РОЗВИТОК ОСВІТИ ДОРОСЛИХ У КАНАДІ



Назва:
РОЗВИТОК ОСВІТИ ДОРОСЛИХ У КАНАДІ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

 

Основний зміст РОБОТИ

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми, окреслено об’єкт, предмет, мету й завдання роботи, описано теоретичні засади, методи дослідження, конкретизовано наукову новизну, аргументовано практичне значення здобутих результатів, подано відомості про апробацію й упровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади становлення
та розвитку освіти дорослих у Канаді» виконано історико-педагогічний аналіз еволюції освіти дорослих у Канаді, обґрунтовано періодизацію її розвитку, досліджено еволюцію концептуальних ідей щодо освіти дорослих у канадській педагогічній думці в різні історичні періоди, з’ясовано психолого-педагогічні особливості дорослої людини, мотиви та бар’єри її участі в освітньому процесі.

Конкретно-історичні події, об’єктивні закономірності соціально-економічного, політичного та культурного розвитку країни, поява й розвиток якісно нових інституційних і позаінституційних форм стали головними критеріями для розроблення авторської класифікації основних етапів еволюції освіти дорослих у Канаді.

Перший період – підготовчий етап розвитку освіти дорослих
(XVIІ – І половина ХІХ
 століття). Нижня хронологічна межа цього періоду збігається з часом стрімкої колонізації канадських земель та створення першого постійного поселення у Квебеці 1608 року. З’ясовано, що освіта дорослих цього періоду в колонії, яка з початку свого існування була відома під назвою
Нова Франція (Nouvelle-France), мала переважно релігійний характер. Провідна роль із вибору форм, методів та змісту народної освіти цього періоду належала служителям церкви, першими з яких були місіонери-августиніанці, францисканці, єзуїти, домініканці та реколекти. Серед загальних методів масового навчання дорослих переважали вивчення Священного писання, християнська проповідь та церковні ритуали, які сприяли моральному, етичному та естетичному розвиткові покірної католицької людини, утверджували ідеали самообмеження, виховували внутрішню дисципліну. Священики розповідали про добро і зло, повагу до Бога, навчали гарних манер, водночас надаючи дорослим основи читання, письма та арифметики. Виникнення благодійних шкіл, практики учнівства, пожвавлення англійської колонізації, а також заснування газет, вісників і журналів сприяли наближенню світських знань до народу.

Для другого періоду – етапу зародження освіти дорослих в умовах промислової революції (ІІ половина ХІХ століття) – були характерні соціальні перетворення, стрімке зростання промислового виробництва та, як наслідок, стихійне накопичення досвіду освіти дорослого населення. У цей період про освіту дорослих дбали меценати та різні доброчинні організації. Освітню роботу з дорослими вважали засобом підготовки грамотної та кваліфікованої робочої сили, якої вкрай потребувала економіка країни. Робітники вбачали в освіті засіб досягнення свого соціального, економічного та політичного визволення, шлях порятування їхньої душі. Чільне місце в інфраструктурі освіти дорослих аналізованого періоду посідали механічні інститути, основним завданням яких була пропаганда й поширення знань серед робітничого класу. Поряд із механічними інститутами існували й інші форми освітньої роботи з дорослими: молодіжні чоловічі християнські організації (Young Men’s Christian Associations), інститути фермерів (Farmers’ Institutes); Національна рада жінок (the National Council of Women), Жіночий інститут (Women’s Institute), Клуб для молодих жінок (The Young Ladies Club), який
був попередником Батьківської асоціації Канади (Parents’ Association
of Canada).

Третій період – інституційний етап становлення освіти дорослих (І половина ХХ століття). Активізація розвитку освіти дорослих у цей період тісно пов’язана зі спробою запровадження нової інституційної форми освіти – діяльність університету з поширення знань серед дорослого населення регіону. Ініціатива розширення меж університету (university extension) полягала в систематичному прочитанні лекцій, проведенні заочних курсів і практичних занять для осіб, що не входили до складу студентів університету. Лідерами просвіти дорослих цього періоду стали Фронтирський коледж, Університет Святого Франциска Ксав’єра (експеримент Антигоніш (Antigonish)),
вищі народні школи. Доведено, що цей період позначений модернізацією структури освіти дорослих, створенням нових організацій і закладів,

а також початком розроблення й упровадження законодавчого підґрунтя системи освіти дорослих Канади.

Виокремлення четвертого періоду – реформістського (ІІ половина XX – початок XXI століття) – безпосередньо пов’язане з інтенсивним розвитком економіки Канади, створенням нових підприємств, розширенням ринку праці, стрімким прогресом у галузі науки й техніки, появою нових спеціальностей. Усе це дало ще один сильний поштовх для розвитку освіти дорослих як національного суспільного руху й потужного інструменту національної політики. З’ясовано, що в окреслений період освіту дорослих не вважали підготовкою до життя, а вбачали у ній органічну його частину, яка отримує широку законодавчу підтримку з боку уряду (Закон щодо підтримки професійно-технічної освіти). Провідною тенденцією розвитку освіти дорослих цього етапу стає реалізація концепції «освіта протягом всього життя», що надає процесові навчання дорослих характеристик неперервності, перманентності, що пронизує всі аспекти життєдіяльності людини. У зв’язку з новим підходом, у Канаді розширюють мережу навчальних закладів та установ, орієнтованих на задоволення освітніх потреб дорослих споживачів, виникають нові прогресивні форми організації навчального процесу з широким застосуванням новітніх інформаційних технологій, фіксують збільшення кількості дорослих студентів у всіх ланках післясередньої освіти.

Проаналізовано погляди канадських науковців на проблему концептуального обґрунтування поняття освіти дорослих, що загострилася на початку ХХ століття. На особливу дослідницьку увагу в цьому контексті заслуговують роботи І. Ванієвича, П. де Брукера, Дж. Кідда, Е. Корбетта, М. Коуді, А. Лейдло, К. Майєрс, В. Макнотон, Р. Поулі, А. Тафа, А. Томаса, Дж. Томпкінса, В. Томпсона, А. Фіцпатрика, Г. Хенсона та ін. Проведений аналіз наукових досліджень канадських учених, які теоретично опрацьовували ключові питання освіти дорослих, дає змогу зробити висновок, що розроблені ними положення становлять наукову концепцію неперервної освіти дорослих, сутність якої викладено нижче. Метою освіти дорослих у Канаді є неперервний гармонійний розвиток особистості через освіту протягом усього життя, збагачення її духовного світу та реалізація творчого потенціалу, покращення життя народу й економічне процвітання нації; завдання неперервної освіти дорослих полягає в сприянні всебічній компетентній та ефективній участі дорослої людини в житті суспільства, оновленні й збагаченні знаннями і вміннями, необхідними дорослій особі для повноцінного виконання соціальних функцій; кожна людина, незалежно від віку та соціального стану, має право на здобуття й продовження освіти, реалізацію можливостей, які вона дає; програми освіти для дорослих слід розробляти, з огляду на інтереси та потреби того, хто навчається (як пов’язані з професійною та трудовою діяльністю, так і не пов’язані з нею); основними принципами освіти дорослих є гуманізм, неперервність, добровільність, різноманітність програм, форм і методів навчання, демократизм; обов’язок суспільства – надати людині можливість задовольнити власні освітні потреби.

З’ясовано сутнісні психолого-педагогічні характеристики дорослої людини, на відміну від інших вікових категорій, для адекватної організації навчання. Виокремлено головні критерії, якими послуговуються в ході зарахування учня до категорії дорослого в Канаді (вік людини та час після середньої школи); описано характерні риси дорослого учня; досліджено освітні потреби та мотиви навчання дорослих (покращення спілкування, підготовка до навчання, очікування прогресу в професійній діяльності, зміцнення духовної єдності з родиною, посилення соціальної стимуляції, розвиток пізнавального інтересу до певної дисципліни та оптимізація соціальних контактів); деталізовано освітні бар’єри – будь-які обставини, що стають на заваді вступу особи до навчального закладу або успішного завершення навчальної програми (ситуаційні, інституційні, психологічні, академічні та педагогічні).

У другому розділі «Змістові та структурно-організаційні особливості освіти дорослих у Канаді ІІ половини ХХ – початку ХІХ століття» досліджено змістові й структурно-організаційні характеристики освіти дорослих у Канаді ІІ половини ХХ століття – початку ХХІ століття; проаналізовано структурні особливості основних ланок цієї системи – базової, вищої, професійно-технічної та неформальної; розроблено низку практичних рекомендацій щодо перспективних напрямів удосконалення освіти дорослих України з урахуванням провідних ідей канадського досвіду.

Проаналізовано основні напрями та шляхи подолання прогалин у базових знаннях і навичках, необхідних дорослому населенню Канади. Доведено,
що
низький рівень базових умінь переважної частки дорослих негативно впливає на рівень загальної продуктивності праці робочої сили та позначається на конкурентоспроможності країни на світовому ринку. З’ясовано,
що грамотність канадських дорослих перевіряють у межах чотирьох основних категорій: прозова грамотність (
prose) – уміння розуміти тексти різних видів, зокрема газетні статті, прозові та поетичні твори; документальна грамотність (document) – уміння викласти інформацію в документі та послугуватися нею, елементарний рівень умінь роботи з бланками, таблицями тощо; обчислювальна (математична) грамотність (numeracy) – уміння виконувати необхідні в повсякденному житті розрахунки, фіксувати в цифрах їхнє кількісне співвідношення; уміння розв’язувати проблеми та ухвалювати рішення (problem solving), знаходити правильну відповідь у таких ситуаціях,
які не передбачають стандартного (типового) рішення, у цій секції перевіряють уміння респондента збагнути, осмислити проблему та зробити логічно обґрунтовані висновки з приводу запропонованого питання. Базова грамотність, згідно з першими трьома основними категоріями, ранжована за рівнями
від найнижчого до найвищого. Згідно з методикою канадських дослідників, ухваленою Інститутом освіти ЮНЕСКО, розрізняють п’ять рівнів грамотності: перший (низький) рівень означає наявність у дорослої людини серйозних труднощів у читанні, розумінні й інтерпретації текстів; особа не вміє застосовувати друковану інформацію в побутових або в робочих ситуаціях; другий (слабкий) рівень – людина читає прості, чітко викладені тексти,
але навички інтерпретації обмежені лише побутовим контекстом; особа
не усвідомлює брак грамотності; третій (середній) рівень – людина цілком добре читає, але в розумінні складних текстів може відчувати труднощі (спеціалісти вважають цей рівень мінімально допустимим для нормального функціонування в сучасному суспільстві та виконання побутових і професійних завдань); четвертий та п’ятий рівні – вищий рівень грамотності, що передбачає наявність у дорослого розвинутих загальнокультурних і професійних навичок, здатність аналізувати та використовувати комплексну інформацію. Констатовано, що основними провайдерами освітніх послуг із базових умінь для дорослих у Канаді є шкільні ради, громадські коледжі, коледжі загальної
та професійної освіти, некомерційні й волонтерські угруповання, спеціальні центри освіти дорослих і приватні компанії.

Досліджено структурні та змістові характеристики вищої й професійно-технічної освіти дорослих. Наголошено, що канадські університети та коледжі, що є членами Канадської асоціації продовженої університетської освіти, мають потужний досвід включення програм для дорослих до власної традиційної системи. Доведено, що зміст програм неперервної освіти дорослих в університетах фактично не відрізняється від змісту програм навчання традиційних студентів. Незалежно від сфери обраної професійної діяльності, у навчанні варто розмежовувати три цикли підготовки майбутнього спеціаліста: перший цикл охоплює загальнотеоретичну базову підготовку, другий – спеціалізацію навчання, третій – вузьку професійну або наукову підготовку у фахових та аспірантських школах університетів.

Зосереджено увагу на оригінальній формі зв’язку університетів із виробництвом – кооперованому навчанні (co-operative education), одній з найпопулярніших моделей у навчанні дорослих Канади. Для організації кооперованого навчання промислові підприємства та навчальні заклади об’єднуються і співпрацюють із метою надання освіти тим, хто не має змоги навчатися в стаціонарі, але з різних причин бажає отримувати освіту й працювати водночас.

Доведено, що основою нової канадської освітньої університетської парадигми стала дистанційна освіта. Сучасні системи вищої освіти Канади, для яких характерне широке використання в практиці можливостей електронного навчання, належать до таких організаційних структур: центр / кафедра / факультет / коледж / інститут електронного навчання в межах традиційного університету; відкриті навчальні заклади або організації, віртуальні університети, де навчання базоване лише на комп’ютерних мережах, зокрема, мережі Інтернет; консорціум або партнерство традиційних університетів чи коледжів, у яких кожен з учасників створює низку курсів для електронного навчання, а організоване ним агентство-посередник відповідає за маркетинг цих курсів і загальне функціонування системи відкритої освіти на базі консорціуму; телеуніверситет, навчання в якому ґрунтоване переважно на використанні телевізійних навчальних курсів (Університет теленавчання).

Альтернативою університетської освіти дорослих у Канаді
є університетські коледжі (university colleges), громадські коледжі (community colleges), коледжі загальної та професійної освіти Квебеку (сollège d’enseignement général et professionnel – CÉGEP), коледжі прикладних мистецтв і технології (colleges of applied arts and technology), інститути технології та посиленого навчання (institutes of technology and advanced lea
ing). З’ясовано, що особливе місце в системі освіти дорослих Канади посідають програми учнівства (аpprenticeship) – професійно-технічної підготовки дорослих, які бажають удосконалити власні навички, поєднуючи навчання на робочому місці та в межах навчального закладу; дорослі, які прагнуть підвищити рівень професійної кваліфікації, можуть узяти участь у комбінованій дипломно-практичній програмі (Co-Op Diploma Apprenticeship Program),
що поєднує програму отримання диплома в коледжі та професійно-технічну підготовку, яка завершується одержанням свідоцтва про кваліфікацію (Certificate of Qualification).

Зазначено, що, усвідомлюючи фактори, які перешкоджають отриманню освіти абітурієнтами-аборигенами, уряд Канади запровадив низку освітніх програм, спрямованих на забезпечення рівного доступу індіанців до освіти та формування кадрового національного капіталу, спроможного працювати в умовах сучасного канадського суспільства.

На початку ХХІ століття важливість розвитку неформальної освіти в Канаді стала очевидною, оскільки форми традиційної освіти вже не могли задовольнити різноманіття пізнавально-інформаційних запитів багатьох прошарків населення. Це насамперед стосується дорослих, які хотіли б продовжувати освіту, але через повсякденну зайнятість, вибірковість інтересів та інші причини потребують гнучкіших організаційних форм освітньої діяльності. З’ясовано, що ідею неформальної освіти дорослих реалізують у Канаді через розгалужену мережу навчальних закладів та установ, що включає відділення неперервної освіти при університетах та громадських коледжах, центри організації навчання й дозвілля на підприємствах, університети третього віку.

Доведено, що новітні тенденції до впровадження глобальної концепції неперервної освіти та необхідність адаптації до соціально-економічної ситуації в Канаді спричинили структурну реорганізацію більшості університетів, що передбачає відкриття майже в кожному закладі вищої освіти відділу або факультету неперервної освіти, які проводять неформальні нетривалі курси, що не вимагають одержання залікових одиниць-кредитів, тому програми названі безкредитними.

З’ясовано, що заснування організацій, які навчаються, є надзвичайно важливим для систематичної підготовки персоналу підприємства на робочому місці, оскільки, на думку канадського менеджменту, вони являють собою головний важіль підвищення продуктивності праці та, отже, забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку.

Дослідження особливостей канадської освіти для літніх людей дало підстави стверджувати, що особливе місце в неформальній освіті дорослих Канади посідають Університети третього віку, які не є університетами в традиційному розумінні цього слова. Це освітня організація для людей пенсійного віку, що об’єднує осіб у групи відповідно до інтересів та дає змогу, з одного боку, поділитися власним досвідом, знаннями й уміннями, а з іншого – навчитися від інших учасників і збагатити свою освіту.

Зафіксовано, що найпопулярнішою та найбільш успішною освітньою програмою для літніх людей у Канаді є університетська програма «Elderhostel»: готель для спільного проживання людей третього віку з метою інтелектуального обміну в дружній атмосфері. Учасники програми об’єднані прагненням довідатися про щось нове, жити життям, наповненим змістом. Освітня програма складається з тижневого курсу, учасники разом живуть і подорожують, зокрема й за кордон. Разом із ВНЗ у реалізації програми беруть участь музеї, парки, організації з охорони навколишнього середовища.

Унаслідок аналізу розвитку теорії й проблем канадської освіти в літньому віці, підсумовано, що головними факторами й передумовами, які впливають на сутність освіти згаданої цільової групи, є: надання можливостей
для навчання та саморозвитку людям старшого покоління; підтримка фізичних, психологічних і соціальних можливостей людей похилого віку для пошуку нових орієнтирів у житті, автономного існування й самостійного розв’язання повсякденних проблем; сприяння розвиткові діалогу між поколіннями; залучення ресурсів людей старшого віку для підвищення якості їхнього власного життя та активної участі в житті громадян.

Представлено результати комплексного аналізу канадського підходу до визнання результатів неформальної освіти дорослих. З’ясовано,
що для 
валідації результатів попередньої освіти в канадській педагогічній думці оперують терміном PLAR (Prior Lea
ing Assessment and Recognition) – підтвердження компетентним органом, що результати навчання (знання, уміння та / або компетенції), здобуті індивідуумом у формальному, неформальному та спонтанному контексті (особистий і родинний досвід, професійна підготовка й навчання, незалежне навчання, волонтерська робота, хобі, громадська діяльність, безкредитні курси), оцінені згідно з чинними критеріями та відповідають вимогам стандарту валідації, яка натомість уможливлює сертифікацію. Методи й процедури PLAR варіюються залежно від провінції, навчального закладу та регуляторних організацій, що контролюють освітні установи. У більшості коледжів та університетів кредити за результатами PLAR ураховують лише в межах конкретної програми, раніше здобутий досвід та сформовані компетенції оцінюють викладачі, залучені до цих програм, зрідка до процесу валідації запрошують деканів відповідних факультетів або експертів.

Процедура валідації охоплює шість етапів: попереднє оцінювання, що полягає в наданні учасникові PLAR інформаційно-консультаційних послуг; самооцінювання та ідентифікація здобутих знань; складання індивідуального плану оцінювання; ідентифікація й верифікація попередньо отриманих знань згідно з вимогами навчального закладу (відповідність освітнім стандартам); надання сертифікатів за визначеними компетенціями; надходження зауважень і пропозицій щодо результатів від учасника PLAR та надання йому можливості звернутися до апеляційної комісії. З’ясовано, що методи оцінювання компетентностей та попереднього навчання поєднують методи, які використовують для традиційного оцінювання знань студентів, і ті, що розроблені спеціально для процедури PLAR: письмові іспити з використанням альтернативних тестів, тестів множинного та перехресного вибору, правильних / неправильних тверджень, заповненням пропусків, тестів із власною побудованою короткою або розширеною відповіддю на сформульовані запитання; усні іспити із застосуванням структурованого усного тесту (кандидати відповідають на заздалегідь відоме коло запитань), особистого інтерв’ю, групового обговорення окреслених проблем; оцінювання поведінки та професійних навичок кандидата в ході рольової гри, імітації й моделювання реальних ситуацій; оцінювання самостійно розробленого та власноруч створеного кандидатом продукту, обговорення складеного учасником PLAR освітнього портфоліо.

Закцентовано увагу на позитивних ідеях канадського досвіду
та обґрунтуванні рекомендацій щодо їх творчого використання в модернізації української системи освіти дорослих. Для вдосконалення вітчизняної системи освіти дорослих доцільно взяти до уваги такі моменти із зарубіжного досвіду: 1) створити нормативно-правову базу функціонування освіти дорослих (ухвалити законодавчі та регламентувальні акти, спеціальні закони або частини загальних законів про освіту, які б окреслювали поняття, функції, мету та пріоритетні завдання освіти дорослих; статус, категорії дорослих учнів; склад контингенту освіти дорослих; шляхи її фінансування; права й обов’язки учасників процесу навчання; інституціоналізувати освіту дорослих як самостійну й провідну сферу розвитку освіти в цілому); 2) інтенсифікувати розвиток пріоритетних теоретичних, методологічних, технологічних, науково-методичних засад навчання протягом усього життя, зважаючи на психологію дорослої людини; 3) створити умови для участі суспільних рухів у процесі розроблення способів організації освіти дорослих; 4) налагодити тісний і ефективний зв’язок між освітніми закладами для дорослих, та ринком праці, орієнтувати систему освіти дорослих на реальні потреби замовників; 5) розробити концептуальні засади гнучкої, багаторівневої, диверсифікаційної структури освіти дорослих; 6) окреслити національну та регіональну стратегію освіти дорослих; 7) провести національні дослідження стану освіти дорослих в Україні для отримання конкретних статистичних даних щодо участі дорослих учнів в освітніх проектах відповідно до їхнього віку, статі, родинного та соціального статусу, наявності / відсутності попередньо здобутої освіти; рівня функційної грамотності дорослого населення країни тощо; 8) створити кафедри андрагогіки, андрагогічної майстерності, факультети андрагогіки в усіх закладах вищої педагогічної освіти й установах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників освіти; 9) увести спеціальність «Андрагогіка» до переліку спеціальностей післядипломної професійної освіти; 10) налагодити систему підготовки, систематичної перепідготовки й підвищення кваліфікації фахівців з освіти дорослих (андрагогів) через магістратуру, спеціальні тренінги, курси, стажування за кордоном тощо; 11) стимулювати навчання дорослих для оволодіння новими навичками пристосування до змінюваних і складних умов життя за допомогою запровадження податкових пільг, фінансових, соціальних та інших заохочень; 12) розробити основні параметри організаційної структури сфери освіти дорослих, використовуючи розгалужену мережу навчальних закладів і структурних підрозділів різної форми навчання (державних, громадських, приватних); удосконалити роботу відкритого мережевого дистанційного навчання дорослих; 13) активізувати просвітницьку діяльність, спрямовану на підвищення загальної культури та соціальної активності населення, збереження національних особливостей; 14) визнати неформальну освіту дорослих обов’язковим інтегральним складником системи неперервної освіти, розширити й удосконалити організацію неформальної освіти дорослих в умовах повсякденної зайнятості, професійної діяльності (корпоративне навчання), під час дозвілля або відпустки; 15) уможливити валідацію та сертифікацію результатів попередньої освіти дорослих; 16) розробити спеціальну програму освітніх послуг для людей похилого віку та людей, що не володіють державною мовою; 17) регулярно проводити державно-громадські заходи, спрямовані на пропаганду ідей усежиттєвої освіти, постійного самовдосконалення людини; 18) розробити систему маркетингу, консультаційної (інформування й орієнтація населення у сфері освітніх послуг) та інформаційної (створення баз даних, забезпечення сучасною технікою інформаційних потоків, використання комп’ютерних технологій) підтримки освітніх послуг для дорослих; 19) реалізувати стратегію партнерства з проблем освіти дорослих на міжнародному рівні.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины