Замовити дисертацію ПІДГОТОВКА ПІДЛІТКІВ ІЗ ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методологічні засади і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження у навчальний процес одержаних результатів, подано інформацію про публікації та обсяг дисертаційного дослідження.

У першому розділі „Підготовка осіб із обмеженнями життєдіяльності до використання інформаційно-комунікаційних технологій як педагогічна проблема” представлено результати аналізу літературних джерел із проблеми дослідження, розкрито педагогічні аспекти використання ІКТ у навчанні і корекційно-реабілітаційній роботі.

Аналіз психолого-педагогічних джерел дозволив виділити різні підходи до визначення поняття „інформаційно-комунікаційні технології” (Б. С. Гершунський, В. М. Глушков, М. І. Жалдак, В. В. Краснов, В. М. Монахов, Н. В. Морзе, С. Пейперт та ін.). На нинішньому етапі розвитку загальновживаним є визначення ІКТ як сукупності методів, засобів і прийомів обробки інформації з використання комп’ютерів та комп’ютерних мереж, що розширюють знання людей та розвивають їх можливості щодо управління технічними і соціальними процесами.

Для сучасної діяльності людини інформаційного суспільства, зокрема для молоді з інвалідністю, важливим є уміння користуватися інформаційними технологіями як у виробничій, так і у невиробничій сферах, тобто вміння не тільки застосовувати персональний комп’ютер й іншу комп’ютерну техніку, а й освоєння комп’ютерних терміналів, побутової техніки на основі сучасних процесорів, апаратів мобільного зв’язку, сучасних комунікаційних мереж, гаджетів тощо. Особливо це важливо для подолання особами з сенсорними та фізичними порушеннями здоров’я відповідних обмежень життєдіяльності.

Таким чином у площині корекційно-реабілітаційної роботи інформаційно-комунікаційні технології визначено нами як сукупність методів і прийомів обробки інформації за допомогою засобів комп’ютерної та процесорної техніки, комп’ютерних мереж і зв’язку, що використовуються для забезпечення управління технічними і соціальними процесами, ефективної діяльності людей у виробничих і невиробничих сферах, а особами з інвалідністю – для подолання обмежень життєдіяльності.

На основі детального аналізу праць дослідників, які вивчали питання впровадження ІКТ в освітній процес (Б. С. Гершунський, В. М. Глушков, М. І. Жалдак, Н. В. Морзе, С. Пейперт, Є. С. Полат, А. Г. Шевцов та ін.), відповідних законодавчих документів України з’ясовано, що інформатизація і комп’ютеризація освітньої галузі сприяє інтенсифікації процесу навчання, підвищенню ефективності засвоєння навчального матеріалу, розвитку індивідуальних та особистісних здібностей школярів, реалізації розвиваючого навчання, реалізації принципу алгоритмізації навчальної діяльності, переходу від процесу механічного засвоєння знань учнями до процесу розвитку особистості, яка здатна самостійно набувати знання. Впровадження ІКТ у навчальний процес сприяє побудові відкритої системи освіти, підвищенню рівня індивідуалізації та диференціації навчання, активізації пізнавальної і творчої діяльності підлітків, розвитку життєвих компетентностей, самореалізації.

Аналіз досліджень щодо застосування ІКТ у корекційно-реабілітаційній роботі (О.Б. Качуровська, О. І. Кукушкіна, О. М. Легкий, К.В. Луцько, Б. С. Мороз, С. П. Миронова, Є. П. Постовойтов, П. С. Федорець, А. Г. Шевцов, М. К. Шеремет, Г. Є. Цейтлін та ін.) підтвердив можливість підвищення мотивації навчання та інтересу до науки, покращення ефективності засвоєння знань, пізнавальної активності і творчої діяльності, формування комунікаційних здібностей, подолання обмежень життєдіяльності. Поєднання корекційних методик із використанням комп’ютерних технологій активізує процес мислення, розвиває пам’ять, просторову уяву, увагу, творчі здібності. Використання комп’ютерних програм корекційного спрямування може підвищити інтелектуальний розвиток дитини з особливими освітніми потребами та забезпечити умови оволодіння системою знань.

Проведений аналіз основних підходів до визначення поняття „підготовки до різних видів діяльності” (Г. О. Балл, К. М. Дурай-Новакова, М. І. Дяченко, Л. О. Кандибович, Г. С. Костюк, Н. Д. Левітов, С. Д. Максименко, Л. С. Нерсесян, В. О. Сластьонін, В. В. Тарасун, Д. М. Узнадзе та ін.), поняття „готовності до використання інформаційно-комунікаційних технологій” (Г. Р. Генсерук, А. А. Гулеватий, Р. С. Гурін, В. М. Мазур, Л. І. Морська, Р. В. Моцик, О. М. Снігур, І. В. Федоренко, О. М. Царенко та ін.), понятійно-термінологічного апарату дав змогу визначити поняття підготовки підлітків із ДЦП до використання ІКТ.

У дослідженні підготовка підлітків із ДЦП до використання ІКТ визначена нами як корекційно-реабілітаційний процес, спрямований на формування готовності дитини до життя і розвитку в інформаційному суспільстві, що передбачає формування знань, умінь і навичок у сфері ІКТ, мотивацій і потреб у використанні ІКТ, розвиток психофізіологічних якостей дитини, необхідних для витримування відповідних розумових і фізичних навантажень під час застосування ІКТ, формування інформаційної культури, відповідних світогляду і цінностей, комунікаційних здібностей і культури спілкування.

Результати аналізу теоретичних джерел свідчать про недостатність обґрунтування і розробок щодо корекційних методик та спеціальних технологій підготовки підлітків із ДЦП до використання ІКТ, змісту, структури та компонентів зазначеної підготовки, відповідних показників і критеріїв.

У другому розділі „Вивчення стану підготовки підлітків із дитячим церебральним паралічем до використання інформаційно-комунікаційних технологій” визначено компоненти підготовки, критерії, показники і рівні сформованості готовності підлітків із ДЦП до використання ІКТ, викладено методику і результати констатувального експерименту.

У структурі підготовки підлітків із ДЦП до використання ІКТ виділено такі компоненти: операційний (теоретичний і практичний аспекти), психологічний (інтелектуальний і мотиваційно-потребнісний аспекти), культурно-аксеологічний, соціальний, фізіологічний. Виокремлення компонентів має умовний характер, оскільки вони взаємопов’язані та взаємообумовлені. Виключення будь-якого із компонентів зі структури підготовки або зниження рівня його сформованості призведе до недостатньої результативності всієї підготовки.

Операційний компонент відображає ступінь оволодіння знаннями, уміннями і навичками у сфері ІКТ. Психологічний компонент характеризується розвитком психічних процесів, наявністю мотивацій і потреб оволодіння та використання ІКТ. Культурно-аксеологічний компонент передбачає наявність у дитини світогляду, інформаційної культури, розуміння цінностей ІКТ. Соціальний компонент визначає рівень сформованості комунікаційних здібностей засобами ІКТ, адекватність підлітків при їх використанні. Фізіологічний компонент характеризує сформованість фізіологічних функцій підлітка, необхідних для витримування ним відповідних розумових і фізичних навантажень під час застосування ІКТ.

У процесі дослідження визначено та обґрунтовано критерії ефективності підготовки підлітків із ДЦП до використання ІКТ, які характеризують рівень знань, умінь і навичок у сфері ІКТ (операційні критерії); рівень мотивацій та потреб їх використання, стан розвитку психічних процесів (психологічні критерії); рівень інформаційної культури (культурно-аксеологічні критерії); рівень комунікабельності і культури спілкування засобами ІКТ (соціальні критерії); рівень сформованості фізіологічних систем, необхідний для витримування дитиною відповідних розумових та фізичних навантажень під час застосування ІКТ (фізіологічні критерії).

Операційні критерії ефективності підготовки підлітків із ДЦП до використання ІКТ визначаються рівнем засвоєння знань, умінь і навичок з інформатики. Психологічні критерії ефективності підготовки підлітків із ДЦП до використання ІКТ оцінюються наявністю мотивів і потреб використовувати сучасні інформаційні технології і показниками, що характеризують обсяг пам’яті, ступінь концентрації уваги, логічність мислення, стан мовлення. Показниками культурно-аксеологічних критеріїв ефективності підготовки підлітків із ДЦП до використання ІКТ є рівень інформаційної культури, стан сформованості відповідного світогляду та цінностей інформаційного суспільства. Соціальні критерії ефективності підготовки підлітків із ДЦП до використання ІКТ визначаються показниками рівня комунікабельності, рівня культури спілкування засобами сучасних інформаційних технологій. Фізіологічні критерії ефективності підготовки підлітків із ДЦП до використання ІКТ оцінюються показниками стану загальної і дрібної моторики, ступеня витривалості.

Відповідно до зазначених вище критеріїв, для підлітків із ДЦП з високим рівнем готовності до використання ІКТ характерні глибокі знання сучасних інформаційних технологій, уміння працювати самостійно, стійка позитивна мотивація і потреба використання ІКТ, розвинуті пам’ять, увага, мислення, мовлення, високий рівень інформаційної культури, розуміння цінності застосування ІКТ, комунікабельність.

Підліткам із ДЦП із достатнім рівнем готовності до використання ІКТ запас базових знань інформаційних і комп’ютерних технологій дозволяє досить успішно виконувати типові завдання, вони проявляють позитивний інтерес до ІКТ, усвідомлюють можливість і необхідність їх використання, мають досить розвинуті пам’ять, увагу, мислення, мовлення, достатній рівень інформаційної культури, розуміють цінності застосування сучасних інформаційних технологій, достатня комунікабельність.

Підліткам із ДЦП із середнім рівнем готовності до використання ІКТ притаманні вибіркові знання ІКТ, необхідність допомоги при виконанні практичних завдань, нестійка позитивна мотивація до застосування ІКТ, часткова потреба у використанні ІКТ, середній рівень розвитку психічних процесів, середній рівень інформаційної культури, нерозуміння цінності застосування ІКТ, малокомунікабельність.

До початкового рівня віднесено підлітків із ДЦП, які мають елементарні знання з інформатики, не виконують практичні завдання без сторонньої допомоги, пасивно ставляться до ознайомлення з ІКТ, не розуміють можливостей використання ІКТ, не можуть відповісти на запитання діагностичних тестів, некомунікабельні, мають тяжкі порушення загальної і дрібної моторики.

З урахуванням структурних компонентів підготовки підлітків із ДЦП до використання ІКТ нами розроблено експериментальну методику дослідження рівня сформованості готовності підготовки. Добір матеріалу психолого-педагогічного дослідження здійснювався з урахуванням шкільних навчальних програм, загальнодидактичних принципів науковості, доступності, систематичності та послідовності, індивідуального підходу.

Метою констатувального етапу експерименту було визначення наявного стану готовності підлітків до використання ІКТ.

Серед основних завдань констатувального дослідження були наступні: вивчення стану підготовки підлітків до використання ІКТ на практиці; визначення рівнів готовності підлітків до використання ІКТ, порівняльний аналіз рівнів готовності до використання ІКТ підлітків із ДЦП та їх однолітків без психофізичних порушень.

Визначення рівнів готовності підлітків до використання ІКТ відбувалося за встановленими нами компонентами:

1. Дослідження рівня операційної готовності за тестовими теоретичними і практичними завданнями з інформатики, рекомендованими Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (Н. В. Морзе, В. П. Вембер, О. Г. Кузьмінська, М. О. Войцеховський, Т. Г. Проценко).

2. Для встановлення рівня психологічної готовності застосовувалися методики визначення обсягу пам’яті, ступеня концентрації уваги, логічності мислення (повторення десяти чисел та опосередкованого запам’ятовування О. Лурії, таблиці Шульте, коректурна проба, складні аналогії, виключення понять, суттєві ознаки) і адаптованої нами методики вивчення ставлення до навчальної діяльності Г. М. Казанцева.

3. Визначення рівня культурно-аксеологічної готовності відбувалося за допомогою адаптованого теста визначення рівня інформаційної культури Н. І. Гендіної і бесіди.

4. З метою вивчення рівня соціальної готовності застосовувався адаптований тест оцінки рівня комунікабельності В. Ф. Ряховського.

5. Для дослідження рівня фізіологічної готовності ретельно вивчалися результати медичного обстеження підлітків: стан загальної і дрібної моторики.

Відповідно до розробленої методики протягом 2009–2010 рр. було проведено експериментальне дослідження, в якому взяли участь 71 підліток із ДЦП віком від 13 до 14 років, які навчалися у спеціальній школі-інтернаті №15 для дітей з наслідками поліомієліту та церебральними паралічами м. Києва, середній загальноосвітній школі №168 м. Києва, Луганській середній загальноосвітній школі I-III ступенів №45; Тернопільській середній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів, а також 67 підлітків без психофізичних порушень, які навчалися у сьомих класах середньої загальноосвітньої школи №168 м. Києва. Слід зазначити, що всі підлітки з ДЦП мали первинно збережений інтелект, не мали тотальних порушень зору і слуху, навчались за програмою загальноосвітньої школи.

На основі результатів констатувального експерименту встановлено, що кількість підлітків із ДЦП, які відповідають критеріям достатнього рівня готовності становила 16,9%, середнього – 56,4%, початкового – 26,7%. Підлітки без психофізіологічних порушень розподілилися за рівнями готовності таким чином: високий – 15,0%, достатній - 43,5%, середній - 32,5%, початковий - 9,0%.