина Михайлівна, доцент кафедри міжнародної економіки і туризму, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. Назва дисертації: «Суспільно-географічний вимір постконфліктного розвитку туризму на прикладі східних територій України». Шифр та назва спеціальності 11.00.02 економічна та соціальна географія. Спецрада Д 26.001.07 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЗАВАРІКА ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА
УДК 911. 3 (477. 61 /. 62) : 338. 48] : 327.5 «713»
ДИСЕРТАЦІЯ
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ВИМІР ПОСТКОНФЛІКТНОГО
РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ПРИКЛАДІ СХІДНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ
Спеціальність: 11.00.02 – Економічна та соціальна географія
Подається на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ Г. М. Заваріка
(підпис)
Науковий консультант Любіцева Ольга Олександрівна,
доктор географічних наук, професор
Київ – 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 23
ВСТУП 25
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
ПОСТКОНФЛІКТНОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ
36
1.1. Сутність конфлікту та його вплив на туризм у спектрі географічної
науки
36
1.2. Конфліктні моделі розвитку суспільства і місце в них туризму 62
1.3. Методологічні положення забезпечення розвитку туризму на
постконфліктних територіях
79
Висновки до 1 розділу 99
РОЗДІЛ 2. СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ
КОНФЛІКТУ НА РОЗВИТОК ТУРИЗМУ
102
2.1. Історико-географічна характеристика розвитку конфліктів у різних
регіонах світу
102
2.2. Концептуальні підходи до розвитку постконфліктних територій 117
2.3. Досвід постконфліктного розвитку туризму на прикладі окремих
держав
136
2.3.1. Досвід постконфліктної розбудови туризму в Грузії 136
2.3.2. Методи подолання конфлікту в Іспанії 145
Висновки до 2 розділу 160
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФАКТОРІВ ПОСТКОНФЛІКТНОГО РОЗВИТКУ
ТУРИЗМУ
163
3.1. Компаративний аналіз розвитку туризму у східних регіонах
України до та у під час конфлікту
163
22
3.2. Система проблем постконфліктного розвитку туризму 182
3.3. Індикативна оцінка факторів посконфліктного розвитку туризму
східних регіонів України
208
Висновки до 3 розділу 235
РОЗДІЛ 4. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПОСТКОНФЛІКТНОГО
РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ
238
4.1. Трансформація менталітету як основа розвитку туризму на тлі
національної ідентичності
238
4.2. Параметризація шляхів розвитку туризму 254
4.3. Туристичний кластер, як ефективний інструмент розвитку 268
туристичних дестинацій (на прикладі Луганської області)
Висновки до 4 розділу 289
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОСТКОНФЛІКТНОГО
ВІДНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ У СХІДНИХ РЕГІОНАХ
УКРАЇНИ
292
5.1. Концепція безпеки туристичної діяльності 292
5.2. Суспільно-географічні домінанти відновлення туризму у східних
регіонах України
301
5.3. Стратегічні напрями постконфліктного розвитку туризму Луганської
області
329
Висновки до 5 розділу 360
ВИСНОВКИ 363
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 369
ДОДАТКИ 415

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі розв’язано важливу наукову проблему —
обгрунтовано теоретико-методологічні засади суспільно-географічного
дослідження постконфлікного розвитку туризму. На основі проведеного
дослідження, аналізу теоретичних розробок вітчизняних та закордонних вчених,
а також огляду публікацій фахівців, що впроваджують наявні розробки на
практиці, можна підсумувати, що обрана тема є актуальною і залишиться такою
протягом тривалого часу. Україна не має досвіду по відновленню туристичної
діяльності після конфлікту, тому його напрацювання, як теоретичного так і
практичного, є новим викликом у суспільній географії. Представлена робота є
першою спробою наукових досліджень у цьому напрямі. Це дало підстави
сформулювати висновки теоретико-концептуального та прикладного характеру,
реалізація яких дасть можливість поліпшити соціально-економічну ситуацію,
знизити соціальну напруженість та знайти шляхи і можливості постконфліктного
відновлення східних територій засобом туризму.
1. Конфліктологічна проблематика охоплює широке коло теоретичних і
прикладних питань, дослідження яких має міждисциплінарний характер та
ґрунтується на таких фундаментальних наукових категоріях, як постконфліктне
середовище, постконфліктне відновлення, постконфліктний розвиток, які
розглядаються з позицій теоретичних концепцій, та практичної діяльності зі
стабілізації та консолідації миру. Детальне опрацювання проблеми дало
можливість сформулювати дефініцію «постконфліктний розвиток» і
запропонувати авторське тлумачення категорій «постконфліктний розвиток
туризму», «постконфліктна територія».
2. На основі синтезу теорій постконфліктного розвитку сформовано
суспільно-географічне бачення наукових категорій «постконфліктна територія»
— це частина території держави, яка відновлюється від наслідків конфлікту в
економічному, соціально-гуманітарному, політичному й екологічному аспектах
і перебуває на етапі постконфліктного розвитку, та «постконфліктний розвиток
364
туризму», який трактується як система організаційно-управлінських заходів
держави і місцевих громад, запроваджених на постконфліктній території, які
спрямовані на відновлення та створення нової туристичної інфраструктури,
туристичного бренду, сприяння безпеці подорожей, підготовці кадрів для галузі,
охороні, збереженню та вихованню шанобливого ставлення до туристичних
ресурсів, популяризації внутрішнього туризму тощо.
3. Виходячи із загального алгоритму суспільно-географічного дослідження
постконфліктного розвитку туризму, розроблено методику, в якій розкривається
систематизація методів, принципів та особливості використання кожного з них
на різних етапах. Методика суспільно-географічного дослідження розвитку
туризму в умовах конфліктів на прикладі Луганської області містить шість
взаємопов’язаних етапів робіт, а саме: виявлення етапів і напрямів
постконфліктного розвитку туризму; оцінка тенденцій динаміки розвитку
туризму в умовах нестабільності; виявлення негативних зрушень у структурі
туризму; визначення напрямів трансформації туризму внаслідок конфлікту;
прогнозування можливостей постконфліктного розвитку туризму; розробка
рекомендацій з вирішення суспільно-географічних проблем розвитку туризму в
умовах нестабільності та в період стабілізації.
4. Суспільно-географічний аналіз сучасних конфліктів в історикогеографічному аспекті у світі довів, що генеза конфліктів має різний характер, а
саме відбувається загострення негараздів у регіональних системах, але в
постконфлікті результати подібні: знищення або порушення територіальноуправлінських і територіально-господарських систем, депопуляція і потоки
біженців, порушення тяглості культурогенезу, екологічної системи аж до
екологічної катастрофи та ін. На східних територіях України збіглися одразу
декілька конфліктних ситуацій, які призвели до зменшення темпів розвитку
нового виду діяльності — туризму, і навіть його згортання: наростання трагедії
«старопромислового району», негативні соціально-економічні трансформації,
культурно-ментальний конфлікт, наявність довготривалого воєнного конфлікту
на території.
365
5. Аналіз теоретико-методологічних засад вивчення процесів
постконфліктного розвитку дав можливість розробити теоретичну модель
постконфліктного розвитку туризму, яка ґрунтується на ідеях самозбереження,
пробабілізму та зеленої економіки, принципах сталого розвитку, та сформувати
концептуальні підходи до розвитку постконфліктних територій. Це необхідно
також для наукового передбачення, попередження конфліктних ситуацій чи
якихось глобальних потрясінь (пандемії, форс-мажору тощо) або сприянню
зменшенню сили їхньої дії.
6. За результатами аналізу діючих стратегій розвитку туризму Грузії та
Іспанії встановлено, що необхідно застосовувати позитивний досвід цих країн у
розбудові туризму в Україні. Особливо це стосується системи якості надання
туристичних послуг, туристичного планування, розвитку шанобливого
ставлення до збереження культурної і природної спадщини, підвищення
конкурентоспроможності галузі, розширення і підвищення ефективності
маркетингу й просування туристичних послуг, збільшення державних і
приватних інвестицій у туристичний сектор, поліпшення стану ділового
середовища, формування партнерства між урядом, туристичною індустрією,
неурядовими організаціями та громадськістю.
7. Виконаний компаративний аналіз стану туризму Донецької та
Луганської областей у передконфліктний та постконфліктний періоди засвідчив
кардинальні зміни у напрямі регресивного розвитку, навіть застою. Чинна до
2014 р. соціально-економічна модель в Луганській і Донецькій областях була
повністю зруйнована, і головним завданням науковців у постконфліктний період
є створення нової системи, що за основними параметрами відрізнятиметься від
попередньої. У передконфліктний період туризму регіону приділялося
недостатньо уваги, хоча його розвиток сприяв би налагодженню соціальних
комунікацій та економічному зростанню. Туризм може стати однією з галузей,
завдяки яким регіон вийде із депресивного стану. За результатами проведеного
дослідження сформовано інтегральний підхід щодо аналізу ризиків розвитку
туризму та розроблено їх класифікацію. Зокрема виділено: демографічні
366
(високий рівень захворюваності та смертності); соціальні (поява в Україні
категорії внутрішньо переміщених осіб); екологічні (руйнація цілісності
ґрунтового покрову, замінування території, знищення лісів, пожежі та
погіршення стану повітря, великі поховання, підтоплення шахт, забруднення
питної води, порушення екосистеми та природоохоронних територій, техногенна
небезпека; глобальні (Україна отримала негативний імідж серед туристів);
економічні (незадовільний стан інфраструктури); політичні (продовження
конфлікту).
8. Індикативна оцінка факторів постконфліктного розвитку туризму
східних регіонів України виявила, що економіко-географічні чинники є
провідними в перспективному стратегічному плануванні, оскільки визначають
його потреби і впливають на розвиток, та дала можливість виділити такі:
економіко-географічне положення, економічний розвиток території, рівень
розвитку транспорту, інвестиційна привабливість території, забезпечення
житлом, демографічна ситуація, туристичний потенціал регіону, реальні доходи
населення, бюджет вільного часу, соціальний стан, наявність кваліфікованих
кадрів, раціональне природокористування, чорноземи як основа для розвитку
агротуризму, забезпечення розвитку середнього класу.
9. Аналіз основних соціальних індикаторів: рівня доходів населення,
демографічної ситуації, рівня безробіття та злочинності дав можливість виявити
низку прогностичних предикторів реалізації розвитку туризму в
постконфліктний період, які впливають на цей процес. Серед них тенденція
збільшення залежності дозвілля від майнового забезпечення та матеріальних
статків громадян. Тому успішний постконфліктний розвиток туризму лежить
переважно в соціо-культурній площині і є результатом взаємодії чотирьох
складових: ментальності, духовності, національної ідентичності, традиційної
культури. Розвиток комунікаційних майданчиків між регіонами та країнами
унеможливить появу конфліктних ситуацій.
10. Проведений моніторинг перспективних напрямів постконфліктного
розвитку туризму та анкетування фахівців галузі на тему: «Розвиток туризму
367
Луганської області» довели, що регіон їх має. Серед головних слід відзначити
загальні: припинення воєнного конфлікту; забезпечення цілковитої безпеки
туристам; наявність висококваліфікованих кадрів; залучення інвестицій,
реалізація перспективних інвестиційних проєктів; розвиток якісного
транспортного сполучення (ремонт та побудова нових доріг); туристичної
діяльності: розповсюдження інформації про туристичні об’єкти, маршрути та
загалом туристичний потенціал регіону; просування нових туристичних
маршрутів орієнтованих на сучасні інтереси суспільства; розвиток зеленого
туризму; виділення коштів з державного бюджету на подорожі для школярів та
студентів; туристичної інфраструктури: реконструкція, відновлення наявних та
побудова інноваційних об’єктів туристичної інфраструктури; оновлення
готельного фонду різних цінових категорій та підвищення якості готельних
послуг.
11. Виходячи із загального алгоритму створення туристичного кластеру
доведено, що в Луганській області є мінімальні умови для цього в деяких
районах. Запропоновано створити 4 перспективних туристичних кластери:
«Біловодщина», «Кремінщина», «Новопсковщина» та «Старобільщина» у 4
районах Луганської області: Біловодському, Кремінському, Новопсковському та
Старобільському ⸻ та обґрунтовано цю необхідність у кожному з них. Аналіз
наявності мінімальних складових для створення туристичного кластеру довів,
що всі запропоновані території мають ці умови, хоча рівень їхнього розвитку
відрізняється.
12. Розроблено модель Концепції безпеки туризму, яка складається з трьох
рівнів: локального, регіонального та міжнародного. До найбільш пріоритетних
завдань Концепції віднесено: створення і підтримання сприятливого іміджу
України як безпечного, цікавого, доступного туристського напряму; реалізація
заходів щодо подальшого вдосконалення державної політики, нормативноправового регулювання та міжвідомчої взаємодії у сфері безпеки туризму.
13. У дослідженні визначено, що за умови врахування особливостей
розвитку східних території, до яких віднесено необхідність гарантій безпеки для
368
туристів; розвиток інфраструктури; дотримування екологічних та
природоохоронних стандартів, наявність передумов для відродження багатьох
видів туризму: лікувально-оздоровчого, сільського, екологічного, подієвого,
гастрономічного, промислового та релігійного туризму. Визначальними
стратегічними пріоритетами у сфері постконфліктного розвитку туризму мають
бути: забезпечення інноваційного розвитку, розкриття і активізація туристського
потенціалу, створення туристичних брендів, популяризація туристичної
привабливості, створення умов для розвитку внутрішнього та в’їзного туризму.
Запропонований механізм створення міста-курорту на прикладі м. Старобільськ
Луганської області, та створений картографічний матеріал території
сприятимуть не тільки розвитку туризму, а й нормалізації соціальноекономічного стану постконфліктної східної території.
14. Проведене дослідження надає стратегічні заходи розвитку
внутрішнього туризму з точки зору суспільної географії, до яких віднесено:
сприяння створенню і розвитку об’єктів туристичної інфраструктури та
створенню туристично-рекреаційних кластерів у Луганській області;
забезпечення умов реалізації стратегії; формування комфортного туристського
середовища на території Луганської області; просування туристського
потенціалу Луганської області на внутрішньому ринку. Широкий спектр
запропонованих практичних заходів може бути використаний у практичній
діяльності при складних глобальних потрясіннях та дасть можливість поліпшити
процес соціально-економічного зростання в східному регіоні, створити умови
для формування стійких тенденцій розвитку суспільства. Вони є науковометодичним та прикладним підгрунтям для подальших досліджень щодо
процесів та можливостей постконфліктного розвитку територій засобом
туризму. Представлені у дослідженні розробки та пропозиції не є вичерпними,
але вони забезпечують ґрунтовну теоретичну базу та надають практичний
інструментарій постконфліктного розвитку туризму, гарантують сталий
розвиток регіонів країни у довгостроковій перспективі, сприяють поліпшенню
соціально-економічного стану України.