Золотова Ганна Дмитріївна. Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки студентів (на прикладі навчальних закладів I-II рівня акредитації)



Назва:
Золотова Ганна Дмитріївна. Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки студентів (на прикладі навчальних закладів I-II рівня акредитації)
Альтернативное Название: Золотова Анна Дмитриевна. Социально-педагогическая профилактика аддиктивного поведения студентов (на примере учебных заведений I-II уровня аккредитации)
Тип: Автореферат
Короткий зміст: У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічну й теоретичну основу, методи дослідження, а також наукову новизну й практичне значення результатів, подано відомості про апробацію.
У першому розділі “Теоретико-методологічні основи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки сту-дентів (на прикладі навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації)” здійснено аналіз теоретичних основ профілактики адиктивної поведінки студентів, визначено сутність і зміст адиктивної поведінки у студентському середовищі навчального закладу І-ІІ рівня акредитації, проаналізовано реальний стан здійснення профілактики.
Проведене у першому розділі дисертації вивчення теоретико-методологічних основ соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді показало, що досліджувана проблема складна і багатогранна, оскільки об’єднує у собі ряд відносно самостійних наукових напрямків, які торкаються концептуальних основ соціально-філософського пізнання, медичних і юридичних досліджень, предмет яких співпадає з предметом даного дослідження і містить педагогічну інформацію, власне педагогічних досліджень із профілактики тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії і токсикоманії, і сучасних зарубіжних і вітчизняних розробок у галузі соціальної педагогіки і соціальної роботи з профілактики адиктивної поведінки.
Змістовний аналіз наукової літератури показав, що, по-перше, нові філософські концепції людської життєдіяльності трактують гуманізм як теоретико-методологічний принцип і основу соціальної педагогіки, по-друге, вчені-медики пояснюють виникнення почуття ейфорії після вживання психоактивних речовин, розкривають біологічні механізми формування психофізичної залежності, доводять наявність біологічної обумовленості і біологічної схильності до адиктивної поведінки; по-третє, вчені-правознавці наголошують на необхідності об’єднання зусиль правоохоронних органів, медичних, соціальних установ, сім’ї і навчального закладу, а також на важливості пропаганди правових знань; по-четверте, вживання тютюну, алкоголю і наркотиків завдає непоправної шкоди організму, нівечить життя і тому профілактика їх уживання є невід’ємним елементом педагогічної роботи; по-п’яте, більш глибоке розуміння психологічних, соціальних і біологічних причин адиктивної поведінки сприяє виникненню нових форм і методів роботи, серед яких особливе місце займають соціально-психологічні тренінги і рольові ігри.
Не зважаючи на підвищення зацікавленості вчених до профілактики адиктивної поведінки, сьогодні ще недостатньо теоретичних і практичних розробок із даної проблеми, відсутня науково розроблена система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації.
Термін “Адиктивна поведінка” (від англійської addiction – “хибна звичка, пристрасть до чого-небудь, порочна схильність”) був уведений В. Міллером у 1984 році для означення зловживання різними речовинами, які змінюють психічний стан, включаючи алкоголь, наркотики і тютюн, до того, як від них сформується фізична залежність. У вітчизняній наркологічній практиці цей термін був поширений С.Кулаковим (1989) та А.Личко (1991) щодо означення зловживання індивідом наркотичними речовинами ще до сформованості у нього психофізичної залежності. Потім його зміст було доповнено і переведено у психолого-педагогічну практику. Сьогодні коло об’єктів адикції істотно розширилося і містить не тільки нікотин, алкоголь, наркотичні та токсикологічні речовини, а також азартні ігри, комп’ютерні ігри, Інтернет, гроші, владу, роботу, їжу, спорт, сексуальну поведінку, іншу людину, сім’ю, релігійне вірування та інше. У результаті такої поведінки людина існує у нереальному світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистісному розвитку, деградує.
Вивчення поняття “адиктивна поведінка” показало, що це вид порушення адаптації, для якого притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних психоактивних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій.
У своїй роботі ми зупинимось на такому різновиді адиктивної поведінки, як уживання психоактивних речовин в силу їх особливої необоротної шкоди на організм неповнолітніх, а також у силу їх катастрофічного розповсюдження серед студентської молоді, особливо у навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації.
Таким чином, соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки – це гуманістично формуюча, науково обґрунтована та своєчасна діяльність, спрямована на мінімізацію факторів соціального ризику, створення оптимальної соціальної ситуації розвитку особистості, проявлення різних видів її активності, розкриття її внутрішнього потенціалу, пов’язана з усуванням факторів та умов уживання психоактивних речовин.
Соціальними факторами адиктивної поведінки студентів є: рівень напруженості у суспільстві; питні традиції суспільства; тиск реклами тютюнових і алкогольних виробів; негативна молодіжна субкультура; перехід до нової соціальної ролі; неможливість задоволення потреби у персоналізації; „подвійна мораль”. Біологічними факторами – вплив екології та харчування; критичний стан здоров’я студентів; психологічними факторами – особливості вікової психології; стрес та навчально-інформаційне перевантаження; потреба у зміні стану свідомості; потреба виходу з буденності.
Соціальними умовами виникнення адиктивної поведінки є вплив сім’ї та сімейного виховання, ситуації неблагополучних, конфліктних, неповних сімей, типи неправильного виховання; негативний соціальний статус у колективі. Біологічними умовами – алкогольний або наркотичний синдром плоду; біологічна схильність; спадкова схильність. Індивідуально-психологічними умовами – акцентуації та психопатії; психологічна готовність до вживання психоактивних речовин; особистісна схильність до вживання психоактивних речовин. Жодні з наведених факторів та умов не є вирішальними. Вони завжди взаємопов’язані і діють у кожній ситуації по-різному.
Стадіями формування адиктивної поведінки є етап перших спроб, етап пошукового полінаркотизму та етап фонового полінаркотизму.
Психоактивні речовини мають специфічний психофізіоло-гічний вплив на психіку людини.
У формуванні залежності від окремих видів психоактивних речовин є певні моменти. Провідну роль у формуванні тютюнопаління відіграють зовнішні фактори. У розумінні механізму формування алкоголізму виділяються рівні вживання спиртного та етапи зловживання алкоголем та продрому алкоголізму. У першій стадії наркоманії відмічається синдром психічного узалежнення, у другій стадії додається фізичне узалежнення, абстинентний синдром, у третій стадії хворий перетворюється на глибокого інваліда, спостерігається виражена моральна та соціальна деградація. Тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія і токсикоманія мають єдину природу, це різновиди одного явища – психічної і фізичної залежності від психоактивних речовин.
Негативне ставлення більшості викладацького складу до виконання профілактичної роботи ілюструє стан здійснення цього виду роботи, який не відповідає сучасним запитам суспільства, а також характеризує загальні тривожні тенденції у системі освіти і виховання. Рівень та стан профілактики адиктивної поведінки у навчальних закладах I-II рівня акредитації сьогодні явно недостатній, адже переважна більшість студентів не можуть устояти перед різноманітними пропозиціями вживання психоактивних речовин. Рівні вживання студентами психоактивних речовин є критичними, що вимагає негайного профілактичного втручання.
Теоретичне визначення причин уживання психоактивних речовин відповідає спектру умов та факторів адиктивної поведінки у навчальному закладі I-II рівня акредитації. Специфічними саме для згаданого контингенту є нездатність самостійно пояснити причини вживання психоактивних речовин, низький рівень самосвідомості та інформованості у даному питанні.
Проведення заходів із профілактики адиктивної поведінки у навчальних закладах є нерегулярним, форми профілактичної роботи одноманітні та неефективні. Загальними помилками існуючих профілактичних програм та окремих заходів є їх масовість, невідповідність методів, форм і змісту роботи віку, рівню та потребам сучасної студентської молоді. Проведений аналіз реального стану профілактичної роботи потребує негайного створення науково обґрунтованої сучасної ефективної системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді навчальних закладів I-II рівня акредитації.
У другому розділі “Розробка системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентів” здійснено наукову розробку та обґрунтування системи соціально-педагогічної профі-лактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації, опис процесу її впровадження, проведено аналіз дослідно-експериментальної роботи.
У основу побудови системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді лягла вихідна концепція, яка складається з того, що систему соціально-педагогічної профілактики ми розглядаємо не як окреме соціально-педагогічне явище, а як цілісну педагогічну систему. До важливих концеп-туальних положень ми відносимо ідеї про те, що основою профілактичної діяльності є ідеї гуманістичної філософії про цінність людської особистості, про право людини на соціальний захист, про гуманізацію умов навчання і виховання; що профілактика адиктивної поведінки повинна здійснюватись обов’язково по запобіганню вживання всіх психоактивних речовин одночасно, і що вона повин-на спиратись на першочергову спеціальну підготовку адміністрації і викладачів навчального закладу, спеціальну освіту батьків.
Система профілактичної роботи базується, по-перше, на особливостях вікової психології, по-друге, на особливостях та специфіці саме обраного нами контингенту студентів та їх інтересів, по-третє, на врахуванні різнопланового впливу психоактивних речовин на організм неповнолітніх, по-четверте, на нейтралізації умов та факторів адиктивної поведінки, і, по-п’яте, на протидії рекламним кампаніям алкогольної і тютюнової індустрії та іншим варіантам пропонування психоактивних речовин з боку оточуючого середовища.
У пропонованій нами системі профілактики адиктивної поведінки форми і методи профілактичної роботи діють тільки у своїй нерозривній єдності. Основою розробки став системний підхід, який є сьогодні важливим напрямком сучасного наукового пізнання, у тому числі і соціально-педагогічних досліджень. Соціально-педагогічна система профілактики адиктивної поведінки студентської молоді має таку структуру: мета, об’єкт, суб’єкт, зміст, форми і методи, що відповідає традиційній структурі педагогічної роботи.
Метою системи профілактики адиктивної поведінки є відмова студентів від уживання психоактивних речовин.
Завданнями системи профілактики адиктивної поведінки є:
- створити соціальні умови для усунення умов та факторів адиктивної поведінки;
- роз’яснити сутність і зміст впливу на організм людини психоактивних речовин;
- сформувати у студентів навички відмови від пропозицій уживання психоактивних речовин.
Другим компонентом системи профілактики адиктивної поведінки виступають студенти І – ІV курсів навчального закладу І-ІІ рівня акредитації. Контингент студентів є дуже неоднорідним.
Наступним компонентом системи профілактики адиктивної поведінки виступають адміністрація навчального закладу, заступник директора з виховної роботи, психолог, соціальний педагог, методист, керівники груп та викладачі.
Черговим компонентом системи профілактики адиктивної поведінки є зміст профілактичної роботи. За змістом ми розділили профілактику на первинну, вторинну, третинну.
Останнім компонентом системи є форми і методи профілактичної роботи. До форм і методів первинної профілактики ми відносимо: інструктаж та консультування, лекції та практикум для викладачів з методики антинаркогенного виховання, розробку і проведення у ході навчального процесу занять з предметів, які торкаються сутності та впливу психоактивних речовин, лекції для батьків щодо видів психоактивних речовин, їх сутності та причин уживання, практикум для викладачів щодо особливостей освіти і виховання студентів із акцентуаціями характеру, повідомлення психолога для батьків про особливості вікової психології періоду раннього юнацтва, психологічні тренінги адаптації першокурсників, спілкування, формування впевненості у собі та вміння виходу зі стресових ситуацій, допомогу геріатричному центру у рамках морального виховання, а також масові розважальні заходи як умову змістовного проведення дозвілля. До форм і методів вторинної профілактики ми відносимо: відвідування наркодиспансеру та бесіди студентів з наркоманами, що знаходяться на лікуванні; бесіди із запрошеними на виховні години працівниками кримінальної служби міліції у справах неповнолітніх, відділу з незаконного обігу наркотичних речовин, працівниками центру соціальних служб для молоді, медико-соціального реабілітаційного центру, лікарями-валеологами; це конкурси плакатів та стіннівок; соціально-психологічні тренінги з профілактики адиктивної поведінки студентів; підготовка волонтерів у рамках програми “Рівний – рівному”. До форм і методів третинної профілактики ми відносимо: психологічний практикум для батьків щодо “техніки безпеки” тютюнопаління та вживання алкоголю у сім’ї, а також індивідуальну роботу психолога зі студентами групи ризику: бесіди, консультації, навчання методам релаксації.
Упровадження системи профілактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчально-виховний процес закладу І-ІІ рівня акредитації здійснювалось у руслі навчальної і виховної роботи паралельно у трьох напрямках: роботи з викладачами, роботи з батьками, роботи зі студентами. Виховна робота зі студентами здійснювалась в індивідуальній, груповій та масовій формах.
Аналіз результатів упровадження системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді був проведений за розробленими критеріями: морально-психологічної стійкості особистості, інформованості про сутність і зміст адиктивної поведінки, ставлення до профілактики адиктивної поведінки.
Результати експерименту показали, що досягнуто значне зниження рівнів уживання психоактивних речовин. Жоден зі студентів не залучився до вживання токсикологічних речовин, а ті, що вживали 1-2 рази в житті (0,8%) і ті, хто ускладнились раніше дати відповідь, кинули їх вживання ( 3% опитуваних). В ЕГ ті, хто ніколи не вживали наркотики, так і не почали цього робити (79,2%), у КГ – це 31%. У ЕГ 13% опитуваних указали, що кинули вживання наркотиків, у КГ цей показник складає 1,2 %. Уживали 1-2 рази на рік в ЕГ 6,8%, а у КГ – 20%. Не частіше одного разу на місяць в ЕГ – 1%, у КГ – 21,8%. У ЕГ таких, які вживають один і більше разів на тиждень, не залишилось (було 5 %), а у КГ таких залишилось 11,2%.
Міцні алкогольні напої в ЕГ 0,2% опитуваних за цей час спробували, у КГ спробували 4,2%. В ЕГ припинили вживання горілки і самогону 14% респондентів, у КГ таких не виявилося. В ЕГ вживають міцні алкогольні напої 10 – 12 разів на рік 8%, у КГ – 19,8%. Не більше двох-трьох разів на місяць в ЕГ – 6,2% , у КГ – 36,2 %. В ЕГ не має таких, що вживають більше двох-трьох разів на тиждень, у КГ таких залишилось 10%.
Повністю припинили вживання слабоалкогольних напоїв в ЕГ 0,8% опитуваних, у КГ таких не виявилось. У ЕГ вживають не більше, ніж 10-12 разів на рік – 39%, у КГ – 6,2%. У ЕГ не більше 2-3 разів на місяць вживають 20%, у КГ таких 42,4%. І більше 2-3 разів на тиждень в ЕГ вживають 5,8%, у КГ – 21,6 %.
У ЕГ 0,8% спробували палити тютюн, у КГ спробували 18%. Кинули палити в ЕГ 12,2% опитуваних, у КГ таких не виявилось. Палять 1-2 рази на місяць в ЕГ 22,8%, у КГ – 8%. Палять не більше пачки на тиждень в ЕГ 28,4% , у КГ – 51,6%. І палять не менше пачки на день в ЕГ 1,4%, у КГ – 17,4%.
Аналіз проведеної дослідно-експериментальної роботи показав високу ефективність розробленої системи профілактики, це підтвердили і математичні методи обробки експериментальних даних.
Результати дослідження дозволили зробити такі висновки:
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв’язання наукової проблеми профілактики адиктивної поведінки студентів навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, що визначається у розробці, обґрунтуванні та практичному впровадженні системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховний процес навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.
2. У ході дослідження встановлено, що “адиктивна поведінка” – це вид порушення адаптації, для якого притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних психоактивних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій.
Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки – це гуманістично формуюча, науково обґрунтована та своєчасна діяль-ність, спрямована на мінімізацію факторів соціального ризику, створення оптимальної соціальної ситуації розвитку особистості, проявлення різних видів її активності, розкриття її внутрішнього потенціалу, пов’язана з усуванням факторів та умов уживання психоактивних речовин.
3. Установлено, що соціальними факторами адиктивної поведінки є: рівень напруженості в суспільстві; питні традиції суспільства; тиск реклами тютюнових і алкогольних виробів; негативна молодіжна субкультура; перехід до нової соціальної ролі; неможливість задоволення потреби у персоналізації; „подвійна мораль”. Біологічними факторами – вплив екології та харчування; критичний стан здоров’я студентів; психологічними факторами – особливості вікової психології; стрес та навчально-інформаційне перевантаження; потреба у зміні стану свідомості; потреба виходу з буденності. Соціальними умовами виникнення адиктивної поведінки є вплив сім’ї та сімейного виховання, ситуації неблагополучних, конфліктних, неповних сімей, типи неправильного виховання; негативний соціальний статус у колективі. Біологічними умовами – алкогольний або наркотичний синдром плоду; біологічна схильність; спадкова схильність. Індивідуально-психологічними умовами – акцентуації та психопатії; психологічна готовність до вживання психоактивних речовин; особистісна схильність до вживання психоактивних речовин. Усі фактори і умови взаємопов’язані і діють в кожній ситуації по-різному.
4. Доведено, що стадіями формування адиктивної поведінки є етап перших спроб, етап пошукового полінаркотизму і етап фонового полінаркотизму. Психоактивні речовини мають специфічний психо-фізіологічний вплив на психіку людини. Тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія і токсикоманія мають єдину природу, це різновиди одного явища – психічної і фізичної залежності від психоактивних речовин.
5. Виявлено, що реальний стан адиктивної поведінки сьогодні є критичним, це ілюструє негативне ставлення викладацького складу до профілактичної роботи, у цілому позитивне відношення студентів до вживання психоактивних речовин, критичні рівні їх вживання студентами, нездатність пояснити причини цього, низький рівень самосвідомості та інформованості у даному питанні. Авторитетом і довірою у галузі отримання знань про психоактивні речовини викладачі і батьки не користуються. Проведення заходів з профілактики адиктивної поведінки є нерегулярним і неефективним, що потребує створення науково обґрунтованої сучасної системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації.
6. У результаті дослідження вперше була розроблена і впроваджена у навчально-виховний процес навчального закладу І-ІІ рівня акредитації соціально-педагогічна система профілактики адиктивної поведінки студентської молоді. Вона об’єднала тради-ційні, спеціально адаптовані форми і методи і нові розроблені методики. Система має таку структуру: мета, об’єкт, суб’єкт, зміст, форми і методи, що відповідає традиційній структурі педагогічної роботи.
7. Визначено, що мета системи профілактики адиктивної поведінки – відмова студентів від уживання психоактивних речовин. Завдання системи профілактики адиктивної поведінки: створити соціальні умови для усунення умов та факторів адиктивної поведінки; роз’яснити сутність і зміст впливу на організм людини психо-активних речовин; сформувати у студентів навички відмови від пропозицій уживання психоактивних речовин. Об’єкт – студенти І – ІV курсів навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації. Суб’єкт – адміністрація навчального закладу, заступник директора з виховної роботи, психолог, соціальний педагог, методист, керівники груп та викладачі. За змістом профілактика розподіляється на первинну, вторинну, третинну.
8. Визначено, що форми і методи первинної профілактики – це форми і методи превентивної освіти та непрямого профілактичного впливу. Форми і методи вторинної профілактики – це форми і методи антинаркогенного виховання. Форми і методи третинної профілактики – це форми і методи корекції адиктивної поведінки.
9. Систему профілактики адиктивної поведінки студентської молоді було впроваджено у навчально-виховний процес закладу І-ІІ рівня акредитації у руслі навчальної і виховної роботи паралельно у трьох напрямках: роботи з викладачами, роботи з батьками, роботи зі студентами. Виховна робота зі студентами здійснювалась в індивідуальній, груповій та масовій формах.
10. Аналіз результатів упровадження системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді за розробленими критеріями: морально-психологічної стійкості особистості, інформованості про сутність і зміст адиктивної пове-дінки, ставлення до профілактики адиктивної поведінки, засвідчив високі показники за всіма критеріями. Це є переконливою підставою вважати виконаними завдання дослідження і досягнутою його мету.
Подальші напрями дослідження вбачаються у розширенні змісту профілактичної роботи відповідно до розширення кола видів адикцій, трансформації системи соціально-педагогічної профілактики адиктив-ної поведінки в інші види навчальних закладів, збагачення її новими формами і методами.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины