Детермінанти розвитку психологічної культури вчителя початкової школи : детерминанты   развития психологической культуры учителя начальной школы

ОСТАННІ НОВИНИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ОСТАННІ ВІДГУКИ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Назва:
  • Детермінанти розвитку психологічної культури вчителя початкової школи
  • Альтернативное название:
  • детерминанты   развития психологической культуры учителя начальной школы
  • Кількість сторінок:
  • 183
  • ВНЗ:
  • Інститут педагогіки і психології професійної освіти
  • Рік захисту:
  • 2002
  • Короткий опис:
  • Академія педагогічних наук України
    Інститут педагогіки і психології професійної освіти


    На правах рукопису


    Созонюк Ольга Степанівна


    УДК 159.922.6+373.31


    Детермінанти
    розвитку психологічної культури вчителя початкової школи

    19.00.07 педагогічна та вікова психологія


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук



    Науковий керівник
    Рибалка Валентин Васильович,
    доктор психологічних наук,
    старший науковий співробітник




    Київ - 2002








    ЗМІСТ




    ВСТУП ________________________________________________


    4




    РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ ТА ЇЇ ДЕТЕРМІНАНТІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА







    1.1.


    Теоретичний аналіз співвідношення між поняттями загальної, педагогічної та психологічної культури вчителя



    13




    1.2.


    Концептуальна структурно-функціональна модель психологічної культури вчителя початкової школи­________



    39




    1.3.


    Загальна характеристика детермінантів розвитку психологічної культури вчителя початкової школи________



    73




    Висновки до розділу 1 ________________________________


    96




    РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СФОРМОВАНОСТІ І ДІЇ ДЕТЕРМІНАНТІВ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ







    2.1.


    Класифікація і критерії визначення детермінантів розвитку психологічної культури вчителя початкової школи________



    98




    2.2.


    Організація та проведення констатуючого експерименту з вивчення детермінантів розвитку психологічної культури вчителя початкової школи_____________________________




    118




    2.2.1.


    Вивчення професійно-психологічної спрямованості як екзодетермінанти розвитку психологічної культури вчителів початкової школи___________________________




    121




    2.2.2.


    Визначення рівня розвитку наполегливості і вольового самоконтролю як показників ендодетермінації психологічної культури вчителів початкової школи______




    127




    2.2.3.


    Визначення рівня розвитку інтелектуально-психологічної готовності як онтодетермінанти розвитку психологічної культури вчителів початкової школи___________________




    130




    Висновки до розділу 2_______________________________


    138




    РОЗДІЛ 3. ОСОБИСТІСНО ДЕТЕРМІНОВАНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ З ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ







    3.1.


    Організація та проведення формуючого експерименту з підвищення рівня детермінації розвитку психологічної культури вчителів початкових класів____________________




    140




    3.2.


    Аналіз результатів апробації особистісно детермінованої моделі розвитку психологічної культури вчителя початкової школи______________________________________________




    168







    Висновки до розділу 3________________________________


    180




    ВИСНОВКИ ________________________________________________


    181




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ__________________________


    184




    ДОДАТКИ__________________________________________________


    200







    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Одним із стратегічних завдань реформування освітньої галузі, визначених Доктриною розвитку освіти України, є запровадження мобільної системи підвищення професіоналізму педагогів, спрямованої на розвиток у них інтелектуального потенціалу високого рівня, психологічної компетентності, здатності до ефективної педагогічної діяльності.
    У Законі України Про освіту” та Про загальну середню освіту” наголошується, що роль учителя полягає не лише в тому, щоб забезпечити передавання знань від одного покоління до іншого, а й у тому, щоб бути людиною культури та вселюдських цінностей”. Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи визначає ряд істотно нових підходів до удосконалення її початкової ланки, найвагомішим серед яких є професійна переорієнтація вчителя від просвітництва до здійснення культуротворчої та життєвотворчої місії, від маніпулятивної, авторитарної до гуманістичної, особистісно орієнтованої педагогіки.
    Тому у сучасній психологічній науці значно актуалізується проблема вивчення детермінантів розвитку психологічної культури вчителя, здатного застосовувати особистісно орієнтований підхід до навчання. Вона особливо загострюється через ті ускладнення, що виникають у процесі розв’язання нових практичних і теоретичних завдань, зумовлених потребами реформування системи освіти Української держави.
    Отже, з огляду на нову ситуацію в освітньому просторі України, детермінанти розвитку психологічної культури вчителя початкової школи визначають його психологічну готовність якомога повніше реалізовувати культуротворчу, гуманістичну функції, здатність напрацьовувати професійні цінності, оволодівати сучасним інструментарієм вивчення і розвитку індивідуальності та соціальності особистості дитини.
    Вищенаведене зумовлює необхідність вивчення детермінантів розвитку психологічної культури особистості сучасного вчителя початкової школи. Сутність основних суперечностей, що виникають у розв’язанні зазначеної проблеми, полягає у невідповідності між зростаючою соціальною потребою у психологічно компетентних педагогічних кадрах і недостатнім науково-методичним обгрунтуванням розвитку їх психологічної культури у процесі педагогічної діяльності, яке б враховувало внутрішні, істотні чинники цього процесу. За таких обставин виникає потреба психолого-педагогічного дослідження і усунення вищезгаданих суперечностей.
    Аналіз наукової літератури свідчить, що зазначена проблема ще не була предметом спеціального дослідження, хоча деякі науковці розглядали її окремі аспекти (К.О.Абульханова-Славська, П.К.Анохін, Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, І.Д.Бех, В.С.Біблер, І.А.Зязюн, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.Д.Шадріков та ін.).
    Отже, проблема детермінантів розвитку психологічної культури вчителя початкової школи ще недостатньо досліджена. Потреба у духовному, інтелектуальному, емоційному, власне психічному розвитку особистості молодшого школяра певним чином зумовлює необхідність якісного росту психологічної культури вчителя початкової школи. Відсутність науково-методичного забезпечення розвитку психологічної культури вчителя початкової школи негативно відображається на ефективності її навчально-виховного процесу. На цьому тлі вивчення детермінантів, факторів, чинників становлення психологічної культури вчителів початкової школи дозволить значно підвищити рівень їх психологічної підготовки, а тому і ступінь психологізації навчально-виховної роботи з молодшими школярами.
    З урахуванням вищенаведеної психолого-педагогічної значущості, наукової і практичної актуальності зазначеної проблеми, темою дисертаційного дослідження обрано: Детермінанти розвитку психологічної культури вчителя початкової школи”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження пов’язане з проблемною темою НДР відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України на 2002-2004 рр. Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти”, РК №0102U000399.
    Об’єкт дослідження процес розвитку психологічної культури вчителя початкової школи.
    Предмет дослідження детермінанти розвитку психологічної культури вчителя початкової школи в процесі післядипломної підготовки та психолого-педагогічної діяльності.
    Мета дослідження полягає у теоретичному та експериментальному обгрунтуванні моделі розвитку психологічної культури вчителів початкової школи на основі вивчення сутності і дії її детермінантів.
    Концепція дослідження. Дослідження детермінантів розвитку психологічної культури вчителя початкової школи здійснюється в контексті розв’язання психолого-педагогічних проблем неперервної професійної освіти, сучасних суспільно-державних вимог до психологічної компетентності вчителя та його фахової спроможності, постановки особистісно орієнтованого навчання. Поняття психологічна культура” розглядається як багатоаспектна, інтегративна, професійно значуща якість особистості вчителя у трьох вимірах змістовно-особистісному, діяльнісному та генетично-віковому. Провідна ідея дослідження полягає в тому, що у відповідності до виявлених видів детермінантів процес розвитку психологічної культури вчителя початкової школи здійснюватиметься системно, за запропонованою науково обґрунтованою моделлю. Важливими формами розвитку психологічної культури вчителя мають бути післядипломна освіта, самоосвіта, що спонукає до рефлексії вчителем якостей власної особистості, високоякісного процесу і продукту педагогічної діяльності, до суб’єкт-суб’єктної взаємодії між вчителем і учнем, і, кінець кінцем, забезпечує особистісне зростання молодшого школяра.
    Основна гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що психологічна культура вчителя початкової школи є інтегративною особистісно-професійною якістю, розвиток якої в процесі його педагогічної діяльності зумовлюється дією ряду детермінуючих факторів, серед яких найважливішими є:
    розуміння вчителем рушійних сил особистісного розвитку молодших школярів, їх вікових досягнень і проблем в процесі навчання як провідної діяльності;
    потреба вчителя у психологічній культурі як необхідний складовій професійної компетентності, важливій для організації особистісно орієнтованого навчання молодших школярів.
    зовнішні соціально-психологічні передумови, що сприяють становленню психологічної культури вчителя, а тому і особистості дитини.
    Згідно з предметом і метою дослідження були визначені такі завдання:
    1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми структури і розвитку психологічної культури педагогів та її детермінантів.
    2. Обґрунтувати концептуальну структурно-функціональну модель психологічної культури особистості вчителя початкової школи та визначити місце детермінантів в цій структурі.
    3. Визначити загальну характеристику та склад детермінантів розвитку психологічної культури особистості вчителя початкової школи.
    4. Розробити класифікацію і критерії експериментальної оцінки детермінантів та визначити специфіку їх дії в процесі розвитку психологічної культури особистості вчителя початкової школи.
    5. Розробити і експериментально апробувати особистісно детерміновану модель професійної перепідготовки вчителів початкової школи з підвищення рівня їх психологічної культури.
    Методологічною основою дослідження є філософські, педагогічні та психологічні принципи і підходи, що розкривають діалектичний причинно-наслідковий взаємозв’язок об’єктивних та суб’єктивних факторів психічного розвитку людини; принципи психологічної науки детермінізму, єдності психіки та діяльності, розвитку психіки (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, О.М.Ткаченко, К.Д.Ушинський), системного підходу у дослідженні особистості (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов); принцип вивчення детермінантів розвитку психологічної культури в динаміці, взаємозв’язку, ретроспективі та перспективі на основі єдності загального, особливого та індивідуального в становленні та функціонуванні особистості.
    Теоретичною основою дослідження є ідеї і положення філософії і психології про суб’єкт діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, С.Д.Максименко, Б.М.Теплов, В.Д.Шадріков та ін.); теоретичне розуміння загальних засад розвитку професійної культури суб’єкта діяльності (А.І.Арнольдов, В.С.Біблер, О.О.Бодальов, П.Я.Гальперін, А.С.Дем’янчук, Т.І.Саломатова та ін.); наукове визначення сутності педагогічної культури вчителя як соціальної категорії (А.В.Барабанщиков, О.Б.Гармаш, В.В.Зелюк, Л.А.Нейштадт та ін.); положення про регулювання науковим дослідженням професійної підготовки вчителя початкової школи (Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, М.І.Дідора, О.Г.Мороз, Р.В.Павелків, О.Я.Савченко, Н.В.Кичук та ін.); психолого-педагогічні теорії формування педагогічної майстерності (Є.С.Барбіна, І.А.Зязюн, Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька, В.В.Рибалка, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.В.Савчин, С.О.Сисоєва та ін.); наукові дані щодо психолого-педагогічних проблем післядипломної освіти педагогічних кадрів (С.Г.Крисюк, Г.В.Ложкін, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва, І.М.Цимбалюк, Т.С.Яценко та ін.); підходи до розкриття змісту психологічної культури вчителя (В.І.Войтко, І.Д.Пасічник, В.О.Подоляк, О.В.Проскура та ін.).
    Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використані такі методи наукового дослідження, як теоретичний аналіз наукових літературних джерел, експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний), спостереження, бесіда, експертні оцінки, опитувальники, тести, методи математичної статистики.
    Організація дослідження. Головною базою дослідно-експериментальної роботи були Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, загальноосвітні середні школи №4, №7, №12, №13, №22, №24, №25 м. Рівного. Впродовж 1997 2002 рр. у дослідженні брали участь 170 вчителів віком від 22 до 55 років.
    Дослідження проводилося у два етапи:
    Перший етап (1997-1999 рр.) був присвячений аналізу психолого-педагогічної літератури та вивченню практики роботи шкіл в аспекті досліджуваної проблеми; проведенню констатуючого експерименту, у ході якого уточнювалася гіпотеза, що висувається.
    Другий етап (1999-2002 рр.) був присвячений організації та проведенню формуючого експерименту з підвищення рівня розвитку психологічної культури вчителя початкової школи; здійсненню контрольних діагностичних зрізів. На цьому етапі проводилася кількісна і якісна обробка та інтерпретація отриманих результатів, формулювалися висновки.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
    обґрунтовано цілісну концептуальну структурно-функціональну модель розвитку психологічної культури вчителя початкової школи;
    розкрито систему об’єктивних і суб’єктивних детермінантів розвитку психологічної культури вчителя початкової школи та їх структурних компонентів;
    досліджено особливості становлення і дії системи детермінантів розвитку психологічної культури вчителя початкової школи;
    розроблено і експериментально апробовано особистісно детерміновану модель професійної перепідготовки вчителів початкової школи з підвищення рівня їх психологічної культури.
    Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні закономірностей дії системи детермінантів розвитку психологічної культури вчителя початкової школи залежно від основних об’єктивних і суб’єктивних факторів його професійного становлення. Результати проведеного дослідження поглиблюють теоретичне розуміння сутності і специфіки детермінації розвитку психологічної культури вчителя початкової школи.
    Практичне значення дослідження полягає в тому, що в процесі дослідження був експериментально перевірений комплекс методів, які дозволяють діагностувати детермінанти розвитку психологічної культури вчителя початкової школи та виявляти основні зміни, що відбуваються в особистості педагога залежно від його індивідуальних особливостей. Впроваджено авторську програму особистісно детермінованої перепідготовки, спрямованої на удосконалення психологічної культури вчителя початкової школи.
    Одержані експериментальні дані можуть бути методичною основою організації науково-методичної роботи у навчальних закладах з метою підвищення ефективності педагогічної діяльності вчителів.
    Особистий внесок автора полягає в теоретичному аналізі досліджуваної проблеми; обгрунтуванні концептуальної структурно-функціональної моделі розвитку психологічної культури вчителя початкової школи; розробці класифікації і критеріїв експериментальної оцінки її детермінантів та визначенні специфіки їх дії; експериментальній апробації особистісно детермінованої моделі професійної перепідготовки вчителів початкової школи з підвищення рівня їх психологічної культури.
    Надійність та вірогідність результатів забезпечені використанням об’єктивних методів дослідження, відповідних його меті та завданням, теоретико-методологічним обгрунтуванням концептуальної структурно-функціональної моделі розвитку психологічної культури вчителя початкової школи, репрезентативністю вибірки досліджуваних, а також порівняльним аналізом отриманих результатів з даними інших досліджень.
    Результати дослідження оброблялись за допомогою методів математичної статистики.
    Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: Навчально-виховний процес у ВУЗі і школі та шляхи його розвитку і удосконалення” (Рівне, 1999), Психолого-педагогічні основи гуманізації виховання і навчання в школах і вищих навчальних закладах” (Рівне, 2000), засіданнях кафедри психології Міжнародного університету РЕГІ” імені акад. Степана Дем’янчука (Рівне, 1998; 1999; 2000), засіданнях відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Київ, 2000; 2001;2002).
    Результати дослідження впроваджені у практику роботи Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №236 від 19.06.2002 р.); у науково-методичну роботу Міжнародного університету РЕГІ” імені академіка Степана Дем’янчука (довідка №812 від 12.06.2002 р.); у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл №4 м. Рівного (довідка №241 від 14.04.2002 р.), №13 м. Рівного (довідка про впровадження №315 від 21.03.2002 р.).
    Публікації. Зміст роботи відображений у 11 публікаціях автора, з яких 5 статей опубліковано у провідних наукових фахових виданнях (з них 1 у співавторстві), 6 статей у наукових збірниках та журналах.
    Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний текст дисертації викладено на 183 сторінках. Список використаних джерел налічує 219 найменувань. Робота містить 17 таблиць, 4 рисунків та 6 додатків.
  • Список літератури:
  • Висновки

    У висновках підбито підсумки проведеного теоретичного та експериментального дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми:
    1. Визначено, що для пояснення об’єктивних і суб’єктивних чинників розвитку психологічної культури вчителя, необхідно інтегрувати, звести воєдино трактування даного поняття у психологічній та педагогічній науці. Осмислення і розв’язання проблеми з позиції системного аналізу дозволило відтворити цілісну картину процесу розвитку психологічної культури вчителя і встановити взаємозв’язок різноманітних чинників, які зумовлюють цей процес. З огляду на вищесказане сутність даного феномену визначається системою інтегрованих компонентів, до яких відносяться, передусім, загальна культура, що виступає фундаментом для розвитку власне професійної культури вчителя. Остання виступає як єдність педагогічної та психологічної культури особистості вчителя.
    2. Обгрунтовано концептуальну структурно-функціональну модель розвитку психологічної культури вчителя початкової школи як тривимірну в єдності змістовно-особистісного, діяльнісного та генетично-вікового вимірів. До змістовно-особистісного виміру доцільно віднести наступні види психологічної культури, які відповідають високорозвиненим підструктурам особистості вчителя: культура спілкування (комунікативна культура), що відповідає підструктурі здатності до міжособистісного спілкування; мотиваційна культура, що відповідає особистісно-розвивальній спрямованості; характерологічна культура, яка відповідає підструктурі характеру; рефлексивна культура, що кореспондує з підструктурою самосвідомості зі своєю центральною складовою психологічною рефлексією поведінки; психологічна компетентність, або культура психологічного досвіду як результат ефективного засвоєння і використання психологічних знань, умінь та навичок; інтелектуальна культура, тобто розвинуті психічні процеси (психологічне сприймання, увага, пам’ять, мислення, уява); психофізіологічна культура, або здатність враховувати у професійній діяльності тип темпераменту, вік, стать, антропологічні ознаки учнів, вчителів, свої власні. Діяльнісний вимір психологічної культури вчителя початкової школи включає такі компоненти, як гуманістично-мотиваційний, когнітивно-психологічний, цілеособистісний, творчо-результативний, емотивно-естетичний. До генетично-вікового виміру психологічної культури відноситься характеристика рівня розвитку усіх означених базових якостей і компонентів в ході професійного становлення вчителя початкових класів.
    3. З’ясовано, що загальнопсихологічний принцип детермінізму дозволяє визначити основні детермінанти розвитку психологічної культури вчителя початкової школи, якими є об’єктивні соціогенні та суб’єктивні внутрішньоособистісні. Взаємозв’язки між ними реалізуються і формуються у взаємодії, яка здійснюється у професійній підготовці і перепідготовці вчителів, а також у безпосередньому міжособистісному спілкуванні вчителя з учнем в ході навчальної діяльності. Отже, проектуючи загальнопсихологічний принцип детермінізму на детермінацію розвитку психологічної культури вчителя початкової школи, доцільно визначити два головні види детермінації: а) зовнішній соціогенний рівень детермінації та б) внутрішньоособистісний рівень самодетермінації розвитку психологічної культури.
    Об’єктивні соціогенні детермінанти розвитку психологічної культури вчителя початкової школи визначаються суспільною потребою, необхідністю психологічної підготовки вчителя до розвитку особистості учня і виступають у формі настановлень доктрини освіти, концепцій і програм спеціальної особистісно орієнтованої професійної підготовки і перепідготовки педагогів.
    Потужним соціогенним джерелом розвитку психологічної культури вчителя є конкретна взаємодія між психологічно компетентною особистістю вчителя і розвиваючою особистістю учня з її потребами, проблемами та їх успішним психолого-педагогічним розв’язанням в ході навчально-виховного процесу.
    Внутрішньоособистісні детермінанти, а фактично самодетермінанти, зумовлені розвитком і саморозвитком особистості вчителя в умовах особистісно спрямованої педагогічної діяльності, спеціальної підготовки і самопідготовки до неї і виступають у вигляді екзодетермінантів (засвоєних і здійснюваних мотивів професійної діяльності, а також психологічних знань, умінь, навичок), онтодетермінантів (здатності до міжособистісного спілкування і психологічного інтелекту) та ендодетермінантів (характеру, рефлексії, психофізіологічної бази). Взаємозв’язок між соціогенними і внутрішньоособистісними детермінантами розвитку психологічної культури та їх дія здійснюється у формі певної організації професійної підготовки і перепідготовки вчителя та його безпосередньої психоло-педагогічної діяльності з розвитку особистості в учня та власної.
    4. Екзо-, онто- та ендодетермінанти взаємопов’язані між собою, утворюючи єдину систему внутрішньоособистісних чинників розвитку психологічної культури вчителя початкової школи. Процес становлення і дії детермінантів психологічної культури вчителя початкової школи полягає як у формуванні онтодетермінантів під впливом екзодетермінантів, так і в їх поєднанні з ендодетермінантами в процесі послідовного оволодіння ефективними психологічними стратегіями відкритої міжособистісної взаємодії, співпраці вчителів з дітьми молодшого шкільного віку. Співвідношення між цими видами детермінації розвитку психологічної культури вчителя початкової школи залежить від ряду факторів, серед яких можна виділити загальний рівень розвитку відповідних тенденцій у суспільстві, наприклад, ступінь психологізації освіти, специфіка домінуючих традиційних стилів у взаємодії між вчителем та учнем в системі освіти, особистісна розвиненість самого вчителя, особистісна значущість, сенс для нього самої психологічної культури у професійній діяльності. Упродовж констатуючого експерименту визначено різні рівні сформованості детермінантів психологічної культури вчителя початкової школи. Отримані результати свідчать про те, що традиційна професійна підготовка і перепідготовка та визначене нею формування екзодетермінантів не пов’язані достатньою мірою з самим педагогічним життям, яке породжує онтодетермінанти, а також з ендодетермінантами, як найбільш інтимними чинниками розвитку психологічної культури вчителя молодших школярів.
    5. Розроблено і експериментально апробовано особистісно детерміновану модель професійної підготовки та перепідготовки вчителів початкових класів з підвищення рівня їх психологічної культури. Запропонована авторська програма особистісно детермінованого навчання знайшла підтвердження у формуючому експерименті і може слугувати науковим обгрунтуванням для розробки подальших рекомендацій стосовно психологізації навчально-виховного процесу у початковій школі. Результати контрольного експерименту свідчать про те, що впровадження запропонованих психологічних технологій, індивідуальних програм розвитку і саморозвитку, методів творчого підходу, психокорекції стимулює розвиток психологічної культури вчителя початкової школи.

    Перспективи подальшої науково-дослідницької роботи вбачаємо у поглибленому вивченні взаємодії компонентів та підструктур діяльнісної та змістової характеристики психологічної культури вчителів загальноосвітньої школи.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психологической деятельности. М.: Наука, 1973. 288 с.
    2. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. К.: Освіта, 1991. 111 с.
    3. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 т. М.: Педагогика, 1980. Т.1. 230 с.
    4. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
    5. Арнольдов А.И. Культура, человек и картина мира: [Сб.ст] / АН СССР, Ин-т философии. М.: Наука, 1987. 347 с.
    6. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во МГУ, 1979.-151 с.
    7. Асмолов А.Г., Ягодин Г.А. Образование как расширение возможности развития личности // Вопросы психологии. 1992. № 1. с. 6-14.
    8. Баб’як М.М. Особистість з позиції динамічного підходу. К.: Освіта, 1994. 106 с.
    9. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти // Освіта і управління. 1997. № 2. с.21-36.
    10. Балл Г.О., Перепелиця П.С. Формування готовності до професійної праці у контексті гуманізації освіти // Психологічні аспекти гуманізації освіти : Книга для вчителя. Київ-Рівне, 1998. с.78-90.
    11. Барабанщиков А.В. Основы психологии и педагогики. М.: Просвещение, 1988. 269 с.
    12. Белл П.А. Личность и общение: Пер. с англ. М.: Педагогика, 1986. 271с.
    13. Бернс Р. Развитие Я концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 421с.
    14. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К: ІЗМН, 1998. 203 с.
    15. Бехтерев В.М. Объективная психология. М.: Наука, 1986. 475 с.
    16. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. М.: Политиздат, 1991. 412 с.
    17. Библер В.С. Цивилизация и культура. Философские размышления в канун ХХІ века. М.: Российский гос. гуманит. ун-т, 1993. 48 с.
    18. Блага К., Шебек М. Я твой ученик, ты мой учитель: Пер. с чеш. М.: Просвещение, 1991. 140 с.
    19. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2 т. М.: Педагогика, 1979. Т.1. 277 с.
    20. Богман Е., Уэлш Г.Я. Эго, супер эго и т.д.. М.: Просвещение, 1964. 94 с.
    21. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. М.: Знание, 1981. 96 с.
    22. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 271 с.
    23. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
    24.Бондаревская Е.В. Гуманизация воспитания старшеклассников // Советская педагогика. 1991. № 9. с. 50-54.
    25. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Учбовий посібник для студентів. Харків: Фоліо, 1996 237 с.
    26. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников. Дис. д-ра психол.наук / КГПИ им. М.П.Драгоманова. К., 1992. с.77.
    27. Братусь Б.С., Сидоров П.И. Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма. М.: Изд-во МГУ, 1984. 145 с.
    28. Бруно Дж. Диалоги. М.: Госполитиздат, 1949. 550 с.
    29. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование (Логико-психологический анализ). М.: Мегаль, 1979. 230 с.
    30. Буяльский Б.А. Курс на педагогическое мастерство. К.: Рад.школа, 1986. 222 с.
    31. Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. К.: Радянська школа, 1976. 270 с.
    32.Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001. 416 с.
    33. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991. 479 с.
    34.Возрастная и педагогическая психология: Учебник для студентов педагогических институтов / Под ред. А.В.Петровского. 2-е изд. М.: Просвещение, 1979. 288 с.
    35. Войтко В.І. Про психологічну культуру вчителя. К.: Тов-во Знання”, 1974. 48 с.
    36. Гальперин П.Я. Психолого-педагогические проблемы профессионального обучения. М.: Изд-во МГУ, 1979. 342 с.
    37. Гармаш О.Б. Общие проблемы педагогики высшей школы и частных методик. Уфа, 1976. 176 с.
    38. Гашимова В.Х. Деякі аспекти розвитку творчої особистості вчителя // Педагогіка і психологія. 1996. № 3. с.255-261.
    39. Гереманн П. Способ формирования планов. М.: Просвещение, 1981. 265с.
    40. Гильбух Ю.З. Дифференциация в начальном звене. К.: Знание, 1996. 54с.
    41. Гильфорд Дж.П. К учению о динамике психопатий: Пер. с англ. М.: Медицина, 1971. 189 с.
    42. Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопросы психологии. 1988. № 2. с.19-26.
    43. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во МГУ, 1987. 174 с.
    44.Гоноболин Ф.Н. Психологический анализ педагогических способностей // Способности и интересы. М.: Изд-во Академии пед. наук РСФСР, 1962. с. 232-275.
    45. Горский В.С. История философии и культура. К.: Наукова думка, 1991. 284 с.
    46. Грехнев В.С. Культура педагогического общения: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1990. 142 с.
    47. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя. К.: Вища школа, 1997. 349 с.
    48.Губернський Л.В. Гуманітаризація: від культу знань до культу мислення // Рідна школа. 1993. № 10. с. 67-71.
    49. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. М.: Педагогика, 1972. 423 с.
    50.Давыдов В.В. О понятии личности в современной психологии // Психологический журнал. 1988. № 4. с. 22-32.
    51. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: ИНТОР, 1996. 544с.
    52.Дідора М.І. Проблема реалізації розвиваючого навчання в сучасній школі// Наукові записки. Серія Психологія і педагогіка”. Тернопіль: ДПУ ім. В.Гнатюка, 1998. № 5. с. 114-119.
    53. Дмитренко Л.К. Мотивація саморозвитку особистості. К.: Абрис, 1997. 114 с.
    54. Долинська Л.В. Проблема підготовки майбутніх вчителів початкових класів до творчої взаємодії з учнями: Зб. наук. пр. Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики”. К.: Вид-во НПУ ім. М.Драгоманова. 1997. с. 273-276.
    55. Долинська Л.В. Психологічні вимоги до підготовки сучасного вчителя. Матеріали другого з’їзду психологів України. К,: Вид-во НПУ ім. М.Драгоманова. 1996. с. 36-39.
    56.Дубрович С.И. Главное, чтобы учитель был профессионалом // Вопросы психологии. 1994. № 5. с. 13-18.
    57. Дурай-Новаков К.М. Я это Я, или как стать счастливым. Л.: Лениздат, 1992. 192 с.
    58. Дусавицкий А.К. Воспитывая интерес. М.: Знание, 1984. 80 с.
    59. Дьяченко М.И., Кандибович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: Изд-во БГУ, 1976. 175 с.
    60. Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя. М.: Просвещение, 1989. 189 с.
    61. Журавлев В.И. Педагогика в системе наук о человеке. М.: Педагогика, 1990. 164 с.
    62. Загвязинский В.И. Учитель как исследователь. М.: Знание, 1980. 96 с.
    63. Занков Л.В. Избранные педагогические труды. М.: Педагогика, 1990. 418 с.
    64. Зелюк В.В. Личность в структуре педагогического общения. Ростов-на-Дону: Изд-во РГПИ, 1996. 146 с.
    65. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. Изд. 2-е. М: Логос, 1999. 384 с.
    66. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.- метод. Посібник К.: МАУП, 2000. 312 с.
    67. Иконникова С.Н. Диалог о культуре. Л.: Лениздат, 1987. 203 с.
    68. Каган М.С. Человеческая деятельность. Опыт системного анализа. М.: Политиздат, 1974. 328 с.
    69. Каиров И.А., Петров Ф.Н. Педагогическая энциклопедия: В 4 т.: М.: Изд-во. Советская энциклопедия”, 1979. Т.2. 405 с.
    70. Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. М.: Педагогика, 1981. 200 с.
    71. Кац Д. Элементарная педагогика // Психологический журнал. 1982. № 6. с. 145-151.
    72.Кенкман П.О. Роль системы образования в жизненном самоопределении молодежи (на материалах Эстонской ССР): Дис. докт. пед. наук. Тарту, 1985. 345 с.
    73. Кербиков О.В. К учению о динамике психопатий // Избранные труды. М.: Медицина,1971. с. 163-189.
    74.Киричук О.В. Формування творчої особистості вчителя в педагогічному ВУЗі. К.: КДПІ ім. М.Драгоманова, 1991. 20 с.
    75. Климов Е.А. Введение в психологию труда. М.: МГУ, 1988. 197 с.
    76. Кобенко А.А. Психология взаимоотношений в малых группах. Минск: Изд-во БГУ, 1976. 466 с.
    77. Козелецкий Ю. Человек многомерный (психологическое эссе). К.: Лыбидь, 1991. 288 с.
    78. Коломинский Я.Л. Психологическая культура условие и цель деятельности психолога // Психалогія. №2 (19), Минск. 2000. с. 4-19.
    79. Коминский Я.Л. Избранные педагогические сочинения. М.: Педагогика, 1982. Т.1. 656 с.
    80. Кондратьєва С.В. Основи індивідуального підходу до учня. К.: Знання, 1977. 45 с.
    81. Коссов Б.Б. Личность и педагогическая одаренность: новый метод исследования М.: Изд-во НИИ ВО, 1995. 174 с.
    82. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 301 с.
    83. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
    84. Крокинська О.Г. Аннотированный указатель социально-психологических методов диагностики. М.: Изд-во МГУ, 1991. 65 с.
    85. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. М.: Просвещение, 1976. 303 с.
    86. Крылова Н.Б. Формирование развитой творческой личности студента. К.: Вища школа, 1984. 155 с.
    87. Крюкова Д.Ф. Теоретичні і методичні аспекти підготовки молоді до оволодіння складними професіями технічного профілю: Методичні рекомендації Київ, 1998. 27 с.
    88. Кузьмина Н.В. Педагогическое мастерство учителя как фактор развития способностей учащихся // Вопросы психологии. 1984. № 1. с. 20-26.
    89. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология. Полный жизненный цикл развития человека: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. М.: ТЦ Сфера”, 2001. 464 с.
    90. Лазурский А.Ф. Альтруизм // Психология личности: Тексты. М.: Изд-во МГУ, 1982. с. 15-21.
    91. Ларичев О.И. Объективные модели и субъективные решения. М.: Наука, 1987. 142 с.
    92. Левашова С.А. Культура в быту молодежи. М.: Знание, 1980. 39 с.
    93. Леонгард К. Акцентуированные личности. К.: Вища школа, 1989. 375с.
    94. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. М.: Знание, 1979. 47 с.
    95.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1977. 304 с.
    96. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: Изд-во МГУ, 1981. 584с.
    97.Леонтьев Д.А. Установка как механизм смысловой регуляции деятельности // Теория установки и актуальные проблемы психологии. Тбилиси: Мецниереба, 1990. с. 158-168.
    98. Лийметс Х.Й. Как воспитывает процесс обучения? М.: Знание, 1982. 98 с.
    99. Линенко А.Ф. Готовність майбутніх вчителів до педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія. 1995. № 1. с. 125-132.
    100. Лисина М.И. Общение детей со взрослыми и сверcтниками: общение и различение // Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологии. Сборник научных трудов. М.: Изд-во НИИ общей педагогики, 1980. с. 25-36.
    101. Личко А.Е. Психопатия и акцентуации характера у подростков. Л.: Медицина, 1977. 208 с.
    102. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учебное пособие. К.: МАУП, 2000. 256 с.
    103. Максименко С.Д., Пелех О.М. Фахівця потрібно моделювати (наукові основи готовності випускника педвузу до педагогічної діяльності) // Рідна школа. 1994. №3 4. с. 68 72.
    104. Макаренко А.С. Избранные произведения. В 3-х томах. Т.2. К.: Радянська школа, 1983. 247 с.
    105. Менчинская Н.А. Психологические проблемы неуспеваемости школьников. М.: Просвещение, 1971. 168 с.
    106. Мейерхольд И.С. Психологические факторы педагогической науки. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1986. 151 с.
    107. Моляко В.О. Психологічна готовність до творчої праці. К.: Знання, 1989. 44 с.
    108. Мороз О.Г. Молодий учитель і шкільний колектив. К.: Знання, 1981. 47 с.
    109. Мудрик А.В. Общение школьников. М.: Знание, 1987. 80 с.
    110. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. 428 с.
    111. Нагорна Г.О. Стратегічні і тактичні підходи до формування професійного мислення у майбутніх вчителів // Педагогіка і психологія. 1996. № 1. с. 125-133.
    112. Наумов Н.Д. Психолого-педагогические проблемы диагностики мышления // Вопросы психологии. 1992. № 2. с. 17-23.
    113. Нежнова Т.А., Венгерок О.Л. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. М,: Наука, 1988. 197 с.
    114. Немов Р.С. Психология: Учебник. В 3-х кн. 4-е изд. М.: ВЛАДОС. Кн. 2: Психология общения, 2001. 608 с.
    115. Общая психология: Учебник для студентов педагогических институтов/ Под ред. А.В.Петровского. 3-е изд. М.: Просвещение, 1986. 463 с.
    116. Омельченко С.Д. Урок в современной школе: Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1986. 158 с.
    117. Орбан Л.Э. Становление личности. М.: Лучь, 1992. 112 с.
    118. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: досвід, тенденції та перспективи розвитку// Збірник наукових праць. Івано-Франківськ: Вид-во ”Плай” Прикарпатського університету, 2000. Вип. 4. Ч.1 с.3-15.
    119. Орлов А.Б. Психологічні аспекти педагогічної діяльності. К.: Знання, 1994. 36 с.
    120. Основи практичної психології / В.Панюк, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник К.: Либідь, 1999. 536 с.
    121. Осьмак Л.П. Особистісний потенціал підлітка: умови активізації // Рідна школа. 1998. №1. с. 20-23.
    122. Павелків Р.В. Виховання молодших школярів за міжнародною програмою Self esteem” як засіб профілактики кризи підліткового віку // Зб.наук.праць. Рівне, Рівненський державний педаг. інститут, 1998. Вип.4. с. 95-98.
    123. Панченко В.І. Г.С.Костюк і проблеми професійного самовизнання молоді // Професійно-технічна освіта. 1999. №4. с. 17-21
    124. Пасічник І.Д., Шугай М.А. Український менталітет в контексті християнської моралі // Нова педаг. думка, № 2 (14); Рівне, 1998. с. 57-61.
    125. Педагогический поиск / Сост. И.Н.Баженова. 2-е изд. М.: Педагогика, 1988. 472 с.
    126. Педагогічна майстерність: Підручник /І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; за ред. І.А.Зязюна. К.: Вища школа, 1997. 349с.
    127. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. М.: Просвещение, 1969. 659 с.
    128. Платонов К.К. Структура и развитие личности. М.: Наука, 1986. 256с.
    129. Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти: Науково-методичний посібник. К.: ІЗММ, 1996. 164 с.
    130. Правоторов В.А. Нравственное воспитание в трудовом коллективе: Опыт социологического исследования М.: Профиздат, 1981. 215 с.
    131. Практикум по возрастной и педагогической психологии: Учебное пособие / Под ред. А.И.Щербакова. М.: Просвещение, 1987 255 с.
    132. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: новый диалог человека с природой. М.: Наука, 1986. 284 с.
    133. Проскура О.В. Психологічна культура завідуючої дошкільним закладом. К.: КМІУВ ім.Б.Грінченка, 1994. 124 с.
    134. Проскура О.В. Як підготувати дитину до школи. К.: Знання, 1969. 48 с.
    135. Психологический словарь / Под ред. В.В.Давидова, А.В.Запорожца, Б.Ф.Ломова и др. 1-е изд. М.: Педагогика, 1983. 448 с.
    136. Психологічний словник / За ред. В.І.Войтка. К.: Вища школа, 1982. 216 с.
    137. Психологія: Підручник (Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін. за ред. Ю.Л.Трофімова. 3-є вид. К.: Либідь, 2001. 560 с.
    138. Пуни А.Ц. Психологические основы волевой подготовки в спорте. Л.: Б.И., 1977. 48 с.
    139. Райковский Я.С. Экспериментальная психология эмоций. М.: Прогресс, 1979. 348с.
    140. Раппопорт Л.А., Лавыш А.И. Опыт внедрения технических средств в учебный процесс. М.: Наука, 1971. 118 с.
    141. Растрыгина А.Н. Формирование педагогической культуры будущего учителя музыки: Диссертация кандидата педагогических наук. К.: Б.И., 1991. 176 с.
    142. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників: Монографія За ред. Г.О.Балла. К.: ІПППО АПН України, 1998. 160 с.
    143. Рибалка В.В. Проблеми розвитку психологічної культури майбутнього професіонала // Теорія і практика управління соціальними системами: Щоквартальний науково-практичний журнал. Харків: НТУ ХПІ”. 2002, №2. с. 74-80.
    144. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навч. посібник. К.: ІЗММ, 1996. 236 с.
    145. Рыбальченко В.Ф. Малая история культур. М.: Искусство, 1987. 43 с.
    146. Рокич Н. Детская психология. М.: Просвещение, 1985. 272 с.
    147. Розен Г.Я. Цель оптимальность решение: Математические модели принятия оптимальных решений. М.: Радио и связь, 1982. 169 с.
    148. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2т. М.: Педагогика, 1989. Т.1 485 с.
    149. Рубинштейн С.Л. Принцип творческой самодеятельности // Вопросы психологии. 1986. № 4. с. 101-108.
    150. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. М.: Педагогика, 1973. 423 с.
    151. Рудницька О.П. Вчись цінувати прекрасне: Естетична оцінка в музично-педагогічній практиці. К.: Музична Україна, 1983. 112 с.
    152. Савченко О.Д. Дидактика початкової школи. К.: Абрис, 1997. 412 с.
    153. Савчин М.В. Педагогічна соціальна психологія. Дрогобич: Відродження, 1998. 206 с.
    154. Саломатова Т.И. Интенсификация подготовки учителя в педвузе на основе сближения учебной и будущей профессиональной деятельности: Автореферат диссертации кандидата педагогических наук. Казань, 1991. 18 с.
    155. Сафин В.Ф., Ников Г.П. Психологический аспект самоопределения личности // Психологический журнал. 1984. № 4. с. 65-73.
    156. Семенов И.Н. Проблемы рефлексивной психологии решения творческих задач. М.: Педагогика, 1990. 210 с.
    157. Симонов П.В., Ершов П.М. Темперамент, характер, личность М.: Наука, 1984. 302с.
    158. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня. К.: Поліграфкнига, 1996. 406 с.
    159. Сичова Є. Я. Модульне навчання на терезах пережитого та омріяного // Рідна школа. 1995. № 7. с. 20-22.
    160. Скрипник М.И. Нравственные отклонения и пути их преодоления. М.: Знание, 1986. 64 с.
    161. Сковін Є.В. Нові підходи до розробки сучасних педагогічних технологій // Рідна школа. 1994. № 6. с. 30-36.
    162. Сластенин В.О. Экологическое образование в подготовке учителя. М.: Педагогика, 1984. 103 с.
    163. Соловьев В.С. Собр. соч.: В 10 т. С-Пб.: Польза, 1910. Т.2. 386 с.
    164. Соловьева Г.Г. Познай свое Я”. Алма-Ата: Жалын, 1979. 165 с.
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины