Замовити дисертацію ГОСПОДАРСЬКА КОМПЕТЕНЦІЯ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ :

Актуальність теми дослідження. Забезпечення подальшої розбудови в Україні ринкової соціально спрямованої економіки вимагає удосконалення правових форм участі органів державної влади у сфері господарювання на засадах узгодження публічних та приватних інтересів. Важливе значення при цьому має діяльність місцевих державних адміністрацій як органів виконавчої влади, які беруть участь в організації господарювання на рівні адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно із ст. 2 Господарського кодексу України (далі – ГК України) органи державної влади, наділені господарською компетенцією, є учасниками відносин у сфері господарювання. Оптимальне визначення змісту господарської компетенції органів державної влади є одним з чинників, від яких залежить утвердження суспільного господарського порядку в економічній системі України, ефективність організації діяльності багатьох суб’єктів господарювання. Разом з тим у даний час на державному рівні відсутній єдиний підхід щодо місця і ролі місцевих державних адміністрацій у господарській сфері. Так, у деяких документах, що визначають концептуальні засади вдосконалення законодавства України з питань регіональної економічної політики, визнається необхідність підвищення ролі та відповідальності місцевих органів виконавчої влади в соціально-економічному розвитку регіонів, у тому числі шляхом надання місцевим державним адміністраціям додаткових повноважень щодо організації господарської діяльності в межах відповідних територій. Натомість в інших документах констатована потреба трансформації місцевих державних адміністрацій у контрольно-наглядові органи у структурі урядової влади з вилученням у них організаційно-господарських повноважень.

Складові господарської компетенції місцевих державних адміністрацій встановлені значною кількістю спеціальних норм, зокрема, Закону України “Про місцеві державні адміністрації”. Крім того, на місцеві державні адміністрації поширюється дія загальних норм господарського законодавства, що визначають повноваження органів державної влади у сфері господарювання. Проте аналіз норм, що закріплюють господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій, свідчить про необхідність їх удосконалення: значна частина відповідних норм потребує уточнення та деталізації, подекуди має місце неузгодженість між ними. Це стосується, насамперед, законодавчого встановлення повноважень місцевих державних адміністрацій щодо створення суб’єктів господарювання, застосування окремих засобів регулювання господарської діяльності, здійснення контролю у сфері господарювання тощо. Окреслені недоліки законодавчого визначення господарської компетенції місцевих держадміністрацій ускладнюють її реалізацію, що у кінцевому рахунку стримує розвиток територіальних господарських систем.

У науковій літературі дослідження компетенції місцевих державних адміністрацій здійснюється переважно з позицій політології, конституційного та адміністративного права. Зокрема, з таких позицій компетенція місцевих державних адміністрацій розглядається у роботах В.О. Величка, В.М. Кампо, О.І. Сушинського. Питання формування компетенції місцевих державних адміністрацій у сфері господарювання частково висвітлені в окремих навчальних посібниках з господарського права, а також в окремих роботах О.І. Амоші, В.К. Мамутова, В.Ф. Януковича та ін. При цьому значне коло питань, пов’язаних із нормативно-правовим встановленням та реалізацією господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, потребує теоретичного доопрацювання.

З огляду на викладене, дослідження господарської компетенції місцевих державних адміністрацій є актуальним і доцільним, що обумовило вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету МОН України за темою “Порівняльно-правове дослідження державної організації і правової системи суспільства” (держреєстрація Г-02/46 (0103U003371), в межах якої автором досліджено зміст господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, визначено шляхи підвищення ефективності її реалізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка нових теоретичних положень щодо змісту господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, підготовка пропозицій із вдосконалення законодавства, що визначає таку компетенцію.

Для реалізації зазначеної мети в дисертаційній роботі вирішувались такі завдання:

дослідження питання щодо основних завдань місцевих державних адміністрацій у сфері господарювання;

аналіз та узагальнення визначень поняття господарської компетенції, формулювання поняття “господарська компетенція місцевих державних адміністрацій”;

виявлення особливостей господарської компетенції місцевих державних адміністрацій;

аналіз законодавства, що визначає господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій, обґрунтування пропозицій щодо основних напрямів його вдосконалення;

дослідження змісту господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, підготовка пропозицій щодо його уточнення та розширення;

дослідження питань щодо реалізації господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, виявлення факторів, що впливають на ефективність такої реалізації з підготовкою відповідних пропозицій.

Об’єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, пов’язаних із формуванням та реалізацією компетенції місцевих державних адміністрацій в економічній сфері.

Предметом дослідження є господарська компетенція місцевих державних адміністрацій.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, а саме: формально-логічний, історичний, системно-структурний, аналізу і синтезу, порівняльно-правовий тощо. Формально-логічний метод використовувався під час аналізу нормативно-правових актів, що встановлюють господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій, а також практики її реалізації. Історичний метод застосовувався в ході дослідження процесу розвитку законодавства України, що встановлює господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій. Виокремлення та аналіз основних складових господарської компетенції місцевих державних адміністрацій здійснювалися за допомогою системно-структурного методу. Метод аналізу і синтезу застосований під час розроблення пропозицій з удосконалення нормативно-правових актів, що визначають господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій. Дослідження різних підходів у правовому регулюванні одних і тих же відносин у вітчизняній і зарубіжній практиці здійснювалося з використанням порівняльно-правового методу.

Теоретичну основу дослідження склали наукові праці українських і російських вчених радянського і сучасного періодів в галузі загальної теорії права, конституційного, адміністративного, комунального, господарського права та економіки, зокрема: О.І. Амоші, В.К. Андрєєва, К.І. Апанасенко, М.О. Баймуратова, І.Л. Бачило, О.А. Беляневич, А.Г. Бобкової, В.О. Величка, А.В. Венедиктова, О.М. Вінник, О.П. Віхрова, Р.Ф. Гринюка, Ю.В. Делії, В.М. Кампо, Б.М. Лазарєва, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, В.С. Мартем’янова, В.П. Марущака, Г.В. Пронської, Н.О. Саніахметової, О.М. Соловйової, В.А. Устименка, Ю.О. Тихомирова, В.С. Щербини, О.О. Чувпила та інших дослідників.

Нормативно-правову базу роботи складають Конституція України, акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій та рішення органів місцевого самоврядування. У процесі дослідження також використані окремі нормативно-правові акти Республік Бєларусі, Вірменії, Казахстану, Молдови, Таджикистану, Узбекистану, Королівства Норвегії, Російської Федерації, Естонської, Киргизької, Польської, Французької Республік. Емпіричною основою дослідження є практика діяльності місцевих державних адміністрацій в процесі реалізації наданої їм господарської компетенції.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що проведене системне дослідження питань господарської компетенції місцевих державних адміністрацій з урахуванням наукових розробок, законодавства та практики його застосування, на основі якого обґрунтовані нові наукові положення, підготовлені пропозиції із вдосконалення законодавства з таких питань. Наукова новизна дослідження конкретизується в наступних положеннях.

Вперше:

обґрунтовано, що основними завданнями місцевих державних адміністрацій у сфері господарювання є: створення належних умов діяльності всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та підпорядкування в межах відповідних територій для забезпечення соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць; організація діяльності окремих суб’єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, що перебувають у сфері їх управління;

визначено поняття “господарська компетенція місцевих державних адміністрацій” як сукупність передбачених законодавством прав та обов’язків (повноважень) місцевих державних адміністрацій щодо створення відповідних суб’єктів господарювання, припинення діяльності цих суб’єктів, планування та регулювання господарської діяльності, здійснення контролю у сфері господарювання в межах підвідомчих їм територій;

виявлені особливості господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, що полягають в наступному: 1) наявність в її складі прав та обов’язків (повноважень) щодо організації діяльності підпорядкованих суб’єктів господарювання державного сектору економіки; 2) наявність прав та обов’язків (повноважень), що передбачають здійснення впливу на господарську діяльність інших, не підпорядкованих суб’єктів господарювання з певних питань; 3) можливість набуття делегованих повноважень органів виконавчої влади вищого рівня та органів місцевого самоврядування у сфері господарювання; 4) визначення змісту господарської компетенції виключно нормативно-правовими актами; 5) реалізація господарської компетенції місцевих державних адміністрацій лише в межах підвідомчих їм територій (областей, районів, міст Києва і Севастополя);

виділені фактори, що впливають на ефективність реалізації господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, а саме: повнота встановлення цієї компетенції у нормативно-правових актах, обсяг матеріально-фінансового забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій, оптимальна побудова та стабільність їх структури, рівень професіоналізму посадових осіб місцевих державних адміністрацій.

Удосконалено положення щодо здійснення місцевими державними адміністраціями контролю у сфері господарювання, а саме, аргументована доцільність вилучення з компетенції місцевих державних адміністрацій права проводити перевірки стану додержання законодавства суб’єктами господарювання по окремих напрямах, визначених ст. 16 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, із закріпленням натомість повноважень місцевих державних адміністрацій щодо надання доручень про проведення перевірок діяльності певних суб’єктів господарювання відповідним територіальним підрозділам центральних органів виконавчої влади за наявності фактів, що свідчать про порушення цими суб’єктами законодавства України.

Дістали подальший розвиток:

основні напрями удосконалення законодавства, що визначає господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій, а саме: доопрацювання окремих норм ГК щодо участі органів державної влади у сфері господарювання, узгодження переліку питань, які вирішуються місцевими державними адміністраціями, та їх повноважень в окремих галузях господарювання, уточнення повноважень місцевих державних адміністрацій різних територіальних рівнів, визначення належності окремих повноважень до власних чи делегованих;

положення щодо створення місцевими державними адміністраціями суб’єктів господарювання та припинення діяльності цих суб’єктів, а саме:

1) обґрунтовано, що метою створення місцевими державними адміністраціями суб’єктів господарювання є вирішення певних соціально-економічних завдань, задоволення потреб населення відповідних територій;

2) аргументована доцільність уточнення видів та організаційно-правових форм підприємств, які можуть створювати місцеві державні адміністрації: унітарні та корпоративні підприємства, засновані на державній власності або на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст (за умови делегування таких повноважень відповідними радами);

3) обґрунтована доцільність надання обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям повноважень щодо погодження рішень інших органів, уповноважених управляти об’єктами державної власності, про створення, реорганізацію та ліквідацію на відповідній території суб’єктів господарювання державного сектору економіки;

положення щодо планування місцевими державними адміністраціями діяльності суб’єктів господарювання, а саме:

1) запропоновано надати обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям повноваження щодо погодження річних фінансових планів суб’єктів господарювання державного сектору економіки, які зареєстровані на відповідній території, але перебувають у сфері управління інших органів, з можливістю делегування таких повноважень районним державним адміністраціям;

2) аргументована доцільність встановлення повноважень місцевих державних адміністрацій щодо залучення суб’єктів господарювання до виконання програм соціально-економічного розвитку територій на договірних засадах із застосуванням економічного стимулювання таких суб’єктів та одночасним погодженням планів діяльності останніх;

положення щодо регулювання місцевими державними адміністраціями діяльності суб’єктів господарювання, зокрема:

1) аргументована доцільність надання обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям права подавати відповідним органам, уповноваженим управляти державним майном, обов’язкові для врахування пропозиції про включення своїх представників до складу наглядових рад господарських товариств, що зареєстровані на відповідних територіях, у статутних фондах яких частка держави становить більш ніж 50 відсотків;

2) запропоновано уточнення повноважень місцевих державних адміністрацій різних територіальних рівнів щодо розміщення серед суб’єктів господарювання замовлень на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг), необхідних для задоволення потреб територіальних громад;

3) аргументована доцільність збільшення обсягу повноважень обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо ліцензування певних видів господарської діяльності шляхом надання зазначеним держадміністраціям повноважень з ліцензування окремих видів господарської діяльності, що у даний час належать центральним органам виконавчої влади (проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт; медична практика; заготівля, переробка, металургійна переробка брухту кольорових і чорних металів; фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність та деякі інші);

4) обґрунтована необхідність уточнення повноважень місцевих державних адміністрацій щодо регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги, а саме запропоновано визначити, що до повноважень обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій належить регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються на відповідних територіях суб’єктами господарювання незалежно від форм власності (крім підприємств, що засновані на власності територіальних громад);

5) аргументована доцільність встановлення повноважень місцевих державних адміністрацій щодо внесення на розгляд обласних і районних рад пропозицій про надання податкових пільг суб’єктам господарювання в межах коштів, що надходять до відповідних бюджетів;

6) обґрунтована доцільність надання місцевим державним адміністраціям права приймати регуляторні акти з усіх питань, що виникають у сфері господарювання в межах відповідних територій, за винятком питань, регулювання яких згідно із законодавством України належить до компетенції інших органів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у науково-дослідній роботі, у навчальному процесі та у практичній діяльності місцевих державних адміністрацій. Матеріали дисертаційного дослідження можуть також використовуватись при подальшій розробці та удосконаленні законодавства, яке визначає господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій і регулює відносини, пов’язані з її реалізацією.

Положення та висновки, сформульовані в дисертації, що мають дискусійний характер, можуть скласти підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Окремі положення результатів дисертаційної роботи використовуються при викладанні навчальної дисципліни “Господарське право” (загальна частина) в Донецькому національному університеті МОН України (довідка від 02.11.2006 р. № 836/01-27/6.8.0).

Результати дослідження також використовуються Центром законодавчих ініціатив при Донецькій обласній раді при підготовці відповідних проектів законів України (довідка від 03.11.2006 р. № 172/22). Крім того, результати дисертаційної роботи розглянуті на нараді апарату Донецької обласної державної адміністрації та рекомендовані до використання при підготовці пропозицій стосовно відповідних проектів законів України (довідка від 29.11.2006 р. № 09/17я-3173).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові результати отримані автором самостійно на основі аналізу наукових публікацій, законодавства України та інших країн, вивчення правозастосовчої діяльності місцевих державних адміністрацій в процесі реалізації наданої їм господарської компетенції.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на: підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 2003 -2004 рр. (Донецьк, 2005), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми господарського права і методика його викладання” (Донецьк, 2006), щорічній Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2006), I Міжнародній науково-практичній конференції “Європейська наука XXI сторіччя: стратегія і перспективи розвитку - 2006” (Дніпропетровськ, 2006), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства” (Харків, 2006).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 11 друкованих працях, з яких 6 – у фахових наукових журналах і збірках наукових праць, загальним обсягом 3,8 д. а., які особисто належать автору.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 264 найменувань та додатки.