| Короткий зміст: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми дослідження; сформульовано мету, завдання роботи; окреслено об’єкт, предмет, гіпотезу, провідну ідею, концепцію та методи наукового пошуку; описано методологічну й теоретичну основи; аргументовано наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; схарактеризовано особистий внесок здобувача; подано відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження; представлено структуру дисертації.
У першому розділі «Соціально-педагогічні передумови формування культури здоров’язбереження майбутніх фахівців економічного профілю» феномен здоров’язбереження потрактовано як соціально-педагогічну проблему, досліджено історичні та нормативно-правові засади здоров’язбереження майбутніх фахівців економічного профілю, проаналізовано психолого-педагогічну літературу з питань стану здоров’я майбутніх фахівців-економістів, з’ясовано специфіку економічної діяльності.
Проблема здоров’язбереження в сучасних умовах життя є вкрай актуальною з огляду на стан здоров’я молоді, що дедалі погіршується
та занепокоює громадськість. Водночас постійно підвищуються вимоги суспільства до якості підготовки та конкурентоспроможності майбутнього фахівця.
Індиферентне ставлення української молоді до свого здоров’я свідчить
про те, що, попри обов’язкові заняття фізичним вихованням у навчальних закладах (школах, ВНЗ), незначна частина регулярно самостійно займається фізичною культурою. Натомість у країнах Центральної Європи, Австралії, Японії більшість молоді залучено до цієї діяльності, що демонструє зовсім інше, свідоме здоров’язбережувальне ставлення до свого здоров’я
як до найвищої цінності людини. Зазначений факт віддзеркалює сутність світоглядного ставлення різних націй до свого здоров’я, що безпосередньо позначається на стані здоров’я, тривалості та якості життя. У роботі зазначено:
що розвиненіша країна, то кращі умови створено для здоров’язбереження, помітний вищий культурний рівень нації, більше людей охоплені
цією діяльністю.
Закцентовано увагу на необхідності вивчення зарубіжного
досвіду, створенні фізкультурно-оздоровчих студентських клубів, здоров’язбережувального світоглядно-розвивального виховного середовища ВНЗ та на формуванні культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації молоді, що дасть змогу призупинити катастрофічне погіршення стану здоров’я людей в Україні.
Доведено доцільність зміни ставлення студентів до здоров’я, модифікації їхніх поглядів на цінності здоров’я, потреби, світоглядні орієнтації, мотивації, норми повсякденної діяльності та поведінки, а також нагальність реалізації державної політики, спрямованої на привабливу систему здоров’язбереження молоді у ВНЗ, широке пропагування здоров’язбереження в засобах масової інформації, доведення переваг здорового способу життя .
Аналіз стану наукового опрацювання порушеної проблеми, а також з’ясування рівня сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців засвідчили, що, попри певні успіхи у розв’язанні окремих питань здорового способу життя молоді, у цілому аналізоване питання достатньо не вивчене й потребує дослідження теоретичних положень
про структуру, сутність, зміст, показники, педагогічні умови та чинники,
що забезпечують ефективність процесу формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців.
Негативний стан здоров’я майбутніх фахівців, окрім довкілля, стилю життя, спадковості, дефіциту рухової активності, зумовлений комплексом соціально-педагогічних чинників, а саме: відсутністю цілеспрямованої пропаганди і просвіти в галузі здоров’язбереження особистості у ВНЗ; недоліками методик у галузі навчання та виховання здорового способу життя студентів; браком уваги до формування потреб, мотивації й настанов
на здоровий спосіб життя; неопрацьованістю критеріїв і показників у галузі оцінювання рівня сформованості здоров’язбереження майбутніх фахівців; низькою орієнтованістю на розвиток особистісно значущих якостей студентів, їхньою недостатньою спрямованістю щодо власного здоров’язбереження.
Аналіз наукової літератури з проблеми стану здоров’я майбутніх фахівців довів, що їхній стан здоров’я перебуває на низькому рівні.
Нормативно-правові засади проблеми здоров’язбереження майбутніх фахівців економічного профілю де-юре свідчать про турботу держави стосовно стану здоров’я молоді, але де-факто сучасна система фізичного виховання
неспроможна забезпечити майбутнім фахівцям необхідну підтримку в їхньому здоров’язбереженні, а отже, потребує суттєвих змін з акцентом на формування зазначеної культури студентів, упровадження здоров’язбережувальних технологій і створення здоров’язбережувального середовища ВНЗ.
У рішенні МОН України «Про реформування системи фізичного виховання учнів та студентської молоді у навчальних закладах України
для збереження й поліпшення їхнього здоров’я» (протокол № 13/1-2-10-11/1
від 11 листопада 2008 року) наголошено на необхідності: розроблення положень про фізкультурно-оздоровчий комплекс студентської молоді
«Крок до здоров’я», методичних рекомендацій керівникам навчальних закладів, батькам і студентам стосовно дотримання студентською молоддю рухової активності в навчальний та позанавчальний час (8-12 годин на тиждень); спрямування роботи на проведення занять масовою фізичною культурою; удосконалення системи оздоровлення й реабілітації студентської молоді; підвищення якості занять із фізичного виховання у ВНЗ; забезпечення пріоритетності здоров’язбережувальних технологій та методик; сприяння формуванню культури здоров’я студентів шляхом роз’яснювальної роботи.
Зосереджено увагу на тому, що за сучасних умов фізичне виховання
має зорієнтувати студентів-економістів на важливість формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації, це, безперечно, допоможе
їм стати обізнаними стосовно збереження власного здоров’я, уміло послуговуватися знаннями в повсякденному житті. З’ясовано, що здоров’я студента залежить не тільки від біологічних, генетичних, психофізіологічних здібностей, але й від сформованості його культури здоров’язбереження
як світоглядної орієнтації. Для цього взаємозв’язок фізичного, психічного, соціального й духовного в людині повинен виявлятись у новому ставленні
до власного здоров’я – не пасивно-споживацькому, а активному (відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’язбережувальна поведінка, складання індивідуальної оздоровчої програми та ін.).
Специфіка праці майбутньої професійної діяльності економістів полягає
в тому, що для неї характерна розумова діяльність із мінімальним фізичним напруженням і підвищеною психоемоційною напругою, це призводить
до психоемоційних перевантажень, гіподинамії та, як наслідок, до погіршення здоров’я. Сучасні умови професійної діяльності вимагають від студентів –майбутніх економістів – озброєння здоров’язбережувальними знаннями, уміннями та навичками, які допомогли б їм підтримувати своє здоров’я
на належному рівні.
Майбутній економіст повинен бути озброєним комплексом нескладних фізичних вправ, які можна виконувати щоденно для запобігання професійним захворюванням у майбутній діяльності. Такий комплекс має складатися
з професійно-прикладних вправ, які покращують функційний стан організму, підтримують високий рівень працездатності й збереження здоров’я.
У другому розділі «Методологічні засади формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів» проаналізовано філософсько-культурологічні
та психолого-педагогічні аспекти поняття «здоровий спосіб життя», дефініції культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців, описано структуру культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців-економістів, окреслено методологічні підходи (системний, аксіологічний, ґендерний) до формування культури здоров’язбереження
як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців у цілісному навчально-виховному процесі економічного ВНЗ.
Аналіз широкого спектру філософських, педагогічних, психологічних, соціологічних, медичних тлумачень ключових дефініцій дав змогу підсумувати, що цінність – це життєво значущі потреби та інтереси особистості,
які стимулюють її діяльність; ціннісні орієнтації – індивідуальні важливі життєві цілі, принципи, настанови, світоглядні орієнтири особистості,
що скеровують її поведінку на досягнення бажаного; світогляд є системою поглядів людини на здоров’я як на важливу умову якісного життя, переконань, настанов, поведінки та здоров’язбережувальної життєвої позиції; світоглядна орієнтація – спрямованість особистості зі сформованим світосприйняттям
на діяльність, що слугує засобом відчуття себе у світі, стрижнем, від якого залежить специфічна сутність людини як основного елемента соціальної системи, тобто вона постає домінантною концепцією формування культури здоров’язбереження майбутніх фахівців-економістів; здоров’я – власна цінність людини, що виявляється через стійкий фізичний, соціальний, психологічний, духовний стан і дає змогу повноцінно реалізувати себе в будь-якому виді діяльності (навчальному, професійному, спортивному, побутовому тощо); здоровий спосіб життя – це сукупність способів і форм життєдіяльності особистості, спрямованих на щоденне збереження та зміцнення свого здоров’я, складниками якого є раціональне харчування, безпечний побут, якісні умови праці й відпочинку, оптимальна фізична активність, безпечна сексуальна поведінка, гігієна, загартування, відсутність шкідливих звичок, володіння необхідними знаннями, уміннями та навичками зі збереження і зміцнення свого здоров’я й усвідомлення людиною важливості дій у цьому напрямі.
Лише особистість із високим рівнем свідомості та сформованої світоглядної орієнтації стосовно здоров’язбереження прагне діяти заради власного здоров’я.
З’ясовано причини низького рівня сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів
у структурі цілісного навчально-виховного процесу ВНЗ: відсутність ціннісного ставлення молоді до здоров’я, брак заходів зі стимулювання здоров’язбережувальної діяльності студентів, недостатня рухова активність, низький рівень здоров’язбережувальної компетентності та відсутність знань, умінь і навичок саморегуляції стану здоров’я.
Окреслено напрями розв’язання аналізованої проблеми: виховання ціннісного ставлення молоді до здоров’я, формування мотивації майбутніх фахівців до здоров’язбереження, залучення студентів до максимально можливого спектру спортивних та фізкультурно-оздоровчих заходів, культивованих у навчальному закладі, надання знань, умінь та навичок щодо власного здоров’язбереження та оточення, формування знань, умінь і навичок саморегуляції власного стану та рефлексії.
Культуру здоров’язбереження як світоглядну орієнтацію студентів-економістів у структурі цілісного освітньо-виховного процесу ВНЗ формують через домінування світоглядної орієнтації на збереження здоров’я завдяки системі переконань, норм, правил, ідеалів, соціально значущих взаємин, настанов, мотивів, способів і правил здоров’язбережувальної поведінки. Проаналізований цілісний педагогічний процес, його мета, завдання, зміст, форми й методи зумовлені соціально-економічними потребами суспільства
в здорових, працездатних фахівцях.
У ході дослідження виокремлено чотири групи принципів, що відіграють важливу роль у цілісному навчально-виховному просторі вищої освіти:
– принципи, які належать до компонентів виховного процесу (діяльності; «завдальної» форми навчального змісту (термін І. Д. Беха); інтеграції навчального знання);
– принципи, що висвітлюють діяльність викладачів (акцентування
на здібностях в інтелектуальному становленні студентів; забезпечення виховної функції навчання; виховної траєкторії педагога: від особистості наслідково-центрованої спрямованості до особистості причинно-центрованої спрямованості; опосередкованої виховної дії; збалансованості понятійного
й діяльнісного видів інформації у виховному впливі педагога);
– принципи, пов’язані з особливостями виховання студентів
(етико-мотиваційної контрастності в русі вихованця до морально-духовної досконалості; емоційного зміщення в поведінковому переорієнтуванні суб’єкта; подолання схильності студента до мотиваційно-цільового квантування; внутрішнього досвіду як захисного механізму від асоціальної поведінки особистості; посилення «Я-минулим» морально-духовних намагань особистості);
– принципи, пов’язані з контрольно-оцінною функцією виховання діагностування стану вихованості студентів через вивчення сформованості їхньої культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації; визначення міцності знань, умінь та навичок щодо власного здоров’язбереження –
це складний процес запам’ятовування та відтворення здобутих знань про власне здоров’язбереження, яке залежить від ставлення студента до цього матеріалу; позитивна мотивація, активна участь у збереженні свого здоров’я, систематизація закріплених знань, виконання завдань самооздоровлення).
Констатовано, що культура здоров’язбереження як світоглядна орієнтація має вагоме значення для студентів ВНЗ економічного профілю, оскільки сприяє вимогливому ставленню студентів до свого здоров’я та більш успішній освітній діяльності й продуктивній підготовці до майбутньої професії економіста. Культура здоров’язбереження як світоглядна орієнтація покладена в основу найбільш повної самореалізації кожного студента-економіста, його подальшого саморозвитку й самовдосконалення.
Широкий діапазон залучених до аналізу інформаційних джерел дав змогу схарактеризувати структуру культури здоров’язбереження – світоглядної орієнтації студентів економічних спеціальностей – як сукупність світоглядного, пізнавального й поведінкового компонентів. Доведено, що формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців зумовлює їхню практичну спрямованість на компетентно побудовану, особистісну професійну здоров’язбережувальну діяльність. Здоров’язбережувальну компетентність потрактовано як переконаність
у важливості організації власних здоров’язбережувальних дій, позитивне ставлення до них, уміння використовувати здоров’язбережувальні знання, навички під час навчальної діяльності, самостійних занять фізичними вправами та в ході активного відпочинку. Концепція формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців економічного профілю ґрунтована на положеннях загальної теорії культури, здоров’я, культури здоров’я та передбачає застосування системного, аксіологічного, ґендерного підходів на методологічному, теоретичному
та практичному рівнях.
З’ясовано сутність понять «культура здоров’язбереження майбутнього фахівця» (такий рівень ціннісних орієнтацій, знань, умінь, навичок і способів дій щодо збереження свого здоров’я, який постійно виявляється в способі життя студента та його світогляді); «формування культури здоров’язбереження
як світоглядної орієнтації майбутнього фахівця» (процес, у ході якого відбувається розвиток рефлексії особистості, стимулів, ціннісних, світоглядних орієнтацій стосовно збереження здоров’я, усвідомлення себе гармонійною людиною, яка не тільки володіє необхідними знаннями, уміннями та навичками щодо збереження свого здоров’я, а й постійно свідомо культивує особистісно здоровий спосіб життя).
У третьому розділі «Науково-методичний інструментарій формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців-економістів» проаналізовано науково-методичні характеристики моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців-економістів, що забезпечують її формування, а саме: чинники, педагогічні умови, засоби, методи й форми. Науково обґрунтовано,
що здоров’язбережувальне світоглядно-розвивальне виховне середовище економічного ВНЗ є системотвірним чинником навчального процесу ВНЗ; описано сутність і структуру запропонованої моделі.
З’ясовано, що «модель формування культури здоров’язбереження
як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців» – це віддзеркалення складної системи, що забезпечує збереження та зміцнення здоров’я студентів і викладачів, сутнісно впливає на світогляд та змінює спосіб життя. Ця система вмотивована метою і складається з методів, прийомів, способів розв’язання проблеми формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців, а також їх контролю та корекції. В основу запропонованої моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців-економістів покладено розуміння цієї культури як сукупності трьох компонентів: світоглядного, пізнавального й поведінкового (рис. 1).
Для формування культури здоров’язбереження – світоглядної орієнтації студентів-економістів – необхідне досягнення як мінімум реконструктивного рівня сформованості культури здоров’язбереження.
Зазначено, що проблему формування культури здоров’язбереження
як світоглядної орієнтації студентів-економістів потрібно вивчати на трьох рівнях соціального середовища: макрорівні, мезорівні, мікрорівні.
Виокремлено низку чинників формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студента-економіста: соціально-психологічний; організаційно-методичний; психолого-педагогічний, – що потрактовано
як неподільну цілісну систему.
|
