ПСИХОЛОГІЯ ВЗАЄМОДІЇ СІМ’Ї З ОСВІТНІМИ СОЦІАЛЬНИМИ ІНСТИТУЦІЯМИ : ПСИХОЛОГИЯ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ СЕМЬИ С ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫМИ СОЦИАЛЬНЫМИ ИНСТИТУТАМИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С. КОСТЮКА

На правах рукопису

СЕДИХ КІРА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 159.922.27 + 316.356

ПСИХОЛОГІЯ ВЗАЄМОДІЇ СІМ’Ї З ОСВІТНІМИ
СОЦІАЛЬНИМИ ІНСТИТУЦІЯМИ

Спеціальність 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант:
Максименко Сергій Дмитрович
дійсний член НАПН України,
доктор психологічних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП_________________________________________________________4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення психології взаємодії між неконгруентними системами ________________________15
1.1. Проблема взаємодії в сучасній психології.________________________15
1.2. Відображення феноменів взаємодії в концепціях генетичної
психології, когнітивної психології, конструктивізму, наративної теорії, системної та комунікативної теорій_________________________________26
1.3. Традиційні та сучасні підходи до психолого-педагогічної
взаємодії в освітніх інституціях.____________________________________67
1.4. Особливості експериментального дослідження психології
ваємодії між сім’єю та освітньою інституцією________________________85
Висновки 1 розділу_______________________________________________90
РОЗДІЛ 2. Закономірності процесів взаємодії сім’ї як системи
в різних культурно-історичних та етнічних спільнотах _____________94
2.1. Вплив культурно-історичного аспекту на структуру сім’ї та
виховання дітей._________________________________________________94
2.2. Особливості взаємодії в сім’ях в різних етнічних контекстах_______112
2.3. Історико-культурний аналіз взаємодії в традиційній
українській сім’ї________________________________________________129
2.4. Реконструкція особистісних конструктів молоддю щодо особливостей
взаємодій в сім’ї________________________________________________136
Висновки 2 розділу______________________________________________164
РОЗДІЛ 3. Чинники психології взаємодії в системі
«сім’я – освітня інституція»_____________________________________168
3.1. Реконструкція особистісних конструктів учасників взаємодії
в системі «сім’я – школа»________________________________________168
3.2. Поведінкові стратегії студентів молодших курсів ВНЗ при взаємодії в системі вищого навчального закладу _______________________________217
3.3. Сімейні системні тренінги як засіб оптимізації взаємодії
в системі «Сім’я – Освітня інституція»______________________________225
3.4. Створення допомагаючої взаємодії через використання ресурсу сім’ї у навчальному процесі початкових класах____________________________234
Висновки 3 розділу______________________________________________245
РОЗДІЛ 4. Психологічна служба в освітніх інституціях в контексті взаємодії з сім’ями______________________________________________252
4.1. Роль психологічної служби в закладах освіти у створенні умов
для продуктивної системної взаємодії в просторі «сім’я - школа» ______ 252
4.2. Методи дослідження особистісних конструктів психологів-освітян
взаємодії з системами «сім’я» та «освітня інституція» ________________ 278
4.3. Реконструкція особистісних конструктів психологів-освітян
взаємодії з системами «сім’я» та «освітня інституція» ________________ 288
4.4. Структурно-функціональна модель взаємодії між учасниками систем «сім’я» - «освітня інституція»_____________________________________319
Висновки 4 розділу______________________________________________ 328
РОЗДІЛ 5. Формування технології міжсистемної взаємодії сім’ї та освітньої інституції для психологів закладів освіти_________________331
5.1. Програма з системного консультування для психологів освіти.______331
5.2. Програма підготовки з системної модерації для практичних
психологів навчальних закладів ___________________________________356
5.3. Аналіз групової динаміки. Опис системних феноменів в
навчальних групах______________________________________________ 377
5.4. Інтервізії та супервізії для практичних психологів
навчальних закладів _____________________________________________400
Висновки 5 розділу______________________________________________412
ВИСНОВКИ___________________________________________________415
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ___________________________420 ДОДАТКИ_____________________________________________________449

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. За останні 20 років як в українському суспільстві так і в цілому в Європі відбулися радикальні зміни, які торкнулися всіх соціальних систем, в тому числі – і сім’ї, і освітніх інституцій. Традиційна освіта будувала допомогаючий тип взаємодії – вимоги учителів і адміністрації підтримувалися батьками учнів і співпадали з їх вимогами. Дитина потрапляла в ситуацію, коли вона стикалася з однотипними вимогами в двох різних системах – у сім’ї та школі («с –ш»). В цій ситуації основні відхилення у поведінці дитини були пов’язані з неблагополучними сім’ями або там, де дитина потрапляла в систему «вулиця» в підлітковому віці.
Офіційний статус був у позашкільної виховної системи, зараз цей сегмент випав, таким чином, один із суб’єктів освітнього процесу, перетворився у виробника дозвіллєвих послуг. Ці інституції не беруть на себе задачі по вихованню на соціальному рівні.
Аналіз сучасної взаємодії між сім’єю та освітніми інституціями свідчить про наявність низки суперечностей, які існують між: об’єктивними соціальними процесами, які відбуваються в країні (зміна соціально-економічної формації, зміни в школі, зміни в сім’ї); неспівпадіння вимог та оцінок між «С» та «Ш» породжує об’єктивну потребу в підготовці психологів до «модераторства» у взаємодії «С» – «Ш» (модератор – це ведучий-посередник в груповій дискусії), але підготовкою практичних психологів до надання такої допомоги є недостатньою.
Негативні наслідки неефективної взаємодії між сім’єю і школою проявляються у різноманітних феноменах. У цих умовах спілкування може бути більш ефективним на основі розроблення нових способів поєднання зусиль людей, що вступають у контакт для досягнення своїх інтересів і забезпечення ефективного розвитку дітей. Реформу системи освіти можна буде вважати успішною тільки в тому разі, якщо школа (середня і вища) буде в змозі ефективно взаємодіяти як у внутрішньому просторі своєї системи, так і з іншими соціальними системами, в першу чергу із сім’ями. В цьому контексті розглянуті прикладні аспекти вирішення цієї проблеми, а саме її актуальність для практичних психологів системи освіти, які мають працювати як з «проблемними» дітьми, так і з такими ж сім’ями, для педагогів, адміністрацій освітніх закладів, учнівства і студентства і, зрештою, батьків.
Таким чином, ми можемо констатувати, що взаємодія сім’ї та освітньої інституції втратила ознаки цілісної системи, і цілком назріла проблема дослідження психологічних механізмів міжсистемної взаємодії «Сім’я» – «Освітня інституція», де розвиток особистості обумовлюється впливом двох систем.
Виходячи з вищевикладених засад, сформульовано тему дослідження «Психологія взаємодії сім’ї з освітніми соціальними інституціями».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексних науково-дослідних тем лабораторії психології навчання ім. І. О. Синиці, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України «Психолого-педагогічні умови розвитку особистісної активності в освітньому просторі» (номер держреєстрації: 01054001036); «Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі» (номер держреєстрації: 0109U000558). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (протокол №7 від 5.07. 2004 р.) і узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 23.11. 2004 р.).
Стан наукової розробки проблеми. Аналіз вітчизняної (Г. М. Андрєєва, Л. П. Буєва, І. О. Зімняя, Я. Л. Коломінський, О. О. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, О. В. Мудрик, О. В. Паригін та ін.) та зарубіжної літератури з проблеми взаємодії (Дж. Аткінсон, В. Бурр, Е. Бершайд, К. Данцігер, Е. Джонс, Е. Кларк, Х. Кларк, Ф. Гайдер, Дж. Гоманс, Л. Фестінгер, С. Фіске, С. Форд та ін.) указує на складність механізмів взаємодії. У контексті категорії особистості (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, Л. І. Анциферова, Л. І. Божович, О. Ф. Бондаренко, О. Г. Ковальов, О. М. Леонтьєв, П. В. Лушин, С. Д. Максименко, А. В. Петровський, К. К. Платонов, В. В. Рибалка, С. Л. Рубінштейн та ін.) психологічним підґрунтям патернів взаємодії виступає засвоєний особистісний досвід соціальних відносин, взаємин у групі, міжособистісних стосунків. Соціальна взаємодія розглядається як обмін діями, вимоги до яких визначаються соціальними інститутами (Я. Щепанський). Соціально-психологічна взаємодія визначається як засіб організації дій у спільній діяльності (Г. М. Андрєєва, О. В. Киричук, А. Б. Коваленко, М. Н. Корнєв, А. Г. Костинська) з уявленями про інтерактивну природу спілкування в концепціях символічного інтеракціонізму (Дж. Мід, Г. Блумер, М. Кун, Е. Гофман та ін.), соціального біхевіоризму (А. Бандура, Н. Міллер, Д. Доллард, Д. Тібо, Г. Келлі, Г. Хоманс), соціально-перцептивного когнітивізму (К. Левін, Ф. Гайдер, Т. Ньюком, Л. Фестінгер), а також у теоріях психоаналітичної орієнтації (Г. Саллівен, Е. Берн, В. Шутц, М. Кляйн) та гуманістичної психології й психотерапії (К. Роджерс, Д. Морено, В. Сатір, Д. Бьюдженталь). Сама по собі широта численних теоретичних концепцій і підходів до вивчення взаємодії у спілкуванні свідчить про принципову багатозначність у розумінні цих феноменів та інтеракції.
Важливою проблемою освітніх соціальних інституцій та їх психологічних служб є відсутність достатньо продуктивної взаємодії між школою, шкільними психологами та сім’ями. Утруднення в стосунках школярів та вчителів, класу та сім’ї слід розуміти як «міжсистемну проблематику». Встановлення причин розладів поведінки та зниження рівня успішності учня можна здійснювати разом із сім’єю не лише для того, аби отримати якнайповніші результати тестування та анамнезу, але й із сімейно-терапевтичних позицій. Метою тут буде корекція сімейних структур як важливої складової шкільної проблематики. У радянській педагогіці приділялася значна увага стосункам школи і сім’ї, в наш час ці традиції побудови стосунків частково втрачені (на це вказують у своїх роботах Г. О. Балл, Ю. І. Машбиць, Ю. М. Швалб). Також, при навчанні у ВНЗ майбутніх педагогів і психологів, їх недостатньо орієнтують на співпрацю з сім’єю, мало враховуються зміни в суспільстві (зміни в школі та сім’ї) і нові досягнення в психологічній теорії та практиці, як на це вказують С. Д. Максименко, М. Л. Смульсон, Н. В. Чепелєва; у більшості освітян відсутні системні погляди на дитину як, з одного боку, унікальну автономну систему і, одночасно, представника підструктури інших, ширших систем – сім’ї й освітньої інституції.
Очевидно, що розв’язання зазначеної проблеми прямо корелює з актуалізованою сучасним розвитком вікової та педагогічної психології потребою в психологічному обгрунтуванні умов і засобів оптимізації взаємодії між усіма зацікавленими учасниками цього процесу. У цьому просторі системний підхід із його окремими якісними інноваціями може бути вельми корисним, хоча й донині майже не використовується.
Ураховуючи проблему відсутності інтеграції та системності різних поглядів і підходів при вивченні психології взаємодії систем сім’я – освітні інституції, виникає ідея розглядати невирішені питання з позиції системної взаємодії.
У сучасних теоріях систем, розроблених зарубіжними психологами (А. фон Шліппе, Й. Швайцер, К. Людевіг) не міститься відповіді на питання про те, яким чином формується взаємодія і що саме виступає системоутворюючим фактором створення нової системи. Взаємодія не стала предметом спеціального дослідження і для вчених із країн СНД, у тому числі й тих, хто спирається на принципи системного підходу, ідеї конструктивізму, психосемантичний напрямок, (В. Ф. Петренко, В. М. Просєкова, О. Г. Шмельов та ін.), хоча ці концепції відкривають такі можливості.
Об’єкт дослідження – процеси взаємодії між учасниками систем «сім’я» – «освітня інституція».
Предмет дослідження – чинники та умови впливу міжсистемної взаємодії «сім’я – освітня інституція» на розвиток включеної у них особистості дитини.
Мета дослідження полягає у теоретико-емпіричному вивченні психологічних механізмів взаємодії між системами „сім’я” та „освітня інституція” і визначенні закономірностей впливу характеру цієї взаємодії на розвиток особистості, яка водночас включена до обох систем.
Гіпотеза дослідження. Одночасна включеність індивіда в різні, але взаємодіючі між собою системи типу „сім’я” та „освітня інституція”, викликає психологічні проблеми, пов’язані з характером міжсистемної взаємодії, що стає опосередковуючим фактором у розвитку індивіда та призводить до формування особливих поведінкових стратегій, відповідних до типу взаємодії систем.
Завдання дослідження:
1. Здійснити концептуальний аналіз досліджень з проблеми психології взаємодії між сім’єю та освітніми інституціями як соціальними системами.
2. Здійснити теоретичне та емпіричне дослідження конструктів та освітніх настанов в системі «сім’я» в різних культурно-історичних та етнічних спільнотах.
3. Дослідити психологічні особливості впливу міжсистемної взаємодії на розвиток особистості, яка водночас включена до обох систем.
4. Дослідити особливості поведінкових стратегій учасників систем «сім’я – освітня інституція» за різними типами їх взаємодії.
5. Розробити концепцію взаємодії між сім’єю та освітньою інституцією як соціальними системами.
6. Визначити ті властивості систем і процесів, які впливають на поведінку і розвиток людини.
7. Створити концептуальну структурно-функціональну модель психології взаємодії систем «сім’я» та «освітня інституція».
8. Розробити та апробувати теоретико-емпіричну модель формування позитивно орієнтованої системної взаємодії між сім’єю і освітньою інституцією для психологів закладів освіти.
9. Розробити та апробувати програму підготовки системних модераторів для шкільних психологів.
Методологічну основу дослідження склали зарубіжні та вітчизняні теорії соціальних систем (В. Шутц, Г. П. Щедровицький); соціально-психологічні теорії міжособової взаємодії (Дж. Мід, А. Бандура, Г. Гоманс, К. Левін, Т. Ньюком, Л. Фестінгер, Г. Саллівен, Е. Берн, К.Роджерс, Д. Морено, В. Сатір, Д. Бьюдженталь, Т. Парсонс, Г. М. Андрєєва), принципи системного підходу в контексті психології розвитку особистості (Б. Г. Ананьєв, Л. І. Анциферова, Б. С. Братусь, Л. С. Виготський, В. П. Зінченко, Г. С. Костюк, Б. Ф. Ломов, С. Д. Максименко, В. І. Слободчиков), основні положення системної сімейної психології та сімейних взаємин (П. Вацлавік, К. Вітакер, Н. Ю. Максимова, М. Сільвіні-Палацолі); концепції освіти як соціальної системи (Г. О. Балл, Ю. І. Машбиць, В. А. Семиченко, Ю. М. Швалб); концепції психологічної допомоги сім’ї (А. Я. Варга, Т. М. Говорун, Е. Г. Ейдемілер, В. В. Юстицькій).
Методи дослідження:
Теоретичні – аналіз, порівняння, узагальнення і систематизація основних положень теоретико-методологічних підходів до вивчення досліджуваної проблематики та отриманих в їх рамках емпіричних даних; емпіричні (анкетування, опитування, психометричні тести); якісний (феноменологічний та клінічний) аналіз; експеримент; методи математичної статистики (параметричні та непараметричні критерії розрізнення, кореляційний, факторний та кластерний аналіз). Оброблення даних здійснювалися на базі комп'ютерного статистичного пакету SPSS 13.0 for Windows та MS Excel.
Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалася протягом 1996-2007 рр. на базі вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (ВДНЗУ «УМСА») м. Полтава, ліцеїв, загальноосвітніх шкіл, м. Полтави та Полтавської області, м. Хоролу, м. Луганська, м. Харкова, м. Ужгорода, м. Запоріжжя, Полтавського обласного інституту післядипломної освіти ім. М. В. Остроградського.
Загальний обсяг вибірки - 1024 особи: 112 психологів, 50 керівників шкіл, 100 вчителів, 100 учнів молодших класів, 178 учнів випускних класів, 382 студенти та 102 батьків учнів.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що
Уперше:
- встановлено специфіку соціально-психологічних впливів на розвиток учня в єдності систем: система сім’ї та система освіти;
- визначені ті властивості систем і процесів, які впливають на поведінку і розвиток людини; встановлено наявність факторів 1-го і 2-го порядку у впливі механізмів взаємодії на розвиток учня;
- здійснено теоретичне та емпіричне дослідження освітніх настанов в системі «сім’я» в різних культурно-історичних та етнічних спільнотах;
- розроблено концепцію взаємодії між сім’єю та освітньою інституцією;
- досліджено особливості поведінкових стратегій учасників систем «сім’я – освітня інституція» за різними типами їх взаємодії; виділено і розглянуто специфічні закономірності та структуру індивідуальних та соціальних систем як не конгруентних одна до одної, учень (дитина) є одночасно і автономною системою і частиною декількох соціальних систем;
- встановлено нову функцію психолога системи освіти – функцію модераторства в міжсистемній взаємодії «сім’я – освітня інституція»;
- розроблено, апробовано і впроваджено технологію міжсистемної взаємодії: «сім’я» - «освітня інституція» на основі створеної емпіричної структурно-функціональної моделі психології взаємодії для психологів закладів освіти.
Поглиблено:
- уявлення про закономірності процесів взаємодії в сім’ї як системи в різних культурно-історичних та етнічних спільнотах; уявлення про типові особливості характеристики взаємодії в українських сім’ях; уявлення про конструктно-смислові особливості системи «сім’я» в студентів-українців та студентів різних етнічних груп - Ірану, арабських країн (Марокко, Туніс, Палестина, Сирія), Туркменії, Болгарії та Росії.
Уточнено:
- теоретичні засади комплексного використання системного, конструктивістського та генезісного підходів до вивчення взаємодії між сім’єю та освітніми інституціями як соціальними системами.
Теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що здійснено системний аналіз феномену міжсистемної взаємодії між системами «сім’я» та «освітня інституція», виявлено ефекти-фактори 1-го та 2-го порядків у міжсистемній взаємодії, виведено психологічні засади й розроблено процедурно-методичну організацію та змістовно-функціональну сутність формування технології міжсистемної взаємодії сім’ї та освітньої інституції для психологів закладів освіти.
Практичне значення роботи. Запропонований концептуальний підхід відкриває нові можливості у створенні діагностичного інструментарію для проведення діагностики взаємодії, її функцій і проявів у професійному, навчально-виховному й іншому видах діяльності. Він полягає в тому, що обґрунтовані в ньому теоретичні положення втілені в зміст конкретних методичних рекомендацій, реалізація яких створює передумови істотного підвищення якості взаємодії в сучасних освітніх інституціях. Дослідження є основою для розробки тренінгів із поліпшення взаємодії, а також дозволяє уточнити конкретні завдання в процесі індивідуального та сімейного психологічного консультування, супервізій, психологічної модерації міжсистемної взаємодії. Отримані результати дослідження можуть бути використані у процесі викладання курсу вікової психології та психології сім’ї, для планування і розробки психотерапевтичних інтервенцій, а також у створенні психокорекційних програм, спрямованих на підготовку молоді до сімейного життя. Отримані результати з психології системної взаємодії використовуються в курсах лекційних і практичних занять із вікової та педагогічної психології для студентів-психологів, студентів-педагогів за темами «Психологія навчання», «Психологія сім’ї», «Психологія педагогічної діяльності», «Психологія психолого-педагогічної взаємодії».
Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувалися методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних даних; використанням комплексу методів, адекватних меті та завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу результатів дослідження й використанням прийомів варіаційної статистики.
Апробація роботи. Головні положення роботи доповідались автором на: міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: 3rd Word Congress for Psychotherapy, Відень, 14-18 липня 2002р.; «Психотерапія – ідентичність та суперечності», 11-й конгрес Європейської асоціації психотерапії, Львів, 10-13 липня 2003р.; «Соціально-психологічний вимір розвитку сім’ї», Київ, 14-15 травня 2008р.; «Залежність. Можливості психотерапії та системного підходу в наркології як варіант багатовекторного підходу до допомоги», Полтава, 20-21 березня 2009 р.; Warszawskie Sympozjum Balintowskie, Варшава, 16-17 січня 2010; «The opportunities of applying of concepts and methods of systemic family therapy in the organization counseling» Больцано, 27-28 лютого,2010р.; «The methods of systemic family therapy for optimization of team-work», Инсбрук, березень 1.03-2.03.2010; «Сім’я та психотерапія в контексті культури сучасної України», «Сучасна сім’я. Освіта. Медицина. Психологія. Психотерапія. Можливості співпраці», Полтава, 2006; 2007; 2008; «Особистісне зростання і гуманізація стосунків між поколіннями», Полтава 19-21 квітня 2007р.; «Розвивальна освіта та багатовимірний досвід особистості» Харків - Полтава 5-7 жовтня, 2008; Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Соціально-психологічні детермінанти становлення громадянськості сучасної молоді у контексті спадщини А.С.Макаренка», Полтава, 12-13 березня 2004р.; « Проблеми психосоматики в сучасній науці та практиці» 27-28 вересня 2007, Харків; «Науково-практичне забезпечення пріоритетних напрямків роботи фахівців психологічної служби. поширення кращого досвіду», Полтава 29-30 травня 2008 р.; Перший всеукраїнський конгрес із соціальної психології «Соціально-психологічна наука третього тисячоліття: досвід, виклики, перспективи», 18-20 жовтня 2010 р., Київ; «Системний підхід до актуальних проблем психосоматики», Харків, 28-30 січня 2011; Науково-практичні семінари: «Структура особистості обдарованої дитини у віковому вимірі» (Київ, 20 жовтня 2010 р.); «Психологічна та психотерапевтична допомога дітям та молоді», Ужгород, 5 червня 2010 р.
Результати дослідження знайшли своє відображення в монографії, наукових статтях, доповідалися на розширених засіданнях лабораторії психології навчання ім. І.О.Синиці Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України ( 2006-2010) та вченої ради Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України (2008-2011).
Основні результати дослідження впроваджено в практику підготовки студентів – майбутніх практикуючих психологів і психотерапевтів Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди (довідка № 01-354 від 10.02.2011 року), Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету (довідка №131 від 11.02.2011 року), Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна ( довідка №01/37 від 04.02.11 року), ), кафедри підвищення кваліфікації психіатрів та психотерапевтів Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького довідка № 18 від 24.04.2009 року; Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (довідка № 01-15/765 від 24.12.2009 року), Рівненського обласного психотерапевтичного товариства (довідка №10 від 28.02.11, Української спілки психотерапевтів (довідка № 65/д від 22 квітня 2009 року), Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка (довідка №4857/01 – 37/28 від 24.11.2009 року); Інституту соціальної та політичної психології, м. Київ (довідка № 02-15/156 від 22.04.2009 року).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 40 одноосібних наукових працях. Серед них 1 монографія, 3 навчальні програми, 23 статті у наукових фахових виданнях з психології, затверджених ВАК України та 13 статей у матеріалах конференцій. Кандидатську дисертацію на тему: «Порушення когнітивних процесів та властивості особистості дітей з неврозоподібними станами резидуально-органічного ґенезу», спеціальність 19.00.04 – медична психологія, було захищено у 1995 році. Положення та висновки кандидатської дисертації у докторській дисертації не використовувались.
Структура та обсяг дисертації зумовлені логікою дослідження і складаються зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел (316 найменувань, із них 120 іноземними мовами), додатків (20 на 18 сторінках). Основний зміст дисертації викладено на 400 сторінках. Робота містить 30 таблиць на 20 сторінках, 10 рисунків на 4 сторінках .

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що системний підхід дозволяє розрізняти «сім’ю» і «школу» як самостійні системи і встановлено суттєве неспівпадіння вимог по відношенню до дитини з боку «сім’ї» і «школи». Дитина стає «точкою» перетину двох систем. Вони є не конгруентними за принципом функціонування цих систем. Школа і сім’я не є єдиною системою, це різні системи, з різними вимогами, нормами, які регулюють життєдіяльність дитини. Ці системи взаємодіють між собою опосередковано, через дитину.
2. Проведене емпіричне дослідження виявило етно-психологічні особливості конструктно-смислових уявлень про «сім’ю» як систему. На вибірці студентів-українців та студентів із країн Близького Сходу та Росії доведено, що в сім’ях формуються певні конфігурації стосунків, які є стійкими утвореннями і породжують відповідні типи взаємодії. В дослідженні виявлено сім провідних типів взаємодії: гармонійний; альянсно-коаліційний; опосередкований; кумірний; залежний; сімбіотично-конфліктний; конфліктний. Сімейні моделі поведінки у вигляді конфігурацій записані у інтрапсихічному просторі дитини та актуалізуються в інших стосунках і умовах, зокрема в освітній інституції.
3. Визначено, що дитина/ учень опиняється в ситуації подвійних вимог і оцінок: з боку школи і з боку сім’ї. Безпосередні системні впливи сім’ї та школи на дитину ми відносимо до факторів 1-го порядку, а сам характер взаємодії між цими системами, який здійснює опосередкований вплив – це фактор 2-го порядку. Показано, що безпосередні впливи виявляються, у першу чергу, у вигляді вимог та оціночних суджень. За своїм типом ці оцінки та вимоги різних систем можуть бути узгодженими та неузгодженими, але вони завжди не є тотожними. Показано, що різні суб’єкти-учасники систем «сім’я – освітня інституція» реалізують різні поведінкові стратегії стосовно вказаної розбіжності, що й породжує впливи 2-го порядку. Міжсистемна проблематика існує не тільки для початкового та перехідних періодів навчання в школі, але і визначає певні труднощі адаптаційного процесу для студентів 1-х курсів ВНЗ. Вказане міжсистемне протиріччя визначає необхідність формування у дітей та студенів не стільки механізмів прийняття правил, вимог та оцінювання в новій системі, скільки стратегію та базову настанову на узгодження різних системних вимог.
4. Всі учасники систем «сім’я» і «школа» включені в процес міжсистемної взаємодії. Різні типи взаємодії визначають різні моделі і стратегії індивідуальної поведінки. Виявлено дві моделі взаємодії між школою та учнем: ієрархічна і підтримуюча: ієрархічна модель - контролюються і поведінка, і знання учнів, і підтримка надається лише їх „конвенційним” зразкам. Це передбачає взаємодію, спрямовану за одним вектором – від школи до сім’ї, реалізуються ідеї лінейно-детермінованих педагогічних впливів. Підтримуюча модель - роль учня змінюється з об’єкта оперування на суб’єкта стосунків, але це породжує певні ризики у вигляді непередбачуваності розвитку подій. Встановлено наступні типи міжсистемної взаємодії „Сім’я – школа”: «протидія»; «байдужість»; «підтримка (узгодженість)». Порівняльний аналіз типів конфігурацій стосунків дитини в сім’ї та школі показав, що діти переважним чином відтворюють конфігурації своїх сімейних стосунків в школі. Виділені типові взаємодії стосунків між учителями і учнями класу. Взаємодія учителя з учнями класу побудована за 4 основними типами: лідерські опосередковане, пряме, альянсно-коаліційне, економічно-опосередковане. А стосунки учнів з учителями і класом побудовані складніше, виділені 8 типів конфігурацій, крім 4 типів, які співпадають з «учительськими» виділені: «павутиння», симбіотично-конфліктні, дистанційовано-конфліктні, «сонечко». Діагностовано типи конфігурацій стосунків освітнього психолога в системі «сім’я- психолог– школа»: альянсно-коаліційний; безпосередній (прямий), опосередкований; виявлено стратегії поведінки психолога і його типи професійної взаємодії: нейтральна; зацікавлена; експертна. Конструктами, які конституюють взаємодію психологів-практиків у стосунках із клієнтами, є «Автономія-зв’язки» і «Порядок-Хаос».
5. Розроблено концепцію взаємодії між сім’єю та освітньою інституцією, так взаємодія є системоутворюючим фактором. Освітня інституція має подвійну природу своєї організації: це формальна структура, яка створена соціумом для реалізації начально-виховного процесу і це – система, яка самоорганізується. Міжсистемна взаємодія проходить певні етапи в своєму розвитку - від окремих зразків стосунків та інтеракцій, різних для кожної системи – «сім’я», «школа» - до моделей стосунків і взаємодій, які стають спільними для обох систем. Поведінка кожного учасника системи обумовлена іншими учасниками і навпаки, це створює циркулярну каузальність та ко-еволюцію комунікативних, інтерактивних та наративних зразків спілкування.
6. Визначені ті властивості систем і процесів, які впливають на поведінку і розвиток людини. До Факторів 1-го порядку відносяться норми, вимоги і конфігурації в системі «сім’я». Ефекти 1-го порядку – це те, як дитина реалізує ці сімейні фактори, коли потрапляє в іншу систему – «школу». У взаємодії систем «сім’я» і «школа» з’являються фактори 2-го порядку – це оціночні взаємостосунки. Коли дитина починає відтворювати оціночні взаємостосунки це стає ефектами 2-го порядку. Фактори та ефекти 1-го порядку є предметними. Фактори 2-го порядку – це оціночні стосунки і ефекти 2-го порядку – це перенос стосунків, а не предметності, тобто виникає оціночна психологічна складова, а не просто предметна.
7. Створено концептуальну структурно-функціональну модель психології взаємодії систем «сім’я» та «освітня інституція». Складовими цієї моделі є: конструкти членів системи; їх суб’єктивні смисли; наративи; інтеракції (дії); комунікації; рефлексія; традиції; правила; очікування; передісторія стосунків. Структура визначається взаємозв’язками між складовими, які відображають різні рівні: до інтрапсихічного рівня відносяться конструкти, рефлексія, очікування; до інтерпсихічного суб’єктивного рівня відносяться комунікації, інтеракції, наративи; до об’єктивного рівня відносяться контекст, події, передісторія, традиції і правила. Переплетення цих впливів створює складність взаємодії в системі. Характер міжсистемної взаємодії стає опосередковуючим фактором у розвитку індивіда та призводить до формування особливих поведінкових стратегій, відповідних до типу взаємодії систем. , в процесі міжсистемної взаємодії спостерігається принцип генетичної психології – поступовість, нерівномірність, гетерохронність і стрибкоподібність розвитку системи.
8. Розроблено, апробовано і впроваджено технологію формування модераторства міжсистемної взаємодії між системами «сім’я» - «освітня інституція» для психологів. Функцією психолога-модератора стає допомога різним сторонам міжсистемної взаємодії усвідомити відносність вимог системи та можливість свідомого і диференційованого ставлення до цих вимог; змінювати конфліктний тип та ієрархічну модель на співпрацю.
9. Розроблено та апробувано програму підготовки системних модераторів для шкільних психологів. Під час підготовки системний модератор ознайомлюється та оволодіває: структурно-функціональною моделлю психології взаємодії; схемами комунікації; моделлю системної модерації. Створюється нова модель взаємодії між учасниками, ознаки якої - розподіл відповідальності, відвертість, позитивна установка, співпраця, ця модель – допомогаючої взаємодії. Формуються позиції системного модератора: гіпотетичність, нейтральність, зацікавленість.
10. Гіпотеза дослідження повністю знайшла своє підтвердження.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо в проведенні розгалужених багатовекторних крос-культурних досліджень вікових і статево-гендерних особливостей у моделях психології взаємодії, виявленні психологічних механізмів міжсистемних стосунків між системами «сім’я» - «дитина» -«друзі». Поглибленні розуміння сутнісних зв’язків і взаємозумовлень з метою розробки психолого-педагогічних шляхів оптимізації та формування скоординованих форм поведінки учасників різних систем, через задіяння системного та генетичного підходів та впровадження системної модерації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К. А. Состояние современной психологии: субъектная парадигма / K. A. Абульханова-Славская // Предмет и метод психологии: антология / под ред. Е. Б. Старовойтенко. – М. : Академ. проект: Гаудеамус, 2005. – С. 428–450.
2. Аймаганбетова О. Х. Крос-культурні дослідження структури міжетнічних відносин : автореф дис. на здобуття наук. ступеня д. психол. наук : спеціальність 19.00.05 – „соціальна психологія, психологія соціальної роботи” / О. Х. Аймаганбетова. – К., 2007. – 36 с.
3. Аккерман Н. Диагноз невротического семейного взаимодействия / Н. Аккерман // Семейная терапия : хрестоматия / Э. Г. Эйдемиллер, Н. В. Александрова, В. Юстицкис (сост.). – СПб. : Питер, 2000. – С. 277–286.
4. Аккерман Н. Роль семьи в появлении расстройств у детей / Н.Аккерман // Семейная терапия : хрестоматия / Э. Г. Эйдемиллер, Н. В. Александрова, В. Юстицкис (сост.). – СПб. : Питер, 2000. – С. 287–307.
5. Аккерман Н. Семья как социальная и эмоциональная единица / Н. Аккерман // Семейная терапия : хрестоматия / Э. Г. Эйдемиллер, Н. В. Александрова, В. Юстицкис (сост.). – СПб. : Питер, 2000. – С. 17–27.
6. Александрова А. Л. Нарративная терапия: социально-педагогический аспект / А. Л. Александрова // Актуальные проблемы воспитания и образования : сборник научных статей / под ред. М. Д. Горячева. – Самара : Изд-во «Самарский университет», 2005. – Вып. 5. – 112 с., С. 3–12.
7. Алешина Ю. Е. Цикл развития семьи: Исследования и проблемы / Ю. Е. Алешина // Вест. Моск. ун-та. Психология. Сер. 14. – 1987. – № 2. – С. 60–72.
8. Андреева Г. М. Социальная психология : учеб. для студентов вузов / Г. М. Андреева. – М. : Аспект-пресс, 2000. – 373 с.
9. Антипова Е. Полікультура і толерантність у системі освіти / Е. Антипова // Психолог. – 2003. – травень 18-19. – С. 2–6.
10. Асмолов А. Г. Образование как институт социализации личности и ресурс развития общества в контексте разных культур (историко-эволюционный анализ) / А. Г. Асмолов // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 3. – С. 34–36.
11. Балл Г. О. Сучасний гуманізм і освіта. Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти / Г. О. Балл. – Рівне : «Ліста – М». – 2003. – 128 с.
12. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин// – М. : Искусство, 1979. – 424 с.
13. Бебчук М. А. Избранные техники семейной реконструкции / М. А. Бебчук, О. В. Дианова. – М., 2002. – 104 с.
14. Безпалько О. Спілкуємось та діємо : навч.-метод. посіб / О. Безпалько, Ж. Савич. – К. : Навч. книга, 2002. – 112 с.
15. Белянин В. П. Введение в психолингвистику / В. П. Белянин. – М. : ЧеРо, 1999. – 128 с.
16. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман ; пер. Е. Руткевич. – М. : Academia Центр, Медиум, 1995. – 323 с.
17. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы / Э. Берн ; пер. с англ. (общ. ред. М. С. Мацковского). – М. : Педагогика, 1988. – 400 с.
18. Берталанфи Л. фон. История и статус общей теории систем / Л. Берталанфи. фон. // Системные исследования : ежегодник. – М. – 1973. – С. 20–37.
19. Библер В. С. От наукоучения – к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век / В. С. Библер. – М. : Изд. полит. литературы, 1991. – 413 с.
20. Бодалев А. А. Общая психодиагностика / А. А. Бодалев, В. В. Столин (ред.). – М. : МГУ, 1987. – 304 с.
21. Болтівець С.І. Освітні ідеали і самореалізація особистості випускника загальноосвітнього навчального закладу. – Моделі компетентного випускника 12-річної коли. Сутність,пріоритети, пошук відповідей на виклики ХХІ ст. / С.І.Болтівець// Мат. Всеукр. наук.-пошук. конф. 16-17 травня 2007 р. Т.1.Ч.1. – К.-Донецьк. ТОВ «Каштан», 2007. – С.46–49.
22. Бондарчук О. І. Особливості ціннісного ставлення керівників загальноосвітніх навчальних закладів до професійного та особистісного розвитку / О. І. Бондарчук // Вісник післядипломної освіти : збірник наукових праць / ред. кол. В. В. Олійник (головний редактор) та ін. – К. : Геопринт, 2008. – Вип. 7. – С. 161–169.
23. Бондарчук О. І. Модель особистісного розвитку студентської молоді / О. І. Бондарчук // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. – Чернігів, 2009. –Т. 1, вип. 74. – С. 49–56.
24. Боровикова О. Н. Проблемы семьи в американской педагогике. Советская педагогика / О. Н. Боровикова, Э. С. Панасенко. – 1991. – № 8 – 63 с.
25. Бочелюк В. Й. Психологічні засади готовності учасників освітньої діяльності до управління. Дис. на здобуття наук. ступеня докт. психол. наук : спец. 19.00.05 “Соціальна психологія; психологія соціальної роботи” / В. Й. Бочелюк. – Київ. -2004. - 400с.
26. Братусь І. Формування навичок усвідомленого батьківства та ранній розвиток дитини (методичні матеріали для тренера) / І. Братусь, А. Гулевська-Черниш, Т. Лях // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 5 – С. 36–48.
27. Браун Дж. Теория и практика семейной психотерапии / Дж. Браун, Д. Кристенсен. – СПб. : Питер, 2001. – 354 с.
28. Бубер М. Два образа веры / М. Бубер. – М. : Республика, 1995. – 468 с.
29. Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психодиагностике / Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов. – СПб. : ПитерКом, 1999. – 860 с.
30. Варга А. Я. Системная семейная психотерапия. Краткий лекционный курс / А. Я. Варга. – СПб. : Речь, 2001. – 144 с.
31. Василюк Ф. Е. Методологический анализ в психологи / Ф. Е. Василюк. – М. : Смысл, МГППУ, 2003. – 240 с.
32. Васютинський В. О. Психологія влади в дискурсі інтерсуб’єктної взаємодії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. психол. наук : спец. 19.00.05 “Соціальна психологія; психологія соціальної роботи” / В. О. Васютинський. – К., 2005. – 40 с.
33. Васьков Ю. В. Педагогічні теорії, технології, досвід (дидактичний аспект) / Ю. В. Васьков. – Харків : Скорпіон, 2000. – 120 с.
34. Вацлавик П. Прагматика человеческих коммуникаций / П. Вацлавик. – М. : Эксмо-пресс, Апрель-пресс, 2000. – 320 с. – (Серия «Психология. XX век» Букинистическое издание).
35. Ващенко Г. Г. Психічні властивості українців і причина наших невдач / Г. Г. Ващенко // Рідна школа. – 1992. – № 2. – С. 31–35.
36. Велитченко Л.К. Психологічні основи педагогічної взаємодії. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Л.К.Велитченко – К., 2006. – 42 с.
37. Викладання довкілля в 2 (3) класі : посібник для вчителів, які викладають інтегрований курс „Довкілля”. – Полтава, 1999. – 75 c.
38. Витакер К. Танцы с семьей. Семейная терапия: символический поход, основанный на личностном опыте / К. Витакер, В. Бамберри ; пер. с англ. А. З. Шапиро. – М. : Класс, 1997. – 172 с.
39. Витгенштейн Л. Философские исследования / Л. Витгенштейн // Философские работы / Л. Витгенштейн ; пер. с нем. М. С. Козловой, Ю. А. Асеева. – М. : Гнозис, 1994. – Ч. 1. – С. 75–319.
40. Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис / О. Воропай. – К. : Оберіг, 1991. – 241 с.
41. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. / Л. С. Выготский. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1960. – 500 с.
42. Выготский Л. С. Мышление и речь / Л. С. Выготский // Собрание сочинений : в 6 т. – Т. 2 : Проблемы общей психологии / Л. С. Выготский ; под ред. В. В. Давыдова. – М. : Педагогика, 1982. – С. 5–361.
43. Гиллинский Я. И. Девиантология: теория и реальность / Я. Гиллинский // Ученые записки Российской таможенной академии (СПб. филиал). – 1998. – № 5. – С. 181–186.
44. Глен О. Габард (GLEN O. GABBARD) Нейробиологические аспекты психотерапии / Глен О. Габард // Московский психотерапевтический журнал. – 2004. – № 1. – С.89-96.
45. Говорун Т. В. Стать та сексуальність: психологічний ракурс : навч. посібник / Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 1999. – 384 с.
46. Говорун Т. В. Соціалізація статі як фактор розвитку Я-концепції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. психол. наук : спец. 19.00.07 „Педагогічна та вікова психологія” / Т. В. Говорун. – К., 2002. – 35 с.
47. Голод С. И. Семья и брак, историко-социологический анализ / С. И. Голод. – СПб. : Петрополис, 1998. – С. 47–56.
48. Голод С. И. Современная семья, плюрализм моделей / С. И. Голод // Социологические исследования. – 1996. – № 3, 4. – 136 с.
49. Гошовський Я. О. Ресоціалізація депривованої особистості : [монографія] / Я. Гошовський. – Дрогобич : Коло, 2008. – 480 с.
50. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Н. Гумилев. – М., 2005. – 548 с.
51. Гурко Т. О. Родительство в изменяющихся социокультурных условиях / Т. Гурко // Социологические исследования. – 1997. – № 1. – С. 31–39.
52. Дети в семейной психотерапии:практическая работа и профессиональное обучение / под ред. Джоан Дж. Зильбах. – М. : Изд-во Института психотерапии, 2004. – 208 с.
53. Джерджен К. Социальное конструирование и педгогическая практика / К. Джерджен (Герген) ; пер. с англ. А. Корбута // Альманах № 4 : Образовательные практики: амплификация маргинальности. – Мн. : БГУ, 2003. – 232 с.
54. Добродняк О. А. Психологічні аспекти нервової анорексії / О. А. Добродняк // Сучасна сім’я. Освіта. Медицина. Психологія. Психотерапія. Можливості співпраці : матеріали ІІ наук.-прак. конф. з міжнародною участю. – Полтава, 2007. – С. 85–90.
55. Досвід упровадження проекту виховання гендерної культури молоді / під ред. В. Гурієвської, Л. Олійник, К. Сєдих ; Хорольський районний центр соціальних служб для молоді. – Хорол, 2003. – 120 с.
56. Дружинин В. Н. Экспериментальная психология / В. Н. Дружинин. – СПб. : Питер, 2000. – 320 с.
57. Дубровина И. В. Практическая психология образования в Институте психологии / И. В. Дубровина // Психологический журнал. – 1998. – Т. 19, № 5. – С. 46–50.
58. Дьюи Дж. Демократия и образование / Дж. Дьюи. – М. : Педагогика-Пресс, 2000. – 384 с.
59. Жорняк Е. С. Нарративная терапия: от дебатов к диалогу Е. С. Жорняк // Журнал практической психологии. – 2001. – № 4. – С. 32–38.
60. Журавлев А. Л. Совместная деятельность как объект социально-психологического исследования / А. Л. Журавлев // Совместная деятельность: методология, теория, практика. – М. : Наука, 1988. – С. 19–36.
61. Заїка Л. М. Родинно-сімейне виховання (матеріал до семінару) / Л. М. Заїка // Психолог. – 2002. – № 8. – С. 12–18.
62. Ільченко В. Р. Освітня програма „Довкілля”: концептуальні засади інтеграції змісту природничонаукової освіти / В. Р. Ільченко, К. Ж. Гуз. – Київ – Полтава, 1999. – 123 с.
63. Казаринова Н. В. Теория межличностного общения как междисциплинарное знание / Н. В. Казаринова // Межличностное общение : учебник для вузов / В. Н. Куницына, Н. В. Казаринова, В. М. Погольша. – СПб. : Питер, 2001. – С. 12–29.
64. Калина Н. Ф. Анализ дискурса в психотерапии / Н. Ф. Калина // Психологический журнал. – 2000. – Т. 21. – № 2. – С. 100–107.
65. Калмыкова Е. С. Нарратив в психотерапии. Рассказы пациентов о личной истории / Е. С. Калмыкова, Е. Мергентайлер // Психологический журнал. – 1998. –№ 5. – С. 97–103.
66. Каптерев П. Ф. История русской педагогики / П. Ф. Каптерев // Педагогика. 1993. – № 3. – С. 69.
67. Карамушка Л. М. Психологія освітнього менеджменту : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. М. Карамушка – К., Либідь, 2004. – 424 с.
68. Карандашев В. Н. Методика Шварца для изучения ценностей личности: концепция и методическое руководство / В. Н. Карандашев. – СПб. : Речь, 2004. – 70 с.
69. Келли Г. Межличностные отношения. Теория взаимозависимости / Г. Келли, Дж. Тибо // Современная зарубежная социальная психология. – М. : Издательство Московского университета, 1984. – С. 61–81.
70. Келли Д. Теория личности. Психология личностных конструктов / Д. Келли ; пер. с англ. и науч. ред. А. А. Алексеева. – СПб. : Речь, 2000. – 248 с.
71. Киричук В. О. Психолого-педагогічне проектування в системі виховного процесу загальноосвітньої школи / В. О. Киричук // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 8. – С. 4.
72. Кісарчук З. Г. Психологічне консультування і психотерапія: актуальні про¬блеми на сучасному етапі / З. Г. Кісарчук // Актуальні проблеми психології. – К., 2002. – Т. 3 : Консультативна психологія і психотерапія, вип. 1. – С. 7–13.
73. Клепко С. Ф. Інтегративна освіта і поліморфізм знання / С. Ф. Клепко. – Київ –Полтава – Харків : ПОШОПП, 1998. – 365 с.
74. Князева Е. Н. Основания синергетики. Синергетическое мировидение / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов. – 2-е изд. – М. : УРСС, 2005. – 423 с. (Сер. «Синергетика: от пришлого к будущему»).
75. Ковалев Г. А. Три парадигмы в психологии – три стратегии психологического воздействия / Г. А. Ковалев // Вопросы психологии. – 1987. – № 2. – С. 41–49.
76. Кононко О. Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (системний підхід) / О. Л. Кононко. – К. : Стилос, 2000. – 336 с.
77. Копьев А. Ф. Психологическое консультирование: опыт диалогической интерпретации / А. Ф. Копьев // Вопросы психологии. – 1990. – № 3. – С. 17–25.
78. Корсунська Н. Про визначення поняття „Технологія навчання”. Аналіз ситуації / Н. Корсунська // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1997. – № 2. – С. 27–32.
79. Коул М. Культура и мышление / М. Коул, С. Скрибнер. – М. : Прогресс, 1977. – 264 с.
80. Кузнєцов М. А. Емоційна пам’ять в мнемічній системі особистості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / М. А. Кузнєцов. – К., 2008. – 40 с.
81. Кулаков С. А. Практикум по супервизии в консультировании и психотерапии / С. А. Кулаков. – СПб. : Речь, 2002. – 236 с.
82. Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун. – М. : Прогресс, 1975. – 416 с.
83. Левин К. Динамическая психология / К. Левин. – М. : Смысл, 2001. – 576 с. – (Серия «Живая классика» : букинистическое издание).
84. Левченко Т. И. Современные дидактические концепции в образовании : монография / Т. И. Левченко. – К. : МАУП, 1995. – 168 с.
85. Леонтьев А. А. Общение как объект психологического исследования / А. А. Леонтьев // Методологические проблемы социальной психологии. – М. : Наука, 1975. – С. 106–123.
86. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. – М. : Политиздат, 1975. – 304 с.
87. Леонтьев А. Н. Психология образа / А. Н. Леонтьев // Вестник МГУ. Серия 14 «Психология». – 1979. – № 2. – С. 3–13.
88. Лесгафт П. Ф. Семейное воспитание ребенка и его значение // Избранные педагогические сочинения / П. Ф.Лесгафт. – М., 1951. – С. 215–216.
89. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологи / Б. Ф. Ломов. – М. : Наука, 1984. – 444 с.
90. Луман Н. Теория общества / Н. Луман // Теория общества. Фундаментальные проблемы : сб. пер. / под ред. А. Ф. Филиппова. – М. : КАНОН-пресс-Ц, 1999. – С. 196–325.
91. Лутай В. С. Філософія сучасної освіти : навч. посіб. / В. С. Лутай. – К. : Центр „Магістр-S” Творчої спілки вчителів України, 1996. – 256 с.
92. Лушин П. В. О психологии человека в переходный период (Как выживать, когда все рушится?) / П. В. Лушин. – Кировоград : КОД, 1999. – 208 с.
93. Людевиг К. Системная терапия / К. Людевиг. – М. : Изд-во «VERTE». 2004. – 280 с.
94. Лях В. В. Моделювання та впровадження програм щодо формування здорового способу життя (робочі матеріали для тренера) / В. В. Лях, Т. Л. Лях // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 5. – С. 24–36.
95. Маданес К. Деньги и средний возраст / К. Маданес. – М. : Независимая фирма “Класс”, 1998. – 264 с.
96. Мазур Л. О. Колективне несвідоме у вітчизняній етнопедагогіці. Актуальные проблемы современной психологи / Л. О. Мазур. – Харьков, 1993. – С. 90.
97. Макаренко А. С. [Из лекций о воспитании детей] / А. С. Макаренко // Педагогические соч. : в 8 т. – М., 1984. – Т. 4. – С. 80–86.
98. Максименко С. Д. Генетическая психология / С. Д. Максименко. – М. : Рефл-бук ; К. : Ваклер, 2000. – 320 с.
99. Максименко С. Д. Особистість: генетичний аспект / С. Д. Максименко // Психолог : Психолог-Вкладка. – 2003. – травень 18–19. – С. 1–24.
100. Максимова Н.Ю. Воспитательная работа с соціально дезадаптированными школьниками. Методические рекомендации / Н. Ю. Максимова. – К., 1997. – 136 с.
101. Малер-Бунгерс А. Групповой анализ в Украине / А. Малер-Бунгерс // Психоаналитический журнал Харьковского областного психоаналитического общества. Тематический выпуск. Групповой анализ. – 2001. – № 162. – С. 129–145.
102. Малкина-Пых И.Г. Семейная терапия. Справочник практического психолога / И.Г.Малкина-Пых. – М. : Изд-во Эксмо, 2005. – 992 с.
103. Марковська И. М, Тренінг взаємодії батьків з дітьми. / И. М. Марковська. – СПб. : ООО Издательство „Речь”, 2000. – 150с. : ил.
104. Мацковский М. С. Социология семьи. Проблемы теории, методологии и методики / М. С. Мацковский. – М. : Наука, 1989. – 112 с.
105. Машбиц Е. И. Психологические основы управления учебной деятельностью / Е. И. Машбиц. – К. : Вища школа, 1987. – 224 с.
106. Мей Р. Искусство психологического консультирования / Р. Мей. – М. : Класс, 1994. – 229 с.
107. Мей Р. Раненый целитель / Р. Мей // Московский психотерапевтический журнал. – 1997. – № 2. – С. 71–80.
108. Мид Дж. Г. Избранное : сб. переводов / Дж. Г. Мид ; РАН. ИНИОН. Центр социал. научн.-информ. исследований. Отд. социологии и социал. психологии ; сост. и переводчик В. Г. Николаев ; отв. ред. Д. В. Ефременко. – М., 2009. – 290 с. – (Сер. «Теория и история социологии»).
109. Мид М. Культура и мир детства / М. Мид. – М. : Наука, 1988. – 429 с.
110. Минухин С. Техники семейной терапии / С. Минухин, Ч. Фишман. – М. : Класс, 1998. – 304 с.
111. Михайлов Б. В. До питання про структуру особи лікарів-психіатрів / Б. В. Михайлов, М. А. Гавриленко // Форум психіатрії і психотерапії. –2000. –Т.2. – С. 41–48.
112. Мілютіна К. Л. Страх відокремлення / К. Л. Мілютіна // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 6. – С. 14–15.
113. Морган Э. Что такое нарративная терапия? Легко читающееся вступление / Э. Морган. – СПб. : Питер, 2005. – 231 с.
114. Моргун В. Ф. Психологія особистості в педагогіці А. С. Макаренка. / В. Ф. Моргун. – Полтава, 2002. – 84 с.
115. Моргун В. Ф. Делинквентный подросток : учебное пособие по психопрофилактике, диагностике и коррекции отклоняющегося поведения подростков для социальных педагогов, студентов педагогических, психологических, юридических специальностей, интернов-психиатров / В. Ф. Моргун, К. В. Седых. – Полтава, 1995. – 161 с.
116. Моргун В. Ф. Основи психологічної діагностики : навч. посіб. для студентів ВНЗ / В. Ф. Моргун, І. Г. Тітов. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2009. – 464 с.
117. Москаленко В. В. Соціально-екологічна теорія У. Бронфенбреннера / В. В.Москаленко // Соціальна психологія : підручник / В. В. Москаленко. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – С. 148–153.
118. Мусави Сейед Камаледдин. Формирование и функционирование современной иранской семьи как социального института : дис. на соискание научной ступени канд. соц. наук спец. : 22.00.03 «Социальная структура и социальные отношения» / Мусави Сейед Камаледдин. – К, 2004. – 177 с.
119. Найдьонов М. І. Формування системи рефлексивного управління в організаціях / М. І. Найдьонов. – К. : Міленіум, 2008. – 484 с.
120. Назарук О. М. Вікові аспекти розуміння особистого досвіду / О. М. Назарук // Проблеми психологічної герменевтики : монографія / за ред. Н. В. Чепелєвої. – К. : Міленіум, 2004.– С. 217–237.
121. Николс М. Теоретический контекст семейной психотерапии / М. Николс // Семейная терапия : хрестоматия / Э. Г. Эйдемиллер, Н. В. Александрова, В. Юстицкис (сост.). – СПб. : Питер, 2000. – С. 27–57.
122. Овчинников В. В. Японский ребенок дома и в школе / В. В. Овчинников // Воспитание школьников. – № 4. – 1989. – С. 95.
123. Орлов В. Ф. Професійна рефлексія в особистісно орієнтованій підготовці майбутніх вчителів / В. Ф. Орлов // Педагогічний процес: теорія і практика. – 2003. – № 2. – С. 58–70.
124. Оудсхоорн Д. Н. Детская и подростковая психиатрия / Д. Н. Оудсхоорн // Приложение к журналу «Социальная и клиническая психиатрия». – М., 1993. – 311 с.
125. Парсонс Т. О социальных системах / Т. Парсонс. – М. : Академ. проект, 2002. – 832 с.
126. Педагогические технологии : учеб. пособ. для студ. педагог. спец. / под общ. ред. В. С. Кукушина. – Ростов н/Д : Изд. центр «Март», 2002. – 320 с. – (Серия «Педагогическое образование»).
127. Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия: семья как психотерапевт / Н. Пезешкиан. – М. : Культура, 1994. – 332 с.
128. Песталоцци И. Г. «Лебединая песня» / И. Г. Песталоцци // Избранные педагогические сочинения : в 2 т. – М., 1981. – Т. 2. – С. 217–218.
129. Петренко В. Ф. Основы психосемантики : учеб. пособ. / В. Ф. Петренко. – Смоленск : СГУ, 1997. – 400 с.
130. Петровская Л. А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга / Л. А.Петровская. – М., 1982. – 209 с.
131. Пригожин И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс. – М. : Прогресс, 1986. – 432 с.
132. Просекова В. М. Динамика профессионального самосознания психолога-практика (психосемантический аспект) / В. М. Просекова // Журнал практического психолога. – 2002. – № 6. – С. 31–43.
133. Психогимнастика в тренинге / под ред. Н. Ю. Хрящевой. – СПб. : «Речь», Институт тренинга, 2001. – 256 с.
134. Психология личности : тесты, опросники, методики / под ред. Н. В. Киршева, Н. В. Рябчикова. – М. : Гелион, 1995. – 236 с.
135. Психотерапевтическая энциклопедия / под ред. В. Д. Карсаварского. – СПб. : Питер Ком, 1998. – 752 с.
136. Пэпп П. Семейная терапия и ее парадоксы / П. Пэпп. – М. : Независимая фирма “Класс”, 1998. – 288 с.
137. Райгородский Д. Я. Родители и дети / Д. Я. Райгородский (ред.-сост.). – Самара : БАХРАМ-М, 2003. – 672 с.
138. Роджерс К. Свобода учиться / К. Роджерс, Д. Фрейберг. –М. : Смысл, 2002. – С. 438–460.
139. Рорти Р. Философия и зеркало природы / Р. Рорти ; пер. с англ. В. В. Целищева. – Новосибирск : Изд-во НГУ, 1997. – 320 с.
140. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы, теория и практика / К. Рудестам. – СПб. : Питер, 1999. – 384 с.
141. Саймон Р. Один к одному: беседы с создателями семейной терапии / Р. Саймон. – М. : Независимая фирма «Класс», 1996. – 224 с.
142. Сатир В. Вы и ваша семья / В. Сатир. – М. : Апрель-Пресс, 2000. – 320 с.
143. Сатир В. Психотерапия семьи / В. Сатир. – СПб. : Речь, 2000. – 283 с.
144. Седих К. В. Психологія взаємодії систем: «сім’я і освітні інституції» : монографія / К. В. Седих. – Полтава : Довкілля, 2008. – 260 с.
145. Седих К. В. Системний опис феноменів в психотерапевтичних групах / К. В.Седих // Вісник Харківського національного університету. №842. Серія психологія. – 2009. – С. 284–291.
146. Седих К. В. Сімейне навчання як спосіб використання сімейного ресурсу в навчально-виховному процесі середньої школи / К. В. Седих // Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2005. – Т. 7, вип. 6. – C. 302–309.
147. Седих К. В. Сім'я і психотерапія в контексті культури сучасної України / К. В.Седих // Наукові студії із соціальної та політичної психології : збірник статей. – К., 2008. – Вип. 21(24). – С. 3–14.
148. Седих К. В. Я і Україна. Щоденник спостережень. 3 клас : навчальний посібник для шкіл / К. В. Седих. – Полтава, 2003. – 63 с.
149. Седих К. В. Основи педагогіки : курс лекцій для студентів медичних вузів / К. В. Седих, Т. О. Лещенко, І. В. Самойленко. – Полтава, 2004. – 78 с.
150. Седих К. В. Супервізії в освітній інституції / К. В. Седих // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки : зб. наукових праць. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – 25(49). – С. 35–42.
151. Седих К. В. Супервізії для шкільних психологів-консультантів / К. В. Седих // Вісник Харківського національного університету. № 806. Серія психологія. – Х, 2008. – Вип. 38. – С. 288–294.
152. Седих К. В. Щоденник досліджень : навч. посіб. для 4 класу / К. В. Седих, О. В. Ільченко, О. Г. Ільченко. – Полтава, 1999. – 60 с.
153. Седих К. В. Вплив особистої сімейної історії психолога та психотерапевта на його роботу / К.В. Седих // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2005. – Т.7, вип. 2. – C. 228–236.
154. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии : учебное пособие / Г. К. Селевко. – М. : Народное образование, 1998. – 256 с.
155. Сельвини Палаццоли М. Парадокс и контрпарадокс. Новая модель терапии семьи, вовлеченной в шизофреническое взаимодействие / М. Сельвини Палаццоли, Л. Босколо, Д. Чеккин. – М. : Когито-Центр. 2002. – 277 с.
156. Семиченко В. А. Мистецтво взаєморозуміння. Психологія та педагогіка сімейного спілкування : навчальний посібник для студентів вищ. навч. закладів / В. А. Семиченко, В. С. Заслужнюк. – 2-ге вид. – К. : Веселка, 1998. – 214 с.
157. Сидорик Ю. Р. Психологічні особливості взаємин в родині як чинник становлення життєвих перспектив майбутнього сім’янина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Ю. Р. Сидорик. – К., 2008. – 20 с.
158. Сімон Ф. Б. Циркулярне опитування. Системна терапія на клінічних прикладах : підручник / Ф. Б. Сімон, К. Рех-Сімон ; пер. з нім. В. Басюк, І. Краснопольська, В. Лановий. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2005. – 184 с.
159. Скиннер Р. Семья и как в ней уцелеть / Р. Скиннер, Д. Клииз ; пер. с англ. – М. : Класс, 1995. – 294 с.
160. Смирнов С. Д. Гуманистические традиции образования / С. Д. Смирнов. – СПб. : Питер, 1996. – 207 с.
161. Смолова Л. В. Введение в психологию взаимодействия с окружающей средой / Л. В. Смолова. – СПб. : Речь, 2008. – 384 с., С. 93–98.
162. Смульсон М. Л. Психологія розвитку інтелекту : монографія / М. Л. Смульсон. – К. : Нора-Друк, 2003. – 298 с.
163. Соколов Д. Сказки и Сказкотерапия. Теории и Комментарии / Д. Соколов. –М. : Независимая фирма „Класс”, 2004. – 284 с.
164. Столин В. В. Семья как объект психологической диагностики и неврачебной психотерапии / В. В. Столин // Семья и формирование личности. – М., 1981. – С. 80–91.
165. Сухомлинський В. А. Сердце отдаю детям / В. А. Сухомлинський. –К. : Рад. школа, 1972. – 388 с.
166. Таглин С. А. Паремия как этнический спецификатор ассоциативных структур сознания / С. А. Таглин // Актуальные проблемы современной психологи. – Харьков, 1993. – С. 94–97.
167. Титаренко Т. М. Жизненный мир личности: структурно-генетический подход : дисс. … докт. психол. наук : 19.00.01 : защищ. : 28.06.1994 / Т. М. Титаренко. – К., 1994. – 305 с.
168. Торохтий В. С. Методика диагностики психологического здоровья семьи / В. С. Торохтий // Практична психологія та соціальна робота – 2003. – № 2. – С. 35–37.
169. Третьяченко В. В. Колективні суб’єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка / В. В. Третьяченко. – К. : Стилос, 1997. – 585 с.
170. Улыбина Е. В. Психология обыденного сознания / Е. В. Улыбина. – М. : Смысл, 2001. – 264 с.
171. Уэдделл М. Семья и ее динамика / М. Уэдделл // Семейная терапия : хрестоматия / Э. Г. Эйдемиллер, Н. В. Александрова, В. Юстицкис (сост.). – СПб. : Питер, 2000. – С. 57–70.
172. Фільц О. О. Основи групового аналізу (Спеціальний видрук) / О. О. Фільц. – Львів : Львівський державний медичний університет, 2000. – 24 с.
173. Франселла Ф. Новый метод исследования личности. Руководство по репертуарным личностным методикам : пер. с англ. / Ф. Франселла, Д. Баннистер ; ред. Ю. М. Забродина. – М. : Прогресс, 1987. – С. 236.
174. Фрейд З. Психология масс и анализ человеческого Я / З. Фрейд. – СПб. : Азбука, 2008. – 192 с.
175. Фридман Дж. Конструирование иных реальностей: истории и рассказы как терапия / Дж. Фридман, Дж. Комбс. – М. : Класс, 2001. – 362 с.
176. Фримен Д. Техники семейной психотерапии / Д. Фримен. – СПб. : Питер, 2001. – 384с. : ил.
177. Фуко М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы / М.Фуко ; пер. с фр. В. Наумова. – М. : Ad Marginem, 1999. – 480 с.
178. Хьелл Л. Теории личности / Л. Хьелл, Д. Зиглер ; пер.с. англ. – СПб. : Питер, 2000. – 608 с.
179. Чепелєва Н. В. Діалог, як механізм творчої діяльності / Н. В. Чепелєва // Психологія : зб. наук. праць. – К. : НПУ, 1998. – Вип. 2. – С. 12–22.
180. Чепелєва Н. В. Роль процесів розуміння та інтерпретації у створенні семіотичного простору психотерапії / Н. В. Чепелєва // Актуальні проблеми психології. – Т. 3 : Консультативна психологія і психотерапія. – К., 2002. – Вип. 1. – С. 30–45.
181. Чепелева Н. В. Нарратив как средство интерпретации личного опыта / Н. В. Чепелева // . Психологія на перетині тисячоліть : зб. наук. праць. – К. : ДОК-К, 1998. – Т. III. – С. 484–491.
182. Черников А. В. Интегративная модель системной семейной психотерапевтической диагностики / А. В. Черников // Тематическое приложение к журналу “Семейная психология и семейная терапия”. – М., 1997. – 123 с.
183. Швалб Ю. М. Целеполагающее сознание (психологические модели и исследования) / Ю. М. Швалб. – К. : Миллениум, 2003. – 152 с.
184. Швалб Ю. М. Психологічні аспекти компетентністного підходу в освіті / Ю. М. Швалб // Вища школа. – 2010. – № 1. – С. 31–37.
185. Шевченко Н. Ф. Формування професійної свідомості практичних психологів у системі вищої освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Н. Ф. Шевченко – К., 2005. – 40 с.
186. Шерман Р. Структурированные техники семейной и супружеской терапии / Р. Шерман, Н. Фридман. – М. : Независимая фирма “Класс”, 1997. – 336 с.
187. Шибутани Т. Социальная психология / Т. Шибутани. – М. ; Ростов-на-Дону : Аст-Феникс, 1999. – 544 с.
188. Шліппе А. фон, Й. Швайцер Системна психотерапія та консультування / А. Фон Шліппе, Й. Швайцер. – Львів, 2004. – 360 с.
189. Шмелев А.Г. Ведение в экспериментальную психосемантику: теоретико-методологические основания и психодиагностические возможности. –М.:Изд-во Моск.ун-та, 1983. – 158 с.
190. Щедровицкий Г. П. Коммуникация, деятельность, рефлексия / Г. П. Щедровицкий // Исследование речемыслительной деятельности. Психология. – Алма-Ата : Изд- во пед.института, 1974. – С. 12–28.
191. Эй