Михайличенко Наталя АДАПТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА



Назва:
Михайличенко Наталя АДАПТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Альтернативное Название: Михайличенко Наталья адаптивного планирования ФИНАНСОВО-ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ
Тип: Автореферат
Короткий зміст: У першому розділі «Адаптивне планування в складних динамічних системах» здійснено аналіз проблем планування в динамічних системах, досліджено еволюцію концепцій контролінгу, визначено роль і місце планування в системі контролінгу, обрано підходи до розвитку концептуальної моделі адаптивної системи планування.
У другій половині XX ст. сформувалось уявлення про сутність підприємства як системи. Системна концепція підприємства, на відміну від концепції підприємства-механізму, розглядає його як цілеспрямовану систему, головною функцією якої в суспільстві є виробництво та розподіл благ; ця система складається з цілеспрямованих елементів і сама є елементом більш складної цілеспрямованої системи. Головною ознакою складних динамічних систем є їх сітьова побудова. Тобто будь-яке управлінське рішення, крім очікуваного безпосереднього результату, має побічні та віддалені наслідки. Управлінські ситуації, у свою чергу, мають усі ознаки складних ситуацій: вони складаються з великої кількості елементів, поєднаних численними зв’язками, що зумовлює невизначеність і непрозорість ситуацій, у яких приймаються управлінські рішення.
Планування як початкова функція в управлінському циклі найбільш «страждає» від нездатності людини ефективно діяти в умовах складних динамічних систем, які потребують мислення не за схемою «причина-наслідок», а в так званих «каузальних сітях», а також навичок прогнозування експоненціальних процесів. Складну динамічну систему (СДС) визначено як сукупність численних взаємопов’язаних елементів, що характеризується великою кількістю зв’язків різного характеру між її складовими, змінюється в часі, має сітьовий характер і не відзначається прозорістю. Виходячи з вищенаведених ознак динамічної системи, побудовано систему вимог-передумов до забезпечення ефективного планування, які є основою для розробки концептуальної моделі адаптивного планування та бюджетоорієнтованої системи контролінгу і включають такі умови: побудови повної та достовірної структурної моделі системи; забезпечення процесу планування оперативною релевантною і достатньою інформацією; своєчасного визначення бажаного напряму руху системи, з’ясування наявних тенденцій розвитку та їх узгодження; визначення сигнальних критеріїв оцінки виконання планів, достатніх в умовах непрозорості й невизначеності; забезпечення комплексності планування на різних рівнях і в різних підрозділах системи управління.
У результаті дослідження встановлено, що сучасний контролінг існує у двох іпостасях: як різновид практичної діяльності у сфері управління і як галузь наукової думки. Таким чином, з одного боку, контролінг є філософією ефективного управління, а з іншого – практикою оптимізації управлінських процесів шляхом інформаційного забезпечення, координації та інтеграції процесів прийняття управлінських рішень. Надано визначення поняття «контролінг» з позицій теоретичного, практичного та системного підходів:
1. Контролінг – концепція ефективного управління підприємством, розроблена на засадах системного підходу з урахуванням вимог гнучкості та адаптивності.
2. Контролінг – вид практичної діяльності у сфері економіки, спрямований на координацію та інформаційне забезпечення процесів прийняття управлінських рішень у сферах організації, планування, обліку, аналізу, контролю та регулювання на всіх рівнях управління.
3. Контролінг – це метафункція менеджменту, спрямована на забезпечення цільової орієнтації підприємства та на максимально ефективне досягнення цілей, яка пронизує всю структуру управління та, як і управління в цілому, має два аспекти: стратегічний та оперативний.
Система контролінгу – це адаптивна складна динамічна сукупність взаємопов’язаних методичних підходів, які забезпечують довгострокове ефективне функціонування і розвиток підприємства шляхом координації і спрямування зусиль усіх функціональних підрозділів останнього на досягнення цільових показників.
На основі аналізу класифікації планування за функціонально-цільовим критерієм надано визначення видам-рівням планування в адаптивній системі та обрано класифікаційний критерій для побудови концептуальної моделі адаптивної системи планування. Стратегічне планування – це управлінський процес менеджменту вищого рівня, завданням якого є здійснення стратегій, спрямованих на розвиток підприємства шляхом досягнення його загальних цілей і реалізації місії підприємства. Тактичне планування – це управлінський процес менеджменту середньої ланки, завданням якого є реалізація короткострокових стратегій (тактик), що виступають засобами досягнення головної мети підприємства. Оперативне планування – управлінський процес менеджменту нижньої ланки, завданням якого є здійснення операційної діяльності в поточному році, спрямоване на максимально ефективну реалізацію тактик (і, як наслідок, стратегій) підприємства. Диспозитивне планування – управлінський процес регулювання поточної діяльності підприємства, завданням якого є досягнення і оптимізація цільових показників оперативного плану.
Концепція стратегічного мислення Д. Дьорнера, представлена в його чисельних роботах у сфері дослідження мислення людини, може служити методологічним підґрунтям для розбудови адаптивної системи планування. Виходячи з того, що система – це сукупність змінних, пов’язаних одна з одною через сіті причинних залежностей, а моделювання СДС потребує визначення позитивних і негативних зворотних зв’язків, «амортизаторів», критичних та індикаторних змінних, слід зазначити, що вирішальною в процесі планування є розробка блоку образу сьогодення (ОС). Блок ОС описує наявну на момент планування ситуацію і є за своєю сутністю моделлю складної динамічної системи-підприємства, що відображає сітьові зв’язки як з її підсистемами (центри відповідальності), так і з надсистемами (конкурентне й економічне середовище). Наступним етапом процесу планування є розробка блоку образу майбутнього (ОМ), що і становить сутність планування у вузькому розумінні. Процес розробки образу майбутнього тісно пов’язаний із процесами цілеполягання та прогнозування, але головним підґрунтям, так само як і під час розробки блоку ОС, є модель СДС.
Блоки ПЦ 1...ПЦ N (проміжна ціль 1...N) відображають послідовні етапи в досягненні ОМ. Водночас вони є кроками досягнення образу майбутнього і критеріями для контролю за цим процесом. Розгалуження забезпечують гнучкість системи планів на випадок важливих змін параметрів економічного середовища підприємства. Кожна з проміжних цілей на етапі її досягнення стає свого роду образом майбутнього меншого масштабу, і шлях її досягнення теж може бути представлений за допомогою більш детальних проміжних цілей. Цьому відповідають різні рівні планування: стратегічне планування описує шлях до досягнення основного ОМ; тактичне – шлях до ключової проміжної цілі; оперативне – інтегрує проміжні цілі другого рівня деталізації.
Згідно з концепцією стратегічного мислення планування на підприємстві можна представити як систему вбудованих одна в одну сфер планування. З цієї точки зору стратегічне, оперативне та диспозитивне планування можна визначити як інструменти досягнення образу майбутнього виходячи з умов образу сьогодення.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины