КОБИЛЯНСЬКА АЛЛА ВАЛЕРІЇВНА МЕРЕЖЕВІ РЕЖИМИ ВРЯДУВАННЯ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ : КОБЫЛЯНСКАЯ АЛЛА ВАЛЕРИЕВНА сетевые режимы управления в ГЛОБАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКЕ KOBYLIANSKA ALLA VALERIYIVNA NETWORK GOVERNANCE REGIMES IN THE GLOBAL ECONOMY



  • Назва:
  • КОБИЛЯНСЬКА АЛЛА ВАЛЕРІЇВНА МЕРЕЖЕВІ РЕЖИМИ ВРЯДУВАННЯ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ
  • Альтернативное название:
  • КОБЫЛЯНСКАЯ АЛЛА ВАЛЕРИЕВНА сетевые режимы управления в ГЛОБАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКЕ KOBYLIANSKA ALLA VALERIYIVNA NETWORK GOVERNANCE REGIMES IN THE GLOBAL ECONOMY
  • Кількість сторінок:
  • 519
  • ВНЗ:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ІМЕНІ ПЕТРА ВАСИЛЕНКА
  • Рік захисту:
  • 2020
  • Короткий опис:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ІМЕНІ ПЕТРА ВАСИЛЕНКА МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису КОБИЛЯНСЬКА АЛЛА ВАЛЕРІЇВНА УДК 339.9:330.13 ДИСЕРТАЦІЯ МЕРЕЖЕВІ РЕЖИМИ ВРЯДУВАННЯ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини Подається на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело А.В. Кобилянська Науковий консультант- Бураковський Ігор Валентинович, доктор економічних наук, професор Київ 2020


    ЗМІСТ ВСТУП 22 РОЗДІЛ 1. ПОЛІТЕКОНОМІЯ ГЛОБАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ВРЯДУВАННЯ 38 1.1. Еволюція глобального економічного врядування 38 1.2. Глобальне економічне врядування в умовах недосконалості ринків 63 1.3. Форми мережевих режимів в глобальному економічному врядуванні 86 Висновки до розділу 98 РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛОБАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ВРЯДУВАННЯ 103 2.1. Дискурс глобального економічного врядування 103 2.2. Цілі та інструментарій глобального економічного врядування 113 2.3. Дифузія центру глобальної економіки як економічний феномен 134 Висновки до розділу 153 РОЗДІЛ 3. МЕРЕЖЕВІЗАЦІЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 157 3.1. Стратифікація глобальної економіки в контексті її мережевізації 157 3.2. Мікро- та макроаспекти мережевізації глобальної економіки 179 3.3. Інтертемпоральний аналіз мережевізації глобальної економіки 197 Висновки до розділу 211 РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІОНУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ПІД ВПЛИВОМ МЕРЕЖЕВИХ РЕЖИМІВ ГЛОБАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ВРЯДУВАННЯ 215 20 4.1. Місце мережевих режимів в глобальному економічному врядуванні з позиції інструментарію впливу 215 4.2. Детермінанти взаємозв’язків у функціонуванні мережевих режимів 253 4.3. Трансформація архітектури глобальної економіки під впливом функціонування мережевих режимів 272 4.4. Емпіричне дослідження взаємозв’язків функціонування мережевих режимів 285 Висновки до розділу 297 РОЗДІЛ 5. ПЕРСПЕКТИВИ МЕРЕЖЕВІЗАЦІЇ ГЛОБАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ВРЯДУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ГЛОКАЛІЗАЦІЇ 302 5.1. Формування дієвих мережевих режимів в глобальному економічному врядуванні в контексті стратегій глобальних акторів 302 5.2. Моделювання причин та наслідків функціонування мегарегіональних утворень з позиції участі в глобальних мережах створення вартості 316 5.3. Забезпечення участі України в процесах мегарегіоналізації через глокалізацію 338 5.4. Посилення потенціалу долучення субрегіональних утворень до мережевих режимів глобального економічного врядування 364 Висновки до розділу 379 ВИСНОВКИ 385 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 393 ДОДАТКИ 446
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ У дисертації запропоновано розв’язання наукової проблеми, яка полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних основ глобального економічного врядування в контексті його мережевих режимів, що дозволило дослідити взаємозв’язки у функціонуванні мережевих режимів з позиції основних етапів їх розвитку, особливостей цілепокладання, інструментарію впливу, передумов та наслідків функціонування з позиції трансформації глобальної економіки. Проведене дослідження дає можливість сформулювати низку найбільш важливих висновків та узагальнень: 1. На сучасному етапі формально або неформально створюється складна, багаторівнева система регулювання та врядування світового господарства та світогосподарських зв'язків. Існуючі форми глобального господарювання, змінюючись від країно-центричного виробництва до функціонування в межах глобальних мереж створення вартості (ГМСВ), призводять до зрушення в розумінні, що насправді є центром економічної влади. Відтак попередні форми вирішення світогосподарських проблем або досягнення цілей вже не в повній мірі відповідають трансформованому глобальному ландшафту. В сучасних умовах простежується становлення нової багатосторонності на основі посилення мережевих режимів глобального економічного врядування (ГЕВ), побудованих на основі мереж виробництв і мереж урядів. Ієрархічні форми ГЕВ, що реалізовувались насамперед через міжнародні інституції, почали замінюватись кооперативними формами ГЕВ через необхідність координації все більш різноманітних інтересів дедалі більшої кількості учасників. Цей процес був відзначений посиленням нових глобальних акторів (неурядові організації, транснаціональних корпорацій та ін.), слабким представництвом інтересів країн, що розвиваються, становленням світу транснаціональної субполітики. В результаті відбулася дифузія економічної влади як з точки зору провідних світових/глобальних акторів, так і в просторовому розрізі. 386 2. Трансформація режимів ГЕВ має такі особливості: в період криз зростає роль міжнародних організацій або держав-лідерів через необхідність швидшого досягнення консенсусу, передусім завдяки наявності ресурсів для вирішення проблем та кращій інституціоналізації; періоди зміни режимів ГЕВ скорочуються відповідно до скорочення періодів розвитку глобальної економіки; простежується циклічність у заміні провідного актора ГЕВ за ланцюгом «уряди регіональні об’єднання неурядові організації (виробники)» з наступним циклом більш високо порядку за ланцюгом «міжурядові організації мегарегіональні угоди та міжнародні мережі створення вартості». 3. Глобальне економічне врядування це процесноорієнтована цілеспрямована поліцентрична дія глобальних акторів, які знаходяться на різних рівнях глобальної архітектури та характеризуються різним рівнем інституціної формалізованості, перебувають у безпосередньому взаємовпливі, що визначається використанням економічних інструментів, методів і механізмів, реалізують свій вплив у межах різноманітних рівневих площин, сфер, процес-об’єктів і структурних сукупностей). Щоб підкреслити відмінність між цілями ГЕВ і міжнародної економічної політики, в якості цілей ГЕВ запропоновано розглядати цілі економічної сегрегації/агрегації; інтеграції та дезінтеграції; локалізації, глобалізації та глокалізації, регіоналізації; цілі економічної конвергенції та неоконвергенції. 4. Система ГЕВ є складною та мультиінструментальною: там, де глобальне врядування обмежується правовими нормами та комунікацією між країнами, ГЕВ передбачає взаємодію на рівні підприємств та їх мереж, а прийняття рішень ґрунтується на цілях сталого розвитку. На відміну від лінійної залежності в межах трирівневого підходу глобального врядування, мережеве ГЕВ має матричну структуру мультиваріативного взаємовпливу режимів і об’єктів ГЕВ та опцій використання різноманітних інструментів в межах кожного поєднання. Такий механізм реалізації ГЕВ є більш складним, проте більш гнучким. Співіснування різних режимів ГЕВ ускладнюється через 387 наявність глобальних економічних дисбалансів дисбалансу виробництва глобальних суспільних благ (через розрив участі, розрив юрисдикції та брак стимулів), просторових і структурних дисбалансів, дисбалансу виробництва приватних благ, дігіталізації та віртуалізації господарського життя тощо на тлі політизації економічних рішень і контрінституціоналізації господарського буття. В таких умовах мережеві режими з їх гнучкими структурами та суттєвим географічним охопленням країн з різним рівнем економічного розвитку перетворюються на нових агентів реалізації впливу на вирішення глобальних дисбалансів. 5. Показано, що процеси економічної інтеграції в глобальній економіці, які відбуваються на мікро-, мезо-, макро- та мегарівнях, є конгруентними. Втім, передумови мегарегіональної інтеграції є більш системними економічними явищами, що мають відверту глобальну природу, на відміну від передумов міжнародної економічної інтеграції, які переважно обмежуються інтересами та економічним станом окремих національних економік. Мікроміжнародна інтеграція являє собою симбіоз суто теоретичних мікроекономічних передумов (тобто вона може бути описана за допомогою загальної двоїстої задачі максимізації прибутку) та викликів, які постали перед глобальною економікою: науково-технічна революція, становлення Глобального Півдня та ін. Як мікроінтеграція, так і мезо-інтеграція можуть відбуватися як у межах більшої макроугоди, так і поза її межами. Також залишається місце для існування змішаних форм інтеграційних процесів як усередині макроугоди, так і з учасниками інших макроугод. В свою чергу, мегаінтеграція може набувати декількох форм: інтеграція внаслідок інтеграції декількох блоків та інтеграція одного макроблоку та різних акторів різного рівня (мікро-, мезо-, макро-) з різних країн. Остання складає основу для процесу формування мережевих форм ГЕВ: учасники різного рівня, формуючи різноманітні інтеграційні об’єднання, створюють мережеві форми глобального економічного господарювання, яке відбувається за певними правилами та процедурами різного рівня інституціоналізованості. Глобальні 388 актори можуть бути учасниками декількох мереж, що обумовлює плюралістичний характер участі в мережевих формах глобальної економічної інтеграції. 6. Дослідження глобальної економіки методом k-середніх кластеризації на основі використання макроекономічних показників функціонування глобальних лідерів показало, що існують три центри глобалізації США, Європа та Китай, які, в свою чергу, є осередками розгортання процесів мегарегіоналізації та поширення глобальних мереж створення вартості. Відповідно до цього виділено три основні сценарії глобалізації сценарій США з їх проєктами світової гегемонії та одно-полярного світу, сценарій ЄС, оснований на принципах функціоналізму, який зараз переживає екзистенційну кризу, пов’язану зокрема з внутрішньорегіональними процесами у вигляді євро-ін та євро-аут та економічних криз, і сценарій Китаю, спрямований на формування широкомасштабних та амбітних мегапроєктів. 7. На основі кореляційного аналізу взаємозв’язку між ступенем залучення країни до ГМСВ та кількістю регіональних торговельних угод (РТУ) у світі в періодах t та t+1 показано, що поява та функціонування таких мережевих режимів ГЕВ, як мегарегіональні інтеграційні об’єднання та ГМСВ, є взаємопов’язаними явищами; поширення ГМСВ передує мегаінтеграційним процесам. З використанням результатів графоаналітичних інтертемпоральних досліджень мікро- та макроаспектів мережевізації глобальної економіки показано, що в період з 2011 по 2017 рік відбулася зміна в глобальному економічному ландшафті зростання рівня відкритості економік мегарегіональних угод та об’єднань у глобальній економіці водночас зі збереженням суттєвої диференціації як поміж об’єднаннями, так і всередині деяких об’єднань. За допомогою аналізу характеру змін у розбіжностях між досліджуваними макроіндикаторами відкритості глобальній економіці в залежності від факту вступу/приєднання/підписання угоди про вступ або початку перемовин щодо створення МРУ/О доведено, що після укладання відповідних угод або приєднання до об’єднання спостерігалося загальне 389 скорочення діапазону коливань досліджуваних показників, за винятком рівня участі в ГМСВ. Останнє свідчить про те, що ГМСВ розвивались з прискоренням та нерівномірно, виділялися явні лідери глобалізації виробництва, а найбільший стрибок відбувся між 2009 та 2013 роком, який продемонстрував стрімке відновлення після глобальної економічної кризи, внаслідок якої саме країни Азійського регіону, що розвиваються, стали локомотивом світового зростання. 8. Групування країн за показником змін у звітуванні компаніями наявності проблем з торговими та митними процедурами показало, що країни, які входять до конкретних МРУ/О, майже всі належать до одного географічного регіону, а відтак регіональний чинник не втрачає важливості. Результати кластеризації на основі коефіцієнта кореляції Кендалла за показниками зростання, зокрема ступеня залученості до ГМСВ, довели, що регіональний характер кластеризації зберігається (чітко представлені групи країн Латинської Америки, країн Африки, Центральної та Східної Європи, країн Азії) із незначними винятками, а між географічними регіонами присутні нетривіальні зв’язки. Це є додатковим підтвердженням поширення мегарегіонального характеру формування ГМСВ як передумови формування мегарегіонів. За допомогою регресійного пробіт-моделювання доведено, що процеси розширення участі в ГМСВ передують процесам мегарегіоналізації. Отже, відбувається посилення мережевізації ГЕВ. Запропоновано двокрокову модель дослідження процесів мегарегіоналізації з використанням рівня залученості до ГМСВ в якості незалежної змінної. 9. З огляду на транстериторіальний аспект функціонування ГМСВ досліджено місце останніх в установчих, програмних, операційних документах та практичному функціонуванні основних мегарегіональних об’єднань та угод. Подолання кризи мультилатеризму, основаного на трансатлантичному консенсусі, поряд із формуванням альтернативних мегарегіонів у Азійсько-Тихоокеанському регіоні супроводжується створенням передумов для подальшого розвитку ГМСВ, більшість угод прямо 390 або непрямо містить положення, які сприяють їх становленню та посиленню, як-то: розвиток малого та середнього підприємництва, підтримка інфраструктурних проектів, співробітництво в науково-технологічний сфері, розбудова сприятливого інституційного середовища внаслідок врегулювання проблемних аспектів, пов’язаних з державними закупівлями, антимонопольним законодавством та створенням специфічних альтернативних фінансових установ для цілей розвитку. 10. Визначено, що США, ЄС, Китай формують мережі пов’язаних економік завдяки наявності в них угод щодо зони вільної торгівлі з менш розвиненими економіками. Також мають місце перемовини щодо укладання угод у межах «країна лідер країна лідер» як найбільш амбітних мегарегіональних проєктів. Ці процесі підсилюються невпинним ускладненням світового економічного буття, коли преференційні торговельні угоди та інші інтеграційні ініціативи, що не виходять за межі конкретного географічного регіону та переважно основані на правилах СОТ / ГАТТ, яка переживає зараз серйозну кризу, не відповідають глобальній природі та глобальним потребам ГМСВ. За аналогією до ефекту Каліфорнії та ефекту Брюсселю, приєднання країн фірм-лідерів ГМСВ до мегарегіональних угод впливатиме на дотримання встановлених правил і процедур країнами, які не входять до МРУ/О. З цієї точки зору МРУ/О можуть слугувати інструментом врядування глобальної економіки з позиції ГМСВ. 11. Мегарегіональні угоди та глобальні мережі створення вартості виступають інструментами в боротьбі за економічне лідерство шляхом спричинення впливу на торгівлю товарами, встановлення нових правил і процедур, а також призводять до перерозподілу балансу економічних сил, реформатуючи глобальний економічний простір. Оцінки впливу потоків доданої вартості в межах ГМСВ на показники розвитку країн-учасниць МРУ/О, згруповані в три блоки (економічний розвиток (обсяги експорту товарів та послуг, обсяги валового нагромадження капіталу, ВНД на особу, темпи росту ВНД, частка високотехнологічного експорту в загальному 391 експорті); соціальний розвиток (рівень безробіття, індекс розвитку людського капіталу, рівень бідності населення); прогрес участі в глобальній економіці (частка ВВП в світовому ВВП, темпи зростання частки експорту товарів та послуг в світовому експорті товарів та послуг, темпи зростання ВВП), які отримано за допомогою однофакторних регресій методом найменших квадратів, показали, що участь у ГМСВ в межах МРУ/О позитивно впливає на економічний та соціальний розвиток країн-учасниць і покращення їх місця в глобальній економіці). 12. Результати оцінювання запропонованих автором механізмів аналізу трансформування участі країн-членів МРУ/О в глобальній економіці за показниками темпу зростання частки експорту у ВВП та участі в ГМСВ дозволяють стверджувати, що переорієнтація на функціонування в межах ГМСВ наразі відбувається водночас із уповільненням зростання частки експорту країн у світовому експорті. Досягається тимчасова сталість в розподілі світового ринку. Передусім, це свідчить про те, що споживчі ринки, які уособлюють попит на експортні товари, не в змозі змінюватись так само швидко, як ГМСВ, функціонування яких, навпаки, відображають зміни на стороні пропозиції. Щоб вийти в лідери в нарощувані частки експорту, країни мають дедалі інтенсифікувати участь у ГМСВ. 13. Розроблені в дисертаційному досліджені моделі участі в ГМСВ як функції залежності від передісторії створення МРУ/О, визначеної за допомогою показника наявних на певних етапах регіональних угод, показали високу спроможність. Відповідно до результатів моделювання, регіональні торгівельні угоди здатні поглибити співробітництво між країнами в межах ГМСВ та сприяють поглибленню інституціоналізації міжнародних зв’язків, на основі яких утворюються більші інтеграційні об’єднання. Втім, регіональні торговельні угоди є більш ефективними тоді, коли членство в них відповідає інтересам регіональних мереж створення вартості, тобто коли фірми не мають стимулів до виходу з відповідних ланцюгів. 392 14. Участь України в означених глобальних економічних процесах має реалізовуватися за гравітаційною моделлю співпраці з економічними центрами світу, яка в цьому випадку має бути реалізована на засадах асиметричної інтеграції. Одним зі шляхів такої співпраці виступає співробітництво з субрегіональними утвореннями. Згідно з оцінками участі України в ГМСВ доведено, що найбільш перспективним з огляду цього є рух траєкторією «кандидати до ЄС ОЧЕС Вишеградська Четвірка». Встановлення певних правил і процедур є важливою передумовою інтеграції цих субрегіональних утворень до більших мегарегіональних угод.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины