КРИМСЬКИЙ КРАЙОВИЙ УРЯД ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТА С. СУЛЬКЕВИЧА (червень-листопад 1918 р.): історико-правове дослідження :



  • Назва:
  • КРИМСЬКИЙ КРАЙОВИЙ УРЯД ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТА С. СУЛЬКЕВИЧА (червень-листопад 1918 р.): історико-правове дослідження
  • Кількість сторінок:
  • 202
  • ВНЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.І. ВЕРНАДСЬКОГО
  • Рік захисту:
  • 2003
  • Короткий опис:
  • Зміст дисертації

    Вступ………………………………………………………………………........ 2
    Розділ 1. Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження
    1.1. Характеристика наукової літератури за темою дисертації………...........11
    1.2. Класифікація використаних джерел………………………………............ 17
    Розділ 2. Створення Першого кримського крайового уряду
    2.1. Крим як особливий об’єкт світової геополітики…………………......... 24
    2.2. Історичні передумови створення Кримського крайового уряду в ході Першої світової війни і російської революції ………………………............. 33
    2.3. Державні концепції місцевих політичних сил в умовах німецької військової присутності в Криму …………………………………….. ………. 56
    Розділ 3. Державно-правова організація Криму в червні – листопаді 1918 р.
    3.1. Особливості формування персонального складу уряду С.Сулькевича 88
    3.2. Нормативно-правове забезпечення організації державної влади ........ 100
    3.3. Адміністративно-управлінські та охоронні органи …………………... 107
    3.4. Судові органи ………………………………………………………....... 128
    Розділ 4. Основні напрямки нормативно-правової діяльності кабінету генерал-лейтенанта С.Сулькевича
    4.1. Нормативно-правові акти в галузі внутрішньої політики…………..... 138
    4.2. Кримський крайовий уряд у сфері міжнародного права…………....... 145
    4.3. Падіння Кримського крайового уряду С.Сулькевича…………………. 182
    Висновки…………………………………………………………………. 190
    Список джерел та літератури………………………………………….. 194





    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Конституція України визначає форму її державного устрою як унітарну. Разом з тим окремий розділ Основного закону нашої держави встановлює нормативно-правові засади існування Автономної Республіки Крим як невід’ємної частки України. До того ж характеристики її правового статусу доповнюються ще й Конституцією автономії. Таким чином створено конституційний прецедент, що виводить форму устрою України за межі класичної унітарної держави, формальне означення якої дає наука теорії держави і права. Підстави для нього мають місце в історичному минулому кримського регіону. Протягом сторіч на цій землі виникала значна кількість державних утворень, різноманітних за формами правління та устрою, типом політичного режиму.
    Спроби зазирнути до кримського минулого завжди живили проекти встановлення того, чи іншого державно-правового статусу півострова. Не став виключенням і наш час. Тому сьогодні досить корисно враховувати досвід регіонального державотворення на українських землях, і зокрема в Криму. Це дасть підстави для наукової екстраполяції відповідних положень колишніх конституційних актів, що знайшли позитивну чи, навпаки, негативну апробацію в процесі своєї чинності, до Конституції України.
    У цьому контексті підкреслимо актуальність наукової розробки нашої проблеми й стосовно політичної реформи, проголошеної в проекті Закону України „Про внесення змін до Конституції України”, що винесений на всенародне обговорення Указом Президента від 6 березня 2003 р. Адже одна з її ідей обґрунтовує доцільність підвищення рівня впливу регіонів на прийняття нормативно-правових актів центральними державними органами України. В цьому сенсі можливе проведення деяких історичних паралелей із сучасністю, а відтак – використання певних уроків з державно-правового будівництва минулого, огляд на які має сприяти запобіганню тотожних помилок у розбудові сьогоднішньої української державності. Отже це має стосуватися й періоду правління на півострові Кримського крайового уряду, очолюваного генералом С.Сулькевичем.
    Його вихід на політичну арену у червні 1918 р. підхопив владну естафету в регіоні від Радянської Республіки Тавриди, що утворилася на уламках Російської імперії під час так званого „тріумфального поступу радянської влади”, і був пов’язаний з перебуванням у цей час в Криму німецького військового контингенту. Тому зрозуміло, що за радянської доби Кримський крайовий уряд визначався виключно контрреволюційним, а його історія, як і всіх інших не комуністичних державних утворень 1918 – 1921 рр. на півострові і взагалі в Україні, не могла підлягати об’єктивному науковому висвітленню, що також зумовлює нагальність звернення вітчизняної історико-правової науки до вивчення цієї проблематики.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає завданням Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 „Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення”. Вона узгоджується з плановою науковою темою Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського „Вивчення етнокультурних проблем депортованих народів і малих етнокультурних спільностей у Криму” № 0197V000422 і виконана за планом наукових досліджень кафедри історико-правових дисциплін на період 2002 – 2005 рр.
    Мета дослідження полягає у висвітленні організаційно-правових аспектів формування і функціонування Крайового уряду, підлеглої йому місцевої адміністрації, охоронних та судових органів, як елементів, що у своїй сукупності складали механізм державного утворення на Кримському півострові у червні – листопаді 1918 р.
    Для досягнення поставленої мети уявляється доцільним вирішення таких дослідницьких завдань:
    - здійснити історіографічний огляд творів та проаналізувати науковий доробок попередніх дослідників дисертаційної проблеми;
    - висвітлити політико-правові передумови створення Першого кримського крайового уряду та з’ясувати роль німецького військового контингенту в цьому процесі;
    - визначити форму правління та устрою, тип політичного режиму державного утворення генерала С.Сулькевича;
    - вивчити нормативно-правові засади здійснення внутрішньої та зовнішньої політики Криму в червні – листопаді 1918 р.;
    - виявити особливості організаційного устрою центральних та місцевих органів Кримського крайового уряду та порядок їхнього комплектування персоналом;
    - встановити причини падіння Кабінету С.Сулькевича.
    Отже, об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникли в процесі побудови державного утворення в Криму за урядування генерала С.Сулькевича (червень – листопад 1918 р.). У межах об’єкта як загальної категорії наукового процесу предметом дисертаційної роботи, що співвідноситься з ним як часткова категорія, визначені державні та правові інститути Першого кримського крайового уряду.
    Методологія дослідження. Досягнення наукової мети та вирішення завдань дисертаційної роботи зумовило застосування широкоаспектної методології дослідження. Серед загальнонаукових методів наукового пізнання використовувалися, перш за все, ті, що знаходяться в арсеналі функціонального призначення філософської науки і ґрунтуються на засадах діалектичної гносеології та евристики – системно-структурного аналізу і синтезу, індукції та дедукції, а також формальної логіки – понятійно-категоріального визначення, зіставного судження й узагальнюючого умовиводу.
    У дослідженні використовувалися й спеціальні методи або методики, притаманні іншим гуманітарним та соціально-економічним наукам, в тому числі й юриспруденції – конкретно-історичний, структурно-функціональний, інституційний, порівняльно-правовий, соціологічний, статистичний. Їхнє комплексне застосування здійснювалося на підставі системного підходу, а співвідношення як головних і допоміжних у вирішенні конкретних завдань дослідження визначалося характером наукової обробки використаного фактичного матеріалу.
    Так, конкретно-історичний метод як головний застосовувався насамперед для простеження еволюції державно-правового статусу Криму в 1917 – 1918 рр., структурно-функціональний метод – для виявлення ознак державності і легітимності Кримського крайового уряду, інституційний метод – для вивчення органів і інститутів влади Кримського крайового уряду, а також нормативної бази їхньої діяльності і діяльності інших суб'єктів політико-правових відносин, порівняльно-правовий метод – для визначення нормативно-правових засад внутрішньої та зовнішньої політики Кримського крайового уряду, соціологічний та статистичний методи – при висвітленні політичних передумов приходу до влади та падіння кабінету генерала С.Сулькевича.
    Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що подана на здобуття наукового ступеня робота, є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням політико-правових засад формування і діяльності Кримського крайового уряду, в якому автор доводить важливість вивчення досвіду державно-правового будівництва в особливих історичних умовах.
    Зроблено висновок, що вітчизняною юридичною та історичною науками накопичений певний матеріал з державно-правової історії Криму 1917 – 1920 рр. Проте він, здебільшого, ще не систематизований і має вузько проблемний і фрагментарний характер. Адже огляд сучасних публікацій у межах визначеної теми, дозволяє стверджувати, що в цій галузі наукові надбання не мають великої насиченості. Серед них можна вказати на декілька монографій, дисертацій та наукових статей, що частково або побіжно торкаються предмета нашого дослідження. В їхньому числі наукові твори таких вітчизняних учених – юристів та істориків як С. Бородіна, В. Брошевана, Ю. Дубка, О. Копиленка, В. Корольова, Н. Крестовської, А. Мальгіна, О. Мироненка, В. Сергійчука, Є. Смирнової, П. Тарана, О. Тимощука, В. Чеховича, В. Шарапи.
    Найзначнішими результатами дослідження авторка вважає наступні:
    1. Здійснено комплексний аналіз політико-правової ситуації, що передувала приходу до влади генерала С.Сулькевича в червні 1918 р., на підставі чого зроблені висновки щодо політичної залежності його кабінету від командування військового контингенту кайзерівської Німеччини, розташованого в Українській Державі і на Кримському півострові.
    2. Висвітлено особливості процесу державного будівництва в Криму, зокрема формування персонального складу Першого крайового уряду в особливих історичних умовах, становлення законодавчої системи, судової влади, адміністративних та охоронних органів.
    3. Обґрунтовано, що за категоріями сучасної теоретико-правової науки найвідповіднішими для кримської державності червня – листопада 1918 р., були республіканська форма правління, унітарна форма устрою та авторитарний тип політичного режиму.
    4. Вивчено організаційну структуру кримського державного механізму в 1918 р., що довело її близьку відповідність державно-правовим засадам колишньої Російської імперії.
    5. Проведено дослідження нормативно-правових актів Кримського крайового уряду, що засвідчило широке використання його державним апаратом російського імперського законодавчого доробку.
    6. Виявлено основні прорахунки кабінету С.Сулькевича в сфері зовнішньої політики, що негативно вплинули на його функціонування і призвели у сфері міжнародних відносин до протистояння Криму з Українською Державою гетьмана П. Скоропадського, а також у галузі фінансово-економічної діяльності, що викликали українсько-кримську митну війну і як наслідок – зниження рівня добробуту кримського населення.
    7. Встановлено, що найоптимальнішим шляхом державного розвитку Криму був союз з Українською Державою на основі запропонованої нею широкої автономії. Не використання цього історичного шансу стало однією з причин падіння уряду генерала С. Сулькевича і розростання громадянської війни у південно-західних регіонах колишньої Російської імперії.
    Практичне значення отриманих результатів дисертації полягає як в теоретичній, так і безпосередньо в практичній площині. По-перше, спеціальне історико-правове дослідження кримського державного утворення уряду С.Сулькевича дозволяє заповнити наукові прогалини, що існували у цьому питанні до сьогодні. Основні положення та висновки дисертації доцільно використовувати у навчальному процесі закладів освіти при викладанні історії України, історії держави і права України, при розробці спецкурсів з історії Криму. Матеріали дослідження можуть бути реалізовані при підготовці підручників і науково-методичних посібників з відповідних юридичних дисциплін.
    По-друге, висвітлений історичний досвід організації Кримського крайового уряду можливо використовувати для вдосконалення організації управлінського апарату сучасної Кримської автономії. Положення і висновки дисертації можуть бути покладені в основу рекомендацій із удосконалення законодавства, що регулює правовий статус Автономної Республіки Крим у складі України; із державно-правового будівництва в особливих історичних умовах; із попередження політичних, соціальних і національних конфліктів, що особливо актуально в сучасних умовах світової геополітики.
    Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації апробовані автором під час виступів на таких наукових конференціях:
    1. Третій міжнародній конференції істориків права „Державно-правові проблеми Північного Причорномор’я: історія та сучасність”, 15 – 18 вересня 1999 р., м. Алушта.
    2. Третій звітній конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського факультету Університету внутрішніх справ, 20 травня 2000 р., м. Сімферополь.
    3. Восьмій міжнародній конференції істориків права „Юридична біографістика: історія, сучасність, перспективи”, 15 – 18 вересня 2002 р., м. Феодосія.
    4. Науково-практичній конференції професорсько-викладацького та студентського складу юридичного факультету Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського „Правові аспекти підготовки та здійснення конституційної реформи в Україні”, 4 квітня 2003 р., м. Сімферополь.
    Основні положення дисертації також апробовані під час викладання фундаментальних та спеціальних навчальних курсів „Історія держави і права України”, „Історія українського державотворення”, „Історія правоохоронних органів” в Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського, Кримському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ, Київському університеті права.
    Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені в шести публікаціях, з яких чотири є науковими статтями, надрукованими у періодичних виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук:
    1. Редькина Е.Н. О легитимности Крымского краевого правительства Сулеймана Сулькевича (июнь – ноябрь 1918 г.).//Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999 – Вип. 7. У 3-х ч. – Ч. 3. – С. 141 – 145.
    2. Редькіна О.М. Державна концепція Кримського крайового уряду С.Сулькевича.//Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – №5. – С. 273 – 278.
    3. Редькіна О.М. Судові органи Кримського крайового уряду С.Сулькевича.//Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2003. – Вип. 19. – С. 162 – 165.
    4. Редькіна О.М. Державно-адміністративні реформи Кримського крайового уряду генерала С.Сулькевича (червень – листопад 1918 р.) //Часопис Київського університету права. – 2003. – №3. – С.73 – 78.
    5. Редькина Е.Н. Крымский мечтатель (Личность В.А.Оболенского в контексте деятельности Крымского краевого правительства генерала С.Сулькевича).//Юридична біографістика: історія, сучасність та перспективи. – Сімферополь, 2003. – С. 178 – 184.
    6. Редькіна О.М. Декларація Кримського крайового уряду С.Сулькевича 1918 р. (з досвіду кримського конституціоналізму)//Правові аспекти підготовки та здійснення конституційної реформи в Україні. – Сімферополь, 2003. – С. 51 – 53.
    Структура роботи обумовлена її метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на дванадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 202 с., з яких основного тексту – 193 с. Така архітектоніка роботи пояснюється наступними аргументами:
    У вступі визначені обов’язкові характеристики дисертаційної роботи – актуальність, наукова новизна, практична значущість, мета та завдання дослідження, його методологія, апробація та публікації основних положень і результатів.
    Перший розділ складається з двох підрозділів, в яких відповідно в першому з них – висвітлено стан наукової розробки проблеми, здійснено історіографічний аналіз праць попередників авторки; в другому – проведено опис і класифікацію джерел, що забезпечили інформаційний простір дисертації.
    Другий розділ містить в собі три підрозділи, що було виокремлено за логікою хронологічного викладення матеріалу, котрим авторка мала на меті показати особливості Кримського півострову як об’єкту світової геополітики та висвітлити історичні передумови створення Кримського крайового уряду в ході Першої світової війни і російської революції, звернувши окрему увагу на сутність різних державних концепцій місцевих політичних сил в умовах німецької військової присутності в регіоні.
    Третій розділ має чотири складові частини, оформлені у вигляді окремих підрозділів. Скомпонований в них матеріал стосується вивчення особливостей формування персонального складу уряду С.Сулькевича, центральних та місцевих адміністративно-управлінських, охоронних і судових органів, нормативно-правового забезпечення організації державної влади в Криму.
    В четвертому розділі подано матеріал, що за його відповідними підрозділами висвітлює основні напрямки нормативно-правової діяльності кабінету генерал-лейтенанта С.Сулькевича в галузі внутрішньої політики й у сфері міжнародного права, а також причини політичного краху Першого кримського крайового уряду.
    У висновках зосереджено виклад основних результатів дисертації, до яких авторка дійшла в процесі здійснення свого дослідження.
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ
    За основними положеннями дисертації, викладеними в її розділах, вважаємо доцільним зробити висновки, що підбивають підсумки роботи за темою і розв’язують визначені завдання дослідження.
    По-перше, висвітлення політико-правових передумов створення Першого кримського крайового уряду приводить нас до висновку про те, що цей процес відбувався у загальному руслі суспільних відносин, характер розвитку яких визначався геополітичними вимірами світової війни, історичними подіями російської революції та спричинених нею громадянських конфліктів. Отже, державне утворення в Криму, очолене генералом С.Сулькевичем, виникло в результаті боротьби за владу політичних сил, які мали різні концепції державно-правового облаштування півострову. Серед них були і відновлювачі „єдиної та неподільної Росії”, які вважали крайовий уряд тимчасовим явищем; і поборники державної самостійності Криму, які одним із варіантів досягнення цієї мети визначали протекторат Туреччини; і прихильники гетьманату Павла Скоропадського, які погоджувалися на Кримську автономію у складі Української держави. Але, незважаючи на такі відмінності в поглядах на державну побудову, майже всі кримські політики визнавали її нездійсненність без допомоги іншої держави. Отож визначальним чинником для сформування крайового уряду в Криму в червні 1918 р. стала присутність тут німецького військового контингенту.
    Цілком закономірно, що в таких обставинах прем’єр-міністром, на якого мала покладатися відповідальність за формування урядового кабінету, могла стати лише особа, не суперечна військово-стратегічним планам Німеччини. Генерал-лейтенант російської царської армії С.Сулькевич як татарин за національністю й мусульманин за віросповіданням найбільш відповідав вимогам німецької таємної дипломатії в регіоні. Оскільки вона мала враховувати й позицію свого військового союзника в басейні Чорного моря – Туреччини. Затвердження такої кандидатури на посту Кримського крайового уряду стало черговим у низці правителів-генералів – висуванців Німеччини, серед яких вже були гетьман Української держави генерал-лейтенант П. Скоропадський і головний отаман Всевеликого війська Донського генерал-майор П. Краснов. Таким чином, всі вони у проведенні своєї внутрішньої та зовнішньої політики залежали від рішень німецьких урядовців, що надавало цим державним утворенням маріонеткового характеру.
    По-друге, загальні закономірності приходу до влади за німецькою підтримкою правителів Дону, Криму й України визначили також спільні риси оформлення очолюваних ними державних утворень. За категоріями теоретико-правової науки найвідповіднішими, зокрема й для кримської державності червня – листопада 1918 р., були республіканська форма правління, унітарна форма устрою та авторитарний тип політичного режиму. Але зазначимо, що такі визначення форми кримської державності не мають класичного розуміння. Так, за кількістю поєднаних в одних руках міністерських портфелів обсяг влади генерала С.Сулькевича значно перевищував не тільки прем’єр-міністерські і президентські повноваження, а й мав певні монархічні риси. Унітарний Крим у процесі переговорів з Українською державою у вересні – жовтні 1918 р. мав перспективи перетворення на суб’єкт конфедерації чи федерації або стати автономною адміністративно-територіальною одиницею України. В свою чергу авторитарний характер влади генерала С. Сулькевича не заперечував багатоцвіття кримського партійного життя.
    По-третє, підхопивши владну естафету в Криму від Соціалістичної Радянської Республіки Тавриди, Крайовий уряд С. Сулькевича отримав у свою підпорядкованість систему адміністративно-управлінських, охоронних і судових органів, що здебільшого залишалася незмінною з 1917 р. Адже за короткий проміжок радянського панування в Криму в березні – квітні 1918 р. більшовицькі лідери CРРТ не встигли досягти вагомих результатів свого державного облаштування як в соціально-економічних, так і політико-правових сферах суспільного життя. Основою державно-правової організації Криму стало його повернення до законодавчого ґрунту часів Російської імперії і Тимчасового уряду.
    Разом з тим Крайовий уряд вдавався й до власної нормотворчості, зокрема й на законодавчому рівні, що інкорпорувалося в збірку його узаконень і розпоряджень. Організаційна побудова й функціональне призначення органів кримської законодавчої, виконавчої та судової влади в загальних рисах копіювали у мініатюрі їхню стару російську імперську модель. Головними принципами комплектування центрального і місцевого державного апарату службовцями оголошувалися компетентність, професійний досвід та освіченість.
    По-четверте, нормативно-правові засади здійснення урядової політики Кабінетом С. Сулькевича концептуально були визначені в Декларації „До населення Криму” від 4 червня 1918 р. Їхнє обґрунтування здійснювалося на підставі гасел правової державності, висунутих на порядок денний в російських теренах після Лютневої революції 1917 р. В господарському житті півострова було взято курс на ринкові тенденції та економічний плюралізм, визнавалася недоторканність приватної власності. В той же час вжиття авторитарних методів управління в галузі внутрішньої політики Кабінету зводили на нівець його намагання стабілізувати народне господарство Криму й зупинити зниження рівня добробуту населення.
    У зовнішній сфері політика Крайового уряду відрізнялася непослідовністю й відсутністю чітко визначених орієнтирів. Зовнішньополітичний курс Криму змінювався залежно від обстановки на фронтах світової війни. Все це після військової поразки Німеччини врешті-решт призвело до урядової кризи й усунення Кабінету С.Сулькевича з політичної арени.
    По-п’яте, історичні уроки створення і діяльності Першого крайового уряду Криму доводять, що зразок політичного і економічного відокремлення півострова від України не мав позитивних наслідків для населення регіону. Отже, з огляду на минуле варто здійснювати й сучасну нормативно-правову регламентацію відносин державного центру України та її кримської автономії. Історичний досвід сьогодні черговий раз свідчить на користь єдності української правової системи, нагадує про необхідність усунення всіх її правових колізій, зокрема ретельного узгодження конституційних норм держави і автономії.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины