ГОЛУБЕК ОЛЕКСАНДР ВЯЧЕСЛАВОВИЧ МЕТОДИ І МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ КОМБІНОВАНОГО ВІДВОДУ ВЕЛИКОГАБАРИТНИХ ОБ’ЄКТІВ КОСМІЧНОГО СМІТТЯ : ГОЛУБЕК АЛЕКСАНДР ВЯЧЕСЛАВОВИЧ МЕТОДЫ И МАТЕМАТИЧЕСКИЕ МОДЕЛИ КОМБИНИРОВАННОГО ОТВОДА КРУПНОГАБАРИТНЫХ ОБЪЕКТОВ КОСМИЧЕСКОГО МУСОРА GOLUBEK OLEKSANDR VYACHESLAVOVYCH METHODS AND MATHEMATICAL MODELS OF THE COMBINED DRAIN OF LARGE SIZES OF SPACE GARBAGE

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, пояснюється зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, які проводяться в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара, визначається об’єкт і обирається предмет дослідження, сформульовано мету і задачі дослідження, зазначаються методи дослідження, визначається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача та апробація результатів дисертації, наведено дані про публікації автора, структуру і об’єм дисертації.
У першому розділі проведений аналіз доступних публікацій стосовно наукової проблеми дисертаційного дослідження, а саме: методів і технічних засобів відводу космічних об’єктів з низьких навколоземних орбіт (ННО); оцінки точності виведення засобів відведення (ЗВ) ракетами космічного призначення (РКП); моделей сумісного руху РКП і угрупування об’єктів космічного сміття (ОКС), що спостерігаються наземними станціями. Визначені невирішені задачі, обґрунтована наукова проблема, виконана постановка задачі дослідження, визначені методи дослідження.
За результатами аналізу можливостей методів очищення навколоземного космічного простору можна зробити висновок про те, що більшість з них знаходиться на стадії концепції, або випробувань і лише відведення з застосуванням ракетної рушійної установки (РРУ) на даний момент широко використовується. Цей метод дозволяє протягом від декількох годин до декількох місяців в залежності від типу РРУ забезпечити відведення ОКС з цільових орбіт. Проте, для його роботи потрібні хімічні компоненти палива, яке розташовується на його борту. Це призводить до збільшення маси і розмірів конструкції при незмінному складі корисного навантаження, що призводить до збільшення витрат на відведення. Одним із можливих способів зниження цих витрат є комбінація методу відводу з застосуванням РРУ з іншим методом, наприклад, з застосуванням аеродинамічного парусного пристрою (АПП), або з електродинамічними тросовими системами, та ін. Комбінація двох і більше методів відводу дозволяє частково компенсувати їх недоліки і розширити границі їх використання.
Оскільки найбільш близьким до реалізації є відвід з застосуванням АПП, який знаходиться на стадії випробувань, особливий інтерес має комбінація методів відводу з застосуванням РРУ і АПП. Її використання дозволяє знизити енергетичні витрати на відвід з застосуванням РРУ і підвищити діапазон висот використання АПП. При цьому підвищення маси за рахунок застосування АПП компенсується меншими витратами маси компонентів палива і, відповідно, меншими габаритно-масовими характеристиками конструкції. В свою чергу, низька ефективність застосування АПП на орбітах понад 600-900 км компенсується за рахунок дії на ОКС сили тяги РРУ.
Незважаючи на велику кількість робіт, які присвячені моделюванню ОКС та їх впливу на навколишнє середовище, невирішеними залишаються наступні питання: розробка стохастичної математичної моделі сумісного руху РКП, що виводить ЗВ на цільову орбіту, і угрупування спостережуваних ОКС на ННО; визначення середньої концентрації спостережуваних ОКС в межах трубки траєкторії РКП в запуску; визначення середньої ймовірності зближення РКП, шо виводить ЗВ, з угрупуванням спостережуваних ОКС на критичні відстані в запуску.
З огляду на доступні роботи можна зробити висновок, що дослідження точності виведення легких РКП з безплатформною інерціальною навігаційною системою (БІНС), що виводять ЗВ на навколоземну орбіту, якщо і проводились, то їх результати не оприлюднювались і не вирішеними залишаються:
- розробка математичної моделі руху РКП з системою термінального наведення, ідеальною системою стабілізації і використанням супутникової навігаційної системи (СНС), що враховує вплив похибок БІНС, та зображає рух РКП у вигляді двох взаємозв’язаних контурів: модельного і збуреного руху;
- дослідження впливу похибок комплексу командних приладів (ККП) БІНС на розподіл точності виведення ЗВ в перший висхідний вузол автономного польоту; 
- дослідження впливу похибок ККП БІНС на трубку траєкторій РКП;
- дослідження впливу похибок ККП БІНС на розподіл відхилень маси компонентів палива в момент відділення ЗВ від РКП.