ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначається сучасним осмисленням проблем мовної освіти та їх реалізації в загальноосвітній школі, що зумовлює підвищення теоретичного і методичного рівнів навчання мов, у тому числі й російської.

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, Державному стандарті базової і повної середньої освіти, Концепції мовної освіти 12-річної школи акцентується увага на необхідності формування духовно багатої особистості, розвитку творчого потенціалу учня, підвищення його мовленнєвої культури.

Відповідно до цих вимог пріоритетним напрямом у навчанні російської мови в школах з російською мовою викладання є розвиток усного і писемного мовлення учнів.

Проблема розвитку мовлення учнів не нова в науковій парадигмі, їй присвячені наукові дослідження в галузі лінгвістики, психології, психолінгвістики, лінгводидактики.

У фундаментальних працях О.Д.Алфьорова, М.Т.Баранова, К.Б.Бархіна, Ф.І.Буслаєва, В.А.Добромислова, Т.О.Ладиженської, О.М.Пєшковського, І.І.Срезнєвського В.Я.Стоюніна, В.О.Сухомлинського, К.Д.Ушинського та інших учених визначено загальні принципи методичної системи, спрямовані на формування мовленнєвих умінь учнів, розкрито найважливіші закономірності розвитку мовлення.

Останнім часом проблема розвитку зв’язного мовлення учнів розглядається з таких позицій: психологічні засади розвитку мовлення школярів (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, М.І.Жинкін, І.О.Зимня, Г.С.Костюк, Н.Э.Миропольська, С.Л.Рубінштейн та ін.); розробка мовного компоненту загальноосвітньої підготовки учнів (О.М.Біляєв, М.С.Вашуленко, Л.В.Вознюк, Є.П.Голобородько, О.М.Горошкіна, М.Б.Гульчин, І.П.Ґудзик, Л.В.Давидюк, В.О.Корсаков, Л.І.Мацько, Г.О.Михайловська, Н.А.Пашківська, М.І.Пентилюк, К.М.Плиско, В.І.Статівка, О.Н.Хорошковська та ін.); використання учнями виражальних засобів мови в усному та писемному мовленні (К.Б.Бархін, В.О.Добромислов, С.М.Іконников, В.І.Капінос, Р.М.Нефьодова, Г.В.Пархоменко, П.С.Пустовалов, М.О.Рибнікова, М.С.Рождественський, Г.П.Соколова, Л.П.Федоренко та ін.); інтеграція лінгвістичного та літературознавчого підходів до вивчення мовних засобів художнього тексту на уроках російської мови (А.І.Власенков, А.Д.Дєйкіна, Н.А.Іпполітова, С.І.Львова, Т.М.Пахнова, М.М.Шанський та ін.); комунікативно-діяльнісний та текстоцентричний підходи до навчання учнів зв’язного російського мовлення (О.С.Антонова, Н.І.Демидова, Н.А.Іпполітова, В.І.Капінос, Т.С.Кудрявцева, Т.О.Ладиженська, М.Р.Львов, Т.М.Пахнова, Н.А.Пльонкін, Н.П.Шульгіна та ін.); визначення основних структурних компонентів мовної освіти в країнах СНД (О.О.Бистрова, В.І.Капінос, О.Ю.Купалова, П.А.Лєкант, М.Р.Львов, Т.Г.Рамзаєва, М.М.Шанський).

Зазначимо, що в дисертаційних дослідженнях розглядалися окремі аспекти роботи над виражальними засобами художнього тексту на уроках російської та української мов, а саме: формування творчого ставлення до слова в молодших школярів емоційно-експресивними мовними одиницями (О.Б.Орлова); лексико-фразеологічний аналіз тексту як умова мовленнєвого розвитку учнів (С.В.Сисоєва); робота над естетичною функцією слова (Г.М.Кулаєва); метафоричне мовлення молодших школярів (О.М.Шумкіна); робота над зображувально-виражальними засобами синтаксису на уроках російської мови в 5 класі (Т.В.Потьомкіна); розвиток образного мовлення учнів (Т.В.Мельник); формування мовленнєвої компетентності учнів під час засвоєння виражальних засобів української мови (І.В.Варнавська).

Проте в методиці викладання російської мови залишається недостатньо дослідженою проблема об’єднання процесу розвитку зв’язного мовлення учнів з роботою над виражальними засобами художнього тексту.

Під час констатувального зрізу, який було проведено серед школярів 5-х класів, встановлено, що усне і писемне мовлення учнів не завжди виразне, збіднене в лексичному відношенні, одноманітне в морфологічному і синтаксичному планах. Учні поверхово сприймають зміст художніх текстів, не звертають уваги на засоби виразності художнього тексту, без бажання виконують завдання, пов’язані із сприйняттям, відтворенням і створенням власних висловлювань.

Вивчення стану порушеної проблеми свідчить про те, що в методиці навчання мови виникають суттєві протиріччя між об'єктивною потребою розвитку мовлення учнів і відсутністю спеціальної роботи, спрямованої на оволодіння комунікативно-мовленнєвими уміннями на основі художнього тексту, цілісністю процесу розвитку мовлення й порушеннями взаємозв'язку між аспектними уроками і уроками розвитку зв'язного мовлення.

Усе це переконує в тім, що проблема розвитку зв'язного російського мовлення учнів 5-х класів шляхом засвоєння виражальних засобів художнього тексту потребує теоретичного обґрунтування, методичного забезпечення і послідовного практичного розв’язання.

Таким чином, відсутність спеціальної методики розвитку мовлення учнів у роботі над виражальними засобами художнього тексту, недостатній рівень мовленнєвої культури учнів, а також потреба в розвитку творчої мовної особистості, здатної вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в усному та писемному мовленні, визначили вибір теми дослідження «Розвиток зв'язного російського мовлення учнів 5-х класів у процесі роботи над виражальними засобами художнього тексту».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною комплексної науково-дослідної теми Херсонського державного університету «Актуальні проблеми підготовки вчителя сучасної школи» (Р.К.0198U007532). Тему дисертації затверджено вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 3 від 03.02.2003р.); узгоджено в раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №1 від 27.01.2004р.)