ПІДВИЩЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ В СИСТЕМІ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ УНІВЕРСИТЕТУ :

Короткий зміст

1)    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність і доцільність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість одержаних результатів, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Проблема педагогічної майстерності викладачів вищих навчальних закладів у педагогічній теорії й практиці” зроблено теоретичний аналіз педагогічної майстерності викладачів вищих навчальних закладів, виявлено стан дослідження підвищення педагогічної майстерності викладачів вищих навчальних закладів у педагогічній практиці.

На основі вивчення й аналізу наукової літератури виявлено, що в системі вітчизняної вищої школи розв’язання проблеми підвищення педагогічної майстерності викладачів завжди пов’язувалося з якістю підготовки конкурентоспроможних фахівців для різних галузей виробництва. Тому в центрі уваги керівників університетів і владних структур була підготовка науково-педагогічних кадрів та підвищення їх педагогічної майстерності. Результати вивчення стану підвищення педагогічної майстерності викладачів економічного профілю в педагогічній практиці свідчать про наявність певних проблем, а саме: реальний рівень педагогічної майстерності викладачів економічного профілю не відповідає сучасним вимогам; недостатнє методичне забезпечення процесу підвищення педагогічної майстерності викладачів економічного профілю; формування педагогічної майстерності викладачів економічних дисциплін не є пріоритетним напрямом методичної роботи. Це негативно відбивається на якості підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах. Необхідність їх розв’язання вимагає неперервного підвищення педагогічної майстерності викладачів.

         Вивчення наукових праць Г. Брагіної, А. Бикова, І. Зязюна, Л. Крамущенко, І. Кривонос, О. Лавріненка, П. Лузана, Л. Пуховської, Г. Сагач, В. Семиченко, К. Старченка, Н. Тарасевич дозволили з’ясувати, що зміст педагогічної майстерності формується відповідно до соціального замовлення для вищої школи і розглядається як сукупність вимог системи освіти до професійної діяльності науково-педагогічних працівників. Залишаючись незмінною (статичною) за структурою (гуманістична спрямованість, професійна компетентність, здібності, педагогічна техніка), педагогічна майстерність викладача економічного профілю університету за змістом є динамічним багатофакторним утворенням, розвинутим до системи компетентностей.

Гуманістична спрямованість педагогічної діяльності викладача економічних дисциплін університету виражається в сприйнятті студента цілісною особистістю, що відповідає концепції сучасної вищої освіти. Професійна компетентність характеризується двопараметричністю інтересів викладачів, що проявляється в знаннях, уміннях, навичках щодо викладання економічних дисциплін, й у засвоєних педагогічних технологіях, розвинутих здібностях й індивідуальних психологічних властивостях. Виявлено, що в університетах економічного профілю традиційно перший параметр використовується як єдина практично діюча ознака професіоналізму науково-педагогічного працівника, водночас другий параметр з усіма компонентами залишається поза увагою, хоча ефективність його впливу на результативність діяльності викладача доведена науковцями. Здібності викладача економічного профілю варто розглядати як стимулятори його професійного зростання, від рівня розвитку яких залежить швидкість набуття педагогічної майстерності. Це: комунікативність; професійна проникливість, педагогічна спрямованість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати та розуміти іншу людину тощо. Педагогічна техніка як складова педагогічної майстерності викладачів економічного профілю є інтегрованим системним явищем, методологічною категорією. Оволодіння нею дає змогу повною мірою використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу, комплекс прийомів, що допомагає науково-педагогічному працівнику глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе й досягти успіхів в організації навчально-виховного процесу в галузі економічної освіти на основі ґрунтовних знань з педагогіки та психології, зокрема андрагогіки. Розвиток педагогічної техніки як основи педагогічної майстерності детермінується особливостями суб’єктів навчально-виховного процесу та ситуацій.

Отже, теоретичний аналіз проблеми дослідження демонструє динаміку й еволюційний розвиток усіх компонентів педагогічної майстерності викладачів економічного профілю на основі системного, диференційованого, особистісного, компетентнісного, акмеологічного й аксіологічного підходів.

Отримані дані на етапі констатувального експерименту допомогли визначити понятійно-категоріальний апарат, зокрема поняття „педагогічна майстерність викладача економічного профілю”, під яким розуміється найвищий рівень професійно-педагогічної підготовки, що базується на інтегрованій системі відповідних компетентностей, сформованих на науково-методичному і технологічному рівнях викладання економічних дисциплін, що забезпечує творчу самореалізацію, неповторність і високий рівень ефективної діяльності; характеризується розвинутою педагогічною культурою і гуманістичною спрямованістю.

Вивчення наукового доробку з теорії педагогічної майстерності дало змогу виявити, що рівень педагогічної майстерності підлягає оцінюванню, критерії та рівні якого конкретизовано в результаті здійсненого дослідження.

У другому розділі „Модель підвищення педагогічної майстерності викладачів економічного профілю в системі методичної роботи університету” розроблено модель підвищення педагогічної майстерності викладачів економічного профілю та визначено організаційно-педагогічні умови її впровадження в систему методичної роботи університету.

Результати вивчення основних положень теорії і практики організації методичної роботи, висвітлених у наукових працях Є. Безніско, В. Вікторова, В. Гриньова, Б. Жиганова, С. Кострюкова, Т. Сидоренко, В. Стельмашенка, свідчать про доцільність моделювання процесу підвищення педагогічної майстерності викладачів економічного профілю як її складової. Розроблена     та  теоретично   обґрунтована   автором   модель  (див. рис. 1)   має   всі  основні властивості системи: цілеспрямованість, складність, подільність, цілісність, структурованість, взаємообумовленість та взаємозалежність.

Одним із структурних компонентів розробленої моделі є мета – підвищення педагогічної майстерності викладачів економічного профілю для забезпечення якості навчального процесу. Фундаментом побудови моделі стали