Замовити дисертацію РАЦІОНАЛЬНІ МЕТОДИ ОСТЕОСИНТЕЗУ ТА СТИМУЛЯЦІЯ РЕПАРАТИВНОГО ОСТЕОГЕНЕЗУ У ТВАРИН : Рациональные методы остеосинтеза и СТИМУЛЯЦИЯ РЕПАРАТИВНОГО ОСТЕОГЕНЕЗА В ЖИВОТНЫХ

Важливою проблемою ветеринарної хірургічної допомоги є вдосконалення методів зрощення переломів кісток осьового та периферичного скелета у тварин. Її успішне вирішення вимагає чіткого уявлення не тільки про техніку з’єднання та фіксацію відламків окремих кісток при остеосинтезі, але й фундаментальних знань щодо динаміки тканинних змін, які відбуваються під час репаративної регенерації, а також володіння методами її стимуляції і засобами попередження ускладнень. Між тим, судячи за публікаціями у вітчизняній літературі, наукові розробки у ветеринарній медицині з цих питань поодинокі та мають поверховий характер. Всі ці обставини змушують зосередитись на клініко-експериментальних дослідженнях для з’ясування патогенезу переломів та вдосконалення різних методів їх зрощення (К.И. Шакалов, 1981; І.О. Поваженко, І.С. Братюха, 1989).

Актуальність теми. Проблема лікування переломів кісток залишається однією з найбільш актуальних у ветеринарній травматології і ортопедії, хоча за останні десятиріччя в цьому напрямі досягнуто значних успіхів. Різноманіття особливостей переломів кісток осьового та периферичного скелета, обумовлених у значній мірі їх локалізацією, спонукають до диференційованого і детального аналізу, удосконалення існуючих та розробки нових методик лікування тварин, використання ефективних засобів стимуляції остеосинтезу (І.С. Панько та ін., 1998; Г.А. Послов, В.Ю. Илларионов, 2000).

Переломи кісток реєструють в середньому у 8 – 25% поголів’я свійських тварин (І.П. Ліповцев, 1986; Г.А. Послов, 2001), хоча цей показник може бути значно вищим (Б.С. Семенов, 1981; К.П. Курсанов, Н.М. Мельников, И.А. Меньщикова, 2001). Їх причиною частіше за все є господарський та транспортний травматизм, а також порушення у тварин вітамінно-мінерального обміну.

Складними для лікування і тяжкими за характером функціональних наслідків є переломи кісток тазу, біля- і внутрішньосуглобові. Особливе місце у ветеринарній травматології через тяжкість пошкоджень належить переломам діафізів довгих трубчастих кісток, які призводять до тривалої кульгавості і є однією з причин вибраковки тварин. Останнє зумовлює відчутні збитки в племінному тваринництві, службовому собаківництві. Слід підкреслити також моральну сторону травматизму дрібних домашніх тварин.

Основні труднощі лікування тварин пов’язані з тим, що процеси репаративної регенерації і відновлення функції пошкодженої кінцівки перебігають повільно, часто ускладнюються остеомієлітом, дефектами кісток і контрактурами, деформаціями та вкороченням кінцівки, а також утворенням несправжніх суглобів (Е.А. Малишевський, 1986; К.И. Шакалов, 1987; В.Й. Іздепський, 1993; Н.А. Козлов, 2000; Л.І. Гуров, В.П. Сухонос, 2000).

При переломах кісток відбуваються пошкодження оточуючих їх органів і тканин (м’язів, нервово-судинних пучків, суглобово-зв’язкового апарата та ін.), які часто ускладнюються розвитком патогенної мікрофлори. В таких випадках методи лікування набувають специфічності.

У зв’язку з цим виникає необхідність детального вивчення особливостей переломів кісток у тварин та поглиблення клінічних та інструментарних методів досліджень. Не менш важливим є удосконалення методів лікування переломів і апробація нових лікувальних та стимулюючих фармакологічних засобів, які застосовуються з метою прискорення формування кісткового регенерату.

Для успішного лікування переломів та профілактики їх ускладнень необхідне чітке розуміння патогенетичних основ регенераторного процесу в кістках.

Отже, проблема діагностики та лікування переломів кісток у дрібних та великих свійських тварин залишається актуальною, а для її вирішення необхідна подальша розробка відповідних теоретичних і практичних характеристик.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи присвячена вивченню остеосинтезу у свійських тварин і є одним з основних фрагментів програми науково-дослідної роботи кафедри хірургії ім. академіка УАСГН І.О. Поваженка факультету ветеринарної медицини Навчально-наукового інституту (ННІ) ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету (НАУ) “Розробити теоретичні основи комп’ютерного методу диспансеризації тварин з метою діагностики, терапії та профілактики захворювань”, яка виконана за завданням Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України (державний реєстраційний номер 0196U013082).

Мета досліджень. Вивчити етіологію та патогенез переломів кісток опорно-рухового апарату свійських тварин та розробити раціональні методи їх лікування. На підставі отриманих результатів сформулювати теоретичні основи і розробити практичні рекомендації з діагностики, лікування переломів кісток осьового та периферичного скелета та їх ускладнень у продуктивних тварин, собак і котів.

Для досягнення цієї мети необхідно було розв’язати наступні задачі:

- встановити поширеність і характер переломів трубчастих та пластинчастих кісток у тварин;

- визначити статико-динамічну симптоматику переломів кісток при найбільш типових ураженнях;

- розробити методики оптимального оперативного втручання з мінімальною травматичністю тканин та урахуванням важливості статики і динаміки пошкодженого сегмента осьового та периферичного скелета;

- користуючись методами біопсії, остеотомії та рентгенометрії, внутрішнього і зовнішнього остеосинтезу при переломах, визначити тривалість і характер регенерації кісткової тканини;

- охарактеризувати залежність між фізіологічним станом організму і процесами регенерації кісткової тканини під впливом біологічних та хімічних стимуляторів;

- вивчити вплив новокаїнових блокад на репаративні процеси при переломах трубчастих і пластинчастих кісток у свійських тварин;

- визначити найближчі і віддалені прогностичні показники лікування переломів трубчастих кісток в залежності від методики лікування.

Об’єкт дослідження: велика рогата худоба, собаки, коти з різними переломами трубчастих і пластинчастих кісток осьового та периферичного скелета.

Предмет дослідження: переломи та переломо-вивихи кісток опорно-рухового апарату у свійських тварин.

Методи дослідження: клінічні, морфологічні (макро-мікрорентгенографія, макро- і мікроскопія тотальних гістопрепаратів), біохімічні, гістохімічні і статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у ветеринарній хірургії виконано статистичне дослідження різновидностей переломів трубчастих і пластинчастих кісток та їх характеру у собак та котів.

Здійснено комплексне клініко-експериментальне вивчення динаміки репаративного остеогенезу при переломах кісток осьового та периферичного скелета тварин в умовах функціонально-стабільного остеосинтезу. Встановлені гістологічні та гістохімічні зміни, які відбуваються під час загоєння переломів кісток, доповнюють відомості щодо цитологічних та молекулярних механізмів утворення кісткового мозоля. Вони стали підгрунтям нових лікувально-профілактичних схем застосування препаратів вітамінно-мінерального походження та імуностимуляторів при переломах трубчастих і пластинчастих кісток у собак і котів.

За результатами досліджень розроблені, апробовані і впроваджені в практику раціональні методи внутрішнього та зовнішнього остеосинтезу (при лікуванні переломів) кісток опорно-рухового апарату, а також доведена висока ефективність запропонованих прийомів профілактики післяопераційних ускладнень.

Одержані нові дані щодо взаємозв’язку між особливостями обміну речовин в організмі великої рогатої худоби (ВРХ) і процесами репаративного остеогенезу при проведенні зовнішнього остеосинтезу.

Вперше встановлено позитивний вплив патогенетичної терапії для стимуляції репаративного остеогенезу трубчастих і пластинчастих кісток у собак та котів.

Виявлені чіткі метаболічні закономірності у динаміці патогенетичних змін при виконанні остеосинтезу різними методами; на основі комплексних клініко-експериментальних досліджень встановлені раніше невідомі патогенетичні механізми при переломах кісток опорно-рухового апарату; розшифровані мікроструктурні зміни в кістках під час регенерації.

Встановлено, що в місці перелому різко збільшується видовий спектр умовно патогенних та патогенних мікроорганізмів, що, як правило, спричинює різного роду ускладнення (флегмони, гнійні артрити, травматичний остеомієліт).

Результати досліджень доповнюють необхідні при проведенні лікувальних та профілактичних заходів наукові дані щодо остеопоезу, значення гомеостазу та ролі умовнопатогенної мікрофлори у виникненні запальних процесів у кістковій тканині.

Практичне значення отриманих результатів. Одержані дані розширюють і доповнюють існуючі уявлення про перебіг регенеративного процесу у кістковій тканині, починаючи від її пошкодження до кінцевої структурної перебудови при застосуванні різних методик остеосинтезу.

Відомості щодо особливостей репаративної регенерації при загоєнні переломів кісток слугують базою для визначення діагностично-прогностичних критеріїв найближчих та віддалених результатів остеосинтезу у свійських тварин.

Розроблені нові високоефективні, патогенетично обгрунтовані та відносно прості у виконанні методики лікування переломів кісток і профілактики їх ускладнень. Виявлені патогенетичні закономірності загоювання переломів є теоретичною базою для обгрунтування існуючих і розробки нових методів лікування ускладнень у зв’язку з остеосинтезом. Розроблені методи остеосинтезу трубчастих і пластинчастих кісток у великої рогатої худоби, собак і котів створюють можливість повного відновлення функції органів і збереження повноцінного життя тваринам.

Ветеринарній медицині запропоновані рекомендації “Переломи кісток та раціональні методи їх зрощення”, затверджені на засіданні науково-методичної ради Державного департаменту ветеринарної медицин Мінагрополітики України (протокол № 2 від 19 грудня 2000 р.). Матеріали дисертації увійшли до підручника для вузів України “Загальна ветеринарно-медична хірургія”, Київ, 2001. – 274 с., а також можуть бути використані при написанні відповідних розділів підручників, довідників і навчально-методичних посібників з оперативної, загальної та спеціальної хірургії, гістології та фізіології.

Отримані результати впроваджені в навчальний процес і використовуються у практичній та науковій роботі з пріоритетних напрямків оптимізації як методів лікування переломів кісток, так і профілактики післяопераційних ускладнень (Національний аграрний університет, Білоцерківський державний аграрний університет, Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, Державний агроекологічний університет України, Полтавська державна аграрна академія, Санкт-Петербурзька державна академія ветеринарної медицини, Сумський національний аграрний університет, Харківська державна зооветеринарна академія); можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні дисципліни “Ветеринарна хірургія” студентам аграрних закладів освіти III – IV рівнів акредитації та слухачам курсів підвищення кваліфікації фахівців ветеринарної медицини.

Особистий внесок здобувача. Автором виконаний, проаналізований та узагальнений весь обсяг клініко-експериментальних досліджень остеосинтезу. Проведені клінічні, рентгенологічні, бактеріологічні, біохімічні, гістологічні та гістохімічні дослідження, визначена ефективність застосування імуномодуляторів, вітамінно-мінеральних препаратів та антисептичних засобів при переломах кісток у тварин. Розроблені нові методи остеосинтезу трубчастих і пластинчастих кісток у великої рогатої худоби та дрібних домашніх тварин. Внесені суттєві доповнення до даних з етіології та патогенезу репаративних процесів кісткової тканини, розроблені методичні рекомендації з діагностики та профілактики ускладнень при переломах кісток у тварин.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин” (Київ, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001рр.); на конференціях Асоціації практикуючих ветеринарних лікарів Московської Гільдії ветеринарних лікарів, Санкт-Петербурзької ветеринарної асоціації (2001р.); на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів НАУ (Київ, 1991 – 2001рр.); на семінарах головних лікарів міст України Державного департаменту ветеринарної медицин Мінагрополітики (1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001рр.).

Публікації. Результати досліджень представлені в 36 наукових працях (в тому числі 22 без співавторів): статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України “Ветеринарна медицина України” – 15 і “Вісник аграрної науки” – 2, у фахових збірниках наукових праць “Науковий вісник НАУ” – 5, “Вісник Білоцерківського державного аграрного університету” – 3, матеріалах міжвузівських наукових конференцій професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів – 8; матеріалах Міжнародних науково-практичних конференцій і тезах – 1 та 1 підручнику і 1 методичній рекомендації.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, огляду літератури, розділів: “Вибір напрямків досліджень, матеріал та методи виконання роботи”, “Результати досліджень та їх аналіз”, “Репаративна регенерація при остеосинтезі”, “Вивчення ефективності методів стимуляції репаративної регенерації кісткової тканини”, “Профілактика і лікування ускладнень при переломах кісток”, “Аналіз та узагальнення результатів досліджень”, “Висновки”, “Пропозиції виробництву” та списку літератури з 438 джерел і 1-го додатку.

Дисертація викладена на 241 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 102 рисунками, з яких 52 у додатку, 13 таблицями і 2 схемами. Список використаної літератури включає 438 джерел, у тому числі 80 джерел на іноземних мовах.