Замовити дисертацію ФОРМУВАННЯ ПРОЕКТИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ :

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, схарактеризовано методи дослідження, висвітлено дані щодо апробації й упровадження його результатів; подано інформацію про публікації автора та структуру дисертаційної роботи.

Перший розділ – „Теоретичні засади проблеми формування проективних умінь майбутніх учителів іноземних мов у фаховій підготовці” – присвячено уточненню понятійно-термінологічного апарату дослідження на основі аналізу історичного розвитку термінологічної бази, педагогічної теорії та практики; обґрунтуванню педагогічних умов формування проективних умінь майбутніх учителів іноземних мов; розробці моделі формування означеного типу професійних умінь майбутніх учителів-філологів.

Огляд історії розвитку понять ,,проектування” та ,,проективні вміння” свідчить, що ці терміни беруть свій початок зі створення конструкторських дисциплін. Першими звернули увагу на проектування ще П. Блонський, А. Макаренко, С. Шацький. Це поняття еволюціонувало з 20-х років ХХ сторіччя та сьогодні трактується як цілеспрямована діяльність педагога зі створення проекту, що є інноваційною моделлю педагогічної системи, орієнтованою на масове використання.

У 60-і рр. минулого століття в низці публікацій знайшла відображення думка про необхідність формування нової наукової дисципліни – педагогічного проектування та появи фахівця – педагога-проектувальника. Проте, як справедливо визначає В. Юсупов, проектування ще довго не було предметом спеціальних досліджень.

На початку 70-х років XX сторіччя в педагогічній літературі з’являлися такі терміни, як ,,програма діяльності”, ,,проекти виховання, навчання, організації”, ,,плани”, ,,програми”, ,,проектування особистості”, ,,техніка виконання гри, користування книгою”, ,,інструмент виховання”, ,,інструмент розвитку особистості”, ,,інструментування педагогічної дії”. Все це вимагало теоретичного осмислення, і педагогіка все глибше занурювалась у галузь проектування.

Наприкінці 80-х рр. XX ст. видано першу працю з педагогічного проектування В. Безпалька, який працював над визнанням проектування та технології як самостійних видів педагогічної діяльності.

Формування нових напрямів педагогічної науки кінця 80-х – початку 90-х рр. XX ст. зумовило активізацію досліджень і в галузі проектування. Фактично з того часу воно стає самостійним предметом педагогічної науки та спеціально організованої діяльності: складаються різні підходи до вивчення проектування як особливого механізму управління в освіті; категорії дидактики; алгоритм створення педагогічних систем.

Так одна група дослідників (В. Болотов, І. Ісаєв) пропонують розглядати педагогічне проектування як процес створення новітніх форм організації педагогів, що займаються розробленням нового змісту та технологій освіти, способів педагогічної діяльності, мислення. Друга група (В. Сластьонін, Е. Шиянов) розглядають проектування як змістовне, організаційно-методичне, матеріально-технічне та соціально-психологічне оформлення задуму, реалізації цілісного розв’язання педагогічної задачі, що здійснюється на досвідчено-логічному та науковому рівнях. Третя група дослідників (О. Алексюк, Є. Барбіна, В. Безпалько) визначають проектування як багатоетапне планування, діяльність із визначення умов реалізації певної педагогічної системи. У низці досліджень (Н. Алексєєв, В. Слободчиков) проектування в освіті розглядається як ідеальна побудова (задум) і практичне втілення того, що можливо, або того, що має бути.

Термін ,,проективні вміння” виник наприкінці 90-х років ХХ століття в дослідженнях Г. Лебедєвої, А. Маркової. Існує значна кількість визначень цього типу педагогічних умінь, узагальнивши які, можна зробити висновок, що це спеціальна група вмінь, що виявляються в матеріалізації результатів педагогічного прогнозування в конкретних планах навчання та виховання; вміння розробляти проект освітньо-виховної роботи, спрямований на інтерпретацію педагогічною мовою цілей навчання та виховання, їх максимальну конкретизацію й обґрунтування способів їх поетапної реалізації; вміння визначення змісту та видів діяльності, здійснення яких забезпечить розвиток прогнозованих якостей і станів.

У дисертаційному дослідженні схарактеризовано поняття ,,проективні вміння майбутніх учителів іноземних мов”, яке розглядається як результат трансформації знань усіх типів на основі їх інтеграції та синтезу в сферу навчально-креативної діяльності, що передбачає отримання конкретного продукту у вигляді ефективно організованого уроку іноземної мови.

Виділено базові проективні вміння вчителя іноземних мов, такі як: передбачити результати навчального процесу; спроектувати урок іноземної мови; розробити плани заняття; спроектувати зміст навчання іноземним мовам; спроектувати діяльність учнів на занятті, а також власну педагогічну діяльність; обґрунтовано обрати, творчо застосувати методи, засоби й організаційні форми роботи.

Обґрунтовано педагогічні умови процесу формування проективних умінь майбутніх учителів-філологів, до яких віднесено інноватизацію змісту фахової підготовки майбутніх учителів іноземних мов із формування проективних умінь; упровадження міжпредметних зв’язків і реалізацію всіх напрямів підготовки студентів (теоретичний, практичний, методичний) із метою розвитку їхніх проективних умінь; використання елементів контекстного навчання при формуванні проективних умінь; формування мотивації до професійної діяльності, розвитку проективних умінь і потреби в педагогічній рефлексії.

Розроблено модель формування проективних умінь майбутніх учителів іноземних мов, під якою розуміємо єдність цілей, змісту, методів, засобів і форм навчання, їх взаємодію, що забезпечує найдоцільніший шлях досягнення поставленої мети та розв’язання завдань. Модель має за мету формування навичок роботи з проектними технологіями; організацію та проведення педагогічних проектів; створення умов для формування навичок роботи з інформацією для інтенсифікації процесу ознайомлення викладачів із педагогічними інноваціями; розвиток проективних умінь майбутніх учителів іноземних мов. Стрижнем моделі є два авторські спецкурси – ,,Проектування навчального процесу” й ,,Інноваційні методи та прийоми викладання іноземних мов”, мета викладання яких – ознайомлення студентів із принципами, технологіями та методиками організації навчального процесу. Крім того, ці курси мають бути дискусійно-комунікативними: майбутні вчителі іноземних мов повинні під час дебатів, дискусій, круглих столів проаналізувати організацію поточного навчального процесу та визначити корективи цієї системи, а також відображення навчальних цілей у практиці викладання іноземних мов, необхідність корегування зміни на теоретичному та практичному рівнях для того, щоб процес інтерпретації мети, завдань навчальної діяльності школярів на уроках іноземної мови був раціонально організованим та ефективним.

У другому розділі – „Експериментальна перевірка ефективності технології формування проективних умінь майбутніх учителів іноземних мов” – вивчено й експериментально перевірено стан проблеми формування проективних умінь майбутніх учителів-мовознавців; розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено технологію формування означеного типу професійних умінь майбутніх учителів іноземних мов.

Експериментальною базою дослідження виступили Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), Керченський економіко-гуманітарний інститут Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, Севастопольський міський гуманітарний університет, Слов’янський державний педагогічний університет. В експери-ментальній роботі взяли участь 311 студентів напряму підготовки 6.020303 Філологія (англійська мова та література), 46 провідних викладачів дисциплін психолого-педагогічного циклу та методик викладання у вищих навчальних закладах, 12 учителів іноземних мов загальноосвітніх шкіл.

Визначено критерії та показники рівня сформованості проективних умінь майбутніх учителів іноземних мов: мотиваційний, когнітивний, технологічний, рефлексія; схарактеризовано рівні сформованості означених умінь: високий, середній, низький, початковий. Під час констатувального етапу студентам запропоновано відповісти на запитання анкет ,,Мотивація педагогічної діяльності”, ,,Рефлексія педагогічної діяльності”; організовано тестування мотивації професійної діяльності за методикою К. Замфір у модифікації А. Реана; проведено тест із методики викладання іноземних мов; запропоновано скласти плани-конспекти уроків і презентацію їх фрагментів; проведено анкетування для визначення готовності майбутніх учителів до самовдосконалення.

На підставі аналізу результатів констатувального обстеження визначено, що: високий рівень сформованості проективних умінь виявлено в 14,3% майбутніх учителів іноземних мов експериментальної групи та 14,7% контрольної групи. На середньому рівні знаходяться 23,3% студентів експериментальної та 23,1% респондентів контрольної груп. Низькому рівню сформованості проективних умінь відповідають 35,8% респондентів експериментальної та 35,5% вчителів-філологів контрольної груп. Початковий рівень діагностовано в 26,6% майбутніх учителів експериментальної та 26,7% студентів контрольної груп.

Аналізуючи якісні результати констатувального обстеження, зауважимо, що більшість студентів виявлялися немотивованими до педагогічної діяльності, не розуміли важливості формування проективних умінь, не могли проводити рефлексивний аналіз власної педагогічної діяльності. Визначено й те, що значна кількість студентів, які взяли участь в експерименті, зовсім не працювали над розвитком умінь та навичок учнів на уроці. Розроблені майбутніми педагогами плани-конспекти уроків у цілому відповідали встановленим вимогам, але передбачали застосування лише традиційних методів викладання іноземних мов. Уроки характеризувалися низьким темпом і недостатньою ефективністю. Жоден із студентів не працював над розвитком організаторських умінь школярів, що могло урізноманітнити форми роботи на уроці – перейти від пасивного до активного образу діяльності. Практично всі студенти не змогли налаштувати ритм співпраці та кооперації на презентованих уроках іноземної мови.

Розроблено педагогічну технологію формування проективних умінь майбутніх учителів іноземних мов у фаховій підготовці, реалізація якої здійснювалася в три етапи: мотиваційний, операційний і креативний. Кожен етап мав відповідну мету, педагогічні умови, зміст, форми, методи та прийоми роботи, очікуваний результат.

Мета мотиваційного етапу – ознайомлення із загальними принципами організації процесу викладання іноземних мов, формування мотивації майбутніх учителів іноземних мов до розвитку проективних умінь. Завдання цього етапу – ознайомлення студентів із загальними засадами організації процесу викладання мов, особливостями педагогічної діяльності; формування мотивації майбутніх учителів іноземних мов на розвиток проективних умінь. Педагогічна умова – формування мотивації до професійної діяльності, розвитку проективних умінь і потреби в педагогічній рефлексії – реалізовувалась за допомогою таких форм роботи, як тренінг, вебінар, методичний семінар, бесіда, вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу. Під час цього етапу формувалися вміння: проектувати зміст навчання іноземним мовам; уміння передбачити результати навчального процесу.

Операційний етап мав за мету набуття студентами знань у сфері педагогічного проектування; практичне відпрацювання теорії викладання іноземних мов; інтенсифікацію процесу формування проективних умінь. Завдання означеного етапу – відпрацювання зі студентами форми педагогічного проектування; надання можливості практично застосовувати набуті знання; формування проективної свідомості майбутніх учителів іноземних мов. На цьому етапі шляхом упровадження спецкурсів ,,Проектування навчального процесу”; ,,Інноваційні методи та прийоми викладання іноземних мов”; педагогічної практики в школі; ділових ігор; тренінгів; дискусій; проведення круглого столу ,,Проективні вміння як актуальна проблема сучасної педагогіки” реалізовано такі педагогічні умови, як інноватизація змісту фахової підготовки майбутніх учителів іноземних мов із формування проективних умінь; упровадження міжпредметних зв’язків і реалізація всіх напрямів підготовки студентів (теоретичний, методичний, практичний) із метою розвитку проективних умінь. На цьому етапі студенти навчилися проектувати урок іноземної мови; розробляти плани занять; проектувати діяльність учнів у процесі навчання.

Мета креативного етапу – самостійна організація процесу викладання студентами іноземних мов; закріплення рівня сформованості проективних умінь. Поставлена мета конкретизувалась у таких завданнях: розвивати вміння самостійно ефективно організовувати процес вивчення іноземних мов; діагностувати рівень сформованості проективних умінь майбутніх учителів іноземних мов, інтерпретувати результати, внесення необхідних коректив, у разі потреби додаткового відпрацювання необхідних навичок.

За допомогою таких форм роботи, як: кейс-метод, складання портфоліо власного педагогічного прогресу, педагогічна практика, проблемне навчання, ситуаційне моделювання, реалізовано педагогічну умову – використання елементів контекстного навчання до формування проективних умінь майбутніх учителів іноземних мов. На цьому етапі сформовано такі проективні вміння: проектувати власну педагогічну діяльність; обґрунтовано обирати, творчо застосовувати методи, засоби й організаційні форми роботи.