ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ СУБ\'ЄКТА САМОРОЗВИТКУ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ СТАНОВЛЕНИЕ СУБЪЕКТА САМОРАЗВИТИЯ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. Костюка

На правах рукопису

КУЗІКОВА СВІТЛАНА БОРИСІВНА

УДК 159.982.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
СТАНОВЛЕННЯ СУБ'ЄКТА САМОРОЗВИТКУ
В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
психологічних наук

Науковий консультант
Боришевський Мирослав Йосипович
член-кореспондент НАПН України,
доктор психологічних наук,
професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ САМОРОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ . . 20
1.1. Теоретичні підходи до проблеми саморозвитку особистості в системі наук про людину . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
1.2. Уявлення про саморозвиток особистості в психології. Суб’єктність у контексті саморозвитку особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
1.3. Психологічні детермінанти саморозвитку особистості та становлення суб’єкта саморозвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ДО ОСОБИСТІСНОГО САМОРОЗВИТКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117
2.1. Феноменологія саморозвитку в психологічній науці. Проблемне поле дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117
2.2. Змістова та структурно-рівнева характеристика саморозвитку особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146
2.3. Особистісний саморозвиток як цілісна психологічна система функціонування людини. Теоретична модель генезису саморозвитку 181
2.4. Механізми, причини ускладнень, чинники та закономірності становлення суб’єкта саморозвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210
Висновки до другого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ СТАНОВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА САМОРОЗВИТКУ В
ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236
3.1. Методичне забезпечення вивчення особливостей саморозвитку особистості . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236
3.2. Дослідження змістово-дієвих характеристик саморозвитку в юнацькому віці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 253
3.3. Аналіз індивідуально-стильових характеристик саморозвитку як суб’єктної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282
3.4. Вивчення функціонально-динамічних характеристик саморозвитку, механізмів його детермінації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 319
Висновки до третього розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 347
РОЗДІЛ 4. РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА САМОРОЗВИТКУ В ПРАКТИЦІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ТА ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДО ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 352
4.1. Формування суб’єкта саморозвитку в контексті надання психологічної допомоги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 352
4.2. Саморозвиток як параметр моделі фахівця-професіонала в галузі психокорекційної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 379
4.3. Психологічні умови оптимізації становлення суб’єкта саморозвитку в процесі фахової підготовки студентів-психологів . . . . . . . . . . . . . . . 401
4.4. Технології становлення суб’єкта особистісного і професійного саморозвитку в системі фахової підготовки до психокорекційної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 414
Висновки до четвертого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 446
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 450
ЛІТЕРАТУРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 454
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 503

ВСТУП
Актуальність теми. Життя людини в період соціально-економічної кризи суспільства характеризується духовним збідненням, переорієнтацією у сфері соціальних цінностей, посиленням тенденції втрати сенсу життя. Це призводить до загострення суперечностей в особистісній сфері людини, особливо молоді: між потребою ствердити себе в навколишньому світі, реалізувати себе в суспільстві і необхідністю соціальної адаптації та регуляції поведінки; потребою бути незалежним, самостійним і нездатністю брати на себе відповідальність у значущих ситуаціях; потребою бути вільним і наявністю внутрішньої несвободи, нездатністю долати свої внутрішні конфлікти, вирішувати психологічні проблеми, пом’якшувати перебіг життєвих криз. Як бачимо, йдеться про міру залежності внутрішнього світу людини від світу зовнішнього, про локалізацію ініціативи і відповідальності в особистісному просторі суб’єкта життєдіяльності.
Зазначені труднощі психічного життя людини, несформованість у багатьох випадках її духовної культури зумовлюють підвищену увагу вчених до динаміки різних аспектів буття особистості, особливостей її становлення і зростання на різних стадіях онтогенезу, чинників розвитку та можливостей посилення самоактивності.
Сучасний соціально-політичний устрій суспільства, як ніколи раніше, вимагає активного включення людини в процес власної життєтворчості, висуває вимоги до неї як до активного суб’єкта власного перетворення, суб’єкта особистісного саморозвитку. Тому зрозуміло, якою гострою є потреба у психологічних дослідженнях проблем активізації внутрішніх резервів людини, особливо юнацтва в період його особистісно-професійного становлення. З огляду на це, великої цінності набуває вивчення феномену активності особистості та пошук ефективних шляхів управління її саморозвитком.
Категорія активності є основою наукового знання про психіку, психічний і особистісний розвиток, про пізнавальні і творчі можливості особистості. Аналіз наукової літератури показав, що вивчення природи, механізмів зародження, розвитку і прояву активності людини завжди становило значний інтерес для дослідників. Психологічним проблемам активності людини присвячено роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених різних часів (А. Адлер, М.Я. Басов, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, В.А. Петровський, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, Д.М. Узнадзе, А. Маслоу, Е. Фром, К. Хорні, К. Юнг та ін.).
Проте, незважаючи на численність досліджень проблеми активності людини, в них майже не висвітлюються особливості самоусвідомлення людиною власної активності, потенційних можливостей та можливостей і засобів їх реалізації. Втім, саме усвідомлення особистістю своїх потенційних можливостей (психологічних ресурсів) і вміння керувати їх реалізацією робить людину активним творцем свого життя, суб’єктом особистісного саморозвитку.
У науковий обіг поняття «саморозвиток» було введене А. Адлером і пов’язувалося ним з ідеєю «переваги» (досягнення найбільшого з можливого) як фундаментального закону людського життя. Сучасне уявлення про самоактивність і саморозвиток людини формується на основі аналізу результатів теоретичних та експериментальних досліджень проблем поведінки, діяльності, спілкування, пізнання, дій та їх мотивації. Проблему мотивації самодетермінованої поведінки і власного розвитку вивчав цілий ряд дослідників (Е. Десі, Г. Келлі, К. Монтгомері, Г. Оллпорт, Р. Уайт, Р. де Чармс, М. Чіксентміхалі, О.Г. Асмолов, Р.М. Грановська, Є.П. Ільїн, Ю.С. Крижанська, Д.О. Леонтьєв, П.В. Лушин). Втім, треба зазначити, що внутрішні механізми виникнення потреби в самоактивності і саморозвитку особистості вивчені ще недостатньо. Крім того, майже нез’ясованими залишаються умови і способи активізації потреби в позитивному самозмінюванні особистості.
У психологічній літературі особистість розглядається як складне динамічне структурне утворення (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, Г.В. Ложкін, Б.Ф. Ломов, В.М. М’ясищев, С.Л. Рубінштейн та ін.). При цьому підкреслюється домінуюча системотвірна роль спрямованості, мотивації, ціннісних орієнтації, волі, цілепокладання. Для цілей нашого дослідження важливим є узагальнювальний аспект вивчення особистості, в якому активність особистості розглядається як центральне утворення особистісного та професійного становлення. Самосвідомість в сучасних психологічних теоріях розглядається як ядро особистості (Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, І.С. Кон, Г.С. Костюк, Н.І. Сарджвеладзе, В.В. Столін, П.Р. Чамата, У. Джеймс), основною характеристикою якого визнається цілісність і неперервність Я у часі.
Однак існує думка і про те, що порушення цілісності і сталості образу Я власне й відображає особистісні зміни людини. У критичних життєвих ситуаціях такі зміни стають суттєвими. Проте малодослідженим залишається питання про ступінь допустимості таких змін Я при загальному збереженні цілісності особистості. Недостатньо висвітлені і умови зміни образу Я в бік саме позитивних особистісних зрушень, саморозвитку, самовдосконалення. В юнацькому віці критична ситуація, яка виступає ситуацією особистісного самовизначення, стає провідним фактором зміни образу Я і структури самооцінок. Тому дослідження можливостей керування процесом самозміни, створення умов формування суб’єкта особистісного саморозвитку саме в цьому віці має надзвичайно важливе значення.
Людина змінюється постійно – зі зміною життєвих обставин, значущих осіб, віку, соціального статусу, і це відбувається не завжди усвідомлено. На жаль, у сучасній науці залишаються недостатньо з’ясованими механізми і шляхи усвідомленого управління самозміною загалом та умови і засоби формування суб’єкта особистісного саморозвитку. Саморозвиток як суб'єктна діяльність – саме такий ракурс дослідження видається нам найбільш перспективним, особливо в період становлення особистості в юнацькому віці, оскільки дозволяє розглядати людину як автора і організатора власної життєдіяльності та власного розвитку. Звідси постає необхідність вивчення індивідуальних особливостей саморозвитку особистості, його детермінантів, механізмів і чинників, а також виявлення закономірностей та можливих причин ускладнення, блокування становлення особистості як суб’єкта саморозвитку і на цій основі – побудови концепту, а саме – визначення шляхів, умов та технологій актуалізації і оптимізації становлення суб’єкта саморозвитку.
На сьогодні більшість науковців розглядають людину як суб’єкта власної активності і власного перетворення, а процес розвитку переважно вважають саморозвитком (К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Анциферова, Г.О. Балл, О. Ф. Бондаренко, М. Й. Боришевський, А. В. Брушлинський, І. С. Булах, З. С. Карпенко, Г. С. Костюк, П. В. Лушин, С. Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн, М. В. Савчин, Т. М. Титаренко, Ю. М. Швалб, В. М. Ямницький).
Як свідчить теоретичний аналіз, проблема саморозвитку буквально пронизує зміст сучасних вчень про особистість, про її внутрішній світ, що знаходиться в безпосередньому зв’язку із зовнішнім, соціальним світом. Звернення до феномену саморозвитку особистості знаходимо в контексті дослідження найрізноманітніших психологічних проблем: джерел і провідних чинників особистісного змінювання (М. Й. Боришевський, Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, В. Ф. Моргун, П. Р. Чамата), самореалізації особистості (Л. О. Коростильова, Д. О. Леонтьєв, Н. І. Сарджвеладзе та ін.), самоактуалізації (А. Маслоу та ін.), саморегуляції (М.Й. Боришевський, Г.С. Грибенюк, О.О Конопкін, Н.І. Пов’якель), особистісного зростання (Н.Р. Бітянова, І.С. Булах, К. Роджерс та ін.), самовизначення (М.Р. Гінзбург А.Л. Журавльов), самовиховання (М.Й. Боришевський, В.В. Давидов, Л.М. Проколієнко, В.І. Слободчиков, Г.А. Цукерман), духовності особистості (І.Д. Бех, Л.Н. Коган, В.П. Москалець, Е.О. Помиткін, М.В. Савчин), творчої активності (В.О. Моляко та ін.), волі як форми самодетермінації (І.Д. Бех та ін.), особистості як суб’єкта життя (А.В. Брушлинський, Н.Ю. Волянюк, С.Д. Максименко, В.А. Роменець, Л.С. Рубінштейн, В.А. Семиченко, В.О. Татенко), проблеми долі життєтворчості, життєвого шляху особистості (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв Л.Ф, Бурлачук, О.Ю. Коржова, В.Г. Панок, Т.М. Титаренко, В.М. Ямницький, Е. Еріксон), психології часу особистості (Т.Т. Березіна, Є.І. Головаха, О.О. Кронік, К. Левін), проблеми психолого-педагогічного забезпечення переорієнтації освітньої парадигми професійної підготовки у ВНЗ на особистісно орієнтовану (Г.О. Балл, О.О. Бодальов, Е.Ф. Зеєр, О.В. Киричук, Г.В. Ложкін, Т.В. Ткач, А.В. Фурман, Ю.М. Швалб), визначення принципів та розробки технологій психологічної допомоги особистості, а також підготовки до її здійснення (О.Ф. Бондаренко, В.Г. Панок, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко). Проте цілісне системне дослідження психологічних основ становлення суб’єкта саморозвитку проводиться вперше.
Актуальність наукової розробки психологічної проблеми саморозвитку особистості безсумнівна, особливо за умов термінологічних розбіжностей і відмінностей у її тлумаченні різними вченими, відсутності розроблених психологічних теорій і моделей саморозвитку, які могли б стати основою для подальших досліджень і вдосконалення практичної психологічної роботи. У зв'язку із цим виникла необхідність інтеграції та систематизації накопичених до теперішнього часу науково-психологічних теоретичних поглядів і окремих емпіричних фактів з проблеми саморозвитку особистості, а також розробки підходу, що дозволяє з єдиних позицій всебічно розглянути феномен саморозвитку загалом і особливості становлення суб'єкта саморозвитку в юнацькому віці зокрема.
Проблема становлення суб’єкта саморозвитку найактуальнішою стає в юнацькому віці, коли вирішуються найбільш важливі завдання розвитку особистості, а саме: інтеграція і побудова цілісного образу Я, досягнення самоідентичності, особистісне, соціальне і професійне самовизначення. За логікою і закономірностями становлення особистості, молода людина на початку дорослого життя має визначити свої цінності, життєві наміри і взяти відповідальність за їх реалізацію, тобто стати саме суб’єктом особистісного саморозвитку.
Проблема становлення особистості в юнацькому віці останнім часом викликає значний інтерес науковців і практиків, про що свідчить зростання кількості відповідних досліджень та публікацій (Л.В. Долинська, Т.М. Зелінська, Р.В. Каламаш, З.С. Карпенко, І.С. Кон, В.І. Моросанова, Л.Г. Подоляк, О.І. Савонько, А. Френч та ін.). Важливе місце в цих дослідженнях належить вивченню ступеня і особливостей розвитку структурних компонентів самосвідомості юнацтва, їх взаємозв’язків і впливу на самовизначення молодої людини (інтереси, потреби, цінності, смисли, довільність, часова перспектива, професійна спрямованість, саморегуляція тощо). Однак особливості та чинники саморозвитку в юнацькому віці в процесі професійного становлення ще не були предметом комплексного психологічного вивчення.
Складність проблеми полягає в тому, що хоча ціннісні орієнтації, особистісні смисли, самооцінка, мотиваційно-вольові компоненти, цілепокладання, які «дозрівають» у юнацькому віці, і виступають основними змістовими характеристиками саморозвитку, проте наявність чітких життєвих намірів і потягів не завжди приводить до цілеспрямованої активності щодо втілення їх у життя. Питання з’ясування дієвості змістових складових самосвідомості має особливу актуальність стосовно сучасної молоді, яка, на жаль, здебільшого є пасивною в питаннях власного розвитку і залежною від зовнішніх спонукань, тоді як сучасність вимагає від неї ініціативи і відповідальності – тобто суб’єктності поведінки і саморозвитку.
Справа, на наш погляд, полягає в тому, що регламентація життя особистості з боку суспільства відійшла в минуле. На сучасному етапі розвитку суспільства молодій людині надано широкі можливості для самовираження, самовизначення, самореалізації свого психологічного і особистісного потенціалу. Однак чинники, які зумовлюють процес саморозвитку і керують ним, вивчені ще недостатньо. Більшість молодих людей не володіють уміннями рефлексії та саморегуляції, тобто не знають, що робити з наданою свободою самовизначення і самореалізації і як це робити. Дорослі ж, задіяні у процесі виховання, не володіють достатньою мірою методами і прийомами формування та розвитку зазначених умінь. Отже, теоретико-емпіричне дослідження особливостей і розробка технологій активізації саморозвитку як суб’єктної діяльності є цінними для визначення умов та організації процесу становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці і виступають завданнями нашого дослідження.
На думку дослідників, саморозвиток особистості відбувається переважно в контексті професійної діяльності, яка є значущою для суб’єкта, наповнюється її змістом, а професійна спрямованість є чинником особистісного зростання (В.А. Бодров, Є.О. Климов, Г.В. Ложкін, А.К. Маркова, В.О. Моляко, В.А. Семиченко, А.В. Фурман). Зрозуміло, що вивчення особливостей формування суб’єкта особистісного саморозвитку неможливе поза контекстом його професійного становлення.
У значної кількості молодих людей період особистісного та професійного становлення збігається з роками навчання у ВНЗ, де вони здобувають вищу професійну освіту. Це підвищує відповідальність освітян за якість навчання і виховання студентської молоді. Освіта є основним інститутом розвитку інтелектуально-культурного потенціалу суспільства. Проте прогрес у всіх сферах суспільного життя настільки стрімкий, що жоден фахівець не зможе, базуючись тільки на отриманій освіті, ефективно працювати і бути конкурентоспроможним.
На сьогодні в суспільстві особливо гостро постала потреба у формуванні фахівців нового типу, здатних до проективної детермінації майбутнього, до відповідальності за нього, віри в себе та у свою професійну здібність впливати на майбутнє. Тому серед основних якостей особистості фахівця виділяють, поряд із компетентністю, комунікабельністю, знанням своєї справи тощо, і такі риси, як ініціативність, креативність, мобільність, а також готовність до сприйняття інноваційних змін. З викладеного зрозуміло, що становлення сучасного фахівця можливе тільки за умови єдності розширення професійних знань і вдосконалення вмінь та постійного особистісного зростання, а сам процес професійної підготовки має стати процесом формування суб’єкта саморозвитку.
Зазначене повною мірою стосується організації фахової підготовки студентів-психологів, що зумовлюється специфікою їх майбутньої професійної діяльності, спрямованої на надання психологічної допомоги іншим (О.Ф. Бондаренко, Л.В. Долинська, В.Г. Панок, Н.І. Пов’якель, Н.В. Чепелєва, Н.Ф. Шевченко, Т.С. Яценко). Останнє вимагає від психолога-практика особливих індивідуальних якостей, широкого, оптимістичного світогляду, прогресивної системи цінностей, а головне – осмисленого, інтерналізованого ставлення до себе як суб’єкта професійної діяльності, власного життя і саморозвитку. До того ж для фахівця-психолога процес усвідомлення і відпрацювання власного світосприймання і світоставлення, внутрішніх переживань і цілепокладання має бути безперервним. Тільки це збереже його психологічне здоров’я, забезпечить особистісне й професійне зростання, сприятиме екологічності і продуктивності фахової діяльності.
Таким чином, у нашому дослідженні ми виходили не лише з теоретичних припущень і завдань, а й із нагальної необхідності розв’язання практичних і прикладних питань, актуальних для забезпечення процесу становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці. Вирішити їх можливо тільки на основі цілісного комплексного вивчення особливостей саморозвитку особистості як вияву її активності в контексті значущої діяльності, у нашому випадку – професійного становлення студентів-психологів – майбутніх фахівців у галузі психокорекційної діяльності.
Недостатня теоретична дослідженість і «вічна» актуальність психологічних проблем саморозвитку зумовили вибір теми нашого дослідження – «Психологічні основи становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у рамках комплексної науково-дослідної теми лабораторії психології особистості імені П. Р. Чамати Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України «Психологічні закономірності становлення і розвитку духовності особистості» (державний реєстраційний номер 0106U000470). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (протокол № 2 від 26 березня 2009 р.) та узгоджена з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 3 від 26 квітня 2009 р.).
Об’єкт дослідження – саморозвиток особистості.
Предмет дослідження – психологічні основи становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці.
Мета дослідження: з’ясувати закономірності, рушійні сили, соціально-психологічні чинники становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці на етапі професіоналізації у ВНЗ; розробити та апробувати психолого-педагогічні технології оптимізації становлення суб’єкта саморозвитку в процесі фахової підготовки студентів-психологів.
Теоретичний аналіз проблеми дозволив сформулювати основні гіпотези дослідження:
– особистісний саморозвиток людини – це продукт її внутрішньої активності, яка спрямована на самозміну і реалізується за умови системного функціонування певних процесів, явищ на різних психічних рівнях; суб’єктність саморозвитку визначається мірою усвідомленості і самокерованості процесу особистісних змін та передбачає наявність чітко усвідомлених цілей власного перетворення, цілісної Я-концепції і концепції свого життя та особистісних настанов – готовності до саморозвитку, свободи вибору і відповідальності за нього;
– формування суб’єкта саморозвитку можливе починаючи з наймолодшого віку шляхом створення певних умов і організації цілеспрямованих впливів на психологічну реальність людини;
– складовою особистісного саморозвитку є професійний саморозвиток як умова професіоналізації та майбутньої фахової довершеності. Виходячи з того, що саморозвиток особистості відбувається значною мірою в контексті професійної діяльності і актуалізується під час професійного становлення, можна припустити, що спеціально організований процес фахової підготовки забезпечить перехід студентів від об’єктної до суб’єктної поведінки, сприятиме оптимізації становлення суб’єкта особистісного та професійного саморозвитку.
Відповідно до предмета, мети та гіпотез ми визначили такі завдання дослідження:
1. Опрацювати теоретичні підходи до проблеми саморозвитку особистості; дослідити природу, рушійні сили особистісного саморозвитку; розкрити концепт суб’єктності у контексті саморозвитку особистості.
2. Розкрити сутність поняття «саморозвиток особистості», визначити характеристики, критерії та рівні організації саморозвитку як суб’єктної діяльності.
3. Визначити змістові компоненти (структурні складові системи) саморозвитку особистості, розробити його психологічну модель; з’ясувати соціально-психологічні чинники та закономірності становлення суб’єкта саморозвитку.
4. Визначити методичні підходи та розробити діагностичний інструментарій вивчення особливостей саморозвитку в осіб юнацького віку.
5. Здійснити емпіричне дослідження особливостей і чинників становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці в процесі фахової підготовки.
6. З’ясувати можливості, шляхи та розробити концепцію формування суб’єкта саморозвитку в практиці психологічної корекції.
7. Обґрунтувати умови, розробити і апробувати технології оптимізації становлення суб’єкта особистісного та професійного саморозвитку в процесі фахової підготовки студентів-психологів до психокорекційної діяльності.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали: системно-діяльнісна парадигма в дослідженнях психічного (Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн та ін.); системний підхід до дослідження особистості (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, М. Й. Боришевський, Г. В. Ложкін, Б. Ф. Ломов та ін.); принципи детермінації та суб’єктної активності в їх взаємозв’язку (А. В. Брушлинський, О. М. Леонтьєв, В. О. Моляко, В. А. Роменець, С. Л. Рубінштейн, Т. М. Титаренко та ін.); чинники становлення і розвитку особистості та психологічні умови педагогічного сприяння цим процесам (Л. І. Божович, М. Й. Боришевський, В. В. Давидов, Г. С. Костюк, Н. В. Чепелєва та ін.); дослідження, присвячені проблемі активності та самоактивності індивіда в його особистісному становленні (М. Й. Боришевський, О. О. Конопкін, В. О. Татенко, П. Р. Чамата та ін.); ідеї гуманізації освіти у рамках особистісно-розвивальної парадигми (Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, В. В. Давидов, С. Д. Максименко, Ю. М. Швалб).
Методи дослідження. Для реалізації висунутих завдань і перевірки сформульованих гіпотез було використано комплекс методів: теоретичні – аналіз і узагальнення наукових даних з проблеми саморозвитку особистості, системно-структурний аналіз, синтез, порівняння, моделювання, узагальнення; емпіричні – спостереження та лонгітюдні спостереження, бесіда, анкетування, контент-аналіз, аналіз біографічних даних, тестування (стандартизовані та проективні методики), експеримент; статистичні: результати експериментальних досліджень опрацьовувалися з використанням методів математичної статистики за допомогою t-критерію Ст’юдента для незалежних виборок, кореляційного аналізу Пірсона, критерію кутового перетворення Фішера  для залежних вибірок, визначення середніх значень та середньоквадратичного відхилення. Математичне опрацювання результатів дослідження здійснювалося за допомогою комп’ютерних програм MS Excel та SPSS.
Організація і база дослідження. Дослідження проводилося впродовж 2002–2011 років у декілька етапів, кожний з яких мав свою мету і завдання.
На першому етапі (2002 – перша половина 2008 рр.) здійснювався теоретичний аналіз феномену саморозвитку; вивчалися змістово-динамічні аспекти особистісних змін та можливості оптимізації суб’єктної активності і саморозвитку студентів-психологів на етапах їх професійного становлення загалом та підготовки до здійснення психокорекційної діяльності зокрема; розроблявся методологічний апарат дослідження, створювалася концептуальна модель саморозвитку як усвідомленого і самокерованого процесу особистісних змін.
На другому етапі (друга половина 2008 – перша половина 2009 рр.) здійснювалося пілотажне дослідження, що мало на меті визначення і уточнення емпіричних феноменів особистісного саморозвитку студентської молоді; формулювалися та емпірично перевірялися варіативні гіпотези щодо чинників становлення суб’єкта саморозвитку; був розроблений і апробований пакет авторських діагностичних методик вивчення особливостей саморозвитку особистості як актуалізованого, усвідомленого і самокерованого процесу особистісних змін.
Третій етап (друга половина 2009 – перша половина 2010 рр.) передбачав обґрунтування та складання програми і проведення констатувального етапу дослідження, спрямованого на дослідження психологічного змісту саморозвитку, особливостей та чинників становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці.
На четвертому етапі (друга половина 2010 – 2011 рр.) було проведено формувальний експеримент, спрямований на перевірку положення про можливість активізації і оптимізації становлення суб’єкта особистісного та професійного саморозвитку в процесі фахової підготовки студентів-психологів до психокорекційної діяльності.

Експериментальною базою дослідження стали ВНЗ: Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка, Сумський державний університет, Конотопський інститут Сумського державного університету. Експериментом були охоплені особи юнацького віку (17–21 років): учнівська молодь – студенти денної форми навчання перших-четвертих курсів гуманітарних (320 осіб) і технічних (200 осіб) спеціальностей; працююча молодь – студенти заочної та дистанційної форми навчання першого курсу гуманітарних (94 особи) і технічних (50 осіб) спеціальностей – представники міст і сіл Сумської, Полтавської, Запорізької, Вінницької, Чернігівської областей, міста Києва. Загальна кількість становила 664 особи. Репрезентативність вибірки забезпечувалась участю в експерименті респондентів різних форм і напрямів навчання. До різних етапів експерименту були залучені слухачі факультету післядипломної і додаткової освіти СумДПУ ім. А. С. Макаренка (48 осіб), аспіранти першого року навчання СумДУ (35 осіб), юнаки з хронічними захворюваннями, які перебували на стаціонарному лікуванні (40 осіб); студенти різних курсів денної форми навчання з низьким рівнем успішності і відсутністю внутрішньої мотивації (41 особа), внутрішньомотивовані студенти, які активно займалися науковою, громадською, культурною діяльністю або від'їжджали за кордон на роботу і навчання, учні 11 класів ЗОШ м. Суми (№ 18, № 25) та Сумської області (160 осіб). Загалом на всіх етапах дослідження було задіяно близько 1000 осіб.
Надійність та вірогідність результатів дослідження і сформульованих висновків забезпечується методологічною обґрунтованістю теоретичних положень дослідження; відповідністю методів дослідження його меті та завданням; репрезентативністю вибірки; коректним застосуванням методів математично-статистичної обробки та оцінки експериментальних даних. Про надійність отриманих даних свідчать також стійкість і повторюваність результатів.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що: вперше – проведено системне теоретико-експериментальне дослідження саморозвитку як цілісного психологічного явища; визначено феномен і поняття «психологічний простір саморозвитку особистості», обґрунтовано його психологічний зміст, окреслено межі, створено концептуальну модель; з’ясовано рівні організації, критерії саморозвитку як суб’єктної діяльності, соціально-психологічні чинники та закономірності становлення суб’єкта саморозвитку; розроблено: структурно-функціональну модель саморозвитку особистості; методичні підходи і засоби вивчення особливостей та чинників становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці; концепцію формування суб’єкта саморозвитку в практиці психологічної корекції; принципи, умови і технології організації фахової підготовки майбутніх психологів-практиків у формі дослідницько-тренінгового навчання з метою оптимізації становлення суб’єкта особистісного і професійного саморозвитку. Поглиблено та уточнено: категоріальний апарат, психологічний зміст та сутність понять «саморозвиток особистості», «суб’єкт саморозвитку»; психологічні уявлення щодо детермінант та суттєвих характеристик саморозвитку як суб’єктної діяльності. Подальшого розширення набуло: уявлення про особливості і чинники становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці в процесі фахової підготовки; розуміння змісту, принципів і специфіки професійної підготовки майбутніх психологів до здійснення психокорекційної діяльності.
Теоретична значущість дослідження полягає: у поглибленні психологічних знань про процеси самоактивності та саморозвитку особистості; розширенні наукових уявлень про особливості становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці в процесі фахової підготовки; з’ясуванні індивідуально-особистісних і соціально-психологічних чинників, механізмів та умов ефективного перебігу саморозвитку як суб’єктної активності та причин його ускладнення; визначенні й обґрунтуванні принципів, методів і способів психолого-педагогічних впливів на особистість з метою активізації її потреби в позитивному самозмінюванні в бік посилення суб’єктності і формування здатності до управління саморозвитком.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що теоретичні положення та практичні висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватися викладачами ВНЗ під час проведення лекційних і практичних занять з курсів «Загальна психологія», «Психологія особистості», «Вікова та педагогічна психологія», «Психодіагностика», «Основи психокорекції», «Основи психологічного консультування», «Психологія та педагогіка вищої школи» тощо, у завданнях для навчальних та виробничих практик. Розроблений діагностичний інструментарій вивчення особливостей саморозвитку осіб юнацького віку, а також запропонована концепція формування суб’єкта саморозвитку та її модель («Вікова психокорекція») як цілісна система навчання засобам саморозвитку можуть використовуватися практичними психологами освітніх і позаосвітніх закладів. Розроблені психолого-педагогічні принципи, умови і технології оптимізації становлення суб’єкта особистісного і професійного саморозвитку можуть бути використані при організації професійної підготовки майбутніх психологів-практиків. Запропонована система та розроблене психолого-педагогічне забезпечення фахової підготовки студентів-психологів до психокорекційної діяльності, в основу яких покладено концепцію становлення суб’єкта саморозвитку, а також авторський спецкурс «Психологія саморозвитку» можуть бути впроваджені в освітній процес підготовки практичних психологів у ВНЗ.
Обґрунтовані теоретико-методологічні положення, результати дослідження і практичні рекомендації були впроваджені в навчально-виховний процес Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (довідка № 528 від 06.03.2012), Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка (довідка № 526 від 21.03.2012), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 54-н від 29.02.2012), Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (довідка № 081/ 364 від 13.03.2012), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 01-08/03/275 від 27.02.2012), Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка № 108-115-443/89 від 01.03.2012), Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (довідка № 384 від 13.03.2012), Сумського державного університету (довідка № 01-06/1239 від 05.03.2012), Української Академії банківської справи національного банку України (довідка № 14-017/729 від 06.03.2012), Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (довідка № 0301-057 від 07.03.2012), Херсонського державного університету (довідка № 04-12/351 від 01.03.2012), Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № 17-14/616 від 28.02.2012) та в практику соціально-психологічної служби Сумської області (довідка № 06-09/1108 від 07.03.2012).
Кандидатську дисертацію на тему «Корекція Я-концепції як умова подолання конфліктності у підлітків» було захищено в 2000 р. за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Положення та висновки кандидатської дисертації в докторській дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження доповідалися на 21 Міжнародній науково-практичній конференції (Київ – 2007, 2009, Львів – Кам’янець-Подільський – 2010, Переяслав-Хмельницький – 2008, Севастополь – 2007, 2010, Суми – 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, Тернопіль – 2011, Херсон – 2009, 2010, Санкт-Петербург, Росія – 2011, Przemysl, Poland – 2009, Praha, Czech Republic – 2009, 2011), на VI Харківських Міжнародних психологічних читаннях, присвячених пам’яті О.М. Лактіонова (Харків – 2010), на 13 Всеукраїнських науково-практичних конференціях (Кам’янець-Подільський – 2007, Кременець – 2008, Луганськ – 2011, Суми – 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, Умань – 2007, Херсон – 2007), на Всеукраїнському психологічному конгресі, присвяченому 110-річниці від дня народження Г.С. Костюка (Київ, 2010), на трьох міжвузівських та регіональних науково-практичних конференціях (Луганськ – 2009, Суми – 2006), науково-практичному семінарі (Ялта – 2007), на засіданнях лабораторії психології особистості імені П. Р. Чамати інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (2008–2011 рр.), кафедри практичної психології та на звітних конференціях СумДПУ імені А. С. Макаренка (2005–2011 рр.). Результати дослідження апробовано також у навчальному курсі «Психологія саморозвитку», при підготовці дипломних робіт студентів.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження представлено в одній одноосібній монографії, 8 навчальних посібниках, в т.ч. 3 – з грифом МОН України, 26 статтях (1 у співавторстві) у наукових фахових виданнях з психології, 37 – в інших наукових виданнях, матеріалах конференцій, із них – 6 іноземних.
Структура дисертації. Дисерт

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проведене теоретико-емпіричне дослідження психологічних основ становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці дає підстави сформулювати наступні висновки.
1. В сучасній психологічній науці більшість науковців розглядають людину як суб’єкта власної активності і власного перетворення, а процес розвитку переважно вважають саморозвитком. Усвідомлений і керований саморозвиток як функція самосвідомості особистості відбувається, зазвичай, у контексті значущої діяльності (передусім професійної) завдяки гармонійній взаємодії складових самосвідомості. Основними детермінантами саморозвитку як суб’єктної діяльності визначаємо зміну змістової структури самосвідомості та трансформацію смислових утворень. Юнацький вік є сенситивним для становлення особистості як суб’єкта саморозвитку.
2. Змістовий аналіз феномену саморозвитку підтверджує уявлення про нього як про неоднозначний, багатоплановий процес особистісних змін, який виявляється в різних формах, вимірах, аспектах, має свою динаміку, мотиви, способи, суб’єктивні і об’єктивні результати, а також індивідуальні особливості та рівні організації. Це відображено в концептуальній моделі психологічного простору саморозвитку особистості. За нашим визначенням, особистісний саморозвиток  це свідома, цілеспрямована і самокерована активність особистості, мета якої полягає в самозміні у позитивному напрямі, що і забезпечує особистісне зростання, самовдосконалення. Саморозвиток як суб’єктна діяльність передбачає наявність чітко усвідомлених цілей власного перетворення, цілісної Я-концепції і концепції свого життя (образ світу та індивідуальні способи взаємодії з ним), а також особистісних настанов – готовності до саморозвитку: усвідомлення вектору змін, динаміки образу Я, свободи вибору і відповідальності за нього.
3. Суттєвими характеристиками саморозвитку як суб’єктної діяльності є наступні: життєдіяльність, самоактивність, розвиненість самосвідомості. Зазначене дозволило виокремити рівні організації саморозвитку, що відображають адаптивно-зарадний (ситуативний) та мотиваційно-смисловий (прогресивний) аспекти саморозвитку особистості і змістовно близькі до характеристики рівнів становлення суб’єкта саморозвитку.
4. В теоретичній моделі саморозвитку особистості як структурні складові системи розглядаються: потенціал саморозвитку особистості (психологічний зміст актуального і найближчого розвитку), психологічні ресурси саморозвитку (потреба, умови і механізми його здійснення), мотиваційно-вольові регулятори саморозвитку, які забезпечують переростання особистості в суб’єкта власних змін (мотиви, цілі, засоби і готовність до саморозвитку). Становлення суб’єкта саморозвитку має свої закономірності, утворені стійкими причинно-наслідковими зв’язками між зовнішніми та внутрішніми умовами. Їх урахування в навчально-виховному процесі сприятиме активізації становлення особистості як суб’єкта саморозвитку.
5. Критеріями саморозвитку як суб’єктної діяльності розглядаються: актуалізованість психологічних ресурсів саморозвитку, ціннісна орієнтація на саморозвиток, сформованість рефлексивної саморегуляції. Запропоновані методичні підходи вивчення особливостей і чинників становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці засновані на дослідженні змістово-дієвих, індивідуально-стильових, функціонально-динамічних характеристик саморозвитку. Дослідження засвідчило недостатній рівень актуалізації психологічних ресурсів саморозвитку в осіб юнацького віку, слабку диференційованість уявлення та низький рівень усвідомленості і самокерованості процесу власних особистісних змін. З’ясування особливостей і причин ускладнень саморозвитку як суб’єктної діяльності уможливило визначення напрямів роботи щодо створення умов і вибору (розробки) технологій активізації і оптимізації становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці в процесі фахової підготовки.
6. За авторською концепцією формування суб’єкта саморозвитку, напрями корекційно-розвивальної роботи передбачають актуалізацію психологічних ресурсів саморозвитку, активізацію його механізмів та урахування соціально-психологічних чинників та закономірностей становлення суб’єкта саморозвитку; психологічний супровід саморозвитку особистості є цілісною системою навчання засобам саморозвитку. В роботі запропоновано систему підготовки студентів-психологів до психокорекційної діяльності, в основу якої покладено концепцію становлення суб’єкта саморозвитку.
7. Психолого-педагогічними умовами організації фахової підготовки майбутніх психологів-практиків з метою активізації і оптимізації становлення суб’єкта особистісного і професійного саморозвитку є: перевага активних форм навчальної діяльності, їх проблемно-пошукова спрямованість, зорієнтованість на отримання студентами особистісно значущих результатів, активізацію у них рефлексивно-діалогової форми розумової діяльності. Принципами організації фахової підготовки як дослідницько-тренінгового навчання виступають принципи: активності учасників, усвідомленого включення, дослідницької позиції, об’єктивізації поведінки та розглядуваних проблем, суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Експериментально перевірено ефективність технологій формування визначених нами параметрів моделі фахівця-професіонала – характеристик суб’єкта саморозвитку: здатності до усвідомленого і керованого саморозвитку, яка передбачає актуалізованість його психологічних ресурсів; осмисленості власного життя і професійної діяльності; сформованості професійно значущих характеристик, властивих суб’єкту саморозвитку, перш за все таких, як самоактивність та відповідальність. Дотримання визначених нами умов, принципів і впровадження технологій організації фахового підготовки у формі дослідницько-тренінгового навчання забезпечило перехід студентів-психологів від об’єктної до суб’єктної поведінки, тобто активізувало їх становлення як суб’єктів особистісного та професійного саморозвитку. Останнє сприятиме підвищенню ефективності професійної діяльності майбутніх психологів-практиків і, як результат, становленню особистості їх майбутніх клієнтів на різних вікових етапах розвитку як суб’єктів власної життєдіяльності і власного розвитку.
Таким чином, можна стверджувати, що гіпотези, які було висунуто на початку дослідження, знайшли своє підтвердження.
Перспективним надалі вбачається вивчення чинників і розробка технологій актуалізації, активізації та оптимізації становлення суб’єкта саморозвитку в процесі фахової підготовки студентів різних спеціальностей і напрямів професійної підготовки; пошук шляхів активізації потреби в саморозвитку і навчання його засобам осіб у період екзистенціальних криз та осіб з особливими потребами; розробка програм підготовки психологів, педагогів, соціальних працівників та інших фахівців, що мають працювати з дітьми і молоддю, з урахуванням закономірностей становлення особистості як суб’єкта саморозвитку.

ЛІТЕРАТУРА
1 Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию / Г. С. Абрамова. – М. : Международная педагогическая академия, 1995. – 264 с.
2 Абульханова К. А. Мировоззренческий смысл и научное значение категории субъекта / К. А. Абульханова // Российский менталитет : вопросы психологической теории и практики. – М., 1997. – С. 56–74.
3 Абульханова К. А. Психология и сознание личности / К. А. Абульханова. – М. : МОДЭК, МПСИ, 1999. – 224 с. (Серия : Психологи Отечества)
4 Абульханова К. А., Воловикова М. И., Елисеев В. А. Проблемы исследования индивидуального сознания / К. А. Абульханова, М. И. Воловикова, В. А. Елисеев // Психол. журнал. – 1991. – № 4. – С. 27–40.
5 Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности / Абульханова-Славская К. А. – М. : Наука, 1980.– 336 с.
6 Абульханова-Славская К. А. Личностные механизмы регуляции деятельности / К. А. Абульханова-Славская // Проблемы психологии личности : Советско-финский симпозиум / Под ред Е. Шороховой. – М : Наука, 1982. −
С. 92–98
7 Абульханова-Славская К. А. О субъекте психической деятельности / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Наука, 1973. – 287 с.
8 Абульханова-Славская К. А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности / К. А. Абульханова-Славская // Психология формирования и развития личности. – М : Наука, 1981. – С. 19–44.
9 Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М : Мысль, 1991. – 299 с.
10 Абульханова-Славская К. А. Типология личности и гуманистический подход / К. А. Абульханова-Славская // Гуманистические проблемы психологической теории ; под ред. К. А. Абульхановой-Славской. − М. : Наука, 1995. − С. 24–47.
11 Абульханова-Славская К. А., Брушлинский В. А. Философско-психологическая концепция С.Л. Рубинштейна / К. А. Абульханова-Славская, В. А. Брушлинский. – М. : Наука, 1989. – 248 с.
12 Аверин В.А. Механизм психического развития ребенка / В.А. Аверин // Психология человека от рождения до смерти. СПб. : Прайм ЕВРОЗНАК, 2002. – С. 20–72.
13 Агафонов А.Б. Человек как смысловая модель мира. Пролегомены к психологической теории смысла / А. Б. Агафонов. – Самара : Издательский дом «Бахрах-М», 2000. – 336 с.
14 Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / А. Адлер. – М. : Фонд «За экономическую грамотность», 1995. – 296 с.
15 Александрова Л. Л. К концепции жизнестойкости в психологии / Л. Л. Александрова // Сибирская психология сегодня. Сб. научн. трудов. Вып. 2 ; под ред. М. М. Горбатова, А. В. Серого, М. С. Яницкого. − Кемерово : Кузбассвузиздат, 2004. – С. 82–90.
16 Алешина Е. Ю., Гозман Л. Я., Дубовская Е. М. Измерение уровня самоактуализации личности / Е. Ю. Алешина, Л. Я. Гозман, Е. М. Дубовская // Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. – М. : Изд-во МГУ, 1987. – С. 91–114.
17 Альбедиль М. Индуизм. Главная религия Индии / М. Альбедиль. – СПб. : Питер, 2005. – 208 с. (Серия : Религии мира)
18 Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекопознания ; под ред. А. А. Бодалева – М. : Изд-во «Институт практической психологии». – Воронеж : НПО «МОДЭК», 1996. – 384 с.
19 Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. − СПб. : Питер, 2001. − 288 с.
20 Андреев В. И. Педагогика : Учебный курс для творческого саморазвития / В. И. Андреев. – 2–е изд. – Казань : Центр инновационных технологий, 2000. – 608 с.
21 Анохин П. К. Избранные труды. Кибернетика функциональных систем / П. К. Анохин. – М. : Медицина, 1998. – 400 с.
22 Античная философия. Энциклопедический словарь / [Редактор М. Солопова]. – М. : Из–во : Прогресс–Традиция, 2008. – 896 с.
23 Антология мировой философии : В 4–х т. – Т. 1. – Ч. 1 / Философия древности и средневековья / М. : Мысль, 1969. – 936 с.
24 Анциферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях : переосмысление, преобразование ситуаций и психологическая защита / Л. И. Анциферова // Психол. журнал. – 1994. – Т. 15. – № 1. – С. 3–18.
25 Анцыферова Л. И. К психологии личности как развивающейся системы / Л. И. Анцыферова // Психология формирования и развития личности. – М. : МГУ, 1981. – С. 3–19.
26 Анцыферова Л.И. Личность в динамике : некоторые итоги исследования / Л. И. Анцыферова // Психологический журнал. – 1992. – Т. 13. – № 5. – С. 12–25.
27 Анцыферова Л.И. Методологические проблемы психологии развития / Л. И. Анцыферова // Принцип развития в психологии. – М. : Наука, 1978. –
С. 3–20.
28 Анцыферова Л. И. Системный подход к изучению формирования и развития личности // Проблемы психологии личности. – М : Наука, 1982. – С. 140–147.
29 Анцыферова Л. И. Способность личности к преодолению деформаций своего развития / Л. И. Анцыферова // Психол. журн. – 1999. – № 1. – С. 6–19.
30 Анцыферова Л. И. Психологическое учение о человеке : Теория Б. Г. Ананьева, зарубежные концепции, актуальные проблемы / Л. И. Анцыферова //Психол. журн. – 1998. – № 1 (янв.-февр.). – С. 3–16.
31 Аргайл М. Психология счастья / Аргайл М. СПб. Питер. 2003 – 271 с. (Серия : Мастера психологи).
32 Арестова О. Н. Операциональные аспекты временной перспективы личности / О.Н. Арестова // Вопросы психологии. – 2000. – № 4. – С. 61–73.
33 Аристотель. Сочинения в четырех томах. Том 4 / Аристотель. – М. : Мысль, 1983. – 832 с. (Серия : Философское наследие)
34 Артемьева Т. И. Взаимосвязь потенциального и актуального в развитии личности / Артемьева Т. И. // Психология формирования и развития личности. – М. : Наука, 1981. – С. 67–87.

35 Артемьева Т. И. Развитие личности и её' способностей / Артемьева Т. И. // Проблемы психологии личности. – М. : Наука, 1982. – С. 169–172.
36 Аршинов В. И., Буданов В. Г. Синергетика постижения сложного / В. И. Аршинов, В. Г. Буданов // На пути к постнеклассическим концепциям управления ; под ред. В. И. Аршинова и В. Е. Лепского. – М. : Институт философии РАН. 2005. – С. 95–118
37 Аршинов В. И., Буданов В. Г. Синергетика постижения сложного / В. И. Аршинов, В. Г. Буданов // Синергетика и психология : Тексты. Вып. 3 : Когнитивные процессы ; под ред. В. И. Аршинова, И. Н. Трофимовой, В. М. Шиндяпина. – М. : Когито-Центр, 2004. – С. 82–127.
38 Аршинов В. И. Философия самоорганизации. Новые горизонты / В. И. Аршинов, Я. И. Свирский // Общественные науки и современность. – 1993. – № 3. – С. 59–69.
39 Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирования личности / В. Г. Асеев. – М. : Мысль, 1976. – 158 с.
40 Асмолов А. Г. Психология личности. Культурно-историческое понимание развития человека. 3–е изд. / Асмолов А. Г. – М. : Академия / Смысл, 2007. – 528 с.
41 Ассаджоли Роберто. Психосинтез : теория и практика / Роберто Ассаджоли. – М. :"REFL–book", 1994. – 314 с.
42 Бажин Е. Ф. Опросник уровня субъективного контроля / Е. Ф. Бажин, Е. А. Голынкина, А. М. Эткинд. – М. : Смысл, 1993. – 16 с.
43 Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) / Г. О. Балл. – К. – Рівне : Видавець Олег Зень, 2007. – 172 с.
44 Балтес П. Б. Всевозрастной подход в психологии развития : исследования динамики подъемов и спадов на протяжении жизни / П. Б. Балтес // Психол. журн. 1994. – Т. 15, № 1. – С. 60–80.
45 Бандура А. Теория социального научения / А. Бандура. – СПб. : Евразия, 2000. – 360 с.
46 Бауэр Т. Психическое развитие младенца / Т. Бауэр. – М. : Прогресс, 1979. – 320 с.
47 Бергсон А. Творческая эволюция / А. Бергсон. – М. : Канон–Пресс, 1998. – 384 с. (Серия : Канон философии).
48 Бердяев Н. А. О назначении человека / Н. А. Бердяев. – М. : Республика, 1993. – 383 с.
49 Бердяев Н.А. Самопознание (Опыт философской автобиографии) / Н. А. Бердяев. – М. : «Книга», 1991. – 446 с.
50 Бернс Р. Развитие Я–концепции и воспитание. Пер. с англ. / Р. Бернс ; общ. ред. В. Я. Пилиповского. – М. : "Прогресс", 1986. – 422 с.
51 Бернштейн Н. А. Биомеханика и физиология движений / Н. А. Бернштейн ; под ред. В. П. Зинченко. – М. : Изд-во Ин-та практич. психологии; Воронеж : НПО «МОДЭК», 1997. – 608 с.
52 Бернштейн Н. А. Очередные проблемы физиологии активности / Н. А. Бернштейн // Проблемы кибернетики. – М. : Наука, 1961. – Вып. 6. –
С. 101–160.
53 Бех І. Д. Від волі до особистості / І. Д. Бех. – К. : Україна – Віта, 1995. – 202 с.
54 Бинсвангер Л. Экзистенциально-аналитическая школа мысли / JI. Бинсвангер // Экзистенциальная психология. Экзистенция. – М. : Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМОМ-Пресс, 2001. – 624 с.
55 Бинсвангер Л., Мэй Р., Роджерс К. Три взгляда на случай Эллен Вест / Л. Бинсвангер, Р. Мэй, К. Роджерс // Московский психотерапевтический журнал. – 1993. – №3. – с. 30–74
56 Битянова Н.Р. Проблема саморазвития личности в психологии : Аналитический обзор / Н.Р. Битянова. – М. : Московский психолого-социальный институт : Флинта, 1998. – 48 с.
57 Богданов А. А. Тектология : Всеобщая организационная наука. Т. 1. / Богданов А. А. – М. : Экономика, 1989. – С. 213–215.
58 Бодалев А. А. Акмеология как новая научная дисциплина / А. А. Бодалев // Известия АПСН. № 2.  М., 1997. – С. 7–13.
59 Бодалев А. А. Личность и общение / А. А. Бодалев. – М., 1983. – 272 с.
60 Бодров В. А. Информационный стресс : Учебное пособие для вузов / В. А. Бодров. – М. : ПЕР СЭ, 2000. – 352 с.
61 Божович Л. И. Изучение мотивации детей и подростков / Л. И. Божович. – М. : Просвещение, 1972. – 253 с.
62 Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л. И. Божович. – СПб. : Питер, 2008. – 400 с. (Серия : Мастера психологии)
63 Божович Л.И. Проблемы формирования личности / Л. И. Божович [Под редакцией Д. И. Фельдштейна]. – М. : Издательство "Институт практической психологии", Воронеж : НПО "МОДЭК", 1997. – 352 с.
64 Большой оксфордский толковый словарь английского языка / Охford School Dictionary.– М. : Изд–тва : АСТ, Астрель, 2005. – 808 с.
65 Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь : теория и практика. – К. : Освіта України, 2007. – 332 с.
66 Боришевський М. Й. Дорога до себе : Від основ суб’єктності до вершин духовності : монографія / Мирослав Боришевський. – К. : Академвидав, 2010. – 416 с. (Серія «Монограф»).
67 Боришевський М. Й. Духовність в особистісних вимірах / М. Й. Боришевський // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України ; за ред. С. Д. Максименка. Том Х. Частина 4. – К., 2008. – 682 с. С. 61–69.
68 Боришевський М.Й. Залежність розвитку особистості від спрямованості її самосвідомості вимірах / М. Й. Боришевський // Розвиток ідей Г. С. Костюка в сучасних психологічних дослідженнях : наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України : Зб. наук. праць. – К., 2000. Вип. 20, Ч. 1 – С 61–68.
69 Боришевський М.Й. Психологічні детермінанти особистісної саморегуляції поведінки вимірах / М. Й. Боришевський // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні. 1992–2002 : 36. наук, праць до 10-річчя АПН України. – Ч. 1. – Харків : ОВС, 2002. – С. 516–527.
70 Боришевський М. Й. Психологічні механізми розвитку особистості вимірах / М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 26–33.
71 Боришевський М. Й. Розвиток морального саморегулювання поведінки учнів вимірах / М. Й. Боришевський // Психологія : 36. наук. пр. – К. : Рад. школа, 1985. – С. 3–11.
72 Бороздина Л. В. Динамика самооценки от подросткового возраста к взрослости / Л. В. Бороздина // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. – 1990. – № 1 (3). – С. 23–28.
73 Борышевский М. И., Максименко С. Д. О саморегуляции поведения подростков в учебной деятельности / М. И. Борышевский, С. Д. Максименко // Вопр. психол. – 1977. – № 3. – С. 57–65.
74 Борышевский М. И. Развитие саморегуляции поведения школьников : дис. ... докт. психол. наук : 19.00.07 / Борышевский Мирослав Иосипович. – К., 1992. – 77 с.
75 Братусь Б. С. Аномалии личности / Б. С. Братусь. − М. : Мысль, 1988. – 301 с.
76 Братусь Б. С. К изучению смысловой сферы личности / Б. С. Братусь // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология. № 2. – 1981. – С.46–55.
77 Братусь Б. С. Русская, советская, российская психология : Конспективное рассмотрение / Б. С. Братусь. – М. : Московский психолого–социальный институт : Флинта, 2000. – 88 с.
78 Братченко С. Л. Экзистенциально–гуманистический подход Джеймса Бюджентала : человек в поисках самого себя // Психологические проблемы самореализации личности / С. Л. Братченко. – СПб., 1998. – Вып. 2. – С. 56–66.
79 Братченко С. Л., Миронова М. Р. Личностный рост и его критерии. / С. Л. Братченко, М. Р. Миронова ; под ред. А. А. Крылова, Л. А. Коростелевой. – СПб., Изд-во : Санкт-Петербургского университета, 1997. – С. 38–46.
улах І.С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків : дис... док. психол. наук / Булах Ірина Сергіївна. – К. : 2004. – 509 с.
85 Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь–справочник по психологической диагностике / Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов. – Киев : Наукова думка, 1989. – 200 с.
86 Бурменская Г. В., Обухова Л. Ф., Подольский А. И. Современная американская психология развития / Г. В. Бурменская, Л. Ф. Обухова А. И. Подольский. – М., 1986. – 128 с.
87 Беседы о детской психиатрии / Буянов М. И. – М. : Просвещение, 1986. – 208 с.
88 Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи / Буянов М. И. – М. : Просвещение, 1988. – 207 с.
89 Василюк Ф. Е. Жизненный мир и кризис : типологический анализ критических ситуаций / Ф. Е. Василюк // Психологический журнал. 1995. – Т. 16, № 3. – С. 90–101.
90 Василюк Ф. Е. Психология переживания : Анализ преодоления критических ситуаций / Ф. Е. Василюк. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 200 с.
91 Василюк Ф. Е. Типология переживания различных критических ситуаций / Ф. Е. Василюк // Психологический журнал. – 1995. – Т. 16, № 5. – С. 35–48.
92 Вахромов, Е. Е. Психологические концепции развития человека : теория самоактуализации : Учеб. пособие / Е. Е. Вахромов. – М. : Международная педагогическая академия, 2001. – 162 с.
93 Вачков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники / И. В. Вачков. – М. : Изд-во «Ось-89», 2000. – 224 с.
94 Воронина А. В. Оценка психологического благополучия школьников / А. В. Воронина // Ежегодник Российского психологического общества : Матер. 3–го Всерос. съезда психологов, 25-28 июня 2003 г. : В 8 т. – СПб., 2003. – Т. 2. – С. 198–202.
95 Выготский Л. С. Мышление и речь / Л. С. Выготский. – М. : Лабиринт, 2008. – 352 с.
96 Выготский Л.С. Собрание сочинений : В 6–ти т. Т.4. Детская психология / Л. С. Выготский ; под ред. Д. Б. Эльконина. – М. : Педагогика, 1984. – 432 с.
97 Выготский Л. С. Собрание сочинений : В 6–ти т. Т.5. Основы дефектологии / Л. С. Выготский ; под ред. Т. А. Власовой. – М. : Педагогика, 1983. – 368 с.
98 Вышеславцев Б. П. Этика преображенного Эроса / Б. П. Вышеславцев ; вступит. статья, составл. и коммент. В. В. Сапова. – М. : Республика, 1994. – 368 с.
99 Вяткин Б. А. Интегральная индивидуальность человека и ее развитие в специфических условиях спортивной деятельности / Б. А. Вяткин // Психологический журнал. 1993. № 2
100 Галажинский Э. В. К вопросу о методологии изучения самореализации личности в системе родственных понятий / Э. В. Галажинский // Сибирский психологический журн. – Томск, 2000. – Вып. 13. – С. 30–33.
101 Гегель Г.–В.–Ф. Энциклопедия философских наук. В трех томах. Том 3. Философия духа / Г.–В.–Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1977. – 472 с. (Серия : Философское наследие)
102 Гегель Г.–В.–Ф. Энциклопедия философских наук. В трех томах. Том 1. Наука логики / Г.–В.–Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1974. – 456 с. (Серия : Философское наследие)
103 Гегель Г.–В.–Ф. Эстетика. В четырех томах. Том 4 / Г.–В.–Ф. Гегель. – М. : Искусство, 1973. – 676 с.
104 Геллерштейн С. Г. Антиципация в свете проблемы бессознательного / С. Г. Геллерштейн // Проблемы сознания. – М., 1966. – С. 305–316.
105 Георгиевский А. Б. Эволюция адаптации (историко-методическое исследование) / А. Б. Георгиевский. – Л. : Изд-во «Наука», 1989. – 189 с.
106 Гилева И. О. Мотивационная направленность студента в призме парадигмы становления / И. О. Гилева // Ежегодник Российского психологического общества : Матер. 3–го Всерос. съезда психологов 25–28 июня 2003 г. : В 8 т. – СПб., 2003. – Т. 2. – С. 321–324.
107 Гинзбург М. Р. Психологическое содержание личностного самоопределения / М. Р. Гинзбург // Вопросы психологии. – 1994, – №4. – С. 43–52.
108 Гозман Л. Я., Кроз М. В. Измерение уровня самоактуализации личности / Ю. Е. Алешина, Л. Я. Гозман, Е. С. Дубовская // Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. – М., 1987. – С. 91–114.
109 Головаха Е. И., Кроник А. А. Психологическое время личности / Е. И. Головаха, А. А. Кроник. Издательство : Смысл, 2008. – 272 с.
110 Гордеева Т. О. Психология мотивации достижения / Т. О. Гордеева. – М. : Смысл; Издательский центра «Академия», 2006. – 336 с.
111 Горностай П. П. Готовность личности к саморазвитию как психологическая проблема / П. П. Горностай // Проблема саморазвития личности : методология и практика. – Луцк, 1990. – С. 126–138.
112 Григорьева Т. Совершенный человек Лаоцзы и Конфуция / Т. Григорьева // Совершенный человек. Теология и философия образов [Составитель и ответственный редактор Ш. М. Шукуров]. – М. : Институт Востоковедения, Валент, 1997. – С. 233–260.
113 Гроф С. За пределами мозга. Рождение, смерть и трансценденция в психотерапии (Beyond the Brain. Birth, Death and Transcendence in Psychotherapy) / С. Гроф. – М. : Издательство : АСТ, 2005. – 504 с. (Серия : Тексты трансперсональной психологии)
114 Гудечек Я. Ценностная ориентация личности / Я. Гудечек // Психология личности в социалистическом обществе : Активность и развитие личности. – М. : Наука, 1989. – С 102–109
115 Гусев А. И. Современный человек существует в мире неопределенности / А. И. Гусев [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http ://institut.smysl.ru/article/tolerance.php (дата обращения : 17.05.2011).
116 Гуссерль Э. Картезианское размышление / Э. Гуссерль. – СПб. : Наука, Ювента, 1998. – 315 с.
117 Деркач А. А., Селезнева Е. В. Акмеологическая культура личности : содержание, закономерности, механизмы развития / А. А. Деркач, Е. В. Селезнева. – М. : Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж : Издательство НПО «МОДЭК», 2006, – 496 с.
118 Деркач А. А. Акмеология : личностное и профессиональное развитие человека : В 5–кн. / А. А. Деркач. – М. : Изд-во РАГС, 2000. – Кн. 3 : Акмеологические резервы развития творческого потенциала личности. – 537 с.
119 Деркач А. А. Методолого-прикладные основы акмеологических исследований : Монография / А. А. Деркач. – М. : Изд-во РАГС, 1999. – 391 с.
120 Деркач А. А. Совершенствование психологического образования государственных служащих / А. А. Деркач. – М. : Центр гуманитарных исследований, Центр политических кампаний и избирательных технологий, 2002. – 115 с.
121 Дикая Л. Г. Психическая саморегуляция функционального состояния человека (системно-деятельностный подход) / Л. Г. Дикая. – М. : Изд-во ИП РАН, 2003. – 318 с.
122 Додонов Б. И. Эмоция как ценность / Б. И. Додонов. М. : Политиздат, 1978. – 272 с.
123 Долженко В. Ю. Становление категории "смысл" как проблема историко-психологического исследования : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 / Долженко Виктория Юрьевна. – Барнаул, 2001. – 153 с.
124 Дорфман Л. Я. Образ человека в концепциях индивидуального стиля деятельности / Л. Я. Дорфман // Индивидуальность и способности ; под ред. В. Н. Дружинина, В. М. Русалова, О. Ф. Потемкиной. – М. : Институт Психологии РАН, 1994. – С. 43–70.
125 Дробницкий О. Г. Моральная философия : Избр. труды / О. Г. Дробницкий ; сост. Р. Г. Апресян. – М. : Гардарики, 2002. – 523 с.
126 Егоршин А. П. Управление персоналом / А. П. Егоршин. – М. : Наука, 2001. – 265 с.
128 Емельянов Ю. Н. Активное социально–психологическое обучение | Ю. Н. Емельянов. – Л. : Изд. ЛГУ, 1985. – 166 с.
129 Еникеев М. И. Энциклопедия. Общая и социальная психология / М. И. Еникеев. – М. : Изд-во ПРИОР, 2002. – 560 с.
130 Ермолаев О. Ю. Математическая статистика для психологов : Учебник : Учеб.–метод. пособие / О. Ю. Ермолаев; Рос. акад. образования. Моск. психол.–соц. ин–т.  М. : Моск. психол.–соц. ин–т : Флинта, 2002.  335 с.
131 Журавлев А. Л., Купрейченко А. Б. Нравственно–психологическая регуляция экономической активности / А. Л. Журавлев, А. Б. Купрейченко. – М. : Изд-во ИП РАН, – 2003. – 436 с.
132 Забродин Ю. М. Психологический анализ структуры отношений и динамики личности в социально–психологическом пространстве / Ю. М. Забродин // Поликультурное пространство образования : Сборник материалов международной научно–практической конференции ; отв. ред. О. Я. Емельянова. – Воронеж : «Новый взгляд», 2005. – С. 20–29.
133 Забродин Ю. М. Социальное пространство в исследованиях личности / Ю. М. Забродин // Социально–психологические аспекты адаптации и защищенности личности : материалы международного научного семинара. – Воронеж : ВГУ, 2005. – С. 15–18.
134 Залевский Г. В. Психическая ригидность в норме и патологии / Г. В. Залевский. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 1993. – 272 с.
135 Захаров А. И. Ребенок до рождения и психотерапия последствий психических травм / А. И. Захаров. – СПб. : СОЮЗ, 1998. – 144 с.
136 Здоровое общество [The Sane Society]. – М. : АСТ, 2006. – 544 с. (Серия : Философия. Психология)
137 Зеер Э. Ф. Профессионально–образовательное пространство личности / Э. Ф. Зеер. – Екатеринбург : Рос. гос. проф.-пед. ун-т; Нижнетагил. гос. проф. колледж им. Н. А. Демидова, 2002. – 126 с.
138 Зинченко В. П. Проблемы психологии развития (читая О. Мандельштама) / В. П. Зинченко // Вопр. психол. – 1991. – № 6. – С. 117–130.
139 Зинченко В. П., Моргунов Е. Б. Человек развивающийся : очерки российской психологии / В. П. Зинченко, Е. Б. Моргунов – М. : Тривола, 1994. – 304 с.
140 Знаков В. В. Научно–психологические и религиозно–философские подходы к изучению духовных ценностей понимающего мир субъекта / В. В. Знаков // Ценностное сознание личности в период преобразования общества ; под ред. Е. Д. Дорофеева, Л. А. Седова. – М. :ИП РАН, 1997. – С. 76–95.
141 Знаков В. В. Психология понимания : Проблемы и перспективы / В. В. Знаков. – М. : Изд-во . «Институт психологии РАН», 2005. – 448 с.
142 Знаков В. В. Психология понимания правды / В. В. Знаков. – СПб. : Алетейя, 1999. – 287 c.
143 Ибрагим Т. К. Суфийская концепция «совершенного человека» / Т. К. Ибрагим // Человек как философская проблема Восток-Запад. – М. : Изд-во УДН, 1991. – С. 62–76.
144 Иванченко Г. В. Социокультурное пространство как пространство возможностей : объективное и субъективное измерения / Г. В. Иванченко // От массовой культуры к культуре индивидуальных миров : новая парадигма цивилизации : Сб. статей. – М. : Изд-во гос. Ин-та искусствознания, 1998. – С. 341–356.
145 Идинов А. А. Самореализация личности в непроизводственной сфере общества (онтологический и гносеологический анализ) : дис. …канд. филос. наук / Идинов Анварбек Айыпович. – Фрунзе, 1990. – 171 с.
146 Ильин Е. П. Стиль деятельности : новые подходы и аспекты // Вопросы психологии. – 1988. – № 6. – С. 85–94.
147 Ильин Е. П., Нгуэн Ки Тыонг. Склонность к стилю руководства и личностные особенности / Е. П. Ильин, Нгуэн Ки Тыонг // Психологические проблемы самореализации личности ; под ред. Л. А. Головей, Л. А. Коростылевой. – СПб., 1999. – Вып. 3 – С. 102–112.
148 Исаев А.К. Самореализация личности как проблема социальной философии : автореф. дис. … канд. филос. наук / А. К. Исаев. – М., 1993. – 23 с.
149 Исаев И. Т. Диалектика и проблема развития / И. Т. Исаев. – М. : Высшая школа, 1979. – 181 с.
150 Исаев И. Ф. Профессионально–педагогическая культура преподавателя : Учеб. пособие для студ. высш. учебных заведений / И. Ф. Исаев. – М. : Изд. центр «Академия», 2002. – 208 с.
151 Кабрин В. И. Метамотивация жизни человека в зеркале коммуникативного подхода / В. И. Кабрин // Ежегодник Российского психологического общества : Матер. 3-го Всерос. съезда психологов, 25-28 июня 2003 г. : В 8 т. – СПб., 2003. – Т. 4. – С. 118–121.
152 Каган М. С. О духовном / М. С. Каган // Системный подход и гуманитарное знание : Избр. статьи. – Л., 1991. – С. 122–136.
153 Каган М. С. Философская теория ценности / М. С. Каган; С. Петерб. ун-т, Акад. гуманит. наук. – СПб. : Петрополис, 1997. – 205 с.
154 Каптерев П. Ф Избранные педагогические сочинения / П. Ф. Каптерев. – М., 1982. – 704 с.
155 Карпенко З. С. Акмеологічна психологія особистості / З. С. Карпенко. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2009. – 512 с.
156 Категории материалистической диалектики в психологии : сб. статей / АН СССР, Ин-т психологии ; отв. ред. Л. И. Анцыферова. – М. : Наука, 1988. – 243 с.
157 Кащенко В. П. Педагогическая коррекция : Исправление недостатков характера у детей и подростков / Кащенко В. П. – М. : Просвещение, 1992. – 223 с.
158 Келли Дж. Теория личности : психология личных конструктов / Дж. Келли. – СПб. : Речь, 2000. – 249 с.
159 Кестер Э. К исследованию антиципации в процессе решения проблемных задач : автореф. дис. … канд. психол. наук / Э. Кестер – М., 1976. – 21 с.
160 Клайн П. Создание надежных тестов. Личностные опросники. Разработка заданий / П. Клайн // Практический журнал психолога и логопеда. – 2002. – №1–2.
161 Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов / П. Клайн. – Киев, 1994. – 228 с.
162 Климов Е. А. Психология профессионала / Е. А. Климов. – М. : Издательство «Институт практической психологии», Воронеж : НПО «МО–ДЭК», 1996. – 400 с.
163 Климчук В. А. Тренинг внутренней мотивации / В. А. Климчук. – СПб. : Речь, 2006. – 76 с.
164 Климчук В. А. Феномени розвитку внутрішньої мотивації / В. А. Климчук // Соціальна психологія. – 2008. – № 6 (32). – С. 70–77.
165 Клочко В. Е. Коммуникативная среда как фактор становления ментального пространства человека / Клочко В. Е. // Менталитет и коммуникативная среда в транзитивном обществе ; под. ред. В. И. Кабрина, О. И. Муравьевой. – Томск : Томский гос. ун-т, 2004. – С. 30–44.
166 Клочко В.Е. Ментальное пространство личности как предмет профессионально-психологического осмысления / В.Е. Клочко // Личность в парадигмах и метафорах : ментальность-коммуникация-толерантность ; под ред. В. И. Кабрина. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 2002. – С. 30–44.
167 Клочко В. Е. Предмет современной психологии : человекообразование и психологическое обеспечение смысловой педагогики / В. Е. Клочко // Образование и социальное развитие региона. – Барнаул, 1995. – № 3–4. С. 104–113.
168 Клочко В. Е. Самоорганизация личности : системный взгляд / В. Е. Клочко, Э. В. Галажинский. Томск : Изд-во Томского ун-та, 1999. – 154 с.
169 Клочко В. Е. Становление многомерного мира человека как сущность онтогенеза / В. Е. Клочко // Сибирский психологический журнал. – Томск, 1998. – №8–9. – С. 7–15
170 Клочко В. Е., Галажинский Э.В. – Самореализация личности : системный взгляд / В. Е. Клочко, Э. В. Галажинский. – Томск : Изд-во ТГУ, 2000. – 163 с.
171 Кнабе Г. С. Понятие энтелехии и история культуры / Г. С. Кнабе // Вопросы философии. 1993. – № 5. – С. 64–74.
172 Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Синергетика как новое мировидение : диалог с И. Пригожиным / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов // Вопросы философии. 1992. – № 12. – С. 3–20.
173 Коваленко Е.А. Ціннісна природа усвідомленого саморозвитку особистості : соціально-філософський аналіз : Автореф. дис. к. філос. н. : 09.00.03 / Е.А. Коваленко. – Х., 2005. – 16 с.
174 Ковальов В. І. Темпоральна психологія / В. І. Ковальов // Словник-довідник термінів з конфліктології ; за ред. М. І. Пірен, Г. В. Ложкіна. – Чернівці-Київ, 1995. – С. 278–279.
175 Кожеурова Н. С. Роль идеала в становлении жизненной позиции молодежи (теоретический аспект) / Н. С. Кожеурова // Культура. Политика. Молодежь : Сб. науч. ст. – М., 2001. – Вып. 4, ч. 1. – С. 147–165.
176 Кондратьева Е. П. Акмеологическая культура как научно-культурный феномен / Е. П. Кондратьева //Психологические проблемы профессиональной деятельности кадров государственной службы : психолого-акмеологические чтения. – М., 1997. – С. 109–113.
177 Коржова Е. Ю. Психологическое познание судьбы человека / Е. Ю. Коржова. – М. : Издательство : Союз, Издательство РГПУ им. А. И. Герцена, 2002. – 336 с.
178 Коростылева Л. А. Психология самореализации личности : затруднения в профессиональной сфере / Л. А. Коростылева. – СПб. : Изд-во «Речь», 2005. – 222 с.
179 Костенко М. А. Педагогічні умови професійно-творчого саморозвитку майбутнього вчителя : Автореф. дис. . к. пед. н. : 13.00.04 / М. А. Костенко. – Х., 2004. – 20 с.
180 Костюк Г. С. Избр. психол. Труды / Г. С. Костюк. – М. : Педагогика, 1988. – 304 с.
181 Костюк Г.С. Навчально–виховний процес і психічний розвиток особистості / Г. С. Костюк ; за ред. Л. М. Проколієнко. – К. : Рад. школа, 1989. – 608 с.
182 Кроник А. А. Life Line и другие новые методы психологии жизненного пути / Кроник А. А. ; сост. и общ. ред. А. А. Кроника. – М. : Издательская группа «Прогресс», «Культура», 1993. – 230 с.
183 Круглов Б. С. Социальная направленность личности / Б. С. Круглов // Формирование личности старшеклассника ; под ред. И. В. Дубровиной. – М. : Педагогика, 1989. – С. 12–14.
184 Ксенофонтова Е. Г. Исследование локализации контроля личности – новая версия методики «Уровень субъективного контроля» / Е. Г. Ксенофонтова // Психол. журнал. 1999. – Т. 20. – № 3. – С. 103–114.
185 Кузикова С. Б. Коррекция Я–концепции как условие преодоления конфликтности у подростков / С. Б. Кузикова. – Суми : Редакційно–видавничий відділ СДПІ, 1999. – 28 с.
186 Кузікова С. Б. Активне навчання у вищій школі як засіб особистісно–професійного становлення майбутніх практичних психологів. Болонський процес : проблеми, пошуки, перспективи / С. Б. Кузикова // Матеріали науково–практичної конференції 21–22 березня 2006 р. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2006. – С. 160–163.
187 Кузікова С. Б. Актуальність напрацювання студентами-психологами досвіду особистісних змін в контексті професійного саморозвитку / С. Б. Кузикова // Materialy V Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Naukowa przestrzen Europy – 2009». Volume 14. Psychologia i socjologia. – Przemysl. Nauka i studia – Str. 11–15.
188 Кузікова С. Б. Актуальність опрацювання особистісних проблем студентами-психологами в контексті професійного саморозвитку / С. Б. Кузикова // Materrialy V mezinarodni vedecko - prakticka «Dny vedy – 2009». Dil 12. Pedagogika. Psychologie a sociologie. – Praha. Publishing House «Education and Science» s.r.o. – S. 65–68
189 Кузікова С. Б. Важливість механізму саморозвитку в професійному становленні особистості / С. Б. Кузикова // Актуальні проблеми психології ; за ред. академіка С. Д. Максименка. – К. : Главник, 2008. – Том Х. Ч. 3 – С. 345–351.
190 Кузікова С. Б. Вікова психокорекція. Навч. посібник / С. Б. Кузикова. – К. : Главник, 2008. – 144 с. Серія «Психол. інструментарій».
191 Кузікова С. Б. Дослідження феномену саморозвитку особистості в юнацькому віці : концептуальні засади / С. Б. Кузикова // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Теоретичні і практичні проблеми психології. Збірник наукових праць. – Луганськ : Видавництво СНУ ім. В. Даля, 2009. – № 2 (22). – С. 94–102.
192 Кузікова С. Б. Дослідницько-навчальний груповий семінар як форма підготовки студентів до психокорекційної діяльності / С. Б. Кузикова // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інститут психології імені Г. С. Костюка АПН України ; за ред. С. Д. Максименко. – К. : "ГНОЗІС". 2002 – Том IV, час. 7 – С. 122–124.
193 Кузікова С. Б. Духовна культура як спонука та орієнтир саморозвитку особистості/ С. Б. Кузикова // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Ко