РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст.

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

НА ПРАВАХ РУКОПИСУ

ОЛЕЙНИКОВ ВАЛЕРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 340.12:94(477)](043)

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст.

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук, професор
УСЕНКО ІГОР БОРИСОВИЧ

КИЇВ – 2011

ПЛАН:
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 11
1.1. Історіографія проблеми та джерельна база дослідження 11
1.2. Методологія дослідження 24
1.3. Поняттєво-термінологічний апарат дослідження 27
Висновки до 1 розділу 34
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ІДЕЙНІ ВИТОКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ ІДЕОЛОГІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. 36
2.1. Політичні та соціально-економічні передумови розвитку вітчизняної державно-правової ідеології другої половини XVIII – початку XIX ст. 36
2.2. Ідейні витоки української державно-правової думки другої половини XVIII – початку XIX ст. 50
2.3. Освічений абсолютизм як історичне явище і як напрям політико-правової думки 64
Висновки до 2 розділу 104
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПРАВОВОЇ ДУМКИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. 106
3.1. Державно-правова думка другої половини XVIII ст. 106
3.1.1. Правові погляди представників офіційної, консервативно-дворянської та ліберальної ідеології 106
3.1.2. Правові ідеї вітчизняного Просвітництва 124
3.2. Розвиток вітчизняних державно-правових концепцій на початку XIX ст. 148
3.2.1. Правові вчення представників монархічної ідеології 148
3.2.2. Розвиток ідей Просвітництва українськими мислителями 153
Висновки до 3 розділу 179
ВИСНОВКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 191

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Друга половина XVIII – початок XIX ст. – час, який в історії української гуманітарної науки позначився між іншим розвитком вітчизняної філософської та політико-правової думки передусім за межами самої України. Ця історична особливість була зумовлена тогочасними несприятливими політичними умовами для розвитку освіти й науки на власне українських землях Російської й Австрійської імперій та, відповідно, відносно кращими умовами для цього на етнічних російських, австрійських та угорських землях. У Росії, зокрема, тривалий час ігнорувалися пропозиції щодо заснування університетів у Києві і деяких інших українських містах, послідовно здійснювалася русифікація та обмеження культурного впливу славетної Києво-Могилянської академії. Водночас в Австрії, хоча й функціонував Львівський університет, саме ставлення австрійців, поляків та угорців до українців (русинів) перешкоджало повноцінному розвитку української наукової думки. Тому чимало дослідників вважають цей період часом занепаду в українській науці (насамперед гуманітарній) та й культурному житті [ , с. 422–437]. Утім, саме в цю добу, в умовах так званого освіченого абсолютизму спостерігається перший сплеск нової української суспільної, і зокрема державно-правової, думки, що й робить її надзвичайно цікавою для наукового вивчення.
Отже, актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю поглибленого та об’єктивного вивчення процесів формування й розвитку вітчизняної державно-правової думки в досліджуваний період з метою переосмислення існуючого історичного досвіду в контексті сучасного українського державного будівництва й законотворчості. Вона посилюється недостатнім опрацюванням відповідних питань у науковій і навчально-методичній літературі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з плановою тематикою відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, зокрема з НДР «Проблеми становлення і розвитку українського права: наукознавчий аспект» (№ 0104V007593 державної реєстрації).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні закономірностей, тенденцій та особливостей розвитку державно-правових концепцій і поглядів українських учених другої половини XVIII – початку XIX ст. у контексті їхньої взаємодії з російською, австрійською та світовою державно-правовою думкою.
Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:
1) проаналізувати розвиток історіографії проблеми і з’ясувати ступінь дослідженості теми дисертації;
2) зібрати і систематизувати джерельну базу дослідження, оцінити її достатність для досягнення визначеної мети дослідження;
3) обрати адекватну методологію дослідження;
4) розробити поняттєво-термінологічний апарат дисертації;
5) встановити основні соціально-економічні, політичні та юридичні чинники, що зумовили формування правових концепцій українських учених другої половини XVIII – початку XIX століття;
6) розкрити значення освіченого абсолютизму як історичного явища і провідного напряму політико-правової думки досліджуваного періоду;
7) з’ясувати основний зміст юридичних концепцій українських учених в окреслений період у контексті розвитку правової думки Російської та Австрійської імперій, визначити їхні позитивні і негативні риси.
Об’єкт дослідження – українська суспільна думка другої половини XVIII – початку XIX століття.
Предмет дослідження – розвиток української державно-правової думки другої половини XVIII – початку XIX століття.
Предмет дослідження розглядається в хронологічних рамках, які охоплюють період другої половини XVIII – початку XIX ст. Водночас з метою вивчення причин та передумов тих чи інших досліджуваних явищ у роботі наявні екскурси і до давніших часів.
Територіальні межі дослідження охоплюють історичну територію України, а також російські й австрійські науково-культурні та політичні центри, де працювали автори вітчизняних правових концепцій.
Враховуючи те, що всі українські мислителі досліджуваного періоду розвивали свої ідеї у тісному взаємозв’язку з існуючими тоді концепціями російських, австрійських, а також французьких, американських та інших авторів, у дослідженні вітчизняна державно-правова думка розглядається у взаємозв’язку з цими вченнями.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено сукупність загальнотеоретичних принципів та сучасних підходів і методів наукового пізнання (філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових). Зокрема, у процесі дослідження було використано універсальний діалектичний метод пізнання, логічний метод, методи аналізу та синтезу, а також системний і ретроспективний. Так, використання діалектичного методу пізнання і характерного для нього гносеологічного підходу дало змогу всебічно та об’єктивно пізнати й описати процеси розвитку української державно-правової думки другої половини XVIII – початку XIX ст. як динамічної системи, що перебуває в стані постійного руху, змін і розвитку. Відповідно до закону переходу кількісних змін у якісні розглядається процес переходу від незначних і прихованих, поступових кількісних змін до змін корінних і відкритих – якісних. Застосування логічного методу дало можливість побудови логічно обґрунтованих, аргументованих висновків. За допомогою загальнонаукових методів було здійснене як всебічне дослідження відокремлених складових предмета нашого дослідження (тих чи інших правових ідей, процесів, явищ тощо), так і їх вивчення як певної об’єднаної концептуальної системи.
Використання спеціально-наукових методів зумовлене специфікою предмета дисертаційного дослідження. Були залучені історико-оглядовий, формально-юридичний, порівняльно-правовий, хронологічно-проблемний та інші методи. Всі використані у дослідженні методи й методики орієнтовані на всебічний аналіз обраного предмета дослідження.
Робота ґрунтується на принципах науковості, історизму та об’єктивності. Зокрема об’єктивність висновків зумовлюється орієнтацією дослідження на установлені наукові факти з урахуванням наукового та ціннісного підходів до пізнання.
Сукупність цих методів, принципів і підходів допомогла докладно розглянути розвиток вітчизняної державно-правової думки другої половини XVIII – початку XIX ст., що дало можливість розкрити тему та досягти поставленої мети дисертаційного дослідження.
Докладно методологічні позиції здобувача висвітлюються у підрозділі 1.2 дисертаційного дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що робота є пріоритетним науковим дослідженням процесів розвитку правової думки на українських теренах у другій половині XVIII – на початку XIX століття. Наукова новизна дисертації визначається також уведенням до наукового обігу деяких невідомих або маловідомих архівних даних біографічного характеру, сучасною постановкою проблеми та новим ракурсом вивчення політико-правових процесів в Україні.
Як наслідок у дисертаційному дослідженні:
уперше:
1) виявлено нові характерні риси правових поглядів ряду вчених досліджуваного періоду (Г. С. Сковороди, Я. П. Козельського-депутата, П. Д. Лодія, В. Г. Кукольника) стосовно монархічної форми правління, інституту кріпосного права, походження держави, природного права;
2) визначено структуру розвитку української правової думки в другій половині XVIII – на початку XIX ст., що відбувався в таких галузях і напрямах: а) дослідження в галузі філософії, теорії, енциклопедії права (С. Ю. Десницький, Я. П. Козельський-філософ, Г. С. Сковорода, П. Д. Лодій, В. Г. Кукольник); б) розвиток ідей українського конституціоналізму (П. Д. Лодій, певною мірою – Г. С. Сковорода); в) формування концепцій в окремих галузевих юридичних науках (С. Ю. Десницький – конституційне, кримінальне, цивільне, сімейне право; Я. П. Козельський-філософ – кримінальне право; М. А. Балуґ’янський – фінансове, господарське право, В. Г. Кукольник – цивільне право);
3) доведено, що хоч Я. П. Козельський – депутат Комісії по складанню проекту Нового Уложення 1767 р. і був найактивнішим захисником поневоленого селянства в цій комісії, однак свою позицію він обґрунтовував лише необхідністю уникнення бунтів з їхнього боку, а тому не пропонував скасувати кріпосне право, а, навпаки, прагнув закріпостити селян Малоросії, які на той момент ще були особисто вільними;
4) зроблено висновок про те, що, на думку П. Д. Лодія, державу з метою досягнення суспільної безпеки і благоденства було утворено в результаті суспільного договору вільними, не закріпаченими людьми – так званим умовним суспільством, а природно-правова концепція вченого передбачала визнання більшої ефективності правління обраних правителів, ніж спадкових монархів, доцільність союзів братніх народів, які не пригнічують один одного;
5) зроблено висновок про те, що як офіційну ідеологію освіченого абсолютизму, так і деякі дворянські політико-правові концепції, що зародилися в Санкт-Петербурзі, Москві та Відні, можна вважати «правовою думкою, поширеною на українських землях»;
удосконалено:
1) уявлення про історичні межі періоду освіченого абсолютизму в Російській і Австрійській імперіях, які в Російській імперії охоплюють час від правління Петра I до правління Павла I та Олександра I включно, а в Австрійській імперії – від правління Марії Терезії до смерті Леопольда II;
2) поняттєво-термінологічний апарат досліджень політико-правової думки відповідного періоду, зокрема дефініцію поняття «освічений абсолютизм»;
набули подальшого розвитку:
1) визначення характерних тенденцій розвитку вітчизняної правової думки у другій половині XVIII – на початку XIX століття, до яких здобувачем віднесено плюралізм юридичної думки, визнання природних прав людини, гуманізацію законодавства, розв’язання проблем кріпосного права тощо;
2) твердження про те, що ряд (якщо не більшість) прогресивно налаштованих російських, австрійських та угорських учених були вихідцями з українських земель;
3) твердження про те, що Г. С. Сковорода критикував вади сучасного йому суспільства, такі як хабарництво, формалізм у судах, указував на необхідність реалізації принципу «сродної праці», зокрема і в контексті покращення функціонування механізму державного управління, вважав, що монархія є нежиттєздатною формою правління, хоча і пропагував покору владі монарха;
4) висновок про те, що С. Ю. Десницький, відкидаючи договірну теорію походження держави, зазначав, що суспільство розвивалося за рахунок зміни своїх «станів» і лише в «комерційному стані» стало спроможним утворити державу, а характерними рисами його поглядів було визнання первісності природних прав людини, пропозиції щодо поділу влади між законодавчою, «наказовою», судовою і «громадянською» гілками з відповідним обмеженням влади монарха, протест проти кріпосного права, відстоювання принципів законності, рівного покарання за вчинення однакових злочинів, відповідності тяжкості покарання характеру і складу злочину, протестував проти «лютих» способів виконання страти і застосування ганебних покарань;
5) положення про те, що прогресивний мислитель Я. П. Козельський-філософ ототожнював право і справедливість, критикував кріпосне право, вказував на необхідність знищення феодальних порядків, був прихильником теорії суспільного договору, водночас вважаючи, що будь-яка зі сторін може відмовитися від цього договору, якщо визнає його шкідливим для себе;
6) твердження про те, що послідовник А. Сміта М. А. Балуґ’янський був прихильником освіченого абсолютизму, пропагував принцип законності, вважав, що скасування кріпосного права є необхідним для розвитку сільського господарства як основного джерела доходів держави в ті часи;
7) висновок про те, що В. Г. Кукольник був прибічником теорії природного права, хоча і не вважав його джерелом цивільних (громадянських) законів, а Закон Божий розглядав як частину позитивного закону.
Практичне значення роботи полягає в тому, що здобутки дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого наукового опрацювання проблеми розвитку правових концепцій українських, російських та австрійських мислителів другої половини XVIII – початку XIX ст., використання їхнього позитивного досвіду в процесах сучасного українського державного будівництва та законотворчості; під час викладання курсів з історії вчень про державу та право (історії політичних і правових учень) та підготовки відповідних розділів підручників і навчально-методичних посібників.
Особистий внесок здобувача. Основні наукові результати отримані автором самостійно на основі аналізу наукових публікацій, архівних матеріалів та першоджерел. У працях, опублікованих у співавторстві, автору належить дослідження історичної еволюції ідей вітчизняних мислителів щодо тих чи інших проблем юридичної науки. У разі використання матеріалів інших дослідників зроблено відповідні посилання. Зокрема, індивідуальним внеском дисертанта є вивчення наукової спадщини окремих українських та російських учених (М. А. Балуґ’янського, С. Ю. Десницького, М. В. Ломоносова тощо) у галузі права соціального захисту населення та ранніх джерелах державного права.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Положення і висновки наукового дослідження обговорювались на засіданнях відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України та кафедри теорії та історії держави і права Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. Результати дослідження оприлюднені в доповідях на таких наукових форумах:
XIV Міжнародна історико-правова конференція «Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти» (м. Балаклава, вересень 2005 р., доповідь опублікована); Всеукраїнська конференція: «Влада і суспільство: проблеми взаємодії» (м. Запоріжжя, листопад 2005 р., тези опубліковані); XVI Міжнародна історико-правова конференція «Природа, право і держава: історико-юридичні аспекти» (м. Ялта, вересень 2006 р., доповідь опублікована); XVII Міжнародна історико-правова конференція «Регіональні аспекти історико-правових досліджень» (м. Донецьк – м. Святогорськ, травень–червень 2007 р., доповідь опублікована); ХХІ Міжнародна історико-правова конференція «Категорії, поняття і терміни історико-юридичної науки» (м. Миколаїв, квітень 2009 р., доповідь опублікована); Міжнародна науково-практична конференція «Забезпечення законності та правопорядку в країнах СНД» (м. Воронеж, Російська Федерація, травень 2009 р., тези опубліковані); ХХІІ Міжнародна історико-правова конференція, присвячена пам’яті віце-президента МАІП професора О. В. Тимощука (смт. Миколаївка Автономної Республіки Крим, вересень 2009 р., матеріали друкуються); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин в умовах кризи: практика правозастосування і шляхи її вдосконалення» (м. Суми, червень 2010 р., тези опубліковані); XXIIІ Міжнародна історико-правова конференція «Методологічні проблеми історико-правових досліджень» (м. Алушта, вересень 2010 р., матеріали друкуються); XXIV Міжнародна історико-правова конференція «Наукова спадщина професора В. С. Кульчицького і сучасність» (м. Львів, квітень – травень 2011 р., тези опубліковані).
Основні теоретичні положення та висновки дисертації викладені в 15 наукових публікаціях, зокрема в 6 статтях у провідних фахових наукових виданнях, внесених до відповідних переліків ВАК України [ ; ; ; ; ; ].
Окремі положення дисертації також було апробовано при підготовці підрозділу «Витоки та розвиток ідей соціально-правового захисту» (в співавторстві з Ситником О. М. і Гончаровим А. В.) до колективної монографії Концептуальні засади соціально-правового захисту працівників ОВС України / за ред. Л. М. Князькової. – Донецьк : Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – 152 с. [ ].
Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети, завдань та предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які разом включають вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації – 217 сторінок, з них: основний текст дисертації – 190 сторінок, список використаних джерел – 27 сторінок (301 джерело).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні відповідно до його мети сформульовано найсуттєвіші результати, зроблено теоретичні узагальнення та наведено нове розв’язання наукового завдання – з’ясування історичного досвіду формування та розвитку української державно-правової думки другої половини XVIII – початку XIX ст.
Розв’язання цього актуального наукового завдання дало змогу обґрунтувати такі висновки:
1. Розвиток української державно-правової думки у другій половині XVIII – на початку XIX ст. відбувався фактично в таких галузях і напрямах: 1) філософія, теорія, енциклопедія права (С. Ю. Десницький, Я. П. Козельський-філософ, Г. С. Сковорода, П. Д. Лодій, В. Г. Кукольник); 2) ідеї українського конституціоналізму (П. Д. Лодій, певною мірою – Г. С. Сковорода); 3) концепції в галузях окремих юридичних наук (С. Ю. Десницький – конституційне, кримінальне, цивільне, сімейне право, М. А. Балуґ’янський – фінансове, господарське право, В. Г. Кукольник – цивільне право). На теренах Російської імперії юристи-українці тих часів залишили значний слід, без них російська правова наука не досягла б тих успіхів, які вона мала.
2. Державно-правові концепції вітчизняних учених другої половини XVIII – початку XIX ст. можна умовно поділити на ті, що розвивали офіційну ідеологію, ліберально-дворянські та просвітницькі.
3. Розвиток державно-правових концепцій вітчизняних учених періоду другої половини XVIII – початку XIX ст. відбувався під значним впливом ідей освіченого абсолютизму. Проте ця та інші ідейні течії у зв’язку із вкрай негативною ситуацією, що склалася у сфері науки та освіти на наших землях, розвивалися в доволі складних умовах, що було пов’язано з несприятливим ставленням правлячих кіл до розвитку української науки та освіти.
4. Розвиток освіченого абсолютизму в Росії розпочався за часів Петра I, але досяг розквіту при Катерині II, яка завдяки впливу французького Просвітництва відзначалася ліберальним ідейно-політичним світоглядом і схильністю до активних реформ державно-правової системи в Росії. Протягом правління Павла I та Олександра I в офіційній російській державній доктрині тенденції освіченого абсолютизму зберігали свою чинність. Освічений абсолютизм в Австрійській імперії було сформовано у період правління імператриці Марії Терезії, за часів Йосипа II він досягнув свого апогею і тривав до смерті Леопольда II.
5. Концепція освіченого абсолютизму мала ознаки державної ідеології. Над цією ідеологією як у Росії, так і в Австрії працювало кілька поколінь вітчизняних учених. У Російській імперії така тенденція з’являється за часів Петра I. Проте перші концепції, спрямовані на ідеологічне обґрунтування необмеженої влади освіченого монарха, почали з’являтися в Росії та в Україні набагато раніше. Уперше концепція освіченого абсолютизму в працях вітчизняних учених з’явилася у XVII, остаточно оформилась у другій половині XVIII та існувала до першої чверті XIX ст. Офіційна державна ідеологія розвивалася передусім самими вінценосними персонами: Катериною II, Павлом I, а також духовником Катерини II митрополитом Платоном та іншими авторами.
6. Стосовно проблеми співвідношення права і влади слід зазначити два принципово відмінні ідеологічні напрями: 1) офіційну ідеологію, ліберальні та консервативні дворянські ідеології, що пропагували непорушний абсолютизм царської влади, та пов’язане з цим практичне нехтування правами людини, і 2) протилежну цим поглядам природно-правову концепцію, що ставила право вище за владу в будь-якому її вигляді.
7. Процес розвитку державно-правової думки на українських землях протягом XVIII – на початку XIX ст. позначився появою низки визначних пам’яток політико-правового характеру («Договори й постанови …» П. Орлика, «Історія Русів» тощо). Для України періоду XVIII ст. характерним є завершення становлення української національної правової системи і перші спроби кодифікації права. Утім, наприкінці XVIII ст. унаслідок ліквідації української державності сфера застосування суто українського законодавства дуже звузилася, його поступово витісняло законодавство Російської імперії.
8. Основним ідеологом австрійського освіченого абсолютизму був Й. фон Зонненфельс, який відкидав ідею поділу влади, але, керуючись принципами смітіанства, пропагував скасування кріпосного права. Розробляючи науку поліцейського права, покладав на поліцію завдання досягнення всезагального блага.
9. Серед ідеологів дворянства слід вирізнити М. М. Щербатова і М. І. Паніна. М. М. Щербатов був прихильником раціоналістичного прагматизму, прибічником кріпосного права та супротивником демократії, але водночас – тиранії та деспотії. Ідеальною формою правління вважав обмежену конституційну монархію з поділом влади, був теоретиком парламентаризму. Вважав за необхідне суворо дотримуватись закону в юридичній практиці. М. І. Панін також був противником абсолютизму, пропонував ввести в Росії процедуру контрасигнування, наголошував на реалізації принципу законності, на можливості розірвання «договору» з монархом у разі зловживання ним своїми «службовими повноваженнями». Вважав ідеальною формою правління обмежену монархію, де монарх має очолювати виконавчу владу.
10. Серед концепцій просвітників вирізняються ідеї Г. С. Сковороди, С. Ю. Десницького, братів Я. П. Козельських, О. М. Радищева.
Г. С. Сковорода гостро критикував пороки сучасного йому суспільства, такі як хабарництво, формалізм у судах, указував на необхідність реалізації принципу «сродної праці», в тому числі й у контексті покращення функціонування механізму державного управління; вважав, що монархія є нежиттєздатною формою правління, але при цьому пропагував покору владі монарха.
Правова концепція С. Ю. Десницького ґрунтувалася загалом на матеріалістичних засадах. Він відкидав договірну теорію походження держави, доводячи, що суспільство розвивалося за рахунок зміни своїх «станів», і лише у «комерційному стані» стало здатним утворити державу, але визнавав первісність природних прав людини. С. Ю. Десницький розробив проект поділу влади на законодавчу, «наказову», судову й «громадянську» гілки, намагався певним чином обмежити владу монарха за рахунок сенату. Він був противником кріпосного права та проводив цю ідею через викривлення перекладів праць іноземних учених; пропагував принципи законності, гуманності та справедливості.
Я. П. Козельський-філософ залишався прихильником теорії суспільного договору, але вважав, що будь-яка зі сторін може відмовитися від цього договору, якщо він перестане її влаштовувати. Філософ ототожнював право зі справедливістю, вказував, що закон має ґрунтуватися на праві, а метою держави визнавав суспільне благо, тобто захист прав своїх підданих. Мислитель критикував кріпосне право, обґрунтовував необхідність знищення феодальних порядків.
Його рідний брат і тезка Я. П. Козельський – депутат Комісії по складанню проекту Нового Уложення був найактивнішим захисником поневоленого селянства в цій комісії з метою уникнення бунтів з їхнього боку. Депутат не пропонував скасувати кріпосне право, а, навпаки, прагнув закріпостити на той момент ще особисто вільних селян Малоросії.
О. М. Радищев, погоджуючись із теорією суспільного договору, вважав, що цей договір мав передбачати захист суверенітету народу, який не міг добровільно погодитися на кріпосний стан для себе. Мислитель указував, що всі закони мають ґрунтуватися тільки на праві, а кріпосництво необхідно ліквідувати, навіть за допомогою силових методів.
11. Серед представників монархічної ідеології слід виділити концепції М. М. Сперанського та М. М. Карамзіна. Особливу роль у розвитку державно-правової думки в період початку XIX ст. відіграла реформаторська діяльність М. М. Сперанського, який сформував план реформування державно-правової системи. Цей проект передбачав уведення політичних і громадянських свобод (за нерівності станів) і певне обмеження самодержавної влади імператора. У його основі був закладений принцип поділу влади. Проект означав перетворення самодержавної монархії на конституційну. Імператор схвалив його, але прийняти загалом не наважився. Реалізовані були лише деякі задуми. М. М. Карамзін був противником поділу влади, реформ управління. Підтримуючи самодержавство, він «залишався республіканцем у душі». Консервативний характер політико-правової концепції М. М. Карамзіна зумовлював його негативне ставлення до скасування кріпосного права. При цьому, як і М. М. Сперанський, він вважав, що процвітання Російської імперії можливе лише за умови реалізації принципу законності.
12. Серед концепцій представників вітчизняного Просвітництва початку XIX ст. слід вирізнити вчення «закарпатської трійці».
М. А. Балуґ’янський, підтримуючи економічну концепцію смітіанства, вважав, що скасування кріпосного права необхідне для розвитку сільського господарства як основного джерела доходів держави в ті часи. Він пропагував принцип законності, але при цьому залишався прихильником освіченого абсолютизму.
П. Д. Лодій вважав, що державу було утворено в результаті суспільного договору вільним «умовним суспільством», яке саме утворилося з розрощених сімей. Кріпосний стан не відповідає природним правам людини. Держава і громадянське суспільство для П. Д. Лодія – тотожні поняття. Мета держави – суспільна безпека і благоденство. Правління обраного народом правителя (або колегіального органу вищої влади) ефективніше, ніж спадкова монархія, пригнічення ж одним народом іншого протиправне. Доцільними є союзи братських народів за умови не пригнічення ними один одного. Учений також указував на необхідність гарантій соціального захисту населення.
В. Г. Кукольник розробляв проблеми цивільного права, в тому числі – розмежування понять власності й володіння. Професор був прибічником теорії природного права, але не вважав його джерелом цивільних законів, а Закон Божий розглядав як частину позитивного закону.
13. Росіянин за походженням, П. І. Пестель на Україні підготував конституційний проект «Руська правда», що передбачав докорінну зміну державного і суспільного устрою Російської імперії, знищення монархії та ліквідацію кріпосного права.
14. Коли прогресивна державно-правова думка українських просвітителів не знайшла достатніх можливостей для розвитку на суто українській території, її було перенесено на російські, австрійські та угорські землі. Водночас офіційна ідеологія освіченого абсолютизму, як і дворянські політико-правові концепції, що зародилися саме в Санкт-Петербурзі, Москві та Відні, поширювалася і на українські землі в складі відповідних імперій. Так, як відомо, з 1797 р. у Східній Галичині набув чинності кримінальний кодекс, проект якого підготував Й. фон Зонненфельс. Загальноімперське законодавство, що базувалося на власних переконаннях Катерини II, тією чи іншою мірою відображених як у самих її законах, так і в «Наказі…», поступово поширювалося і на «малоросійські» землі. Отже, незважаючи на те, що автори цих концепцій жили і працювали далеко за межами України, ми можемо сміливо називати їх «державно-правовою думкою на українських землях».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Грушевский М. С. Иллюстрированная история Украины / Грушевский М. С. — М. : Сварог и К, 2001. – 556 с.
. Олейников В. В. Співвідношення влади та права в ученнях українських і російських мислителів періоду станово-представницької монархії / В. В. Олейников // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 26–31.
. Олейников В. В. Питання обмеження влади та скасування кріпацтва в працях С. Ю. Десницького / В. В. Олейников // Держава і право. – 2005. – № 29. – С. 146–152.
. Олейников В. В. Проблема кріпацтва у «Судженні про становище кріпосних селян…» депутата Я. П. Козельського / В. В. Олейников // Вісник Донецького національного університету. – 2008. – № 2. – С. 493–497. – (Серія В : Економіка і право).
. Олейников В. В. Теоретико-правові погляди В. Г. Кукольника / В. В. Олейников // Вісник Донецького національного університету. – 2009. – № 2. – С. 366–368. – (Серія В : Економіка і право).
. Новгородський О. М. Питання пріоритетності права в працях прогресивних вітчизняних вчених періоду XVIII – початку XIX століття / О. М. Новгородський, В. В. Олейников // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 3, ч. 2. – С. 16–23. – (Спецвипуск).
. Олейников В. В. Формування вічизняної юридичної думки в галузі соціального захисту населення (XI – початок XIX ст.) / В. В. Олейников, А. В. Гончаров // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 11. – С. 126–129.
. Ситник О. М., Гончаров А. В., Олейников В. В. Витоки та розвиток ідей соціально-правового захисту // Концептуальні засади соціально-правового захисту працівників ОВС України : [монографія] / [Л. М. Князькова, П. І. Павленко, А. В. Гончаров, О. М. Ситник, В. В. Олейников та ін.] ; за ред. Л. М. Князькової. – Донецьк : Донецький юрид. ін.-т Луганського держ. ун-ту внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – С. 26–41.
. . Скакун О. Ф. Прогресивна політико-правова думка в Україні (IX ст. – 1917 р.) / Скакун О. Ф. – К. : НМК ВО, 1990. – 88 с.
. Куприц Н. Я. Из истории государственно-правовой мысли дореволюционной России (XIX в.) / Куприц Н. Я. – М. : Изд-во МГУ, 1980. – 168 с.
. История философской мысли в Московском университете / под ред. И. Я. Щипанова. – 264 с.
. Азаркин Н. М. История юридической мысли России / Азаркин Н. М. – М. : Юрид. лит., 1999. – 526 с.
. Грацианский П. С. Политическая и правовая мысль России второй половины XVIII в. / Грацианский П. С. – М. : Наука, 1984. – 254 с.
. Бак И. С. Антифеодальные экономические учения в России второй половины XVIII века / Бак И. С. – М. : Соцэкономгиз, 1958 – 124 с.
. История политических и правових учений / под ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма ; Инфра–М, 1999. – 736 с.
. История политических и правовых учений / под ред. О. Э. Лейста. – М. : Зерцало, 1999. – 688 с.
. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень / Ф. П. Шульженко, Т. Г. Андрусяк. – К. : Юрінком Інтер, 1999. — 304 с.
. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень / Шульженко Ф. П. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 464 с.
. Демиденко Г. Г. Історія вчень про право і державу / Демиденко Г. Г. – Х. : Консум, 2007. – 432 с.
. Крестовська Н. М. Історія вчень про державу і право : навч. посіб. / Н. М. Крестовська, О. Ф. Цвіркун. – Х. : Одіссей, 2008. – 464 с.
. Зеленогорский Ф. А. Философия Г. С. Сковороды, украинского философа XVIII столетия / Ф. А. Зеленогорский // Вопросы философии и психологии. – 1894, № 23 (3). – С. 57–67 ; № 24 (4). – С. 41–48.
. Кальве де Густав Г. Сковорода, украинский філософ / Кальве де Густав Г., Н. Вернет // Украинский вестник ; ч. VI. – Харьков, 1817. – С. 35–45.
. Краснюк М. Религиозно-философские воззрения Г. С. Сковороды / М. Краснюк // Вера и разум. – Х. : Харьковская духовная семинария, 1901. – Т. 2, ч. 2. – Авг. – С. 132–152 ; сент. – С. 217–236 ; окт. – С. 365–382 ; ноябр. – С. 401–420.
. Стеллецкий Н. Странствующий украинский философ Григорий Саввич Сковорода / Н. Стеллецкий // Труды Киевской духовной академии. – 1894. – Т. 2, № VII. – С. 18–23 ; № VIII. – С. 20–27.
. Хаждеу О. Ф. Григорий Варсава Сковорода. Историко-критический очерк / О. Ф. Хаждеу // Телескоп ; ч. XXVI. – 1835. – № 5. – С. 38–52 ; № 6. – С. 41–49.
. Ефименко А. Я. Философ из народа. Личность Г. С. Сковороды как мыслителя. / А. Я. Ефименко // Южная Русь. Очерки. Исследования и заметки. – СПб. : Издание общества им. Т. Г. Шевченко, 1905. – 250 с.
. Эрн В. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение / Эрн В. – М. : Путь, 1912. – 348 с.
. Багалей Д. И. Григорий Саввич Сковорода / Багалей Д. И. – Х., Типогр. Губернского Правления, 1896. – 16 с.
. Багалей Д. И. Г. С. Сковорода и Л. Н. Толстой. Историческая параллель / Багалей Д. И. – Х., Типогр. М. Зильберберг и сыновья, 1911. – 8 с.
. Багалій Д. І. Український мандрівний філософ Григорій Сковорода / Багалій Д. І. – К. : Орій, 1992. – 472 с.
. Хоткевич Г. М. Григорій Савич Сковорода (український філософ): короткий його життєпис і вибрані місця з творів та листів: З нагоди 125-літньої річниці з дня смерті / Хоткевич Г. М. ; за ред. Д. І. Багалія ; Культ. іст. бібліотека. Гуманіт.-літ. асоціація Г. Сковороди. – Х. : Глас, 1997. – 127 с.
. Скитский Б. В. Социальная философия Г.С. Сковороды / Скитский Б. В. ; Горский пед. ин-т. – Владикавказ : Сердало, 1930. – 30 с.
. Билыч Т. А. Г. С. Сковорода – выдающийся украинский философ XVIII века / Билыч Т. А. – К. : Изд-во Киев. гос. ун-та им. Т. Г. Шевченко, 1953. – 39 с.
. Білич Т. А. Світогляд Г. С. Сковороди / Білич Т. А. – К. : Вид-во Київ. держ. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка, 1957. – 112 с.
. Редько М. П. Світогляд Г. С. Сковороди / Редько М. П. – Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1967. – 264 с.
. Редько М. П. Видатний філософ-гуманіст (до 250-річчя з дня народження Г. С. Сковороди [1722–1794]) / Редько М. П. – К., 1972. – 48 с.
. Шаблиовский Е. С. Г. С. Сковорода (к 250-летию со дня рождения украинского мыслителя и поэта) / Шаблиовский Е. С. – М. : Знание, 1972. – 40 с.
. Махновець Л. Є. Григорій Сковорода. Біографія / Махновець Л. Є. – К. : Наук. думка, 1972. – 255 с.
. Лошиц Ю. М. Сковорода / ошиц Ю. М. – М. : Молодая гвардия, 1972. – 223 с.
. Головаха І. П. Філософ-гуманіст Г. С. Сковорода / І. П. Головаха, І. П. Стогній. – К. : Політвидав України. 1972. – 76 с.
. Табачников И. А. Григорий Сковорода / Табачников И. А. – М. : Мысль, 1972. – 207 с.
. Білодід І. К. Видатний український філософ-демократ, просвітитель, поет Г. С. Сковорода (До 250-річчя з дня народження) / І. К. Білодід // Вісник АН УРСР. – 1972. – № 11/72. – С. 76–88.
. Сокуренко В. Г. Природноправова теорія Г. С. Сковороди / В. Г. Сокуренко // Вісник Львівського університету. – 1973. – С. 3–9. – (Серія : юридична).
. Поліщук Ф. М. Григорій Сковорода. Життя і творчість / Поліщук Ф. М. – К. : Дніпро, 1978. – 262 с.
. Іваньо І. В. Філософія і стиль мислення Г. Сковороди / Іваньо І. В. – К. : Наук. думка, 1983. – 270 с.
. Жижченко В. П. Порівняльний аналіз поглядів Г. С. Сковороди і Р. Оуена на працю / В. П. Жижченко // Філософська думка. – 1987. – № 3. – С. 79–84.
. Возняк М. С. Грицько Сковорода славний український мудрець (1722–1794) / Возняк М. С. – Львів : Друк. «Діло», 1922. – 24 с.
. Котович А. Г. С. Сковорода, український філософ XVIII ст. / Котович А. Г. – Львів : Молода Україна, 1924. – 48 с.
. Сковородинівські читання : Харків. сковородинівські читання, присвячені
270-річчю з дня народження Григорія Савича Сковороди, 24–25 листоп. 1992 р. : тези доп. – Х. : ХДУ, 1992. – 190 с.
. Філософські пошуки : [часопис] / Всеукр. асоціація філософ. спілок ; Львів. філософ. спілка «Cogito» ; Ін-т філософії, логіки і соціології. – Львів ; Одеса : Cogito : Центр Європи, 1997. – 396 с.
. Скакун О. Ф. Питання держави і права в філософії Г. С. Сковороди / Скакун О. Ф. // Право України. – 1995. – № 2. – С. 49–51.
. Предко О. І. Г. С. Сковорода про психолого-етичний потенціал релігійності / О. І. Предко // Наука, релігія, суспільство. – 2003. – № 3. – С. 32–37.
. Стадниченко В. Я. Іду за Сковородою: Сповідь у любові до вчителя / Стадниченко В. Я. – К. : Криниця, 2002. – 173 с.
. Ушкалов Л. В. Нариси з філософії Григорія Сковороди / Л. В. Ушкалов, О. В. Марченко. – Х. : Основа, 1993. – 151 с.
. Ушкалов Л. В. Григорій Сковорода та антична культура / Ушкалов Л. В. – Х. : Знання, 1997. – 180 с.
. Малинов А. В. Философские взгляды Григория Сковороды / Малинов А. В. – СПб. : ФКИЦ, 1998. – 123 с.
. Марченко О. В. Философия Г. С. Сковороды и русская философская мысль XIX–XX вв. : автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра филос. наук : спец. 09.00.03 / О. В. Марченко. – М. : РГГУ, 2007. – 36 c.
. Глоба Т. А. Философская мысль в России во II половине XVIII века (Г. С. Сковорода и Я.П. Козельский) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.03 / Т. А. Глоба. – Мурманск : Мурманский ГТУ, 2009. – 23 с.
. Чижевський Д. І. Філософія Г. С. Сковороди / Чижевський Д. І. ; підг. до тексту та перед. слово Л.В. Ушкалов. – Х. : Прапор, 2004. – 270 с.
. Tschizewsky D. Skoworoda, ein ukrainischer Philosoph (1722–1794). Der russische Gedanke : Bd. V / Tschizewsky D. ; F. Cohen. – Bonn, 1930, – 125 S.
. Клепатський П. Український мандрівний філософ Г. С. Сковорода / Клепатський П. – Кам’янець на Поділлі : Укр. вид-во в Катеринославі, 1920. – 32 с.
. Удод Г. Г. С. Сковорода і православна церква / Удод Г. – Вінніпег ; Саскатун : [Б. в.], 1971. – 47 с.
. Шаян В. Григорій Сковорода – лицар святої борні / Шаян В. (Володимир). – Лондон ; Торонто : [Б. в.], 1973. – 111 с.
. Mircuk I. G. Skoworoda / I. Mircuk // Zeitschrift für slavische Philologie. – 1927. – V. – S. 18–37.
. Oljantschin D. H. Skoworoda. Der ukrainische Philosoph des XVIII Jahrhunderts / Oljantschin D. – Berlin-Kцnigsberg, 1928. – 48 s.
. Arsenjew N. Skoworoda / Arsenjew N. – Königsberg : Kyrios, 1936. – H. I. – S. 12–31.
. Jastrzкbiec-Kozіowski Cz. Grzegorz Skoworoda, mysliciel ukraiсski / Cz. Jastrzкbiec-Kozіowski // Problemy Europy wschodniej. – Warszawa, 1939. – № 2. – S. 56–68.
. Ионеску-Нишков Тр. Григорий Сковорода и философские работы Александра Хаждэу / Тр. Ионеску-Нишков // Romanoslavica ; II : Доклады, сообщения и статьи в честь IV междунар. съезда славистов в Москве. – Bukuresti, 1959. – С. 58–74.
. Попов В. Н. Наука русского гражданского права в первое столетие ее существования / В. Н. Попов // Труды цивилистического студенческого кружка при университете св. Владимира. – 1916. – Вып. 2. – С. 16–27.
. Фельдштейн Г. С. Главные течения в истории науки уголовного права в России / Фельдштейн Г. С. – М. : Зерцало, 2003. – 542 с.
. Коркунов Н. М. С. Е. Десницкий – первый русский профессор права / Н. М. Коркунов // Журнал Министерства Юстиции. – М. : Типогр.Правительствующего Сената, 1894. – 31 с.
. Коркунов Н. М. История философии права : пособие к лекциям / Коркунов Н. М. – 6-е изд. – СПб. : Типогр. М. М. Стасюлевича, 1915. – 508 c.
. Сыромятников Б. И. С. Е. Десницкий – основатель науки русского правоведения / Б. И. Сыромятников // Известия Академии наук СССР, отделение экономики и права. – 1945. – № 3. – С. 33–40.
. Загряцков М. Д. Общественно-политические взгляды С. Е. Десницкого / М. Д. Загряцков // Вопросы истории. – 1949. – № 7. – С. 101–112.
. Покровский С. А. Политические и правовые взгляды С. Е. Десницкого / Покровский С. А. – М. : Гос. изд-во юрид. литературы, 1955. – 168 с.
. Покровский В. С. История русской политической мысли : конспект лекций ; вып. 2 / Покровский В. С. – М. : Гос. изд-во юрид. литературы, 1952. – 87 с.
. Бак И. С. С. Е. Десницкий – выдающийся русский социолог / И. С. Бак // Вопросы философии. – 1955. – № 1. – с. 18–28.
. Белявский М. Т. Семен Десницкий и новые документы о его деятельности / М. Т. Белявский // Вестник Московского университета. – 1969. – № 4. – С. 61–74.
. Браун А. С. Е. Десницкий и И. А. Третьяков в Глазговском университете (1761–1767) / А. Браун // Вестник Московского университета. – 1969. – № 4. – С. 75–88.
. Brown A. H. S. E. Desnitsky, Adam Smith and the Nakaz of Catherin II / Brown A. H. – Oxford : Slavonic papers, 1974. – V. VIII. – S. 18–25.
. Brown A. H. Adam Smith’s First Russian Followers / A. H. Brown // Essays on Adam Smith. – Oxford : University Press, 1975. – S. 75–84.
. Грацианский П. С. Десницкий / Грацианский П. С. – М. : Юрид. литература, 1978. – 112 с.
. Мірошниченко М. І. Історія вчень про державу та право / М. І. Мірошниченко, В. І. Мірошниченко. – К. : Атіка, 2004. – 224 с.
. Мироненко О. М. Десницький Семен Юхимович / О. М. Мироненко // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. : Укр. енцикл., 1999. – Т. 2: – С. 165–166.
. Тарахонич Т. І. Десницький Семен Юхимович / Т. І. Тарахонич // Антологія української юридичної думки : в 8 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К. : Юрид. книга, 2002.
Т. 1 : Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / [упоряд. : В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко]. – С. 55–57.
. Мерникова Н. Семен Ефимович Десницкий – патриарх российской правоведческой профессуры [Электронный ресурс] / Н. Мерникова // Управление персоналом. – 2000. – № 7. – Режим доступа :
http://www.begin.ru/db/hrm/DF0549F43B8158EBC3256AAB00420EF5/category.html.
. Хорошилова Л. Б. Джентльмен из Нежина или кто был первым англоманом в России? [Электронный ресурс] / Хорошилова Л. Б. – Режим доступа :
http://www.tellur.ru/~historia/archive/05/anglom~1.htm .
. Cairns J. W. John Millar, Ivan Andreyevich Tret’yakov and Semyon Efimovich Desnitsky: a legal education in Scotland, 1761–1767 [Electronic resource] / J. W. Cairns. – Аccess mode : http://ideashistory.org.ru/pdfs/Cairns.pdf .
. Столпянский П. Один из незаметных деятелей екатерининской эпохи Яков Павлович Козельский / П. Столпянский // Русская старина. – 1906. – № 12. – С. 565–584.
. Козельский Яков Павлович // Русский биографический словарь А. А. Половцева ; Т. : Кнаппе-Кюхельбекер. – СПб. : 1903. – С. 38.
. Бак И. С. Я. П. Козельський (философские, общественно-политические и экономические воззрения) / Бак И. С. // Вопросы истории. – 1947. – № 1. – С. 544–552.
. Папаригопуло С. В. О двух Я. П. Козельских / С. В. Папаригопуло // Вопросы истории. – 1954. – № 8. – С. 109–112.
. Коробкина О. К биографии Якова Козельского / О. Коробкина // Ученые записки ЛГУ. – 1955. – Вып. 25., № 200. – С. 192–204. – (Серия филологических наук).
. Коган И. Я. Свободомыслие Я. П. Козельского / И. Я. Коган // Вопросы истории, религии и атеизма. – М., 1950. – С. 153–185.
. Коган И. Я. Просветитель XVIII века Я. П. Козельский / Коган И. Я. – М. :
Изд-во АН СССР, 1958. – 188 с.
. Дмитриченко В. С. Суспільно-політичні погляди Я. П. Козельського / Дмитриченко В. С. – К. : Вид-во Київ. держ. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка, 1957. – 68 с.
. Кулябко Е. С. Замечательные питомцы академического университета / Кулябко Е. С. – Л. : Наука, 1977. – 232 с.
. Федякин А. В. Яков Павлович Козельский / Федякин А. В. // Вестник Московского университета. – 2003. – № 1. – С. 89–97. – (Сер. 12 : Политические науки).
Байцура Т. Закарпатоукраинская интеллигенция в России в первой половине XIX века / Байцура Т. – Пряшев, 1971. – 372 с.
. Баранов П. И. М. А. Балудянский (1769–1847). Библиографический очерк / Баранов П. И. – СПб. : [Б. и.], 1882. – 26 с.
. Коркунов Н. М. М. А. Балугьянский. Проект судебного устройства 1828 г. / Коркунов Н. М. – СПб. : [Б. и.], 1885. – 34 с.
. Косачевская Е. М. Михаил Андреевич Балугьянский и Петербургский университет первой четверти XIX века / Косачевская Е. М. – Л. : Изд-во Ленинград.
ун-та, 1971. – 272 с.
. Фатеев А. Н. Академическая и государственная деятельность М. А. Балугьянского (Балудянского) в России / Фатеев А. Н. – Ужгород : Типогр. «Школьной помощи», 1931. – 64 с.
. Голубка С. М. «Економічна система» М. А. Балуґ’янського / Голубка С. М. – Львів : Світ, 1998. – 229 с.
. Fedor M. (Martin) Michail Andrejevic Balugjanskij / M. (Martin) Fedor // Prispevky k medzislovanskin vztanom ceskoslovenskych dejirach : Slovanske Studie III. –Bratislava : SAV, 1960. – S. 12–18.
. Tardy L. Balugyаnsky Mihаly / Tardy L. – Budapest : Akadеmiai Kiadу, 1954. – 256 m.
. Возняк М. До характеристики Петра Лодія. Кн. 1 / Возняк М. – ЗНТШ, 1913.– 56 c.
. Зверев В. М. Петр Дмитриевич Лодий (к истории его жизни и характеристике мировоззрения) / В. М. Зверев // Бюллетень студенческого научного общества ЛГУ. – 1959. – Вып. II. – С. 28–41.
. Зверев В. М. Гносеологические взгляды П. Д. Лодия / В. М. Зверев // Вестник Ленинградского университета. – 1964. – № 17. – С. 97–107. – (Серия : экономика, философия, право).
. Блюменфельдъ Г. Ф. Изъ исторіи русской цивилистики до Свода Законовъ: В. Г. Кукольникъ / Блюменфельдъ Г. Ф. – СПб. : Типогр. т-ва «Общественная польза», 1913. – 49 с.
. Байцура Т. Василь Кукольник і його місце в розвитку освіти в Росії / Байцура Т. – Дукля : 1969. – № 5. – С. 55–67.
. Сковорода Г. С. // Твори : в 2 т. – К. : Вид-во АН УРСР, 1961. – Т. 1. – 640 с.
. Сковорода Г. С. // Твори : в 2 т. – К. : Вид-во АН УРСР, 1961. – Т. 2. – 624 с.
. Юридические произведения прогрессивных русских мыслителей. Вторая половина XVIII века / под ред. С. А. Покровского. – М. : Гос. изд-во юрид. литературы, 1959. – Т. 1. – 638 с.
. Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века / под ред. И. Я. Щипанова. – М. : Гос. изд-во полит. литературы, 1952. – Т. 1. – 700 с.
. Дильтей Ф. Г. Начальные основания вексельного права, а особливо российского купно и швецкого: С прибавлением разных российских указов и с двумя диссертациями, к сему принадлежащими, для употребления в московском юридическом факультете / Дильтей Ф. Г. ; [cост. : Ф. Г. Дильтей]. – Владимир : Типогр. Губерн. правления, 1801. – 420 с.
. Блакстон У. Истолкование английских законов. Кн. I / Блакстон У. – М. : Типогр. Н. И. Новикова, 1780. – 346 с.
. Блакстон У. Истолкование английских законов. Кн. II. / Блакстон У. – М. : Типогр. Н. И. Новикова, 1781. – 338 с.
. Блакстон У. Истолкование английских законов. Кн. III. / Блакстон У. М. : Типогр. Н. И. Новикова, 1782. – 354 с.
. Боуден Т. Наставник земледельческий Или Краткое аглинскаго хлебопашества показание в приуготовлении земли новым способом под хлеб, в посеве, и удобрении разнаго хлеба разным образом, в поправлении сенокосных трав, с описанием различных их питательных свойств для скота, в содержании лугов и паств по новому употреблению пахотныя земли под сено, со многими к тому принадлежащими начертанными орудиями и поправлениями, каковыми вся сия книжка наполнена И издана на аглинском языке Томасом Боуденом славным земледельцем в провинции Кент А переведена на российской язык и притом из наилучших аглинских о земледелии писателей приумножена и пополнена профессором Семеном Десницким / Боуден Т. – М. : Унив. тип., у Н.Новикова, 1780. – 438 с.
. Медем М. М. Мои воспоминания об отце моем М. А. Балугьянском / М. М. Медем // Русский архив. – 1885. – Т. 3. – С. 410–435.
. Юркевич П. Історія філософії права : Філософія права : Філософський щоденник / Юркевич П. ; пер. з рос. – К. : Ред. журн. «Український світ», 1999. – 756 с.
. Перетц В. Феодальна Україна-Русь ХІ–ХІІІ вв. / В. Перетц // Золоте слово : хрестоматія : в 2 кн. ; кн. 2. – К. : Аконіт, 2002. – С. 13–30.
. Кант И. Ответ на вопрос: что такое просвещение / Кант И. ; пер. Ц. Г. Арзаканьяна // Сочинения : в 6 т. ; т. 6. – М. : Мысль, 1966. – С. 25–35.
. Ленин В. И. От какого наследства мы отказываемся? / Ленин В. И. // Полн. собр. соч. – М. : Гос. изд-во полит. литературы, 1958. – Т. 2. – С. 507–550.
. Цапина О.А. Православное просвещение – оксюморон или историческая реальность? / О. А. Цапина // Европейское просвещение и цивилизация в России / отв. ред. С. Я. Карп, С. А. Мезин. – М. : Наука, 2004. – С. 301–313.
. Берков П. Н. Основные вопросы изучения русского просветительства / П. Н. Берков // Проблемы русского просвещения в литературе XVIII в. – М. ; Л. :
Изд-во АН СССР, 1961. – С. 5–77.
. Олейников В. В. Співвідношення понять «Просвітництво» і «просвітительство» в контексті вчень вітчизняних мислителів періоду освіченого абсолютизму / В. В. Олейников // Поняття, терміни і категорії історико-правової науки : XXI Міжнар. історико-правова конф., 23–26 квіт. 2009 р., м. Миколаїв : матеріали конф. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – С. 219–226.
. Омельченко І. К. Кріпосне право / І. К. Омельченко // Юридична енциклопедія : в 6 т. ; т. 3 / редкол. : Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. : Укр. енцикл., 2003. – С. 419–420.
. Січинський В. Ю. Чужинці про Україну / Січинський В. Ю. – К. : Довіра, 1992. – 256 с.
. Дмитриев М. В. Вступительная статья / Дмитриев М. В., Старостина И. П., Хорошкевич А. Л. // Михалон Литвин О нравах татар, литовцев и москвитян / пер. В. И. Матузовой ; отв. ред. А. Л. Хорошкевич. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 151 с.
. Шерер Ж Б. Літопис Малоросії, або історія козаків-запорожців та козаків України, або Малоросії / Шерер Ж Б. : пер. з франц. – К. : Укр. письменник, 1994. – 311 с.
. Боплан Г. Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн / Боплан Г. Л. де. ; пер. з франц. – К. : Наук. думка ; Кембрідж : Укр. наук. ін-т, 1990. – 256 с.
. Пірко В. Заселення степової України в XVI–XVIII ст. / Пірко В. – Донецьк : Укр. культуролог. центр, 1998. – 124 с.
. Яворницький Д. І. Твори : у 20 т. ; т. 1 / Яворницький Д. І. – К. ; Запоріжжя : Тандем-У, 2004. – 520 с.
. Архів Коша Нової Запорозької Січі : корпус документів 1734–1775 рр. Т. 2 / за ред. П. С. Соханя. – К. : Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2000. – 751 с.
. Архів Коша Нової Запорозької Січі : корпус документів 1734–1775 рр. Т. 1 / за ред. П. С. Соханя. – К. : Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 1998. – 696 с.
. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. Т. 1 / Яворницький Д. І. – К. : Наук. думка, 1990. – 562 с.
. Яворницький Д. І. Твори : у 20 т. ; т. 2 / Яворницький Д. І. – К. ; Запоріжжя : Тандем-У, 2005. – 384 с.
. Слабченко М. Є. Соціяльно-правова організація Січи Запорозької / М. Є. Слабченко // Антологія української юридичної думки : в 6 т. / за ред. Ю. С. Шемшученка та ін.
Т. 3 : Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / [упоряд. : І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, О. О. Самойленко ; відп. ред. І. Б. Усенко]. – К. : Юрид. книга, 2003. – С. 239–271.
. Сенютович-Бережний В. Козацтво та боротьба старшини-шляхти на Гетьманщині за визнання за нею російським урядом прав дворянства / Сенютович- В. Бережний // Український історик. – 1973. – Т. 39–40, № 3–4. – С. 133–141.
. Окиншевич Л. О. Центральні установи України-Гетьманщини XVII–XVIII ст. / Л. О. Окиншевич // Антологія української юридичної думки : в 6 т. / за ред. Ю. С. Шемшученка та ін.
Т. 3 : Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / [упоряд. : І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, О. О. Самойленко] ; відп. ред. І. Б. Усенко. – К. : Юрид. книга, 2003. – С. 416–450.
. Горобець В. Неіснуюча дилема Кирила Розумовського. Президент Російської академії наук чи гетьман України? / В. Горобець // Дві Русі. – К. : Факт, 2003. – С. 116–121.
. Міллер Д. П. Очерки из истории и юридического быта старой Малоросии / Д. П. Міллер // Антологія української юридичної думки : у 6 т. / за ред. Ю. С. Шемшученка та ін.
Т. 3 : Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / [упоряд. : І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, О. О. Самойленко] ; відп. ред. І. Б. Усенко. – К. : Юрид. книга, 2003. – С. 80–106.
. Бантиш-Каменський Д. Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетьманства / Бантиш-Каменський Д. Н. – К. : Час, 1993. – 656 с.
. Маркевич М. Історія Малоросії / Маркевич М. ; відп. ред. і автор передм. Ю. С. Шемшученко. – К. : Ін Юре, 2003. – 664 с.
. Історія українського козацтва : Нариси : у 2 т. / за ред. В А. Смолія. – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – Т. 2. – 724 с.
. Василенко М. П. Матеріяли до історії українського права / Василенко М. П. // Антологія української юридичної думки : в 6 т. / за ред. Ю. С. Шемшученка та ін.
Т. 3 : Історія держави і права України : козацько-гетьманська доба / [упоряд. : І. Б.Усенко, Т. І. Бондарук, О. О. Самойленко] ; відп. ред. І. Б. Усенко. – К. : Юрид. книга, 2003. – С. 114–193.
. Беккер С. Миф о русском дворянстве: Дворянство и привилегии последнего периода / Беккер С. ; пер. с анг. – М. : Новое лит. обозрение, 2004. – 344 с.
. Топографічний опис Малоросійської губернії 1798–1800 років // Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст. – К. : Наук. думка, 1997. – 325 с.
. Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини ХІХ ст.) / Марченко М. І. – К. : Вид-во КДУ, 1959. – 259 с.
. Злупко С. М. Економічна історія України / Злупко С. М. – К. : Знання, 2006. – 367 с.
. Сендюков І. «Українська політика» Катерини ІІ / Сендюков І. // Дві Русі. – К. : Факт, 2003. – С. 130–136.
. Еварницький Д. І. Запорожжя в залишках старовини і переказах народу ; ч. 1; 2 / Еварницький Д. І. – К. : Веселка, 1995. – 447 с.
. Васильев А В. Законодательство и правовая система дореволюционной России / Васильев А В. ; под ред. С. А. Комарова. – СПб. : Питер, 2004. – 224 с.
. Темко Г. Д. Третій Рим: імперія проти України. Історико-політичний нарис / Темко Г. Д. – К. : Міжнар. аґенція «ВееZone», 2004. – 352 с.
. Правовий звичай як джерело українського права (XI–XIX ст.) / за ред. І. Б. Усенка. – К. : Наук. думка, 2006. – 280 с.
. Фріс П. Л. Нарис історії кримінально-правової політики України : [монографія] / Фріс П. Л. – К. : АТІКА, 2005. – 124 с.
. Олейников В. В. Государственное управление на украинских землях в составе Российской империи второй половины XVIII века в контексте идеологии просвещенного абсолютизма / В. В. Олейников, А. В. Гончаров // Обеспечение законности и правопорядка в странах СНГ : Междунар. науч.-практ. конф. ; сб. материалов. – Воронеж : Воронеж. ин-т МВД России, 2009. – С. 225–229. – (Ч. 1 : Юридические науки.).
. Шевчук В. О. Національна ідея в Україні, зокрема національно-визвольна та її подвижники : істор. нарис / Шевчук В. О. – К. : МАУП, 2007. – 272 с.
. Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин / Голубенко П. – К. : Дніпро, 1993. – 447 с.
. Мельничук Г. Народ – «донор»? «Найсвітліший князь» Олександр Безбородько – «права рука» Катерини ІІ / Г. Мельничук // Дві Русі. – К. : Факт, 2003. – С. 145–151.
. Трофанчук Г. І. Історія держави та права України : навч. посіб. / Трофанчук Г. І. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 384 с.
. Бердяев Н. А. Русская идея. Основные проблемы русской мысли ХІХ века и начала ХХ века / Н. А. Бердяев // О РОССИИ и русской философской культуре. – М. : Наука, 1990. – С. 43–271.
. Баландин Р. К. Святые и подвижники православия / Баландин Р. К. – М. : АСТ : Астрель : Хранитель, 2007. – 382 с.
. Гумилев Л. От Руси к России / Гумилев Л. – М. : АСТ, 2003. – 392 с.
. Золотухина Н. М. Политико-правовые учения в России в XV – первой половине XVI в. / Н. М. Золотухина // История политических и правовых учений / под ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма–Инфра.М, 1999. – С. 197–201.
. Томсинов В. А. Политическая и правовая мысль Московсого государства / В. А. Томсинов // История политических и правовых учений / под ред. О. Лейста. – М. : Зерцало, 1999. – С. 128–184.
. Колосов В. А. Геополитика и политическая география / В. А. Колосов, Н. С. Мироненко. – М. : Аспект Пресс, 2005. – 479 с.
. Левицкий С. А. Очерки по истории русской философии. Т. 1 / Левицкий С. А. – М. : Канон, 1996. – 496 с.
. Кісь Р. Фінал Третього Риму (Російська ідея на зламі тисячоліть) / Кісь Р. – Львів : Вид-во отців Василіян «Місіонер», 1998. – 562 с.
. Кримський С. Б. Під сигнатурою Софії / Кримський С. Б. – К. : Києво-Могилянська академія, 2008. – 367 с.
. Русское православие: вехи истории. – М. : Политиздат, 1989. – 719 с.
. Переписка Ив