Коблянська Галина Юріївна Облік та аудит експортно-імпортних операцій підприємств

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі “Теоретико-методичні засади здійснення експортно-імпортних операцій підприємств” розглянуто експортно-імпортні операції підприємств як об’єкт обліку та аудиту; законодавчо-нормативне регулювання обліку і звітності експортно-імпортних операцій підприємств; договірні відносини та їх відображення в обліку при здійсненні експортно-імпортних операцій підприємств.
При дослідженні теоретичних засад експортно-імпортних операцій встановлено, що в нормативно-правовому полі відсутнє законодавче закріплення терміну “експортно-імпортні операції підприємств”. У результаті систематизації існуючих підходів дане поняття запропоновано визначати як вид господарської діяльності у сфері міжнародних економічних відносин, що спрямований на одержання прибутку, поєднує процес руху продукції та подальших розрахунків між контрагентами різних країн і в яких засобом вимірювання обсягу є іноземна валюта. Облік експортно-імпортних операцій вимагає врахування дати здійснення операції, дати валютування та дати розрахунку. Уточнено функції та об’єкти бухгалтерського обліку експортно-імпортних операцій підприємств, які відповідають меті та змісту бухгалтерського обліку в контексті розвитку експортно-імпортних операцій. Використання у бухгалтерському обліку монетарно-немонетарного методу трансляції валютних позицій, котрі початково виражені у різних валютах у якості офіційного обов’язкового стандарту валютно-фінансового перерахунку, дає можливість страхувати підприємства, які здійснюють експортно-імпортні операції, від значних сум доходів або витрат в умовах інфляції, так як згідно з цим стандартом авансові платежі не підлягають переоцінці.
Розглянуто етапи розвитку та надано оцінку ефективності системи нормативно-правового регулювання експортно-імпортних операцій. Мінливість валютних курсів зумовлює підвищену ризикованість проведення експортно-імпортних операцій. Діючий Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” лише в загальній формі описує особливості розрахунків в іноземній валюті. Запропоновано внести зміни до декрету шляхом доповнення статті 7 “Порядок організації розрахунків у іноземній валюті” двома абзацами: “механізм розрахунків за експортно-імпортними операціями” та “відповідальність за порушення законодавства у сфері розрахунків за експортно-імпортними операціям”.
Дослідження експортних операцій дало змогу встановити, що незважаючи на однакову форму відносин, реалізація на експорт у кожний географічний збутовий сегмент повинна бути відокремлена в бухгалтерському обліку, що вимагає відокремленого формування записів на бухгалтерських рахунках. В діючій методиці обліку відображаються операції процесу продажу експортної продукції, а витрати по конкретній операції не враховуються - це є прямим порушенням принципу бухгалтерського обліку щодо повного розкриття інформації і повноти відображення господарської операції. Доведено, що сегментарний облік експортних операцій виступає складовою частиною фінансового та управлінського обліку, дані якого задовольняють інформаційні вимоги внутрішньофірмового управління і дозволяють контролювати не тільки доходи, а й витрати та результати по кожному експортному контракту, контрагенту, країні та виду продукції.
Проаналізовано вплив загальних та специфічних факторів на систему сегментарного обліку експортних операцій, який дозволяє визначати результативність діяльності підприємств у поточному та стратегічному плані за різними напрямками експортної реалізації з урахуванням сукупності факторів, які впливають на процес формування фінансових результатів (рис. 1).
Запропоновано трирівневу імітаційну модель сегментарного обліку експортних операцій підприємств, що враховує наступні методичні аспекти:
- перший рівень є входом до моделі, на якому реалізується у вигляді первинних документів відображення експортних операцій по кожній країні, контрагенту, контракту та виду продукції;
- другий рівень дозволяє систематизувати та узагальнювати облікову фактографічну інформацію щодо експортних операцій. Він відображає саме процес сегментарного обліку експортних операцій, який інформаційно пов'язаний з іншими ділянками обліку і, насамперед, з обліком активів, зобов’язань, доходів, витрат та розрахункових операцій, а також загальних і специфічних факторів. В сегментарному обліку точністю нехтують заради оперативності інформації. Основною ланкою цього рівня є обробка інформації відповідно до завдань обліку та побудова оптимальної збутової політики;
- третій рівень - вихідна інформація представлена у формах звітності, що дозволяє здійснити загальну оцінку експортної операції, визначити її місце та роль у фінансово-господарській діяльності підприємства і використати її як інформаційну базу для проведення аудиту і прийняття управлінських рішень.
Визначено, що термінологія договірних відносин, яка використовується у правовому полі, не має відповідних аналогів і підходів до відображення в нормативних актах з бухгалтерського обліку. Разом з тим, умови поставок ІНКОТЕРМС, вказані у зовнішньоекономічному договорі, знаходять безпосереднє відображення в бухгалтерському обліку, так як в ньому відображаються операції з митного оформлення продукції, визначення її вартості, сплата податків і зборів, розрахунки за продукцію. Доведено, що така подія, як підписання зовнішньоекономічного договору, повинна знайти своє відображення в обліку на позабалансовому рахунку.