Борейко Лілія Дмитрівна. Особливості функціонального стану щитоподібної залози, метаболічних та імунних порушень у хворих на остеоартроз та їх корекція за допомогою ербісолу і рибоксину

Краткое описание

Борейко Лілія Дмитрівна. Особливості функціонального стану щитоподібної залози, метаболічних та імунних порушень у хворих на остеоартроз та їх корекція за допомогою ербісолу і рибоксину: Дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Буковинська держ. медична академія. - Чернівці, 2002. - 200арк. - Бібліогр.: арк. 153-188.

Борейко Л.Д. Особливості функціонального стану щитоподібної залози, метаболічних та імунних порушень у хворих на остеоартроз та їх корекція за допомогою ербісолу і рибоксину. - Рукопис.
Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2002.
Дисертація присвячена вивченню особливостей стану щитоподібної залози та про- і антиоксидантної, імунної систем у хворих на остеоартроз (ОА). Виявлено несприятливий вплив уражень щитоподібної залози на перебіг остеоартрозу та певний нівелюючий їх вплив на ефективність лікування. В крові виявлено зростання порушень рівноваги про- і антиоксидантної систем, імунної реактивності організму. На експериментальній моделі ОА показано взаємозвязок метаболічних змін у крові, тканині печінки та морфологічних змін суглобового хряща, периартикулярних тканин і порівняльні особливості їх корекції за допомогою ербісолу, рибоксину, їх поєднання, а також диклофенаку натрію.
Обґрунтована доцільність диференційованого застосування у хворих на ОА комплексного лікування із включенням ербісолу та рибоксину. Доведено хондропротекторну дію ербісолу та загальнометаболічну дію рибоксину у хворих на ОА, особливості їх впливу на супутні і вікові ураження систем травлення, серцево-судинної та щитоподібної залози.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у підвищенні рівня діагностики та ефективності лікувальних заходів у хворих на остеоартроз шляхом дослідження морфологічно-функціонального стану щитоподібної залози, імунної, оксидантної і антиоксидантної систем та включення у лікувальний комплекс ербісолу і рибоксину в залежності від домінування виявлених порушень.
Наявність уражень щитоподібної залози (аутоімунний тиреоїдит, дифузні, вузлові зміни) сприяє прогресуючому, торпідному перебігу остеоартрозу із більшим числом уражених суглобів та значно вираженими в них змінами - деформаціями та синовітом.
У хворих на остеоартроз спостерігаються вірогідне посилення ліпопероксидації, окислювальної модифікації білків плазми та зниження активності антиоксидантної системи, а також зростання рівня сіалових кислот у крові, помірні (І-ІІ рівнів) порушення імунної реактивності організму, які корелюють з вираженістю клінічних проявів захворювання.
При експериментальній папаїновій моделі остеоартрозу спостерігаються глибокі порушення метаболічних процесів у крові та мікроскопічно дегенеративно-дистрофічні зміни хряща і навколосуглобових структур. Застосування ербісолу в лікуванні тварин з експериментальним остеоартрозом сприяє нормалізації порушень в оксидантно-антиоксидантній системах крові. При цій моделі хвороби рибоксин краще впливає на периартикулярні тканини, а ербісол на хрящові структури та, деякою мірою, на кісткові, виступає переважно як хондропротектор. Сумісне застосування ербісолу і рибоксину нівелює більш потужну дію ербісолу, що свідчить про недоцільність їх одночасного застосування.

Застосування загальноприйнятого лікування остеоартрозу дозволяє покращити стан імунної реактивності організму та зменшити ступінь метаболічних порушень і деструктивних процесів у суглобах у хворих, проте не дає змоги досягнути нормалізації цих процесів, не впливає на зміни в щитоподібній залозі та провокує клінічні прояви супутніх захворювань системи травлення. Комплексна терапія з включенням ербісолу зумовлює прискорення регресу клінічних симптомів, підвищення імунної резистентності організму, проявляє антиоксидантну дію, зменшує рівень сіалових кислот у крові. У пацієнтів із медикаментозно зумовленими захворюваннями травної системи ербісол проявляє гастропротективні якості. Застосування рибоксину в комплексній терапії остеоартрозу проявляється помірною антиоксидантною дією та позитивним впливом на перебіг супутніх уражень серцево-судинної системи, сприяє незначному покращанню загальних результатів лікування хворих на остеоартроз.
Для підвищення ефективності лікування комплексну терапію хворих на остеоартроз з домінуючими супутніми ураженнями системи травлення доцільно починати з послідовного застосування ербісолу, потім рибоксину; при домінуючих супутніх ураженнях серцево-судинної системи - спочатку рибоксину, потім ербісолу. Тривалість стаціонарного та інтенсивність етапу лікування хворих на остеоартроз визначається стадією і вираженістю патологічного процесу, а також наявністю та вираженістю супутніх уражень шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи.