СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ :

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Кінець ХХ сторіччя ознаменував чіткий розподіл країн світу на багаті та бідні. Велика різниця у рівні життя викликала активізацію міграційних процесів, що їх почали використовувати злочинці для продажу людей. Суттєве поширення випадків продажу громадян України спонукало законодавця до рішучих заходів протидії цьому явищу. У березні 1998 року Кримінальний кодекс України (далі у тексті скорочено КК) було доповнено ст. 124-1, покликаною протидіяти торгівлі людьми. Вперше зіткнувшись із криміналізацією нового для України явища та не маючи будь-якого досвіду в цій сфері, вітчизняний законодавець визначив диспозицію норми, закріпленої у ст. 124-1 КК, занадто близько до текстів міжнародних документів у цій сфері. Незначна кількість порушених кримінальних справ за цією статтею (з 1998 по 2000 рік лише 55) за значної фактичної розповсюдженості цього явища засвідчила необхідність вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за торгівлю людьми.

У прийнятому 2001 року новому КК норму, що забороняє торгівлю людьми та інші незаконні угоди щодо передачі людини (далі у тексті скорочено – торгівля людьми), було закріплено більш вдало, внаслідок чого зникли деякі, притаманні попередній нормі недоліки, однак і сьогодні вона залишається дуже складною для сприйняття і застосування та потребує подальшого вдосконалення.

Незважаючи на актуальність проблеми протидії торгівлі людьми та складнощі її законодавчої регламентації, правова наука приділяє їй поки що недостатньо уваги, висвітлюючи лише окремі аспекти цієї проблеми. Так, міжнародні аспекти протидії торгівлі людьми ще до загострення цієї проблеми досліджували І.П. Бліщенко, В.Ф. Дерюжинський, І.І. Карпець, В.П. Панов, І.Я. Фойницький. Останнім часом кримінологічним та кримінально-правовим аспектам протидії торгівлі людьми приділяли увагу Ю.В. Александров, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, Т.І. Возна, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов, Т.А. Денисова, Л.Д. Єрохіна, В.О. Іващенко, В.А. Козак, В.П. Корж, М.Й. Коржанський, В.М. Куц, Я.Г. Лизогуб, В.В. Лунєєв, А.А. Музика, І.Г. Поплавський, П.П. Сердюк, Є.Л. Стрельцов, М.І. Хавронюк та інші. Але до цього часу поза увагою доктрини залишаються такі важливі сторони проблеми, як соціальна обумовленість криміналізації суспільно-небезпечних діянь, пов’язаних з торгівлею людьми, місце відповідних норм у системі кримінального права та статей у структурі Особливої частини КК, імплементація міжнародно-правового визначення торгівлі людьми до національного законодавства, детермінація та сучасний стан торгівлі людьми в Україні тощо. Крім того, дослідження більшості вказаних авторів проводились до вступу в дію КК 2001 року.

Недосконалість законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, відсутність всебічного дослідження кримінологічних та кримінально-правових аспектів протидії їй, суперечливість висновків різних авторів з приводу окремих питань породжує значні проблеми при застосуванні відповідної кримінально-правової норми на практиці і не сприяє ефективній протидії торгівлі людьми. Означене й зумовило обрання теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року, Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 766 від 5 червня 2002 року, сприяє реалізації Указу Президента України № 20/2001 від 18 січня 2001 року “Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку”. Цей напрямок також відповідає п. 5.3 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки, затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року та п. 4.97 Плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національного університету внутрішніх справ на 2002 рік.