ІНГРЕСІЯ ТА ІНХОАТИВНІСТЬ ЯК КОРЕЛЯТИ ЗАЧИННОЇ ФАЗОВОСТІ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису
УДК 811.111`366.587`37

БОЖЕСКУ Маріан Георгійович

ІНГРЕСІЯ ТА ІНХОАТИВНІСТЬ ЯК КОРЕЛЯТИ ЗАЧИННОЇ ФАЗОВОСТІ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10. 02. 04. германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент СУХОРОЛЬСЬКА
Стефанія Михайлівна

Львів 2006

ЗМІСТ
ВСТУП ..5
РОЗДІЛ 1. АСПЕКТ І ФАЗОВІСТЬ В АСПЕКТУАЛЬНО-
ТЕМПОРАЛЬНІЙ ПАРАДИГМІ МОВИ.....19
1.1. Категорії аспекту, часу і таксису у мовній системі ...19
1.2. Еволюція підходів до інтерпретації категорії аспекту у сучасній англійській мові .22
1.3. Місце фазовості в аспектуально-темпоральній парадигмі дієслова ....40
1.3.1. Аспектуальність та її основні ознаки. 40
1.3.2. Фазовість та фазово-аспектуальні відношення у системі англійського дієслова. .....43
1.3.3. Зв`язок фазовості з іншими категоріями аспектуально- темпоральної парадигми. 47
1.4. Семантика зачинної фази .50
1.5. Когнітивний аспект концепту початок” ....57
Висновки до розділу 1 ..62
РОЗДІЛ 2. ІНГРЕСИВНІ ТА ІНХОАТИВНІ СКЛАДОВІ
ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ЗАЧИННОСТІ
У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ .....65
2.1. Типологія зачинності та становлення у сучасній англійській мові .65
2.2. Поняття функціонально-семантичного поля ..72
2.3. Функціонально-семантичне поле зачинності .76
2.3.1. Семантичні класи предикатів, що сполучаються із зачинними фазовими значеннями. .77
2.3.2. Засоби вираження зачинної фази у системі сучасної англійської мови. ..78
2.3.3. Лексичні засоби вираження значення зачинної фази у системі сучасної англійської мови. ..88
2.3.3.1. Лексичні засоби вираження інгресії у сучасній англійській мові. .89
2.3.3.2. Лексичні засоби вираження інхоативності у сучасній англійській мові. 98
2.3.3.2.1.Власне інхоативні одиниці. .99
2.3.3.2.1.1. Перехідні та неперехідні дієслова інхоативні та каузативні значення. 111
2.3.3.2.1.2. Інхоативне значення ергативних дієслів. ...114
2.3.3.2.2.Копулятивні інхоативні дієслова. .116
Висновки до розділу 2 ....117
РОЗДІЛ 3. СПОЛУЧУВАНІСТЬ ДІЄСЛІВ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ЗАЧИННОСТІ ......121
3.1. Поняття сполучуваності дієслів ....122
3.2. Сполучуваність інгресивних дієслів begin та start ..126
3.2.1. Синтаксична сполучуваність інгресивних дієслів begin та start..127
3.2.2. Лексико-семантична сполучуваність інгресивних дієслів begin та start. ...132
3.3. Сполучуваніть копулятивних інхоативних дієслів .139
3.3.1. Синтаксична сполучуваність копулятивних інхоативних дієслів.140
3.3.2. Лексико-семантична сполучуваність копулятивних інхоативних дієслів. ...151
Висновки до розділу 3 166
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ........170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..175
ДОДАТКИ .......201

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ЗД зачинне дієслово
ЗЗ зачинне значення
ЗП зачинний предикат
КЗ корелят зачинності
КС категоріальна ситуація
ФСП функціонально-семантичне поле

A. adverb
Adj. adjective
AM. adverbial modifier
At. - attribute
Erg. ergative
Ger. gerund
Inf. infinitive
Neg. negative
O. object
Phr. phrase
V. verb

AHDEL The American Heritage Dictionary of the English Language,
CCELD Collins Cobuild English Language Dictionary,
COED Concise Oxford English Dictionary,
MED Macmillan English Dictionary;
MWCD Merriam-Webster’s Collegiate Dictionary,
NWDTEL New Webster`s Dictionary and Thesaurus of the English Language;
OALDCE Oxford Advanced Learner`s Dictionary of Current English
ODEI Oxford Dictionary of English Idioms;
ODPV Oxford Dictionary of Phrasal Verbs;
WEUDEL Webster’s Encyclopedic Unabridged Dictionary of the English Language.

ВСТУП

Проблеми, пов`язані з виявленням і описом специфіки категорії аспектуальності, її складових, а також засобів їхнього вираження неодноразово привертали увагу лінгвістів. Про це красномовно свідчать наукові пошуки таких видатних лінгвістів, як Н.С. Авілова (1976), Ю.С. Маслов (1978, 1983, 1984), Б.М. Балін (1979), Т.В. Булигіна (1982), О.М. Селіверстова (1982), М.Я. Гловінська (1982), Н.Ю. Шведова (1983), В.Б. Касевич (1983), М.А. Шелякін (1983), В.В. Богданов (1985), В.С. Храковский (1986, 1987), І.Б. Долініна (1988), О.М. Соколов (1985, 1997), О.В. Бондарко (1987, 2002), Дж. Свартвік (1966), З. Вендлер (1967), Дж. Росс (1972), Т. Гівон (1972, 1973), Дж. Міллер (1973), А. Спіерс (1974), П. Фрідріх (1974), Б. Комрі (1976), Д.Р. Дауті (1972, 1977), Н. Телін (1978), Дж. Л. Аллен (1979), А. Фрід (1979), Х.Р. Меліг (1981). Проте питання фазовості все ще недостатньо досліджені як на сторінках вітчизняної, так і зарубіжної лінгвістичної літератури. Найбільш відомими серед них є дослідження сполучуваності дієслівних актантів та семантичних класів суб`єктів дієслів із фазовим значенням Т.В. Булигіної (1982), О.М. Селіверстової (1982), Н.Ю. Шведової (1983) та В.С. Храковського (1987). Очевидно, це певною мірою пов`язано з тим, що питання фазовості та її зв`язок з категорією аспектуальності залишаються дискусійними.
Як відомо, фазова детермінація є одним із компонентів якісної аспектуальності” [165, с. 153] і як така, все частіше стає предметом спеціальних наукових розвідок. Зацікавлення проблемою фазовості пояснюється загальною увагою до аспектології загалом і тим значним місцем, яке фазовість починає займати у вивченні системи аспектологічних значень, зокрема. Початок, кінець, поновлення, різноманітні форми розвитку дії невід`ємні компоненти внутрішньої структури дії у простих і складносурядних реченнях, зв`язкові ланки окремих дій у поліпредикативних комплексах. Фазові значення проникають у систему видочасових форм англійської мови, створюючи складні аспектуально-таксисні ситуації, ситуації конкретизації та характеризації.
За словами Ю.С. Маслова, фазова детермінація є виділенням однієї з фаз у спливанні дії або стану зачинної, серединної або кінцевої. Виділення кінцевої фази дії практично часто зливається зі значенням досягнення межі або наближення до межі. Виокремлення серединної межі, тобто інтратермінальне” розуміння дії (її розгляд intra terminos десь між” початковою та кінцевою межею), відповідно зливається зі значенням недосягнутої межі, незавершеності. Тільки виокремлення початкової фази дії або стану дає більш самостійне аспектуальне значення інгресивне (інцептивне), широко представлене у різних мовах” [84, с.18].
Поняття фази безпосередньо пов`язано з поняттям межі: зокрема, Л.Н. Давиденко трактує межу як крайню, фазову характеристику об`єкта або відношення” [44, с. 61]. Ми вживаємо термін фаза” слідом за визначенням Б. Комрі [186] по відношенню до ситуації, взятій у будь-який момент її розвитку. Таке трактування фази вказує на її нерозривний зв`язок із процесами та діями, оскільки саме цим засобам вираження динамічної ситуації притаманна риса розвитку, тобто та чи інша форма зміни. Фаза, таким чином, тісно пов`язана з лімітативністю, позначенням межі дії, зокрема, позначенням її початкової/зачинної межі. Реалізація зачинної дії вказує на межу, починаючи з якої дія вступає до фази свого розвитку.
Концепт початку входить практично до всіх значень фазових лексем. У реченні як мінімальному відрізку тексту попередні події можуть бути представленими як необхідна умова реалізації нової ситуації. При цьому переривання або завершення попередньої дії може трактуватися суб`єктом мовлення як природний перехід суб`єкта ситуації до його нової фази. Фазові компоненти у такий спосіб, утворюють систему, де вихідним та найпростішим є значення починати”. Як похідне можна розглядати значення припиняти”, з компонентом починати не”, та значення продовжувати”, з компонентом не припиняти”, та, відповідно, не починати не” [4, с. 27]. Отже, компонент починати” є домінантним усіх трьох фазових значень.
Засоби передачі зачинної фазовості включають зачинну фазову лексику, але не обмежуються нею. Текстоформуючі компоненти сполучники, обставинні показники раптовості виникнення нової ситуації, імпліцітний початок, початок, що імплікується попереднім розвитком подій, наближенням, готовністю та безпосереднім вступом суб`єкта до нової ситуації слугують контекстуальними засобами передачі аспектуально-таксисних фреймів з імпліцитним фазовим зачинним значенням. Крім того, можна виділити словотвірні, морфологічні та синтаксичні засоби.
Наявні сьогодні публікації наводять на думку про те, що сучасній англійській мові притаманна ціла система різнорівневих, але взаємопов`язаних засобів вираження зачинної фазовості. Це дає вагому підставу для тверджень про формування функціонально-семантичного поля фазовості як системи мовних засобів різних рівнів, що слугують позначенню фазових характеристик дії.
Залежно від мети дослідження фазовість можна трактувати як єдине поле або як групу функціонально-семантичних полів (далі ФСП) [27, c. 365]. Другий варіант опису дозволяє у більш диференційованій та експліцитній формі виявити різноманітність цієї семантичної сфери. Однак зберігає своє значення й інтерпретація фазовості як єдиного ФСП, де виділяють окремі сфери (мікрополя), що перетинаються. Такий підхід до предмета аналізу використовується і у нашій роботі. Це доцільно, перш за все, тому, що в англійській мові чітко виражена цілісність системи мовних засобів, що групуються навколо категорії дієслова.
Поряд з видочасовою системою сучасної англійської мови фазова лексика бере участь у створенні фреймів лімітативності, еволютивного та миттєвого досягнення початкової/кінечної межі, різних типів тривалості та процесуальності, тривалості інтервалу, поновлення, неодноразовості, складних аспектуально-таксисних фреймів та фреймів, що характеризують суб`єкт у часі та просторі, фреймів просторової локалізації тощо.
Зачинна фазова лексика це складне сплетіння дериватів різних частин мови, розгалужена система лексем та фразеологічних словосполучень, що мають не лише спільну концептуальну базу, але й пов`язаних у більшості випадків дериваційними відношеннями. Але саме фазові дієслова складають найбільш мобільну частину зачинної фазової лексики. Саме вони створюють ситуації, в яких фазове значення є ремою [27, c. 203]. Інші частини мови, як правило, долучаються до формування складних аспектуально-таксисних ситуацій, переважно залишаючись темою, у такий спосіб, передаючи події тексту у їхній послідовності та взаємозв`язку. Фазові дієслова безпосередньо виражають зачинну фазу аспектуальної дії, мають широкі синтаксичні можливості, можуть сполучуватися як одне з одним, так й з іншими дієслівними операторами, наприклад з модальними та каузативними дієсловами.
Немає єдиного підходу щодо фазового значення та зарахування тих чи інших семантичних груп дієслів до зачинної фази. Число лексем з виключно фазовим значенням, позбавлених будь-яких сем оцінки та характеру початку дії або ситуації, у семантичній структурі мови обмежено. У лінгвістиці немає єдиної класифікації семантичних типів дієслів-предикатів початку. В.П. Недялков, наприклад, виділяє фазу переходу як самостійну [96, с. 48], куди він зараховує дієслова становлення, тобто інхоативні дієслова, та дієслова термінативної фази, які передають поступове уповільнення темпу” [24], зниження активності суб`єктом дії. Елемент тривалості” видається органічним у цих дослідженнях не тільки для фази продовження, але й для фази початку й кінця, що ще раз вказує на тісний зв`язок фазовості з видо-часовою системою англійської мови. З іншого боку, неодноразово проводився аналіз значень дієслівних лексем становлення напівзв`язкового характеру, які створюють ситуації розвитку початку та наближення дії до завершення: Н.С. Авілова (1976), Л.А. Богданова (1967), Л. Я. Гросул (1977), А.М. Кузнецов (1977), Т.Н. Стьопкіна (1984), О.М. Селіверстова (1982), С.П. Тіунова (1986) та інші.
Зв`язок модальності з фазовою характеристикою продовжує привертати увагу дослідників. Про оцінний” характер фазових дієслів згадують В.С. Храковський [163], Ю.С. Степанов [140, с. 246]. Про модальність фазових дієслів говорить ще низка дослідників: І.Б. Долініна (1988), Ю.А. Левицький [75, с. 135], Є.М. Вольф (1982). Т. Гівон, зокрема, зазначає, що серед дієслів, які належать до групи модальних, є декілька дієслів, які передають початок та завершення дії” [200, с. 891]. Нарешті варто згадати семантичні елементи, виділені при аналізі виду у роботах Ю.С. Маслова [84; 85] та О.В. Бондарко [25; 27].
Залишається далеко недосконалим і сам інвентар фаз. Специфіку класифікації фаз зачинності, продовження та кінця дав В.С. Храковський, який виокремлюючи підфази дієслів зачинність”, зачинність та продовження”, поновлення”, фази переривання”, продовження та припинення”, звертає увагу на прагматичну значущість фазових значень початку та припинення порівняно з іншими фазовими значеннями [163]. Специфіку зв`язку фазових дієслів з іншими дієсловами описала С.П. Тіунова [151], а розташування фаз передування” та зачину” Н.Ю. Шведова [169; 170].
Отже, фазове значення та зарахування тих чи інших семантичних груп дієслів до зачинної фази ще до сьогодні залишається дискусійним питанням. Навіть ті дослідники, які зараховують інхоативні дієслова до зачинних [219; 1; 18], називають інхоативними тільки копулятивні інхоативні дієслова. Лише деякі автори, зокрема, Ю.А. Левицький [75], Ю.С. Степанов [140] та Т.Н. Стьопкіна [142] трактують діслова становлення початку ситуації як фазові. У нашій роботі, ми розглядаємо інгресивні та інхоативні дієслова як складові зачинної фази на тій підставі, що початкова межа може бути стиснутою в одну точку [221, с. 22], або мати попередній період розвитку, становлення та розвитку впродовж часу, достатнього для досягнення нового стану [182, с. 50; 186, с. 41-46].
Актуальність дисертаційної роботи зумовлена відсутністю сучасного дослідження аспектуально-темпоральних характеристик дієслова взагалі та фазової лексики, зокрема, з одного боку, та зростаючим зацікавленням мовознавців до цих питань з іншого. Використання формально орієнтованого підходу до опису мовних явищ робить наше дослідження актуальним для сучасних прикладних досліджень аспектуальних способів англійського дієслова. Актульність роботи зумовлена також необхідністю єдиного підходу до розуміння та формалізації концепту зачинності. Представлена у роботі типологія зачинних дієслів може стати певним внеском у подальшу формалізацію фазовості дієслова та основою для зіставного аналізу.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми Структура, семантика та тенденції розвитку германських та романських мов”, яку розробляє факультет іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (№ держреєстрації 0103Н0011928, шифр 39П). Напрям дисертації пов’язаний з комплексною науковою темою кафедри англійської мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Синхронічне та діахронічне дослідження функціонально-семантичних характеристик різнорівневих одиниць германських мов” (0106U003618). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка 26 лютого 2003 року, протокол № 22/2.
Мета дисертаційної роботи виокремити структуру інгресивного та інхоативного мікрополів як центру функціонально-семантичного поля зачинності у сучасній англійській мові, виявити особливості сполучуваності зачинних дієслів, уточнити семантику зачинності та розробити типологію зачинних предикатів.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
- визначити місце фазовості в аспектуально-темпоральній парадигмі англійської мови;
- простежити зв`язок фазовості з іншими категоріями аспектуально-темпоральної парадигми;
- проаналізувати семантику зачинної фази та її зв`язок із фазами продовження та завершення;
- дослідити та класифікувати засоби вираження фазовості у системі сучасної англійської мови;
- розробити типологію зачинних дієслів у сучасній англійській мові;
- змоделювати функціонально-семантичні мікрополя інгресивних та інхоативних дієслів;
- охарактеризувати синтаксичну та лексико-семантичну сполучуваність дієслів інгресивного та інхоативного мікрополів.
Об`єктом дослідження став корпус англійських інгресивних та інхоативних дієслів, фразових дієслів та ідіом, зафіксованих у лексикографічних джерелах і верифікованих у сучасній британській та американській художній літературі.
Предметом вивчення є функціонально-семантичні зв’язки інгресивних та інхоативних одиниць у структурі мікрополів ФСП зачинності у сучасній англійській мові, а також специфіка і закономірності сполучуваності зачинних дієслів.
Методологічна основа дисертації визначається системним підходом до оцінки мовних явищ. Лексичний матеріал розглянуто у його взаємовідношеннях, опозиціях і у структурі художнього тексту. Аналіз мовних явищ проведено на основі методологічних вимог послідовності та об`єктивності.
Методика дослідження зумовлена метою, завданнями, матеріалом дослідження, теоретичною спрямованістю роботи і має комплексний характер. Дедуктивно-індуктивний метод сприяв висуненню гіпотези про структуру центру зачинності у сучасній англійській мові. Дескриптивний метод із застосуванням прийомів зовнішньої та внутрішньої інтерпретації слугував визначенню конституентів мікрополів зачинності. За допомогою дистрибутивного методу досліджено специфіку сполучуваності одиниць зачинної лексики. Контекстологічний метод дозволив проаналізувати засоби вираження зачинності у тексті. Семантичну структуру конституентів інгресивного та інхоативного мікрополів досліджено за допомогою компонентного аналізу та методу словникових дефініцій. Крім названих методів, для підтвердження результатів аналізу у дослідженні були використані такі операції як класифікація, порівняння та кількісні підрахунки.
Об`єктивність отриманих результатів забезпечується репрезентативністю аналізованого корпусу текстів, широким охопленням теоретичних джерел та коплексним характером дослідження.
Матеріалом дослідження слугують 855 інгресивних та інхоативних одиниць, виявлених шляхом суцільної комп`ютерної вибірки з художньої літератури загальним обсягом 2,4 млн. слововживань та верифікованих у ста двадцяти творах сорока сучасних американських і британських авторів (М. Твена, Дж. Лондона, Дж. Остін, Ф. Баума, Е. Белламі, В. Коллінса, Дж. Конрада, Ч. Дікенса, Т. Харді, Г. Джеймса, Ф. Норіса та ін.) обсягом 30.000 сторінок. Для визначення конституентів мікрополів використовувалися тлумачні (Oxford Advanced Learner`s Dictionary of Current English, Collins Cobuild English Language Dictionary, The American Heritage Dictionary of the English Language, Concise Oxford English Dictionary та New Webster`s Dictionary and Thesaurus of the English Language), комбінаторні (The BBI Combinatory Dictionary of English) і фразеологічні (Oxford Dictionary of Phrasal Verbs та Oxford Dictionary of English Idioms) словники.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що у ній уперше здійснено комплексне дослідження семантики зачинної фази та на його основі розроблено типологію зачинних дієслів у сучасній англійській мові. Відповідно до цієї типології нами змодельована структура інгресивного та інхоативного функціонально-семантичних мікрополів.
Значення фазовості може обмежити сполучуваність дієслів з тими чи іншими класами предикатних актантів. Безперечно, що семантика предикатних актантів у свою чергу впливає на вибір тієї чи іншої фазової лексеми, уможливлює або унеможливлює пофазне членування дії, що позначається ними. Новаторський підхід у роботі також полягає у поєднанні принципів структурно-семантичного аналізу та лексичної граматики у дослідженні сполучуваності зачинних дієслів, що дозволяє краще проаналізувати особливості лексичної та граматичної взаємодії цієї групи дієслів.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження може бути узагальнена у таких положеннях, які винесені на захист:
1. Фазовість ФСП, яке ми розуміємо як систему мовних засобів різних рівнів, що взаємодіють і пов`язані з характером розгортання дії у часі.
2. ФСП фазовості не має чітко окреслених меж. Фазовість має польову структуру з явно вираженим центром, де представлена вся повнота ознак явища, та периферією, що характеризується поступовим зникненням цих рис. Центр поля представлено інгресивною та інхоативною дієслівною лексикою, а периферія контекстуальними засобами вираження зачинності.
3. Зачинна фазовість єдине ФСП, де виділяють окремі сфери (мікрополя) інгресії та інхоативності, що перетинаються. Інцептиви результат перетину мікрополів інгресії та інхоативності.
4. Фазовість триєдина сукупність, де вихідним і домінантним є значення починати”. Фаза існує тільки у нерозривному зв`язку з процесами та діями, що передують їй, а досягнення її межі автоматично означає перехід до наступної фази.
5. Центром ФСП зачинності у сучасній англійській мові є мікрополе інгресії із домінантами begin і start. Усі інші одиниці інгресії мають 1-ий ступінь наближення до домінанти або безпосередній семантичний зв`язок, оскільки семи begin” і start” є компонентами значення кожної із них.
6. Інхоативне копулятивне дієслово become домінанта мікрополя інхоативності тяжіє до інгресивних дієслів (його семантична структура представлена семами begin” або start”). Усі інші одиниці мікрополя інхоативності виявляють опосередкований семантичний зв`язок із центром ФСП (2-ий ступінь наближення до центру, оскільки їхнє значення тлумачать виключно через become).
7. Лексичні засоби вираження зачинності у ФС мікрополях інгресії та інхоативності включають монолексемні дієслова, фразові дієслова та ідіоматичні вирази. Існує тенденція до деталізації у напрямку від інгресивних та інхоативних дієслів до ідіоматичних виразів: відносно абстрактний характер інгресивних та інхоативних дієслів ® конкретизація інгресивних та інхоативних фразових дієслів ® високий ступінь деталізації сфери та способу початку інгресивними та інхоативними ідіоматичними одиницями.
8. Сполучуваність навіть семантично максимально наближених зачинних лексичних одиниць, які у більшості контекстів взаємозамінні, семантично та граматично вмотивована. Дистрибуція лексем зумовлена їхніми внутрішніми семантичними та граматичними ознаками.
9. Усі інхоативні дієслова у функції копул втрачають частину свого початкового лексичного значення. Десемантизація ж, з одного боку, зменшує здатність дієслова прогнозувати своє оточення, а з іншого чим вищий ступінь десемантизації дієслова, тим більша різноманітність субстантивних елементів, з якими певне копулятивне дієслово може утворювати сполучення.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що його результати, положення й висновки можна використати для поглибленого вивчення як окремих аспектів загальної теорії фазовості (членування субкатегорій фази зачинності), так і категорії зачинності, зокрема (та включення тих чи інших семантичних груп дієслів до зачинної фази); для підтвердження закономірностей лексичної сполучуваності слів та принципів лексичної сполучуваності повнозначних і частково десемантизованих зачинних дієсловах. Виявлені формальні параметри зачинних конструкцій є важливими для загальної теорії формалізації мовних одиниць з метою їхнього електронного кодування та розв`язання проблеми формального вираження фаз дії в англійській мові.
Практична цінність роботи полягає у тому, що зібраний емпіричний матеріал можна використати для комп`ютерного опрацювання тексту для складання програм машинного перекладу. Отримані результати аналізу можуть бути також включені до наявних систем автоматизованого перекладу, програм із синтезу та розпізнавання мовлення, а також становити основу для методичних розробок автоматизованого перекладу та застосовуватися у науково-дослідницькій роботі.
Отримані результати дисертаційного дослідження можуть також бути використані для розробки розділів курсів теоретичної та практичної граматики англійської мови, лексикології, у спецкурсах з аспектології, теорії та практики перекладу, у практиці викладання англійської мови, а також при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт з мовознавства. Додатки можуть бути використані при укладанні словників сполучуваності.
Особистий внесок дисертанта полягає в уточненні та розширенні концепту семантики зачинної фази; визначенні та типологізації зачинної дієслівної лексики і подальшій систематизації засобів вираження зачинної фази. Завдяки запропонованій типології зачинних дієслів, по-перше, змодельовано та визначено структуру функціонально-семантичних мікрополів ін

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Когнітивний аналіз указує на нерозривну єдність історично сформованих концептів початок і кінець, об’єднаних поняттям межі. Їхня диференціація відбулася завдяки 1) парності, 2) наявності відстані між двома границями та 3) незмінної спрямованості. Зазначимо, що абстрактні конструкти початок і кінець є категорією гуманітарного знання лінгвістики та аналізу свідомості, а не наукового пізнання.
Фазова лексика бере участь у створенні ситуацій лімітативності та визначає відношення дії до її межі. Зачинність охоплює як становлення підготовчого етапу дії, так і власне початок її розвитку. У дисертації проведено дослідження інгресивного та інхоативного мікрополів як центру функціонально-семантичного поля зачинності у сучасній англійській мові. Проведене дослідження зачинної фазовості, семантики зачинності, сполучуваності зачинних дієслів і моделювання інгресивного та інхоативного функціонально-семантичних мікрополів дає підстави зробити такі висновки:
1. Фазовість можна визначити як вираження обмеження процесності тією чи іншою часовою межею в діапазоні від моменту виникнення (початку) до завершення (закінчення). Видається принципово важливим розглядати фазовість як продукт відношення, коли дія має або дограничний характер (відношення процесу до його завершення), або постграничний (відношення реалізованої межі до наступного процесу). Поза таким співвідношенням визначити фазовість видається неможливим, тому що вона далеко не завжди залежить від власного лексичного значення слова або морфеми.
2. Фазовість передає перш за все характер спливання дії у часі. Разом з такими характеристиками спливання та розподілу дії у часі як обмеження/необмеження межею, наявність/відсутність внутрішньої межі, представлення дії як процесу, який спливає, або обмеженого межею цілісного факту, кратність, тривалість, актуальність наслідків дії для пізнішого часового плану (перфектність), відмінність між власне дією, станом і відношенням, фазовість входить до сфери аспектуальності.
3. Семантично значення починати” є основним компонентом усіх трьох фазових значень початку, продовження та закінчення. Поняття початку, очевидно, входить до всіх значень фазових лексем, де навіть завершення може трактуватися суб`єктом мовлення як природний перехід суб`єкта ситуації до її нової фази. Членування субкатегорій фази зачинності суб`єктивне, де все залежить від того, що саме вважати границями фаз реалізацію дії, досягнення межі, закінчення терміну та як трактувати невпинність спливання дії. Фаза передає всі нюанси субкатегорізації спливання дії, що сприяє точнішому вираженню комунікативного наміру мовця, ніж просте вживання видових пар дієслів і системи часів, оскільки далеко не всі дієслова здатні вживатися у видо-часових розрядах англійської мови, тоді як сфера вживання фазових дієслів практично необмежена.
4. Концепт зачинності представлений функціональносемантичним полем зачинної фазовості, тобто системою мовних засобів різних рівнів, що слугують для позначення фазових характеристик дії. Аналіз фактичного матеріалу дозволив виявити та проаналізувати такі засоби вираження зачинної фазовості у сучасній англійській мові: 1) словотвірні, 2) морфологічні, 3) лексичні, 4) синтаксичні, 5) контекстуальні. Різноманітні одиниці зачинної фазовості можуть бути взаємозамінними у багатьох контекстах, але кожна лексема має свій діапазон і може бути обраною мовцем залежно від комунікативного завдання.
5. Зачинна фазовість не має різких, чітко окреслених меж. Вона має польову структуру з явно вираженим центром, представленим інгресивною та інхоативною лексикою, де присутня вся повнота ознак даного явища, та периферією, представленою контекстуальними засобами вираження зачинності. Видається за доцільне розглядати зачинну фазовість як ФСП, в якому виділяють окремі мікрополя, що перетинаються. Інцептиви результат перетину мікрополів інгресії та інхоативності.
6. Центром ФСП зачинності є мікрополе інгресії із домінантами begin і start. Усі інші одиниці інгресії мають 1-ий ступінь наближення до домінанти, або безпосередній семантичний зв`язок, оскільки семи begin” і start” є компонентами значення кожної із них. Інхоативне копулятивне дієслово become домінанта мікрополя інхоативності тяжіє до інгресивних дієслів (його семантична структура представлена семами begin” або start”). Усі одиниці мікрополя інхоативності (за винятком become) виявляють опосередкований семантичний зв`язок із центром ФСП (2-ий ступінь наближення до центру, оскільки їхнє значення тлумачать виключно через become).
7. Використовуючи поняття граничності/неграничності дієслів, яке спирається на наявність чи відсутність у семантиці дієслів вказівки на можливу межу дії; поняття еволютивності/нееволютивності значень дієслів; та чотири основні аспектуальні класи дієслів запропоновані З. Вендлером (стативи, агентиви, термінативи та моментативи), обгрунтовано класифікацію та уточнено три типи зачинних предикатів інгресиви, інхоативи та інцептиви.
8. Змодельоване нами функціонально-семантичне мікрополе інгресії налічує 66 інгресивних дієслів, 100 інгресивних фразових дієслів і 84 ідіоматичні інгресивні вирази. Аналіз словникових дефініцій виявив широку семантичну гаму застосування лексичних одиниць вираження інгресії. Переважають інгресивні дієслова та конструкції, пов`язані зі сферою діяльності людини, її почуттів, емоцій, роботи, кар`єри тощо.
9. Змодельоване нами функціонально-семантичне мікрополе інхоативних дієслів і конструкцій за результатами суцільної комп`ютерної вибірки другий за поширенням засіб вираження зачинності у сучасній англійській мові. Інтегральними семами інхоативних дієслів є зачинність і становлення. На підставі ступеня повноти їхньої семантики та здатності виступати як копулятивний компонент предиката або як власне предикат інхоативні дієслова розкласифіковано на власне інхоативні та копулятивні інхоативні. Власне інхоативні одиниці розглянуто на рівні слів (401 дієслово), фразеологізмів (122 одиниці) та ідіоматичних виразів (82 вирази). Семантично інхоативні одиниці передають широку гаму становлення: зміни фізичного, психічного та емоційного стану людини, її настрою, досягнення успіху та кар`єрний ріст, усвідомлення або нерозуміння певної інформації, зміни стану свідомості людини; зміни кольору або відтінків, зміни фізичного/хімічного стану, форми та розміру тощо.
10. Відзначена тенденція до деталізації значення зачинності у напрямку від інгресивних та інхоативних дієслів до ідіоматичних виразів: відносно абстрактний характер інгресивних та інхоативних дієслів ® конкретизація інгресивних та інхоативних фразових дієслів ® високий ступінь деталізації сфери та вираження способу початку за допомогою інгресивних та інхоативних ідіоматичних одиниць.
11. Аналіз інгресивних дієсслів (на прикладі begin та start) доводить, що сполучуваність навіть семантично максимально наближених лексичних одиниць, які у більшості контекстів взаємозамінні, семантично та граматично вмотивована. Дистрибуція лексем зумовлена їхніми внутрішніми семантичними та граматичними ознаками. Спроби опису системи мови як набору абстрактних граматичних структур, куди можна підставляти безліч лексичних одиниць, з одного боку, та вочевидь довільний характер вибору лексем з іншого, не є задовільними. Повнозначне дієслово прогнозує своє оточення, всі можливі валентності вже закладено у самому дієслові, тому, усвідомлюючи їх, можна передбачити всі можливі та неможливі сполучення.
12. Дослідження показало, що всі інхоативні дієслова у функції копул (become, grow, get, turn, come, fall, make та go) втрачають частину свого початкового лексичного значення. Десемантизація, з одного боку, зменшує здатність дієслова прогнозувати своє оточення, а з іншого вищий ступінь десемантизації дієслова урізноманітнює типи субстантивних елементів, з якими певне копулятивне дієслово може утворювати сполучення.
Звичайно, ця робота, як і попередні дослідження у галузі аспектуальності, не відповідає на всі питання, пов`язані з природою та функціонуванням фазових значень. На нашу думку, перспективними напрямками наукових досліджень у майбутньому можуть стати:
1) аналіз зачинності у типології дискурсу;
2) зіставне дослідження зачинності в українській та англійській мовах;
3) зіставний аналіз концепту початку та можливості його вираження у мовах різних типів;
4) подальша формалізація та уточнення інвентарю фаз.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 328 с.
2. Антрушина Г.Б., Афанасьева О.В., Морозова Н.Н. Лексикология английского языка. М.: Дрофа, 2005. 288 с.
3. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 386 с.
4. Апресян Ю.Д. Типы информации для поверхностно-семантического компонента модели смысл текст” // Wiener slawistischer Almanach. 1980. Sonderband I. 119 S.
5. Апресян Ю.Д. Основания системной лексикографии // Языковая картина мира и системная лексикография (отв. ред. Ю.Д. Апресян). М.: Языки славянской культуры, 2006. С. 33-163.
6. Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков. М.: Просвещение, 1989. 256 с.
7. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. М., Наука, 1988. 340 с.
8. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения // Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. 356 с.
9. Баландіна Н.Ф. Дистинктивні риси предикатів і семантика речення // Мовознавство. 1999. № 4 C. 49-55.
10.Балин Б.М. Немецкий аспектологический контекст в сопоставлении с английским. Калинин: КГУ, 1969. 432 с.
11.Балин Б.М. Сравнительная аспектология русского и немецкого языков. Калинин: КГУ, 1979. 86 с.
12.Бархударов Л.С. Очерки по морфологии современного англ. языка. М.: Высшая школа, 1975. 155 с.
13.Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Світ, 1997. 392 с.
14.Бирюлин Л.А. О семантике алетических модальных кострукций // Типология конструкций с предикатными актантами. Л.: Наука, 1985. C. 168-175.
15.Блох М.Я. Теоретические основы грамматики. М.: Высшая школа, 2004. 239 с.
16.Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: ЛГУ, 1977. 204 с.
17.Богданов В.В. Фазисность и фазисные конструкции // Типология конструкций с предикатными актантами. Л.: ЛГУ, 1985. C.143-146.
18.Богданова Л.А. Структура и семантика глагольно-именных сочетаний типа to grow old, to become a teacher: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1970. 32 с.
19.Болдырев Н.Н. Концептуальное пространство когнитивной лингвистики // Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. № 1 (001). С. 18-36.
20.Большой энциклопедический словарь. Языкознание. / Гл. ред. В.Н. Ярцева. Москва: Большая Российская энциклопедия, 2000. 686 с.
21.Бондарко А.В. Вид и время русского глагола. М.: Просвещение, 1971. 239 с.
22.Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 255 с.
23.Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 207 с.
24.Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136 с.
25.Бондарко А.В. Аспектуальность. Длительность. // Теория функциональной грамматики. Л.: Наука, ЛО, 1987. C. 40-124.
26.Бондарко А.В. Основы функциональной грамматики: языковая интерпретация идеи времени. СПб.: Изд-во СПбГУ, 2001. 260 с.
27.Бондарко А.В. Теория значения в системе функциональной грамматики. На материале русского языка и славянской культуры. М.: Языки славянской культуры, 2002. 736 с.
28.Булатецька Л.І. Теорія і теоретизація у лінгвістиці. Вінниця: Нова книга, 2004. 175 с.
29.Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. C. 7-85.
30.Буніятова І.Р. Еволюція гіпотаксису в германських мовах (IV XIII ст.): Монографія. К.: КНЛУ, 2003. 327 с.
31.Бюлер К. Теория языка. Репрезентативная функция языка. М.: Прогресс, 2000. 502 с.
32.Вердиева З.Н. Семантические поля в современном английском языке. М.: Высшая школа, 1986. 120 с.
33.Виноградов В.В. Русский язык. М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
34.Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. C. 99-104.
35.Вольф Е.М. Состояния и признаки: Оценка состояний // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. C. 27-42.
36.Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
37.Воронцова Г.Н. Очерки по грамматике английского языка. М.: Изд-во литератур. на иностр. языках, 1960. 398 с.
38.Воротнікова І. Функціонально-семантичне поле починальності в німецькій мові у зіставленні з англійською мовою: Автореф. дис. канд. філол. наук. Донецьк: ДНУ, 2000. 19 с.
39.Всеволодова М.В. Способы выражения временных отношений в современном русском языке. М.: МГУ, 1975. 283 с.
40.Гак В.Г. Структурная и семантическая деривация конструкций с предикатными актантами // Типология конструкций с предикатными актантами. Л.: Наука, ЛО, 1985. С. 18-20.
41.Гловинская М.Я. Семантические типы видовых противопоставлений русского глагола. М.: Наука, 1982. 155 с.
42.Гросул Л.Я. Широкозначные глаголы динамического состояния в английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1978. 21 с.
43.Гурская А.И. Семантическая структура английских бифункциональных глаголов to go, come, get, run, fall: Автореф. дис. канд. филол. наук. Львов, 1975. 26 с.
44.Давыденко Л.Н. Способы выражения значения фазисности в современном английском языке // Лексическое значение в системе языка и в тексте: Сб. науч. тр. Волгоград, 1985. C. 61-67.
45.Данилова З.В. Семантична структура англійських дієслів та їх інваріантні значення // Зб. наук. статей Київського державного лінгвістичного університету. 2005. C. 106-118.
46.Долинина И.Б. Количественная аспектуальность и характер актантов // Предложение и текст: семантика, прагматика и синтаксис. Л.: ЛГУ, 1988. С. 28-31.
47.Дуцяк Т.М. Закономерности выбора английских широкозначных глаголов как стилеобразующий фактор: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1993. 28 с.
48.Есперсен О. Философия грамматики. М.: УРСС, 2002. 408 с.
49.Иванова И.П. Вид и время в современном английском языке. М.: Наука, 1961. 200 с.
50.Ильиш Б.А. Строй современного английского языка. - Л.: ЛГУ, 1971. 366 с.
51.Иноземцев Л.Н. О копулятивности на материале современного немецкого языка // Лингвистические исследования. Граматические категории. 1976. № 3. C. 100-105.
52.Иомдин Б.Л. Языковая модель понимания // Языковая картина мира и системная лексикография (отв. ред. Ю.Д. Апресян). М.: Языки славянской культуры, 2006. С. 517-560.
53.Иофик Л.Л. Структурный синтаксис английского языка. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. 176 с.
54.Калько М.І. Видова неоднорідність дієслів як вияв взаємодії категорій виду з їх лексичним значенням // Мовознавство. 1990. №2. C. 31-38.
55.Касевич В.В. Категория глагола и структура предложения. Л.: Наука, ЛО, 1983. 248 с.
56.Касевич В.Б., Храковский В.С. Конструкции с предикатными актантами: Проблемы семантики // Категории глагола и структура предложения. Л.: Наука, 1983. C. 5-27.
57.Кацнельсон С.Д. Содержание слова, значение и обозначение. М.: Наука, 1965. 110 с.
58.Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
59.Кацнельсон С.Д. Общее и типологическое языкознание. Л.: Наука, 1986. C. 107-129.
60.Кацнельсон С.Д. К понятию типов валентности // Вопросы языконания. 1987. №3. C. 121-144.
61.Кириленко Е.И. Глаголы со значением окончания действия и их именные производные в английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1986. 22 с.
62.Колобаев В.К. Слова широкой семантики в языке и речи // Проблемы комплексного анализа языка и речи. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. C. 54-60.
63.Комарова О.А. О функционально-семантической категории аспектуальности в английском языке // Спорные вопросы английской грамматики. 1988. № 2. C. 40-53.
64.Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология. М.: Гнозис. 2002. 284 с.
65.Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
66.Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Рос. Академия наук. Ин-т языкознания. М.: Языки славянской культуры, 2004. 560 с.
67.Кубрякова Е.С. Об установках когнитивной науки и актуальных проблемах когнитивной лингвистики // Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. № 1 (001). С. 6-17.
68.Кузнецов А.М. Структурно-семантические параметры в лексике. М.: Наука, 1980. 160 с.
69.Кузнецов А.М. От компонентного анализа к компонентному синтаксису. М.: Наука, 1986. 125 с.
70.Кузнецова М.В. Функциональная характеристика приглагольных актантов в позиции подлежащего: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1989. 22 с.
71.Кузякин А.С. Семантическая структура широкозначных глаголов give, get и ее реализация в синтаксисе предложения // Лексическая и синтаксическая семантика. 1989. № 1. C. 129-142.
72.Левицкий В.В. Статистическое изучение лексической семантики. Черновцы: ЧГУ, 1989. 156 с.
73.Левицкий В.В. Квантитативные методы в лингвистике. Черновцы: Рута, 2004. 190 с.
74.Левицкий В.В. Семасиология. Винница: Нова Кныга, 2006. 512 с.
75.Левицкий Ю.А. Формально-семантическая классификация английских конструкций с предикатными актантами // Типология конструкций с предикатными актантами. Л: Наука, ЛО, 1985. C. 133-135.
76.Лексическая семантика и фразеология. Межвузовский сборник научных трудов. Л., 1987. 166 с.
77.Лейкина Б.М. Когнитивная лингвистика: К постановке проблемы. Речевые постулаты // Вопросы кибернетики: Общение с ЭВМ на естественном языке. М.: Наука, 1982. C. 35-62.
78.Логический анализ языка. Семантика начала и конца / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова. М.: Индрик, 2002. 648 с.
79.Ломов А.М. Очерки по русской аспектологии. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1977. 140 с.
80.Мартемьянов Ю.С. Логика ситуаций. Строение текста. Терминологичность слов. М: Языки славянской культуры, 2004. 1056 с.
81.Маслов Ю.С. Глагольный вид в современном болгарском литературном языке (значение и употребление) // Вопросы граматики болгарского литературного языка. М.: Наука, 1959. 191 с.
82.Маслов Ю.С. Роль так называемой перфективации и имперфективации в процессе возникновения славянского глагольного вида // Исследования по славянскому языкознанию. М.: Наука, 1961. С. 165-195.
83.Маслов Ю.С. Морфология глагольного вида в современном болгарском литературном языке. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 184 с.
84.Маслов Ю.С. К основаниям сопоставительной аспектологии // Вопросы сопоставительной аспектологии. Л.: ЛГУ, 1978. С. 4-44.
85.Маслов Ю.С. Результатив, перфект и глагольный вид // Типология результативных конструкций: (результатив, статив, пассив, перфект). Л.: ЛГУ, 1983. С. 41-54.
86.Маслов Ю.С. Очерки по аспектологии. - Л.: ЛГУ, 1984. 264 с.
87.Математический энциклопедический словарь. М.: Наука, 1988. С. 396.
88.Медникова Э.М. Значение слова и методы его описания. М.: Высшая школа, 1974. 202 с.
89.Мечковская Н.Б. Концепты «начало» и «конец»: тождество, антонимия, асимметричность // Логический анализ языка. Семантика начала и конца. М.: Индрик, 2002. С. 109-120.
90.Михайленко В.В. Парадигма імператива (на прикладі давньоанглійської та інших давньогерманських мов). Чернівці: Рута, 2001. 304 с.
91.Михайленко В.В. Про первинне дієслово to be”. Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції Наука і освіта 2002”. Том 3. Філологія / За заг. ред. Шепеляв Ю.О. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. С. 29-31.
92.Михайленко В.В., Скаб Т.В. Семантика інгресивності в українській мові // Науковий Вісник Чернівецького університету. Випуск 170-171. Слов`янська філологія. Чернівці: Рута, 2003. С. 119-123.
93.Мочар О.Ф. Локально-темпоральная спецификация в современном английском языке: Автореф. дис. канд филол. наук. Ужгород, 1992. 24 с.
94.Мустайоки А. Аспектуальность в теории функционального синтаксиса // Die Grammatischen Korrelationen. Graz: Institut fur Slawistics, 2004. C. 229-244.
95.Нагаева М.М. Длительность в сфере передачи видовых отношений в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Киев, 1972. 23 с.
96.Недялков В.П. Заметки по типологии начинательных конструкций // Прагматика и семантика синтаксических единиц. Калинин: КГУ, 1984. С. 46-53.
97.Недялков В.П. Начинательность и средства ее выражения в языках разных типов // Теория функциональной грамматики: Введение, аспектуальность, временная локализованность, таксис. М.: Едиториал УРСС, 2003. С. 180-195.
98.Никитин М.В. Развернутые тезисы о концептах // Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. - № 1 (001). С. 53-64.
99.Новое в зарубежной лингвистике: Современная зарубежная руссистика. Вып. XY. М.: Прогресс, 1985. 579 с.
100. Огоновська О.В. Дієслівне заміщення в англійській мові. Львів: Світ, 1991. 126 с.
101. Огуй О.Д. Полісемія в синхронії, діахронії та панхронії. Системно-квантативні аспекти полісемії в німецькій мові та мовах Європи. Чернівці: Золоті литаври, 1998. 370 с.
102. Огуй О.Д. Модифікована класифікація одиниць фразеологічного рівня та особливості їх перекладу з німецької мови. Науковий вісник ЧНУ. Вип. 206-207. Чернівці: Рута, 2004. С. 267-286.
103. Павленко І.Д. Співвідношення синтетичної і аналітичної форм вираження каузативності // Іноземна філологія. 1987. Вип. 87. С. 24-29.
104. Падучева Е.В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью. М.: Наука, 1985. 271 с.
105. Первакова И. Способы выражения начальной фазы действия в русском языке: Автореф. дис канд.филол. наук. М., 1987. 28 с.
106. Петрухина Е.В. Соотношение глагольных и контекстуальных средств выражения аспектуальной семантики в русском и чешском языке // Проблемы функциональной грамматики: Полевые структуры / Отв. ред. А.В. Бондарко, С.А. Шубик. СПб.: Наука, 2005. С. 219-238.
107. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. М.: УРСС, 2001. 432 с.
108. Пигамов А. Семантика и сочетаемость глаголов становления в современном английском языке // Известия АНТССР. Сер. обществ. науки., 1988. №2. С. 64-68.
109. Плоткин В.Я., Гросул Л.Я. Широкозначность как лексико-семантическая категория // Теоретические проблемы семантики и ее отражение в одноязычных словарях. Кишинев: КГУ, 1982. С. 81-86.
110. Плунгян В.А. Вид и типология глагольных систем // Труды аспектологического семинара филол. ф-та им. М.В. Ломоносова. М.: Изд. Московского университета, 1997. Т. 1. С. 173-190.
111. Полюжин М.М., Венжинович Н.Ф. Концепт як базова когнітивна сутність // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук пр. № 5. К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2001. С. 182-184.
112. Полюжин М.М. Концептуальна система як базове поняття когнітивної семантики й теорії мовної особистості // Проблеми романо-германської філології: Зб. наук. пр. Ужгород: Ліра, 2005. С. 5-19 .
113. Порівняльні дослідження з граматики англійської, української та російської мов. К.: Наукова думка, 1987. 354 с.
114. Почепцов Г.Г. Синтагматика английского слова. К.: Высшая школа, 1976. 110 с.
115. Преображенский А. Этимологический словарь русского языка. М.: Наука, 1949. 653 c.
116. Проблемы прикладной лингвистики. Выпуск 2. М.: Российская Академия Наук. Институт Языкознания, 2004. 638 с.
117. Проблемы функциональной грамматики: Полевые структуры / Отв. ред. А.В. Бондарко, С.А. Шубик. СПб.: Наука, 2005. 480 с.
118. Раєвська Н.М. Теоретична граматика сучасної англійської мови. К.: Вища школа, 1976. 304 с.
119. Рахилина Е.В. Когнитивный анализ предметных имен: семантика и сочетаемость. М.: УРСС, 2000. 186 c.
120. Рахманкулова И.-Э.С. К вопросу о теории аспектуальности // Вопросы теории языкознания. 2004. № 1. С. 3-28.
121. Реферовская Е.А. Аспектуальные значения французкого глагола // Теория грамматического значения и аспектологические исследования. Л.: ЛГУ, 1984. C. 91-109.
122. Русанівський В.М. Дієслово рух, дія, образ. К.: Рад. школа, 1977. 111 с.
123. Савельев Л.А. Подкласс фазовых абстрактных существительных в современном английском языке. Вест. Ленинградского ун-та. 1985. № 2. История, язык, литература, вып. 1. C. 61-64.
124. Свидерский В.И., Кармин А.С. Конечное и бесконечное. М.: Наука, 1966. 165 с.
125. Селиверстова О.Н. Второй вариант классификации сетки и описание некоторых предикатных типов русского языка // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. C. 62-85.
126. Селиверстова О.Н. Труды по семантике. М: Языки славянской культуры, 2004. 959 с.
127. Семиотика, лингвистика, поэтика: К столетию со дня рождения &nb