ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ЗАКЛАДУ «ШКОЛА-ДИТЯЧИЙ САДОК» ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ



Назва:
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ЗАКЛАДУ «ШКОЛА-ДИТЯЧИЙ САДОК» ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження та доцільність вибору теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання; охарактеризовано методи; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію основних результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади діяльності закладів сурдопедагогічного профілю» – розглянуто історичний аспект проблеми; науково обгрунтовано розвиток освітньої системи для нечуючих в контексті ставлення соціуму до проблеми глухоти (від повного несприйняття до визнання рівності освітніх прав і свобод, порозуміння, визнання мовних, культурних відмінностей); розкрито зміст понять організаційно-педагогічні умови, інноваційно-освітня діяльність; висвітлено особливості готовності педагогів до інноваційної освітньої діяльності.

Внаслідок вивчення стану розробленості проблема, що досліджувалася, у спеціальній психолого-педагогічній літературі було з'ясовано, що з кінця 70-х років ХХ століття сформована розгалужена мережа спеціальних шкіл-інтернатів, вечірніх спеціальних шкіл для нечуючих з відповідним матеріальним, навчально-методичним забезпеченням, багаторічними традиціями і здобутками.

Аналіз літератури (В. Бондар, Л. Виготський, В. Засенко, А. Колупаєва, І. Кобель, С. Кульбіда, В. Нечипоренко, В. Синьов, В. Тарасун, М. Ярмаченко та ін.) дає змогу розглядати освітню діяльність традиційних закладів для нечуючих як складну систему закритого типу, що організовувалася з урахуванням основних положень біолого-медичної концепції глухоти (корегування їхніх порушень, ставлення до учня як інваліда, меншовартісного індивіда), тобто тієї системи цінностей, ідеалів, мотивів, потреб, медичних установок, яка прийнятною була у радянському суспільстві.

У процесі дослідження В. Базоєв, Г. Зайцева, Л. Димскіс, Х. Корсон, К. Лейн, Д. Рассел, М. Родда та ін.) з'ясувалося, що виникли концепції майнстримінгу (від інтеграції до івнклюзії) та двомовності (застосування двох мов) як теоретичне відображення інноваційних моделей освітньої діяльності, що відображають різні полюси ставлення суспільства (чуючих) і спільноти нечуючих до нечуючих дітей. Перший – як інтеграція, інклюзія демонструє реалізацію права нечуючої дитини на навчання у загальному потоці на умовах корегування, прилаштування; другий – реалізацію права нечуючих на власну культуру, власну мову,  двомовну систему навчання, яка передбачає занурення у дві культури засобами рідної та другої мови.

Доведено, що важливим критерієм ефективності освітньої діяльності сучасного закладу сурдопедагогічного профілю є застосування особистісно зорієнтовних технологій двомовного навчання у діяльності сурдопедагога-новатора. Власне, двомовний підхід визнає розвиток глухої дитини як неповторної індивідуальності, яка має право реалізовувати власні пізнавальні потреби природним для себе щляхом, застосовуючи жестову мову не лише як спосіб комунікації, а й як спосіб навчання поряд зі словесною мовою.

Новий соціокультурний контекст на початку ІІІ тисячоліття зумовлює модернізацію системи спеціального навчання нечуючих і в Україні: поряд з традиційними інтернатними закладами почали створюватися заклади інтегрованого, інклюзивного навчання, реабілітаційні центри, школи-комплекси та ін.

Доведено, що різноманітні сучасні типи шкіл реалізують різні місії, мають свої освітні програми та різняються організацією навчально-виховного процесу. Кожен  заклад є цілеспрямованою динамічною системою і має свої системні особливості. В контексті розуміння моделей освітньої діяльності закладів як систем нами виділено особливості процесів внутрішньої і зовнішньої життєдіяльності загальноосвітньої школи, спеціальної школи-інтернату, вечірньої спеціальної школи, інтегрованої школи, інклюзивної школи, навчально-реабілітаційного центру, навчально-виховного комплексу.

Нові моделі організації інноваційної освітньої діяльності означили риси сучасної школи: школа як відкрита система, здатна до взаємодії з іншими соціальними системами (громадськістю, батьками тощо); свобода вибору учнем індивідуальної освітньої програми; доступ до інформації зручними і доступними засобами комунікації, використання інтернет ресурсу. Водночас, Всесвітня федерація глухих (ВФГ) не рекомендує країнам надавати допомогу будь-якому типу інтеграції (інклюзії) нечуючих осіб у масову школу, оскільки це не відповідає всебічній підготовці та інтересам глухих. Враховуючи цю рекомендацію ВФГ фахівцями чітко визначено систему організаційно-педагогічних умов, які не сприяють ефективному розвитку освітньої діяльності закладів для нечуючих і не забезпечують справжнього розвитку такої дитини в сучасних школах:

- уніфікованість (унеможливлення  якісного забезпечення освітніх потреб нечуючих учнів, труднощі впровадження різноваріативних навчальних програм, підручників, інноваційних розробок, внесення необхідних змін до навчальних планів інваріантної та варіативної складових);

- ізольованість нечуючих дітей в інтернатах, що впливає на відчуження дитини від батьків та батьків від дитини, розвиває соціальну інфантильність, депривацію та впливає на обмежений розвиток інформаційних, життєвих компетенцій;

- недостатність соціально-практичної спрямованості навчально-виховного процесу в умовах одномовного середовища (монополія словесних засобів спілкування, навчання, ігнорування доступних і зручних природних засобів), що призводить до спотвореного формування самоідентифікації, зниження самооцінки, низького рівня сформованості соціально-побутової, саногенної та ін. компетенцій;

- недостатність індивідуалізованості, особистісної зорієнтованості навчально-виховного процесу з використанням компенсаторних можливостей, наслідками чого є низький рівень чуттєвості, відповідальності, активності нечуючої дитини, а відтак, і страждає особистісний розвиток.

І. Бех, Н. Бібік, Л. Ващенко, С. Гончаренко, В. Давидов, Л. Даниленко, І. Єрмаков, В. Засенко, В. Ільченко, А. Колупаєва, В. Кремень, В. Мадзігон, С. Ніколаєнко, В. Паламарчук, С. Подмазін, О. Савченко, В. Сластьонін, Ю. Швалб та ін. звертають увагу і на інноваційну освітню діяльність (ІОД) сучасних закладів, завдяки чому освіта робить поступальний крок вперед.

Активність ІОД спостнрігається на рівні окремих загальноосвітніх навчальних закладів, про що свідчать авторські педагогічні системи (М. Гузика, Г. Сазоненко, М. Чумарної, В. Хайруліної, В. Нечипоренко та ін.), методики навчання й виховання, які впроваджуються і поширюються завдяки ІОД педагогічних колективів і вчителів-новаторів.

На основі зазначено, інноваційну освітню діяльність загальноосвітнього навчального закладу визначаємо як процес керованих інноваційних змін педагогічної системи школи, усіх її компонентів (концептуального, організаційного, освітнього, управлінського, методичного, соціального партнерства, супроводу, ресурсного тощо) та їхніх структурних елементів, які ведуть до якісно нового рівня її освітньої діяльності, суттєво поліпшують результати.

Водночас, досліджено, що проблематика організаційно-педагогічних засад ІОД не отримала необхідного висвітлення у сучасній педагогічній теорії. Недостатньо роз’яснені та обґрунтовані зміст, специфіка інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу у зв’язках та взаємодії з різними рівнями ІОД, положення про системний, діяльнісний, синергетичний характер інноваційного розвитку школи, теоретичні засади управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу. Не розроблено понятійно-категорійний апарат, який адекватно розглядає засади ІОД закладу нового типу у сучасних умовах; між актуальним і необхідним рівнем володіння вчителями теоретичними засадами педагогічної інноватики та практичними механізмами інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу.

ІОД потребує: комплексної взаємодії на всіх рівнях застосування; досягнення взаємодії комплексу «засади – цілі – умови – зміст – засоби – результат» на рівні школи; комплексу «інноваційне педагогічне управління – інноваційна педагогічна технологія» в межах педагогічної системи; досягнення комплексу організаційно-педагогічних умов інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу.

Стосовно організаційно-педагогічних умов ІОД загальноосвітнього навчального закладу, можна стверджувати, що йдеться як про становище, в якому відбувається процес розвитку (соціально-економічний стан суспільства) суттєві обставини інноваційного розвитку (наприклад, інформаційні процеси і технології сучасного суспільства), так і про відомості, вимоги, з яких треба виходити (нормативно-правове забезпечення тощо), загальні правила, встановлені для певної діяльності.

Зважаючи на вищезазначене, виділено наступні організаційно-педагогічні умови ІОД загальноосвітнього навчального закладу нового типу: концептуальні, пов’язані з визначенням, осмисленням і дотриманням у процесі ІОД методологічних, нормативно-правових засад, розроблення концепції, програм ІОД закладу; організаційні (модель структури закладу, нові посади, служби, напрями діяльності); управлінські (модель управління навчальним закладом, системи маркетингової і фандрайзингової діяльності загальноосвітнього навчального закладу в умовах ІОД). Особливою умовою є організація належного контролю за ІОД закладу, що має здійснюватися на основі моніторингу, оцінювання результатів ефективності; методичні умови, пов’язані з діяльністю методичної ради, об’єднань, служб, рівнем якості методичного забезпечення; ресурсні (якість, доцільність кадрових, інформаційних, матеріально-технічних, фінансових ресурсів), супроводу (відповідальність за якість надання освітніх послуг), соціального партнерства (особливості організації ІОД у громадянському суспільстві, соціальна відповідальність і соціальне партнерство закладу).

Таким чином, аналіз загальної та спеціальної психолого-педагогічної літератури з проблеми педагогічної інноватики, а також досвід діяльності сучасних типів закладів сурдопедагогічного профілю нового типу засвідчив, що організаційно-педагогічні засади ІОД як теоретично, так і методично розроблені недостатньо.

У другому розділі «Педагогічне моделювання інноваційної освітньої діяльності закладу нового типу» представлено зміст, організацію констатувального етапу дослідження, зокрема, охарактеризовано нормативно-правове забезпечення ІОД, законодавчі та нормативні документи, які на державному рівні закріплюють «інноваційну ініціативу» створення закладу нового типу, висвітдено концептуальні засади, теоретично обгрунтовано модель ІОД, особливості складових компонентів як необхідних і достатніх організаційно-педагогічних умов, які передбачають за школою право на пошук нових підходів, вдосконалення механізмів надання якісних освітніх послуг, вивчено  соціальний, професійний портрет педагога Хмельницького спеціального загальноосвітнього закладу «Школа-дитячий садок для дітей з порушеннями слуху», рівні готовності педагогів до ІОД.

Розроблення моделі ІОД для нечуючих не можливе без урахування сучасних концептуальних підходів (гуманістичного, соціокультурного, системного, синергетичного та ін.) як складої розвитку педагогічної системи. Сутність гуманістичного підходу в освіті – у визнанні особистості дитини як найвищої цінності. Це передбачає гуманізацію усіх аспектів шкільної освіти. На відміну від знеособленості, у випадку домінування «знанівського підходу», йдеться про педагогіку співробітництва, про співтворчість, індивідуалізацію на основі активізації творчого саморозвитку кожного учня, розвиток емоційного інтелекту тощо.

Соціокультурний підхід націлює на розгляд освіти як підсистеми двох культур: чуючих і нечуючих. Результатом взаємодії двох культур і освіти стає поява нового типу суб’єкта культури, нечуючої особистості, яка є самодостатньою, має автономну рефлексивну свідомість і здатна не лише ефективно діяти в межах двокультурної і двомовної реальності, а й вибудовувати власне майбутнє.

Синергетичний підхід передбачає вивчення процесів розвитку та саморозвитку такої складної педагогічної системи як ІОД школи-комплексу у процесі моделювання.

Системний підхід передбачає розгляд моделі ІОД та самого процесу моделювання як системи елементів (з урахуванням особистісно культурних чинників, розвитку творчості, комунікативного потенціалу), що має на меті інноваційний розвиток.

Відтак, моделювання освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу на засадах гуманістичного, синергетичного, системного, особистісно зорієнтованого, інформаційного, компетентнісного, соціокультурного підходів забезпечує побудову моделі ІОД як цілісної інноваційної системи; її оцінку та підготовку до масового використання; дає змогу зробити його гнучким і творчим щодо часу, форм, місця тощо, але водночас не спонтанним, регламентованим, з урахуванням рівня розвитку, ціннісних орієнтацій та суб'єктивного досвіду зі спіралеподібною побудовою, інтеграцією і комплексним підходом до змістового наповнення.

Під «моделюванням ІОД загальноосвітнього навчального закладу нового типу» розуміємо етап проектування, на якому відбувається створення і вивчення педагогічної прогностичної моделі загальноосвітнього навчального закладу як цілісного утворення відкритої частки соціального простору, у межах якого здійснюється ІОД. Оскільки проектування є способом нормування та трансляції інновації, новизна (об'єктивна або суб'єктивна) результату моделювання як етапу педагогічного проектування вважається нами безперечною.

Модель ми розуміємо як ідеальну систему, вивчення якої дає змогу отримати інформацію про реальну відкиту педагогічну систему в єдності її елементів: структурного (побудова моделі на основі об'єкта), функціонального (основні механізми функціонування і розвитку), інформаційного. Модель ІОД закладу розроблена на основі праць В. Кременя, В. Мадзігона і складається із наступних компонентів (рівнів): концептуального, організаційного, освітнього, методичного, соціального партнерства, управлінського, супроводу, ресурсного. Усі компоненти моделі мають системоутворювальний характер, взаємообумовлені і взаємопов’язані, впливають на функціонування та розвиток закладу нового типу. Спрямованість і змістовність компонентів обумовлена:

а) виявленням і фіксацією у концепції, статуті, планах розвитку закладу;

б) інноваційною системою організації, управління, методичної складової, яка спрямована на розвиток і підтримання інноваційних освітніх процесів, базується на демократичних цінностях, цінностях соціокультурності, саморозвитку і самореалізації; до участі в управлінні закладу залучаються як педагогічний, учнівський колектив, так і батьки, представники громадськості (громад);

в) основою інноваційного освітнього пошуку педагогічного колективу закладу стає пошуково-дослідницька та науково-методична робота всіх педагогічних працівників, в тому числі і нечуючих;

г) посиленням та розширенням зв’язків закладу з чуючою і нечуючою громадськістю; активною співпрацею з науково-дослідними, виробничими і громадськими організаціями;

д) формуванням внутрішньошкільної системи підготовки і супроводу інноваційної діяльності вчителя, інноваційної активності, заохоченням і стимулюванням розробки і впровадження інноваційних методик в освітній процес.

У процесі дослідження доведено, що створювана модель буде результативною за умови якісного кадрового забезпечення. З цією метою з'ясовано погляди педагогів закладу на ІОД, описано технологію анкетування, вимоги до заповнення опитувальників (за відповідними групами із зазначенням педагогічного стажу), подано результати якісного і кількісного аналізу. Розрахунок кореляційних залежностей і факторний аналіз проведено з використанням комп'ютерної програми STATISTIKA.

У процесі опитування 34 педагогічних працівників відзначено зацікавленість респондентів у пошуку розв’язання означених нагальних проблем інноваційного поступу закладу і бажання бути активним учасником освітньої політики закладу. Зокрема, підготовку вчителя до ІОД закладу має забезпечити: поглиблене знання предмета – 47,06 %; навички володіння інноваційними технологіями двомовності – 70,59 %; навички організації пізнавальної діяльності школярів – 26,47 %; навички організації спецкурсів – 35,29 %; володіння достатнім і високим рівнями жестомовної комунікативної компетентності – 50,0 %; розуміння відмінностей між біолого-медичною та соціокультурною концепціями глухоти – 55,88 %.

Важливими є й основні пропозиції педагогів закладу щодо підвищення ефективності інноваційних процесів освіти нечуючих та покращення її якості. Найдоцільнішою вбачається потреба здійснити такі заходи: ширше залучати педагогічні професійні кола, широку громадськість (батьків, дитячі та молодіжні організації, облУТОГ, ОНП та ін.) до ІОД у розв’язанні нагальних освітніх проблем. Проблему рівного доступу, на думку респондентів, слід розглядати в комплексному вимірі. Рівний доступ має передбачати створення сприятливого освітнього середовища з компонентами збереження здоров’я, розвитку творчого потенціалу, професійної орієнтації для всіх нечуючих учнів на рівні з чуючими. Важливо надати змогу закладу (як і всім ЗНЗ) створити відповідні умови як фінансового, так і професійного характеру, що відповідатиме сучасним потребам суспільства та світовим стандартам.

Відповідна підготовка вчителя та керівника закладу є ключовим чинником ефективного освітнього менеджменту. Опитування підтвердило необхідність спрямування ІОД, ІППО на розбудову арсеналу інноваційних форм перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Для 64,70 % педагогів характерною є орієнтація на змістовні загальні теоретичні підходи, конкретні методики роботи сурдопедагогів-новаторів, а також зарубіжний досвід педагогічних технологій (інформаційний рівень готовності до засвоєння педагогічних інновацій). 11,76 % педагогів (пошуковий рівень) намагаються втілити у власну діяльність відомі технології та методики навчально-виховної роботи. Характерним для них є прагнення працювати по-новому, експериментування для осмислення педагогічних інновацій. 23,53 % педагогів (творчий рівень) усвідомлюють роль інновацій у виконанні сучасних завдань освіти, успішно володіють новітніми технологіями. Для них характерне прагнення індивідуального творчого внеску (створення власних програм, методичних рекомендацій, технологій навчання, технологій розвитку дитини) в інноваційний процес.

Обов’язковою умовою підвищення якості освітньої підготовки нечуючих в закладі вбачається респондентами у необхідності їхньої участі у порівняльних дослідженнях об’єктивного оцінювання результативності та ефективності навчання нечуючих на всіх етапах освітнього розвитку, впровадження дієвої системи моніторингу якості знань.

Здатність закладу забезпечувати ІОД за кількома структурними підсистемами передбачає можливість «покриття» ними широкого спектру навчальних, виховних, реабілітаційних цілей, визначає багатоцільове комплексне використання, створює умови для реалізації різноманітних форм організації навчального процесу. Таким чином, різнодіяльнісне спрямування, можливість доступної якісної багатоструктурної складової на різних рівнях визначає не лише рівень потенційної ІОД, а й забезпечує розвиток сприятливого середовища для формування поведінки нечуючого суб'єкта навчання у різноманітних ситуаціях, які пов'язані з прийняттям рішень широкого спектру ситуацій в тій чи іншій предметній галузі, що є однією з важливих організаційних умов ІОД закладу.

Таким чином, запровадження моделі ІОД школи-комплексу з ураховунням думки педагогічного колективує чинником розвитку освітньої системи, основою її розвитку, а не функціонування. Остаточний результат визначають структурні та змістові зміни в роботі закладу, освітньої системи, а за певних організаційно-педагогічних умов – створення якісно нової педагогічної практики.

У третьому розділі «Формування моделі інноваційної освітньої діяльності як умови ефективного розвитку Хмельницької спеціального загальноосвітнього закладу «Школи – дитячого садка» для дітей з порушеннями слухув умовах формувального етапу експерименту розроблено методику, завдання дослідження, охарактеризовано особливості впровадження моделі ІОД, визначено організаційно-педагогічні засади кожного компонента моделі, обгрунтовано інструментарій педагогічного моніторингу на підставі факторів, критеріїв, показників, перевірено ефективність умов ІОД.

Формування ІОД у Хмельницькому спеціальному загальноосвітньому закладі для дітей з порушеннями слуху розпочалося з розроблення  змістових засад (концепції, програми розвитку закладу), розроблення і затвердження необхідної документації, створення цілісної структури закладу на горизонтальному і вертикальному рівнях, визначено фінансові і ресурсні можливості, здійснено пошук додаткових джерел фінансування.

Заклад розпочав роботу за ліцензією загальноосвітньої школи, оновив зміст варіативної складової на основі особистісно зорієнтованого двомовного підходу (вровадження предмету «Українська жестова мова», «Етика», «Основи здоров’я»), позакласної роботи (гурткова «Довіра», «Інформатика», «Хореографія», «Умілі руки», «Вивчаємо жестову мову», спортивні секції та ін.), в опануванні профільних спеціальностей (2), здійсненні атестації навчальних досягнень учнів з початкової до старшої школи (починаючи з 2006 р.). Впровадження у навчальний план предметів культурологічного циклу дало змогу змоделювати навчально-виховний процес як систему, що сприяє саморозвитку нечуючої особистості, формуванню двомовної культури, орієнтованої на інтереси власної самоідентифікації. У закладі цьому сприяють доброзичливий мікроклімат, екологічність впливів,  розвивальне середовище, що враховує індивідуальні можливості особистості.

Однією з організаційних умов стало формування іміджу закладу, якому притаманна власна символіка як продукт спільної творчості учнів і наставників. У закладі проводиться систематична спільна робота зі створення, збереження та підтримання власних традицій (свят, спільних заходів різного спрямування), які передбачають розкриття й розвиток творчих, комунікативних здібностей учнів, батьків, педагогів; підтримується демонстрування діючої виставки творчих робіт учнів (вишивки, малюнки, вірші, філософські міркування та ін.). Усе це забезпечило створення сприятливих умов ІОД на основі взаємодії суб‘єктів педагогічного процесу та відпрацьовування нових способів управління педагогічним колективом.

Важливою умовою ІОД є результат взаємодії всіх суб‘єктів педагогічного процесу щодо формування шкільного колективу, у якому складалася система цінностей в цілому та окремих його підсистем. Це відбувалося завдяки:

-   тісній взаємодії наставників, учнів, батьків, представників громадськості та адміністрації закладу на засадах співробітництва, індивідуального підходу, використання двомовного методу навчання, діалогового спілкування;

-   реалізації всеукраїнських і районних програм «Педагогічні та лінгвістичні засади вивчення жестової мови», «1 учень – 1 комп’ютер», «Комплексна програма боротьби зі злочинністю», «Профілактика СНІДу» та ін.;

-   розширенню освітнього кругозору, формуванню толерантного ставлення до представників лінгвістичної меншини, її культури, формуванню свідомого уявлення про єдність української спільноти та гідне місце закладу як містка щодо встановлення тісних зв’язків з соціомум чуючих і нечуючих;

-   вивченню досвіду нечуючих педагогів на уроках історії, географії, етичного виховання, образотворчого мистецтва тощо;

-   цілеспрямованому навчанню педагогів основам жестомовної комунікативної компетенції, сучасним освітнім технологіям двомовного навчання, налагодженню методичної підтримки вчителів, які використовують особистісно зорієнтовані методи, створенню вчителями програм, методичних посібників;

-   максимальному розвитку ініціативи, талантів, творчих здібностей через вільний вибір діяльності за інтересами із широкого спектра можливостей, представлених закладом;

-   постійній взаємодії адміністрації, учителів, учнів та їхніх батьків у проведенні свят, змагань, екскурсій, відпочинку та ін.;

-   проведенню такої виховної роботи, результатом якої є відсутність дітей, що знаходяться на обліку внутрішньому шкільному та районних і міських правоохоронних органів.

Встановлено, що сприятливі умови для розвитку закладу створює атмосфера співпраці всіх компонентів моделі ІОД (організаційної, освітньої, методичної, психологічної, медичної, управлінської, ресурсної, супроводу).

Заклад розширив зв’язки з найблищим соціокультурним середовищем, активно залучає матеріальне, ресурсне, предметно-естетичне і природне оточення. Новітньою і перспективною тенденцією на сьогодні є готовність Піклувальної ради батьків, громадських об’єднань (ОНП, обласний відділ УТОГ та ін.) та різноманітних професійних кіл до активної участі у діяльності закладу.

Серйозну увагу було приділено реалізації такої організаційно-педагогічної умови, як управління процесом створення ІОД, що передбачало: формування цілісного педагогічного колективу однодумців через серйозну роботу над мотивацією кожного співробітника; підвищення кваліфікації педагогів, створення мікропедагогічних колективів і відпрацьовування нових способів управління педагогічним колективом. Для досягнення окреслених цілей особливу увагу приділено створенню двокомпонентної структури методичної роботи, організації систематичного навчання всіх членів педагогічного колективу, формуванню однодумців – батьків, які поділяють наші погляди щодо освіти дітей. Внаслідок реалізації організаційно-педагогічної умови у закладі сформовано цілісний стабільний педагогічний колектив однодумців (7 з яких нечуючі) з високим навчальним потенціалом, достатньою мотивацією кожного.

Виявлено зміни в мотивах діяльності вчителів – зросла кількість учителів, які прагнуть до постійної взаємодії, вдосконалення професійної діяльності. Вважаємо, що це відбулося завдяки впровадженню моделі ІОД закладу, створенню гуманного середовища, особистісно орієнтованого двомовного навчання, наданню більшої самостійності в роботі, довірі вчителям та учням; встановлено задоволеність учителів роботою: 100 % з них засвідчують, що задоволені об‘єктивною оцінкою діяльності (97 %), стосунками в колективі (100 %), в закладі створено умови для їхнього професійного зростання (98,7 %).

Значна увага приділялася перепідготовці та підвищенню кваліфікації вчителів, яка мала стабільний, неперервний і плановий характер. Це проводилося як традиційно (навчання в аспірантурі, на курсах підвищення кваліфікації ХІППО, Інституту спеціальної педагогіки НАПН України), тренінги-семінари «Вчимося разом», «Засоби ефективного спілкування» та ін., засідання методоб’єднань, творчих майстерень сурдопедагогів, вчителів-предметників, семінари психологів, дефектологів, вчителів-предметників, вихователів, відкриті уроки, Тижні предметів, обмін досвідом, працює: «Школа молодого вчителя», «Школа передового досвіду» та ін.; діє інформаційно-електронний ресурс, який забезпечує постій прямий та зворотний зв'язок у ланцюжку «учні – батьки – вчителі» та інтернет-портал. Учителі постійно беруть активну участь у науково-практичних конференціях різного рівня в області, місті та Україні.

Системну і цілеспрямовану роботу виконує психологічна служба закладу: постійно вивчається статус дитини в класному колективі й структура класів, проводяться тренінги на групову згуртованість, що дало змогу поліпшити психологічний мікроклімат класів, підвищити концентрацію уваги учнів на уроках та якість засвоєної інформації різними засобами двомовності.

На противагу традиційних моделей спеціальних загальноосвітніх типів закладів сурдопедагогічного профілю, модель ІОД школи-комплексу мала наступні позитивні показники  навчальних досягнень учнів, які супроводжуються зростанням динаміки академічної успішності, результатами ЗНО, розвитком інтелектуально-пізнавальної сфери (сприйняття, увага, мислення та ін.); формуванням ключових компетенцій: комунікативності, співробітництва, прагнення до самонавчання, саморозвитку; формуванням моральних якостей, здібностей (високий рівень емпатії, морального розвитку); особистісним розвитком (мотивація, самооцінка, особистісна позиція, самоактуалізація тощо).

Цілеспрямованість і систематичність роботи сприяла підвищенню загального рівня навчальних досягнень учнів. Середній бал навчальних досягнень за 2011-2012 н.р. складає: у 5 класі – 8,9; 6 – 9,1; 7 – 9,3; 8 – 8,5; 9 – 8,2; 10 – 9,0; 11 – 10,3. 23 % учнів засвоїли навчальні програми на високому рівні (отримали 10 - 11 балів за наслідками атестації); 59 %  – на достатньому рівні (7 – 9 балів за наслідками атестації). Із 6 випускників (за останні 3 роки) всі ступили до ВНЗ за високими показниками ЗНО.

Для перевірки ефективності запровадження моделі ІОД використано факторно-критеріальну модель, яка розроблена на основі кваліметричного підходу. Перевірка здійснювалася у 2005, 2008, 2012 роках на основі розроблених факторів (умов ІОД) компоненту моделі, критеріїв та показників оцінювання. Кожен компонент розкриває умови (необхідні й достатні), а також критерії та показники ефективності.

Концептуальний компонент передбачає сприйняття наукових засад менеджменту освітніх інновацій при побудові відкритої соціально-педагогічної системи сурдопедагогічного профілю нового типу. Концептуальний компонент характеризуться критеріями: педагогічного моделювання закладу нового типу, демократизмом і відкритістю; актуальністю та сучасністю, стратегічним спрямуванням.

Організаційний компонент представлений формуванням модульної організаційної структури закладу, характеризується критеріями: розмаїтість, складність структури; функціональність та естетичність.

Методичний компонент (організація двокомпонентної структури і здійснення методичної роботи у творчо-пошуковому режимі, спрямованої на зростання педагогічної майстерності) оцінюється за критеріями: оптимальності, цілісності, продуктивності, неперервності, відкритості й доступності.

Освітній компонент (зорієнтованість на позитивну динаміку успішного освітнього розвитку нечуючих на основі двомовності. Критерії: педагогічна ефективність (повнота реалізації потенційних можливостей, задоволеність сукупними результатами впроваджених інновацій), надійність як властивість підсистем (якість освітнього процесу в основних ланках: довкілля, початкова, середня, старша зберігати стійкість процесу й результатів функціонування, внеску кожної нижчої підсистеми у вищу), продуктивність діяльності (сформованість знань, умінь та навичок); рівень освіченості (навченість, вихованість, комунікативний розвиток, модель випускника); оптимальність (співвіднесення сукупних витрат часу, сил, ресурсів, відачі, вибору зміст, що забезпечують максимально можливі в даних умовах результати в освіті, вихованні й розвитку школярів при дотриманні встановлених норм часу на класну й домашню діяльність учнів і вчителів).

Управління закладом передбачає формування громадсько-педагогічної представницької технології управління замість командно-адміністративної, оцінюється критеріями: цілісності, варіативності, оптимальності, відкритістю до нововведень.

Соціальне партнерство вбачає налагодження ефективної взаємодії суб’єктів інноваційної освітньої діяльності «заклад-родина-громадянське суспільство». Критеріями оцінки: є прозорість, баланс соціального і освітнього розвитку нечуючого учня, взаєморозуміння, розвиток і примноження традицій, заснованих на двох культурах. Оцінка яких дасть можливість поліпшити імідж школи, можливість залучити додаткові людські й матеріальні ресурси для підтримки школи, для задоволення потреб та інтересів громади.

Компонент супроводу (удосконалення надання ефективних послуг різних видів у процесі розвитку нечуючого учня по індивідуальному освітньому маршруту) оцінюється за критеріями: ефективність, якість надання послуг, компетентність фахівців, системність консалтингу.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины