Замовити дисертацію ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ :

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, доцільність її дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, охарактеризовано методи, розкрито наукову новизну, практичне значення, а також наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до впровадження освітніх інновацій” визначено методологічні основи підготовки керівників до впровадження освітніх інновацій, базові поняття дослідження; здійснено аналіз досвіду Інститутів післядипломної педагогічної освіти України щодо підготовки керівників ЗНЗ до інноваційної діяльності.

Для реалізації поставлених завдань дослідження визначено базові теорії та концепції на трьох методологічних рівнях: філософському, педагогічному та психологічному, що уможливило виокремлення системи наукових підходів до реалізації завдань дослідження. Формування готовності керівників ЗНЗ до інноваційної діяльності та впровадження освітніх інновацій у системі післядипломної педагогічної освіти розкриваються через взаємозв’язок і взаємодію системно-синергетичного, антропологічного, аксіологічного, акмеологічного, андрагогічного, особистісно-діяльнісного підходів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, наукових доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників, які вивчають проблему інноваційної діяльності (Н. Василенко, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Е. Роджерс, О. Савченко, М. Поташник, А. Хуторський, Н. Юсуфбекова), нормативно-правових документів в галузі освіти дозволив уточнити та конкретизувати основні поняття, а саме: “керівний склад загальноосвітнього навчального закладу” – адміністрація навчального закладу: директор, заступники директора з навчально-виховної, науково-методичної, виховної та адміністративно-господарчої роботи; “інновація” – ідея, практика чи об’єкт, що впроваджуються і сприймаються як нові, нетрадиційні; “освітня інновація” – нові ідеї в педагогіці, зорієнтовані на позитивні зміни різних структурних систем і компонентів освіти; “інноваційна освітня діяльність ЗНЗ” – удосконалення чи оновлення освітньої теорії та практики шляхом розробки, експериментальної перевірки, апробації, опанування та збереження освітніх інновацій у навчальному закладі; “інноваційна освітня технологія” – якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання та управління. Аналіз впровадження інноваційних педагогічних технологій в загальноосвітніх закладах, проведений Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН молоді та спорту України, засвідчив, що в школах частіше впроваджуються технології особистісно-орієнтованого навчання і виховання, громадянської освіти, профільного навчання; технології групової навчальної діяльності, рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічного проектування соціального розвитку особистості учнів, інформаційні і зорієнтовані на збереження здоров’я технології навчання, а також проблемне навчання, технології формування творчої особистості, театральної педагогіки тощо.

Встановлено, що важливим складником професіоналізму освітян-керівників є їхня готовність до оцінки нових педагогічних технологій, визначення їхньої відповідності потребам і можливостям конкретного навчального закладу, а також здатність до коректної експериментальної перевірки ефективності запровадження інноваційних ідей. Результативність інноваційних процесів, ініційованих на державному рівні, значною мірою визначається особистим ставленням керівника загальноосвітнього навчального закладу до інновацій, його теоретико-методологічною та технологічною підготовленістю.

Використання системно-синергетичного підходу дослідження дозволило узагальнити досвід підготовки керівників ЗНЗ до впровадження освітніх інновацій в системі післядипломної освіти України, зокрема на курсах підвищенні кваліфікації, визначити позитивні тенденції та проблеми. Результати аналізу засвідчили, що рівень забезпечення організаційно-педагогічних і науково-методичних засад підготовки керівників ЗНЗ до впровадження освітніх інновацій у регіональних інститутах післядипломної педагогічної освіти України є недостатнім: превалює загальноінформаційний підхід, уявлення слухачів курсів про інноваційну діяльність мають мозаїчний характер, запроваджуються традиційні форми та методи навчання. Визначені проблеми актуалізували необхідність обґрунтування педагогічних умов підготовки керівників ЗНЗ до впровадження освітніх інновацій, які дозволили б підвищити ефективність і результативність цього процесу.

У другому розділі дослідження “Педагогічні умови підготовки керівників до впровадження освітніх інновацій у системі післядипломної освіти” проаналізовано стан готовності керівників ЗНЗ до впровадження освітніх інновацій, визначено її структуру, критерії, показники та рівні; теоретично обґрунтовані педагогічні умови та на їх основі створено експериментальну Програму підготовки керівників ЗНЗ до впровадження освітніх інновацій у системі підвищення кваліфікації, розроблена процесуальна модель реалізації цього процесу.

Базуючись на наукових підходах І. Дичківської, О. Мариновської, С. Сисоєвої, результатом підготовки керівників визначено готовність до впровадження освітніх інновацій, яка розглядається як інтегрована, якісно-динамічна характеристика особистості; активний стан, що спонукає особистість до діяльності. Узагальнення наукових підходів дозволило сформулювати базове інтегративне поняття “готовність керівників загальноосвітніх навчальних закладів до впровадження освітніх інновацій” – як особливий професійно-особистісний стан педагога-керівника, його мотиваційно-ціннісне ставлення до освітніх інновацій, знання та уміння щодо їхньої ефективної реалізації для досягнення педагогічних цілей. Саме готовність до впровадження освітніх інновацій у навчально-виховний процес школи є показником здатності керівника творчо вирішувати актуальні педагогічні завдання, значно підвищувати якість діяльності навчального закладу.

Розроблено структуру готовності керівників ЗНЗ до інноваційно-впроваджувальної діяльності з урахуванням специфіки навчання дорослих в умовах післядипломної педагогічної освіти, змістовно охарактеризовано її компоненти: психологічний (наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатність до творчості і рефлексії), змістовий (система знань про вітчизняні та зарубіжні освітні інновації, сутність і специфіку інноваційних педагогічних технологій); процесуальний (знання алгоритмів впровадження; планування реалізації інноваційних педагогічних технологій, сформованість умінь – інформаційних, організаційних, прогностичних) та інтеграційний (аналіз результатів діяльності, управлінських рішень, самоаналіз, фахове самовизначення, усвідомлення причин труднощів у професії). Визначено критерії та показники готовності керівників до інноваційно-впроваджувальної діяльності: мотиваційний (наявність особистісно-смислових орієнтирів, мотивації вибору інновацій), когнітивний (сформованість системи знань про сутність та специфіку освітніх інновацій, уміння збирати та узагальнювати інформацію про інновації), діяльнісний (знання алгоритмів впровадження освітніх інновацій, сформованість відповідних умінь та навичок), рефлексивно-прогностичний (сформованість рефлексивних умінь, самооцінка отриманих результатів, самоаналіз ризиків та проблем, прогнозування майбутньої інноваційної діяльності).

Обґрунтовано рівні готовності керівників ЗНЗ до впровадження освітніх інновацій:

- інтуїтивний рівень характеризує керівників з низькою мотивацією до впровадження освітніх інновацій. Їм бракує цілісності і системності щодо розуміння інновацій та їх сприйняття як орієнтирів власного професійного зростання; відсутній цілеспрямований пошук інноваційних ідей, недостатніми є знання алгоритмів їх впровадження, низький рівень самоаналізу результатів діяльності (за результатами констатувального експерименту на цьому рівні перебувало 8,7% керівників ЗНЗ м. Києва);

- репродуктивний рівень притаманний керівникам, яких мотивують на запровадження освітніх інновацій переважно зовнішні фактори, але не власне бажання; такі управлінці володіють інформацією про освітні інновації, але частіше діють за шаблоном, відтворюють те, що вже пройшло апробацію в інших освітніх закладах, самоаналіз результатів діяльності здійснюється епізодично (за результатами констатувального експерименту на цьому рівні перебувало 52,9% керівників ЗНЗ м. Києва);

- креативно-дослідницький рівень вирізняє цілісність, глибину і системність знань та умінь керівників щодо впровадження освітніх інновацій; усталеність мотиваційно-ціннісної сфери, спрямованість на прогнозування та об’єктивну самооцінку результатів діяльності (за результатами констатувального експерименту на цьому рівні перебувало 12,8% керівників ЗНЗ м. Києва).

На основі критеріїв, показників та рівнів готовності керівників до впровадження освітніх інновацій їх умовно об’єднано в такі групи:

- керівники – традиціоналісти. Їх спонукає до впровадження нововведення сформована громадська думка або усвідомлення особистої потреби в ньому. Інновацію сприймають одними з останніх, часто відмовляються від неї через свою зорієнтованість на минуле. Можуть лояльно ставитися до впровадження нового, але себе вважають психологічно, змістовно та процесуально не готовими до впровадження освітніх інновацій;

- керівники – ситуативні новатори. Вони рідко самі продукують нові ідеї, вагаються з прийняттям рішення про впровадження інновації, їм необхідна зовнішня мотивація, однак за наявності лідера такий керівник відносно легко сприймає нове та впроваджує його у практику. Такі керівники вважають себе готовими психологічно, але їм бракує знань і досвіду щодо упровадження освітніх інновацій;

- керівники – новатори. Вони відкриті новому, прагнуть апробувати будь-яке нововведення. Їх креативна (творча) готовність може стати вирішальним чинником для майбутніх інновацій у загальноосвітньому навчальному закладі. Керівники чітко розуміють зміст та процедуру впровадження освітніх інновацій, самі продукують нові ідеї.

За даними науково-дослідної лабораторії експериментальної педагогіки та педагогічних інновацій ІППО Київського університету імені Бориса Грінченка, 19,8% київських ЗНЗ беруть участь у Всеукраїнських та регіональних інноваційних проектах. Аналіз результатів констатувального етапу експерименту засвідчив, що до впровадження освітніх інновацій психологічно, змістовно та процесуально готові 12,8% респондентів – це “керівники – новатори”. Для керівників ЗНЗ столичної освіти це низький показник.

Теоретично обґрунтовано педагогічні умови підготовки керівників ЗНЗ до впровадження освітніх інновацій у системі післядипломної педагогічної освіти: запровадження кредитно-модульної системи (спрямована на підвищення мотивації керівників ЗНЗ до набуття знань та умінь, відповідальності за результати власної навчальної діяльності, забезпечення можливості навчання за індивідуальним планом); інформатизація процесу проходження курсової підготовки – створення інформаційно-комунікаційного середовища; впровадження дистанційного навчання (формування принципово нового освітнього простору); організація інноваційного навчання (виокремлення освітніх інновацій як основи професійної підготовки); забезпечення організаційно-процесуального (управлінського) супроводу учасників підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Розроблено процесуальну модель підготовки керівників ЗНЗ до впровадження освітніх інновацій (див. рис. 1). Моделювання репрезентує чіткий зв’язок елементів, формує уявлення про наближений до ідеалу зразок. На думку Г. Єльникової, С. Мартиненко та Л. Хоружої, модель має пізнавальний потенціал лише тоді, коли вона відповідає об’єкту, який досліджується, здатна замінювати його в процесі вивчення і є акумулятором отримання про нього нової інформації. Модель включає: концептуальний (мета, методологічні підходи, принципи), структурно-змістовий (компоненти, критерії, показники та рівні готовності керівників до впровадження освітніх інновацій), процесуальний (педагогічні умови, їх змістово-технологічне забезпечення та етапи підготовки) блоки; очікуваний результат підготовки – сформована готовність керівників ЗНЗ до впровадження освітніх інновацій. Ця модель дає цілісне уявлення про теоретичні основи та шляхи реалізації педагогічних умов підготовки керівників ЗНЗ до впровадження освітніх інновацій.