У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, гіпотезу, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію і впровадження основних наукових положень, відомості про публікації та структуру роботи.
У першому розділі – «Розвиток професійної компетентності вчителів біології в закладах післядипломної педагогічної освіти як науково-теоретична проблема» – проаналізовано стан дослідженості проблеми у педагогічній теорії та практиці, визначено поняттєво-термінологічний апарат дослідження, обґрунтовано структуру професійної компетентності вчителів біології.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми дослідження доведено необхідність неперервного удосконалення професійної компетентності вчителів біології в закладах післядипломної освіти, оскільки шкільна освіта має адаптуватися до суспільних змін, дбати про поширення наукових досягнень, результатів людського досвіду.
Здійснивши аналіз наукових досліджень, що розглядають історичний шлях становлення післядипломної освіти вчителів біології у ХХ ст. та на початку ХХІ ст., ми дійшли висновку, що умовно його можна поділити на три етапи:
І етап – знаннєвий (1939 р. – 70-ті рр. ХХ ст.) – становлення інформаційно-знаннєвого підходу до підвищення кваліфікації (поглиблення знань з біології) – 1939–1960 рр.; удосконалення інформаційно-знаннєвого підходу до підвищення кваліфікації (поглиблення психолого-педагогічних знань та знань із біології) – 60–70-ті рр. ХХ ст.;
ІІ етап – діяльнісний (початок 80-х рр. ХХ ст. – 2005 р.) – закладено методологічні основи до формування проблемного підходу в підвищенні кваліфікації – 80-ті рр. ХХ ст.; формування творчого ставлення педагога до професійної діяльності – 1991–2001 рр.; інформатизація та технологізація підвищення кваліфікації – 2001–2005 рр.;
ІІІ етап – компетентнісний (2006–2011 рр.) –перехід від підвищення кваліфікації до розвитку професійної компетентності, початок інтеграції вітчизняної післядипломної педагогічної освіти у європейський освітній простір – 2005–2011 рр.
Аналіз поняттєво-категоріального апарату дослідження дав змогу сформулювати його базові категорії.
Ключовою категорією дослідження визначено поняття «розвиток професійної компетентності вчителя біології», що перебуває в тісному взаємозв’язку з трьома групами супутніх понять, зокрема тими, що: характеризують суспільну сферу удосконалення професійного розвитку фахівця; характеризують сферу професійної досконалості; характеризують сукупність психофізіологічних, психологічних і особистісних змін, які відбуваються в особистості педагога у процесі оволодіння та довгострокового виконання професійної діяльності.
Розвиток професійної компетентності вчителя біології у закладі післядипломної педагогічної освіти трактується нами як підвищення рівня його професійного фаху (удосконалення професіоналізму) шляхом навчання мобілізовувати та акумулювати знання, вміння, навички, емоції, почуття, використовувати особистісні якості та інші ресурси з метою розв’язання навчально-виховних завдань згідно з вимогами державою освітнього стандарту до предмета «Біологія» та навчальних програм, спрямованих на формування нормативно визначених компетентностей учнів.
Логічно, що професійний розвиток учителя біології–це процес фахового удосконалення та підвищення фахового рівня шляхом професійного навчання, результатом якого є атестація, в умовах неперервної професійної освіти та здійснення професійної діяльності, з метою формування готовності до осмислення і сприйняття змін у своїх знаннях, уміннях і навичках, тобто до зростання компетентності.
Оскільки професійний розвиток особистості невід’ємний від її професійного саморозвитку, то ми розглядаємо професійний саморозвиток особистості вчителя біології як інтеграцію соціального й особистісного, зовнішніх і внутрішніх чинників, мета взаємодії яких полягає у поступовому, вільному сходженні фахівця до професійного ідеалу.
У результаті аналізу наукової літератури та дисертаційних робіт зроблено висновок, що розвиток професійної компетентності вчителів біології під час навчання в закладах післядипломної педагогічної освіти полягає в удосконаленні науково-теоретичного, методичного та психологічного компонентів спеціальної складовоїпрофесійної компетентності.
У другому розділі – «Обґрунтування моделі розвитку професійної компетентності вчителів біології в закладах післядипломної педагогічної освіти та педагогічних умов її реалізації» – обґрунтовано модель розвитку професійної компетентності вчителів біології в закладах післядипломної педагогічної освіти, критерії і показники рівнів розвитку цього утворення та визначено педагогічні умови реалізації моделі.
На основі застосування системного підходу до програми експериментальної роботи розроблено і теоретично обґрунтовано модель розвитку професійної компетентності вчителів біології в закладах післядипломної педагогічної освіти (рис. 1).
Експериментальна модель розвитку професійної компетентності вчителів біології в закладах післядипломної педагогічної освіти включає функціональні і структурні компоненти. Запропонована модель складається з чотирьох функціональних блоків: цільового, змістового, операційного, результативного.
Структурними компонентами моделі розвитку професійної компетентності вчителів біології в закладах післядипломної педагогічної освіти нами визначені такі:
– соціальне замовлення на високий рівень професійної компетентності вчителя біології;
– мета підготовки (розвиток професійної компетентності вчителя біології у формі удосконалення науково-теоретичного, методичного і психологічного компонентів спеціальної складової професійної компетентності);
– принципи підготовки(науковості, професійної мобільності, модульності: самоорганізації педагога в навчальному середовищі, компетентнізації педагогічного процесу);
– зміст підготовки(розвиток науково-теоретичного компонента (висвітлення теоретичних основ компетентнісної освіти); розвиток психологічного компонента (оволодіння теорією та практикою формування і розвитку комунікативної компетентності вчителя біології та учнів); розвиток методичного компонента (опанування технологіями критичного мислення, інтерактивними педагогічними технологіями, педагогікою емпауерменту);
– педагогічні умови підготовки (внесення змін в організацію педагогічного процесу, оновлення змісту (навчальних планів, програм та ін.) діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти; побудова післядипломного педагогічного процесу на основі оптимального поєднання традиційних та інноваційних форм і методів навчання, впровадження нових навчально-тематичних модулів; розробка навчально-методичного супроводу розвитку професійної компетентності вчителів біології у закладах післядипломної педагогічної освіти);
– форми підготовки (лекційні заняття, практичні заняття, тренінги); методи і технології підготовки (активні й інтерактивні); результат(кількісне збільшення педагогів-слухачів, які перебувають на вищому, порівняно з початком навчання, рівні професійної компетентності).
