ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ : ПРОФЕССИОНАЛИЗАЦИЯ СЛУЖБЫ В ОРГАНАХ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ: СОДЕРЖАНИЕ, ФОРМЫ И МЕТОДЫ



  • Назва:
  • ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ
  • Альтернативное название:
  • ПРОФЕССИОНАЛИЗАЦИЯ СЛУЖБЫ В ОРГАНАХ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ: СОДЕРЖАНИЕ, ФОРМЫ И МЕТОДЫ
  • Кількість сторінок:
  • 469
  • ВНЗ:
  • Національна академія державного управління при Президентові України
  • Рік захисту:
  • 2011
  • Короткий опис:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
    ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ


    На правах рукопису


    ГАЗАРЯН Світлана Вікторівна

    УДК 35.088.6:352


    ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ

    25.00.03 – державна служба


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора наук з державного управління



    Науковий консультант
    Куйбіда Василь Степанович,
    доктор наук з державного управління, професор


    Київ – 2011
    ЗМІСТ

    ВСТУП 5
    РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

    23
    1.1 Професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування як соціально-історична реальність
    23
    1.2. Інституціоналізація служби в органах місцевого самоврядування 65
    1.3. Порівняльний аналіз методологічних підходів дослідження професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування
    100
    Висновки до розділу 1 119
    РОЗДІЛ ІІ ЗМІСТ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ЦІЛІСНОСТІ
    123
    2.1. Теоретико-системний зміст професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування
    123
    2.2. Цілі професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування за цивілізаційного розвитку управління
    142
    2.3. Структура професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування 172
    2.4. Функції професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування 190
    Висновки до розділу 2 208
    РОЗДІЛ ІІІ ФОРМИ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    212
    3.1. Латентна форма 213
    3.2. Ситуативна форма 224
    3.3. Адаптивна форма 238
    3.4. Конструктивістсько-трансформаційна форма 251
    3.5. Рефлексивно-оцінювальна форма 268
    Висновки до розділу 3 283
    РОЗДІЛ ІV МЕТОДИ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    287
    4.1. Змістові методи професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування
    287
    4.1.1. Методи й прийоми правового регулювання 295
    4.1.2. Інституційно-адміністративні методи й прийоми 300
    4.1.3. Психолого-педагогічні методи й прийоми 308
    4.2. Класифікація методів професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування за спрямованістю впливу на мотиви посадовців і колективу органу місцевого самоврядування в цілому

    316
    4.2.1. Методи матеріальної мотивації 316
    4.2.2. Методи соціально-психологічної мотивації 322
    4.2.3. Методи владної мотивації 330
    Висновки до розділу 4 335
    РОЗДІЛ V ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

    338
    5.1. Концепція професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування 338
    5.2. Комунальний центр з організації кадрів місцевого самоврядування 352
    5.3. Компетентнісна модель суб’єкта професіоналізації 356
    5.3. Цілі стратегії організації навчального процесу в закладах освіти з підготовки посадових осіб місцевого самоврядування
    382
    Висновки до розділу 5 397
    ВИСНОВКИ 402
    ДОДАТКИ 408
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 433

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

    ЄС - Єропейський Союз
    ІРЛП - Індекс розвитку людського потенціалу
    КЦК - Комунальний центр з організації кадрів місцевого самоврядування
    МС – Місцеве самоврядування
    НАДУ або Національна академія – Національна академія державного управління при Президентові України
    ОМС – Органи місцевого самоврядування
    ПРООН - Програми розвитку ООН
    ПСОМС – Професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування
    СОМС – Служба в органах місцевого самоврядування
    ХарРІ НАДУ - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
    ЦРТ - Цілі розвитку тисячоліття


    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Проблема професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування передбачає її дослідження не лише як самостійного явища і процесу, а і як складової системи вищого рівня, якою є суспільна сфера. Для трактування сучасного суспільства останнім часом широко використовується термін “суспільство знань”. Цим акцентується увага на тому, що головною цінністю є інвестиції в нематеріальний, людський і соціальний капітал, а основною рушійною силою суспільного розвитку – знання і творчість. Концепція суспільства знань базується на таких принципах, як свобода слова, розширення доступу до інформації і знань, сприяння культурній різноманітності, рівний доступ до якісної освіти. Ця концепція відтепер визнана одним з ключових напрямів на шляху досягнення Цілей розвитку тисячоліття. На сьогодні місце України в рейтингах країн світу не є високим (зокрема, 85 місце з-поміж 177 країн світу за Індексом розвитку людського потенціалу), що зумовлює необхідність активізації місцевого самоврядування, яке відіграє життєво важливу роль у суспільстві, осмисленні та впровадженні у сферу управління концепції суспільства знань як національної мети розвитку України у XXI ст. Дуже важливо, щоб наша країна не відставала від світових процесів розвитку людського потенціалу, під яким розуміються здібності особи взагалі, що не залежать від їх використання в матеріальному чи нематеріальному виробництві, але формують високоосвічену, розвинену, благополучну особистість.
    Постановка такого завдання пов’язана з істотним підвищенням ролі всіх інституцій. Функціонування нинішнього інституту служби в органах місцевого самоврядування зумовлене: проведенням місцевих виборів, за підсумками яких призначення керівників органів місцевого самоврядування є, по суті, політичними; майже однаковими вимогами до посадових осіб місцевого самоврядування та державних службовців, що виписані в законах України “Про державну службу” та “Про службу в органах місцевого самоврядування” (зокрема поширення на них трудового законодавства, ідентичні процедури призначення, припинення служби та її проходження: атестація, щорічна оцінка, присвоєння рангів, граничний термін перебування на службі та його продовження, обчислення стажу тощо); визначенням посадових окладів посадових осіб місцевого самоврядування Кабінетом Міністрів України, а не Законом та ін. Саме тому службі в органах місцевого самоврядування притаманні на нинішньому етапі системні проблеми, зокрема необхідність розмежування виборних і адміністративних посад, застосування в регулюванні служби в органах місцевого самоврядування спеціального законодавства, що виключало б поширення на посадових осіб місцевого самоврядування законодавства про працю, реформування системи оплати праці тощо. Досі служба в органах місцевого самоврядування не діє згідно з принципами верховенства права та поваги до інтересів громадян, яким слугує. Для кардинальної зміни ситуації на краще необхідна професіоналізація цього інституту, при цьому головний акцент має бути зроблено на розвиток людського потенціалу, особливо інтелектуального, під яким розуміється сукупність творчих здібностей, знань та умінь посадових осіб, які дають їм змогу використовувати технологічний капітал, засвоювати набуті й створювати нові знання та інформаційні блага на основі сформованих в органах місцевого самоврядування відносин співробітництва, довіри, а також ефективного розвитку місцевого самоврядування в цілому.
    Розв’язання проблеми професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування полягає передусім в осучасненні не лише інституційної, а й кадрової складової системи вітчизняного місцевого самоврядування. Слід враховувати, що посадові особи з притаманними їм обов’язками та зобов’язаннями з огляду на те, що слугують державі й територіальній громаді, є насамперед індивідами. Це потребує системи стимулів, які спрямовують поведінку посадовців у певне русло і тим самим роблять менш невизначеним соціальне середовище, в якому вбачається винятково індивідуальне ставлення посадової особи до нових і надійних можливостей розвитку. Аналіз кадрової політики органів місцевого самоврядування в Україні показав, що посадові особи позбавлені перспективи довгострокового і стійкого розвитку: починаючи з 2005 р. з’явилася тенденція до поступового зниження темпів зростання номінальної і реальної заробітної платні; посилюється залежність плинності кадрів від політичних впливів (при плинності кадрів за останні 5 років на рівні 9–10% вона має різкі сплески (до 20%) у роки проведення місцевих виборів); рівень освіти не гарантує поступове кар’єрне зростання (майже третина посадових осіб має базову вищу освіту); не спостерігається зростання кількості посадових осіб, які підвищили кваліфікацію, в результаті сплесків плинності кадрів у роки проведення місцевих виборів. Тож не дивно, що професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування набуває особливої значущості. Її важливість зумовлює підхід, за яким здатність до самоактуалізації щодо пізнання, активності, творчості, цілеспрямованості в контексті служіння державі й територіальній громаді, по-перше, дасть змогу посадовцю здійснювати управління, зорієнтоване на зменшення негативних наслідків управлінських рішень у результаті неповноти доступної інформації і обмеженості інтелектуальних можливостей; по-друге, сприятиме формуванню інтелектуального потенціалу посадової особи як основи її конкурентоспроможності; по-третє, надасть нового імпульсу професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування. Підхід до посадової особи як до суб’єкта управління, навчання та інтелектуальної діяльності має стати основою змісту, форм та методів професіоналізації.
    Без розв’язання цієї проблеми реформа місцевого самоврядування в Україні, яке функціонувало б на базі принципів, орієнтованих на ЄС, буде або взагалі неможливою, або спричинить інші негативні суспільні процеси, що можуть призвести до деградації суспільних відносин, формального підходу посадових осіб до виконання своїх обов’язків, низької якості надання послуг і, як результат, до підриву авторитету органів місцевого самоврядування в українському суспільстві.
    Системний аналіз наукових праць і дисертацій із досліджуваної теми засвідчив, що в науковій літературі, особливо зарубіжній, розглядається досить широкий комплекс проблем, що стосуються професіоналізації як у цілому, так і у сфері місцевого самоврядування зокрема.
    У розробці теоретико-методологічних засад професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування значну роль відіграють наукові праці з теорії та історії державного управління, державної служби та служби в органах місцевого самоврядування таких українських та зарубіжних дослідників, як О.В. Авілов [1], В.Б. Авер’янов [5], С.С. Алєксеєв [7], Г.В. Атаманчук [13], В.П. Бєзобразов [21], Т.Є. Василевська [48, 272], Н.І. Глазунова [70], В.П. Гомель [74], Н.Т. Гончарук [76], В.Д. Граждан [79], В.Г. Ігнатов [118], В.М. Князєв [104], В.С. Куйбіда [177-180], О.Д. Лазор [185-187], Н.А. Липовська [191-192], В.М. Манохін [200], О.Ю. Оболенський [91-92, 232], В.М. Олуйко [90], Т.І. Пахомова [240-243], С.М. Серьогін [288-290], Ю.М. Старілов [303], О.І. Турчинов [308-311], Ф.І. Шамхалов [326], Г.В. Швидько [327] та ін. Проте проблеми професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування розглядаються в них фрагментарно, наприклад з огляду на соціально-економічні і політичні перетворення в Україні, які також залежатимуть від того, наскільки посадові особи розуміють свою роль і наскільки вона вмотивована (В.В. Голубь [73], І.В. Розпутенко [275]); підготовку фахівців місцевого самоврядування (Ю.Г. Кальниш [135], І.В. Козюра [139], О.Ю. Лебединська [140-141, 190]); організаційну культуру й управління персоналом (А.П. Рачинський [267-268], А.С. Сіцінський [291-292]); європейський вимір (І.А. Грицяк [81-83]), тощо.
    Висвітленню проблем професіоналізації в цілому і професіоналізації служби в органах публічної влади зокрема присвячені дослідження в різних галузях науки: історії (В.П. Бузускул [38], В.А. Григор’єв [80], М.С. Грушевський [85], А.О. Гурбик [87], О.К. Дживелегов [95], М.П. Драгоманов [97], В.А. Дядиченко [103], Л.М. Залівалова [108], М.І. Кареєв [131-132], О.С. Компан [144], Л.Г. Морган [218], Г.В. Чапала [324]), економіці (В.В. Бурега [44], Г.Г. Востріков [56], І.В. Іванова [122], Дж.К. Лафта [189], Б.З. Мільнер [210], Дж.В. Н’юстром [227]), педагогіці (Л.С. Виготський [59], Е.Ф. Зеєр [112], Б.В. Зейгарник [113], І.О. Зимна [115], Т.В. Ткач [305]), психології (Д.Б. Ельконін [335], Є.П. Ільїн [119], С.Б. Каверін [123], Т.С. Кобаченко [136], Ю.М. Кулютін [182], О.В. Лозгачьова [195], К.Г. Юнг [339-341]), права (О.І. Бедний [19-20], Ю.П. Битяк [27-28], С.В. Ківалов [134], В.А. Кобзаненко [137], О.Ф. Скакун [293]), особливо в соціологічних і філософських концепціях зарубіжних науковців, таких як: Х.Л. Віленський [402], В.Х. Врум [399], М.С. Ларсон [376], М.К. Мамардашвілі [199], С.Дж. Мілл [212], Р.М. Павалко [385], С.В. Перрі [383], Л.С. Різер [386], С.Р. Роджерс [388], Л.М. Спенсер [391] та ін.
    Інтерес у контексті дисертаційного дослідження становлять розробки науковців радянських часів: М.С. Кагана [124], І.П. Калошиної [125], Г.М. Кочетова [150], К.К. Платонова [249], В.Г. Подмаркова [252], Ю.О. Розенбаума [273-274], Е.Г. Юдіна [338] та ін.
    Загальнотеоретичну основу дисертаційного дослідження становлять класичні праці та ідеї філософів, соціологів, істориків, економістів, психологів, педагогів і передусім Аристотеля [12], Платона [248], Сократа [248], М. Вебера [50], Т. Веблена [51], Г.В.Ф. Гегеля [66 - 67], П.Ф. Друкера [99 - 100], Е. Дюркгейма [102], Г. Зіммеля [114], І. Канта [127-128], К. Маркса [203 - 204], А. Маслоу [206], Т. Парсонса [239], А. Сміта [296] та багатьох інших.
    Аналіз наукової літератури та порівняння з відомими способами розв'язаннями проблеми засвідчив, що, незважаючи на активізацію зусиль, спрямованих на вивчення професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, не вистачає робіт узагальнюючого, теоретико-методологічного характеру. Існуючим дослідженням бракує цілісності, системності, вони не надають можливості комплексного аналізу професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування з орієнтацією на переосмислення її змісту, форм та методів. Це і зумовило вибір теми дисертації.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень, що отримані автором у процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України (далі Національна академія), у розробці якого вона взяла участь як виконавець на громадських засадах науково-дослідних тем кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом Національної академії “Механізми реалізації державної регіональної політики в контексті проведення адміністративної та політичної реформ” (ДР № 0105U4001412) та “Обґрунтування напрямів та шляхів вирішення актуальних проблем соціально-економічного розвитку територій в Україні” (ДР № 0108U002025). Роль дисертанта полягала в обґрунтуванні теоретико-методологічного підходу до організації підготовки посадових осіб місцевого самоврядування шляхом інтелектуалізації й гуманізації багаторівневого професійного навчання протягом життя.
    На посаді відповідального виконавця здобувач брала участь у розробці науково-дослідних тем кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії, а саме:
    “Організаційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку територіальних громад” (ДР № 0106U003926), у рамках виконання якої підготовлено пакет документів для органів місцевого самоврядування (структуру Положення про службу в органах місцевого самоврядування, Реєстр посад в органах місцевого самоврядування, методичні рекомендації щодо підбору, підготовки, атестації посадових осіб);
    “Управління розвитком людського потенціалу територіальної громади в інноваційно-знаннєвому суспільстві” (ДР № 0110U000496) – особисто автором було розроблено анкету для респондентів (20 питань із 27), оброблено отримані данні й сформульовано висновки і рекомендації органам державного управління та місцевого самоврядування щодо впровадження принципів професіоналізації з огляду на кадрові потреби цих інститутів, а також написано підрозділи до Проміжного звіту: 1.1. Територіальна громада – дієва основа розвитку місцевого самоврядування та 1.2. Вимірювання людського потенціалу в наукових дослідженнях.
    Крім того, на посаді наукового співробітника теми НДР кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії “Упровадження стандартів Public Governance (належне врядування) у життєдіяльність територіальної громади” (ДР № 0109U004863) автором підготовлено навчально-методичні комплекси до дисциплін: “Управління територіальними ресурсами”, “Управління трудовими ресурсами міста”, “Регіональне управління та місцеве самоврядування” і “Методи прийняття управлінських рішень”, які спрямовані на формування компетентнісної моделі суб’єкта навчання.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування сутності професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування як процесуальної, динамічної, функціонуючої системи, що містить у собі такі основні детермінанти власної динаміки, як знання, інформація, комунікація, і розробка на цій основі форм і методів її практичного впровадження.
    Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:
     здійснити соціально-історичний аналіз світової та вітчизняної спадщини інститутів місцевого самоврядування та системний аналіз наукових напрацювань щодо дослідження професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування; сформулювати дефініцію поняття “професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування”, виокремити дискурсну рамку аналізу цього явища з урахуванням соціально-істричих джерел його виникнення та тенденцій його розвитку;
     сформувати базові науково-теоретичні й концептуальні положення, поняття і категорії дослідження професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування та розкрити зміст і роль професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування в контексті цілій, завдань, принципів і функцій місцевого самоврядування та служби в його виконавчих органах;
     визначити методологічні засади аналізу професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування як цілісної системи, здатної забезпечити розвиток служби і посадових осіб місцевого самоврядування;
     дослідити стан професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування в Україні, визначити її основні характеристики, чинники впливу та провести порівняльний аналіз моделей розвитку в контексті світових тенденцій;
     виокремити форми професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування стосовно її змісту та встановити їх науково-прикладне значення;
     розкрити сутність поняття методу професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування як наукової категорії, класифікувати і охарактеризувати методи професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, акцентуючи увагу на вдосконаленні існуючих методів;
     запропонувати систему заходів та пріоритетні напрями державного регулювання професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування в Україні;
     розробити концептуальну модель професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування та ефективний механізм її впровадження;
     обґрунтувати доцільність використання компетентнісної моделі суб’єкта професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування та визначити її основні елементи;
     розробити науково-прикладні рекомендації щодо стратегії організації навчального процесу для посадових осіб місцевого самоврядування за умов запровадження багаторівневої системи управлінської підготовки.
    Об’єкт дослідження – професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування.
    Предмет дослідження – зміст, форми та методи професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування.
    Методологія дослідження. Поліструктурний характер дисертаційного дослідження зумовив необхідність використання комплексу загальнонаукових принципів і спеціальних методів дослідження. Як основоположний метод у роботі використано діалектичний, який дав змогу відобразити найзагальніші характеристики розвитку професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування і визначити на цій основі зміст, форми та методи цього процесу з людиноцентричної точки зору і вимог суспільства знань. У дисертації було використано: метод єдності історичного й логічного – в процесі дослідження виникнення, формування і розвитку професійного управління й професійних відносин у сфері місцевого самоврядування з метою виявлення їх внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей і суперечностей; логіко-семантичний метод – для розробки й уточнення змісту та обсягу понять, установлення їх взаємозв’язку, субординації і місця в понятійному апараті теорії державного управління, на якій базується дослідження; метод комплексного структурно-функціонального аналізу – в процесі виявлення особливостей вітчизняного та світового досвіду щодо професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування; порівняльний метод – з метою розкриття змісту професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування; метод групування і класифікації – для чіткого визначення форм і методів професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування; метод моделювання – для розробки компетентнісної моделі суб’єкта професіоналізації; графічний, статистичний методи та метод соціологічного аналізу – для вирішення окремих наукових завдань дослідження.
    Емпіричну базу дисертації становили дані Державного комітету статистики України, Національного агкнства Украни з питань державної служби, результати соціологічних досліджень. Для формування емпіричної бази дослідження використовувалися результати опитування посадових осіб місцевого самоврядування “Управління розвитком людського потенціалу територіальної громади в інноваційно-знаннєвому суспільстві” (Харків, 2010 р.), які проводилися в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії протягом останніх 5 років, у тому числі за участю автора.
    У процесі дисертаційного дослідження було використано багатолітній досвід, набутий автором під час роботи в органах державного управління та місцевого самоврядування, а також викладачем з управлінських дисциплін у Національній академії, Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії та в інших вищих начальних закладах.
    Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні дослідженням, в якому здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз змісту, форм та методів професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування з позицій суспільства знань та системного і людиноцентричного підходів. З огляду на це в дисертаційній роботі:
    уперше:
     обґрунтовано доцільність виділення явища професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування як об’єкта науки державного управління; розкрито сутність професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування в контексті цілій, завдань, принципів і функцій місцевого самоврядування та служби в його виконавчих органах шляхом визначення стадій (інституціоналізації, комерціалізації, монополізації), періодів (оптації, професійної підготовки й адаптації, професійної майстерності) і фаз (допрофесійна, професійно-одноосібна, професійно-інституалізаційна) цієї соціальної реальності; доведено, що усвідомлені етапи професіоналізації в їх діалектичній єдності є основним чинником самоактуалізації особистості посадовця щодо умов служби в органах місцевого самоврядування;
     уведено в науковий обіг поняття професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування як соціальної інституціалізованості професійного управління у сфері місцевого самоврядування у взаємозв’язку та взаємозалежності з генезисом особистості посадової особи, у якому виражені її межові орієнтації знань, інтересів, пріоритетів з метою максимізації ефективності служби в органах місцевого самоврядування. Параметрами соціальної інституціалізованості професійного управління у сфері місцевого самоврядування є соціальний статус (значущість) запиту, актуалізованого носієм влади у сфері самоврядування, та залучення професійних інститутів для вибудовування адекватного об’єктного управління територіальною громадою;
     запропоновано комплексно-системний і людиноцентричний підходи до моделювання процесу професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування в межах цінностей суспільства знань (інвестиції в нематеріальний, людський і соціальний капітал), демократичного врядування (рівності, соціальної справедливості, розширення можливостей та ін.) і навчання (позитивне ставлення до знань, пізнання, навчання) й виділено відповідні принципи – дебюрократизації, свободи та взаємодії;
     розроблено механізм забезпечення реалізації концептуальної моделі професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування роботи – управління знаннями, що базується на сталому взаємозв’язку між службою в органах місцевого самоврядування як інститутом забезпечення взаємодій органів місцевого самоврядування з приводу задоволення запитів спільноти; навчанням як процесом розвитку пізнавальної здатності посадової особи, її активності, творчості, цілеспрямованості; і знаннями як можливістю управлінського впливу посадовця на реальний стан місцевого самоврядувння. Механізм спрямований на перетворення знань у несвідому компетенцію посадової особи (нормою є “навчання до”, “навчання в процесі”, “навчання після” виконання роботи) і передбачає: мету; сукупність послідовних етапів (генерація; ідентифікація; структурування; збереження, захист; навчання, розвиток; мотивація; управління й оцінка; удосконалення), результат;
    удосконалено:
     підходи до визначення змісту і ролі професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування (цілісний, процесуальний, аксіологічний, інституційний тощо) шляхом пріоритетного застосування принципу системності. За таким змістом професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування є множиною міцно пов’язаних між собою елементів, процесів, відносин, що й формують її як цілісну систему (де посадова особа виступає ключовим складником), роль якої полягає в якісних змінах особистості посадовця, служби в органах місцевого самоврядування, духовної і соціальної складової місцевого самоврядування, що відповідає кращим світовим стандартам. Такий погляд на професіоналізацію служби в органах місцевого самоврядування дає змогу виділити об’єктивні (нормативно-правові, організаційно-управлінські, інформаційні, матеріально-технічні та ін.) і суб’єктивні (професійні, соціальні, культурні, психологічні та ін.) чинники, сукупність яких детермінує професіоналізацію служби в органах місцевого самоврядування, визначає її форми та характер;
    – способи існування професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, які виражають латентна, ситуативна, адаптивна, конструктивістсько-трансформаційна й рефлексивно-оцінювальна форми. Їх упорядкування створює нові можливості щодо вдосконалення професійного управління у сфері місцевого самоврядування, стимулюючи інновації. Критерієм виокремлення форм професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування обрано характер взаємовідносин, обумовлених або пов’язаних із професійним управлінням у сфері місцевого самоврядування;
    – класифікацію методів професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування шляхом виокремлення підгрупи змістових методів та методів за спрямованістю впливу на основі особово-ситуаційного підходу до інтерпретації поведінки посадовців, взаємостосунків особи й середовища у процесі управління з метою продуктивної дії та забезпечення стандартів обслуговування громадян;
    – компетентнісну модель суб’єкта професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, що охоплює не лише рівень освіти та підготовки, а й усі якості, якими має володіти посадова особа, щоб претендувати на певну посаду. Вона передбачає загальні (інструментальні, міжособистісні й системні), професійні (зумовлені кваліфікацією: молодший спеціаліст, бакалавр, магістр, доктор наук) і спеціальні (згідно з повноваженнями) компетенції, які формуються в навчальному закладі й розвиваються протягом життя. Реалізація компетентностної моделі ґрунтується на концептуальних ідеях синергетики та самоменеджменту;
    дістало подальшого розвитку:
    – підходи до вироблення державної політики (інституційний, функціонально-цільовий, проблемно-орієнтований, тощо) шляхом пріоритетного застосування принципу комплексності при визначенні заходів (розвиток інституційної та адміністративної спроможності служби в органах місцевого самоврядування; розвиток людського інтелектуального потенціалу та виховання толерантності на основі підвищення рівня освіти та культури посадових осіб; лобіювання гендерної рівності при проходженні служби; забезпечення можливості справедливого доступу до служби в органах місцевого самоврядування всім громадянам; інституційна підтримка в забезпеченні молоді посадами в органах місцевого самоврядування та ін.) і пріоритетних напрямів (забезпечення правових, організаційних, економічних та інформаційно-технічних ресурсів) державного регулювання професіоналізації служби на етапах реформування і розвитку місцевого самоврядування в Україні;
    – методологія та технологія розроблення стратегії організації навчального процесу в закладах освіти щодо професійної підготовки посадових осіб місцевого самоврядування на основі виявлення аксіологічного змісту (потреби, установки, цінності) та пріоритетних напрямів (гуманістичного, особистісно-орієнтованого, партнерського, демократичного, технологічного, прогностичного, діагностичного). Стратегія передбачає зосередження уваги на розширенні доступу до диференційованої управлінської освіти з провідною роллю двоциклової вищої освіти.
    Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані:
    – у діяльності органів місцевого самоврядування шляхом розробки та затвердження в Статутах територіальних громад стандартів професійної поведінки посадових осіб, у яких особливе місце відведено моральним чеснотам, моральним цінностям і моральним нормам, для усунення корупції і посилення громадського контролю над ними;
    – у діяльності центральних органів виконавчої влади при здійсненні реформи місцевого самоврядування та реалізації Стратегії державної кадрової політики через запровадження механізмів соціальної мобілізації талановитих, креативних й енергійних осіб; розширення можливості підвищувати якісні характеристики посадових осіб відповідно до досягнень науки та практики; постійне вдосконалення та спрямованість на найвищу якість життя посадовців для функціонування служби в органах місцевого самоврядування на засадах піклування про запити громадян на рівні європейських стандартів;
    – у діяльності Верховної Ради України: при внесенні змін до законодавства про місцеве самоврядування, наприклад, включення до розділу ІІ “Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування” Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” статті “Гарантії посадовим особам місцевого самоврядування”, а також до законів і кодексів, що регулюють відносини в органах місцевого самоврядування для унормування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування із ратифікованими міжнародними документами;
    – у науково-дослідницькій роботі – для подальших перспективних досліджень з проблематики професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування. Особливий інтерес становлять напрями досліджень цієї проблеми, спрямовані на аналіз здатності посадової особи місцевого самоврядування до змін в умовах суспільства знань, виявлення причин розвитку або занепаду системи професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, обґрунтування системи стимулів або бар’єрів на шляху впровадження професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, з’ясування такої соціально значущої ціннісної якості системи професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, як протистояння депрофесійним і деструктивним діям тощо;
    – у навчальному процесі Національної академії та інших вищих навчальних закладів, що здійснюється за програмами підготовки магістрів державного управління, при трансформації системи науково-методичної роботи в навчальному закладі з підготовки фахівців для місцевого самоврядування в організаційний проект – Центр науково-методичної роботи, що має поряд з іншими завданнями забезпечувати підвищення кваліфікації викладачів, а також при розробці і вдосконаленні навчальних курсів, написанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій з теорії та методології організації і здійснення професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування;
    – у діяльності неурядових організацій, участь яких передбачено новою парадигмою державного управління “Governance”, за якою все більше очевидною стає необхідність розмежувати питання професійної підготовки службовців органів місцевого самоврядування між державою, органами місцевого самоврядування та професійними об’єднаннями, неурядовими організаціями для виявлення професіонала, діяльність якого виходить за межі стандартів та норм, який задає норми і стандарти для інших колег і здатний передати свої знання, уміння, професійні якості іншим.
    Результати дисертаційного дослідження впроваджені:
     в практичній діяльності Кабінету Міністрів України, а саме при підготовці Концепції удосконалення системи підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, затвердженої розпорядженням Кабінет Міністрів України “Про схвалення Концепції удосконалення системи підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад” (довідка про впровадження від 29 грудня 2008 року №23/5-122) (додаток А);
    – при розробленні пропозицій до проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” із змінами внесеними згідно із Законом №1622-УІ (1622-17) від 04.09.2009 р. (акт про впровадження від 1 січня 2009 року) (додаток Б);
    – У процесі розроблення пропозицій щодо роботи виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчук Полтавської області (акт про впровадження від 14 жовтня 2010 року) (додаток В);
    – при підготовці і викладанні курсу лекцій з дисципліни “Управління трудовими ресурсами” (докторант є співавтором підручника “Управління сучасним містом”, рекомендованого Міністерством освіти і науки України (лист №1/12-40002 від 4 жовтня 2007 року) (акт про впровадження від 28 жовтня 2010 року) (додаток Д);
    – у процесі підготовки документів і навчально-методичного комплексу для нових спеціальностей “Регіональне управління” та “Місцеве самоврядування” (дисертантом особисто підготовлено Робочу навчальну програму з дисципліни “Розвиток людського потенціалу” для слухачів денної, заочної та вечірньої форм навчання за спеціальністю “Регіональне управління”, яка затверджена рішенням Вченої ради Національної академії “Про навчальні плани підготовки магістрів за спеціальностями напряму державне управління для слухачів прийому 2009 року”, протокол №157/4-1 від 23 квітня 2009 р.) (акт про впровадження від 28 жовтня 2010 року; довідка про учать у науково- дослідних роботах від 24 квітня 2009 року №57) (додаток Д і Ж);
    – під час підготовки і викладання в системі Національної академії навчальних дисциплін “Управління територіальними ресурсами”, “Управління трудовими ресурсами міста”, “Регіональне управління та місцеве самоврядування” та “Методи прийняття управлінських рішень” за програмою підготовки магістрів державного управління, а також спеціалістів із спеціальностей: “Управління персоналом і економіка праці” та “Менеджмент” (акт про впровадження від 14 лютого 2011 року) (додаток З);
    – при виконанні науково-дослідних робіт за комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування” Харківського регіонального інституту державного управління Національної а
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ


    Розроблені наукові положення та отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань, що дають змогу в комплексі розв’язати об’єктивно зумовлену процесами розвитку місцевого самоврядування і суспільства важливу наукову проблему щодо обгрунтування сутності професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, яка полягає у визначенні принципів дебюрократизації, свободи і взаємодії і компетентнісному вимірі загальнокультурного і професійного рівня посадових осіб, від якого залежить відповідність місцевого самоврядування кращим світовим стандартам.
    На підставі здійсненого дослідження сформульовано такі основні висновки і рекомендації:
    1. Всебічний аналіз наукових джерел вітчизняних та зарубіжних науковців засвідчив, що проблема визначення змісту, форм та методів професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування ще не була предметом окремого комплексного наукового дослідження. В окремих працях лише фрагментарно розглядаються різні аспекти цього феномену, який є настільки важливим і складним, що навряд чи в найближчі роки буде розроблено універсальний підхід, якщо це взагалі можливо. Разом з тим професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування є необхідною умовою реформи місцевого самоврядування в Україні, яка здійснюється відповідно до принципів спеціалізації, стандартизації й формалізації, впровадження яких послаблює централізацію, з метою забезпечення виконання цим інститутом положень Конституції України, законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо реалізації цілей, завдань і функцій держави, громадянського суспільства, надання послуг юридичним і фізичним особам. Саме тому актуальною стає потреба у всебічному дослідженні цієї проблеми з урахуванням соціальних та історичних джерел її виникнення й тенденцій розвитку, виділенні явища професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування як об’єкта науки державного управління.
    2. Результати аналізу теорії, історії, методологічних засад професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, нормативно-правових актів відносно цілей, завдань, принципів і функцій місцевого самоврядування та служби в його виконавчих органах підтверджують, що у вітчизняній сфері місцевого самоврядування поки що виконуються лише деякі, не об’єднанні в єдиний систематичний процес дії з професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування. Головна причина такого стану – відсутність сучасної концепції професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування та ефективного механізму її впровадження, де б ключовим суб’єктом визначалася посадова особа, яка обіймає такі, що базуються на розподілі політичні та адміністративні посади; як об’єкт виступає загальнокультурний і професійний рівень посадовців, а активність суб’єкта передбачає певний рівень розвитку його мотивації та компетенції (знань, усвідомлення, навичок). Вирішення цієї проблеми можливе за умови активного вжиття системи заходів та ралізації пріоритетних напрямів державного регулювання професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування в Україні, а саме: закріплення в нормативному правовому акті ідеї про стимулювання інновацій у сфері місцевого самоврядування; капіталовкладення в інформаційно-комунікаційні технології служби в органах місцевого самоврядування; розвиток інтелектуального людського потенціалу служби в органах місцевого самоврядування (використання результатів наукових досліджень і розробок національної інноваційної системи; реалізація концепції професійної освіти “протягом життя”, культурний розвиток).
    3. У сучасних умовах суспільства знань в оновленому людиноцентричному трактуванні професіоналізацію служби в органах місцевого самоврядування слід насамперед розуміти як системний континуум, здатний формувати тип високоінтелектуальних, креативних посадових осіб й утримувати їх для успішного функціонування місцевого самоврядування та служби в його виконавчих органах. Основна відмінність концепції професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування від загальної уніфікованої концепції професіоналізації державної служби України, в межах якої фрагментарно передбачається і професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування, полягає у визнанні досягнень демократизації й інформатизації.
    4. Розгляд професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування як системного явища дає підстави стверджувати, що способи взаємодії цієї системи із середовищем є і продуцентом, і полем демонстрації форм досліджуваного об’єкту. Для колишніх поколінь управлінців сфери місцевого самоврядування професіоналізація є результатом їх дій, а для нового покоління це – форма, що визначає нині їх власний характер взаємовідносин, зумовлених або пов’язаних з професійним управлінням у сфері місцевого самоврядування. Водночас нові покоління посадовців своїми діями започатковують нові зміни професіоналізації. Так, існує, відтворюється й розвивається система професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування. Осучаснені основні форми професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування представлені взаємозалежними й взаємодетермінованими латентним, ситуативним, адаптивним, конструктивістсько-трансформаційним, рефлексивно-оцінювальним способами існування.
    5. Досліджено, що методи професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування як наукова категорія та інструмент практичного впровадження передбачають побудову єдиної загальноприйнятної класифікації, яка відсутня в світовій практиці і найменш висвітлена в науці державного управління. Пропонована класифікація методів ґрунтується на принципі об’єднання наявних варіантів класифікацій методів управління, державного управління, управління персоналом та інших у загальній класифікації і містить дві групи тісно пов’язаних і взаємозумовлених методів: за змістом і за спрямованістю впливу. Виявлено взаємозворотний зв’язок методів з іншими компонентами професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування: методи є похідними від цілей, завдань, змісту, форм професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, водночас вони суттєво впливають на можливості їх практичної реалізації. Професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування прогресує настільки, наскільки дають їй змогу рухатися уперед застосовані методи. Тому сама професіоналізація служить своєрідним методом розвитку основних процесів суспільного прогресу.
    6. Обгрунтовано сучасну концепцію професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування як один із найважливіших компонентів реформи місцевого самоврядування в України, в контексті якої органам місцевого самоврядування доведеться вирішити завдання щодо розвиту передових знань й їх максимально ефективного використання, формалізації й доступу до практичного досвіду, знань і експертних даних, які створюють нові можливості для вдосконалення управління та стимулюють інновації, шляхом впровадження технології управління знаннями. Активною стороною тут є посадова особа. Проте її активність слід розуміти не як звичайну діяльність, а як творчість.
    7. Провідне місце в концепції професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування в Україні відведене проектуванню компетентнісної моделі суб’єкта навчання. Передбачено, що компетентнісна модель має виконувати функцію об’єктивної регуляції процесу самоактуалізації посадової особи відповідно до компетенцій органів місцевого самоврядування. Саме тому вона має супроводжуватися сучасною системою збалансування всіх мотиваційних чинників, їх сукупної дії. Мотиваційні програми, у свою чергу, мають обов’язково актуалізувати самомотивацію посадових осіб, уміння самостійно ставити цілі та досягати їх. Збалансування компетентнісної моделі та системи мотивації як основи кадрової технології органів місцевого самоврядування дасть змогу знаходити перспективних, талановитих, активних осіб і мотивувати тих працівників, які прагнуть до розвитку, до більш високого рівня знань. Проте самостійним і незалежним фахівцем часто складно управляти. Крім того, завжди є ризик, що за умов зниження інтересу до роботи він звільниться. Це вимагає передусім побудови рейтингової системи на основі природної потреби будь-якої особи бути кращою серед інших і зразковою у колективі.
    8. Переосмислення моделі суб’єкта навчання дає нам змогу комплексно представити основні цілі стратегії організації навчального процесу для посадових осіб місцевого самоврядування за умов запровадження багаторівневої системи управлінської підготовки. Цілі ґрунтуються на розумінні, що сформовані компетенції забезпечать професіоналізм посадової особи і одночасне втілення гуманістичних принципів в управління у сфері місцевого самоврядування, орієнтованих на задоволення запитів спільноти, розвиток потенційних здібностей посадової особи, підвищення її добробуту, досягнення соціальної справедливості. Від сформованих цілей залежить позиція викладача, який відіграє роль інтелектуального “тренера” для кожної конкретної особи. Показником готовності викладача до нової ролі є вміння безперервно вдосконалювати процес навчання і, відповідно, свою професійну компетентність і майстерність. Це відбувається педусім шляхом розробки освітніх програм навчання, розрахованих на посадових осіб усіх рівнів управління та сконцентрованих на гнучкості навчання з урахуванням вікових особливостей службовців, навчанні оволодіння ситуацією, методиці недопущення професійної стагнації, інструментах спонукання службовця до самоорганізації й саморозвитку. У програмах навчання посадових осіб місцевого самоврядування украй важливо враховувати також теми, пов’язані із спадщиною, культурою, цінностями, різні форми заохочення й стимулювання активної участі кожного у пізнавальному процесі з урахуванням попереднього досвіду.
    9. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, потреб у сучасному розвитку самоврядних інститутів дає підстави запропонувати органам місцевого самоврядування такі практичні рекомендації:
    - для ефективного здійснення реформи місцевого самоврядування в Україні розробити Національну програму “Професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування”. До її підготовки та впровадження в практику місцевого самоврядування мають бути залучені інститути національної інноваційної системи;
    - вітчизняна сфера місцевого самоврядування має активно запроваджувати адаптовані зарубіжною теорією та практикою державного управління сучасні теорії. Передусім це стосується концепцій суспільства знань, розвитку людського потенціалу, управління знаннями, гуманізму, теорії адхократичних структур. Застосування їх принципів до професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування сприятиме впровадженню в управлінську практику нової парадигми – людиноцентризму як практичного і світоглядного орієнтиру, основного виміру професіоналізації в новітній історії України, в якій визнання людського інтелектуального потенціалу осмислюються як вирішальний ресурс підвищення адміністративної спроможності органів місцевого самоврядування, довгострокового сталого місцевого розвитку.
    10. Дослідження проблематики професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування підтвердило необхідність її подальших розробок. Першочерговими серед них є дослідження, орієнтовані, зокрема, на проблеми:
    - вивчення природи і структурних елементів механізму, що інтегрує якісні зміни особистості, професійної діяльності, духовної і соціальної складової місцевого самоврядування;
    - аналіз способів протистояння депрофесійним і деструктивним діям, тобто адаптаційних можливостей професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування;
    - створення цілісної методології оцінювання рівня професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування з детальним аналізом відповідних критеріїв та показників крізь призму конкретних етапів професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування;
    - вивчення мотивації посадових осіб місцевого самоврядування як рушійної сили їх поведінки, усвідомленого прагнення до певного типу задоволення потреб;
    - нормування та розробка стандартів професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, методів, методик та процедур;
    - організаційно-правові засади забезпечення професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування;
    - зміна якості управлінських послуг під впливом професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Авилов А. В. Рефлексивное управление. Методологические основания: Монография / Александр Васильевич Авилов. – М. : ГУУ, 2003. – 174 с.
    2. Адлер А. Понять природу человека / Альфред Адлер ; пер. с англ. Е. А. Ципина. – СПб. : Академический проект, 1997. – 256 с.
    3. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / Альфред Адлер ; Альфред Боковиков (пер. с нем., вступ. ст.). – М. : Академический проект, 2007. – 232 с.
    4. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / [автор-упоряд. В. П. Тимощук]. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
    5. Адміністративне право України. Академічний курс : у 2 т. / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юридична думка, 2005. – Т. 2 : Особлива частина. – 617 с.
    6. Акмеология: учеб. пособ. / А. Деркач, В. Зазыкин. – СПб. : Питер, 2003. – 256 с.
    7. Алексеев С. С. Теория государства и права / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Норма, 2005. – 496 с.
    8. Андреев Ю. Историческая специфика греческой урбанизации / Юрий Андреев // Город и государство в античном мире. Проблемы исторического развития : [межвуз. сб. ]. – Л. : Ленинград. гос. ун-т, 1987. – С. 4 – 34.
    9. Андреев Ю. Цена свободы и гармонии: несколько штрихов к портрету греческой цивилизации / Юрий Андреев ; авт. послесл. В. Ю. Зуев. – СПб. : Гос. Эрмитаж : Алетейя, 1999. – 399 с.
    10. Андреева Г. М. Социальная психология / Галина Михайловна Андреева. – М. : Аспект Пресс, 1999. – 375 с.
    11. Андреева Л. Н. Комптентностно-ориентированный подход в обучении взролых / Л. Н. Андреева // Вестник ТИСБИ. – 2007. – № 4. – С. 7–8.
    12. Античная демократия в свидетельствах современников / [изд. подг. Л. П. Маринович, Г. А. Кошеленко]. – М. : Ладомир, 1996. – 383 с.
    13. Атаманчук Г. В. Сущность государственной службы: история, теория, закон, практика : монография / Григорий Васильевич Атаманчук. – М. : Изд-во РАГС, 2002. – 272 с.
    14. Афанасьев В. Г. Системность и общество / Виктор Григорьевич Афанасьев. – М. : Политиздат, 1980. – 368 с.
    15. Афанасьев С. Л. Будущее общество / С. Л. Афанасьев. – М. : Изд-во МГГУ им. Н. Э. Баумана, 2000. – 568 с.
    16. Балл Г. О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-психологічні та психолого-педагогічні аспекти / Георгій Олексійович Балл. – Рівне : Ліста-М, 2003. – 128 с.
    17. Баранчук В. Роль місцевого самоврядування в становленні та реформуванні системи територіальної організації державної влади в Україні / Віктор Миколайович Баранчук // Вісн. Держ. служби України. – 1998. – № 4. – С. 66 – 77.
    18. Бачинська І. С. Корупція – причина і результат нечесної поведінки державних службовців в Україні // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування : Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (4 квітня 2008 р., м. Львів) : у 2 ч. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. –Ч. 2. – 428 с. – С. 308 – 311.
    19. Бедний О. І. Організаційно-правові основи служби в органах місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія управління ; адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право” / Олег Ігорович Бедний. – Одеса, 2003. – 19 с.
    20. Бедний О. І. Організаційно-правові основи служби в органах місцевого самоврядування в Україні : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 “Теорія управління ; адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право” / Олег Ігорович Бедний – Одеса : Одеська національна юридична академія, 2002. – 175 с.
    21. Безобразов В. П. Государство и общество. Управление, самоуправление и судебная власть: Статьи / Владимир Павлович Безобразов. – СПб. : Типография В. Безобразова и Ко., 1882. – 760 с.
    22. Безпалько О. В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у територіальній громаді: теоретико-методичні основи : [моногр.] / Ольга Володимирівна Безпалько. – К. : Наук. світ, 2006. – 363 с.
    23. Беликов В. А. Личностная ориентация учебно-познавательной деятельности / Владимир Александрович Беликов. – Челябинск : Факел, 1995. – 141 с.
    24. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл : пер. с англ. В.Л. Иноземцева. – М. : Academia, 1999. – 787 с.
    25. Белошапка В. А. Модель профессионализации менеджера и новые задачи бизнес-образования в Украине / В. А. Белошапка // Рынок ценных бумаг Украины. – 2004. – № 1 – 2. – С. 14.
    26. Бехтерев В. М. Избранные произведения: (статьи и доклады) / Владимир Михайлович Бехтерев ; вступ. ст. и примеч. В. Н. Мясищева. – М. : Медгиз, 1954. – 527 c.
    27. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади : [моногр.] / Юрій Прокопович Битяк. – Х. : Право, 2005. – 304 с.
    28. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія управління ; адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право” / Юрій Прокопович Битяк. – Х. : Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2006. – 40 с.
    29. Біленчук П. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право) : [навч. посіб.] / П. Біленчук, В. Кравченко, М. Підмогильний. – К. : Атіка, 2000. – 304 с.
    30. Блок М. Феодальне суспільство / Марк Блок ; пер. з фр. В. Шовкуна. – К. : Вид. дім “Всесвіт”, 2002. – 526 с.
    31. Блюменберг Х. Жизненный мир и технизация с точки зрения феноменологии / Ханс Блюменберг // Вопросы философии. – 1993. – № 10. – С. 64 – 93.
    32. Богданов А. А. Тектология. Всеобщая организационная наука / Александр Александрович Богданов – М. : Экономика, 1989. – 148 с.
    33. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком / Алексей Александрович Бодалев. – М. : Изд-во Моск. ун-та 1982. – 200 с.
    34. Бордовская Н. В. Педагогіка / Н. В. Бордовская, А. А. Реан. – СПб. : Питер, 2006. – 304 с.
    35. Борзенков В. Г. Человеческий потенциал : опыт комплексного подхода / Владимир Григорьевич Борзенков ; под ред. И. Т. Фролова. – М. : Эдиториал УРСС, 1999. – 176 с.
    36. Бородін Є. І. Сучасні методи викладання в системі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування: Навч. посіб. / Бородін Є. І., Серьогін С. М., Шпекторенко І. В. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2003. – 44 с.
    37. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации / Джером Сеймур Брунер : пер. с англ. Бабицкого К. И., предисл. и общая ред. Лурия А. Р. – М. : Прогресс, 1977. – 416 с.
    38. Бузескул В. П. История афинской демократии / Владислав Петрович Бузескул. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1909. – 476 c.
    39. Булыгин Ю. Е. Организация социального управления (основные понятия и категории) : словарь-справочник / Ю. Е. Булыгин ; под общей ред. И. Г. Безуглова. – М. : Контур, 1999. – 254 с.
    40. Булыко А. Н. Большой словарь иностранных слов. 35 тысяч слов / Александр Николаевич Булыко. – 2-е изд., исправ. – М. : Мартин, 2007. – 704 с.
    41. Бурдонъ И. О. Словотолкователь. 30 000 иностарнныхъ словъ, вошедшихъ въ составъ русского языка съ означениемъ ихъ корней / И. О. Бурдонъ, А. Д. Михельсонъ. – [2-е изд., исправ.] – М. : Въ Университетской Типографіи (Катковъ и Ко ), на Страстномъ бульваре, 1866. – 608 с.
    42. Бурдье П. Начала: [cборник] / Пьер Бурдье; пер.с фр. Н. А. Шматко – М. : Socio-Logos ; Фирма “Адапт”, 1994. – 287 с.
    43. Бурдье П. Социальное пространство и символическая власть / Пьер Бурдье ; пер.с фр. Н. А. Шматко // THESIS. – 1993. – Т. 1. – Вып. 2. – С. 137 – 150.
    44. Бурега В. В. Управленческая деятельность: теория и практика профессиографического исследования / Владимир Викторович Бурега. – Донецк : ИЭП НАН Украины, 2000. – 96 с.
    45. Буряк О. Світло й тіні українського муніципального руху / О. Буряк, Ю. Чудновський // Український регіональний вісник. – 2001. – 15 жовтня. – № 25. – С. 2 – 4.
    46. Вайнюс С. Проблемы модернизации публичного (государственного) управления / Смальскис Вайнюс, Бубнис Гедиминас // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. – Вип. 2 (21). – С. 30 – 33.
    47. Ван Хойтен К. Пробуждение воли: Принципы и процессы в обучении взрослых / К. Ван Хойтен ; пер. с англ. Н. Мальцевой, А. Мартыненко. – К. : Изд-во “НАИРИ”, 2005. – 184 с.
    48. Василевська Т. Е. Етика в державному управлінні: (опор. конспект дистанц. курсу) : Навч. посіб. / Т. Е. Василевська. – К. : Центр навч. л-ра, 2004. – 60 с.
    49. Вачугов Д. Д. Из истории менеджмента / Д. Д. Вачугов, В. Р. Веснин // Социально-политический журнал. – 1993. – № 3. – С. 83 – 86.
    50. Вебер М. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика / Макс Вебер ; пер. з нім. О. Погорілого. – К. : Основи, 1998. – 534 с.
    51. Веблен Т. Теория праздного класса / Торстейн Будве Веблен ; пер. с англ., вступит. статья С. Т. Сорокиной; общая ред. В. В. Мотылева. – М. : Прогресс, 1984. – 367 с.
    52. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. – Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
    53. Венедиктов В. С. Організаційно-правові засади сучасної державної служби України : наук.-практ. посіб. / В. С. Венедиктов, М. І. Іншин, О. М. Клюєв. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 172 с.
    54. Вища освіта України і Болонський процесс : навч. посіб. / [авт. кол. : М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, І. І. Бабин] ; за ред. В. Г. Кременя. – К. : Освіта, 2004. – 384 с.
    55. Вослевский М. С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза / Михаил Сергеевич Вослевский. – М. : Советская Россия, 1991. – 624 с.
    56. Востриков Г. Г. Предпринимательское право / Геннадий Григорьевич Востриков. – М. : РГИУ, 2005. – 136 с.
    57. Всеобщая история с ІV столетия до нашего времени : в 12 т. / под рук. Э. Лависса, А. Рамбо ; пер. c фр. C. М. Гершензона. – М. : Типо-литография В. Рихтер, 1901. – Т. 7 : ХVІІІ век. 1715–1789. – 978 с.
    58. Вундерер Р. Ключевая роль социальной компетенции в концепции сопредпринимательства / Р. Вундерер, П. Дик. // Проблемы теории и практики управления. – 2003. – № 6. – С. 103 – 109.
    59. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Лев Семёнович Выготский ; под ред. В. В. Давыдова. – М. : Педагогіка-Пресс, 1996. – 536 с. – (Психология: Классические труды).
    60. Гаврилова Т. А. Базы знаний интеллектуальных систем / Т. А.Гаврилова, В. Ф. Хорошевский. – СПб. : Питер, 2000. – 384 с.
    61. Газарян (Краснопьорова) С. В. Розвиток людського потенціалу як позитивний чинник впливу на ефективність професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування / Світлана Вікторівна Газарян (Краснопьорова) // Актуальні проблеми державного управління. – 2010. – № 2 (38). – С. 198–204.
    62. Газарян (Краснопьорова) С. В. Теоретико-системний зміст професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування [Електронний ресурс] / Світлана Вікторівна Газарян (Краснопьорова) // Державне будівництво. – 2010. – № 2. – Режим доступу до журн. : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2010-2/index.html.
    63. Газізова О. Розвиток ринкових механізмів в організаційно-структурній компоненті підготування та підвищення кваліфікації муніципальних службовців / Олена Газізова // Аспекти самоврядування. – 2005. – № 3 (29). – Трав. – черв. – С. 25 – 27.
    64. Гай Д. Античний світ / Д. Гай ; гол.ред. І. Г. Шахова. – Х. : Ранок, 2003. – 64 с.
    65. Гамбургская декларация об обучении взрослых: принятая пятой Международной конференцией по образованию взрослых (Гамбург, Германия, 14-18 июля 1997 г.) [Електронний ресурс]. – Режим доступа до Деклараций ООН. – Образование : http://www.un.org/russian/documen/declarat/hamburg_decl.htm.
    66. Гегель Г. В. Ф. Работы разных лет : в 2-х т. / Георг Вильгельм Фридрих Гегель – М. : Мысль, 1972. – Т. 1. – 668 с.
    67. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук / Георг Вильгельм Фридрих Гегель. – М. : “Мысль”, 1974. – Т. 1 : Наука логики. – 452 с.
    68. Гёте И. Избранные приизведения / Иоганн Вольфганг фон Гёте. – М. : Респекс Кристалл, 1997. – 528 с.
    69. Гидденс Э. Социология / Энтони Гидденс. – М. : Эдиториал УРСС, 1999. – 704 с.
    70. Глазунова Н. И. Система государственного упарвления / Н. И. Глазунова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 551 с.
    71. Гнидюк Н. Публічна адміністрація як об’єкт структурних змін / Н. Гнидюк // Актуальні проблеми державного управління : [зб. наук. праць] / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – Вип. 1. – С. 202 – 212.
    72. Головне управління державної служби України. Статистичні та аналітичні матеріали. Альбом статистичних таблиць 2004–2009 рр. [Електорнний ресурс]. – Режим доступу: http://www.guds.gov.ua.
    73. Голубь В. Політико-адміністративне управління посттоталітарного суспільства: ревізія традиціних функцій держави / Валерія Голубь. // Вісник НАДУ. – 2009. – № 2 – С. 192 – 200.
    74. Гомель В. П. Державна служба: курс лекцій / В. П. Гомель, В. О. Чукаєва. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2002. – 304 с.
    75. Гончаров И. А. Результаты исследования “Кадровый потенциал системы государственной и муниципальной службы” / [И. А. Гончаров, Г. П. Артёмов, О. В. Попова и др.] // ПОЛИТЭКС – ПОЛитическая ЭКСпертиза. – 2005. – № 1. – С. 192 – 203.
    76. Гончарук Н. Т. Керівний персонал у сфері державної служби України: формування та розвиток : [моногр.] / Наталія Трохимівна Гончарук. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. – 239 с.
    77. Государственная кадровая политика и механизмы ее реализации: Кадроведение : Курс лекций. – [Изд. 2-е, доп. и перераб.] – М. : Изд-во РАГС, 1998. – 468 с.
    78. Государственная служба / [А. К. Агапов, Л. В. Акопов, Е. П. Беклемышев и др. ; отв. ред. В. Г. Игнатов]. – М. ; Ростов н/Д. : МарТ, 2004. – 527 с.
    79. Граждан В. Д. Государственная служба как профессиональная деятельность / В. Д. Граждан. – Воронеж : Квадрат, 1997. – 128 с.
    80. Григорьев В. А. Эволюция местного самоуправления. Отечественная и зарубежная практика : моногр. / Владимир Аркадьевич Григорьев. – К. : Истина, 2005. – 424 с.
    81. Грицяк І. А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади : [моногр.] / Ігор Андрійович Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 398 c
    82. Грицяк І. А. Комунальні рівні в Баварії: комунальний устрій та вибори. Персонал у комунальному управлінні / І. А. Грицяк: пер. з нім. – К.: Інститут державного управління й самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1995. – 42 с.
    83. Грицяк І. А. Право та інституції Європейського Союзу : [навч. посіб.] / Ігор Андрійович Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 2-ге вид., доп. – 300 c.
    84. Грищенко В. М. Цель как форма опережающего отражения действительности (Философские и социологические исследования) / В. М. Грищенко. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1974. – С. 106 – 117.
    85. Грушевський М. С. Історія України-Руси : В 11 т., 12 кн. / Михайло Сергійович Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. – К. : Наук. думка, 1991. – Т. 5. – 1994. – 704 с.
    86. Губарев В. К. Історія України : універсальний ілюстрований довідник / Виктор Кимович Губарев. – Донецьк : ТОВ ВКФ “БАО”, 2007. – 576 с.
    87. Гурбик А. О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (власть, дворище, село, сябринна спілка) / Андрій Олександрович Гурбик. – К. : Ін-т історії України НАН України, 1998. – 319 с.
    88. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: Современное написание : в 4 т. / Владимир Иванович Даль. – М. : ООО “Изд-во АСТ” ; ООО “Изд-во Астрель”, 2003.– Т. 4 (Р – Я) – 1144 с.
    89. Дафт Р. Организации : [учебник для психологов и экономистов] / Ричард Дафт. – СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 480 с.
    90. Державна кадрова політика: теоретико-методологічне забезпечення : монографія / авт. кол. : В. М. Олуйко, В. М. Рижих, І. Г.Сурай та ін. ; за заг. ред. В. М. Олуйка. – К. : НАДУ, 2008. – 420 с.
    91. Державне управління та державна служба: Словник-довідник / Уклад. О. Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2005. – 480 с.
    92. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування : моногр. / [кол. авт. ; за заг. ред. проф. О. Ю. Оболенського]. – Хмельницький : Поділля, 1999. – 570 с.
    93. Державне управління: теорія і практика: [моногр.] / [В.Б. Авер’янов, В.М. Шаповал, Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко та ін.]; за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К. : Юрінком - Інтер, 1998. – 431 с.
    94. Джери Д. Большой толковый социологический словарь (Collins) : в 2 т. / Дэвид Джери ; пер. з англ. Н. Н. Марчук. – М. : Вече, АСТ, 1999. – Т. 2 (П – Я). – 528 с.
    95. Дживелегов А. К. Средневековые города в Западной Европе / Алексей Карпович Дживелегов. – СПб. : Тип. Акц. общ. Брокгаузъ-Ефронъ, 1902. – 430 с.
    96. Доповіді ПРООН про розвиток людини: Програма розвитку ООН в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.hdr.undp.org, www.undp.ru.
    97. Драгоманов М. П. Вибране / Михайло Петрович Драгоманов. – К. : Либідь, 1991. – 682 с.
    98. Дробот І. Гарантування місцевого самоврядування: теоретико-методологічний аспект : моногр. / Ігор Дробот. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. – 252 с.
    99. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в XXI веке: учеб. пособ. / Питер Ф. Друкер; пер. с англ. и ред. Н. М. Макаровой. – М. : Вильямс, 2000. – 270 с.
    100. Друкер П. Энциклопедия менеджмента: Весь Питер Друкер в одной книге: лучшие работы по менеджменту, написанные за 60 лет : пер. с англ. О.Л. Пелявский. — М.; СПб.; К. : Издательский дом “Вильямс”, 2004. — 421 с.
    101. Дубінін Е. В. Місцеве самоврядування в Україні. Погляд з регіону / Е. В. Дубінін. – Донецьк : АРТ-ПРЕС, 2002. – 156 с.
    102. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда: Метод социологии / Эмиль Дюркгейм ; [пер. с фран. Гофман А. Б.]. – М. : Наука, 1991. – 572 с.
    103. Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. / Вадим Архипович Дядиченко. – К. : Вид-во АН УРСР, 1959. – 532 с.
    104. Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні : наук.-практ. посіб. / [упоряд. О. В. Бейко, А. К. Гук, В. М. Князєв] ; за ред. М. О. Пухтинського, В. В. Толкованова. – К. : Крамар, 2003. – 396 с.
    105. Жевар П. Основные вопросы публичной службы / П’єр Жевар ; пер. с фр. Ю. Брагиной. – Лилль : Изд-во РИУ г. Лилля, 2004. – 164 с.
    106. Журавлев А. Л. Психологические механизмы регуляции социального поведения / А. Л. Журавлев, Е. В. Таранов. – М. : Наука, 1979. – 335 с.
    107. Журавський А. Основи посередництва. Концепції, методи, прийоми : [навч. посіб.] / А. Журавський, Н. Гайдук. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2001. – 70 с.
    108. Заливалова Л. Н. Город и государство в эпоху перехода от античности к феодализму в освещении русской историографии конца ХІХ – начала ХХ ст. / Людмила Николаевна Заливалова. // Город и государство в древних обществах. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1982. – 160 с. – С. 77 – 86.
    109. Звєрєва І. Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми і молоддю в Україні: теорія і практика : моногр. / Ірина Дмитрівна Звєрєва. – К. : Правда Ярославичів, 1998. – 333 с.
    110. Зворыкин А. А. Прикладные аспекты социального управления / А. А. Зворыкин, С. Т. Гурьянов. – М. : Наука, 2004. – 222 с.
    111. Згуровский М. Путь к информационному обществу — от Женевы до Туниса / М. Згуровський // Зеркало недели. — 2005. — № 34 (562).
    112. Зеер Э. Ф. Психология профессионального развития / Эвальд Фридрихович Зеер. – М. : Академия, 2007. – 240 с.
    113. Зейгарник Б. В. Теория личности в зарубежной психологи : учеб. изд. / Блюма Вульфовна Зейгарник. – М. : Изд-во МГУ, 1982. – 128 с.
    114. Зиммель Г. Философия труда // Зиммель Г. Избранное : в 2 т. / Георг Зиммель. – М. : Юрист, 1996. – Т. 2 : Созерцание жизни – 607 с.
    115. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании / Ирина Алексеевна Зимняя. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. – 40 с.
    116. Зинченко Г. П. Социология управления : учеб. пособие / Геннадий Павлович Зинченко. – Ростов н/Д. : Феникс, 2004. – 384 с.
    117. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Ж. Зіллер ; пер. з фр. В. Ховхуна. – К. : Основи, 1996. – 420 с.
    118. Игнатов В. Г. Профессиональная культура и профессионализм государственной служби: контекст истории и современность / В. Г. Игнатов, В. К. Белолипецкий. – Ростов н/Д. : Изд. Центр “МарТ”, 2000. – 256 с.
    119. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Евгений Павлович Ильин – СПб. : Питер, 2000. – 512 с.
    120. Инновационное развитие: экономика, интеллектуальные ресурсы, управление знаниями / под. ред. Б. З. Мильнера. – М. : ИНФРА-М, 2009. – 624 с.
    121. Институты самоуправления: историко-правовое исследование / [В. Г. Графский, Н. Н. Ефремова, В. И. Карпец и др.]. – М. : Наука, 1995. – 301 с.
    122. Іванова І. В. Професіоналізація менеджменту : моногр. / Ірина В’ячеславівна Іванова. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. – 695 с.
    123. Каверин С. Б. Что такое потребность власти? / Станислав Борисович Каверин / Психология и психоанализ власти : хрестоматия / Д. Я. Райгородский. – Самара : Бахрах, 1999 – Т. 1. – 1999. – 608 с. – 351 – 415.
    124. Каган М. С. Человеческая деятельность: Опыт системного анализа / Моісей Самойлович Каган. – М. : Политиздат, 1987. – 325 с.
    125. Калошина И. П. Психологические пути повышения квалификации руководящих кадров : учеб. пос. / И. П. Калошина. – Рига : Ред.-изд. отдел МИПКСНХ Латвийской ССР, 1979. – 68 с.
    126. Кальниш Ю. Актуальні проблеми професіоналізації посадових осіб органів місцевого самоврядування в Україні / Ю. Кальниш, Л. Штика, І. Козюра // Вісн. Державної служби в Україні. – 2005. – № 4. – С. 55 – 60.
    127. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения // Кант И. Сочинения : в 6-ти томах / Иммануил Кант. – М. : Мысль, 1966. – Т. 6. – 743 с.
    128. Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму / Іммануїл Кант ; пер. з нім. й латини та прим. Ігор Бурковський. – К. : Юніверс, 2004. – 454 с.
    129. Капська А. Й. Деякі теоретичні аспекти соціальної роботи / Алла Йосипівна Капська // Соціальна робота в Україні : теорія і практика. – 2004. – № 2. – С. 5 – 14.
    130. Карагодин Н. Формирование корпуса государственных служащих: зарубежный опыт для России / Н. Карагодин, Й. Карагодина // Мировая зкономика й международное отношение. – 1993. – № 2. – С. 78 – 90.
    131. Кареев Н. И. Государство-город античного мира. Опыт исторического построения политической и социальной еволюции античных гражданских общин / Николай Иванович Кареев. – СПб. : Типография М. М. Стасюлевича, 1910. – 348 с.
    132. Кареев Н. И. История Западной Европы в новое время / Николай Иванович Кареев. – СПб. : Типография М. М. Стасюлевича, 1904. – Т. 3. – 646 с.
    133. Кармазин О. Еволюція поглядів М. Грушевського на Українську державу / О. Кармазин // Людина і політика. – 1999. – № 2. – C. 57 – 61.
    134. Ківалов С. В. Організація державної служи в Україні : навч.-метод. посіб. / Сергій Васильович Ківалов. – Одеса : Юрид. літ-ра, 2002. – 328 с.
    135. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) (ДК 009:2005). Національний класифікатор України : Наказ Держспоживстандарту України від 26.12.2005 № 375 (v0375609-05). [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.uazakon.com/documents/date_35/pg_gmgnxu/index.htm.
    136. Кобаченко Т. С. Методы психологического воздействия: учеб. пособ. / Татьяна Сергеевнa Кобаченко. – М. : Педагогическое общество России, 2000. – 540 с.
    137. Кобзаненко В. А. Правовое обеспечение государственных и муниципальных служащих: общее и особенное / Виктор Анатольевич Кобзаненко // Государство и право. – 2003. – № 1. – С. 13 – 24.
    138. Козырева О. А. Основные аспекты отечественных и зарубежных концепций профессионального развития / О. А. Козырева // Образовательные технологи и общество (Educational Technology & Society). – 2007. – № 10 (4). – С. 376 – 379.
    139. Козюра І. Підготовка фахівців місцевого самоврядування / Ігор Козюра // Аспекти самоврядування. – 2006. – № 4 (36). – Липень–серпень. – С. 30 – 33.
    140. Козюра І. Регіональне управління і місцеве самоврядування / І. Козюра, О. Лебединська, Ю. Наврузов // Упр. сучасн. містом. – 2001. – № 4 – 6(2). – С. 153 –161.
    141. Козюра І. В. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція) / І. Козюра, О. Лебединська : [навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів.] – Ужгород : Патент, 2003. – 224 с.
    142. Коллисон К. Учитесь летать. Практические уроки по управлению знаниями от лучших научающихся организаций / Крис Коллисон, Джефф Парселл ; пер с англ. К. Хмелевой ; под. ред. В. Болтрукевича – М. : Институт комплексних стартегических иссдедований, 2006. – 296 с.
    143. Колпаков В. К. Адміністративне право України: [підруч.] / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
    144. Компан О. С. Міста України в другій половині ХVІІ ст. / Олена Станіславівна Компан. – К. : Видавництво АН УРСР, 1963. – 388 с.
    145. Конарева Л. А. Базовые принципы современного менеджмента / Людмила Антоновна Конарева // США–Канада : экономика, политика, культура. – 2006. – № 8. – С. 83 – 89.
    146. Констан Б. О свободе у древних в ее сравнении со свободой у современных людей / Анри Бенжамен Констан де Ребек // Полис. – 1993. – № 2. – С. 97 – 106.
    147. Копиленко О. Місцеве самоврядування в УНР: досвід і проблеми / Олександр Копиленко // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1992. – Вип. 2. – С. 34 – 40.
    148. Корсунский А. Р. Упадок и гибель Западной Римской Империи и возникновение германских королевств (до середины VI в.): [моногр.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины