ГАРАГОНИЧ Олександр Васильович ГОСПОДАРСЬКА ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

ОСТАННІ НОВИНИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ОСТАННІ ВІДГУКИ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Назва:
ГАРАГОНИЧ Олександр Васильович ГОСПОДАРСЬКА ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
Альтернативное Название: Гарагонича Александр Васильевич ХОЗЯЙСТВЕННАЯ правосубъектность АКЦИОНЕРНЫХ ОБЩЕСТВ GARAGONYCH Oleksandr Vasyliovych ECONOMIC LEGAL ENTITY OF JOINT STOCK COMPANIES
Тип: Автореферат
Короткий зміст: У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, визначено її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, встановлено мету і завдання дослідження, його об’єкт та предмет, охарактеризовано методи наукового пізнання, використані у дослідженні, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, охарактеризовано особистий внесок здобувача у працях, виконаних у співавторстві, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та про публікації за темою дисертації, анонсовано структуру дисертації, зазначено її загальний обсяг.
Розділ 1 «Загальні засади господарської правосуб’єктності акціонерного товариства» складається з двох підрозділів, в яких досліджуються історико-правові передумови формування господарської правосуб’єктності АТ, надано визначення поняття господарської правосуб’єктності АТ та виокремлено її складові елементи.
У підрозділі 1.1 «Історико-правові передумови формування господарської правосуб’єктності акціонерних товариств» викладено основні віхи формування господарської правосуб’єктності АТ, яке відбувалося протягом тривалого історичного періоду і є результатом еволюційного розвитку суспільно-економічного життя. Уявлення про правосуб’єктність АТ еволюціонувало за розумінням суті самого АТ. У різні історичні періоди зміст господарської правосуб’єктності АТ, її наповнення, було різним. Формування господарської правосуб’єктності АТ залежало від певних історичних умов і панівної ідеології, яка існувала в ті чи інші часи.
Початок акціонерної форми господарювання було покладено у XV столітті в Італії, її розвиток продовжився в Голландії, а згодом уже в інших країнах - Англії, Франції, Німеччині, Росії. У цей період, законодавство і практика санкціонували господарську правосуб’єктність АТ, не зважаючи на відсутність прямої вказівки про неї у законі. Починаючи з ХІХ ст. відбувається поступова деперсоніфікація АТ. З другої половини ХІХ ст. приватна підприємницька правосуб’єктність еволюціонувала в приватно-публічну господарську правосуб’єктність. Жовтневою революцією 1917 р. і приходом до влади більшовиків еволюційний розвиток АТ було перервано, сфера функціонування цієї організаційно-правової форми господарювання різко звужується.
Формування господарської правосуб’єктності АТ у перші роки незалежності Україні відбувалося під впливом процесів корпоратизації та приватизації. У цей період термін «правосуб’єктність» в національному законодавстві не використовувався. Із прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України на рівні основного закону закріплюється термін «правосуб’єктність», який у подальшому починає використовуватися в інших нормативно-правових актах. З 01 січня 2004 р. процеси формування господарської правосуб’єктності АТ відбувались під впливом законодавчих положень ГК України та ЦК України. З прийняттям у 2008 р. Закону України «Про акціонерні товариства» були детально врегульовані питання, пов’язані з виникненням господарської правосуб’єктності АТ, заповнені чисельні прогалини та усунені суперечності у правовому регулюванні питань реалізації господарської правосуб’єктності даного виду господарських товариств.
В останні роки в Україні відбувається трансформація форм участі АТ у сфері господарювання, змінюються підстави та характер реалізації їх господарської правосуб’єктності, з’являються АТ з незвичною структурою та організацією управління, що вимагає вирішення питання про те, хто і на яких підставах може реалізовувати господарську правосуб’єктність таких організацій.
Процес формування господарської правосуб’єктності АТ не завершений. Триває гармонізація вітчизняного законодавства про АТ із правом ЄС.
У підрозділі 1.2 «Поняття та складові елементи господарської
правосуб’єктності акціонерних товариств» розглянуто проблематику відсутності єдиного підходу щодо розуміння досліджуваної господарської правосуб’єктності, її структури та здійснено наукові пошуки у напрямі її вирішення.
Запропоновано визначити господарську правосуб’єктність АТ як передбачену нормами права здатність АТ бути учасниками господарських відносин, а саме, брати участь у правовідносинах, що виникають у сфері господарювання, шляхом реалізації господарської компетенції та набутих суб'єктивних господарських прав і юридичних обов'язків. Господарська правосуб’єктність АТ існує безперервно протягом усього періоду існування товариства. Аргументовано виділення у рамках господарської правосуб’єктності АТ спеціальної і виключної правосуб’єктності.
Найбільш вдалою є структуризація господарської правосуб’єктності АТ, яка в якості елементів включає господарську компетенцію і господарську правоздатність.
Розділ 2 «Правовий механізм виникнення господарської правосуб’єктності акціонерних товариств» складається з трьох підрозділів, в яких досліджуються юридичний склад, що є підставою виникнення господарської правосуб’єктності АТ, загальні та особливі умови легітимації АТ, аналізуються особливості формування статутного капіталу АТ.
У підрозділі 2.1«Юридичний склад, що є підставою виникнення господарської правосуб’єктності акціонерних товариств» проведено аналіз суті та визначено зміст юридичного складу, що опосередковує виникнення господарської правосуб’єктності АТ.
Встановлено, що господарська правосуб’єктність є базовою передумовою участі АТ в господарських правовідносинах, виникнення в них конкретних господарських прав та обов’язків.
Доводиться, що для виникнення господарської правосуб’єктності АТ недостатньо якого-небудь одиничного юридичного факту, а вимагається настання певної їх сукупності, яка утворює юридичний склад.
Аргументовано залежність змісту (елементів) юридичного складу, що є підставою виникнення господарської правосуб’єктності АТ, від способу утворення АТ (заснування нового АТ або утворення АТ шляхом злиття, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій).
Визначено елементи юридичного складу, що є підставою виникнення господарської правосуб’єктності при заснуванні АТ. Доводиться, що для правової повноцінності юридичного складу, який є підставою виникнення господарської правосуб’єктності АТ, необхідна не лише наявність усіх його елементів - юридичних фактів, але і суворе дотримання порядку їх накопичення у юридичному складі.
Доводиться, що загальне правило про виникнення правосуб’єктності одночасно з державною реєстрацією не діє щодо господарської
правосуб’єктності АТ. При створенні АТ шляхом заснування господарська правосуб’єктність товариства виникає після реєстрації НКЦПФР звіту про результати приватного розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.
У підрозділі 2.2 «Загальні та особливі умови легітимації акціонерних товариств» аргументується, що у розумінні проходження процедур, необхідних для вступу АТ у сферу господарських відносин як суб’єкта права, більш точним є термін «легітимація», оскільки йдеться саме про визнання за АТ права на здійснення господарської діяльності і господарської
правосуб’єктності.
Обґрунтовано, що поняття легітимація АТ і легалізація АТ співвідносяться як ціле і частина. При цьому легалізація є одним із етапів легітимації АТ, під час якого здійснюється їх державна реєстрація.
Визначено, що легітимація АТ - це проходження юридичних процедур, спрямованих на поетапне підтвердження законності входження АТ до сфери господарювання, набуття ним господарської правосуб’єктності, необхідної для законного здійснення господарської діяльності, і введення до господарського обігу акцій, емітованих товариством.
Аргументовано удосконалення положень щодо набуття АТ обсягу господарської правосуб’єктності, необхідного для входження товариства в сферу господарювання, шляхом виокремлення загальних умов легітимації, обов’язкових для будь-якого АТ (державна реєстрація товариства; реєстрація випуску акцій та звіту про результати приватного розміщення акцій) та особливих умов легітимації, встановлених для АТ, які здійснюють певні види господарської діяльності (ліцензування; патентування; спеціальна державна реєстрація; членство в об’єднанні професійних учасників ринку цінних паперів та/або саморегулівній організації).
У підрозділі 2.3«Особливості формування статутного капіталу акціонерних товариств» встановлено, що АТ - єдина організаційно-правова форма господарських організацій, формування статутного капіталу якої, здійснюється з використанням відповідного фінансового інструмента - акції.
Обґрунтовано, що підставою формування статутного капіталу АТ є юридичний склад, який включає публічно- та приватноправові елементи - юридичні факти. Накопичення (настання) таких юридичних фактів у визначеній законодавством послідовності має наслідком утворення майнової основи виникнення господарської правосуб’єктності АТ.
У процесі заснування АТ засновники, дотримуючись установленого господарським законодавством порядку здійснення відносин з формування статутного капіталу товариства і виконуючи визначені законодавцем спеціальні процедури, самостійно визначають основний зміст цих відносин.
Констатовано, що на етапі заснування АТ процес формування статутного капіталу не завершується і може продовжуватися шляхом його збільшення. Формування статутного капіталу АТ на етапі його збільшення пов’язане з чітко регламентованою процедурою - емісією акцій.
Сформульовано визначення терміну «формування статутного капіталу АТ» як внесення матеріальних та нематеріальних внесків до складу майна АТ шляхом оплати першими власниками акцій, які розміщуються при заснуванні АТ або при збільшенні його статутного капіталу. Запропоновано законодавчо закріпити поняття «формування статутного капіталу АТ».
Розділ 3 «Корпоративна природа відносин між акціонерним товариством і його акціонерами (засновниками)» складається з трьох підрозділів, в яких досліджуються характер відносин між засновниками до державної реєстрації АТ, характер відносин між засновниками (акціонерами) та АТ після державної реєстрації АТ, вплив конфлікту інтересів засновників (акціонерів) та АТ на обсяг господарської правосуб’єктності АТ.
У підрозділі 3.1 «Характер відносин між засновниками до державної реєстрації акціонерного товариства» встановлено, що відносини, які виникають у зв’язку зі створенням АТ, до його державної реєстрації характеризуються особливим суб’єктним складом. Учасниками таких відносин є засновники. Засновниками АТ є лише ті суб’єкти, які на підставі юридичних норм можуть бути учасниками правовідносин по заснуванню АТ - носіями засновницьких прав і формалізували своє засновницьке волевиявлення.
Доводиться, що дії засновників АТ мають засадниче значення для створення такого товариства як суб’єкта господарювання, виникнення у нього господарської правосуб’єктності. Саме засновники, реалізуючи свої засновницькі права, приймають на етапі заснування АТ доленосні для нього рішення.
Встановлено, що у процесі створення АТ між засновниками виникають відносини, які мають складну правову природу і яким притаманні: особливий суб’єктний склад; вольовий характер; економічний характер; відносний характер; наявність юридичного змісту.
Обґрунтовано належність відносин між засновниками АТ до його державної реєстрації до господарських як таких, що виникають у процесі організації господарської діяльності. Доводиться, що відносини, які виникають між засновниками до державної реєстрації АТ з приводу виникнення, зміни, реалізації або припинення корпоративних прав, і засвідчуються акціями створюваного товариства, є корпоративними, як різновид господарських.
Аргументується необхідність розширення визначення у ГК України поняття корпоративних відносин шляхом включення до них відносин між засновниками АТ до його державної реєстрації.
У підрозділі 3.2 «Характер відносин між засновниками (акціонерами) та акціонерним товариством після державної реєстрації акціонерного товариства» на підставі аналізу законодавства та наукових досліджень додатково доводиться, що в сучасних умовах найбільш обґрунтованим є підхід, згідно з яким корпоративні відносини між акціонерами та АТ мають господарсько-правову природу.
Віднесення таких відносин до господарських, обґрунтовано: а) належністю АТ до суб’єктів господарювання (зокрема, господарських організацій) та відповідно - складових елементів господарської системи країни, які утворюються для здійснення господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів; б) урегульованістю даних відносин за допомогою переважно господарсько-правових норм; в) поєднанням в таких відносинах між акціонерами та АТ майнових (оплата акціонерами акцій, викуп АТ власних акцій, господарське використання майна товариства, зміна його статутного капіталу та ін.) та організаційних (процедура створення АТ, управління товариством, відносини з уповноваженими державними органами з питань контролю за діяльністю АТ) елементів, що притаманно для господарських відносин; г) поєднанням приватних і публічних механізмів нагляду і контролю у сфері відносини між акціонерами та АТ; д) притаманністю даним відносинам ознак залежності, контролю, підпорядкування меншості більшості.
У підрозділі 3.3 «Вплив конфлікту інтересів засновників (акціонерів) та акціонерного товариства на обсяг господарської правосуб’єктності акціонерного товариства» встановлено, що специфіка конфлікту інтересів акціонерів і АТ пов’язана з високим ступенем конфліктності відносин, які виникають у процесі взаємодії АТ з акціонерами при реалізації ними своїх корпоративних прав.
Різновидом конфлікту інтересів акціонерів і АТ визначено корпоративний конфлікт. Доводиться, що конфлікт інтересів є родовим поняттям, яке може виникати щодо будь-яких учасників корпоративних відносин, за участю двох/кількох осіб і навіть щодо однієї особи - так звані внутрішньо-особистісні конфлікти, пов’язані з виконанням однією особою різних рольових функцій: акціонера, посадової особи АТ, члена наглядової ради організації-конкурента. Корпоративні конфлікти є видовим поняттям, оскільки виникають лише між суб’єктами корпоративних відносин як носіями корпоративних інтересів - загально-корпоративних (наприклад, АТ), так і індивідуально-корпоративних (наприклад, акціонери), і зазвичай характеризуються більш-менш активною поведінкою учасників конфлікту чи одного з них.
Доводиться, що найвищий рівень впливу конфлікту інтересів акціонерів та АТ на господарську правосуб’єктність товариства пов’язаний із таким суспільно-економічним явищем як рейдерство.
Визначено поняття рейдерського захоплення АТ як сукупності протиправних дій, спрямованих на встановлення над товариством та його активами повного юридичного та фактичного контролю всупереч волі АТ, його органів та посадових осіб. Виокремлено етапи рейдерського захоплення АТ: збір інформації про товариство як об’єкт нападу; провокація корпоративного конфлікту, інформаційна атака та брудний піар з метою дискредитації ключових акціонерів та посадових осіб товариства; адміністративний тиск і створення адміністративних перешкод господарській діяльності АТ; організація і супровід силового захоплення АТ; легалізація рейдерського захоплення АТ.
Встановлено можливі наслідки конфлікту інтересів акціонерів та АТ з т.з. їх впливу на господарську правосуб’єктність товариства: обмеження можливостей з реалізації АТ господарської правосуб’єктності; звуження обсягу господарської правосуб’єктності АТ; фіктивність господарської правосуб’єктності АТ; припинення господарської правосуб’єктності АТ.
Аргументовано, що в основу подолання суперечностей, які призводять до конфлікту інтересів і впливають на господарську правосуб’єктність АТ, має бути покладено принцип: держава в особі уповноважених органів повинна прагнути того, щоб дотримання інтересів учасників корпоративних відносин, а також загальногосподарського інтересу було вигідним кожному носію інтересу - і акціонерам, як власникам корпоративних прав, і АТ, і його посадовим особам.
Запропоновано основні правові засоби забезпечення впровадження та реалізації принципу подолання суперечностей, які призводять до конфлікту інтересів і впливають на господарську правосуб’єктність АТ: запровадження у діяльності АТ корпоративної системи комплаєнсу; затвердження модельного статуту АТ; затвердження модельних внутрішніх документів АТ; запровадження системи виплати дивідендів у разі отримання АТ певної суми прибутку; затвердження типових (для АТ державного і комунального сектору економіки) і примірних (для інших АТ) договорів, пов’язаних з реалізацією господарської правосуб’єктності АТ.
Розділ 4 «Господарська компетенція як ключовий елемент господарської правосуб’єктності акціонерних товариств» складається з чотирьох підрозділів в яких досліджуються поняття та форми реалізації господарської компетенції АТ, корпоративна природа і підстави виникнення правовідносин між АТ і суб’єктами, які виконують функції його органів, аналізується порядок реалізації господарської компетенції АТ через систему уповноважених органів, а також через систему актів органів АТ.
У підрозділі 4.1 «Поняття та форми реалізації господарської компетенції акціонерних товариств» на підставі проведеного аналізу уточнено визначення поняття господарської компетенції як елемента господарської правосуб’єктності, зміст якого становлять господарські права та обов’язки, встановлені законодавством та установчими документами для суб’єктів господарського права певного виду.
Визначено ознаки господарської компетенції: носієм є суб’єкт господарського права; зміст становлять встановлені законодавством та установчими документами господарські права та обов’язки суб’єкта; конкретний характер; видовий характер; статичний характер.
Визначено поняття реалізації господарської компетенції як діяльності суб’єктів господарського права зі здійснення господарських прав і виконання господарських обов’язків, визначених законодавством та установчими документами таких суб’єктів.
Визначено форму реалізації господарської компетенції АТ як зовнішній прояв діяльності АТ зі здійснення господарських прав і виконання господарських обов’язків, визначених законодавством та статутом товариства. Здійснено класифікацію форм реалізації господарської компетенції АТ: за змістом правових норм, які реалізуються, і поведінкою суб’єктів, яка їм відповідає - дотримання, виконання, використання, застосування; за суб’єктним складом відносин з реалізації господарської компетенції - безпосередня та похідна (опосередкована); за колом суб’єктів, які беруть участь у реалізації господарської компетенції АТ - індивідуальна та колективна; за правовими наслідками застосування форм реалізації господарської компетенції АТ - правові та неправові.
У підрозділі 4.2 «Порядок реалізації господарської компетенції
акціонерних товариств через систему уповноважених органів» досліджено особливості порядку здійснення господарських прав і виконання господарських обов’язків, визначених законодавством та статутом АТ, органами товариства.
Встановлено, що органи АТ є основним правовим інструментом, за допомогою якого товариство реалізує свою господарську компетенцію у сфері господарювання.
Уточнено визначення поняття органу АТ як організаційно відокремленої та структурно оформленої частини АТ, яка формується у визначеному законом і статутом товариства порядку із фізичних осіб, наділена повноваженнями, необхідними для реалізації господарської компетенції АТ, і через яку формується та/або реалізується воля АТ як суб’єкта господарського права.
Запропоновано вдосконалення порядку реалізації господарської компетенції АТ через систему уповноважених органів шляхом: запровадження правового механізму передачі повноважень виконавчого органу АТ іншій господарській організації (управляючій компанії); відмови від формування в АТ ревізійної комісії (ревізора), і віднесення перевірки фінансово- господарської діяльності АТ до компетенції утвореного наглядовою радою комітету з питань аудиту.
У підрозділі 4.3«Корпоративна природа і підстави виникнення правовідносин між акціонерним товариством і суб’єктами, які виконують функції його органів» розглянуто проблематику відсутності у вітчизняній правовій доктрині єдиного підходу щодо розуміння природи правовідносин між АТ і суб’єктами, які виконують функції його органів та здійснено наукові пошуки у напрямі її вирішення.
Обґрунтовується, що органи АТ, здійснюючи функції по реалізації господарських прав і виконанню господарських обов’язків товариства, не можуть вступати у господарські відносини в якості самостійних учасників таких відносин. У зв’язку з цим, при визначенні суб’єктного складу відносин, які виникають у зв’язку з виконанням функцій органів АТ, доречно говорити не про відносини між АТ і його органами, а про відносини між АТ і суб’єктами, які виконують функції його органів. Встановлено, що до суб’єктів, які виконують функції органів АТ, належать учасники загальних зборів АТ та посадові особи товариства.
Доводиться, що суб’єкти, які набули статусу посадової особи і виконують функції органу АТ, здійснюють свої повноваження у сфері управлінської діяльності в межах корпоративних, а не трудових правовідносин. Правовідносини, що виникають у процесі корпоративного управління між АТ і суб’єктами, які виконують функції його органів, є корпоративними правовідносинами.
Запропоновано розширити перелік встановлених ГК України учасників відносин у сфері господарювання, доповнивши його посадовими особами органів господарської організації. У зв’язку з цим пропонується ст. 2 ГК України викласти у новій редакції.
У підрозділі 4.4 «Реалізація господарської компетенції акціонерних товариств через систему актів органів акціонерних товариств» обґрунтовується, що реалізація господарської компетенції АТ через систему його органів пов’язана з необхідністю юридичного оформлення дій та рішень органів АТ і суб’єктів, які виконують функції органів товариства у формі певних правових документів - актів.
Уточнено визначення поняття актів органів АТ як форми реалізації господарської компетенції АТ шляхом прийняття уповноваженими органами товариства рішень, затвердження внутрішніх документів, вчинення дій, які мають офіційний характер, документально оформлені, виражають волю АТ щодо здійснення господарських прав і виконання господарських обов’язків, визначених законодавством і статутом товариства.
Конкретизовано ознаки актів органів АТ: є формою реалізації господарської компетенції товариства у сфері господарських відносин; реалізація господарської компетенції АТ через систему актів органів товариства допускається за умови, що такі акти видаються у межах визначеної законом компетенції органу; факт прийняття органом АТ акту документально фіксується; акти органів АТ мають офіційний характер; щодо актів органів АТ діє презумпція їх легітимності; актам органів АТ притаманний подвійний характер їх юридичної сили; акти органів АТ є правовим засобом оформлення волі АТ як суб’єкта господарського права і доведення її до інших учасників господарських відносин.
За формою вираження у процесі реалізації господарської компетенції АТ акти його органів класифіковано на: рішення, документи (внутрішні документи), дії. Доводиться, що рішення органів АТ, як акти ненормативного характеру, не містять норм господарського (у т.ч. корпоративного) права і не належать до його джерел. Вони спрямовані на реалізацію норм господарського права, якими встановлені господарські права та обов’язки АТ. Встановлено, що документи (внутрішні документи) - це засіб закріплення правил поведінки учасників господарських правовідносин, які встановлюються органами АТ у порядку, формі та межах компетенції, визначених Законом та статутом товариства. Доводиться, що дії - це конкретна діяльність органів АТ від його імені у процесі реалізації господарської компетенції товариства у сфері господарювання.
Розділ 5 «Реалізація господарської правосуб’єктності акціонерних товариств у системі господарських відносин» складається з трьох підрозділів, в яких досліджується реалізація господарської правосуб’єктності АТ в організаційно-господарських, господарсько-виробничих та внутрішньогосподарських відносинах.
У підрозділі 5.1 «Реалізація господарської правосуб’єктності акціонерних товариств у сфері організаційно-господарських відносин» обґрунтовується, що при реалізації господарської правосуб’єктності АТ у сфері організаційно- господарських відносин АТ вступає у відносини з суб’єктом організаційно- господарських повноважень. Або ж навпаки, АТ, маючи статус суб’єкта організаційно-господарських повноважень (наприклад, Національний депозитарій України, холдингова компанія), вступає у відносини з суб’єктом господарювання.
Уточнено особливості реалізації господарської правосуб’єктності АТ у сфері організаційно-господарських відносин із зазначенням, що: 1) в організаційно-господарських відносинах, учасником яких має бути одночасно суб’єкт господарювання і суб’єкт організаційно-господарських повноважень, АТ може реалізовувати господарську правосуб’єктність, маючи статус суб’єкта господарювання або суб’єкта організаційно-господарських повноважень; 2) при реалізації господарської правосуб’єктності як суб’єкта господарювання, АТ не зазнає владного впливу суб’єкта організаційно-господарських повноважень, а права та обов’язки товариства і суб’єкта організаційно-господарських повноважень не протиставляються, а кореспондуються.
Констатовано, що у сфері організаційно-господарських відносин реалізація АТ господарської правосуб’єктності є діяльністю, що здійснюється не лише для задоволення власних інтересів, але й з урахуванням загальногосподарського інтересу.
Обґрунтовується, що реалізація господарської правосуб’єктності АТ у сфері організаційно-господарських відносин може відбуватися лише в межах господарської компетенції товариства і з використанням певних правових форм (актів АТ; звернення до уповноважених суб’єктів організаційно-господарських повноважень з питань організації та управління господарської діяльності АТ; діяльності АТ в якості носія багатьох зобов’язань як емітента цінних паперів; участі в господарських об’єднаннях, саморегулівних організаціях тощо та ін.). Вибір конкретної форми реалізації господарської правосуб’єктності АТ у сфері організаційно-господарських відносин, зазвичай, визначається вимогами імперативних норм господарського законодавства та характером організаційно- господарського зобов’язання, стороною якого є товариство.
У підрозділі 5.2 «Реалізація господарської правосуб’єктності акціонерних товариств у сфері господарсько-виробничих відносин» встановлено, що реалізація господарської правосуб’єктності АТ у сфері господарсько- виробничих відносин здійснюється через участь товариств в майново- господарських зобов’язаннях. Найбільш поширеною підставою виникнення таких зобов’язань є укладення АТ господарського договору.
Обґрунтовується, що реалізація господарської правосуб’єктності АТ у сфері господарсько-виробничих відносин з використанням господарських договорів може здійснюватися у рамках різних правових режимів: загального режиму, для якого характерне переважно приватноправове регулювання; спеціального режиму, в якому домінує публічно-правове регулювання.
Доводиться, що у випадку реалізації господарської правосуб’єктності АТ у межах господарсько-договірних відносин, не обтяжених публічним компонентом, між формально рівними суб'єктами господарювання, характер господарських зв’язків, формалізованих в умовах господарського договору, встановлюватиметься на їхній власний розсуд і ґрунтуватиметься на принципах диспозитивності, рівності та свободи договору. Натомість, у разі використання АТ для реалізації господарської правосуб’єктності господарських договорів, обтяжених публічним компонентом, принцип свободи договору діятиме у звуженому вигляді.
Встановлено, що для реалізації господарської правосуб’єктності АТ у сфері господарсько-виробничих відносин в окремих випадках вимагається застосування спеціальних процедур, які при укладенні господарських договорів, серед іншого, передбачають необхідність прийняття рішення відповідним органом товариства (загальними зборами, наглядовою радою тощо). Зокрема, Законом про АТ застосування таких процедур передбачено для: викупу АТ розміщених ним цінних паперів (ст. 66-69); вчинення значного правочину (ст. 70, 71); вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість (ст. 72). З метою мінімізації ризиків можливих зловживань виконавчого органу АТ при укладенні договорів, обґрунтовується встановлення для АТ обов’язку оприлюднювати на власному веб-сайті інформації про кожен значний правочин, вчинений на підставі рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів.
У підрозділі 5.3 «Реалізація господарської правосуб’єктності акціонерних товариств у сфері внутрішньогосподарських відносин» шляхом аналізу правового становища товариства у його взаємовідносинах із структурними підрозділами, а також через з’ясування сутності взаємовідносин між самими структурними підрозділами АТ досліджуються питання реалізації господарської правосуб’єктності АТ у внутрішньогосподарських відносинах.
Встановлено, що реалізація господарської правосуб’єктності АТ у внутрішньогосподарських відносинах здійснюється через самостійне визначення товариством своєї організаційної структури, створення структурних підрозділів, наділення їх господарською компетенцією для виконання покладених на них функцій, забезпечення взаємодії АТ з утвореними підрозділами, а також між самими підрозділами товариства.
Визначено структурний підрозділ АТ як складову ланку організаційної структури АТ, яка утворена товариством для виконання всіх або частини його функцій у межах, визначених положенням про підрозділ, з використанням майна АТ.
Уточнено ознаки структурного підрозділу АТ: це ланка організаційної структури АТ, самостійно сформованої товариством у процесі реалізації його господарської правосуб’єктності; наявність внутрішньогосподарської правосуб’єктності; відсутність ознаки юридичної особи; утворення за рішенням АТ, до організаційної структури якого вони входять; правовий статус фіксується положенням про структурний підрозділ та іншими локальними актами АТ; виконання всіх або частини функцій АТ у межах, визначених положенням про підрозділ; наявність виокремленого майна для виконання покладених на нього функцій; обмежене право на участь у зовнішніх господарських відносинах від імені АТ.
Розділ 6 «Правовий механізм припинення господарської правосуб’єктності акціонерних товариств» складається з двох підрозділів, в яких досліджуються загальні та особливі умови припинення господарської правосуб’єктності акціонерного товариства, а також питання припинення господарської правосуб’єктності акціонерного товариства внаслідок
банкрутства.
У підрозділі 6.1 «Загальні та особливі умови припинення господарської правосуб’єктності акціонерного товариства» обґрунтовується, що
закріплення в господарському законодавстві порядку припинення АТ покликане забезпечити безболісне для інших учасників господарських відносин припинення існування таких господарських організацій з урахуванням як приватних інтересів (акціонерів, найманих працівників, контрагентів тощо), так і публічних інтересів (держави, територіальних громад тощо).
Констатовано, що припинення АТ як суб’єкта господарського права має наслідком припинення його господарської правосуб’єктності. Таке припинення може відбуватися з використанням однієї з двох форм: ліквідації або реорганізації.
Доводиться, що у процесі ліквідації АТ припинення товариства є результатом накопичення сукупності юридичних фактів, кожний з яких спричиняє правові наслідки, які призводять до припинення господарської правосуб’єктності АТ і його існування як суб’єкта господарського права. Сукупність визначених господарським законодавством юридичних фактів, настання яких необхідне для припинення господарської правосуб’єктності АТ шляхом ліквідації, утворюють юридичний склад. Конкретні елементи юридичного складу, що опосередковує припинення господарської правосуб’єктності АТ шляхом ліквідації, залежать від виду (добровільна ліквідація, примусова ліквідація, ліквідація банкрута) та підстав ліквідації АТ.
Встановлено, що «запуск» ліквідаційної процедури при припиненні господарської правосуб’єктності АТ шляхом примусової ліквідації можливий лише за умови настання визначених законом обставин, які утворюють склад господарського правопорушення.
Доводиться, що з метою забезпечення узгодження публічних і приватних інтересів оптимальне врегулювання відносин, пов’язаних з припиненням господарської правосуб’єктності АТ та інших господарських організацій, повинно здійснюватися у рамках ГК України.
Надано визначення припинення господарської правосуб’єктності АТ шляхом реорганізації як процедури, змістом якої є юридичний склад, що охоплює послідовні юридичні факти, і має наслідком припинення існування АТ як суб’єкта господарського права і передачі у порядку правонаступництва всього майна, прав та обов’язків товариства іншим підприємницьким товариствам - правонаступникам.
Уточнено ознаки реорганізації АТ: правонаступництво, у порядку якого відбувається передання всього майна, прав та обов'язків реорганізованого АТ іншим господарським організаціям - правонаступникам; процедура реорганізації АТ формалізована на рівні закону; підставою є юридичний склад; наявність законодавчо закріплених заходів по забезпеченню інтересів кредиторів та акціонерів товариства, що реорганізується; обмеження переліку організаційно-правових форм господарських організацій, яким може передаватися у порядку правонаступництва майно, права та обов'язки реорганізованого АТ; призводить до зміни суб’єктного складу господарських правовідносин за участю реорганізованого АТ; є зворотнім процесом.
Доводиться, що конкретні елементи юридичного складу, що є підставою припинення господарської правосуб’єктності АТ шляхом реорганізації, залежать від виду та форми реорганізації АТ. Вони можуть бути поділені на базові (включаються до юридичного складу в обов’язковому порядку) та факультативні (включаються до юридичного складу лише у випадках, передбачених законом). При цьому як базові, так і факультативні елементи юридичного складу, що є підставою припинення господарської правосуб’єктності АТ шляхом реорганізації, накопичуються відповідно до принципу послідовності (юридичні факти, що утворюють склад, мають не лише одночасно існувати, а й повинен бути дотриманий порядок їх накопичення).
На підставі аналізу умов припинення господарської правосуб’єктності АТ запропоновано визначення делегітимації АТ як проходження юридичних процедур, спрямованих на виведення з господарського обігу акцій, емітованих товариством, припинення господарської правосуб’єктності АТ і його існування як суб’єкта господарського права.
У підрозділі 6.2 «Припинення господарської правосуб’єктності акціонерного товариства внаслідок банкрутства» обґрунтовується, що припинення господарської правосуб’єктності АТ внаслідок банкрутства - це визначена господарським законодавством процедура, застосування якої передбачає послідовне накопичення юридичних фактів, що утворюють юридичний склад, і яка призводить до припинення існування АТ-суб’єкта підприємництва, нездатність відновити платоспроможність якого та задовольнити вимоги кредиторів була визнана господарським судом.
Аргументовано, що припинення господарської правосуб’єктності АТ внаслідок банкрутства відбувається у формі ліквідації.
Обґрунтовано визнання ліквідації АТ внаслідок банкрутства як окремого виду ліквідації, якому притаманні такі особливості як: спеціальне правове регулювання; можливість ініціювання ліквідації як в добровільному так і в примусовому порядку; ліквідація відбувається у рамках провадження у справі про банкрутство із застосуванням особливих процедур; публічний характер провадження у справі про банкрутство; особливий суб’єктний склад ліквідаційної процедури; застосування спеціальних способів захисту значної кількості протилежних за змістом інтересів учасників господарських відносин та ін.
Запропоновано подальший розвиток правового регулювання припинення господарської правосуб’єктності АТ внаслідок банкрутства здійснювати у напрямі скорочення строків урегулювання заборгованості (у т.ч. за рахунок зменшення кількості оскаржень); забезпечення прозорості ліквідаційної процедури через розміщення на веб-сайті АТ інформації, яка підлягає оприлюдненню при розгляді справи про банкрутство; здешевлення процедури банкрутства; забезпечення балансу інтересів як боржників, так і кредиторів, у т.ч. через емісію акцій та облігацій для переведення зобов'язань АТ у цінні папери; передачі функцій контролю за діями ліквідатора саморегулівній організації; підвищення ефективності процедур банкрутства; забезпечення продажу майна за найвищою ціною; зниження корупційної складової через запровадження у діяльності АТ корпоративної системи комплаєнсу.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины