МОЗОЛЮК-КОНОВАЛОВА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, теоретичні та методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів, подано відомості про надійність і вірогідність, апробацію та впровадження результатів.
У першому розділі – «Науково-методичний аналіз сучасного стану дослідження проблеми формування образотворчої діяльності розумово відсталих дітей» – представлено аналіз загальної і спеціальної психолого-педагогічної вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з проблеми формування образотворчої діяльності у дітей дошкільного віку, зокрема, дошкільників із розумовою відсталістю; проблеми навчання дітей із синдромом Дауна у дошкільних закладах освіти.
Аналіз літературних джерел дозволив виявити особливості формування та розвитку образотворчої діяльності дітей дошкільного віку, у процесі якої відбувається засвоєння елементарних засобів образотворчої діяльності – лінії, кольору, малюнку, деяких способів композиційної організації для відображення оточуючого світу і вираження свого ставлення до зображуваного (Т. Дронова, С. Якобсон, Т. Казакова, Т. Комарова, В. Котляр, Н. Сакуліна, О. Стребелєва, О. Усова, Є. Флеріна).
Вивченню питань композиційно-просторової побудови дитячих малюнків, шляхів активізації творчості дітей присвячено наукові дослідження Є. Ігнатьєва, С. Ігнатьєва, Р. Казакової, Т. Комарової, В. Котляра, Г. Лабунської, В. Мухіної, Н. Сакуліної, Є. Флеріної.
У дослідженнях А. Грибовської, В. Єзикеєвої, Т. Казакової, Т. Комарової, Н. Сакуліної, Н. Халезової значну увагу приділено формуванню таких мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, які є важливою умовою успішного навчання образотворчої діяльності дітей дошкільного віку.
Важливість розвитку сприймання кольору та його впливу на емоційний стан дітей визначено у наукових дослідженнях Л. Венгера, І. Венєвої, З. Істоміної, В. Котляра, Е. Пилюгіної, О. Фонарьової.
Особливого значення для нашого дослідження набувають наукові праці Л. Венгера, В. Котляра, О. Пилюгіної, О. Фонарьової, в яких розглянуто особливості формування психологічної готовності дитини до творчості, що охоплюють сукупність спеціальних здібностей, знань, вмінь і навичок, котрі забезпечують реалізацію художнього задуму; сформованість уяви, яка сприяє зародженню художнього задуму і зумовлює загальні підходи до його реалізації.
Аналіз спеціальної психолого-педагогічної літератури з проблеми формування образотворчої діяльності свідчить, що одним із важливих засобів корекційного впливу на розвиток розумово відсталої дитини є спеціально організована образотворча діяльність (О. Гаврилушкіна, Н. Соколова, Т. Головіна, І. Грошенков, І. Дмітрієва, О. Єкжанова, О. Ішмуратова, І. Омельянович, О. Стребелєва, С.Трикоз, К. Щербакова). Авторами досліджено особливості образотворчої діяльності розумово відсталих дітей, які виявляються у відсутності стійкого інтересу до процесу і результатів образотворчої діяльності; слабкості асоціацій між власними графічними зображеннями і реально існуючими предметами і явищами; труднощах процесу впізнавання у власних графічних зображеннях реальних предметів, наявності великої кількості схематичних зображень і графічних штампів; статичності малюнків за формою і змістом; бідності кольорового вирішення малюнків; відсутності сюжетних побудов; труднощах у процесі виконання технічних операцій у процесі ліплення, аплікації, малювання, що ускладнює перехід дитини на якісно новий рівень оволодіння образотворчою діяльністю.
Науковцями доведено необхідність спеціальної організації та керування перебігу навчально-виховного процесу в спеціальних закладах для дітей з розумовою відсталістю, спрямованого на формування інтересу до образотворчої діяльності, уявлень про сенсорні еталони, просторове розташування предметів, розмір і пропорційність зображень у поєднанні з простором аркушу паперу, удосконалення навичок обстеження предметів, планування діяльності, виконання технічних операцій, порівняння та співставлення зразків виробів з реальними предметами, формування навичок самоконтролю.
Аналіз досліджень О. Гаврилушкіної, Т. Головіної, І. Грошенкова, І. Дмітрієвої, О. Єкжанової, О. Ішмуратової, Є. Маслової, І. Омельянович, Н. Соколової, К. Щербакової засвідчує, що образотворча діяльність в системі виховання і навчання дітей з розумовою відсталістю має корекційну спрямованість в тому випадку, коли становлення продуктивних видів діяльності відповідає специфічним освітнім потребам дітей і посідає певне місце в комплексному корекційно-розвивальному впливі. Науковці дотримуються думки, відповідно до якої засвоєні під час образотворчої діяльності знання та вміння можуть ефективно використовуватися на інших заняттях, тобто образотворча діяльність може виступати в якості методу навчання.
Дослідженню продуктивних видів діяльності та питанням психолого-педагогічної допомоги дітям із синдромом Дауна, психосоціальній інтеграції присвячено праці Г. Альохіної, А. Бойко, П. Жиянової, Т. Зикової, Г. Макоєдової, А. Маллер, Г. Маринчевої, О. Мастюкової, Т. Медведєвої, А. Цикото та ін., у яких узагальнено основні напрями корекційно-розвивальної роботи з такими дітьми в соціально-реабілітаційних центрах та центрах ранньої допомоги (формування навичок самообслуговування, психомоторний розвиток, формування мовлення, навичок соціальної поведінки, ігрової діяльності), ефективність яких була доведена в контексті освітньої практики різних країн світу.
Втім, вивчення стану практики навчання дітей і з синдромом Дауна в системі державних дошкільних навчальних закладів освіти свідчить про відсутність ефективних методик формування провідних видів діяльності, в тому числі, і образотворчої, які б враховували психофізичні особливості даної категорії дітей; сприяли попередженню труднощів у процесі засвоєння дітьми знань та вмінь на основі спеціальної організації, методичного забезпечення навчально-виховного процесу, використання інноваційних засобів корекційного впливу на особистісний розвиток дітей із синдромом Дауна.
Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує необхідність спеціального дослідження, результати якого дозволили б виявити стан сформованості основ образотворчої діяльності у дошкільників із синдромом Дауна на різних етапах навчання у дошкільних навчальних закладах та виявити характерні особливості образотворчої діяльності у дітей даної категорії з метою удосконалення педагогічного забезпечення образотворчої діяльності (розроблення змісту, вибору методів, форм та ефективних умов їх реалізації у навчальному процесі).
У другому розділі «Дослідження стану сформованості основ образотворчої діяльності у дошкільників із синдромом Дауна» обґрунтовано та розроблено методику констатувальної частини експерименту, критерії оцінювання образотворчих знань, умінь та навичок, визначено рівні сформованості основ образотворчої діяльності у дошкільників із синдромом Дауна.
Теоретико-методологічний аналіз досліджень з проблеми засвідчує, що наявність комплексу специфічних якостей і характеристик у сенсорному розвитку, графомоторній готовності, просторовій орієнтації, сформованості уявлень про предмети, накопиченні зорових, рухових, кінестетичних образів предметів, опануванні технологічними операціями є базисом для подальшого успішного розвитку образотворчої діяльності у дошкільників із синдромом Дауна (А. Венгер, К. Вересотська, О. Войлокова, О. Гаврилушкіна І. Дмітрієва, О. Єкжанова, І. Омельянович, Н. Стадненко, О. Стребєлєва, С. Трикоз, А. Усова, К. Щербакова та ін.).
На основі науково-методичного аналізу літературних джерел з проблеми дослідження, вивчення практичного досвіду навчання та виховання дошкільників із синдромом Дауна, визначено поняття «основи образотворчої діяльності дошкільників із синдромом Дауна», до якого віднесено елементарні знання про сенсорні еталони, графомоторні навички, просторове орієнтування, уміння впізнавати предмети в малюнках та об’ємних пластичних виробах на основі розвитку розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, сформованості перцептивних дій та образних уявлень про предмети і явища навколишньої дійсності; вміння елементарних технічних операцій з ліплення, аплікації, малювання, які засвідчують особливості сформованості дрібної моторики рук, зорово-рухової координації.
У розробленій методиці вперше репрезентовано показники стану сформованості основ образотворчої діяльності у дошкільників із синдромом Дауна, отримання результатів за якими дозволило виявити характерні особливості та виявити труднощі у процесі опанування образотворчої діяльності дошкільниками із синдромом Дауна, спрогнозувати перспективи здійснення корекційно-виховної роботи, спрямованої на конкретну дитину.
Дослідженням було охоплено 90 дітей дошкільного віку з помірним рівнем інтелектуального розвитку: 43 – із синдромом Дауна та 47 – з розумовою відсталістю. Така вибірка дає змогу виділити особливості в структурі образотворчої діяльності у дітей з хромосомною природою порушення, що має місце у контексті синдрому Дауна, а також порівняти їх із результатами здійснення розглядуваного виду продуктивної діяльності дітьми з розумовою відсталістю, основою якої виступає інша етіологія порушення.
Основні завдання констатувального етапу дослідження передбачали виявлення стану сформованості уявлень про розмір, колір, форму; графічних навичок; просторового орієнтування у процесі образотворчої діяльності; вміння впізнавати предмети в малюнках та об’ємних пластичних виробах; елементарні технічні операції з ліплення, аплікації, малювання.
З метою отримання емпіричного матеріалу для характеристики та здійснення кількісного та якісного аналізу стану сформованості основ образотворчої діяльності у дошкільників із синдромом Дауна було визначено методи дослідження, стимульний матеріал, критерії оцінювання та форми фіксації результатів.
В основу організації дослідження було покладено індивідуальний підхід, що сприяло встановленню доброзичливого контакту, створенню позитивного ставлення до завдання, диференційованому поясненню характеру завдання з гарантією подальшого його розуміння в ході попередньої бесіди з дитиною для отримання об’єктивних даних. З метою більш повного виявлення особливостей сформованості основ образотворчої діяльності було використано й інші методи дослідження: тестування дошкільників, педагогічне спостереження, аналіз продуктів діяльності дітей (малюнків, аплікацій, ліплених виробів).
Методикою було передбачено надання різної міри допомоги на всіх етапах виконання завдань, які проходили в ігровій формі. Результати виконання кожного із завдань було оцінено відповідними балами. Особливої уваги у ході дослідження було надано якісному аналізу стану сформованості основ образотворчої діяльності дошкільників із синдромом Дауна та дітей з розумовою відсталістю упродовж чотирьох років навчання в дошкільному закладі, що дало змогу прослідкувати динаміку формування образотворчої діяльності у дітей обох категорій, знайти спільне та відмінне в структурі образотворчої діяльності.
Для кількісного та якісного аналізу отриманих даних було визначено критерії оцінювання: правильність виконання; повнота та самостійність виконання завдання; послідовність виконання; характер використаної педагогічної допомоги та її вплив на результат виконання завдання.
В результаті аналізу отриманих даних при виконанні завдань встановлено, що більшість дітей мають значні порушення з усіх показників, які є індикаторами стану сформованості образотворчої діяльності: низький рівень сенсорного розвитку, просторового орієнтування, порушення графічних навичок, навичок виконання технічних операцій, що доводить необхідність організації цілеспрямованої корекційно-розвивальної роботи з указаних напрямів.