ЗАКОНОДАВЧІ ДЕФІНІЦІЇ У ПРАВОВІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ХВОРОСТЯНКІНА АННА ВАСИЛІВНА

УДК 340.13.05(4)(043.5)

ЗАКОНОДАВЧІ ДЕФІНІЦІЇ У ПРАВОВІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ)

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Козюбра Микола Іванович -
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧІ ДЕФІНІЦІЇ: ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ТА ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ..................................................................12
1.1. Поняття та види законодавчих дефініцій ............................................................13
1.2. Законодавчі дефініції в правовій думці та нормотворчій
практиці європейських країн: огляд основних історичних етапів ...........................33
1.3. Правова природа законодавчої дефініції .............................................................63
Висновки до розділу 1 ..................................................................................................85

РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧІ ДЕФІНІЦІЇ В ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ НОРМОПРОЕКТУВАННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВАХ .......................88
2.1. Законодавчі дефініції в правовій системі загального права: аналіз законодавства та доктрини Англії ..............................................................................90
2.2. Законодавчі дефініції в правових системах континентального права ...........103
2.3. Інструментальне значення законодавчих дефініцій:
правова гармонізація та забезпечення потреб багатомовного суспільства ..........124
Висновки до розділу 2 ................................................................................................139

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ЗАКОНОДАВЧИХ ДЕФІНІЦІЙ В РЕАЛІЗАЦІЇ ОКРЕМИХ ОСНОВОПОЛОЖНИХ ПРАВОВИХ ПРИНЦИПІВ .........................................143
3.1. Дефініції в законодавчих текстах та реалізація принципів правової визначеності та «гнучкості» правового регулювання: теоретичні аспекти ..........144
3.2. Законодавчі дефініції та реалізація принципів правової визначеності та «гнучкості» правового регулювання: практичний вимір .......................................168
Висновки до розділу 3 ................................................................................................191

ВИСНОВКИ ...............................................................................................................195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................................201
ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Активізація законодавчої діяльності в Україні та інших державах пострадянського простору періоду незалежності та обумовлений нею розвиток теорії і практики нормотворення і нормопроектування суттєво посилили інтерес до наукових досліджень законодавчих дефініцій. Однак, такі дослідження до останнього часу здебільшого здійснювались в площині аналізу дефініцій як одного з видів логічних операцій, з точки зору юридичної лінгвістики, а також як одного з прийомів юридичної техніки, акцентуючи увагу на виробленні практичних рекомендацій щодо конструювання визначень та їх розміщення в текстах нормативно-правових актів, аналізі сучасного стану законодавства з точки зору його юридико-технічної якості та шляхах його вдосконалення. В цих сферах доробок науковців є досить значним (роботи Н. В.Артикуци, О. В. Богачової, Ж. О. Дзейко, Ю. Є. Зайцева, С. Б. Карвацької, Т. С. Подорожної, Ю. Ф. Прадіда, В. І. Риндюк, І. С. Терлецької, А. Ткачука, Л. Ф. Апт, В. М. Баранова, Т. В. Губаєвої, О. А. Курсової, Д. А. Керімова, Д. С. Кондакова, А. С. Піголкіна, В. Ю. Тураніна, Т. І. Хмельової, О. І. Цибулєвської, Д. І. Шакірової та інших).
В Україні та в інших пострадянських державах підготовлено ряд дисертаційних досліджень та монографій, присвячених питанням законодавчих дефініцій. Серед них можна назвати монографію української дослідниці Т. С. Подорожної «Законодавчі дефініції: поняття, структура, функції» (2009), дисертації російських авторів: О. В. Єгорова «Дефинитивная норма права» (2004), М. В. Чиннової «Дефиниции и их использование в нормативно-правовых актах» (2004), М.Д. Хайретдинової «Законодательная дефиниция: проблемы теории и практики» (2008), Л. Н. Ушакової «Дефиниция как нетипичное правовое средство законодательной техники» (2009). Питанню законодавчих дефініцій, в тому числі аналізу окремих визначень в законодавстві України, присвячено чимало галузевих досліджень (роботи І. І. Бабіна, С. Н. Іванової, Л. В. Козловської, О. П. Орлюк, Ю. П. Пацурківського, В. Д. Чернадчука на інших).
Таким чином, можна констатувати, що питання, пов'язані із законодавчими дефініціями як одним з прийомів юридичної техніки, не обійдені увагою вітчизняних науковців та дослідників з пострадянських країн. Разом з тим, в сучасних дослідженнях недостатньо уваги приділено аналізу питань, пов'язаних із законодавчими дефініціями, в більш широкому, в тому числі міждисциплінарному, контексті, з точки зору філософії права та юридичної методології. Хоча такі роботи і починають з'являтись в сучасній науці (дослідження В. М. Баранова, А. А. Козловського, В. І. Крусса, С. П. Пацурківського), кількість їх на сьогодні є незначною. Особливо бракує ґрунтовних порівняльно-правових досліджень. Мало вивченими є питання щодо ролі законодавчих дефініцій в реалізації засадничих правових принципів, зокрема принципу правової визначеності та «гнучкості» правового регулювання як важливих складових верховенства права. Недослідженими залишаються, зокрема, значні досягнення філософії, теорії та методології права європейських країн (що обумовлено, в першу чергу, мовним бар'єром та обмеженим доступом до відповідної наукової літератури), які могли б сприяти розвиткові вітчизняної юридичної науки та практики.
Зв'язок із науковими темами, планами, програмами. Тема дослідження відповідає напрямкам дослідницької діяльності кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук факультету правничих наук НаУКМА. Зокрема, положення дисертації стосовно ролі законодавчих дефініцій в реалізації основних правових принципів, значення дефініцій в процесі тлумачення закону та встановлення його «букви» і «духу» відповідають напрямкам дослідження в межах наукового проекту «Принцип верховенства права та проблеми його реалізації» (номер державної реєстрації 0107U000976), що здійснюється кафедрою.
Метою дослідження є всебічне вивчення законодавчої дефініції як одного з видів нетипових правових приписів на основі опрацювання здобутків правової теорії та юридичної практики європейських країн, а також встановлення можливості використання останніх для подальшого розвитку вітчизняної юридичної науки та практики.
На досягнення поставленої мети спрямовано виконання наступних завдань:
- встановити зміст поняття «законодавча дефініція», дослідити сучасні підходи до розуміння сутності дефініції взагалі та законодавчої дефініції зокрема;
- визначити правову природу законодавчої дефініції;
- проаналізувати історичний розвиток теоретичних уявлень про законодавчі дефініції та практики їх використання в законодавстві на відповідних історичних етапах;
- охарактеризувати відмінності у підходах до використання законодавчих дефініцій в законодавстві країн загального та континентального права, а також встановити відмінності таких підходів в межах сім'ї континентального права;
- визначити роль законодавчих дефініцій в процесах правової та термінологічної гармонізації, що відбуваються в сучасних правових системах держав Європи;
- встановити, яке значення мають законодавчі дефініції для реалізації основних правових принципів, зокрема, принципів правової визначеності та «гнучкості», адекватності правового регулювання; проаналізувати досягнення правової науки в європейських країнах щодо вироблення способів підтримки балансу між вказаними принципами за допомогою законодавчих дефініцій;
- охарактеризувати роль законодавчих дефініцій в процесі тлумачення правових норм, встановлення «букви» та «духу» закону;
- визначити, яким вимогам повинна відповідати законодавча дефініція для ефективного виконання своєї ролі в процесі тлумачення та реалізації вказаних правових принципів; для цього проаналізувати відповідні рішення конституційних та вищих судів в європейських державах, а також Європейського суду з прав людини, в яких були сформульовані правові позиції стосовно необхідності або недоцільності законодавчого визначення тих чи інших термінів та понять, якості окремих законодавчих дефініцій та її зв'язку із якістю законодавчого регулювання в цілому і ще ширше – із належною реалізацією прав людини;
- сформулювати висновки стосовно досягнень європейської правової науки в дослідженні проблематики, пов'язаної із використанням визначень термінів та понять в текстах законодавчих актів, а також відповідних практичних досягнень в сфері нормопроектування в європейських державах, які могли би бути використані для подальшого розвитку правової теорії та нормотворчої практики в Україні.
Об'єктом дослідження є нетипові (спеціальні) правові приписи.
Предметом дослідження є особливості підходів до законодавчої дефініції як одного з видів правових приписів, що сформувалися в правовій теорії та практиці держав Європи, та можливості їх використання в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових та спеціальних правознавчих методів, застосування яких дозволяє всебічно дослідити окреслений предмет. Серед елементів цієї системи необхідно зазначити формально-логічний метод, використаний для формулювання основних понять та висновків; системно-структурний метод, застосований для з'ясування місця і значення дефініцій в структурі нормативно-правових актів та в системі законодавства в європейських державах; історичний метод, застосований для дослідження практики використання дефініцій в нормативних актах на різних етапах розвитку права та аналізу наукових підходів до вирішення проблемних питань, пов'язаних із ними, в європейській правовій думці відповідних періодів. Серед основних методів, що використовувались для досягнення поставленої дослідницької мети, необхідно зазначити порівняльно-правовий метод, за допомогою якого здійснено співставлення юридико-технічних правил використання дефініцій в текстах законодавчих актів, а також теоретичних (доктринальних) підходів до ролі законодавчих визначень в правових системах окремих європейських держав (Франції, Німеччини, Бельгії, Швейцарії, Італії, Англії, а також України). Методи тлумачення правових норм використовувались для з'ясування ролі та значення законодавчих дефініцій в цьому процесі.

Джерельна база дослідження. Для досягнення поставленої мети були проаналізовані наукові праці (монографії, наукові статті) з теорії права, філософії права, юридичної методології, логіки, юридичної лінгвістики, історії права, історії правових учень європейських та вітчизняних авторів; досліджені та порівняні відповідні правила законодавчої техніки, які стосуються використання дефініцій, а також безпосередньо визначення, що містяться в законодавстві європейських країн; для вивчення практики застосування законодавчих дефініцій, їх ролі в процесі тлумачення правових норм, вимог до якості їх формулювання були проаналізовані рішення конституційних та вищих судів європейських держав, а також рішення Європейського суду з прав людини; для з'ясування значення законодавчих дефініцій для гармонізаційних процесів проаналізовані результати робіт відповідних комісій та робочих груп з гармонізації правової термінології в європейських державах, акти законодавства ЄС та національного законодавства держав-членів.
Значну частину використаних джерел становлять іншомовні матеріали в оригіналі (англійською, французькою, німецькою, італійською, іспанською, польською, російською мовами); якщо в тексті не зазначено інше, переклад іншомовних джерел виконано здобувачем самостійно. В ході підготовки дисертації використано матеріали, зібрані під час академічних відряджень до Університету м. Тренто (Італія), Центрального Європейського Університету (м. Будапешт, Угорщина), Дослідницького інституту федералізму та регіоналізму Європейської Академії (м. Бользано, Італія), Університету ім. Г. Гейне (м. Дюссельдорф, Німеччина), Університету ім. Йоганна Гутенберга (м. Майнц, Німеччина), Університету Рупрехта-Карла та Інституту порівняльного публічного та міжнародного права ім. Макса Планка (м. Гейдельберг, Німеччина), Російської державної бібліотеки (м. Москва).
Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведеного дослідження отримано результати, які є новими для сучасної вітчизняної правової науки, зокрема:

Вперше:
- окреслено історичний шлях розвитку законодавчої дефініції та формування теоретичних уявлень про неї, починаючи з часів Античності. Показано, що істотні зміни в підходах до розуміння сутності та значення дефініцій в праві були пов'язані із кардинальними змінами в західній правовій традиції в цілому. Кожному історичному етапу притаманні специфічні фактори, що впливали на наявність чи відсутність дефініцій в законодавстві та способи їх формулювання;
- на основі порівняльно-правового аналізу визначено спільні і відмінні риси у підходах до використання дефініцій в законодавстві країн загального права (Англія) та континентального права (Франція, Німеччина, Італія, Швейцарія, Бельгія), а також внутрішні особливості правових систем зазначених країн романо-германської правової сім'ї. Встановлено, що історично обумовлена відмінність у методологічному підході (надання переваги загальним правовим принципам без чіткого дефініювання окремих понять у законодавстві континентальних країн та вживання значної кількості деталізованих визначень правових термінів в англійському законодавстві) сьогодні не може сприйматись беззастережно. Так, кодифіковані акти в правових системах континентального права містять значну кількість концептуальних законодавчих дефініцій; натомість в англійському законодавстві подібні визначення зустрічаються вкрай рідко. Крім того, з часом зростає і кількість термінологічних дефініцій в контитентальному законодавстві;
- встановлено, що взаємовплив сімей загального та континентального права, який спостерігається сьогодні, відбився також і на використанні дефініцій в законодавчих текстах. Разом з тим, такий вплив має свої межі, обумовлені специфікою правових традицій, особливостями юридичної мови, юридичної методології та правил аргументації;
- проаналізовано питання використання законодавчих дефініцій через призму складових принципу верховенства права – правової визначеності та «гнучкості» правового регулювання. Встановлено, що законодавча дефініція є одним з способів забезпечення правової визначеності. Однак, для виконання такої функції сама дефініція має відповідати вимогам правової певності та чіткості. Крім того, доцільність використання законодавчих визначень в кожному випадку має бути оцінена з точки зору досягнення балансу між визначеністю та «гнучкістю» права, що має враховуватися у вітчизняній нормопроектувальній практиці;
- обґрунтовано тезу, що законодавчі дефініції відіграють значну роль у встановленні «букви» закону в процесі тлумачення та можуть бути інструментом подолання суперечностей між «буквою» і «духом» закону. Останнє забезпечується: законодавцем – за допомогою належної якості формулювання дефініції та судом – через застосування прагматичного підходу та методів статичного та динамічного тлумачення до самого дефінітивного припису.
Удосконалено:
- розуміння сутності законодавчої дефініції як одного з видів нетипових правових приписів. Встановлено коло факторів, врахування яких дозволяє чіткіше відмежувати законодавчу дефініцію від інших приписів та визначити її правову природу: використання особливих юридико-технічних прийомів «інтегрування» дефініції в текст правової норми; суттєві функціональні особливості термінологічних і концептуальних дефініцій (особливо базових понять), що надають останнім «установчого» характеру; використання логічного прийому дефініювання при побудові інших видів правових приписів (установчих приписів, правових презумпцій та фікцій);
- систему функцій законодавчих дефініцій. Зокрема, вона доповнена функцією «виховання законодавця», розробленою на основі положень німецької правової доктрини, врахування якої корисно для розвитку вітчизняної законотворчої практики. Детально досліджено також інструментальну функцію законодавчих визначень в частині їх використання в законодавстві ЄС для цілей правової гармонізації; встановлено фактори, що впливають на ефективність реалізації цієї функції: переважно термінологічний характер визначень в законодавстві ЄС, використання дефініцій «для цілей» конкретного нормативного акта, суттєві термінологічні розбіжності в мові законодавства ЄС та держав-членів, відсутність належної транспозиції «європейських» дефініцій в національне законодавство, відмінності у національних прийомах нормопроектування, що роблять дефінітивні приписи в одних правових системах більш ефективними, ніж в інших.
Отримали подальший розвиток:
- загальнотеоретичні положення щодо видів дефініцій та особливостей їх конструкцій. Запропоновано розрізняти дефініції термінологічні та концептуальні; виходячи із функціональних особливостей, кожен із цих видів дефініцій вимагає специфічних юридико-технічних засобів закріплення, що має бути враховано в українській практиці законотворення, оскільки законодавству України притаманні обидва види визначень. Встановлено також, що сучасні прийоми викладення законодавчої дефініції значною мірою обумовлені уявленнями про її правову природу, сформованими в ХІХ ст. в європейській правовій науці;
- положення щодо інструментального (прикладного) значення дефініцій; визначено, як законодавчі дефініції можуть ефективно використовуватися в порівняльно-правових дослідженнях (в тому числі для цілей вдосконалення вітчизняного законодавства) та при здійсненні перекладів законодавчих текстів для забезпечення потреб багатомовного суспільства;
- положення щодо впливу європейської інтеграції на національну законотворчу практику та законодавчу техніку в державах-членах ЄС. З'ясовано, що зміни спостерігаються в тому числі і в частині використання законодавчих дефініцій, що виявляється як у кількісному, так і у якісному вимірах. Встановлено, що ці впливи потребують врахування та подальшого дослідження, беручи до уваги сучасні процеси адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень проблем, пов'язаних із удосконаленням законодавства України та підвищенням якості нормотворчої техніки, а також для розробки ефективних науково-методичних рекомендацій з нормопроектування, що сприятиме утвердженню принципу верховенства права. Результати дослідження щодо особливостей формулювання законодавчих дефініцій в залежності від їх функціонального призначення можуть використовуватися безпосередньо в законопроектній роботі. Висновки щодо значення законодавчих дефініцій для правової гармонізації можуть бути корисними для адаптації законодавства України до законодавства ЄС, в тому числі для цілей розробки методичного забезпечення адаптаційних процесів. Одержані результати дослідження можуть бути використані, крім того, у викладанні та подальшому вдосконаленні курсів «Загальна теорія права», «Актуальні проблеми теорії права», «Історія політико-правових учень», «Теорія та практика нормотворчої діяльності», «Теорія та практика правозастосування».
Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати проведеного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук факультету правничих наук НаУКМА, а також були апробовані на низці наукових, науково-практичних конференцій, круглих столів та семінарів. Зокрема, здобувач брала участь у Щорічних наукових конференціях «Дні науки в НаУКМА» (2008, 2009 роки), V Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (8-9 листопада 2007 р., Національний університет ім. І. Франка, м. Львів), V Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування правової системи України» (30-31 травня 2008 р., м. Луцьк), ІІІ Міжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку» (17-20 квітня 2008 р., м. Сімферополь, смт. Партеніт), міжвузівській науково-теоретичної конференції «Права людини та механізми їх забезпечення в Україні» (4 грудня 2009 р., Київ), кафедральному науковому семінарі «Законодавчі дефініції в правовій науці та законодавстві Німеччини та України» (20-23 серпня 2008 р., кафедра публічного права, теорії та соціології права, Університет ім. Г. Гейне, м. Дюссельдорф, Німеччина).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у десяти наукових працях, із них шість опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Отримані результати дослідження дозволяють сформулювати наступні узагальнені висновки:
1. Історія дефініції в праві та законодавстві починається з того часу, коли в римському праві передкласичного періоду з'являється definitio – загальне формулювання, виведене з окремих випадків, і далі проходить такі етапи: класичний та посткласичний періоди розвитку римського права; раннє Середньовіччя; початок діяльності глосаторів та розвиток схоластики; формування методології юридичного гуманізму; початок кодифікаційних процесів у Європі, що характеризувався зростанням наукового інтересу до дефініцій та їх правової природи; розвиток позитивізму та розробка теорії правової норми; дослідження дефініції представниками течій неопозитивізму (в першу чергу, аналітичної юриспруденції). Кожному з етапів притаманні специфічні фактори, що впливали на наявність чи відсутність дефініцій в законодавстві та способи їх формулювання.
2. В римському праві до кінця класичного періоду дефініції вироблялися переважно юридичною практикою та дидактикою на основі законів логіки, згодом (в посткласичний період) деякі з них отримали нормативне закріплення. За часів пізнього Середньовіччя діяльність юристів та панівні філософські течії стали рушійними силами формування значного масиву правових дефініцій та методології визначення, натомість в законодавстві кількість дефініцій була незначною; за Нового часу панівні наукові парадигми, ставши методологічним підґрунтям кодифікаційних процесів, обумовили основні підходи до законодавчих визначень, деякі з яких і на сьогодні залишаються актуальними.
3. Уявлення про необов'язковий характер законодавчих дефініцій, що підтримувались у ХІХ – на початку ХХ ст. у французькій і, особливо, німецькій доктрині, сприяли виробленню різноманітних юридико-технічних прийомів, що мали на меті уникнути будь-яких сумнівів щодо її юридичної сили, серед яких: дефінітивні фікції та інтегрування дефініції безпосередньо у текст правової норми, в якій використано певне поняття (неявні, непрямі дефініції, дефініції «у дужках»). Такі прийоми продовжують використовуватися і в сучасній практиці нормопроектування. Врахування встановлених зв’язків між уявленнями про правову природу законодавчої дефініції та її текстуальним вираженням у вітчизняній нормопроектувальній практиці дозволить обрати найбільш доцільну зовнішню форму вираження законодавчої дефініції, забезпечити більш чітке вираження наміру законодавця в тексті закону, що сприятиме досягненню мети правового регулювання.
4. В сучасній правовій науці в європейських країнах, так само, як і у вітчизняній правовій теорії, немає єдиного розуміння правової природи законодавчої дефініції, що обумовлено різними підходами (в тому числі, методологічними) до визначення поняття «правова норма». Дослідження цього питання на основі аналізу правових висловлювань як мовленнєвих актів (методологія аналітичної юриспруденції), виявило, що норма не є ані найменшим, ані єдиним елементом правової матерії. Таким найменшим елементом може вважатись нормативно-правовий припис, який на рівні мови відповідає правовому висловлюванню і може набувати різних зовнішніх форм закріплення в законодавчому тексті, в тому числі і форми законодавчої дефініції; такий припис характеризується загальністю, формальною визначеністю, цілісністю та логічною завершеністю. Отже, законодавча дефініція може бути визначена як своєрідний відносно самостійний нормативно-правовий припис, метою якого є пояснення певного терміна або «конструювання» певного правового поняття.
5. Для встановлення правової природи законодавчої дефініції та чіткого відмежування її від інших правових приписів необхідно враховувати такі фактори:
а) наявність окрім класичної родо-видової формули вираження законодавчої дефініції інших способів закріплення, зокрема, шляхом інтегрування в текст правової норми, що стало однією з причин помилкового ототожнення правової природи законодавчої дефініції та норми; б) наявність суттєвих функціональних відмінностей між термінологічними та концептуальними дефініціями; перші, корегуючи звичайне (буденне) слововживання, фактично встановлюють сферу застосування певної норми, де вживаються відповідні терміни, або закону в цілому; другі - «створюють» зміст фундаментальних правових понять, «конструюючи» таким чином правову реальність; за цією ознакою дефініції даного виду наближуються до так званих «установчих нормативно-правових приписів», але не є такими. Кожен із зазначених видів визначень є достатньо своєрідним, щоб потребувати різних юридико-технічних прийомів їх побудови; в) логічна операція дефініювання може використовуватися також при побудові інших видів правових приписів (в першу чергу, установчих приписів, презумпцій та фікцій).
6. Особливості англійської законодавчої техніки, виявлені шляхом порівняння стилів нормопроектування в Англії та країнах континентальної Європи, полягають у наявності значної кількості термінологічних (номінальних) визначень у законах. Серед специфічних видів дефініцій - дефініції-ярлики та дефініції-посилання. На відміну від країн романо-германської правової сім'ї в законодавстві Англії майже не зустрічаються визначення, що виконують функцію «конструювання» правових понять: базові правові поняття (наприклад, такі як поняття окремих видів злочинів, договорів тощо) або взагалі не закріплюються в законодавстві, або містяться у прецедентному праві.
7. Натомість для країн романо-германської правової сім'ї характерною є наявність значної кількості так званих концептуальних визначень. Однак, термінологічні визначення в сучасному законодавстві цих країн також присутні - в першу чергу, в спеціальних законах; поєднання технічних та концептуальних дефініцій притаманно і законодавству України. Виходячи з цього, врахування функціональних особливостей термінологічних та концептуальних дефініцій та підходів до їх формулювання, вироблених в країнах Європи, сприятиме подальшому розвитку вітчизняної практики нормопроектування.
8. Не дивлячись на певні ознаки конвергенції між двома зазначеними правовими сім'ями та впливи законодавства ЄС на нормотворчу практику в країнах Європи (що виявляються у загальному збільшенні кількості дефініцій в законодавстві, перенесенні дефінітивних конструкцій із законодавства ЄС у національне законодавство тощо), визначені відмінності між стилями нормопроектування продовжують залишатися як такі, що обумовлені історичними особливостями розвитку правових систем (зокрема, підходами до реалізації принципу розподілу влади), специфікою джерел права, особливістю юридичного мислення, аргументації та методології тлумачення.
9. В правовій теорії європейських країн законодавчі дефініції розглядаються в традиційному і для вітчизняної науки контексті – в світлі виконання функцій «пояснення термінів та понять», «економії мовних засобів», «систематизації нормативного матеріалу» тощо. Серед специфічних функцій варто виділити функцію «виховання законодавця», запропоновану німецькими правниками. Забезпечуючи якість законодавства, його системність, послідовність та несуперечливість ця функція потребує уваги з боку вітчизняної науки і практики нормопроектування.
10. «Інструментальна» функція законодавчої дефініції полягає в тому, що вона: 1) може слугувати основою для побудови так званих порівняльних концептів, що є необхідним методологічним кроком при здійсненні порівняльно-правового аналізу, зокрема, для цілей нормотворчості; 2) може відігравати значну роль у виробленні так званої гармонізованої термінології; 3) в законодавстві ЄС та держав-членів ЄС може використовуватися як один із засобів правової гармонізації або апроксимації. При цьому в останньому випадку реалізація цієї функції може бути утруднена через: використання в законодавстві ЄС лише номінальних визначень і відсутність визначень базових правових понять; використання дефініцій, сформульованих для цілей лише конкретного нормативного акта; формулювання в законодавстві ЄС визначень, що суттєво змінюють звичайне слововживання в державах-членах; значні впливи національних традицій нормопроектування в процесі імплементації норм законодавства ЄС (в першу чергу, директив). Зазначені особливості мають враховуватися і в процесі адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
11. Законодавча дефініція є одним із засобів досягнення правової визначеності; разом з тим, абсолютна визначеність є не лише недосяжною, але й інколи небажаною. Таким чином, для забезпечення ефективності правового регулювання необхідною умовою є наявність балансу між принципами правової визначеності та «гнучкості» права, що особливо актуально для української правової системи в світлі становлення та утвердження верховенства права. Текстуально досягнення такого компромісу виражається, зокрема, через застосування (чи незастосування) чітких законодавчих дефініцій певних понять в текстах нормативних актів. Визначення потреби у нормативній дефініції кожного окремого поняття, в свою чергу, є питанням, що вимагає наявності в державі розвинених та науково обґрунтованих підходів до нормотворення та тлумачення норм права, їх збалансованого поєднання.
12. Як один із інструментів забезпечення правової визначеності, законодавча дефініція виконує важливу роль в процесі тлумачення, сприяючи встановленню словесної вихідної бази законодавчого тексту (буквальне тлумачення). Разом з тим, вона може сприяти і тлумаченню відповідно до «духу» закону. Зв'язок законодавчої дефініції із тлумаченням відповідно до «духу» закону виявляється через призму таких факторів: а) належним чином сформульована та адекватна законодавча дефініція не лише закріплює «букву», а і сприяє несуперечливому, гармонійному поєднанню «букви» закону та його «духу», вона є вираженням наміру законодавця (мети правового регулювання); б) сама законодавча дефініція як текст підлягає тлумаченню; при цьому «дух» закону може бути дотриманий, якщо законодавча дефініція сприймається з прагматичної точки зору як така, що відображає певний інтерес, і у випадках зміни суспільних обставин сама підлягає динамічному тлумаченню; в) у випадку неадекватності за змістом або неналежної якості формулювання дефініції має місце дисонанс «букви» закону (в частині тексту дефінітивного припису) та його «духу». Встановлення гармонійного поєднання між цими елементами в цьому випадку відбуватиметься вже за допомогою інших інструментів тлумачення, а сама дефініція підлягатиме інтерпретації в тому числі і на основі методів статичного тлумачення (зокрема, системного і формально-логічного).
13. Із тези щодо можливості поєднання через законодавчу дефініцію «букви» та «духу» закону випливає, що для того, щоб сприяти такому тлумаченню, законодавець має обирати найбільш доцільну формулу закріплення законодавчої дефініції, забезпечуючи наявність простору для суддівського розсуду (при цьому межі такого простору мають варіюватися залежно від особливостей поняття/терміна, що визначається).
14. Забезпечувати правову визначеність здатні лише ті дефініції, які відповідають певним формальним та змістовним вимогам, узгоджуються із іншими законодавчими положеннями та використання яких є доцільним і виправданим. Ефективне використання дефініцій в тексті закону, таким чином, можливе лише за наявності в державі науково обґрунтованих підходів в сфері нормотворчості, що обумовлює необхідність подальших загальнотеоретичних досліджень, зокрема, подальшого вивчення властивостей і функцій елементів, що утворюють гетерогенну за своєю природою правову матерію, вітчизняною правовою наукою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти

Україна
1. Конституція України від 28 червня 1996 № 254к/96-ВР із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 1 лютого 2011р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. - № 39. – Ст. 141
2. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 № 2768-ІІІ із змінами, внесеними згідно із Законом від 8 липня 2011 № 3687- VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2002. - № 3-4. – Ст. 27
3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ із змінами, внесеними згідно із Законом від 22 вересня 2010 № 3795-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. - № 25-26. – Ст. 131
4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 № 435-ІV із змінами, внесеними згідно із Законом від 22 вересня 2011 № 3795-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. - № 40-44. – Ст. 356
5. Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 № 393/96-ВР із змінами, внесеними згідно із Законом від 14 квітня 2009 №1254- VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. - № 47. – С. 256
6. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 із змінами, внесеними згідно із Законом від 30 травня 2011 № 771/97-ВР// Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. - №19. – Ст. 98

Європейський Союз
7. EEC Council Regulation No 1 determining the languages to be used by the European Economic Community // Official Journal 017, 06/10/1958.- P. 0385 – 0386 [Електронний ресурс] – режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:31958R0001:EN:HTML
8. Council Directive 65/65/EEC of 26 January 1965 on the approximation of provisions laid down by Law, Regulation or Administrative Action relating to proprietary medicinal products // Official Journal 022, 09/02/1965 - P. 0369. – 0373) [Електронний ресурс] – режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:31965L0065:EN:HTML
9. Council Directive 92/43/EEC of 21 May 1992 on the conservation of natural habitats and of wild fauna and flora. Official Journal L 206 , 22/07/1992 P. 0007 – 0050 [Електронний ресурс] – режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:31992L0043:EN:NOT
10. Council Directive 2001/113/EC of 20 December 2001 relating to fruit jams, jellies and marmalades and sweetened chestnut purée intended for human consumption (Official Journal L 10, 12.01.2002) [Електронний ресурс] - режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32001L0113:EN:HTML
11. Council Directive 2004/84/EC of 10 June 2004 amending Directive 2001/113/EC relating to fruit jams, jellies and marmalades and sweetened chestnut purée intended for human consumption (Official Journal L 219, 19.06.2004) [Електронний ресурс] – режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32004L0084:EN:NOT

Англія
12. “Arbitration Act” (1996 c. 23) [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/1996/23/contents
13. “Children Act” (1989 c. 41) [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/1989/41/contents
14. Human Fertilization and Embryology Act (1990 c. 37) [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/1990/37/section/1
15. Human Rights Act (1998 c. 42) [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.opsi.gov.uk/ACTS/acts1998/ukpga_19980042_en_1
16. Interpretation Act (1978 c. 30) [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/1978/30/introduction

Італія
17. Decreto del Presidente della Repubblica dell’8 ottobre 1997, n. 357 // Gazetta Uficiale n. 248 del 23 ottobre 1997
18. Decreto Legislativo di 30 giugno 2003 №190 “Attuazione della direttiva 2000/26/CE in materia di assicurazione della responsabilitа civile risultante dalla circolazione di autoveicoli, che modifica anche le direttive 73/239/CEE e 88/357/CEE" pubblicato nella Gazzetta Ufficiale n. 171 del 25 luglio 2003

Німеччина
19. Bürgerliches Gesetzbuch in der Fassung der Bekanntmachung vom 2. Januar 2002 (BGBl. I S. 42, 2909; 2003 I S. 738), das zuletzt durch Artikel 1 des Gesetzes vom 27. Juli 2011 (BGBl. I S. 1600) geändert worden ist [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.gesetze-im-internet.de/bgb/BJNR001950896.html

Франція
20. Code civil (Version consolidée au 1 septembre 2011) [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.legifrance.gouv.fr/affichCode.do?cidTexte=LEGITEXT000006070721

Чеська Республіка
21. Zákon č. 85/1990 Sb., o právu petičním, ze dne 27.03.1990 [Електронний ресурс] – режим доступу: http://portal.gov.cz/wps/portal/_s.155/701?number1=&number2=&name=&text=+o+pr%C3%A1vu+peti%C4%8Dn%C3%ADm

Рішення судів

Європейський суд з прав людини
22. Cantoni v. France,Application N 17862/91, [1996] ECHR (Ser. V), p. 1614
23. Gorzelik and Others v. Poland, (44158) [2004] ECHR 72 (17 February 2004)
24. Ozturk v. Germany (1984) Series A no. 73. Dissentig Opinion of Judge Matscher
25. Rekvényi v. Hungary, Decision of 20 May 1999, 1999 ECHR (Series A), р. 34.
26. Sunday Times v. the United Kingdom (no. 1) judgment of 26 April 1979, Series A no. 30, p. 31.
27. Tyrer v. the United Kingdom (1978) 2 EHRR 1, 10.
28. Vo v. France, Application number 53924/00, [ECHR] Judgement of 8 July 2004.

Суд Європейського Союзу
29. Case 283/81 Srl CILFIT and Lanificio di Gavardo SpA v Ministry of Health [1982] ECR 3415 // European Court reports 1982. – p. 03415 [Електронний ресурс] – режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/smartapi/cgi/sga_doc?smartapi!celexplus!prod!CELEXnumdoc&numdoc=61981J0283&lg=en
30. Case C-161/06 Skoma-Lux sro v. Celní reditelství Olomouc (Reference for a preliminary ruling from the Krajský soud v Ostravě), Judgment of the Court (Grand Chamber), 11 December 2007. [Електронний ресурс] – режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:62006J0161:EN:HTML

Національні суди країн Європи

Арбітражний Суд Бельгії
31. Arrêt n° 71/2006 du 10 mai 2006 // Moniteur belge (Official Gazette), 25.07.2006. Цит. за: СODICES BEL-2006-2-006. Повний текст рішення французькою мовою: http://www.codices.coe.int/NXT/gateway.dll/CODICES/full/eur/bel/fra/bel-2006-2-006?f=templates$fn=document-frame.htm$3.0#JD_Full_FRA_BEL-2006-2-006

Суди Великої Британії
32. The Sussex Peerage Case, 8 Eng. Rep. 1034, 1057 (H.L. 1844). Цит. за: McLeod, Ian. Literal and Purposive Techniques of Legislative Interpretation: Some European Communities and English Common Law Perspectives // Brooklyn Journal of International Law. – Volume 29. – 2004, No 3. – 1109-1134 pp.
33. Regina v. Secretary of State for Health (Respondent) ex parte Quintavalle (on behalf of Pro-Life Alliance) (Appellant) [2003] UKHL 13 of 13 March 2003 [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.publications.parliament.uk/pa/ld200203/ldjudgmt/jd030313/quinta-1.htm

Конституційний Суд Литви
34. Byla № 6/96-10/96, 1997 m. vasario 13 d (Рішення № 6/96-10/96 щодо реклами тютюну та алкоголю від 13 лютого 1997) // Valstybes Zinios. - 15-314, 19.02.1997. Цит. за: CODICES LTU-1997-1-002 [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.codices.coe.int/NXT/gateway.dll/CODICES/precis/eng/eur/ltu/ltu-1997-1-002?f=templates$fn=document-frameset.htm$q=[field,E_Alphabetical%20Index%3A[orderedprox,0%3AAlcohol]]%20$x=server$3.0#LPHit1; повний текст рішення литовською мовою: http://www.codices.coe.int/NXT/gateway.dll/CODICES/precis/eng/eur/ltu/ltu-1997-1-002?f=templates$fn=document-frameset.htm$q=[field,E_Alphabetical%20Index%3A[orderedprox,0%3AAlcohol]]%20$x=server$3.0#LPHit1

Федеральний Конституційний Суд Німеччини
35. 7 BVerfGE 198 – Lüth (Справа Люта) [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.servat.unibe.ch/dfr/bv007198.html

Конституційний Трибунал Польщі
36. Wyrok z dnia 14 wrzesnia 2001 r. Sygn. SK 11/2000 //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej, 2001, no. 103, poz. 1130. Цит. за: CODICES POL-2001-3-024 / Повний текст рішення польською мовою [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.codices.coe.int/NXT/gateway.dll/CODICES/full/eur/pol/pol/pol-2001-3-024?f=templates$fn=document-frame.htm$3.0#JD_Full_POL_POL-2001-3-024

Конституційний Суд Республіки Словенія
37. Odločba № U-I-172/94, 9.11.1994 / Uradni list RS (Official Gazette), 73/94; Odlocbe in sklepi ustavnega sodisca (Official Digest), III, 1994, 573 / East European Case Reporter of Constitutional Law, 1995, vol. 2, no. 2, 273; Цит. за: CODICES SLO-1994-3-020. Повний текст рішення словенською мовою: http://odlocitve.us-rs.si/usrs/us-odl.nsf/o/B8854DBAA90C0994C125717200280C65
38. Odločba № U-I-6/93 / Uradni list RS, 76/98; Odlocbe in sklepi ustavnega sodisca, VII, 1998. Цит. за: СODICES SLO-1994-2-008. - Повний текст рішення словенською мовою: http://odlocitve.us-rs.si/usrs/us-odl.nsf/o/6F36B40CA824EDCBC1257172002889FA

Конституційний Суд України
39. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») № 5-рп/99 від 3 червня 1999 р.
40. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно» (справа про безоплатну медичну допомогу) № 10-рп/2002 від 29 травня 2002 р.

Конституційна Рада Франції
41. Décision n° 2001-455 DC du 12.01.2002, Journal officiel de la République française - Lois et Décrets, 18.01.2002, 1053. [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.conseil-constitutionnel.fr/conseil-constitutionnel/francais/les-decisions/acces-par-date/decisions-depuis-1959/2002/2001-455-dc/decision-n-2001-455-dc-du-12-janvier-2002.668.html

Конституційний Суд Хорватії
42. Рішення U-III-418/1994 від 17 жовтня 1994 // Narodne novine, 76/1994. Цит. за: CODICES CRO-1994-3-021 [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.codices.coe.int/NXT/gateway.dll/CODICES/precis/eng/eur/cro/cro-1994-3-021?f=templates$fn=document-frameset.htm$q=[field,E_Thesaurus%3A2.2.2.2*]%20$x=server$3.0#LPHit1

Конституційний Суд Чеської Республіки
43. Nalez Ustavniho soudu ze dne 16. ledna 2003 ve veci ustavni stiznosti proti usneseni Mestskeho soudu v Praze ze dne 31. cervence 2002, c. j. 33 Ca 13/2002-18, jimz bylo zastaveno rizeni o prezkoumani rozhodnuti o odepreni informace dle zak. c. 106/1999 Sb., o svobodnem pristupu k informacim, ve zneni pozdejsich predpisu (Справа ІІІ. US 671/02, від 16.01.2003). Цит. за СZE-2003-1-001 CODICES. Повний текст рішення чеською мовою [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.codices.coe.int/NXT/gateway.dll/CODICES/precis/eng/eur/cze/cze-2003-1-001?f=templates$fn=document-frameset.htm$q=[field,E_Thesaurus%3A2.3.5*]%20$x=server$3.0#LPHit1
44. Nalez Ustavniho soudu Pl. US 23/02, 30.06.2004 // Sbírka zákonu, 476/2004 / CODICES CZE-2004-2-009. – Повний текст рішення чеською мовою [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.codices.coe.int/NXT/gateway.dll/CODICES/full/eur/cze/cze/cze-2004-2-009?f=templates$fn=document-frame.htm$3.0#JD_Full_CZE_CZE-2004-2-009
45. Nalez Ustavniho Soudu № II. US 2048/09 / Kompetence starosty v prechodnem obdobi mezi volbami do obecniho zastupitelstva a konanim ustavujiciho zasedani zastupitelstva versus pravo na neruseny soukromy zivot (Щодо компетенції мера в перехідний період між виборами до міської ради та установчим засіданням міської ради та права на недоторканність приватного життя) // Sbírka nálezu a usnesení [Електронний ресурс] – режим доступу: www.nalus.usoud.cz / Цит. за: CODICES CZE-2009-3-009. Повний текст рішення чеською мовою: http://www.codices.coe.int/NXT/gateway.dll/CODICES/full/eur/cze/cze/cze-2009-3-009?f=templates$fn=document-frame.htm$3.0#JD_Full_CZE_CZE-2009-3-009

Федеральний суд Швейцарії
46. Chanel SA v. EPA Ag. Arrêts du Tribunal fédéral, 122 III 469/ Цит. за CODICES SUI 1996-C-001 / [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.codices.coe.int/NXT/gateway.dll/CODICES/precis/eng/eur/sui/sui-1996-c-001?fn=document-frame.htm$f=templates$3.0

Методичні рекомендації з нормопроектування
47. Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, схвалені постановою колегії Міністерства юстиції України від 21 листопада 2000 р. № 41.
48. Методические рекомендации по использованию дефиниций в нормативных правовых актах / Л.Ф. Апт, В.М.Баранов, Т.О.Дорофеєва [Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы. Материалы Международного «круглого стола» (Черновцы, 21-23 сентября 2006 года) / Под ред. доктора юридических наук, профессора, заслуженного деятеля наук РФ В.М.Баранова, доктора юридических наук, профессора, заслуженного юриста Украины П.С. Пацуркивского, кандидата юридических наук Г.О. Матюшкина. – Нижний Новгород: Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр «Юридическая техника», 2007. – 1456 с.
49. Рекомендации по подготовке и оформлению проектов федеральных законов // Проблемы юридической техники: Сборник статей / Под ред. доктора юридических наук, профессора, академика РАЕН и ПАНИ, заслуженного деятеля науки РФ В.М. Баранова. – Нижний Новгород, 2000. – 823 с.
50. Guide de legislation. Guide puor l’élaboration de la legislation fédérale. – 3e édition mise à jour. – Office fédéral de la justice. – 2007 – 465 pp.
50-1. Interinstitutional Agreement of 22 December 1998 on common guidelines for the quality of drafting of the Community Legislation // Official Journal C 073, 17.03.1999. – p. 1-4. [Електронний ресурс] – режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:31999Y0317%2801%29:EN:HTML
51. Legistique formelle. Recommandationes et formulas. – Conseil D’Etat, Bureau de Coordination. – Novembre, 2001. – 94 pp.
52. Regole e suggerimenti per la redazione dei testi normativi / Documento elaborato dall’Osservatorio legislativo interregionale. - Seconda edizione, marzo 2002 [Електронний ресурс] – режим доступу: http://leggi.regione.abruzzo.it/docs/qualitaNorm/Regole_sugg_testi_normativi.pdf

Інші акти
53. Висновок Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) щодо Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 2 березня 2006 року. [Електронний ресурс] – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_749
54. Міжнародний стандарт ISO 860 Terminology work – Harmonization of concepts and terms (2007) / [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.iso.org/iso/iso_catalogue/catalogue_tc/catalogue_detail.htm?csnumber=40130

Спеціальна література

55. Апт Л.Ф. Правовые дефиниции в законодательстве / Л.Ф. Апт // Проблемы юридической техники: Сборник статей / Под ред. доктора юридических наук, профессора, академика РАЕН и ПАНИ, заслуженного деятеля науки РФ В.М. Баранова. – Нижний Новгород, 2000. – 823 с. – С. 301-315.
56. Бабаев В.К. [Текст доклада]/ «О понимании советского права» (Продолжение) / «Круглый стол «Советсткого государства и права»/ В.К. Бабаев // Советское государство и право. – 1979. - №8. – С. 48-78.- С. 59
57. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). Монография. Изд. 2-ое, доп. – М.: ООО ИД «Право и государство», 2005. – 544с.
58. Бержель Жан-Луи. Общая теория права / Под общ. ред. В.И.Даниленко / Пер с фр. – М.: Издат. дом Nota Bene, 2000– 576 с.
59. Бержель Жан-Луї. Про деякі засоби нормативного вираження // Нариси з нормотворення. Під ред. Робера К. Бержерона, к.р./ Пер. з фр. - Міністерство Юстиції Канади. - Оттава, 1999. – 679 с.
60. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ: Издательская группа Инфра*М – Норма, 1998. – 624 с.
61. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / Пер. з англ. – Видавництво Україна, К., 1999. – 554 с.
62. Власенко Н.А. Основы законодательной техники: Практическое руководство. - Иркутск, 1995 – 56с.
63. Власенко Н.А. Правовые понятия и нормотворчество // Подготовка и принятие законов в правовом государстве: Материалы между¬народного семинара, организованного Государственной Думой и Советом Европы и состоявшегося в Москве 28-29 апреля 1997 года. - М., 1998. – С. 348-356.
64. Вопленко Н.Н. [Текст доклада]/ «О понимании советского права» (Продолжение) / «Круглый стол «Советсткого государства и права»/ Н.Н. Вопленко // Советское государство и право. – 1979. - №8. – С. 48-78. – С. 54
65. Вопленко Н.Н., Давыдова М.Л. Правовые дефиниции в современном российском законодательстве / Н.Н. Вопленко, М.Л. Давыдова // Вестник Нижегородского ун-та им. Н.И.Лобачевского. – 2001. - №1. – С. 64-71.
66. Геґель Георґ Вільгельм Фрідріх. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Пер. з нім. Р.Осадчука та М. Кушніра. – К.: Юніверс, 2000. – 336 c.
67. Гегель Георг Вильгельм Фридрих. Энциклопедия философских наук. – М., 1974. – Т.1. – 452 с.
68. Горшенев В.М. Нетипичные нормативные предписания / В.М. Горшенев // Советское государство и право. – 1978. - №3. – С. 113-118.
69. Губаева Т.В., Пиголкин А.С. Лингвистические правила законодательной техники / Т.В. Губаева, А.С. Пиголкин // Проблемы юридической техники: Сборник статей/ Под ред. доктора юридических наук, профессора, академика РАЕН и ПАНИ, заслуженного деятеля науки РФ В.М. Баранова. – Нижний Новгород, 2000. – 823 c. – С. 275-282.
70. Губаева Т.В., Шакирова Д.И. Принцип определённости правовой нормы и лингвистическая экспертиза законопроектов / Т.В. Губаева, Д.И. Шакирова // Юрислингвистика-3: Проблемы юрислингвистической экспертизы: Межвуз. сб. науч. тр. / Под ред. Н.Д.Голева. – Барнаул, 2002. – С.124-128 – 261 с.
71. Давыдова М.Л. Нормативно-правовые предписания в российском законодательстве: Автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук: 12.00.01. – Теория и история права и государства; история правовых учений / М.Л. Давыдова. – Саратов, 2002. – 31 с.
72. Деготь Б.А. Классификация норм советского социалистического права по их структуре / Учеб. пособие под ред. М.И. Байтина. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1977. – 57с.
73. Демин А.В. Теория государства и права: Курс лекций — М.: ИНФРА-М, 2004. — 184 с.
74. Дзейко Ж.О. Законодавча техніка на землях України імперського періоду (кінець XVIII ст. – початок XX ст. / Ж.О. Дзейко // Бюл. М-ва юстиції України. – 2007. – № 12. – С. 5–15.
75. Дзейко Ж.О. Закономірності становлення законодавчої техніки в Україні : теоретичні аспекти / Ж.О. Дзейко // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 8. – С. 70–73.
76. Дзейко Ж.О. Правила і засоби законодавчої техніки у вітчизняній літературі XIX ст. – початку XX ст. / Ж.О. Дзейко // Бюл. М-ва юстиції України. – 2007. – № 9. – С. 6–11.
77. Дзейко Ж.О. Становлення законодавчої техніки в нормотворчості Української держави (29 квітня-14 грудня 1918 р.) / Ж.О. Дзейко // Укр. право. - 2005. - Число 1 (18). - С. 123-134.
78. Дзейко Ж.О. Становлення законодавчої техніки у нормотворчості Західно-Української Народної Республіки / Ж.О. Дзейко // Наукові записки. Національний університет "Києво-Могилянська Академія". - Т. 38: Юридичні науки / НаУКМА; Редкол.: В.С. Брюховецький та ін. - К., 2005. - С. 28-32.
79. Дзейко Ж.О. Становлення законодавчої техніки у нормотворчості УНР періоду Директорії / Ж.О. Дзейко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - № 10. - С. 24-34.
80. Дзейко Ж.О. Європейська філософсько-правова думка та проблеми законодавчої техніки (XIX- поч. ХХ ст.) / Ж.О. Дзейко // Бюл. М-ва юстиції України. - 2005. - № 11. - С. 12-26.
81. Дормидонтов Г.Ф. Классификация явлений юридического быта, относимых к случаям применения фикций. – Казань, 1895. – С. – 26. Цит. за: Баранов В.М., Курсова О.А. Запоздалые заметки о правовых фикциях. Обзорная рецензия классических трудов Д.И.Мейера, Г.С.Мэна, Г.Ф.Дормидонтова // Проблемы юридической техники: Сборник статей / Под ред. доктора юридических наук, профессора, академика РАЕН и ПАНИ, заслуженного деятеля науки РФ В.М. Баранова. – Нижний Новгород, 2000. – 823 с. – С. – 794.
82. Егоров А.В. Дефинтивная норма права: Автореферат дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук. Специальность 12.00.01 – Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве. – СПб., 2004. – 21 с.
83. Жеребкін В.Є. Логіка. – Х.-К.: «Основа»-«Знання», 1999. – 256 с.
84. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.
85. Законодательная техника: Научно-практическое пособие. / Под ред. Ю.А.Тихомирова. – Институт законодательства и сравнительного правоведения при правительстве РФ. – М.: Городец, 2000. – 271 с.
86. Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. – М.: Юр. Литература. – 1961. – 380 с.
87. Інституции Юстиниана. Перевод с латинского Д.Расснера. Под ред. Л.Л.Кофанова, В.А.Томсинова. (Серия «Памятники римского права») – М.: Зерцало, 1998. – 400 с.
88. Історія європейської ментальності/ За ред. Петера Дінцельбахера / Переклад з нім. В. Кам'янець. – Львів: Літопис, 2004 – 720с.
89. Кабрияк Р. Кодификации / Пер. с фр. Л.В.Головко. – М.: Статут, 2007. – 476 с.
90. Карвацкая С.Б. Динамика трансформации законодательной терминосистемы в истории украинского права / С.Б. Карвацкая / Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы. Материалы Международного «круглого стола» (Черновцы, 21-23 сентября 2006 года) / Под ред. доктора юридических наук, профессора, заслуженного деятеля наук РФ В.М.Баранова, доктора юридических наук, профессора, заслуженного юриста Украины П.С. Пацуркивского, кандидата юридических наук Г.О. Матюшкина. – Нижний Новгород: Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр «Юридическая техника», 2007. – 1456 с.
91. Карташов В.Н. Юридические дефиниции: некоторые методологические подходы, виды и функции / В.Н. Карташов // Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы. Материалы Международного «круглого стола» (Черновцы, 21-23 сентября 2006 года) / Под ред. доктора юридических наук, профессора, заслуженного деятеля наук РФ В.М.Баранова, доктора юридических наук, профессора, заслуженного юриста Украины П.С. Пацуркивского, кандидата юридических наук Г.О. Матюшкина. – Нижний Новгород: Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр «Юридическая техника», 2007. – 1456 с. - С. 580-597.
92. Керимов Д.А. Законодательная техника. Научно-методическое и учебное пособие - М.: Норма, 1998. – 121 с.
93. Кириллов В.И., Страченко А.А. Логика: Учебник для юридических вузов – Изд. 5-е, переаб. и доп. – М., Юристь, 1998 – 254 с.
94. Клименко О. Систематизація права Лівобережної України у другій чверті XIX сторіччя: Автореферат дис. на здобуття наук. ступня канд. юрид. наук. Спеціальність 12.00.01 – Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2004.- 20 с.
95. Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании / Пер. с чешск. под ред. и со вступ. статьёй А.Б. Венгерова. – М., Прогресс, 1987 – 310 с.
96. Ковальський В.С., Козінцев І.П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади. – К.: ЮрІнком Інтер, 2005. – 192 с.
97. Козловский А.А. Философско-гносеологические основания законодательных определений / А.А. Козловский / Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы. Материалы Международного «круглого стола» (Черновцы, 21-23 сентября 2006 года) / Под ред. доктора юридических наук, профессора, заслуженного деятеля наук РФ В.М.Баранова, доктора юридических наук, профессора, заслуженного юриста Украины П.С. Пацуркивского, кандидата юридических наук Г.О. Матюшкина. – Нижний Новгород: Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр «Юридическая техника», 2007. – 1456 с. – С. 117-129.
98. Козюбра М.І. Принцип верховенства права і правової держави: єдність основних вимог // Наукові записки. Том 64 Юридичні науки / Національний університет «Києво-Могилянська академія». – 2007.- С.3-9.
99. Козюбра М.І. Принцип верховенства права та вітчизняна теорія і практика // Українське право. – 2006. - №1 – С. 15-23.
100. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М.: Юрид. лит., 1981. – 144 с.
101. Леони Бруно. Свобода и закон / Бруно Леони; пер. с англ. В.Кошкина под ред. А.Куряева. – М.: ИРИСЭН, 2008. – 308 с.
102. Маркова-Мурашова С.А. Классификация, типология, систематизация правовых понятий как методологические предпосылки конкретизации законодательства. / С.А. Маркова-Мурашова // Юридическая техника / Под. ред. В.М. Баранова. – 2007. - №1. – С. 164-172.
103. Марченко М.М. Проблемы теории государства и права: учеб. – М.:ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 768 с.
104. Нагорная М.А. Юридические дефиниции в конституционном праве: их качество и роль в реализации норм. / М.А. Нагорная // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. Выпуск 1(2). Правовая система России на рубеже веков – Изд. ННГУ, Нижний Новгород. - №1. – 2000. – С. 143-151.
105. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: НОРМА ИНФРА*М, 1999. – 552 с.
106. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 3 изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 520с.
107. Палашевская И.В. Концепт «закон» в английской и русской лингвокультурах: Автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: 10.02.20 – Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание / И.В. Палашевская. – Волгоград, 2001. – 24с.
108. Парфентьев А.Л. Нормативно-правовое предписание и его виды: Автореферат дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук: 12.00.01 – М., 1980. – 20 с.
109. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с терией нравственности - Серия «Мир культуры, истории и философии. – СПб.: Издательство «Лань», 2000. – 608 с.
110. Петров А.В. Теория государства и права. Учебное пособие. Челябинск, 2002. – 116с.
111. Погребной И.М. Теория права: Учебное пособие. Изд. 3-е, испр. и доп. – Х.: «Основа», 2003. – 128 с.
112. Подорожна Т. Законодавчі дефініції як засоби забезпечення однозначного тлумачення та застосування закону / Т. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - № 9. – 2008. – С. 10-12
113. Подорожна Т. Законодавчі дефініції: історичний аспект / Т. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - № 8 – 2008. – С. 75-77
114. Подорожна Т.С. Законодавчі дефініції: поняття, структура, функції: монографія. – Львів: ПАІС, 2009. – 196с.
115. Подорожна Т.С. Правова природа законодавчих дефініцій / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 6. – С. 68-70
116. Подорожна Т.С. Співвідношення законодавчих дефініцій із нормами права / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - №7. – С. 99-101
117. Поляков А.В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода: Курс лекций. – СПб: Изд-во С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – 864 с.
118. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. ред. академика РАН, д.ю.н., проф. В.С.Нерсесянца. – М.Норма, 2004. – 832с.
119. Проблемы теории права: Основные вопросы общей теории социалистического права Курс лекций в 2-х томах. Т.1 / Алексеев С.С., Науч. ред. Русинов Р.К.; Отв. За выпуск Семенов В.М. – Свердловск, Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1972. – 396 с.
120. Прянишников Е.А. Развитие законодательной техники в дореволюционной России/ Законодательная техника: Научно-практическое пособие. – М.: Городец, 2000. – С. 213-231. – 272 с.
121. Романчук И.С. Историческая эволюция концепции государственного суверенитета в европейской традиции права / И.С. Романчук // Порівняльно-правові дослідження. - 2009. - №1. - С. 90-94.
122. Рындюк В.И. Дефиниции в законодательных актах Украины / Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы: Материалы Международного «круглого стола» (Черновцы, 21-23 сентября 2006 года) / Под ред. Доктора юридических наук, профессора, заслуженного деятеля науки РФ В.М. Баранова, доктора юридических наук, профессора, заслуженного юриста Украины П.С. Пацуркивского, кандидата юридических наук Г.О.Матюшкина. – Нижний Новгород: Нижегородский исследовательский научно-прикладной цент «Юридическая техника», 2007. – 1456 с. – C. 534-543.
123. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656с.
124. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В. Малько. – М: Юристъ, 1999. – 672 с.
125. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: «Норма», 1996. – 432 c.
126. Ткачук А. Законодавча технка. Практичний посібник. Як готувати проекти законів. – К.: [Ін-т громад. с