Замовити дисертацію ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ :

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми дослідження, показано зв'язок роботи з науковими програмами і планами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, наукову новизну, практичне значення, подано дані щодо апробації та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади проблеми підготовки майбутніх вчителів до формування культури здорового способу життя» подано результати дослідження стану підготовки вчителя у ВНЗ, які вказують на те, що підготовка цих фахівців потребує радикальних змін, розкрито особливості і педагогічну сутність поняття здоров’я та культури здорового способу життя.

Безумовно, проблемами здоров’я та здорового способу життя людина переймалася за всіх часів власного існування, отже, певним інтересом є стан розробки проблем здоров’я та здорового способу життя студентської молоді у зарубіжній та вітчизняній науковій соціологічній, педагогічній та медико-валеологічній літературі.

Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ ст. як у світі в цілому, так й в Україні. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки – медицина, гігієна, охорона здоров’я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука - валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. Пошук ефективних шляхів формування здорового способу життя – проблема міждисциплінарна, тому історіографія з даної проблеми є широкою: філософи Е. Бабаян, Е. Бахтель; психологи В. Бітенський, М. Бурно, А. Личко; соціологи А. Габіані, Я. Гданський, С. Дідковський; медики Г. Апанасенко, Т. Бойченко та ін. Загальні теоретичні питання здорового способу життя розглянуто в роботах А. Апанасенка, С. Бондаревського, О. Дубогай та ін.; змістовий бік проблеми виховання навичок здорового способу життя докладно розкривається В. Артемоновим, В. Моченовим, Р. Баєвським та ін.

Значущість визначення стратегічних завдань в аспекті своєчасного осмислення проблеми зміцнення і збереження здоров'я молоді для майбутньої життєдіяльності в умовах освітніх установ розкрита в роботах А. Відюка, М. Віленського, В. Войтенко, Е. Казіна, та ін. Проблемі формування здорового способу життя студентів і школярів присвячені роботи Н. Абоськалової, О. Васильевої, Е. Волбушко, Н. Добровольської, А. Лотоненко та ін.. Питання становлення теорії і практики здоров’язбереження студентів вузу представлені в працях Д. Давиденко, В. Калініна, А. Косолапова, С. Лемаєва, А. Ломова, Т. Трефілової, А. Туренкова та ін.

Українське суспільство починає поступово приходити до розуміння того, що освіта стає джерелом добробуту як для держави і окремого підприємства, так і для окремої особи. Але, на жаль, те ж суспільство абсолютно не ставить основним завданням те головне, від чого залежить і професійна компетентність, і якість життя – якість здоров'я.

Формування прагнення до збереження і зміцнення свого здоров’я, стимулювання тривкої мотивації на здоровий спосіб життя, формування почуття відповідальності за своє здоров’я, ціннісне відношення до життя повинні базуватися на сучасному світогляді, найновітніших досягненнях науки та цілісному уявленні про людину, яка живе за законами холізму, ієрархічності, системності і гармонійності, тобто за законами духовного розвитку.

Отже – головна мета для країни – підготовка висококваліфікованих фахівців для виробництва й управління соціальними системами. Очевидно, що країна, яка зацікавлена у власному майбутньому розвитку, повинна піклуватися про молодь. Здоров’я молоді та студентів виступає таким чином, як фундамент підготовки та виховання нової генерації громадян, зокрема економічної, політичної та духовної еліти.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури дійшли висновку, що „культура здорового способу життя” це наявність у кожного фахівця певних якостей і стратегій поведінки, які характеризують наявність здоров’язберігаючої компетентності яка містить у собі передачу знань, умінь та навичок, які сприяють уявленню про здоров’язбереження, що забезпечить майбутнім учителям збереження і поліпшення свого власного здоров’я так і здоров’я оточуючих.

Результати аналізу наукових досліджень дозволяють нам дійти висновку щодо педагогічних умов підготовки майбутніх учителів до формування культури здорового способу життя це: всебічне мотивування навчальної діяльності майбутніх учителів до формування культури здорового способу життя; структурування змісту підготовки майбутніх учителів щодо розуміння сутності та механізмів формування здорового способу життя; використання активних методів навчання, що забезпечує формування та розвиток навичок збереження та зміцнення здоров’я; активізація навчально-пізнавальної діяльності майбутніх учителів.

Критерії сформованості культури здорового способу життя майбутніх учителів складається з ціннісно-мотиваційного, когнітивного, діяльнісного компонентів, які пов’язані між собою цілями, завданнями та принципами підготовки.

Ціннісно-мотиваційний компонент забезпечує професійно-педагогічну спрямованість особистості й утворює основу для забезпечення сформованості культури здорового способу життя у навчально-виховному процесі; є запорукою особистісної активності педагога до організації навчально-виховного процесу, професійного пошуку, творчого підходу. Цей компонент проявляється у позитивному ставленні, інтересі майбутнього вчителя до педагогічної професії та є рушійною силою професійного самовдосконалення. До змісту ціннісно-мотиваційного компонента віднесено: знання про норми і цінності різних аспектів здорового способу життя, засоби їх дотримання; мотивація на реалізацію всіх аспектів здорового способу життя.

Когнітивний компонент відображає систему психолого-педагогічних і фахових знань, які необхідні майбутньому вчителю для формування культури здорового способу життя. Цей компонент визначає обсяг і мобільність знань, розуміння міжпредметних зв’язків. Він містить знання про: педагогічні концепції й закономірності розвитку педагогічних явищ; сучасні підходи до формування культури здорового способу життя; умови позитивного і негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на життєдіяльність і здоров’я людини; Результатами сформованості культури здорового способу життя є обсяг, повнота, глибина, системність професійно-педагогічних знань для формування культури здорового способу життя.

Діяльнісний компонент відображає практичну реалізацію забезпечення формування культури здорового способу життя у навчально-виховному процесі. Він поєднує у собі вміння застосовувати набуті знання на практиці; володіння психолого-педагогічними та специфічними прийомами і засобами педагогічного впливу; константність коригувальної діяльності з виправлення виявлених недоліків. Цей компонент передбачає оволодіння здоров’язберігаючою компетенцією, зокрема: ергономічними; забезпечення власної і колективної безпеки у звичайних та екстремальних умовах; забезпечення психологічного комфорту навчально-виховного процесу; створення засобів наочності, навчальних приладів і обладнання; застосування засобів індивідуального та колективного захисту; виявлення негативних чинників оточуючого середовища; сформованість сукупності вмінь здійснювати відповідну діяльність щодо формування культури здорового способу життя;

У другому розділі «Експериментальне дослідження формування культури здорового способу життя майбутніх учителів» описано організацію, діагностування, проведення та аналіз результатів експериментального дослідження, які здійснювались на основі розробленої нами структурної моделі формування культури здорового способу життя майбутніх учителів. Вказана модель містить чотири компоненти: цілеутворюючий, змістово-технологічний, організаційно-педагогічний, результативний (рис. 1).

Завдяки мотиваційному, когнітивному та діяльнісному критеріям рівнів сформованості культури здорового способу життя майбутніх учителів та їх показникам нами вирізнено рівні сформованості культури здорового способу життя – високий, середній та низький.

Високий рівень – майбутній учитель має ґрунтовні знання про норми і цінності різних аспектів здорового способу життя, виявляє емоційно-позитивне ставлення до них, мотивований на їх реалізацію; добре володіє практичними вміннями і навичками дотримання норм і цінностей здорового способу життя, активно використовує їх з метою самовдосконалення.

Фахівці, які відповідають середньому рівню сформованості культури ЗСЖ, мають ґрунтовні знання про норми і цінності різних аспектів здорового способу життя, виявляє емоційно-позитивне ставлення до них, але мотивований на реалізацію лише тих, які становлять для нього особистісну цінність; володіє практичними вміннями і навичками дотримання норм і цінностей здорового способу життя, однак активно використовує тільки ті з них, які вважає необхідними для себе.

Для низького рівня характерні фрагментарні знання про норми і цінності різних аспектів здорового способу життя, виявляє байдуже ставлення до них, не мотивований на їх реалізацію; володіє окремими практичними вміннями і навичками дотримання норм і цінностей здорового способу життя, часто порушує їх.

Опитування викладачів педагогічних вузів щодо формування культури здорового способу життя засвідчило актуальність та необхідність дослідження проблеми її формування. Переважна більшість викладачів (78 %) розуміє наявність у студентів певного інтересу до формування культури у процесі професійної підготовки, що вимагає для проведення занять пошуку додаткового навчального матеріалу. Про те, що культура ЗСЖ є складником фахової компетентності майбутніх учителів, свідчить той факт, що 89% викладачів (21% постійно і 68 % частково) включають питання чи завдання здоров’язбережувального характеру у підсумкові тести оцінювання успішності студентів.

Оцінка наявних у навчальному фонді інформаційних джерел з точки зору можливості їх застосування з метою формування культури здорового способу життя засвідчила їх недостатню кількість.