РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В РИНКОВИХ УМОВАХ : РАЗВИТИЕ РЕГИОНАЛЬНОЙ ПРОМЫШЛЕННОЙ ПОЛИТИКИ ГОСУДАРСТВА В РЫНОЧНЫХ УСЛОВИЯХ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На правах рукопису

АНТОНОВА Людмила Володимирівна

УДК 351.824 : 332.14

РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ
ДЕРЖАВИ В РИНКОВИХ УМОВАХ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович,
Заслужений діяч науки і техніки України,
доктор наук з державного управління,
професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ 12
1.1. Теоретичні засади державного регулювання зростання та розвитку промисловості регіонів 12
1.2. Сутність та взаємозв’язки регіональної та промислової політики держави 46
1.3. Світовий досвід формування регіональної промислової політики держави 61
Висновки до розділу 1 81
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ 85
2.1. Концептуальні засади стратегічного розвитку регіональної промислової політики держави 85
2.2. Принципи та цілі регіональної промислової політики держави 111
2.3. Формування структурного механізму реалізації регіональної промислової політики 140
Висновки до розділу 2 161
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ 165
3.1. Оцінка сучасного стану регіональної промислової політики держави 165
3.2. Обґрунтування та розробка організаційно – економічного механізму забезпечення регіональної промислової політики 205
3.3. Вдосконалення системи управління промисловою політикою на регіональному рівні 216
3.4. Вдосконалення методів формування і реалізації промислової політики держави на регіональному рівні 235
Висновки до розділу 3 258
РОЗДІЛ 4. НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИВАТНО–ДЕРЖАВНОГО ПАРТНЕРСТВА ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ ПРОЕКТІВ І ПРОГРАМ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ РЕГІОНУ 262
4.1. Розробка принципів приватно – державного партнерства при забезпеченні інвестиційної привабливості програм розвитку промисловості регіону 262
4.2. Обґрунтування критеріїв ефективності приватно – державного партнерства при залученні приватного капіталу в проекти і програми підтримки розвитку промисловості регіону 280
4.3. Розробка методичних підходів до оцінки ефективності приватно – державного партнерства при впровадженні проектів і програм розвитку промисловості регіону 296
Висновки до розділу 4 322
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ КРИЗИ 326
5.1. Розробка антикризової стратегії розвитку промисловості регіону 326
5.2. Обґрунтування складових антикризового потенціалу промислового сектора економіки регіону 348
5.3. Розробка моделі електронної платформи реалізації промислової політики держави на регіональному рівні 375
Висновки до розділу 5 414
ВИСНОВКИ 418
ДОДАТКИ 424
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 438

ВСТУП

Актуальність теми. У всіх розвинених країнах створюються умови, за яких регіони можуть повністю реалізувати наявний потенціал, максимально збільшити їх вклад у національну економіку, здобути конкурентні переваги на світовому ринку. Прагнення органів державного управління України вирішувати головні завдання соціально– економічного розвитку суспільства та утвердження її як високотехнологічної держави реалізується через промислову політику, що базується на реформуванні системи управління промисловістю, подоланні диспропорцій, створенні сприятливих умов економічного розвитку для суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності, повного та ефективного використання наявного наукового потенціалу, підвищення конкурентоспроможності промислового виробництва та продукції.
При цьому через значний рівень централізації державної влади ускладнюється підтримка промисловості з боку регіональних органів управління, які є основними осередками територіального розвитку, орієнтовані на створення умов для безконфліктної реалізації суспільних і приватних інтересів у загальному контексті взаємодії.
Трудності забезпечення стійкості позитивних тенденцій розвитку промисловості регіону пов’язані з нерозробленістю теоретичних і прикладних засад організації реального співробітництва промислових підприємств з органами влади та управління всіх рівнів, відсутністю практичного досвіду ефективного залучення приватного капіталу, співпраці з неурядовими організаціями при плануванні і програмуванні промислового розвитку території. Зазначені недоліки зумовлюють недостанє розуміння сутності і механізму взаємодії органів державного управління всіх рівнів з промисловими структурами у формі приватно– державного партнерства.
З цього приводу необхідні чітко відпрацьовані в теоретичному та практичному аспектах підходи до формування та реалізації регіональної промислової політики держави.
Питання державного управління промисловістю регіону розглядались у наукових працях зарубіжних учених: Вебера А., Ізарда І., Льоша А., Маркузена Е., Маршалла А., Тюнена Й.Г., Фрідмана Дж., Фрідмена М., Шумпетера Й., вітчизняних і російських: Алимова О.М., Амоши О.І., Беззубко Л.В., Буркинського Б.В., Бутка М.П., Геєця В.М. Герасимчук З.В., Гранберга О.Г., Груби Г.І., Дєгтяря А.О., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Злупка С.М., Кондрашова О.М., Корецького М.Х., Ковальової Г.О., Лексіна В.М., Мазура А.Г., Мамутова В.К., Мікловди В.П., Микитенко В.В., Оніщука Г.І., Пісьмаченко Л.М., Прокопенка М.Д., Симоненка В.К., Фащевського М.І., Федорищевої А.М., Червової Л.Г., Чернюк Л.Г., Чумаченька М.Г. та інших.
Разом з тим слід відзначити, що процес формування та реалізації промислової політики на рівні регіону сьогодні є проблемою, яка недостатньо досліджена. Так, зокрема, не врахована роль промисловості як локомотиву економічного зростання регіонів, залишається недосконалою промислова структура на регіоному рівні, недостатньо відпрацьовані підходи до формування територіальних зв’язків щодо розвитку промисловості, підвищення мобільності її трудових ресурсів, збільшення значущості людського чинника в економічному розвитку галузі.
Отже, необхідність теоретичного, методологічного та практичного вирішення зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки отримані в межах наукових тем відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегій інноваційно– інноваційного розвитку України» (номер держреєстрації 0107U004792); «Інституалізація інноваційно– інвестиційної трансформації економіки регіонів» (номер держреєстрації 0108U009957), у межах яких автором розроблено концептуальні підходи до вдосконалення інституційних чинників реалізації регіональної промислової політики держави та відповідні заходи.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних та методологічних засад, розробка практичних рекомендацій з удосконалення регіональної промислової політики держави в ринкових умовах.
Для досягнення мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:
– узагальнити теоретичні підходи до формування та реалізації регіональної промислової політики держави;
– уточнити понятійно– категорійний апарат регіональної промислової політики держави;
– дослідити світовий досвід формування регіональної промислової політики держави та умови його застосування в Україні;
– обгрунтувати методологічні підходи до стратегічного розвитку регіональної промислової політики держави;
– визначити методологічні підходи до забезпечення комплексної реалізації регіональної промислової політики держави;
– удосконалити механізм реалізації регіональної промислової політики держави;
– проаналізувати існуючу практику реалізації промислової політики на регіональному рівні;
– розробити рекомендації з формування організаційно– економічного механізму системи управління регіональною промисловою політикою держави;
– обґрунтувати принципи та критерії оцінювання ефективності приватно– державного партнерства у промисловості на регіональному рівні;
– розробити підходи до антикризової стратегії розвитку промисловості регіону та організаційно– інформаційного забезпечення її реалізації.
Об’єкт дослідження – процес формування та реалізації регіональної промислової політики держави в ринкових умовах.
Предмет дослідження – теоретико– методологічні та науково– практичні аспекти розвитку регіональної промислової політики держави.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно– логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко– статистичний – для аналізу сучасного стану державного управління промисловістю в Україні; аналізу і синтезу – для розробки системи управління регіональною промисловою політикою; розрахунково– конструктивний – з метою вдосконалення механізму реалізації концепцій, стратегій, програм, проектів розвитку промисловості; експериментальний – для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії розвитку промисловості регіону; порівняльного аналізу – для зіставлення ефективних форм і механізмів реалізації регіональної промислової політики держави.
Інформаційною базою дисертаційної роботи є офіційні статистичні матеріали Держкомстату України, інформація Комітетів Верховної Ради України, міністерств та регіональних органів влади, монографії, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, огляди, науково– методичні публікації, Інтернет– ресурси, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інституцій.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Особистий внесок автора полягає в розробці теоретико– методологічних засад, методологічних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на розв’язання конкретного науково– прикладного завдання щодо вдосконалення та розвитку регіональної промислової політики держави в ринкових умовах.
Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта у розвиток теорії державного управління є наступні:
вперше:
– сформульовано методологічні підходи до формування комплексної регіональної промислової політики держави, основними складовими якої є: підвищення добробуту населення, покращення економічних та екологічних умов промислового виробництва, підвищення рівня соціальних гарантій у галузі, розвиток інноваційних та соціальних програм, підвищення рівня інноваційної культури і освіти;
– розроблено методологічні підходи до організаційно– інформаційного забезпечення реалізації регіональної промислової політики держави на електроній базі, яка складається з регіональної біржі готової продукції та сировини, електронного ринку інновацій та нових технологій, регіональної електронної служби зайнятості, регіональної платіжної електронної системи;
– розроблено інструментарій здійснення регіональної промислової політики держави, що містить модифіковану технологію управління, детермінантами якої є нормативно– законодавча база, методичне забезпечення, координація з боку виконавчої влади та контролюючі функції;
удосконалено:
– механізм реалізації регіональної промислової політики держави, що, на відміну від існуючих, розподіляє цільову, функціональну та забезпечуючу підсистеми за такими суб’єктами, як регіональні органи державного управління, суб’єкти господарювання та економічної інфраструктури;
– методичні підходи до вибору системи управління промисловістю регіону (державна, недержавна, комбінована) залежно від напрямів промислової політики регіону, типів програм та проектів, критеріальних оцінок, кола задіяних суб’єктів;
– підходи до розробки регіональної антикризової стратегії розвитку промисловості, в яких, на відміну від існуючих, ключовими компонентами є технологічний, кадровий і фінансовий потенціали;
– методологічні принципи оцінки ефективності приватно– державного партнерства у промисловості на регіональному рівні, які забезпечують ефект, що одержує держава (зростання надходжень до бюджету і соціального ефекту, економію бюджетних коштів), а саме взаємозацікавленості і паритету інтересів, стратегічного регулювання соціальних наслідків, оптимального поєднання ризиковості та дохідності;
набули подальшого розвитку:
– понятійно– категорійний апарат теорії державного управління промисловістю шляхом тлумачення сутності понять, що орієнтовані на врахування накопиченого потенціалу, нових зв’язків, які з’явилися у процесі трансформаційних перетворень, а саме регіональна промислова політика держави, приватно– державне партнерство у промисловості, антикризовий потенціал промислового сектора економіки регіону;
– теоретичні підходи до формування та реалізації регіональної промислової політики держави, що базуються на оптимальному поєднанні ринкових механізмів та державного втручання і засновані на теоріях економічного зростання;
– теоретичні положення використання досвіду індустріально– технологічно розвинених країн світу щодо формування регіональної промислової політики в Україні за такими напрямами: захист інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках, реалізація проривної стратегії у сфері науково– технологічного розвитку, орієнтація на стимулювання та підтримку виробництва кінцевої продукції, постійне вдосконалення нормативно– правової бази.
Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розроблення концептуальних засад та механізмів формування регіональної промислової політики держави. Проведені дослідження та висновки, зроблені за їх результатами, є основою для подальшого поглибленого наукового вивчення теорії державного регулювання розвитку промисловості, розробки рекомендацій з удосконалення системи управління регіональною промисловою політикою держави та концептуальних положень і заходів регіональної стратегії розвитку промисловості .
Результати досліджень використані: Комітетом Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово– комунального господарства та регіональної політики у процесі запровадження моделі регіонального розвитку промисловості (довідка № 04– 31/8– 527 від 29.09.2010 р.); Міністерством промислової політики України при розробленні Загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017р. (довідка № 17– 9/34– 996 від 09.09.2010 р.); Київською обласною державною адміністрацією у процесі розробки пропозицій щодо структурних змін у промисловості регіону (довідка № 67– 1/10– 239 від 22.10.2010 р.); Харківською обласною державною адміністрацією при розробці пропозицій і практичних рекомендацій щодо обґрунтування механізмів розвитку промисловості регіону (довідка № 54– 2/9– 447 від 14.09.2010 р.).
Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні дисциплін: “Теорія державного управління”, “Державне регулювання економіки”, “Менеджмент у державному та муніципальному управлінні” (довідка № 771 від 10.09.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході досліджень, розроблено здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на науково– практичних конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів” (м. Запоріжжя, 2008 р.), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно– інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), “Соціально– економічні проблеми регіонального розвитку” (м. Дніпропетрівськ, 2008 р.), “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.), “Фінансово– бюджетна політика в контексті соціально– економічного розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Економіка та управління в умовах побудови інформаційного суспільства” (м. Одеса, 2009 р.), “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009 р.), “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.), “Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби” (м. Одеса, 2010 р.), “Розвиток легкої промисловості в умовах активізації евроінтеграційних процесів” (м. Київ, 2010 р.), “Проблеми формування та оцінки ефективності функціонування сучасних землегосподарських систем” (м. Київ, 2010 р.), “Фінансово– кредитний механізм активізації інвестиційного процесу” (м. Київ, 2010 р.), “Перспективи впровадження екологічного оподаткування в Україні” (м. Ірпінь, 2010 р.).
Публікації. Результати проведених досліджень, теоретичні та методологічні положення викладені у 38 друкованих роботах загальним обсягом 35,69 друк. арк., з яких 35,25 друк. арк. належить особисто автору, серед них одна одноосібна монографія і 23 статті в наукових фахових виданнях з державного управління.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 488 стор. комп’ютерного тексту, із них 20 таблиць і 27 рисунків. Список використаних джерел із 508 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених наукових досліджень наведено нове вирішення важливої науково– прикладної проблеми формування та реалізації регіональної промислової політики держави в ринкових умовах. Отримані у процесі дослідження результати дають можливість сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Аналіз та узагальнення теоретичних підходів до формування та реалізації регіональної промислової політики держави дає змогу визначити основні її напрями, а саме: перший – розвивався в рамках так званого сучасного монетаризму, (зокрема, представники цього напряму виступають проти державної жорсткості промислової політики і наполягають на непрямому державному регулюванні економіки за допомогою інституційних (регуляторних) засобів); другий – базується в основному навколо питань щодо ролі держави в економічному розвитку і має назву немонетаристський (потрібна послідовна державна політика, спрямована на концентрацію та ефективне використання економічних ресурсів для зростання й розвитку промисловості); третій – орієнтація на відновлення відтворювального процесу – полягає в зосередженні ресурсів держави на галузях промисловості, які виготовляють продукцію, що користується попитом; четвертий – орієнтація на структурну перебудову на основі інноваційної моделі розвитку. Доведено, що акумулювання ключових засад названих підходів забезпечує оптимальне поєднання ринкових механізмів та державного втручання.
2. Установлено, що регіональна промислова політика держави у широкому розумінні, є комплексною системою заходів, спрямованих на реалізацію конкретних інвестиційних та інфраструктурних проектів з метою збереження, підтримки і розвитку вітчизняних товаровиробників у галузях і виробництвах, що забезпечують стратегічне значення регіону, а також орієнтовані на вдосконалення існуючої структури промисловості на рівні регіону та координацію галузей промисловості, які генерують соціально– економічний розвиток території. У вузькому сенсі, вона є системою цілей і завдань, визнаних і підтриманих державою на регіональному рівні, закріплених законодавчо й орієнтованих на розвиток і державну підтримку промисловості регіону.
3. Розглянувши світовий досвід наукових уявлень про місію (призначення) регіональної промислової політики, ролі держави в її здійсненні, місця цієї політики в системі державного регулювання економічного життя суспільства, її взаємозв’язок з макро– та мікро– господарською політикою, механізми реалізації зазначеної політики, обгрунтовано, що пряме використання зарубіжного досвіду у сфері управління регіональною промисловою політикою неможливе через істотні особливості функціонування економічної системи України і стратегії її розвитку. Проте із застосуванням ліберальної активної регіональної промислової політики, яка б ураховувала споживацький та інвестиційний попит на різних ринках, визначала динаміку тенденцій промислового виробництва, ринкові ніші, товарні структури та встановлювала б конкурентоспроможність головних суб'єктів господарювання на внутрішньому і зовнішньому ринках можливо вирішити проблеми підвищення конкурентоспроможності регіонів в умовах відкритої економіки та реалізовувати регіональну політику європейського типу.
4. У процесі дослідження методологічних підходів до стратегічного розвитку обґрунтовано цілі регіональної промислової політики як прогнозовані (в якісному і кількісному вигляді) результати розвитку промисловості регіону, які заплановано досягнути в конкретні проміжки часу. Встановлено, що цілі регіональної промислової політики і соціально– економічного розвитку регіону повинні бути пов'язані між собою, причому перші носять вторинний, підлеглий характер по відношенню до загальних цілей розвитку. З урахуванням досвіду реалізації принципів децентралізації системи управління промисловою політикою на різних рівнях запропоновано модифікований підхід до управління промисловою політикою в регіоні. В його основі лежить модифікований метод національного ромба. Запропонована система детермінант конкурентних переваг регіону, компоненти, якої, перебуваючи у взаємодії, створюють ефект емерджентності (цілісності), що дає змогу обґрунтовано обирати напрям промислового розвитку регіону при взаємодії із суб'єктами господарювання, орієнтуючись на регіональний потенціал і ринкові переваги.
5. Сформульовано методологічні підходи до розроблення регіональної промислової політики держави, що базується на авторській теорії підвищення якості соціуму через розвиток промисловості регіону на основі покращення економічних та екологічних умов, підвищення рівня соціальних гарантій, інноваційної культури та освіти, розвитку інноваційних та соціальних програм. Основними складовими механізму забезпечення комплексності регіонального розвитку промисловості є: зростання рівня заробітної плати, створення нових робочих місць, покращення умов праці, екологізації виробництва, удосконалення системи охорони здоров’я та пенсійного забезпечення, підвищення якості освіти.
6. Виділено три суб'єктні блоки реалізації регіональної промислової політики: власне органи регіональної та місцевої влади, суб'єкти господарювання у промисловості, а також організації, що функціонують на території регіону як елементи економічної інфраструктури. На підставі цього вдосконалено механізм реалізації регіональної промислової політики держави, що, на відміну від існуючих, складається з цільової, функціональної та забезпечуючої підсистем.
7. Аналіз існуючої практики реалізації промислової політики на регіональному рівні свідчить про низку диспропорцій: не існує єдиного підходу до побудови системи управління промисловою політикою регіону з урахуванням інтересів влади і суб'єктів господарювання; у реалізації промислової регіональної політики участь фінансових інститутів ускладнена через неявну або суб'єктивну оцінку інвестиційної привабливості і потенціалу регіону; відсутня прозора методика аналізу перспектив розвитку регіональної промислової політики з урахуванням стратегічного розвитку великих підприємств та інтересів суб'єктів господарювання, що функціонують на території адміністративно– територіальної одиниці; функції управління регіональною промисловою політикою об'єктивно не розподілені між органами виконавчої влади і безпосередніми її реалізаторами– суб'єктами територіальних одиниць, суб'єктами господарювання тощо; існуючий рівень нормативно– законодавчої діяльності регіональних і місцевих органів влади не повною мірою вирішує завдання методичної підтримки промислової політики на рівні регіону; велика частка утриманських очікувань (регіональні і місцеві органи влади в рамках стратегій розвитку орієнтуються на допомогу з державного бюджету – трансферти, дотації і т.д.); відсутні мотивації формування регіональних цільових фондів; не розроблені методичні рекомендації щодо здійснення взаємодії навіть основних суб'єктів господарювання з рівнями регіональної і місцевої влади при реалізації промислової політики, схеми координації і контролю результатів з боку органів влади.
8. Обґрунтовано методичні підходи до вибору системи управління промисловістю регіону (державна, недержавна, комбінована) залежно від напрямів промислової політики регіону, типів програм та проектів, критеріальних оцінок, кола задіяних суб’єктів. Це дає змогу здійснювати ефективне управління тимчасовими параметрами, визначати відповідальних осіб та звітну документацію, що мінімізує організаційно– управлінські ризики. Запропонована послідовність визначення та відбору системи управління регіональною промисловою політикою для кожного типу проектів та програм, яка передбачає реалізації циклічного моніторингу, для формування комплексного уявлення про необхідність і доцільність упроваджуваних заходів, а також підтверджує рівень стратегічності по відношенню до регіону.
9. Установлено, що взаємодія державних і промислових структур у розвинених державах, переважно, пов'язана з пошуком найефективніших форм використання державних ресурсів і стимулювання розв’язання найважливіших соціально– економічних завдань. Взаємодія дає змогу уникнути, з одного боку, недоліків прямого регулювання держави, а з іншою — провалів ринку. Основний аргумент на підтримку розвитку партнерських відносин полягає в тому, що і державний, і приватний сектор володіють власними унікальними можливостями, при об’єднанні яких створюється можливість ефективнішої реалізації соціально– економічних проектів і програм. Під приватно– державним партнерством у промисловості пропонуємо розуміти: середньостроковий і довгостроковий альянс між державою і бізнесом у формі державного контракту на основі розподілу вигід і ризиків між сторонами з метою реалізації суспільно важливих проектів і програм. Доведено, що взаємодія державних і промислових структур базується на системі основних принципів, які визначають доцільність, обґрунтованість і можливість організації приватно– державного партнерства при забезпеченні зростання інвестиційного потенціалу соціально– економічних проектів і програм, а саме принципів взаємозацікавленості, паритету інтересів і стратегічного регулювання соціальних наслідків. При розрахунку загального ефекту, що одержує держава від взаємодії державних структур і промислового бізнесу в рамках приватно– державного партнерства, необхідно врахувати наступні аспекти: зростання надходжень до бюджету і соціального ефекту, економію бюджетних коштів. Оцінка ефективності приватно– державного партнерства від участі промислових структур у реалізації соціально– економічних проектів і програм повинна враховувати наявність проектних ризиків та особливості і варіантність внутрішньофірмового фінансового планування при реалізації проекту. Це визначає необхідність застосування створеного алгоритму оцінки підприємницької ефективності при плануванні реалізації соціально– економічних проектів і програм у рамках приватно– державного партнерства. Запропонований алгоритм доповнює методичну базу оцінки результатів партнерства, дає змогу найточніше спрогнозувати ступінь зацікавленості промислового бізнесу, визначаючи доцільність організації взаємодії у формі приватно– державного партнерства.
10. Пропонується антикризові механізми промислового сектора економіки регіону розглядати як сукупність важелів, методів та інструментів, що забезпечують досягнення балансу соціальної, економічної, екологічної і інституційної складових стійкого розвитку регіону. Встановлено, що при розробці регіональної антикризової стратегії розвитку промисловості ключові параметри визначаються технологічним, кадровим і фінансовим потенціалом, які відображають сукупність необхідних ресурсів для подолання існуючого дисбалансу.
11. Запропонована структурна схема антикризових механізмів регіональної промислової політики держави, що включає: органи управління (тристороння регіональна комісія за участю регіональних органів державного управління, органів місцевого самоврядування, об’єднань виробників, роботодавців, фахівців, саморегулюючих організацій та профспілок); механізм цілепокладання (територіальний маркетинг і планування); механізм досягнення цілей (цільові програми регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування). Для її реалізації розроблена модель електронної бази, яка складається з регіональної біржі готової продукції та сировини, електронного ринку інновацій та нових технологій, регіональної електронної служби зайнятості, регіональної платіжної електронної системи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аалдерс Р. ИТ – аутсорсинг: практическое руководство : пер. с англ./ Р. Аалдерс.  М.: Альпина Паблишер, 2004.  297с.
2. Адамов Б.И. Формирование основ региональной промышленной политики/ Б.И. Адамов, Л.М. Кузьменко// Экономика промышленности: Сб. науч. тр., Донецк: ИЭП НАН Украины, 2005. – С. 3 – 8.
3. Адамов Б.И. Проблемы реализации региональной промышленной политики/ Б.И. Адамов, Г.В. Моисеев. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1998. – 23с.
4. Адміністративно–територіальний устрій та сталий розвиток регіону (концептуальні основи та методологія)/ В.М. Бабаєв, Л.Л. Товажнянський, М.Д. Годлевський та ін. – Х.: НТУ”ХПІ”, 2006. – 316с.
5. Азарсков В.Н. Надежность систем управления и автоматики: учеб. пособие. [Ин–т проблем математичних машин и систем НАН Украины, Национальный авиационный университет МОН Украины]/ В.Н. Азарсков, В.П. Стрельников. – К.: НАУ, 2004.  164с.
6. Акбашев Б. Управление, собственность и государственное регулирование экономики/ Б. Акбашев// Вопросы экономики. – 2003. – №4. – С. 13 – 15.
7. Акимова И.М. Промышленное производство: рыночная ориентация и стратегия развития/ И.М. Акимова. – Х.: Бизнес информ, 1998. – 251с.
8. Александрова В.П. Вплив державних науково–технічних програм на економічну структуру промислового виробництва/ В.П. Александрова// Соціально–економічне дослідження в перехідний період. Регіональна науково–технічна політика: інноваційний розвиток та інформаційний простір/ НАН України.  Л.: Ін–т регіональних досліджень, 2000.  Вип. XVI.  С. 89 – 95.
9. Амитан В.Н. Программно–целевое планирование и управление при решении региональных проблем/ В.Н. Амитан, В.Ю. Королёв. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1998. – 39с.
10. Амоша О.І. Рестуктурізація промисловості/ І.О. Амоша// Вісник НАН України.  1998.  №9 – 10.  С. 33 – 41.
11. Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення/ О.І. Амоша// Економіст. – 2005. – №6. – С. 28 – 32.
12. Амоша А.И. Стратегия совершенствования хозяйственного механизма в промышленности Украины/ А.И. Амоша// Экономическая наука современной России. – 2001. – №2. – С. 112 – 118.
13. Амунц Д.П. Государственно – частное партнерство в России/ Д.П. Амунц. – М.: «Экономика», 2005.– 310с.
14. Антонюк Л.Л. Економетричні методи аналізу міжнародної конкурентоспроможності країн/ Л.Л. Антонюк, В.І. Сацик// Економіка України. – 2004. – №4. – С. 46 – 52.
15. Антонов В.В. Методологічні підходи щодо оцінки рівня соціально–економічного розвитку регіонів України/ В.В. Антонов// Управління сучасним містом. – 2003. – №7 – 9. – С. 51 – 61.
16. Артеменко В.Б. Індикатори стійкого соціально–економічного розвитку регіонів/ В.Б. Артеменко// Регіональна економіка. – 2006. – №2. – С. 90 – 97.
17. Артеменко В. Основи вимірювання регіонального розвитку з використанням концепції якості життя/ В. Артеменко// Регіональна економіка. – 2003. – №2. – С. 133 – 142.
18. Ачкасов А.Е. Применение методологии сценарного подхода в системе планирования стратегии развития региональной экономики/ А.Е. Ачкасов, К.А. Фисун// Коммунальное хозяйство городов: науч. – техн. сб. – К.: Техніка, 2007. – Вып. 73. – С. 122 – 127. – (Серия «Экономические науки»). – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://eprints.ksame.kharkov.ua/1820/
19. Бадах Г. Борьба с депрессией. Проблемы региональной диспропорции экономического развития Украины/ Г. Бадах// Обзор украинского рынка. – 2005. – №2. – С. 43 – 44.
20. Байцим В.Ф. Механізм формування стратегічних цілей програм (проектів) розвитку регіонів та територій/ В.Ф. Байцим// Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №10. – С. 227 – 237.
21. Байцим В.Ф. Ефективність державного регулювання економіки регіону/ В.Ф. Байцим// Актуальні проблеми державного управління. – 2007. – №1. – С. 41 – 51.
22. Бакум В.В. Особливості формування системи управління регіоном/ В.В. Бакум// Економіка АПК. – 2007. – №4. – С. 27 – 33.
23. Бакушевич І.В. Регіональні особливості діяльності інтегрованих корпоративних структур/ І.В. Бакушевич, О.А. Сороківська// Регіональна економіка. – 2005. – №3. – С. 34 – 41.
24. Барнс П. Государственно–частное партнерство в инновационных системах/ П. Барнас. – М.: «Экономист», 2005. – 312с.
25. Барсуков А. Принципи побудови та особливості реалізації регіональної соціальної політики в Україні/ А. Барсуков// Регіональна економіка. – 2003. – №1. – С. 190 – 194.
26. Бачаров В.В. О моделях государственно–частного партнерства в сфере инвестиционной деятельности/ В.В. Бочаров. – М.: «Дело», 2004. – 284с.
27. Безверхнюк Т. М. Державне управління на регіональному рівні та державне регулювання регіонального розвитку: [змістовне наповнення й ресурсне забезпечення]/ Т.М. Безверхнюк// Теорія та практика державного управління. – 2006. – Вип. 3. – С. 146 – 153.
28. Безугла В.О. Аналіз конкурентоспроможності регіонів України/ В.О. Безугла// Регіональна економіка. – 2004. – №4. – С. 64 – 68.
29. Бєлєнький П.Ю. Регіональна політика збалансованого соціально–економічного розвитку/ П.Ю. Бєлєнький, О.О. Другов// Регіональна економіка. – 2005. – №1. – С. 96 – 106.
30. Бєлєнький П.Ю. Теоретико–методологічні засади регіонального розвитку економіки України/ П.Ю. Бєлєнький, О.О. Другов// Регіональна економіка. – 2006. – №4. – С. 7 – 17.
31. Бережная И.В. Типология регионов, как основной аспект регионалистики/ И.В. Бережная, О.Д. Стефанюк// Экономика и управление. – 2007. – №2. – С. 81 – 86.
32. Біла С.О. Структурна політика в перехідній економіці України: теоретико–методологічний аспект/ С.О. Біла// Вісник Української Академії державного управління. – 1999. – №1. – С. 107– 117.
33. Біла С.О. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційності економіки:[монографія]/ С.О. Біла –К.: Вид–во УАДУ, 2001. – 408с.
34. Білоконь Ю.М. Першочергові завдання удосконалення методики проектування регіонів України у сучасних умовах/ Ю.М. Білоконь// Будівництво України. – 2003. – №5. – С. 6 – 7.
35. Бистрякова Ю.І. Особливості процесу системної організації регіонів в України/ Ю.І. Бистрякова// Продуктивні сили і регіональна економіка. – 2006. – Ч. 1. – С. 35 – 41.
36. Бистряков І.К. Економічний простір: аспекти методологічного визначення/ [І.К. Бистряков, Л.Г. Чернюк]; за заг. ред. д.е.н., проф., чл.–кор. НАН України. Б.М. Данилишина. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – 56с.
37. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепція, моделі, механізми регулювання та управління: навч. посіб./ В.Г. Бодров. – К.: Вид–во УАДУ, 2002. – 104с.
38. Бойко Є.І. Організаційно–економічне забезпечення інноваційного розвитку промисловості регіону/ Є.І. Бойко. – Л. : ІРД НАН України, 2003. – 192с.
39. Бойко Є. Проблемні питання прогнозування розвитку виробництва в регіоні/ Є. Бойко, Я. Грита// Регіональна економіка. – 2004. – №2. – С. 36 – 45.
40. Большая Советская Энциклопедия : в 30–ти т./ Ред. А.М. Прохоров. – 3–е изд. – М.: Сов. энцикл. Т.21 : Проба–Ременсы. – 1975. – 639с.
41. Бос Х. Розміщення господарства. Пер. с англ./ Під ред. В.А. Маша. М.: Изд–У Прогрес, 1970. – 158с.
42. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи/ Л.М. Борщ.  К.: Знання : КОО, 2002.  318с.
43. Борщевський В.В. Регіональна політика на сучасному етапі: [напрями і пріоритети вдосконалення]/ В.В. Борщевський, Н.А. Мікула// Регіональна економіка. – 2006. – №1. – С. 262.
44. Благун І.С. Моделювання стратегій розвитку регіону/ І.С.Благун, О.О. Солтисік// Регіональна економіка. – 2004. – №4. – С. 105.
45. Благун І.С. Проблемні питання розробки моделі сталого розвитку/ І.С. Благун, О.О. Солтисік// Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №10. – С. 160 – 166.
46. Бубенко П.Т. Новая модель регионального (территориального) развития/ П.Т. Бубенко// Коммунальное хозяйство городов: науч. – техн. сб. – К.: Техніка, 2006. – Вып.70. – С. 6 – 17. – (Серия «Экономические науки»). – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://eprints.ksame.kharkov.ua/1279/
47. Букреєва І.В. Регіональний аспект ринкової інфраструктури/ І.В. Букреєва// Держава та регіони. – 2005. – №6. – С. 31 – 34. – (Серія „Економіка та підприємництво”).
48. Быстряков И. Межрегиональная интеграция – шаги к обеспечению стабильного развития Украины/ И. Быстряков, В. Пылыпив// Экономика Украины. – 2008. – №6. – С. 94 – 95.
49. Быстряков И.К. Системные проблемы муниципального регионального пространства в Украине/ И.К. Быстряков// Экон. часоп. XXI. – 2006. – №7/8. – С. 46 – 50.
50. Братута О.Г. Загальна характеристика та оцінка нормативно–законодавчоЇ бази системи регулювання регіонального розвитку в Україні/ О.Г. Братута// Регіональна економіка. – 2005. – №1. – С. 7 – 13.
51. Братута О.Г. Реформування державної регіональної політики в Україні з урахуванням досвіду економічно розвинутих країн/ О.Г. Братута// Регіональна економіка. – 2002. – №1. – С. 57 – 65.
52. Брюховецкая Н.Е. Стратегия экономических преобразований в промышленности региона/ Н.Е. Брюховецькая// Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. – Т. 1. – С. 25–34.
53. Буга Н.Ю. Методика оцінки впливу науково – технологічних факторів на розвиток промисловості проблемних регіонів/ Н.Ю. Буга// Економіка і прогнозування. – 2008. – №2. – С. 145 – 155.
54. Бугай С.М. Державна регіональна політика: становлення та основні інструменти ії подальшої реалізації/ С.М. Бугай, З.О. Чернова// Науково – технічна інформація. – 2007. – №1. – С. 21 – 25.
55. Бугай С.М. Регіональна політика: напрями поступового подолання зовнішньої залежності національної економіки/ С.М. Бугай// Науково – технічна інформація. – 2006. – №4. – С. 20 –22.
56. Бугай С.М. Регіональна політика в Україні сьогодні: [невизначеність та перспективи становлення]/ С.М. Бугай// Управління сучасним містом. – 2005. – №3–4. – С. 26.
57. Булев И.П. Основные направления стабилизации работы пpедпpиятий в условиях выхода из экономического кризиса/ И.П. Булеев, Н.Е. Бpюховецкая. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. – 56с.
58. Бураковський І. Вступ України до СОТ: новий виклик економічній реформі/ Бураковський І., Хандріха Л., Хоффманн Л. – К.: Альфа–Принт, 2004. – 79с.
59. Буркинський Б.В. Регіонально промислова політика/ Б.В.Буркинський., Є.Ф.Степаненко// Вісник академії економічних наук України. – 2004. – №1. – С. 3 – 9.
60. Бутко М.П. Теоретичні засади економічного зростання в умовах глобалізації та регіоналізації/ М.П. Бутко// Регіональна економіка. – 2003. – №4. – С. 36 – 43.
61. Бутко М. Державне регулювання як інструмент підвищення конкурентоспроможності регіонів/ М. Бутко, Л. Подоляк// Економіка України. – 2007. – №6. – С. 36 – 44.
62. Вавдіюк Н.С. Економічна безпека регіону як важлива складова економічної безпеки держави/ Н. С. Вавдіюк// Право і безпека. – 2004. – Т.3. – №3. – С. 156 – 159.
63. Вардомский Л.Б. Модернизация экономики в странах СНГ: типы, ресурсы, инструменты/ Л.Б. Вардомский, А.В. Шурубович// Економика і прогнозування.– 2009.– №1. – С. 70 – 77.
64. Варнавский В.Г. Партнерство государства и частого сектора: Теория и практика/ В.Г.Варнавский// Мировая экономика и международные отношения. – 2002.– №7.– С. 28 – 37.
65. Варналій З.С. Регіональний розвиток України: проблеми та пріоритети/ З.С. Варналій// Економіст. – 2005. – №6. – С.24 – 27.
66. Варналій З.С. Актуальні проблеми зміцнення потенціалу регіонів України/ З.С. Варналій// Банківська справа. – 2004. – №2. – С. 71 – 84.
67. Василенко В.М. Теоретичні проблеми регіональної економіки/ В.М. Василенко// Економіка і регіон. – 2003. – №1 (1). – С. 47–52.
68. Василенко В.Н. Проблемы эффективного развития отдельных территорий/ В.Н. Василенко// Прометей. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины; ДЭГИ, 2003. – №2(11). – С. 21–28.
69. Василенко В.Н. К вопросу о классификации региональных экономических систем/ В. Н. Василенко// Экономика и право. – 2006. – №3. – С. 5 – 12.
70. Василенко В.Н. Базовые методологические посылки экономической диагностики развития регионов/ В. Н. Василенко// Прометей. – 2007. – №2. – С. 60 – 65.
71. Василенко В.Н. К вопросу о необходимости применения экономической диагностики развития территорий (регионов)/ В.Н. Василенко, А.И. Благодарный, М. Г. Слоква// Економіка та право. – 2007. – №1. – С. 79 – 85.
72. Василенко В.Н. Методология экономической диагностики регионов/ В.Н.Василенко// Экономика Украины. – 2008. – №9. – С. 4 – 17.
73. Вебер А. Теория размещения промышленности: Пер. с нем. – М.: Кн., 1926.– 144с.
74. Висоцька І.Б. Створення гнучкої системи пріоритетів інноваційного розвитку промисловості України/ І.Б.Висоцька// Проблеми науки. – 2004. – №3. – С.23–27.
75. Волосюк М.В. Формування регіональних пріоритетів у контексті державної промислової політики/ М.В. Волосюк// Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. Науково–дослідного економічного інституту. – К.:НДЕІ, 2007. – Вип. 10. – С. 110 – 115.
76. Волосюк М.В. Розвиток промислово–інноваційного комплексу України за пріоритетними напрямами/ М.В. Волосюк// Проблеми науки. – 2007. – №9. – С. 13 – 19.
77. Волосюк М.В. Підвищення ефективності регіонального управління інноваційним розвитком/ М.В.Волосюк// Економіст. – 2006. – №8. – С. 58–61.
78. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация: [монографія]/ А.Э. Воронкова. – Луганск: Изд–во ВНУ, 2000. – 315с.
79. Воротилов В.А. Эффективность производства в регионе/ В.А.Воротилов. – Л.: Наука, 1985. – 197с.
80. Гаврилов А.И. Региональная экономика и управление: учеб. пособие/ А.И. Гаврилов. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 2002. – 239с.
81. Галюк І.Б. Регулювання розвитку інноваційного підприємництва на державному та регіональному рівнях/ І.Б.Галюк// Вісник інституту економічного прогнозування. – 2004. – С. 36 – 41.
82. Геєць В.М. Нестабільність і економічне зростання/ В.М. Геєць. – К.: Ін–т економ, прогнозуваня НАН України, 2000. – 342с.
83. Геєць В.М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/ В.М. Геєць. – К.: Ін–т екон. прогнозування: Фенікс, 2003. – 234с.
84. Геєць В.М. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні/ В.М. Геєць.  Х. : Форт, 2003.  440с.
85. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України/ В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. – Харків: Константа, 2006. – 272с.
86. Геєць В.М. Характер перехідних процесів до економіки знань/ В.М.Геєць// Економіка України. – 2004. – №4. – С. 4 – 14.
87. Герасимчук В.Г. Управление социально–экономической системой: функциональный подход/ В.Г. Герасимчук// Экономика Украины.  2003.  №4.  С. 12 – 18.
88. Герасимчук Н.А. Тенденции развития промышленности Украины на современном этапе/ Н.А. Герасимчук// Экономика Украины.  2002.  №3.  С. 24 – 28.
89. Герасимчук З.В. Обґрунтування вибору стратегії формування та нарощення виробничого потенціалу регіонів України/ З.В.Герасимчук, Л.Л.Ковальська// Регіональна економіка. – 2002. – №4.– С. 82 – 90.
90. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Основи региональной политики: [учебник]/ Ю.Н.Гладкий, А.И. Чистобаев. – СПб.: Изд–во Михайлова, 1998.– 659с.
91. Гладкий О.В. Регіональна промислова політика України у контексті вступу до СОТ/ О.В. Гладкий, С.М. Манжалій// Регіональна бізнес – економіка та управління. – 2007. – №3. – С. 80 – 87.
92. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико–экономического развития/ С.Ю. Глазьев.– М.: ВлаДар, 1993.– 310с.
93. Гончаров Ю.В. Промислова політика України: проблеми і перспективи/ Ю.В. Гончаров. – К.: Наук. думка, 1999. – 233с.
94. Гончаров В.М. Дослідження реструктуризації підприємства в умовах трансформаційної економіки/ В.М. Гончаров// Регіональна економіка. – 2004. – №4. – С. 218.
95. Гончарук А.Г. Новий підхід до управління ефективністю у промисловості України/ А.Г.Гончарук// Економіка України. – 2006. – №5. – С. 36–46.
314. Горська О. Типологія регіонів України за структурою економічного виробництва для цілей регулювання// О. Горська// Регіональна економіка. – 2004. – №1. – С. 90 – 92.
96. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436–IV// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18–22. – Ст. 144.
97. Государственный сектор промышленности в системе экономического регулирования: монография/ [Н.Г. Чумаченко, Л.Г. Червова, Л.М. Кузьменко и др.]; под ред. Н.Г. Чумаченко. – Донецк: Ин–т экономики промышленности: НАН Украины, 2003. – 330с.
98. Государственное регулирование рыночной экономики: учеб. для вузов/ под общ. ред. В.И. Кушлина, Н.А. Волгина. – М. : Экономика, 2001 – С. 576.
99. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики: учебник/ А.Г. Гранберг. – 3–е изд. – М.: ГУ–ВШЭ, 2003. – 495с.
100. Гранберг А.Г. Региональная політика в программах економических реформ: 1992–1996/ А.Г. Гранберг// Проблемы комплексного регіонального развития России. Кн.1.– М.: СОПС, 1996.–С. 5 – 35.
101. .Гранберг А.Г. Региональная политика в программах экономических реформ/ А.Г. Гранберг// Федерализм и региональная политика: проблемы России и зарубежный опыт. Вып. 1. – Новосибирск: 1995. – С .7 – 52.
102. Гранберг А.Г. Оптимизация территориальных пропорций народного хозяйства/ А.Г. Гранберг. – М.: Экономика, 1989. – 376с.
103. Гришин И.В. Шведская модель общественного развития/ И.В. Гришин// Мировая экономика и международные отношения. – 1991. – №4. – С. 17 – 31.
104. Гудзь П.В. Системний підхід в управлінні розвитком регіональної економіки/ П.В. Гудзь// Вісник Хмельницького національного університету. – 2005. – №5. – Т.1. – С. 11 – 19.
105. Гусєв В.О. Кластерна модель інноваційної реструктуризації регіональної економічної системи/ Гусєв В.О., Горник В.Г.// Управління сучасним містом. – 2004. – №10–12. – С. 118 – 125.
106. Гутман Г.В. Управление региональной экономикой/ Г.В. Гутман, А.А. Мироедов, С.В. Федин. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 176с.
107. Данилишин Б.М. Проблемы и приоритеты регионального развития Украины/ Б.М. Данилишин// Экономика Украины. – 2005. – №12. – С. 89.
108. Данилишин Б.М. Регулювання розвитку інноваційного потенціалу в економіці: Монографія/ Б.М. Данилишин, М.Х. Корецький, О.І. Дацій. – Ніжин: ТОВ „Видавництво „Аспект–Поліграф”, 2007. – 220с.
109. Дармогрей В.І. Механізм стратегічного планування ресурсного забезпечення комплексного розвитку регіону/ В. І. Дармогрей// Формування риночних відносин в Україні. – 2006. – №7. – С. 122 – 128.
110. Дафт Р.Л. Менеджмент/ Р.Л. Дафт. – СПб.: Питер, 2001. – 832с.
111. Денисов Ю. Регіональний дискурс: сутність, еволюція, перспективи розвитку/ Ю. Денисов, Л. Савельєв, Л. Шевчук// Регіональна економіка. – 2003. – №1. – С. 179 – 185.
112. Денисенко М.П. Тенденції розвитку на інноваційних засадах галузевої структури промисловості України/ М.П. Денисенко,А.П. Гречан// Проблеми науки. – 2006. – №7. – С. 9 – 15.
113. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. №1001// Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України: Зібрання законодавства України. – 2006. – №36. – С. 5 – 87.
114. Державне регулювання економіки України: методологія, напрями, тенденції, проблеми/ За ред. д–ра екон. наук М. М. Якубовського. – К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2005.– 410 с
115. Держане регулювання економікою України: методологія, напрями, тенденції, проблеми [монографія]/ За ред. д.е.н. М.М. Якубовського. – К.: НДЕІ МЕУ. 2005. – 410с.
116. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: монографія/ Кол. авт.; за заг. ред. О.Ю. Оболенського. – Хмельницький: Поділля, 1999. – 570с.
117. Дідківська Л.Г. Державне регулювання економіки: навч. посібник/ Л.Г.Дідківська, Л.С. Головко. – К.: Знання–Прес, 2002. – 214с.
118. Димченко О.В. Регіональна економіка: навч. посібник/ О.В. Димченко, Н.М. Матвєєва, С.М. Гайденко. – Х.: ХНАМГ, 2008. – 205с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eprints.ksame.kharkov.ua/6039/
119. Довгий С.О. Інформаційно–аналітичні складові у сфері раціонального природокористування у регіонах України/ С.О. Довгий, О.М. Трофимчук, Ю.Т. Черепін// Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №6. – С. 174 – 179.
120. Долгоруков Ю. Структура власності підприємств малого бізнесу та ії вплив на регіональну економіку/ Ю. Долгоруков, Н. Редіна, О. Кужман// Економіка України. – 2006. – №9. – С. 34 – 39.
121. Долішній М.І. Основи регіоналізації: концептуальний підхід/ М.І. Долішній, С.М. Злупко// Регіональна економіка. – 2003. – №3. – С. 7 – 17.
122. Долішній М.І. Актуальні завдання регіональної політики України в сучасних умовах/ М.І. Долішній// Регіональна економіка. – 2004. – №3. – С. 16.
123. Долішній М.І. Регіональна політика в Україні: [проблеми та перспективи]/ М.І. Долішній// Соц. – екон. дослідж. в перехідн. період. Євроінтеграц. курс України: фін. вимір. – 2006. – Вип. 3, ч. 1. – С. 8 – 18.
124. Долішній М.І. Моделі державного регулювання в ринкової економіці/ М.І. Долішній, М.А. Козоріз// Экономика Украины.  1999.  №6.  С. 36 – 41.
125. Долішній М.І. Підприємництво в Україні: Проблеми становлення і розвитку/ М.І. Долішній, М.А. Козоріз, А.С. Даниленко.  Ужгород: Карпати, 1997.  363с.
126. Долішній М.І. Актуальні завдання інтенсифікації соціально–економічного розвитку регіонів України/ М.І. Долішній// Регіональна економіка. – 2005. – №2. – С. 7 – 15.
127. Долішній М.І Організаційне та наукове забезпечення реалізації регіональної політики в Україні/ М.І. Долішній// Вісник Академії економічної науки України. – 2004. – №2. – С. 3 – 7.
128. Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ–ХХІ століть: нові пріоритети/ М.І. Долишній. – К.: Наук. думка, 2006. – 512с.
129. Долішній М. Про рівномірність економічного розвитку регіонів України/ М. Долішній, Я. Побурко, В. Карпов// Регіональна економіка. – 2002. – №2. – С. 7 – 17.
130. Дорогунцов С.І. Трансформация структуры экономики: теория и практика/ С.І. Дорогунцов, Е.В. Горская// Экономика Украины.  1998.  №1.  С. 4 – 11.
131. Драгунова Т. Особливості сучасного формування і розвитку наукового потенціалу України в регіональному вимірі/ Т. Драгунова, І. Майданік// Україна: аспекти праці. – 2007. – №6. – С. 35.
132. Дубінцев В.П. Розробка планових завдань для регіонального оператора ринків товарів стратегічного призначення/ В.П. Дубінцев, О.А. Коваль// Держава та регіони. – 2006. – №3. – С. 90 – 92. – (Серія „Економіка та підприємництво”).
133. Драган І.О. Фінансове забезпечення місцевого самоврядування/ І.О. Драган// Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2007. – №3. – С. 72 – 77.
134. Драган І.О. Реформування системи забезпечення дохідної частини місцевих бюджетів/ І.О. Драган // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2007. – №2. – С. 29 – 33.
135. Драган І.В. Сучасний стан взаємодії органів державного управління та місцевого самоврядування України з громадськістю/ І.В. Драган// Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2007. – №3. – С. 67 – 72.
136. Драган І.В. Удосконалення системи фінансового забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування/ І.В. Драган// Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2007. – №3. – С. 76 – 79.
137. Дубницкий В.И. Механизм управления маркетингом промышленного комплекса региона [НАН Украины. Ин–т эконом.–правовых исследований]/ В.И. Дубницкий. – Донецк: ООО Юго–Восток, ЛТД, 2003. – 314с
138. Дульщиков Ю.С. Региональная политика и управление/ Ю.С. Дульщиков. – М.: Изд–во РАГС, 2001. – 257с
139. Дьомін О. Політика регіонального розвитку в умовах поглиблення ринкових реформ в Україні/ О. Дьомін// Економіка України. – 2003. – №6. – С. 4 – 13.
140. Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи /[Жаліло Я. А., Бабанін О. С., Белінська Я. В. та ін.] ; за заг. ред. Я. А. Жаліла. — К. : НІСД, 2009. — 142 с..
141. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/ За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Ін–т екон. прогнозування; Фенікс, 2003. – 1008с.
142. Економічний розвиток і державна політика. Навч. посібник/ Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.; За заг. ред. Ю. Єханурова, І. Розпутенка. – К.: Вид–во УАДУ, 2001. – 480с.
143. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку: [Колективна монографія ]/ [Бажал Ю.М., Александрова В.П., Данько М.С. та ін.; Відп. ред. Ю.М. Бажал]. – Київ, Інститут економічного прогнозування НАН України, 2002.– 320с.
144. Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України: теоретико–методологічні основи дослідження: Монографія/ [С.І. Бандур, І.К. Бистряков, Б.М. Данилишин та ін.]; за заг. ред. д–ра екон. наук, проф., чл.–кор. НАН України Данилишина Б.М. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – 220с.
145. Євдокименко В.К. Управлінські, адміністративні і громадські послуги як сегмент регіональних ринків/ В.К. Євдокименко, О.В. Поляк// Регіональна економіка. – 2005. – №4. – С. 16.
146. Єгоров О.М. Функціонування місцевих органів державної влади в Україні/ О.М. Єгоров// Управління сучасним містом. – 2004. – №1–3. – С. 72 78.
147. Єрохін С.А. Технологічні уклади, динаміка цивілізаційних структур та економічна перспектива України/ С.А Єрохін// Економічний Часопис–XXI. – 2006. – №1–2. – С. 37 – 43 .
148. Жук М.В. Альтернативи регіонального розвитку в Україні в контексті інтеграції у світове господарство/ М.В. Жук// Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №12. – С. 102
149. Жуков С.А. Аутосорсинг як система співпраці між регіональним інформаційно–маркетинговим центром і підприємництвом регіону/ С.А. Жуков// Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №10. – С. 238 – 246.
150. . Журавльов Є. Симбіоз держави і приватних кіл / Є. Журавльов, О. Апатенко // Урядовий кур'єр. – 2009. – 14 квітня. – С. 8.
151. Заблоцький Б.Ф. Регіональна економіка: навч. посіб./Б.Ф. Заблоцький. – Львів: Новий Світ–2000, 2008. – 546с.
152. Заблодська І.В. Концепт забезпечення регіональної промислової політики/ І. В. Заблодська// Економіка та держава. – 2007. – №10. – С. 20 – 23.
153. Заблодська І.В. Регіональна промислова політи