ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ТА ПРОСУВАННЯ ПО СЛУЖБІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ :

Короткий опис

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕМІЩЕННЯ ТА ПРОСУВАННЯ ПО СЛУЖБІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС 13
1.1. Службово-трудові відносини працівників ОВС та передумови їх змін 13
1.2. Соціально-правова природа переміщення, переведення та просування по службі працівників ОВС 26
1.3. Підстави і причини переміщень по службі працівників ОВС 66
1.4. Класифікація та види переміщень по службі працівників ОВС 85
РОЗДІЛ 2 НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ТА ПРОСУВАННЯ ПО СЛУЖБІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС 98
2.1. Переміщення на вищі, нижчі посади та у зв’язку з початком навчання у вищих навчальних закладах системи МВС 98
2.2. Правове регулювання ротації кадрів ОВС 118
2.3. Правове регулювання прикомандирування працівників ОВС до державних органів, установ, організацій 129
2.4. Правове регулювання змін умов проходження служби, пов’язаних із направленням до міжнародних миротворчих місій 141
2.5. Порівняльно-правовий аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо змін умов проходження служби в ОВС 147
РОЗДІЛ 3 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГАРАНТІЙ ТА ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ ОВС ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ТА ПРОСУВАННІ ПО СЛУЖБІ 161
3.1. Гарантії для працівників ОВС при переміщенні по службі 161
3.2. Правове регулювання захисту службово-трудових прав працівників ОВС при переміщенні та просуванні по службі 174
ВИСНОВКИ 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 203
ДОДАТОК А 233
ДОДАТОК № Б 234

теми У сучасних умовах реформування системи МВС особливого значення набувають проблеми формування якісно нового кадрового складу ОВС України, удосконалення механізму їх добору та розстановки. Приведення у відповідність до вимог правової держави порядку проходження служби працівниками ОВС, у тому числі щодо таких процедурних форм перерозподілу кадрів, як переведення, переміщення та просування по службі, є запорукою своєчасного та якісного виконання покладених на ОВС завдань, забезпечення гарантій та правового захисту працівників.
Аналіз сучасного стану наукових праць і нормативно-правового регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС дає підстави стверджувати, що ці питання потребують комплексного наукового дослідження й удосконалення. До цього часу залишається невизначеною правова природа переміщення, переведення, просування по службі та ряду інших понять щодо змін умов проходження служби в ОВС. Зазвичай, ці правовідносини регулюються відомчими нормативно-правовими актами, одним із яких, відповідно до ст. 18 Закону України „Про міліцію” [1], є Положення про проходження служби [2].
У дисертації досліджується комплекс правовідносин, котрі у трудовому праві розглядаються як зміна умов трудового договору і здійснюються шляхом переведення, переміщення чи зміни істотних умов праці. У нормативно-правових актах, що регулюють проходження служби працівників ОВС, ці питання в більшості випадків розглядаються як переміщення, і в окремих випадках – як переведення до інших міністерств чи відомств шляхом звільненням з ОВС. Разом із тим у ході практичного застосування згаданих понять виникають суперечності щодо відповідності їх змісту до норм трудового права та належного забезпечення гарантій працівників ОВС.
Незважаючи на актуальність проблеми правового регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС, ці питання не набули належної наукової розробки. Більшість нормативно-правових актів, які регулюють переміщення та просування по службі, приймалися ще в період становлення незалежності в Україні і до прийняття Конституції України, а тому не враховують тих змін, що відбулися останнім часом у суспільстві.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці М. Г. Александрова, Е. І. Астрахана , О. К. Бєзіної, Б. Базарбаєва, Н. Б. Болотіної, Л. Ю. Бугрова, Г. С. Гончарової, Е. А. Голованова, В. Я. Гоца, К. Н. Гусова, В. С. Венедіктова, В. Воловика, В. В. Жернакова, М. І. Іншина, Д. О. Карпенка, О. В. Лавриненка, І. П. Лаврінчук, Л. І. Лазор, Р. З. Лівшиця, Й. Е. Маміофи, І. Б. Морейна, Н. М. Неумивайченко, О. М. Обушенка, Т. В. Парпан, П. Д. Пилипенка, С. М. Прилипка, В. І. Прокопенка, О. І. Процевського, А. Ю. Пашерстника, В. А. Плеви, В. Г. Ротаня, С. І. Сприндиса, З. К. Симорота, А. І. Ставцевої, Б. С. Стичинського, А. А. Фатуєва, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишевої, В. І. Щербини, А. М. Юшко та ін.
Проблемам проходження державної служби, реформування правоохоронних органів та забезпечення їх висококваліфікованими кадрами значну увагу приділяли в роботах вітчизняні вчені в галузі адміністративного права, зокрема, В. Б. Авер’янов, Г. В. Атаманчук, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, І. Л. Бачило, Ю. Ф. Кравченко, А. П. Корнєв, Б. М. Лазарєв, Г. І. Леліков, А. Ф. Майдиков, В. Д. Малков, Ю. М. Старилов, В. О. Шамрай та ін. Тому певні аспекти досліджуваної проблеми виявилися найбільш розроблені в контексті науки адміністративного права. Наявні теоретичні розробки стали науковим фундаментом для визначення проблем реформування та проходження служби в ОВС, а також напрямків їх вирішення.
Службово-трудові відносини як державних службовців, так і працівників ОВС, були предметом розгляду фахівців у галузі трудового права, а саме, В. С. Венедиктова [3, 4], В. Воловика [5; 6], М. І. Іншина [7], О. В. Лавриненка [8; 9], І. П. Лаврінчук [10; 11; 12;], О. М. Обушенка [13], В. О. Процевського [14; 15; 16], В. І. Щербини [17] та інших. В результаті проведених ними досліджень було сформульовано важливий та принциповий висновок про те, що умови праці державних службовців, у тому числі і працівників ОВС не повинні суперечити загальним нормам трудового права, якщо інше не визначено у законодавстві.
Вивчення праць цих авторів сприяло виробленню розуміння суті та значення досліджуваного явища, а також формулюванню власних висновків.
Окремі аспекти змін умов проходження служби працівників ОВС були об’єктом досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців А. В. Афанасьєва [19], В. С. Венедиктова [4], М. І. Іншина [7], О. В. Лавриненка [20] та інших. Однак ці питання розглядалися, як правило, у загальному контексті службово-трудових відносин працівників ОВС і комплексного наукового дослідження не становили.
В ході дослідження було встановлено, що окремим етапом проходження служби в ОВС є інститут змін умов проходження служби. У трудовому праві ці правовідносини розглядаються як зміна умов трудового договору, які здійснюється шляхом переведення, переміщення чи зміни істотних умов праці. У нормативно-правових актах, які регулюють проходження служби працівників ОВС ці питання розглядаються в основному з позиції переміщення, і в окремих випадках - як переведення до інших структурних підрозділів чи відомств, шляхом звільненням з ОВС. Однак при застосуванні понять „переміщення” та „просування по службі” до правовідносин, які пов’язані із зміною умов проходження служби працівників ОВС виникають суперечності щодо відповідності змісту цих понять до загальних норм трудового права. Тому виникла необхідність визначитися із понятійно-категоріальним апаратом змін умов проходження служби працівників ОВС та уніфікувати вказані правові норми до загально-визначених у трудовому праві України понять „переведення”, „переміщення”.
Як зазначає А. А. Фатуєв, переведення працівників викликане об’єктивною реальністю і наділене специфічними правовими ознаками, тому має велике значення для охорони прав особистості та розвитку її здібностей [18, c. 106].
Наукова і практична значимість аналізованих проблем, недостатня розробленість їх у науці трудового права, недосконалість нормативно-правових актів, які регулюють проходження служби працівників ОВС України, та їх дискусійний характер зумовили вибір теми цього наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідно до пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС України на період 2001-2009 рр. (п. 182 Головних напрямків наукових досліджень, затверджених наказом МВС України від 05 липня 2004 року № 755). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 20 лютого 2003 року (Протокол № 2).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, що на базі досягнень юридичної науки, вітчизняного законодавства, яке регулює проходження служби в ОВС, провести комплексне дослідження загальнотеоретичних засад змін умов проходження служби працівників ОВС, розкрити сутність та значення низки понять, зокрема, „переведення”, „переміщення”, „просування по службі” тощо; а також розробити на цій основі пропозиції та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинних нормативно-правових актів з питань проходження служби працівників ОВС та практики їх застосування.
Відповідно до поставленої мети, у дослідженні вирішуються такі основні завдання:
– на підставі вітчизняного та зарубіжного законодавства, що регулює проходження служби в ОВС, визначити сутність службово-трудових відносин, які виникають при переміщенні та просуванні по службі;
– охарактеризувати понятійний апарат стосовно змін умов проходження служби працівників ОВС;
– визначити правові підстави переміщення, просування по службі як різновиду змін умов проходження служби;
– уточнити види гарантій та способи захисту прав працівників ОВС при переміщенні та просуванні по службі;
– дослідити інститут переміщення та просування по службі працівників ОВС за законодавством інших країн;
– на підставі виконання цих завдань розробити конкретні пропозиції та рекомендації стосовно подальшого вдосконалення теоретичних основ та правового регулювання змін умов проходження служби працівників ОВС.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають при зміні умов проходження служби працівників ОВС.
Предметом дослідження є правове регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС України.
Методи дослідження. Під час написання дисертації застосовувалася сукупність методів і прийомів наукового пізнання, основу яких складає загальнонауковий діалектичний метод. При виборі та використанні конкретних методів дослідження враховувалися складність та особливість досліджуваної проблеми, виходячи з мети та завдань роботи. Метод системно-структурного аналізу застосовано для виявлення особливостей та закономірних тенденцій, пов’язаних з переміщенням, переведенням та просуванням по службі працівників ОВС (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 3.1, розділ 2); формально-юридичний - для створення нових правових норм і приписів щодо вдосконалення регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС (підрозділ 1.2, розділи 2, 3); нормативно-порівняльного аналізу – при вивченні зарубіжного законодавства з подібними умовами регулювання проходження служби в ОВС (Російської Федерації та деяких інших країн), з’ясуванні можливостей використання міжнародного досвіду окремими нормативно-правовими актами для правового регулювання змін умов проходження служби працівників ОВС (підрозділ 3.3); логіко-семантичний - для поглибленого аналізу понятійного апарату, який охоплює сукупність правовідносин, пов’язаних із зміною умов проходження служби (підрозділ 1.2, 1.4., розділ 2); соціологічний та статистичний - при визначенні причин, що спонукають до змін умов проходження служби працівників ОВС (підрозділ 1.3).
Основні положення та висновки, викладені в роботі, ґрунтуються на аналізі Конституції України, чинного законодавства про працю України, відомчих нормативно-правових актів, які регулюють проходження служби в ОВС України та інших країн, досягнень у галузі трудового та адміністративного права, юридичної науки України та зарубіжжя, узагальнень судової практики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням, яке присвячене проблемам переміщення та просування по службі працівників ОВС. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових висновків та положень, які виносяться на захист. У роботі вперше:
1) сформульовано дефініцію переміщення по службі працівника ОВС: це зміна робочого місця, структурного підрозділу ОВС (у тому ж населеному пункті та в тій же підпорядкованості) у межах його трудової функції, що здійснюється у випадках, викликаних інтересами служби, якщо це не протипоказано за станом здоро’я та з урахуванням згоди працівника;
2) сформульовано визначення переведення працівника ОВС на іншу роботу: це тимчасова або постійна зміна умов проходження служби, у результаті якої змінюється трудова функція (у т.ч. виконання покладених завдань, які не передбачені професійно-кваліфікаційними характеристиками основних посад працівників ОВС), місце служби, населений пункт, істотні умови служби, які обумовлені при прийомі на службу з урахуванням бажання працівника;
3) обґрунтовано висновок, що просування по службі працівника ОВС не може бути різновидом переміщення по службі, а є індивідуальним показником службової кар’єри, і здійснюється через самоорганізацію працівника з метою підвищення професійного росту, шляхом заняття посад у порядку кваліфікаційної складності, або у разі змін у професійному становищі;
4) сформульовано визначення ротації кадрів ОВС: 1) це особливий вид переведення до іншого підрозділу ОВС для певної категорії керівних посад, що здійснюється за ініціативою керівництва ОВС у передбачених законом випадках; 2) це окремий вид переміщення по службі працівників ОВС, котрі не перебувають на керівних посадах, у межах структурного підрозділу та викликаного інтересами служби з урахуванням згоди працівника;
5) сформульовано дефініцію прикомандирування працівників ОВС до державних органів, установ, організацій: це окремий вид тимчасового переведення для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки, що здійснюється виключно за згодою працівника, із забезпеченням передбачених законодавством компенсаційних виплат і гарантій, та залишенням у кадрах МВС.
Удосконалено:
1) теоретичні підходи до вживання низки термінів, зокрема:
а) переведення працівника ОВС, яке занадто звужене у відомчих нормативно-правових актах, що регулюють проходження служби, з метою приведення у відповідність до загальних положень трудового права;
б) переміщення по службі працівників ОВС з метою розмежування правовідносин, які регулюють переведення, переміщення, просування по службі;
2) процесуальний порядок регулювання окремих етапів проходження служби в ОВС, зокрема: прикомандирування працівників ОВС до державних органів, установ та організацій; ротації кадрів; направлення працівників ОВС у довгострокові відрядження до міжнародних місій, які не пов’язані з виконанням постійних посадових обов’язків.
Набули подальшого розвитку теоретичні напрацювання вчених щодо правового регулювання змін умов проходження служби працівників ОВС, зокрема:
1) підходи до висновків атестаційної комісії, у результаті чого запропоновано доповнити Положення про проходження служби підставою щодо переведення чи переміщення працівника ОВС за результатами атестації;
2) підходи до застосування ротації до державних службовців, у результаті чого запропоновано доповнити пп. 63–64 Положення про проходження служби підставою звільнення працівників ОВС зі служби у разі їх відмови від застосування ротації;
3) підходи щодо посилення гарантій та захисту працівників ОВС під час змін умов проходження служби.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали пропонованого дослідження, основні висновки та рекомендації можуть бути використані та використовуються:
– у науково-дослідній сфері як підґрунтя для подальшої розробки проблем правового регулювання службово-трудових відносин працівників ОВС;
– у правотворчості – під час розробки системи законодавства, яке регулює проходження служби працівників ОВС. Внесено пропозиції до Положення про проходження служби щодо вдосконалення правового регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС;
– у навчальному процесі – в ході підготовки навчальних посібників, робочих навчальних програм, методичних рекомендацій з курсів “Трудове право”, “Адміністративне право”;
– у правозастосовчій – для впровадження приписів нормативно-правових актів щодо змін умов проходження служби працівників ОВС та сприяння практичного забезпечення прав працівників ОВС під час цих змін;
– у правовиховній сфері – для підвищення рівня правової культури працівників ОВС.
Реалізація результатів дослідження здійснювалася шляхом подання пропозицій до МВС України – проект до розділу IV Положення про проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України.
Апробація результатів роботи. Підсумки розробки проблеми як в цілому, так і окремі її аспекти було оприлюднено на 14 міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково–практичних конференціях: „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 19-20 травня 2003р.); „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004р.); „Форми соціально–правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (м. Суми, 2-4 червня 2005р.); „Трудове право України в контексті європейської інтеграції” (м. Чернігів, 24-27 травня 2006р.); „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2-4 червня 2006р.); „Проблеми захисту особистих немайнових прав фізичної особи” (м. Івано–Франківськ, 6 жовтня 2006р.); „Соціально-захисна діяльність в умовах ринкових відносин” (м. Чернігів, 31 травня - 02 червня 2007р.), „Трудове право України: сучасний стан та перспективи” (м. Сімферополь, 22-24 травня 2008р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображені у п’яти наукових статтях у фахових виданнях.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поєднують 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, 2 додатків. Обсяг дисертації становить 202 сторінки (без списку використаних джерел та додатків). Список використаних джерел становить 263 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у виявленні суті та значення переміщення та просування по службі працівників ОВС, дослідження ґенези понятійного апарату, їх ознак, відмінностей від інших правових явищ, правове регулювання, порядок здійснення різних видів змін умов проходження служби, гарантії, захист, надання відповідних рекомендацій та пропозицій щодо розробки проекту нового Положення про проходження служби працівників ОВС та інших нормативних актів.
В ході дослідження було встановлено, що для проведення реформування системи ОВС в Україні і перетворення її в професійну службу по підтриманню порядку і захисту прав та свобод громадян, необхідно провести комплекс заходів, пов’язаних із організацією проходження служби в ОВС у тому числі і щодо процедурних форм перерозподілу кадрів.
За час становлення самостійної держави нормативно-правове регулювання проходження служби працівників ОВС не зазнали суттєвих змін, а мали виключно епізодичне вдосконалення. У повній мірі це відноситься і до таких правових інститутів як переведення, переміщення та просування по службі працівників ОВС.
Існуючі у відомчих нормативно-правових актах досліджувані поняття, не відповідають загальним принципам трудового права, а тому потребують кардинального перегляду. Незважаючи на актуальність проблеми правового регулювання переміщення та просування по службі працівників ОВС, ці питання не набули належної наукової розробки. Більшість нормативно-правових актів, які регулюють переміщення та просування по службі, приймалися ще в період становлення незалежності в Україні, а тому не враховують тих змін, що відбулися останнім часом у суспільстві. Конституція України визначила інші пріоритети і соціальну спрямованість розвитку нашої держави.
Використання кадрів ОВС необхідно розглядати як комплекс заходів щодо забезпечення умов, необхідних для найбільш ефективної реалізації творчого й фізичного потенціалу працівників. Тому у роботі наведені теоретичні узагальнення і пропозиції вирішення наукової задачі, що полягають у виявленні та визначенні понять змін умов проходження служби працівників ОВС, їх ознак, відмінностей від інших правових явищ, які використовуються у законодавстві, яке регулює проходження служби в ОВС.
З урахуванням цього у дисертаційному дослідженні сформульовано низку висновків, необхідних для розв’язання існуючих проблем.
Головними науковими і практичними результатами роботи є такі:
1. Законодавство, котре регулює проходження служби працівниками ОВС повинно містити норми про розповсюдження трудового законодавства на цих працівників з урахуванням специфіки проходження служби.
2. Для працівників ОВС переміщення та просування по службі є категорією таких правовідносин, які характеризують процес їх службової кар’єри в межах проходження служби в ОВС.
3. Місце служби та службово-трудова функція є найважливішими умовами, які визначаються угодою сторін при прийомі на службу в органи внутрішніх справ.
4. Службово-трудова функція працівника ОВС - це сукупність встановлених угодою сторін завдань та обов’язків певної складності, обмежених професією (спеціальністю), довідником кваліфікаційних характеристик основних посад працівників МВС.
5. Посада працівника ОВС - визначена штатним розкладом структурного підрозділу первинна штатна одиниця, на яку покладено ряд службових повноважень, встановлених нормативно-правовими актами.
6. Проходження служби в ОВС це самостійний правовий інститут суспільно-корисної діяльності особи, яка перебуває у службово-трудових відносинах з ОВС з моменту прийняття на службу і до звільнення з ОВС. Зміна умов проходження служби працівників ОВС, направлена перш за все, на недопущення невиправданого руйнування існуючих службово-трудових правовідносин.
7. При розгляді питання про зміну умов проходження служби в ОВС проведено розмежування певних правових явищ: переведення по службі, переміщення по службі, просування по службі тощо, визначено підстави і порядок здійснення кожного із них. З урахуванням цього сформульовано висновок, що зміна умов проходження служби — це сукупність юридичних фактів, на підставі яких змінюються трудова функція працівника та істотні умови служби. Службово-трудові правовідносини можуть здійснюватися шляхом переведення, переміщення по службі.
8. Основним інститутом змін умов проходження служби в ОВС за діючим законодавством є переміщення по службі. Для працівників ОВС переміщення та просування по службі є категорією таких правовідносин, які характеризують процес їх службової кар’єри в межах проходження служби в ОВС. Однак в результаті дослідження теми було встановлено, що переміщення по службі працівників ОВС як правове явище має базуватися на загальних принципах трудового права, які висуваються трудовим законодавством до змісту трудового договору та не суперечити нормам Конституції України щодо заборони примусової праці.
9. Причини переміщення та просування працівників ОВС по службі тісно пов’язані з підставами змін умов проходження служби, та зумовлюють процес руху працівників по службовій кар’єрі.
10. Під переміщенням по службі працівника ОВС слід розуміти таку зміну умов проходження служби, в результаті якої змінюється робоче місце, структурний підрозділ (у тому ж населеному пункті і підпорядкованості), у межах його трудової функції, у випадках, викликаних інтересами служби, якщо це не протипоказано за станом здоров’я та з урахуванням згоди працівника.
11. Під переведенням працівника ОВС на іншу роботу слід розуміти тимчасову або постійну зміну умов проходження служби, в результаті якої змінюється службово-трудова функція (у т.ч. і виконання завдань, які не передбачені професійно-кваліфікаційними характеристиками основних посад працівників ОВС), місце служби, населений пункт, істотні умови служби, або які зумовлені договором про службу з урахуванням бажання працівника.
12. Постійне переведення працівника ОВС - це переведення на іншу роботу, яка відрізняється від попередньої за фахом, кваліфікацією, посадою та зумовлена бажанням працівника чи станом його здоров’я, а також діями керівництва ОВС з метою запобігання звільнення з ОВС, у тому числі, за результатами негативних висновків атестаційної комісії чи у випадках скорочення чисельності (штату) працівників.
13. Тимчасове переведення працівника ОВС - це переведення на іншу роботу, яке не зумовлене попередніми умовами проходження служби, на обмежений законодавством час, з метою усунення наслідків чи запобігання складних виробничих (службових) ситуацій, а також стану здоров’я працівника із збереженням місця постійної роботи та попередніх істотних умов служби.
14. Зміна істотних умов служби — це така зміна умов проходження служби, яка передбачена законодавством чи зумовлена об’єктивно необхідними діями керівництва ОВС для проведення змін організації служби, у тому числі ліквідації, реорганізації, перепрофілювання, скорочення штату чи чисельності працівників ОВС, не пов’язана зі зміною трудової функції працівників і здійснюється за їх згодою та урахуванням стану здоров’я.
15. Службова кар’єра працівника ОВС характеризується професійним просуванням по службі в ОВС, індивідуально усвідомленою поведінкою та позицією особи, способами самореалізації працівника у відповідній службовій діяльності і пов’язана з розвитком професійних засад, під час перебування у службово-трудових відносинах.
16. Під службовою кар’єрою працівника ОВС слід розуміти поступове просування по службі, як правило на вищі посади, а також зміна професійно-кваліфікаційних можливостей, навиків, здібностей і розмірів винагород його професійної та посадової діяльності.
17. Просування по службі працівника ОВС – це процес послідовної зміни умов проходження служби, котрий здійснюється через самоорганізацію працівника шляхом заняття посад у порядку кваліфікаційної складності, зазвичай, на конкурсній основі, або у разі змін у професійному становищі з метою підвищення професійного рівня.
18. Просування по службі є якісним індивідуальним показником становлення службової кар’єри працівника ОВС і може виступати нормою заохочувального характеру.
19. Переміщення на вищі посади в порядку просування по службі повинно здійснюватися шляхом переведення з дотриманням загального порядку до його проведення.
20. Поняття „переміщення на вищі посади в порядку просування по службі” скасувати як таке, що обмежує сутність поняття „просування по службі”, а замість нього ввести поняття „переведення на вищі посади”.
21. Встановлено, що в результаті переміщень на нижчі посади у працівника ОВС змінюються умови служби, кваліфікація, посада, розмір грошового забезпечення тощо. У зв’язку з цим пропонуємо: з метою однакового застосування об’єднати підстави переміщення по службі на нижчі посади для осіб рядового та молодшого і окремо для середнього, старшого і вищого начальницького складу, оскільки розмежування ні теоретично, ні законодавчо не обґрунтовані;
22. Переміщення по службі на нижчі посади здійснювати шляхом переведення по службі з урахуванням згоди працівника.
23. Направлення на навчання осіб рядового і начальницького складу до вищих навчальних закладів системи МВС України, у т.ч. магістратурі, ад’юнктурі, докторантурі здійснювати шляхом переведення після звільнення із штатної посади.
24. Направлення на початкову підготовку, підвищення кваліфікації, перепідготовку, стажування здійснювати шляхом переміщення по службі без звільнення з посади.
25. Враховуючи, що питання ротації у відомчих нормативно-правових актах відсутнє, пропонуємо доповнити розділ IV Положення про проходження служби такою дефініцією: ротація є особливим видом переведення до іншого підрозділу ОВС для певної категорії керівних посад, який здійснюється за ініціативою керівництва ОВС у випадках, передбачених законодавством, чи однорівневого переміщення по службі працівників ОВС, котрі не перебувають на керівних посадах, у межах структурного підрозділу та викликаного інтересами служби з урахуванням згоди працівника.
26. Правове регулювання прикомандирування працівників ОВС доцільно здійснювати у окремому розділі Положення про проходження служби під назвою „Прикомандирування працівників ОВС до державних органів, установ, організацій”.
27. Прикомандирування працівників ОВС здійснювати шляхом тимчасового переведення до державних органів, установ, організацій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки, виключно за згодою працівника, із забезпеченням компенсаційних виплат та гарантій, передбачених законодавством при переїзді на роботу в інший населений пункт, та залишенням у кадрах МВС.
28. Порядок звільнення прикомандированих працівників ОВС здійснюється за поданням державних органів, установ, організацій у порядку та за підставами, що передбачені пунктами 62 - 74 Положення про проходження служби.
29. Подібним до прикомандирування як різновид змін умов проходження служби є виконання працівниками ОВС міжнародних миротворчих місій.
30. Нормативно-правове регулювання порядку виконання міжнародних миротворчих місій у складі миротворчих підрозділів МВС України доцільно здійснювати у окремому розділі Положення про проходження служби.
31. Довгострокові відрядження працівників ОВС, не пов’язані з виконанням постійних посадових обов’язків під час відправлення до підрозділу МВС, яке формує групу для міжнародної місії, здійснювати шляхом тимчасового переведення на визначений термін, за згодою працівника, із збереженням місця роботи. Подальше проходження служби юридично правильно буде оформлювати як відрядження.
32. Гарантійні та компенсаційні виплати здійснювати за рахунок коштів установ (місій), до яких відряджено працівника ОВС, якщо інше непередбачено законодавством. На працівника ОВС поширюються режим робочого часу та часу відпочинку відповідно до вимог кожної місії.
33. Відомчі Положення про проходження служби працівниками ОВС досліджуваних країн мають схожу типологію видів переміщення та просування по службі, і схожі причини цих змін.
34. З метою вдосконалення правового регулювання змін умов проходження служби доцільно доповнити Положення про проходження служби в ОВС України нормою про обов’язковість отримання згоди працівника на зміну умов проходження служби незалежно від підстав.
35. Рекомендації атестаційної комісії можуть служити підставою для прийняття рішення щодо змін умов проходження служби і розглядатися у залежності від ініціативи та факторів цих змін: як переміщення - у разі призначення на рівнозначну посаду без зміни трудової функції; переведення - у разі висунення на вищу посаду, направлення до іншого підрозділу чи до вищого навчального закладу системи МВС України для навчання.
36. Юридичні гарантії змін умов проходження служби в ОВС - це самостійні умови, засоби, способи, прийоми та методи забезпечення процесу реалізації прав і свобод працівників при проходженні служби, які виражаються у формі правових норм, щодо усунення причин чи перешкод, пов’язаних зі зміною умов проходження служби.
37. Одним із заходів додаткових гарантій для працівника є приведення у відповідність ч. 3 ст. 83 КЗпП України щодо перерахунку підприємством грошової компенсації за не використані працівником дні щорічних відпусток на рахунок підприємства, куди він перейшов на роботу в порядку переведення, правилам ст. ст. 116, 117 КЗпП, що вимагають здійснити розрахунок з працівником, який звільняється з роботи, у день звільнення. Але, враховуючи недосконалість цього механізму та практичні складнощі з процедурою проведенням перерахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки на інше підприємство, пропонуємо: ч. 3 ст. 83 КЗпП України виключити, а ч. 1 ст. 116 КЗпП після слів “… провадиться в день звільнення” доповнити словами “не залежно від підстав припинення трудового договору”.
38. Розгляд службово-трудових спорів щодо незаконних змін умов проходження служби вищестоящим органом у порядку підлеглості не дає таких гарантій як судовий захист. Тому необхідно передбачити у законодавстві, яке регулює проходження служби в ОВС, норму, яка б визначала компетенцію органу, а саме адміністративного суду, щодо розгляду службово-трудових спорів про незаконне переведення.
Внесено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання змін умов проходження служби працівників ОВС, основні з них такі:
 розмежувати за видовими ознаками правовідносин, які входять до складу переміщення по службі у Положенні про проходження служби та об’єднати їх у самостійний правовий інститут проходження служби під назвою “Зміна умов проходження служби”;
 поширити норми трудового законодавства на нормативно-правові акти, які регулюють проходження служби в ОВС у частині персонального письмового попередження працівника у разі реорганізації, перепрофілювання, скорочення штату чи чисельності тощо, переведення на нижчу посаду працівника ОВС, зміни істотних умов служби і здійснювати після письмового попередження не пізніше ніж за 2 місяці до передбачуваних змін, у разі відсутності можливості призначення на рівну посаду та урахування згоди працівника та врегулювати процедуру їх проведення окремою нормою у Положенні про проходження служби;
 на підставі п. 6 ст. 12 Закону України про Дисциплінарний статут пропонуємо доповнити розділ IV Положення про проходження служби наступною дефініцією: „Дисциплінарне стягнення – звільнення з посади працівника ОВС здійснювати шляхом переведення на іншу посаду за результатами висновку атестаційної комісії з урахуванням бажання працівника”;
 доповнити розділ IV Положення про проходження служби нормою, яка б служила підставою припинення службово-трудових відносин у разі відмови працівника ОВС від запропонованих та обґрунтованих переведень на рівнозначну чи нижчу посаду, у зв’язку зі змінами в організації служби;
 скасувати п. 41 „г” та п. 45 „д” Положення про проходження служби у частині переміщення на нижчі посади у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС як такі, що не відповідають положенням Конституції та чинного законодавства;
 доповнити Положення про проходження служби нормою щодо встановлення терміну, протягом якого працівник ОВС має бути переведений до іншого підрозділу;
 доповнити пп. 63–64 Положення про проходження служби підставою звільнення з ОВС у разі відмови працівника від переведення на іншу посаду за результатами атестації;
 доповнити Положення про проходження служби підставою для змін умов проходження служби за результатами висновку атестаційної комісії, та встановлення терміну 2 місяці, протягом якого можливе переведення чи переміщення на іншу посаду за цих підстав.
 закріпити в нормативно-правових актах, які регулюють проходження служби працівників ОВС, перелік посад, на яких передбачається проведення періодичної ротації;
 забезпечити обов’язкову поінформованість особи, яка виявила бажання зайняти керівну посаду, про проведення періодичних ротацій в письмовій формі;
 доповнити пп. 63–64 Положення про проходження служби підставою звільнення працівників ОВС зі служби, в разі їх відмови від застосування ротації;
 п. 46 Положення про проходження служби працівниками ОВС України викласти у такій редакції: переміщення по службі осіб рядового і начальницького складу провадиться прямими начальниками у місячний термін з моменту письмового звернення з рапортом, але не пізніше 2 місяців з урахуванням часу на передачу справ, не рахуючи часу перебування у відпустці чи на лікарняному;
 особа, яку визнано судом винною в незаконному переведенні чи переміщенні по службі працівника ОВС, несе повну матеріальну відповідальність згідно з законодавством;
 враховуючи, що спеціальне законодавство містить недостатню кількість гарантій, що сприяє порушенню прав та законних інтересів працівників ОВС при зміні умов проходження служби запропоновано ст. 18 Закону України “Про міліцію” доповнити нормою “Гарантії прав працівників ОВС під час проходження служби регламентується Положенням про проходження служби”;
 розділ IV Положення про проходження служби доповнити пунктом “Гарантії працівників ОВС під час проходження служби”;
 доповнити ст. 22 Закону України „Про міліцію” нормою, яка б встановлювала повну матеріальну відповідальність керівників структурних підрозділів ОВС у разі їх винних дій чи бездіяльності, які сприяли недотриманню передбачених законодавством гарантій до працівників ОВС під час змін умов проходження служби;
 закріпити у Положенні про проходження служби норму щодо проведення всіх змін умов проходження служби виключно з дотриманням письмової згоди працівника окрім випадків, передбачених законом;
 у разі переведення працівника ОВС до іншого підрозділу, виплату грошової компенсації за невикористану відпустку здійснювати в останній день роботи пропорційно відпрацьованого часу, незалежно від підстав звільнення.
 абзац 5 ст. 21 Закону “Про міліцію” після слів “працівник міліції має право…” доповнити словами: “звернутися за захистом безпосередньо до адміністративного суду у разі порушених прав чи інтересів у порядку передбаченому Положенням про проходження служби”;
 працівник ОВС може звернутися із заявою до адміністративного суду у справах про незаконне переведення на іншу роботу у строк, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України;
 рішення суду про поновлення незаконно переведеного працівника на іншу роботу підлягає негайному виконанню;
 у разі затримки керівництвом ОВС негайного виконання рішення суду, адміністративний суд виносить ухвалу про виплату працівникові ОВС грошового забезпечення за попередньою посадою за весь час затримки.
КЗпП України, а в перспективі і Трудовий кодекс України, повинні містити норму щодо поширення загальних принципів трудового законодавства на службово-трудові відносини працівників ОВС. Запропоновано ст. 3 КЗпП України доповнити такою дефініцією: “Трудове законодавство поширюється на державних службовців, у тому числі на працівників ОВС, якщо інше не передбачено спеціальним законодавством”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 року № 565–ХII // Відомості Верховної Ради УРСР. –– 1991. –– № 4. –– Ст. 20.
2. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. –– К., 1993. –– 583 с.
3. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины : Учеб. пособие для юрид. вузов / Венедиктов В. С. — Х. : Консум, 2004. — 302 с.
4. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины : Особенная часть : учебное пособие для курсантов и слушателей высших учебных заведений МВД Украины / Венедиктов В. С. –– Симферополь : Эльиньо, 2005. –– 200 с.
5. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців / В. Воловик // Право України. –– 1997. –– № 1. –– С. 63––65.
6. Воловик В. Про галузеву належність правовідносин, пов’язаних з застосуванням праці мілітаризованих державних службовців / В. Воловик // Право України. –– 1999. –– № 2. –– С. 96––98.
7. Іншин М.І. Правове регулювання службово–трудових відносин в Україні : Монографія / Іншин М. І. –– Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. –– 337 с.
8. Лавріненко О. В. Правове регулювання прийняття на службу до органів внутрішніх справ України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „Трудове право; право соціального забезпечення” / О. В. Лавриненко. –– Університет внутрішніх справ. — Х., 1998. — 16 с.
9. Лавриненко О. В. Правовое регулирование приема на службу в органы внутренних дел Украины / Лавриненко О. В. –– Х. : Знание ЛТД, 1998. –– 192 с.
10. Лаврінчук І. П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „Трудове право; право соціального забезпечення” / І. П. Лавринчук. –– Київський ун–т ім. Тараса Шевченка. — К., 1999. — 20 с.
11. Лаврінчук І. П. Обставини встановлення правового статусу державного службовця / І. П. Лаврінчук // Право України. –– 1999. –– № 9. –– С. 98––102.
12. Лаврінчук І. П. Особливості правового регулювання проходження служби державними службовцями / І. П. Лаврінчук // Право України. –– 1998. –– № 3. –– С. 71––74.
13. Обушенко О. М. Особливості вирішення службово-трудових спорів та правового захисту працівників органів внутрішніх справ України : дис. ... кандидата юр. наук : 12.00.05 / Обушенко Олександр Миколайович. –– Х., 2002. –– 215 с.
14. Процевський В.О. Особливості правового статусу державних службовців / В. О. Процевський // Збірник наукових праць. (Серія “Економіка і право”. Вип. 1). –– Х. : Прапор, 1998. –– С. 53––57.
15. Процевський В. О. Особливості розірвання трудового договору з державними службовцями / В. О. Процевський // Збірник наукових праць. (Серія “Економіка і право”. Вип. 2). –– Х. : ХДАДТУ, 1999. –– С. 161–169.
16. Процевський В. О. Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями / В. О. Процевський // Право України. –– 2001. –– № 11. –– С.75––79.
17. Щербина В. І. Дисциплінарна відповідальність державних службовців органів внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „Трудове право; право соціального забезпечення” / В. І. Щербина. –– Ун-т внутр. справ. –– Х., 1998. –– 22 с.
18. Фатуєв А. А. Трудовое право в жизни человека. / Фатуєв А. А. –– М. : Юрид. лит., 1991. –– 256 с.
19. Афанасьев А. В. Правовое регулирование служебно-трудовых отношений с участием сотрудников органов внутренних дел : дис. ... кандидата юр. наук : 12.00.05 / Афанасьєв Олександр Васильович. –– СПб.–– 2004. –– 234 с.
20. Лавриненко О. В. Правовые вопросы возникновения, изменения и прекращения служебно-трудовых правоотношений работников органов внутренних дел. / Лавриненко О. В. –– Харьков : Знание, 1999. –– 144 с.
21. Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій : Указ президента України від 10 листопада 1995 року –– № 1035/95 // Вісник державної служби України. –– 1995. –– № 3––4.
22. Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 року № 456 [Електронний ресурс] –– Режим доступу : http ://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
23. Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року : схвалені Указом Президента України від 3 серпня 1999 р. № 958/99 // Офіційний вісник України. –– від 20 серпня 1999 року № 31. –– Ст. 47.
24. Департамент зв’язків з громадськістю МВС України Щодо кадрового та матеріально –– технічного забезпечення діяльності МВС України у 2005 році. [Електронний ресурс] –– Режим доступу : http://mvsinfo.gov.ua/official/2006/01/012406_3.html
25. Конституція України // Відомості Верховної ради України від 23 липня 1996 року № 30. –– Ст. 141.
26. Управлінняння органами внутрішніх справ : довідник / [упоряд. : В. П. Лисюченко, В. С. Цимбалюк, М. В. Гуцалюк]. — К. : УАВС, 1996. –– 25 с.
27. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лютого 1992 року № 2135–XII // Відомості Верховної Ради України від 02 червня 1992 року № 22. –– Ст. 303.
28. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23грудня 1993 року №3781–XII // Відомості Верховної Ради України від 15 березня 1994 року № 11. –– Ст. 50.
29. Бандурка А. М. Оперативно-розыскная деятельность : правовой анализ : науч.-практ. пособ. / Бандурка А. М., Горбачев А. В. ; отв. ред А. М. Ищенко. –– Харьковский ун-т внутренних дел. — К. : Редакционно-издательский отдел МВД Украины, 1994. — 160 с.
30. Венедиктов В. С. Організаційно-правові засади проходження служби в органах внутрішніх справ України : наук.-практ. посіб. / Венедиктов В. С., Іншин М. І. –– Національний ун-т внутрішніх справ. — Х. : Видавництво НУВС, 2002. — 164 с.
31. Ярошенко О. М. Правовий статус сторін трудових правовідносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „Трудове право; право соціального забезпечення” / О. М. Ярошенко. –– Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 1999. — 18 с.
32. Неумивайченко Н. М. Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.05 / Неумивайченко Надія Миколаївна. –– Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2002. — 220 с.
33. Ротань В.Г. та ін. Науково–практичний коментар до законодавства України про працю / Ротань В. Г., Зуб І. В., Стичинський Б. С. — 8-те вид., доп. та перероб. — К. : Видавництво А.С.К., 2007. –– 944 с.
34. Про службу безпеки України : Закон України від 25 березня 1992 року № 2229-ХII // Відомості Верховної Ради України. –– від 07 липня 1992 року –– № 27. –– Ст. 382.
35. Митний кодекс України : за станом на 1 липня 2004 р. / Верховна Рада України. –– Офіц. вид. –– К. : Парламентське видавництво, 2004. –– 167 с.
36. Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України : Постанова Кабінету Міністрів України від 09 лютого 1993 року № 97 [Електронний ресурс] –– режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi––bin/laws/main.cgi.
37. О милиции : Закон Российской Федерации от 18 апреля 1991года № 1026 [Електронний ресурс] / –– Режим доступу : http://www.consultant.ru/popular/militia/
38. Положение о службе в органах внутренних дел Российской Федерации : Постановление Верховного Совета Российской Федерации от 23 декабря 1992 года № 4202-1 [Електронний ресурс] –– Режим доступу : http://lgota.h11.ru/law/doc00050.shtml.
39. Инстукция о порядке применения Положения о службе в органах внутренних дел Российской Федерации в учреждениях и органах уголовно–исполнительной системы. Утверджена приказом Министерства юстиции Российской Федерации от 06 июля 2005 года № 76 // Российская газета. –– 2005г. –– 06 июля № 3813 [Електронний ресурс] –– Режим доступу : http://www.rg.ru/2005/07/06/minust––instrukcia––dok.html
40. Лавриненко О. В. Удосконалення законодавства про контрактну форму комплектування органів внутрішніх справ як тенденція розвитку інституту трудового договору / О. В. Лавриненко // Вісник Університету внутрішніх справ 2001. –– № 4. –– С. 159––163.
41. Конвенція № 29 „Про примусову чи обов’язкову працю” (Ратифікована УРСР 10 серпня 1956 року). // Відомості Верховної Ради УРСР. –– 1956. –– № 5. –– Ст. 75.
42. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919 –– 1964. –– Том І. Міжнародне Бюро Праці. –– Женева, 1999. –– С. 124––133.
43. Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці : Закон України від 5 жовтня 2000 року № 2021––ІІІ // Відомості Верховної Ради України вiд 01 грудня 2000 року № 48. –– Ст. 411.
44. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 [Електронний ресурс] –– Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi––bin/laws/main.cgi?user=o71y1996
45. Жернаков В. В. Поняття примусової праці за законодавством України / В. В. Жернаков // Право України. –– 1997. –– № 10. –– С. 35––39, 43.
46. Андрушко А. Спірні моменти судової практики у світлі нового тлумачення поняття “примусова праця” / А. Андрушко, Р. Кондратьєв // Право України. –– 1998. –– № 3. –– С. 31–32.
47. Юшко А. М. Переведення на іншу роботу : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.05 / Юшко Алла Миронівна. –– Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2002. — 194 с.
48. Трудовое право России : учебник для студ. вузов, обуч. по спец. „Правоведение” [Иванкина Т. В., Маврин С. П., Магницкая Е. В. и др.] ; под ред. А. С. Пашкова. –– Санкт-Петербургский гос. ун-т — СПб., 1994. — 289 с.
49. Про правовий режим надзвичайного стану : Закон України від 16 березня 2000 року № 1550-ІІІ // Офіційний вісник України. –– 2000. –– № 15. –– Ст. 588.
50. Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України : Закон України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV // Відомості Верховної Ради України –– 2006. –– № 29. –– Ст. 245.
51. Пашков А. С. Проект нового трудового кодекса / А. С. Пашков // Государство и право. –– 1995. –– № 3. –– С.76––85.
52. Кравченко Ю. Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання) : дис. ... кандидата юрид. наук : спец. 12.00.07 / Кравченко Юрій Федорович. –– Університет внутрішніх справ. — Х., 1998. — 191 с.
53. Класифікатор професій. Затв. наказом Державного комітету України по стандартифікації, метрології та сертифікації від 27 липня 1995 року № 257. –– К. : Госстандарт, 1995. –– 412 с.
54. Трудовое право и научно-технический прогресс / под ред. С. А. Иванова. –– М., 1978. –– 467 с.
55. Ставцева А. И. Трудовой договор / Ставцева А. И., Хохрякова О. С. –– М. : Юрид. лит., 1983. –– 176 с.
56. Ставцева А. И. Прием и перевод на другую работу / Ставцева А. И., Яковлєв М. В. –– М. : Юрид. лит., 1967. –– 160 с.
57. Глозман В. А. Совмещение профессий и должностей / Глозман В. А. –– М. : Юрид.лит., 1969. –– 104 с.
58. Советское трудовое право / под ред. А. С. Пашкова, О. В. Смирнова. –– 2-е изд. –– М. : Юрид. лит., 1982. –– 487 с.
59. Класифікатор професій: Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року № 375 [Електронний ресурс] –– Режим доступу : http://www.vobu.com.ua/ua/info/classproff/index.html
60. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців / Мельник С. та ін. ; Головне управління держ. служби України. –– Офіц. вид. –– К. : Соцінформ, 1999. –– 86 с.
61. Мельник С. Новий нормативний акт: довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців / С. Мельник // Вісн. держав. служби України. –– 1999. –– № 4. –– С. 76––82.
62. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик основних посад працівників Міністерства внутрішніх справ України [розробн.: С. Мельник, Ю. Юров, В. Гонтар, та ін.]. –– Офіц. вид. –– К. : 2006. –– 287 с.
63. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. Бусел В. Т. ]. –– К. ; Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2004. –– 1440 с.
64. Ставцева А. И. Трудовой договор / Ставцева А. И., Хохрякова О. С. –– М. : Юрид. лит., 1983. –– 176 с.
65. Болотіна Н. Б. Трудове право України : підручник. –– 2-ге вид., стер. / Болотіна Н. Б. –– К. : Вікар, 2004. –– 725 с.
66. Чефранов А. Правові аспекти переведення та переміщення працівників / А. Чефанов // Довідник кадровика. –– 2002. –– №1. –– С. 27––32.
67. Сучасний тлумачний словник української мови : 65 000 слів / [за заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Дубічимського.] –– Х. : ВД „Школа”, 2006. –– 1008 с.
68. Голованова Е. А. Переводы рабочих и служащих на другую работу / [отв. ред. Никитинский В. И.]. –– М. : Юрид. лит., 1986. –– 96 с.
69. Солодовник Л. В. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового права / Л. В. Солодовник // Право України. –– 2000. –– № 7. –– С. 13––17.
70. Новий тлумачний словник української мови : у 3-х т., Т. 2 / [уклад. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко]. –– К. : АКОНІТ, 2003. –– 585 с.
71. Трудовое право : учебник / под ред. О. В. Смирнова. –– М. : Статус, ЛТД, 1996. –– 384 с.
72. Венедиктов В. С. Дослідження проблем правового регулювання службово-трудових відносин / В. С. Венедиктов // Право України. –– 2005. –– № 3. –– С. 156––158.
73. Управление персоналом организации : учебник / под ред. А. Я. Кибанова. –– М. : Изд. Инфра-М. –– 1997. –– 509 с.
74. Стичинський Б. С. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. / Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань Г. В. –– 2-ге вид., доп. та перероб. — К. : А.С.К., 2000. –– 1068 с.
75. Стичинський Б. С. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б. С. Стичинський, І. В. Зуб, В. Г. Ротань. –– 4-те вид., доп. та перероб. –– К. : А.С.К., 2003. –– 1024 с.
76. Парпан Т. В. Істотні умови трудового договору : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „Трудове право ; право соціального забезпечення” / Т. П. Парпан. –– Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. –– К., 2005. –– 16 с.
77. Господарський кодекс України : за станом на 20 лютого 2007 р. / Верховна Рада України. –– Офіц. вид. –– К. : Парламентське видавництво, 2007. –– 199с. –– (Бібліотека офіційних видань).
78. Цивільний кодекс України : коментар / за заг. ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко. –– Х. : ТОВ „Одіссей”, 2003. –– 856 с.
79. Трудовой Российской Федерации : по сост. на 5 июля 2006 г. –– М. : Юрайт-Издат, 2006. –– 205 с.
80. Чанишева Г. І. Трудове право України / Чанишева Г. І., Болотіна Н. Б. –– Х. : Консум, 1999. –– 476 с.
81. Бугров Л. Ю. Советское законодательство о переводах на другую работу / Бугров Л. Ю. –– Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1987. –– 156 с.
82. Словник української мови : в 11 т. / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. –– К., 1975. — Т. VI. — 832 с.
83. Юридический энциклопедический словарь / [главн. ред. А. Я. Сухарев]. –– М. : Соц. энциклопедия, 1987. –– 527 с.
84. Пашерстник А. Е. Право на труд. Очерки по советскому трудовому праву / Пашерстник А. Е. –– М. : Издательство АН СССР. –– 1951. –– 230 с.
85. Трудове право України : академічний курс : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, З. Я. Козак та ін. ; за ред. П. Д. Пилипенка. –– К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. –– 536 с.
86. Гончарова Г. С. Переводы и перемещения в судебной практике / Гончарова Г. С. –– Харьков : Вища школа, 1982. –– 168 с.
87. Морейн И. Б. Перевод на другую работу / Морен И. Б. –– М. : Юрид. лит., 1965. –– 207 с.
88. Жигалкин П. И. Некоторые вопросы совершенствования законодательства о переводах на другую работу / П. И. Жигалки, П. А. Бущенко // В кн. : Проблемы социалистической законности на современном этапе коммунистического строительства. –– Харьков, 1978. –– С. 162––165.
89. Юшко А. М. Переведення на іншу роботу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „Трудове право; право соціального забезпечення” / А. М. Юшко. –– Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2002. — 20 с.
90. Безуглая Я. И. Правовые средства борьбы с текучестью кадров / Безугла Я. И. –– К. : Об-во „Знання” УССР, 1984. –– 48 с.
91. Про практику розгляду судами трудових спорів : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 // Дебет-Кредит (Галицькі контракти) вiд 21 липня 2008 року № 29. –– Ст. 279
92. Кодекс законов о труде Российской Федерации : по состоянию на 15 октября 2000 г. –– Офиц. текст –– М. : НОРМА (Изд. группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. –– 96 с.
93. О некоторых вопросах применения судами Российской Федерации законодательства при разрешении трудовых споров : Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 22 декабря 1992 года № 16 // Советская юстиция. –– 1993. –– № 4. –– С. 22––27.
94. Голови