ГРОШЕВ Сергій Володимирович УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ



Назва:
ГРОШЕВ Сергій Володимирович УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
Альтернативное Название: Грошев Сергей Владимирович Управление эффективностью использования земельных ресурсов ФЕРМЕРСКИХ ХОЗЯЙСТВ
Тип: Автореферат
Короткий зміст: У першому розділі «Теоретико-методичні засади управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств» досліджено сутність землі як засобу виробництва в сільському господарстві і ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств, узагальнено наукові основи управління земельними ресурсами, систематизовано й уточнено методичні засади оцінювання ефективності їх використання у фермерських господарствах.
Дослідження значення землі в економіці фермерських господарств показало, що її місце і роль визначені широко. В економічній сфері вона знаходить свій прояв як об’єкт господарської діяльності, матеріальна база виробництва, розміщення продуктивних сил й джерело задоволення потреб людини; в екологічній - є об’єктом природи, екосистемою й біологічним ресурсом; в соціальній - об’єктом власності, місцем проживання та основою духовного виробництва. Реалізація земельних відносин у цих сферах дає змогу розглядати землю як земельний капітал, що складається з природного, інтелектуального і майнового капіталів, а його розширене відтворення, збільшення вартості вважаємо основною задачею фермера.
Управління земельними ресурсами фермерських господарств ми розглядаємо як чітко структуровану відкриту процесно-орієнтовану систему, що складається з економічної, екологічної, нормативно-правової, адміністративно-господарської, інноваційно-управлінської та землевпорядно-технологічної підсистем. Суб’єктом цієї системи, тобто керуючою підсистемою, є фермерські господарства й органи державної влади всіх рівнів, які здійснюють реалізацію державної земельної, аграрної і податкової політики, провадять нагляд за дотриманням норм раціональ¬ного використання земельних ресурсів. Об’єкт управління диференційований за глибиною сутнісного наповнення дефініції «земля», охоплює землю і її родючість, земельні ресурси та їх капіталізацію, земельні угіддя і їх інвестиційну приваб - ливість, сільськогосподарські угіддя (за видами) та ефективність їх використання. Основою для ухвалення фермером управлінських рішень є економічні інтереси землевласників, землекористувачів, держави і суспільства. Предметом управління є процеси раціональної та ефективної організації використання землі, що здійснюють на основі економічних і організаційно-економічних механізмів.
Управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств стратегічно має бути зорієнтоване на формування сталих агро- ландшафтів, що забезпечують достатній для фінансування розширеного відтворення і задоволення інтересів фермера рівень ефективності сільськогосподарського виробництва. Система управління земельними ресурсами фермерських господарств має базуватися на таких основних принципах: системності; цілеспрямованості; збалансованості інтересів фермера, землевласників, держави й суспільства під час використання земельних ресурсів; платності землекористування; сталого розвитку сільськогосподарського землекористування; раціональності й економічної доцільності використання земельних ресурсів; пріоритетності охорони земель як основного засобу виробництва; відповідальності та інформативності. До функцій управління земельними ресурсами фермерських господарств віднесено планування використання земельних ресурсів; прогнозування використання земельних ресурсів у коротко-, середньо- і довгостроковій перспективі; організація використання земельних ресурсів; мотивація і контроль раціонального використання земельних ресурсів. На державному рівні, крім зазначених, додатково виокремлені функції координації, обліку, аналізу й регулювання фермерських землекористувань.
Показано, що економічна ефективність не залежить від форми реалізації економічних і земельних відносин. У розробленій типології ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств базовими її видами визначено економічну, екологічну, соціальну й техніко-технологічну ефективність. Залежно від сфери поєднання економічних інтересів формується еколого- економічна, соціально-економічна, виробничо-економічна та соціально-еколого- економічна ефективність землекористування. Остання водночас є іманентною раціональному використанню земельних ресурсів фермерських господарств.
Для оцінювання рівня використання земельних ресурсів фермерських господарств нами удосконалено систему показників, що дає змогу якісно і кількісно схарактеризувати відповідний стан земель залежно від конкретного виду ефективності. Основою цієї системи є факторні (еколого-ландшафтний стан земель та інтенсивність використання земельних ресурсів) та результативні (ефективність використання землі як засобу виробництва й об’єкта господарювання) групи показників. Своєю чергою результативні показники поділяються на натуральні й вартісні, охоплюючи загальні, частинні й допоміжні набори індикаторів, що характеризує систему як цілісну, придатну для стратегічного планування й аналізу.
У другому розділі «Стан розвитку фермерських господарств та рівень використання їх земельних ресурсів» визначено місце фермерських господарств в економіці сільського господарства України, схарактеризовано ґенезу їх розвитку, здійснено комплексну оцінку економічної, соціальної та екологічної ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств, досліджено орендний механізм формування землекористувань фермерських господарств.
Показано, що сутність українського фермерства почала формуватися ще на початку 1920-х рр. у період «нової економічно політики». Перші фермерські господарства в Україні були створені 1988 р., а на момент проголошення незалежності вже було зареєстровано 332 фермерських господарства, із яких діяли 24,7 %. За 1990-1995 рр. кількість діючих фермерських господарств збільшилася в 424,1 раза, площа сільгоспугідь у їх власності й користуванні - у 393,2 раза. У 1996¬1999 рр. процес створення фермерських господарств призупинився, в окремих регіонах почався процес дефермеризації, що було зумовлено їх низькою ефективністю й малими розмірами. Активізації розвитку фермерства у 2000¬2005 рр. сприяло пришвидшення аграрної і земельної реформ, паювання земель. Певне зменшення кількості діючих фермерських господарств у 2008-2013 рр. пов’язане з сукупністю чинників аграрних перетворень, упорядкуванням і укрупненням їхніх площ, конкуренцією з великими сільгосппідприємствами, інтеграційними і глобалізаційними процесами тощо. Загалом за 1990-2017 рр. кількість фермерських господарств збільшилася в 416,3 раза, площа сільгоспугідь та ріллі у їх власності та користуванні - у 2290,1 та 8912,1 раза, середній розмір господарства за площею сільгоспугідь - у 5,5 раза, ріллі - в 21,4 раза відповідно.
За станом на 01.01.2018 р. 80,6 % фермерських господарств були зареєстровані за видом економічної діяльності «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство», при цьому найбільшу частку мали фермерські господарства, які спеціалізуються на вирощуванні зернових, бобових і насіння олійних культур
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины