Круглик Владислав Сергійович Система підготовки майбутніх інженерів-програмістів до професійної діяльності у вищих навчальних закладах



Назва:
Круглик Владислав Сергійович Система підготовки майбутніх інженерів-програмістів до професійної діяльності у вищих навчальних закладах
Альтернативное Название: Круглик Владислав Сергеевич Система подготовки будущих инженеров-программистов к профессиональной деятельности в высших учебных заведениях
Тип: Автореферат
Короткий зміст: У вступі обґрунтовано актуальність дослідження обраної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, його методологічну і теоретичну основу; подано концепцію дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; вказано особистий внесок здобувача; наведено відомості про апробацію й публікації.
У першому розділі - «Професійна підготовка інженерів-програмістів у межах спеціальностей і напрямів європейських та національних освітніх стандартів» - проаналізовано й подано вимоги, що пред’являються суспільством і роботодавцями до фахівців ІТ-сфери; розглянуто зарубіжні та вітчизняні підходи щодо професійної підготовки інженерів-програмістів у закладах вищої освіти.
За результатами здійсненого аналізу потреб світового ринку праці (статистичні дані, результати соціологічних досліджень, бази вакансій у сфері ІТ) та професійних стандартів зроблено висновок про: високий рівень професійного замовлення на кваліфікованих спеціалістів у галузі програмування як за кордоном, так і в Україні; існування певних розбіжностей між класифікатором професій і ринком праці у назвах посад програмістів і вимог до їх професійних якостей у різних сферах програмування. Крім того, виділено сфери професійної діяльності програмістів (розробка програмного забезпечення, веб-програмування, програмування ігор, розробка баз даних, програмування великих даних, тестування програмного забезпечення, 3D програмування, системний аналітик, розробка систем (архітектор), менеджмент проектів, програмування мікроконтролерів, сервісне обслуговування, проектування інтерфейсів) та загальні вимоги до професійної компетентності фахівців кожної з них.
Здійснений аналіз програм професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів найкращих зарубіжних закладів вищої освіти за світовими рейтингами, а саме: американських (Массачусетський
технологічний інститут, Рочестерський технологічний інститут, Державний університет Сан Хосе, Єльський університет), канадських (Торонтський університет), європейських (Імперський коледж Лондона, Ліверпульський університет - Велика Британія, Зразкова школа інформації і комунікації в Сорбоні - Франція, Берлінський відкритий університет - Німеччина), азіатських (Наньянський технологічний університет, Університет Цинхуа, Національний університет Сінгапура - Сінгапур, Харбінський технологічний університет, Шанхайський університет Цзяо Тун - Китай та ін.), - дав змогу зазначити, що, незважаючи на відмінності систем професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів у різних країнах світу, вона має спільні властивості, які забезпечують її високу якість. Це, насамперед, оперативне реагування на зміни, що відбуваються в науці та промисловості, на вимоги ринку праці; наявність гуманітарної складової, зорієнтованої на підготовку до кар’єрного зростання, професійного спілкування майбутнього фахівця, зокрема з роботодавцями (співбесіди, резюме, пошук роботи, професійний брендинг); наявність науково-дослідної складової, яка забезпечує готовність студента до здійснення наукової роботи; диференціація та індивідуалізація навчання відповідно до потреб студентів та їх первинного досвіду програмування; варіативність - можливість навчання за різними спеціалізаціями; залучення до навчального процесу потенційних роботодавців; безумовна практична спрямованість.
Узагальнення наявного досвіду професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів в Україні, а також праць вітчизняних учених, присвячених особливостям вітчизняної вищої ІТ-освіти (А. Я. Анопрієнко, Л. В. Гришко, У. П. Когут, Г. О. Козлакова, Л. А. Матвійчук, К. П. Осадча, В. В. Осадчий, П. М. Павленко, Д. А. Саєнко, З. С. Сейдаметова, Я. Б. Сікора, А. М. Стрюк, С. І. Тищенко та ін.), свідчить, що вона перебуває на етапі свого становлення й характеризується певними труднощами: недостатня гнучкість та оперативність навчальних програм; домінування теоретичної спрямованості; переважання традиційних класичних для вищої школи форм та методів підготовки; недостатнє залучення до викладання фахівців- практиків ІТ-сфери тощо.
Результати проведеного опитування роботодавців, студентів і випускників ІТ-спеціальностей (всього в дослідженні взяли участь 389 осіб) засвідчили: усвідомлення всіма групами респондентів недостатнього рівня якості професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів в Україні; наявність дефіциту на високопрофесійних фахівців - відповідальних, наполегливих, уважних, з розвиненим логічним та аналітичним мисленням і здатних самостійно приймати рішення, та головними компетенціями яких є: загальні - здатність до опанування нових знань та продовження професійного розвитку, здатність оперативно застосовувати знання на практиці, уміння працювати в команді, уміння організувати власну діяльність та ефективно управляти часом, уміння спілкуватися (включаючи усну та письмову комунікацію українською й англійською мовами) тощо; фахові - здатність розробляти програмні продукти для процесів, які комп’ютеризуються, володіння сучасними методами ефективного доступу до інформації, її збору, систематизації та збереження, уміння вибирати раціональні алгоритми вирішення задач оптимізації та оптимального керування, застосовувати сучасні методи проектування програм і програмних комплексів, розробляти оптимальні рішення щодо складу програмного забезпечення, алгоритмів процедур і операцій, здатність до поглибленого аналізу професійних проблем, постановки й обґрунтування завдань тощо.
На основі результатів проведеного опитування визначено зовнішні (глобалізація та інформатизація суспільства, необхідність навчання протягом усього життя, швидкі темпи розвитку ІТ технологій) та внутрішні (інтерес і схильність до професії програміста, переконаність у власній придатності до неї, глибоке й перспективне розуміння професійної діяльності, здатність до адекватної самооцінки своїх можливостей у процесі опанування професією, можливість оптимально застосовувати рівень досягнення набутих компетентностей у професійній діяльності) фактори підвищення якості професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів.
Результати здійсненого аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів та проведеного опитування, визначених факторів підвищення її якості підтверджують необхідність модернізації існуючого освітнього процесу.
У другому розділі - «Концептуальні основи підготовки майбутніх інженерів-програмістів до професійної діяльності» - визначено теоретико- методологічні основи розуміння сутності професійної компетентності інженера-програміста, подано її структуру; обґрунтовано та розроблено концепцію системи професійної підготовки майбутніх інженерів- програмістів та систему підготовки майбутніх інженерів-програмістів до професійної діяльності; розкрито зміст професійної підготовки інженерів- програмістів у закладах вищої освіти.
Здійснений аналіз категоріально-понятійного апарату дослідження («інженер», «програміст», «програмування», «інженер-програміст»)
засвідчив, що програмування - це: розділ інформатики, який вивчає опис процесів обробки даних; особливий вид професійної діяльності фахівця, що спрямований на упорядкування програм, процес проектування, написання, налагодження, тестування, документування й супроводу програмних засобів (ПЗ). Програміст є фахівцем, який працює з інформацією й даними з метою знаходження максимально ефективного та оптимального вирішення завдання, розробляючи на основі математичних моделей алгоритми, які записує за допомогою засобів програмування (мови, середовища, технології); програміста, який використовує інженерні методи для розробки програмних засобів, називають інженером-програмістом.
Залежно від предметної галузі спеціальності інженер-програміст, крім інженерних методів (конструювання, планування, проектування, моделювання, документування), може використовувати наукові методи (аналіз, моделювання тощо) та методи інформатики (методи розробки алгоритмів, методології програмування тощо) для створення програмного забезпечення. Його діяльність охоплює теоретичні основи й технологію розробки, конструювання, реалізації, модернізації, підтримки системного та прикладного програмного забезпечення й технічних засобів сучасних комп’ютерів і комп’ютерних систем. Перелік спеціальностей, з якими випускники бакалаврату або магістратури можуть працювати за професією «інженер-програміст», згідно з Національним класифікатором професій ДК 003:2010, містить такі: «Інженерія програмного забезпечення»,
«Комп’ютерні науки й інформаційні технології», «Комп’ютерна інженерія», «Системний аналіз», «Кібербезпека», «Інформаційні системи і технології», «Прикладна математика», «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані
технології».
На підставі проведеного аналізу сутності феномену професійної компетентності фахівця в сучасній педагогічній науці (О. І. Гура,
О. В. Касаткіна, Н. А. Побірченко, Ю. М. Рашкевич та ін.), а також спеціальної літератури з програмування (Е. В. Декстра, А. П. Єршов, С. Макконелл, І. О. Одинцов, Дж. Сонмез, Г. С. Цейтін та ін.) та специфічних вимог до інженерів-програмістів і їх професійної підготовки (Я. В. Булахова, Л. В. Гришко, Ю. Г. Лобода, З. С. Сейдаметова, С. О. Семеріков, І. В. Чірва, Д. Є. Щедролосьєв та ін.) у роботі під професійною компетентністю майбутнього інженера-програміста як явища, що інтегрує професійні знання, вміння, навички, здатності та способи діяльності, а також особистісні якості, визначено сукупність його фахових і загальних компетентностей, що є важливими (ключовими) для його професійної діяльності.
З огляду на наведені в спеціальних нормативних документах положення, що визначають світові вимоги до інженерів-програмістів (Рекомендації з викладання програмної інженерії та інформатики в університетах, Рекомендації Європейського Парламенту та Ради (ЄС) «Про основні компетенції для навчання протягом усього життя», Рамкові профілі ІКТ компетентності, проекти TUNING за предметними галузями «Комп’ютерна інженерія», «Програмна інженерія», «Комп’ютерні науки та ІКТ»), а також стандарти вищої освіти у галузі ІТ, у роботі подано структуру цілісної професійної компетентності майбутнього інженера-програміста, яка складається із: 1) фахових - цифрової, математичної, інженерної, з програмування; 2) загальних - комунікативної, управлінської й особистісно- професійної компетентностей.
Цифрова компетентність як одна з ключових компетентностей для навчання впродовж життя передбачає вміння працювати із цифровими носіями та впевнене й критичне використання технологій інформаційного суспільства для роботи, відпочинку та спілкування.
Компетентність з програмування включає знання й уміння в галузі алгоритмізації та програмування, виявляється в різноманітних формах програмно-алгоритмічної діяльності, є інтегральною властивістю особистості, що характеризується певним рівнем розвитку алгоритмічного стилю мислення й здатністю до засвоєння та використання штучної мови.
Математична компетентність є сукупністю системних властивостей особистості, що передбачає ґрунтовні знання з математики та вміння застосовувати їх для розв’язування професійних завдань з програмування.
Інженерна компетентність є системною властивістю фахівця, що пов’язана з умінням створення програмного забезпечення на інженерній основі, та зі знаннями у сфері методів управління проектами, планування і регулювання проектних робіт, адаптуючи їх до умов колективної розробки програмних продуктів із гарантованою якістю.
Комунікативна компетентність визначає здатність здійснювати спілкування в умовах професійної діяльності у сфері розробки програмного забезпечення, зокрема англійською мовою.
Управлінська компетентність полягає в інтегруванні управлінських (навички керування часом, делегування повноважень, керування проектами, прийняття управлінських рішень) та організаторських (оптимізація діяльності колективу співробітників) умінь.
Особистісно-професійна компетентність майбутнього інженера- програміста є системним утворенням, що містить професійно значущі якості майбутнього фахівця, детерміновані особливостями його діяльності в галузі програмування (функціями та діяльнісними ситуаціями).
Спираючись на вищезазначені теоретичні засади, у роботі презентовано авторську концепцію системи підготовки майбутніх інженерів-програмістів до професійної діяльності, метою якої є формування їх цілісної професійної компетентності з урахуванням сучасного стану та тенденцій розвитку ІТ-індустрії, запитів суспільства й роботодавців.
Концепція ґрунтується на положеннях: гуманістичної,
антропологічної та культурологічної парадигм; загальнонаукових методологічних підходів (системний, синергетичний, техніко-технологічний, практико-орієнтований, онтологічний, акмеологічний, компетентнісний, когнітивний); фундаментальних теорій сучасної загальної педагогіки (теорії цілісного педагогічного процесу, педагогічної творчості, педагогічних систем, орієнтації особистості в світі цінностей, управління освітнім процесом тощо), професійної педагогіки (теорії професійного та особистісного самовизначення, професійно-творчої підготовки майбутніх фахівців, професійної культури, професійної самоосвіти, формування особистості, активізації навчання у ВНЗ); педагогіки вищої школи (теорії інноваційної діяльності, педагогічної кваліметрії, педагогічного моделювання, педагогічної технології), що виявляються в сукупності дидактичних принципів. Концепція ґрунтується на принципах: принципи, які відповідають цілям та змісту навчання (цілі та зміст навчання відповідно до державних освітніх стандартів, історизму, генералізації, цілісності й комплектності); принципи, що охоплюють дидактичний процес вищої школи та педагогічну систему з її елементами (цілеспрямованості й науковості навчання, доступності навчання, єдності освітніх, розвивальних і виховних функцій навчання, забезпечення органічного поєднання теоретичної та практичної підготовки фахівців, урахування вікових та індивідуальних особливостей студентів, активності й творчої самостійності студентів і їх відповідальності за результати навчально-пізнавальної діяльності, систематичності й послідовності, поєднання конкретного та абстрактного в навчальному процесі вищої школи, міцності знань, умінь і навичок, розвитку розумових сил студентів); специфічні принципи навчання у вищій школі (зорієнтованість на розвиток особистості майбутнього фахівця; відповідність змісту вищої освіти сучасним трендам науки та технологій; оптимальне поєднання загальних, групових і індивідуальних форм організації навчального процесу; раціональне використання сучасних методів і засобів навчання на різних етапах підготовки спеціалістів; відповідність результатів підготовки студентів вимогам, які висуває конкретна сфера їх професійної діяльності; забезпечення конкурентоспроможності випускників українських закладів вищої освіти на світовому ринку праці).
Провідна ідея авторської концепції полягає у створенні системи організованого й цілеспрямованого педагогічного впливу на професійну підготовку майбутніх інженерів-програмістів у процесі їх навчання в інформаційно-освітньому середовищі закладу вищої освіти, що враховує сучасні вимоги до кваліфікації інженерів-програмістів і передбачає:
1) поетапне формування професійної компетентності майбутніх інженерів- програмістів, поданої в авторській системі, враховуючи результати систематичного моніторингу ринку праці та тенденцій в ІТ-індустрії;
2) оперативне, своєчасне та систематичне оновлення освітнього змісту (виокремлення ядра дисциплін підготовки, контекстуалізація дисциплін загальної підготовки, посилення мовної підготовки; врахування пропедевтичного смислу дисциплін); 3) наскрізне впровадження розробленої схеми послідовного вивчення студентами парадигм програмування, що ґрунтується на принципі нарощуваних труднощів; 4) гармонійне поєднання очних та дистанційних, індивідуальних і групових, традиційних та інноваційних форм, загальнодидактичних і специфічних методів і засобів професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів; 5) організацію наскрізної взаємодії з роботодавцями для практичної підготовки майбутніх фахівців та їх працевлаштування; 6) упровадження системи забезпечення якості теоретичної й практичної підготовки майбутніх фахівців.
Охарактеризовано систему підготовки майбутніх інженерів- програмістів до професійної діяльності (СПМІП) - особливу педагогічну систему, що заснована на моніторингу вимог ринку праці до кваліфікації інженера-програміста, інтеграції цілей, змісту, методологічних підходів, дидактичних принципів, форм, методів і засобів навчання та інформаційно- комунікаційних технологій у професійній підготовці майбутніх інженерів- програмістів в умовах закладу вищої освіти та спрямована на формування цілісної професійної компетентності майбутніх інженерів-програмістів. СПМІП складається із соціальної, цільової, змістової, процесуально- діяльнісної, критеріальної, результативної, прогностичної підсистем (рис. 1). Соціальна підсистема відображає вимоги суспільства й роботодавців до професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів. Цільова підсистема визначає її мету й завдання. Змістова підсистема охоплює зміст професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів, який формується з ядра дисциплін і навчальних діяльностей студента (навчальна практика, написання дипломного проекту), а також загальних та фахових компетентностей. Процесуально-діяльнісна підсистема відображає
процесуальний аспект освітнього процесу й передбачає характер взаємодії всіх її суб’єктів (викладача, студентів і роботодавців), принципи, організаційно- педагогічні умови та етапи (інтегративний, базовий, основний, кваліфікаційний) професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів, доцільні методи, засоби, підходи й технології формування професійної компетентності майбутніх інженерів-програмістів. Критеріальна підсистема висвітлює критерії (мотиваційний, сформованості професійної компетентності майбутніх інженерів-програмістів, виконання організаційно-педагогічних умов) і показники (рівень мотивації до навчання в закладі вищої освіти, рівень сформованості професійної компетентності в єдності загальних і фахових компетентностей, рівень повноти виконання організаційно-педагогічних умов) ефективності розробленої системи. Результативна підсистема відображає спрямованість на отриманий ефект педагогічного впливу, яким є сформована професійна компетентність майбутніх інженерів-програмістів, що задовольняє потреби суспільства й роботодавців у сфері ІТ. Прогностична підсистема дає змогу враховувати потреби ринку праці у сфері ІТ протягом усього періоду навчання майбутніх інженерів-програмістів у вищій школі з метою коригування змісту, форм і методів їх професійної підготовки.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины