ПІДГОТОВКА МАГІСТРІВ З ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ



Назва:
ПІДГОТОВКА МАГІСТРІВ З ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми; вказано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження; викладено наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; подано відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні основи професійної підготовки педагога вищої школи до роботи в системі дистанційного навчання” – визначено сутність дистанційного навчання, виявлено основні вимоги дистанційного навчання до педагога як його суб’єкта, проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід професійної підготовки майбутніх викладачів ВНЗ до роботи в системі дистанційного навчання.

Аналіз історичних етапів розвитку дистанційної освіти, наукових підходів до розуміння сутності дистанційної освіти та дистанційного навчання (О. Андрєєв, Є. Владимирська, Ю. Господарик, І. Захарова, О. Кириленко, Т. Койчева, Є. Полат, Е. Скибицький, О. Хуторський та ін.) дав змогу під дистанційним навчанням розуміти нову форму організації освітнього процесу, найсучаснішу форму навчання, що заснована на принципі самостійного здобуття знань і виявляється в цілеспрямованому процесі інтерактивної взаємодії тих, хто навчає, і тих, хто навчається, за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних технологій.

Встановлено, що відмінними рисами дистанційного навчання є: технологічність, наявність особливого інформаційно-освітнього середовища, адаптивність, гнучкість, модульність, модифікованість, паралельність, темпоральність, численність джерел інформації, високий ступінь самостійності студента, визначальна орієнтація на користувача, соціальна рівність, якісність тощо. Ефективність ДН залежить, передусім, від викладача-тьютора як суб’єкта освітньої діяльності.

Порівняльний аналіз структурних компонентів професійної діяльності викладача ВНЗ, який працює в умовах традиційного, контактного навчання і який діє в умовах ДН, надає можливість стверджувати, що професійна діяльність останнього відрізняється багатофункціональністю, різноманітною комунікативною спрямованістю, підвищеною психоемоційною напруженістю, редуційованістю, надмірною тривалістю тощо. Це, у свою чергу, висуває як традиційні вимоги, так і особливі, специфічні саме для педагога в системі ДН, пов’язані з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та інтернет-ресурсів. Отже, вкрай необхідною є спеціальна підготовка фахівців, спрямована на формування їх готовності до роботи в умовах ДН.

Узагальнено наукові підходи до розуміння сутності готовності особистості до діяльності як особливого фізіологічного (Н. Бернштейн, І. Павлов, А. Ухтомський) та психічного стану (Т. Гнатюк, М. Дяченко, Л. Кандибович, В. Сластьонін), особистісної якості (Л. Гайсіна, А. Загребіна, О. Ковальов, Л. Кондратова), внутрішньої настанови (Б. Паригін, Д. Узнадзе), комплексу здібностей (Б. Ананьєв, С. Рубінштейн, В. Шадриков). Визначено методологічні принципи розуміння сутності професійної готовності фахівця (системності, синергійності, діяльнісності, відображення, динамічності, детермінованості й усвідомленості). Проаналізовано праці вітчизняних та зарубіжних учених, спрямованих на визначення особливих особистісно-професійних характеристик викладача в системі ДН (Л. Бендова, Т. Громова, І. Каждан, О. Кириленко, Т. Койчева, А. Колеснікова, Н. Мілорадова та ін.), специфіки підготовки майбутніх педагогів до роботи у віртуальному просторі (О. Андрєєв, В. Арешонков, Х. Беккер, Р. Бергер, В. Биков, Л. Брескіна, В. Гравіт, С. Калашникова, Т. Койчева, В. Кухаренко, Г. Молодих, В. Олійник, Є. Полат, Н. Сиротенко, О. Третьяк та ін.), а також нормативно-правову базу, що визначає зміст викладацької діяльності в системі ДН. Усе зазначене дає підстави розуміти під готовністю магістра з педагогіки вищої школи до роботи в системі дистанційного навчання – інтегративне особистісно-професійне утворення, яке складається з мотиваційно-ціннісного, когнітивного, конативного, рефлексивного та регулятивного компонентів, і визначає успішність його професійно-педагогічної діяльності та професійного розвитку в умовах відкритої освіти.

Мотиваційно-ціннісний компонент готовності полягає в усвідомленні магістрами особистісної й суспільної значущості діяльності в просторі дистанційної освіти та, у свою чергу, складається із: системи мотивів, особистісних смислів і цілей, професійних установок, інтересів; позитивного ставлення до діяльності, бажання працювати; ціннісних орієнтацій, в основі яких лежить професійна етика, моральні та професійні принципи; усвідомленого ставлення педагога до технологій ДН; ціннісного ставлення до інформації, що забезпечує розробку й виклад навчального матеріалу; організацію взаємодії між суб’єктами навчання, доступ до інформаційних ресурсів у мережі Інтернет.

Когнітивний компонент професійної готовності магістрів з педагогіки вищої школи до роботи в системі ДН містить систему знань щодо: законодавчої основи організації дистанційної освіти в Україні; сутності та специфіки технологій ДН, методів і форм його організації; методики викладання навчального дистанційного курсу; дидактичних можливостей різноманітних інформаційно-комунікаційних технологій; змісту діяльності тьютора й засобів її реалізації, особливості комунікації та навчальної роботи зі студентами при використанні Інтернету; педагогіки, психології й вікової фізіології; психолого-педагогічних засад інформаційних освітніх технологій; функціональних прав та обов’язків усіх учасників освітнього процесу в дистанційній формі навчання тощо.

Конативний компонент визначає рівень володіння викладачем комплексом умінь і навичок (педагогічних, інформаційних та організаційних) з використання освітніх технологій у структурі власної педагогічної діяльності.

Регулятивний компонент готовності викладача до діяльності в системі ДН полягає в здатності: контролювати себе в процесі професійної діяльності, свій психічний та фізіологічний стани; до акумуляції позитивних емоцій, позитивного ставлення до себе як до тьютора; досягати поставленої мети та долати професійні й особистісні труднощі.

Рефлексивний компонент готовості викладача до роботи в системі ДН становить здатність: усвідомлювати особливості власної професійної діяльності, причини власних професійних труднощів; корегувати та проектувати власну працю.

Кожна зі складових професійної готовності магістра з педагогіки вищої школи до роботи в системі ДН має певні закономірності формування й розвитку та потребує створення спеціальних організаційно-педагогічних умов.

Результати аналізу вітчизняного досвіду професійної підготовки викладачів ВНЗ до діяльності в системі ДН свідчать про те, що вона здебільшого має фрагментарний характер, спрямований, передусім, на формування когнітивного та конативного компонентів готовності й здійснюється в межах нетривалих за часом курсів підвищення кваліфікації. Здійснений аналіз зарубіжного досвіду професійної підготовки тьюторів засвідчив необхідність створення особливих організаційно-педагогічних умов формування професійної готовності майбутніх педагогів вищої школи до роботи в системі ДН, що передбачатимуть системний, контекстний характер навчання, обов’язковість функціонування системи їх професійної підтримки, спрямованість на активізацію їх саморегуляції, самомотивації, саморозвитку.

У другому розділі“Науково-методичні засади ефективної підготовки магістрів з педагогіки вищої школи до роботи в системі дистанційного навчання” представлено концептуальну модель формування готовності майбутніх викладачів до роботи в системі ДН, розкрито й обґрунтовано зміст організаційно-педагогічних умов, що забезпечують успішність цього процесу.

Подана концептуальна модель розроблена згідно з положеннями теорії функціональних систем П. Анохіна та містить три блоки: цільовий, змістовно-операційний і результативний. Цільовий блок включає мету, завдання та принципи, закономірності; змістовно-операційний – умови, етапи, форми й методи формування готовності майбутніх викладачів до роботи в системі ДН; результативний – складові готовності до роботи в системі дистанційного навчання (рис. 1).

Отже, метою професійної підготовки магістрів з педагогіки вищої школи є цілеспрямований, керований розвиток у них готовності до роботи в системі ДН, що потребує вирішення ряду завдань: 1) формування когнітивного компонента готовності, що виявляється в опануванні майбутніми викладачами системи знань щодо специфіки діяльності в системі ДН, усвідомленні сутності готовності до роботи в умовах відкритої освіти; 2) формування конативного компонента готовності, що полягає в оволодінні необхідними професійними (педагогічними, інформаційними, комунікаційними) уміннями; 3) розвиток спрямованості магістрів на діяльність у системі ДН, цінностей та мотивів, які спонукають працювати у віртуальному просторі; 4) активізація здатності до саморегуляції; 5) розвиток рефлексивних здібностей.

Досягнення мети та вирішення поставлених завдань забезпечується врахуванням як зовнішніх (залежність навчання від суспільних процесів та умов; рівня потреби суспільства, держави й конкретної особистості в дистанційній освіті; особливостей взаємодії магістрів з навколишнім середовищем; єдність розвивального та виховного аспектів професійної підготовки; навчання на основі вербально-діяльнісного підходу), так і внутрішніх закономірностей дистанційного навчання (залежність від способу вирішення основної суперечності між пізнавальними і практичними завданнями та наявним рівнем необхідних для їх вирішення знань, умінь та навичок; особливостей взаємодії суб’єктів в очному й віртуальному просторах; самостійності й активності магістрів, завданнєвий характер професійної підготовки, підпорядкованість її результативності способам управління навчальним процесом)


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины