ПРОБЛЕМИ ПРАВА І ДЕРЖАВИ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ П.Д. ЮРКЕВИЧА І СУЧАСНІСТЬ :

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За роки державної незалежності України введено до наукового обігу багато фактів, імен, явищ, які з різних причин випали з поля зору вчених або висвітлювалися неповно. У тому числі поза увагою залишалася багатогранна спадщина українського вченого Памфіла Даниловича Юркевича (1827-1874), який присвятив чимало праць філософським і загальнотеоретичним проблемам права і держави.

П.Д. Юркевич народився в Полтавській губернії (село Липляве Золотоношського повіту) у сім’ї священика, одержав освіту в Полтавській семінарії, закінчив Київську духовну академію (1851), де був залишений на посаді "наставника по класу філософічних наук", а згодом став екстраординарним професором (1858). Запрошений на посаду професора кафедри філософії Московського університету (1861), він читав курси лекцій з філософії, філософії права, історії філософії, логіки, педагогіки, психології.

Ряд праць П.Д. Юркевича з філософської тематики публікувалися, а з правової тематики донедавна не були відомі дослідникам і дотепер ще предметно не проаналізовані у вітчизняній і зарубіжній юридичній літературі. Довгий час не підозрювали про існування рукописів П.Д. Юркевича, перевезених після його смерті з Москви до Києва одним із його братів (імовірніше на все, В.Д. Юркевичем). У даний час ці матеріали зберігаються в Інституті рукописів Центральної наукової бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Фонд П.Д. Юркевича дуже значний – понад сто одиниць зберігання, у тому числі тексти й програми лекційних курсів, конспекти, нотатки, виписки з книг, переклади, щоденники (російською і німецькою мовами) і документи мислителя. Серед збережених матеріалів – рукопис під назвою "Історія філософії права" (255 аркушів) і "Вступ до історії філософії права" (24 сторінки). Завдяки старанням М.Л. Ткачук, їх було опубліковано в другій половині 1990-х рр. Нове видання збірника робіт П.Д. Юркевича (Філософія права. Філософський щоденник. – К., 2000), істотно розширене за рахунок праць філософсько-правової спрямованості, підготовлено зусиллями авторського колективу під керівництвом Р. Пича і Н. Лука.

Введення до наукового обігу максимально повного фактичного матеріалу відкрило досі невідомий аспект наукових інтересів П.Д. Юркевича, яким є філософія права, історія політичних і правових вчень (історія філософії права). Аналіз проблем права і держави в його працях дає можливість вийти на новий рівень пізнання світогляду українського мислителя, представити цю постать усебічно – і як філософа, і як правознавця, – реконструювати всю творчу спадщину П.Д. Юркевича, а не обмежуватися суто філософськими дослідженнями, яких за останні 20 років ученими-філософами проведено немало (А. Арістова, Г. Боровська, С. Вильчинський, М. Гро­мов, В. Дум­цев, С. Єлістратов, М. Запорожець, В. Ільїн, Л. Ку­дрик, О. Лев­чен­кова та ін.). Без праводержавознавчого спеціального аналізу, який проводиться вперше, не може бути повним уявлення про внесок вченого в науку. Автор віддає належне значення фраґментам, присвяченим П.Д. Юркевичу, що містяться у статтях О. Мироненка: вони слугували певним поштовхом до написання цієї роботи.

Дослідження проблем права і держави у творчій спадщині П.Д. Юркевича в контексті сучасності – це й осягнення формування і розвитку самої філософської та правової думки, це й актуалізація питання про зв’язки української філософсько-правової думки з іншими слов’янськими доктринами права, західними і східними вченнями, тобто з інтелектуальним надбанням людства в процесі багатовікової еволюції.

Актуальність даного дослідження також полягає у нагромадженні знань про Київську філософсько-правову школу (П.Д. Юр­ке­вич, Є.М. Трубецький, П.І. Нов­город­цев, Є.В. Спекторський, М.О. Бер­дяєв, П.Б. Вишеславцев, О.С. Ященко та ін.), незаслужено забуту в радянський час із відомих причин. Ця школа ставила за мету пошуки цілісного універсального світогляду, вільного від однобічності та недоліків як європейського раціоналізму (де розум уже у своїй "практичній" іпостасі виявився безсилим побудувати необхідне і всезагальне моральне законодавство), так і емпірізму. А з цього неминуче випливали й інші завдання, що ставили перед собою українські філософи права: дати оцінку явищам правового життя з погляду вищих розумно-етичних, "божественних" зачинів, указати ідеали й принципи, до яких повинне прагнути і якими має керуватися у своєму бутті право. 

Пізнання філософсько-правової частини інтелектуальної спадщини П.Д. Юрке­вича особливо цінне сьогодні, коли право стоїть перед вибором форм свого виживання в умовах процесів глобалізації сучасного світу, коли для всебічного вивчення права потрібне привнесення в нього філософської, соціологічної та етичної теорій, коли постає питання про співвіднесення філософії права із загальною теорією права і держави. Відродження філософсько-правової думки сприяє світоглядно-методологічному забезпеченню праводержавознавства, є важливою передумовою цілеспрямованого формування правової культури особи, суспільства, побудови правової держави.

Отже, можна констатувати нагальність потреби та можливість (наявність джерельної бази, піднесення значення філософії права) дослідження філософсько-правової концепції П.Д. Юркевича, пізнання значення колишніх трансцендентних учень про право і державу для сьогодення.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до п. 1. 1 "Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки".