ПРАВОВИЙ СТАТУС МІСЦЕВИХ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ В УКРАЇНІ: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК :



  • Назва:
  • ПРАВОВИЙ СТАТУС МІСЦЕВИХ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ В УКРАЇНІ: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК
  • Кількість сторінок:
  • 198
  • ВНЗ:
  • ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • Рік захисту:
  • 2006
  • Короткий опис:
  • ЗМІСТ
    ВСТУП ................................................................................................................. 3
    РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ВИБІР НАПРЯМКІВ
    ДОСЛІДЖЕННЯ ............................................................................. 15
    РОЗДІЛ ІІ. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК СУДІВ
    ГОСПОДАРСЬКОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В УКРАЇНІ........................... 30
    2.1. Становлення і розвиток господарських судів та
    господарського судочинства............................................................. 30
    2.2. Місцевий господарський суд у системі
    господарських судів України............................................................. 46
    Висновки до розділу ІІ............................................................................. 61
    РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВИЙ СТАТУС МІСЦЕВОГО
    ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ......................................................... 63
    3.1. Загальна характеристика правового статусу
    місцевого господарського суду ........................................................ 63
    3.2. Спеціальна правосуб’єктність місцевого
    господарського суду .......................................................................... 70
    3.3. Місцевий господарський суд як юридична
    особа публічного права ..................................................................... 86
    Висновки до розділу ІІІ. ......................................................................... 103
    РОЗДІЛ IV. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ
    ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ........................................................ 105
    4.1. Принципи діяльності місцевих господарських судів..................... 105
    4.2. Функції місцевих господарських судів ........................................... 128
    4.3. Правовий статус судді місцевого господарського суду ................ 143
    4.4. Особливості організаційно-правового забезпечення
    функціонування місцевих господарських судів ............................ 155
    Висновки до розділу IV. ........................................................................ 164
    ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 167
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................... 175
    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Нова Конституція України проголосила основні демократичні цінності підґрунтям перебудови у всіх сферах суспільства, давши новий поштовх розбудові української державності. Демократичні перетворення, що здійснюються в українському суспільстві, передбачають відповідні трансформації у всіх гілках державної влади з метою створення в Україні умов для формування незалежної демократичної правової держави.
    Практична реалізація цих перетворень неможлива без зміцнення правового статусу органів правосуддя. У державі, що прагне стати правовою, суд має бути авторитетним, незалежним, владним та самостійним, у якому люди бачили б не бюрократичну установу, а реального гаранта їх прав, надійного захисника їх інтересів [218]. Однією з передумов становлення в Україні правової держави є поважання свободи та недоторканності людини, здійснення правосуддя відповідно до вимог Конституції України та чинного законодавства.
    Суд відіграє в житті кожної держави величезну роль. У правовій державі правильно улаштований суд є міцною гарантією прав громадянина, що проголошуються основним законом держави. Таким чином, винятково важливою є роль суду як органу, призначеного для розв'язання конфліктів з метою захисту прав та законних інтересів людини і громадянина.
    Проведення судової реформи з метою підвищення ефективності захисту прав людини, доступності для всіх справедливого правосуддя викликали необхідність формування розгалуженої системи судових органів, яка б відповідала принципам правової, демократичної, соціально орієнтованої держави. Крім цього, входження нашої держави у світовий і європейський простір вимагає відповідних перетворень в усіх сферах суспільного життя, адаптації основних державних інституцій до їх найкращих зразків. Чи не найбільшою мірою це стосується саме судової влади як гаранта захисту прав і свобод людини і громадянина у державі.
    Вже прийняття перших політико-правових актів в Україні - Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. – обумовили необхідність реального забезпечення прав і свобод громадян, утвердження верховенства закону. Вони ж і зумовили необхідність проведення судово-правової реформи через наявність умов і факторів, детально відображених у Постанові Верховної Ради України “Про концепцію судово-правової реформи в Україні” (далі – Концепція). Власне, Концепція виходила з необхідності формування судової влади як самостійної сили, незалежної від законодавчої і виконавчої влади і здатної здійснювати правозахисну функцію в правовій державі. Згодом Конституція України закріпила конституційні основи діяльності органів правосуддя. Її положення знайшли подальший розвиток в цілій низці законодавчих актів, що регламентують питання організації судової системи, формування корпусу суддів, їх статус, процедуру фінансування судів, і які створили умови для перетворення в життя організаційних і функціональних засад (принципів) судоустрою та судочинства.
    Процес становлення незалежної судової влади проходить важко, у складних соціальних і економічних умовах. Причиною цього є існування факторів, що перешкоджають нормальному функціонуванню системи правосуддя. Практична реалізація законодавства про судоустрій та судово-процесуального законодавства виявила низку проблем, що вимагають спеціального дослідження та теоретичного осмислення. Особливо це стосується діяльності місцевих судів, які найбільш наближені до зацікавлених суб'єктів і на долю яких припадає розгляд переважної більшості судових справ.
    Судова реформа в Україні має своєю метою підвищення ефективності захисту прав людини, забезпечення доступності всіх громадян до справедливого правосуддя. Формування відповідної структури судів спрямоване на забезпечення відповідності судової влади України принципам правової держави, а також обумовлено необхідністю приведення вітчизняної судової системи у відповідність з міжнародними правовими стандартами. Наведене вимагає докорінних змін у сфері здійснення правосуддя – перетворення його в реально незалежну і самостійну гілку державної влади.
    Проблема ефективної організації і діяльності судової влади до кінця далеко ще не вирішена. Така влада може існувати тільки як державно-правовий інститут, покликаний задовольняти потреби громадян, суспільства і держави в законному, справедливому, швидкому розгляді спорів, що виникають у процесі реалізації прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, при вирішенні питань встановлення юридичного факту, відшкодування матеріальної і моральної шкоди тощо. Загальновідомо, що суд є важливим соціально-правовим інститутом, результатом історичного досвіду усієї людської практики. Утворення ж судів, що спеціалізуються на розгляді спорів суб'єктів господарювання, відповідає світовим тенденціям. У багатьох країнах, поряд із судами загальної юрисдикції, існують і функціонують суди, що спеціалізуються на розгляді окремих видів спорів (так званих комерційних), котрі вирізняються певними особливостями і складністю.
    В зв'язку з руйнуванням заснованої на державній власності планової економіки виникла потреба судового розгляду економічних суперечок і конфліктів в умовах ринкової економіки, що нині формується. Власне її формування стало підставою для перетворення спочатку Державного арбітражу при Раді Міністрів Української РСР у Державний арбітраж Української РСР, а державних арбітражів при виконавчих комітетах обласних, Київської міської Рад народних депутатів у державні арбітражі областей і м. Києва, а згодом і створення на їх базі арбітражних судів з наступною їх реорганізацією у систему спеціалізованих господарських судів України.
    Проте й система господарських судів також потребує подальшого вдосконалення, оскільки разом із динамічним розвитком і зміною законодавства, що регулює економічні відносини, ускладнюються й завдання, які повинні вирішувати господарські суди [67, с.47]. При цьому постійно зростає обсяг їхньої роботи, розширюється сфера судового контролю [8, с. 23].
    На думку науковців, система господарських судів є однією із небагатьох соціальних систем, реформування якої дало в останні роки позитивний результат. Сприяючи забезпеченню господарського правопорядку, господарські суди тим самим сприяють функціонуванню і розвитку економіки. Чим складніша система господарських відносин, чим серйознішими є господарські справи, що розглядаються, та економічні наслідки прийнятих судами рішень, тим вища і відповідальніша роль господарських судів у забезпеченні нормального функціонування економіки [102, с. 127].
    Слід зазначити, що проблеми судової влади, системи органів судової влади та їх окремі інститути завжди привертали увагу науковців-правників. Вони неодноразово ставали предметом дослідження ще науковців Російської імперії, правознавців радянського періоду нашої державності, сучасних зарубіжних та вітчизняних учених-юристів. Зокрема: Т.Є.Абової, В.Г. Афанасьєва, І.М. Ананова, М.І. Авдєєнко, С.М. Абрамова, С.М.Братуся, С.В.Васильєва, В.А.Власова, Ю.О. Вєдєнєєва, М.М.Гершенова, Ю.М. Грошевого, В.В. Долежана, С.Ф. Кечекьяна, А.М. Колодія, М.І. Клеандрова, О.Ф. Клейнмана, Р.Ф. Калістратової, В.В.Лаптєва, М.С. Липецкера, П.В. Логвинова, В.К. Мамутова, І.Є. Марочкіна, М.І. Мельника, О.Р. Михайленка, О.В. Міцкевича, В.В. Молдована, В.М. Можейко, В.Т. Нора, Г.Є. Пєтухова, І.Г. Побірченка, Ю.Є. Полянського, Д.М. Притики, Г.В. Пронської, М.І. Рейхель, Н.О. Рассахатської, М.В. Руденка, В.М. Селіванова, В.І. Семчика, Н.В. Сібільової, О.Ф. Скакун, Д.С. Сусла, В.С. Стефанюка, С.С. Студенікіна, Д.М. Чечота, Н.О. Чечиної, Ю.С. Шемшученка, В.С. Щербини, З.І. Шкундіна, К.С. Юдельсона, Л.С. Явича, П.П. Якимова, В.Ф. Яковлєва та інших.
    Однак, із запровадженням в Україні нового судового устрою питання правового статусу місцевого господарського суду, його організаційної структури, місця в системі органів судової влади не були предметом цільового наукового дослідження. Таке становище, зрозуміло, ускладнює системне бачення організації і функціонування господарської юстиції і зокрема її низової ланки – місцевого господарського суду.
    Інтерес до вказаних проблем обумовлений ще й тим, що господарські суди – це елемент системи органів судової влади, роль яких у сучасному суспільстві зростає. Їхня діяльність, що ґрунтується на конституційних принципах, безпосередньо спрямована на забезпечення суверенітету демократичної держави, захист прав та інтересів громадян і організацій, сприяє нормальному функціонуванню і розвиткові ринкової економіки.
    Крім того, актуальність дослідження даної теми посилює ще й та обставина, що реформування, яке мало до цього часу недостатньо системний характер, спричинило створення громіздкої й не в усьому узгодженої судової системи, що до певної міри обмежило безпосередній доступ до правосуддя [265, с. 8].
    Таким чином, актуальність дослідження питань організації та функціонування місцевих господарських судів зумовлена, з одного боку, практичними проблемами трансформації суспільства й судової влади в цілому і функціонуванням системи господарських судів України в умовах судової реформи, зокрема, а з іншого – теоретико-методологічними проблемами, пов’язаними із забезпеченням такої трансформації.
    Актуальність теми, складність і дискусійність окремих її питань, недостатнє їх вивчення та необхідність їх правового врегулювання і визначили мету і завдання даного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, на якій вивчаються і досліджуються також проблеми судоустрою України в рамках кафедральної теми: “Проблеми удосконалення законодавства про судоустрій”.
    Дисертація пов'язана також з науковою темою: “Проблеми удосконалення цивільного і господарського законодавства в умовах інтеграції України у Європейське співтовариство”, яка досліджується на кафедрі цивільного права і процесу університету. У цьому зв'язку основні положення дисертації неодноразово доповідалися і обговорювалися на спільних засіданнях зазначених кафедр. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої Ради Львівського національного університету імені Івана Франка від 27 квітня 2005 р., протокол № 31/4.
    Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у науково-теоретичному аналізі насамперед проблем організації та діяльності місцевого господарського суду в Україні, у з'ясуванні його правової природи, статусу та місця в судовій системі України.
    Для досягнення мети автором дисертації були поставлені такі завдання:
    - дослідити методологічну основу організації судової влади і правосуддя в Україні;
    - з'ясувати стан судової реформи, яка триває в Україні;
    - розкрити місце і роль місцевих господарських судів у судовій системі України;
    - проаналізувати діяльність місцевих господарських судів як втілення конституційної гарантії демократизації судової влади;
    - на підставі історико-правового аналізу розвитку арбітражно-господарської судової системи визначити перспективи розвитку місцевих господарських судів в Україні;
    - з'ясувати правовий статус місцевого господарського суду у сфері публічного права;
    - проаналізувати питання правосуб'єктності місцевого господарського суду;
    - окреслити повноваження місцевого господарського суду, його внутрішню структуру і взаємозв'язки всередині системи;
    - проаналізувати зарубіжне законодавство, що регулює подібні відносини в галузі господарського судочинства та провести порівняльну характеристику з національним законодавством у галузі правового захисту економічних прав суб'єктів господарських правовідносин та розгляду господарських спорів;
    - дати конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, що регулює організаційні питання місцевих господарських судів, а також обґрунтувати доцільність та сформулювати пропозиції щодо прийняття відповідних правових норм, які регулюють діяльність місцевих господарських судів в Україні.
    Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стала система загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Так, використання діалектичного методу, згідно якого всі явища природи і суспільного життя органічно взаємопов'язані та взаємообумовлені і перебувають у постійному русі та розвитку, дало можливість дослідити господарський місцевий суд як елемент судової системи, що знаходиться в процесі постійного розвитку.
    Метод системно-структурного аналізу застосовувався для визначення структури дослідження, яка будувалася за класичною схемою: історія і теорія виникнення і розвитку господарських судів, місце місцевих господарських судів у системі судів господарської юрисдикції, їх правовий статус, проблемні питання функціонування місцевих господарських судів. Цей метод дослідження дав можливість відповісти на визначені в дисертації питання та сформулювати конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового статусу названих судів.
    Використовувався також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалося законодавство, яке регламентує діяльність місцевого господарського суду; проводився опис і аналіз правових норм та правовідносин, їх пояснення і тлумачення. За допомогою цього методу у дисертації досліджувався правовий статус місцевого господарського суду та його судді, спеціальна правосуб'єктність тощо. Історико-правовий метод дозволив дослідити розвиток судової системи, системи господарського судочинства у ній як результат багатовікового розвитку органів господарської юрисдикції, специфіку становлення та розвитку суду господарської юрисдикції в конкретних історичних умовах. Використання методу порівняльного аналізу дав можливість проаналізувати різні правові системи з точки зору порядку організації і функціонування системи господарських судів у інших країнах. Для обробки даних використовувався також статистичний метод. Його використання дало також можливість виявити деякі тенденції у розвитку і функціонуванні судів господарської юрисдикції.
    Зазначені та інші методи дослідження використовувалися у їх взаємозв'язку, що дало можливість досягти, як видається, належного рівня обґрунтованості та достовірності сформульованих у дисертації положень, висновків і пропозицій.
    Зроблені у дисертації висновки і пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки стосовно визначеності, несуперечливості, послідовності і обґрунтованості суджень і здійснюються в межах загальнотеоретичних і господарсько-процесуальних конструкцій з використанням понятійного апарату цих наук. Сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях юридичної науки та результатах досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців різних періодів, що дало змогу визначити і оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання, які постали на сучасному етапі реформування судової системи та визначити шляхи їхнього вирішення.
    Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали статистичні дані Верховного Суду України про результати формування та функціонування місцевих господарських судів в Україні, матеріали значної кількості господарських справ, у розгляді і вирішенні яких автор особисто брав участь; аналіз онтологічних досліджень щодо організації та функціонування місцевих господарських судів; результати опитування та інтерв'ювання суддів господарських судів.
    У ході дослідження опрацьовувалася також монографічна та навчальна література, в тому числі іноземна, використовувалися постанови Пленуму Верховного Суду України, інформаційні листи та роз'яснення Президії Вищого господарського Суду України, практика місцевих господарських судів України.
    Об'єктом дослідження є правові відносини, що складаються в сфері організації судів господарської юрисдикції, організації діяльності місцевого господарського суду у системі органів судової влади, його взаємини з іншими елементами даної системи та окремими гілками державної влади.
    Предметом дослідження визначено правовий статус місцевих господарських судів, питання їх правосуб'єктності, принципи їх організації; діяльності, компетенція, організаційно-правові проблеми управління у системі господарських судів, сучасний стан, можливі перспективи розвитку й вдосконалення.
    Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що дисертація є першим монографічним дослідженням правового статусу місцевих господарських судів після запровадження нової судової системи в незалежній Україні. У ньому комплексно висвітлюються актуальні питання становлення, організації та діяльності місцевого господарського суду у взаємозв'язку із загальними проблемами судочинства та судоустрою. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, у науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, що виносяться на захист і найважливішими з них є наступні:
    - вперше правовий статус місцевого господарського суду розглянуто під кутом зору поділу права на публічне і приватне, і відповідно – розподілу юридичних осіб на юридичні особи приватного права і юридичні особи публічного права;
    - вперше на рівні дисертаційного дослідження обґрунтована теоретична позиція, відповідно до якої місцевий господарський суд має подвійну природу: з одного боку, він є органом держави, державною організацією (а саме – установою) і виступає у правовідносинах при реалізації своїх владних повноважень, котрі знаходять прояв у його праві видавати правові акти (акти застосування права) а також у можливості матеріальними, примусовими і організаційними засобами забезпечувати їх виконання та дотримання; з іншого боку, він є юридичною особою публічного права, яка вступає у цивільні правовідносини, що характеризуються рівністю їх суб'єктів;
    - вперше обґрунтовано положення про можливість і необхідність виділення місцевих господарських судів у особливий вид суб'єктів публічного права, завданням яких є здійснення правосуддя на засадах верховенства права з метою забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави;
    - вперше розглянуто питання створення та припинення місцевого господарського суду як юридичної особи публічного права, в зв'язку з чим запропоновано вирішити це питання у відповідному законі про особливості створення судів. Як компромісний варіант дане питання може бути вирішене шляхом внесення доповнень до Закону України “Про судоустрій України”;
    - додатково обґрунтовано, що за основу спеціалізації судів має бути покладена ідея розмежування спеціалізованих судів залежно від галузевої спеціалізації справ, що в них розглядатимуться. Пропонується визначити в законодавчому порядку більш чіткі критерії спеціалізації судів;
    - знайшли подальший розвиток аналіз функцій та принципів діяльності місцевих господарських судів. При цьому обстоюється авторська позиція стосовно того, що найбільш характерною для судів місцевого рівня, тобто судів першої інстанції, визнається судова функція (функція правосуддя), проте функція судового контролю також набуває у судів цього рівня все більшого значення;
    - додаткової аргументації одержала позиція щодо розмежування принципу верховенства права і верховенства закону та їх реалізації у діяльності місцевих господарських судів. При цьому принцип верховенства права трактується як такий, що є більш загальним принципом і застосовується на більш загальному рівні. На рівні ж здійснення правосуддя суди повинні керуватися, насамперед, принципом законності, тобто здійснювати свою діяльність відповідно до закону, у встановленій законом процесуальній формі тощо. Але, якщо закон не є досконалим, внаслідок чого спір не може бути справедливо розв'язаний, судді мають керуватися принципом верховенства права.
    На підставі авторського бачення розглянутих у дисертації проблем запропонована низка доповнень і уточнень до чинного законодавства, яке стосується визначення правового статусу місцевих господарських судів.
    Теоретичне та практичне значення одержаних результатів визначається декількома аспектами. Насамперед, теоретичне значення полягає у тому, що одержані результати можуть стати підґрунтям для подальшого наукового осмислення і дослідження проблем правового статусу, а також правового регулювання організації та діяльності місцевих господарських судів.
    У сфері правотворчості – дисертаційне дослідження має практичну спрямованість, яка полягає у внесенні пропозицій і формулюванні висновків, що можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства України, а реалізація запропонованих пропозицій сприятиме єдиності правозастосування.
    У навчально-методичній роботі – окремі теоретичні положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі, при вивченні курсів “Організація судів та правоохоронних органів України”, “Господарське судочинство”, а також спеціальних курсів для поглибленого вивчення організації та функціонування судів господарської юрисдикції.

    Апробація та впровадження результатів дисертації.
    Основні положення та висновки дисертації обговорювалися і були схвалені на спільному засіданні кафедр цивільного права і процесу та кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.
    Вони доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування і перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (м. Донецьк, 30 вересня – 1 жовтня 2004 р.); на 1-й Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (м. Хмельницький, 11-12 березня 2005 р.); на засіданнях Ради суддів України та Комітету з правової політики Верховної Ради України при обговоренні питань щодо вдосконалення структури судів, інстанційної компетенції і приведення їх функцій у відповідність до завдань реального встановлення незалежної судової влади.
    Результати дослідження використовуються автором у практичній діяльності по організації роботи Судової палати у господарських справах Верховного Суду України та при наданні методичної допомоги господарським судам. Вони також використані в роботі Комісії з питань реформування судової системи України, утвореної розпорядженням Президента України від 26 травня 2005 р. № 1066/2005-рп, та робочих груп Комітету з правової політики Верховної Ради України з розробки проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій України” та проекту нового Господарсько-процесуального кодексу України, у складі яких перебуває автор.
    Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації викладені у 6-ти одноосібних наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, включених до переліку затвердженого ВАК України, а також у 2-х матеріалах та тезах наукових доповідей на науково-практичній та науково-методичній конференціях.
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ

    На підставі дослідженого матеріалу та проведеного аналізу можливо зробити ряд узагальнених висновків.
    Становлення і розвиток органів господарської юстиції можна умовно поділити на такі періоди і етапи:
    I період — часи Київської Русі, коли суд ще не був відділений від адміністрації. В цей час у XII ст. були створені купецькі корпорації та суди для торгівельного стану.
    II період ─ доба Російської імперії. Перший етап цього періоду характеризується виокремленням розв'язання купецьких справ у одному магістраті (1667 p.). Другий етап (1721 р.) ─ створення Головного магістрату спеціально для розгляду торгівельних справ, третій ─ створення комерційних судів з особливою компетенцією (Указ від 14 травня 1832 p.), які існували до 1917 року (зокрема, Одеський комерційний суд).
    III період ─ радянський. Характеризується суперечливим ставленням до органів господарської юрисдикції, сприймаючи їх загалом як засіб опосередкованого впливу на господарські відносини з боку органів державної влади. На першому етапі (1917 - 1921 pp.) відбувається ліквідація існуючих комерційних судів. Другий етап характеризується створенням арбітражних комісій (1922 р.), а в подальшому ─ державних арбітражів (1931 p.). Об'єднуючим для цього етапу є те, що незалежно від назви застосовувався напівадміністративний порядок розгляду господарських спорів. На третьому етапі, якісно новому, створюється єдина система арбітражних судів як одна з ланок судової системи (1991 p.).
    IV період ─ пострадянський, який пов'язаний із набуттям Україною незалежності і створенням власної судової системи. Цей період умовно складається з декількох етапів, перший з яких характеризується прийняттям Конституції України, що визначила нові засади розбудови судової системи. На другому етапі відбувається створення господарських судів як спеціалізованих судів у системі судів загальної юрисдикції (2001 p.). Саме на цьому етапі виокремлюються місцеві господарські суди. Третій етап є таким, що продовжується сьогодні і пов'язаний із аналізом результатів малої судової реформи і визначенням перспектив подальшого розвитку органів господарської юрисдикції і господарського процесуального законодавства.
    Щодо сучасного стану системи судів господарської юрисдикції в Україні, то єдині засади організації діяльності судів закріплені у Конституції України, Законах України “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, ЦПК України, КПК України, ГПК України та КАС України. Засади організації і діяльності судів складають єдину систему. Вони єдині за своєю суттю і призначенням. Засади організації і діяльності судів реалізуються усіма судами незалежно від їх спеціалізації або територіального розташування та до яких ланок судової системи ці суди належать і яку судову інстанцію становлять.
    Спеціалізовані суди входять до системи судів загальної юрисдикції, отже Конституція України пішла шляхом розбудови системи судів загальної юрисдикції не тільки за принципом територіальності, а й за принципом спеціалізації.
    Узагальнюючи проведене дослідження, можна виокремити конститутивні ознаки господарської юрисдикції як системи спеціалізованих судових установ, якими можуть бути: організаційна єдність при диференціації функції правосуддя стосовно різних ланок спеціалізованих судів; єдиний предмет судового захисту і судової діяльності; єдина процесуальна форма і процесуальне законодавство, що регламентує процесуальний порядок розгляду і розв'язання спорів.
    Разом з цим, спеціалізовані суди, як гілка судів загальної юрисдикції, повинні мати єдині організаційно-процесуальні засади діяльності із здійснення правосуддя у визначеній процесуальним законом сфері правовідносин. Єдність системи судів і судочинства забезпечується єдиним статусом суддів як носіїв судової влади, єдністю основних конституційних засад судочинства, контролем Верховного Суду України за однаковим дотримання судами законів та інших нормативних актів. Місцевий господарський суд наділений усіма повноваженнями й атрибутами незалежної і самостійної галузі судової влади. Ця самостійність обумовлена низкою факторів, зокрема: а) специфікою предмету діяльності ─ розгляд господарських спорів; б) особливістю кола суб'єктів як учасників господарського процесу ─ підприємств, організацій-юридичних осіб та громадян-підприємців; в) особливістю господарського процесу, що відрізняється оперативністю, відсутністю твердої регламентації процедури розгляду спорів. У місцевому господарському суді може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду справ окремих категорій.
    Місцеві господарські суди є основною ланкою спеціалізованих судів, вони є найбільш наближеними до населення, розглядають усі господарські справи і організовані у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, розглядають у першій інстанції усі справи, що підвідомчі господарським судам. Тенденція розширення компетенції господарських судів, що знайшла прояв у законодавстві останніх років, а також статус господарських судів як судів спеціалізованих дозволяє зробити висновок, що господарські суди повинні розглядати весь комплекс питань правового регулювання економічних відносин, які виникають між суб'єктами права, перш за все, між суб'єктами підприємницької діяльності.
    Враховуючи комплексний характер таких відносин, предметом судового захисту є суб'єктивні права та законні інтереси зазначених суб'єктів (суб'єктивна ознака обсягу судового захисту), а предметом судової діяльності ─ господарські спори (об'єктивна ознака обсягу судового захисту).
    Аналіз чинного законодавства і спеціальної літератури дозволив дійти висновку про те, що питанням визначення правового статусу місцевих господарських судів (як і судів взагалі) ні у законодавстві, ні у науковій літературі уваги не приділялось. Лише у ч. 7 ст. 130 Закону України про судоустрій встановлюється, що суди як державні установи є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Законом також введено право і обов'язок усіх судів загальної юрисдикції мати самостійний баланс і рахунки в установах банку, що діючим раніше законодавством не передбачалось. Тому відправною точкою при визначенні юридичного статусу місцевого господарського суду має бути загальне положення про те, що суб'єкти права — це особи, які мають правосуб'єктність, тобто такі, що можуть бути носіями прав та обов'язків і брати участь у правовідносинах.
    Традиційно суб'єктом права є фізична або юридична особа (організація), які відповідно до встановлених законодавством норм беруть участь у правовідносинах. Суб'єкт правовідносин ─ це одна із сторін, учасник правових відносин, наділений законодавством правами, обов'язками, повноваженнями, компетенцією та відповідальністю.
    Таким чином, існують підстави для висновку, що суди належать до такого виду суб'єктів, як організації. При цьому за відправне посилання в дослідженні взято вироблене сучасною законодавчою практикою специфічне призначення терміну “організація”, якою визнається юридична особа, що має певні ознаки. У контексті даного дисертаційного дослідження здається доцільним і надалі при проведенні аналізу питань правосуб'єктності місцевих господарських судів застосовувати поняття організації як такої, що охоплює юридичних осіб.
    Існує різниця між правовим статусом державних і недержавних організацій. Таким чином, місцеві господарські суди є державними організаціями (а саме ─ установами) і виступають у правовідносинах при реалізації своїх владних повноважень, які знаходять прояв у його праві видавати акти застосування права, а також у можливості матеріальними, примусовими і організаційними засобами забезпечувати їх виконання та дотримання. Місцевий господарський суд є також органом держави.
    Детальне дослідження правової природи державних органів, у тому числі і місцевих господарських судів, дозволяє сформулювати положення про те, що державні органи є державними установами і мають статус юридичної особи.
    Аналіз характерних рис та особливостей названих видів суб'єктів права дозволяє зробити висновок, що місцеві господарські суди, вступаючи у правовідносини як специфічний державний орган, що виконує функції судочинства, відносяться до юридичних осіб, що прямо закріплено в ч. 7 ст. 130 Закону України “Про судоустрій України”.
    Частина 2 ст.81 ЦК України встановлює, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування. Такі особи публічного права поряд з іншими юридичними та фізичними особами можуть брати участь у цивільних правовідносинах. Виступаючи як суб'єкт цивільних правовідносин, юридична особа публічного права користується такими ж правами і несе такі ж обов'язки, як і інші суб'єкти цивільного права.
    Виходячи з наведеного, слушним видається висновок про те, що місцеві господарські суди можуть бути виділені в особливий підвид юридичних осіб публічного права, завданням яких є здійснення правосуддя на засадах верховенства права з метою забезпечення захисту гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
    Як юридичні особи публічного права, місцеві господарські суди утворюються у спеціальному порядку шляхом видання відповідного розпорядчого акта Президентом України. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону «Про судоустрій України» суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до цього Закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного Вищого спеціалізованого суду. Підставами для утворення чи ліквідації місцевого господарського суду може бути зміна адміністративно-територіального устрою, зміна визначеної Законом “Про судоустрій України” системи судів, а також інші підстави, передбачені законом.
    Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації, погодженим із Головою Вищого господарського суду України.
    Разом з тим, вказана ознака юридичної особи публічного права ─ те, що вона створюється у спеціальному порядку, при зовнішній її прозорості, у процесі дослідження викликала низку питань, внаслідок чого було піддано аналізу деякі аспекти створення юридичних осіб, зокрема, питання вимоги державної реєстрації, її поширення на юридичних осіб публічного права, в тому числі на місцеві господарські суди. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що вимога Цивільного кодексу України стосовно державної реєстрації стосується усіх юридичних осіб ─ як приватного, так і публічного права.
    З метою уникнення розбіжностей у тлумаченні цих положень законодавства, на практиці це питання пропонується вирішити у відповідному законі про особливості створення юридичних осіб публічного права або у законі про особливості створення судів. Як компромісний варіант вирішення цього питання може бути запропоноване внесення доповнень до Закону України “Про судоустрій України”.
    Проведене дослідження дозволило дійти висновку про те, що місцевий господарський суд має подвійну природу: з одного боку він є органом держави, державною організацією (а саме ─ установою) і виступає у правовідносинах при реалізації своїх владних повноважень, які проявляються у його праві видавати правові акти, а також у можливості матеріальними, примусовими і організаційними засобами забезпечувати їх виконання та дотримання, а з другого боку ─ є юридичною особою публічного права, яка вступає у цивільні правовідносини.
    Таким чином, стверджується про правосуб'єктність місцевого господарського суду як державної установи і про правосуб'єктність місцевого господарського суду як юридичної особи публічного права. При цьому реалізація правосуб'єктності місцевого господарського суду як державної установи, як судового органу здійснюється суддями, а правосуб'єктність місцевого господарського суду як юридичної особи публічного права здійснює його апарат.
    Щодо державних організацій, то їх правосуб'єктність проявляється у компетенції. Компетенція є базовим поняттям публічного права, що виражає владні дії суб'єктів стосовно одне одного, вона визначається у конституційних законах, статутних і тематичних законах.
    Для місцевих господарських судів як юридичних осіб публічного права мають значення такі елементи цивільної правосуб'єктності, як правочиноздатність та деліктоздатність.
    Поміж принципів діяльності місцевого господарського суду найбільш загальним є принцип верховенства права. Разом з тим, на рівні здійснення правосуддя, суди повинні керуватися, насамперед, принципом законності, тобто здійснювати свою діяльність відповідно до закону, у встановленій законом процесуальній формі тощо. Але, якщо закон не є досконалим і внаслідок цього не може бути справедливо розв'язаним спір, суд має керуватися принципом верховенства права, а також справедливістю, добросовісністю та розумністю.
    До специфічних принципів діяльності місцевого господарського суду можливо віднести правила про проведення закритих судових засідань з метою збереження комерційної таємниці, які застосовуються як при розгляді господарських справ першою інстанцією, так і під час апеляційного та касаційного перегляду справ, у тому числі у Верховному Суді України. Але саме для місцевих господарських судів цей принцип у поєднанні з господарсько-процесуальною охороною комерційної таємниці є найбільш актуальним і може бути визнаний у якості специфічного принципу.
    Хоча у господарському процесі діє низка однакових для кожного судочинства принципів, їх реалізація має певну специфіку. Так, особливого значення набуває у господарському процесі принцип законності, котрий стосовно до місцевих господарських судів, зокрема, є обов'язком щодо розгляду усіх спорів з дотриманням норм господарського процесу, відповідно до їх компетенції та у відповідності з законом. Причому місцевий господарський суд вправі визнати недійсним цілком чи у певній частині договір, що суперечить законодавству, хоча у зв'язку із прийняттям ЦК України 2003 p., підхід до вирішення цього питання має бути виваженим, оскільки сторони вправі укладати договори, не передбачені чинним цивільним законодавством, а також відмовити в задоволенні вимог сторін, якщо вони ґрунтуються на акті органу державного управління, що не відповідає закону.
    Щодо функцій місцевих господарських судів, то тут визначальним моментом є те, що основна функція суду ─ це здійснення правосуддя, і тому всі інші функції, які він виконує, є похідними від неї.
    Судова функція, що полягає у застосуванні права до конкретних життєвих ситуацій, притаманна всім судам незалежно від спеціалізації. Ця функція є більш характерною для судів місцевого рівня, тобто судів першої інстанції. Разом із тим, функція судового контролю є похідною, але окремою, самостійною функцією місцевих господарських судів. При цьому судовий контроль і є однією із форм контролю взагалі.
    З питань організаційного забезпечення функціонування місцевих господарських судів найбільш важливим у контексті дисертаційного дослідження видається визначення статусу такого специфічного органу, як Державна судова адміністрація, що має бути зроблено на рівні закону. Державна судова адміністрація як центральний орган виконавчої влади поступається у статусі Міністерству юстиції України, яке раніше опікувалося питаннями організаційного забезпечення діяльності судів. Невідповідність їх статусу виявляється на рівні членства у Кабінеті Міністрів України Міністра юстиції, у той час як Голова Державної судової адміністрації не є членом Уряду. В кінцевому результаті ці аспекти в комплексі можуть впливати на ефективність роботи з організаційного забезпечення судів, а тому потребують відповідного вирішення.
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абова Т. Е. Арбитражный процесс в СССР. Понятие, основные принципы. / Отв. ред. А. А. Мельников. ─ М.: "Наука", 1985. ─ 120 с.
    2. Абова Т.Е. Проблемы арбитража в новейших трудах советских
    ученых // Правоведение. ─ 1974.─ № 5.─ С. 115.
    3. Аверин Д.Д. Классовая природа и основные институты гражданского процесса Франции. ─ М.: Издательство Московского университета, 1968.– 45 с.
    4. Азаров В.В. Принятие дополнительных доказательств арбитражным судом апелляционной инстанции и принцип состязательности // Арбитражный и гражданский процесс. – 2003. ─ № 11. – С. 9 – 11.
    5. Азаров В.В. Состязательность при пересмотре судебных актов арбитражных судов в кассационном и надзорном порядке // Арбитражный и гражданский процесс. ─ 2004.─ № 1. ─ С. 13-16.
    6. Алексеев С.С. Право: азбука ─ теория ─ философия. Опыт комплексного исследования. ─ М.: Статут, 1999. – 169 с.
    7. Алексеев С.С. Самое святое, что есть у Бога на земле. Иммануил Кант и проблемы права в современную эпоху. ─ М., 1998. – 416 с.
    8. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 р. (за даними
    судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. ─ 2004.─ № 5 (45). ─ С. 23-39; Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004р. (за даними судової статистики) //Вісник Верховного Суду України: 2005. ─ № 5 (57), ─ С. 23-34.
    9. Анохин В. С. Защита прав предпринимателей в арбитражном суде. Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1994. – 214 с.
    10. Арбітражний процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. ─ 1992. ─ № 6. ─ Ст. 56.
    11. Арбитражное судопроизводство в Украине: правовые основы и
    практика. ─ К.: Ін Юре, 1998. ─ С.1-33.
    12. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. проф. М.К. Треушникова и проф. В.М Шерстюка. ─ 4-е изд., исправл. и доп. М.: ООО «Гродец-издат», 2001. ─ 480 с.
    13. Басин Ю.Г. Юридические лица по гражданскому законодательству Республики Казахстан. Учеб. пособие.─ Алматы: 1996. – 734 с.
    14. Байчорова Ф.Б. Действие принципов арбитражного процессуального права в апелляционном производстве // Арбитражный и гражданский процесс ─ 2004.─ № 1.─ С. 18-24.
    15. Балух В.С. Організація і діяльність комерційних судів Російської імперії: історико-правове дослідження на прикладі Одеського комерційного
    суду (1808 - 1917). ─ Автореф. дис... канд. юрид. наук. ─ Одеса, 2002. ─ 20 с.
    16. Балух В.С., Сурілов О.В. Одеський арбітражний суд: два століття
    історії. Монографія. ─ Одеса: Юридична література, 2001. – 328 с.
    17. Бахрах Д.Н. Субъекты советского административного права // Субъекты советского административного права: Межвузовск. сборник науч. трудов. ─ Свердловск: Свердловский юридический институт, 1985. ─ С. 10-11.
    18. Белов В.А. Гражданское право: Общая часть: Учебник. ─ М.: АО «ЦентрИнфоР», 2002. ─ 639 с.
    19. Белоусов Ю., Волкотруб С. Относительно проекта Большого судебного кодекса Украины // Юридическая практика. ─ 2003. ─ № 28 (290). ─ С. 17-18.
    20. Беляневич В.Е. Судова реформа: деякі проблеми другого етапу // Вісник господарського судочинства. ─ 2003. ─ № 2. ─ С.164-169.
    21. Богданов Е.В. Сущность и ответственность юридического лица // Государство и право. ─ 1997. ─ № 10. ─ С. 97.
    22. Богословська Л.О. Апеляційне провадження: історія виникнення
    в Україні// Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.─ практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м.Харків/ Редкол.: Сташис В.В.
    (голов.ред.) та ін. ─ К.─ Х.: Юрінком Інтер, 2002. ─ С. 206-209.
    23. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у
    сучасних умовах // Право України. ─ 2002. ─ № 8. ─ С. 37- 41.
    24. Боннер А. Т. Принцип диспозитивности в советском гражданско-процессуальном праве. ─ М, ВЮЗИ. ─ 1987. ─ 78 с.
    25. Борисова В.І. До проблеми участі публічних юридичних осіб в
    цивільних правовідносинах // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Трансформація відносин в Україні: організаційно-правові та
    економічні проблеми». ─ Одеса: ОНУ МОНУ, «Астропринт», 15 травня 2003. ─ С. 7-8.
    26. Боровик С.С., Джунь В.В., Мудрий С.М. Захист прав суб'єктів
    господарювання в арбітражних судах України. ─ К.: Оріяни, 2001. – 228 с.
    27. Бояринцева М.А. Адміністративно-правовий статус громадянина України. ─ Автореф. дис... канд. юрид. наук. ─ К., 2005. ─ 20 с.
    28. Брынцев В.Д. Судебная власть (правосудие). Итоги реформ 1992-2003 г.г. на Украине. ─ Харьков, 2004.─ 224 с.
    29. Букина В.С. Принципы советского гражданского процессуального права (теоретические вопросы понятия и системы). Автореф. дисс... канд. юрид. наук. ─ Л., 1975. – 20 с.
    30. Бюллетень Госарбитража при СНК СРСР. ─ 1934. ─ № 12.
    31. Васильєв С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. ─ Харьков: Эспада, 2004. ─ 408 с.
    32. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. ─ М., Издание Бр. Башмаковых. ─ 1917. – 464 с.
    33. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность.─ М.─ Л.: 1948. – 428 с.
    34. Вишневский А.Ф. Общая теория государства и права: / Учеб. пособие / А.Ф. Вишневский, Н.А. Горбатюк, В.А. Кучинский; Под общ. ред. проф. В.А. Кучинского. ─ Мн. : Амалфея, 2002. ─ 656 с.
    35. Вовк Ю. Вищий судовий орган та Київський апеляційний суд в добу Директорії // Право України. ─ 1999. ─ № 11. ─ С. 128-129.
    36. Володина Ю. Перспективы обеспечения судебной системы //
    Юридическая практика. ─ 2002. ─ № 39 (249). ─ С. 1-5.
    37. Володина Ю. У судов ─ своя администрация // Юридическая практика. ─ 2002. ─ № 37 (247). ─ С.5.
    38. Воронков А.В. Проблемы теории административного права: сравнотельно-правовое исследование. ─ СПб., 2001. ─ 220 с.
    39. Воробьев А.А., Воробьев А.Б. Арбитражный суд в Лондоне (сравнительно-правовое исследование). ─ М.: Ассоциация независимых издателей, 2000. ─ 303 с.
    40. Герасина Н.Л. Социальная эффективность судебной власти: возможности социологического измерения // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. Конф., 18-19 квітня 2002 р., м.Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов.ред.) та ін. ─ К.─ Х.: Юрінком Інтер, 2002. ─ С. 94-98.
    41. Голландская правовая культура / Отв. ред. В.В. Бойцова и Л.В. Бойцова. ─ М.: Издательство “Легат”, 1998. ─ 592 с.
    42. Городовенко В.В. Консультативна Рада Європейських суддів про
    судову незалежність та її втілення в Україні // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р.,
    м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. ─ К.─Х.: Юрінком Інтер, 2002. ─ С. 80-82.
    43. Государственное право Германии: В 2-х томах: Том 2. / сокр. перев. с немецк. Ю.П. Урьяс, Л.Д. Юдин и др.; ред. Б.Н. Топорин, Б.М. Лазарев, Ю.П. Урьяс. ─ М., 1994. ─ 320 с.
    44. Гойденко Е.Г. О полномочиях кассационной инстанции по отмене судебных решений // Арбитражный и гражданский процесе. ─ 2003. ─ № 4. – С. 22-24.
    45. Гойденко Е.Г. Об основаниях к отмене или изменению решений суда в кассационном порядке // Арбитражный и гражданский процесс. – 2003. ─ № 5. – С. 22-24.
    46. Гражданский кодекс Украины: Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года) / Под общ. ред. д.ю.н., проф. Е.О.Харитонова. – Т.1.─ Х.: ООО “Одиссей”, 2003. – 832 с.
    47. Гражданский процесс / Под ред. С. И. Абрамова. - М., Юрид. литер. ─ 1948. – 464 с.
    48. Гражданское право: В 2 т. ─ Т. 1 : Учебник / Отв. ред. Е.А. Суханов.
    - 2-е изд, переработ. и доп. ─ М.: Издательство БЕК, 1998. – 462 с.
    49. Гражданское право Украины. В 2-х частях. ─ Ч. 1 / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. ─ Харьков: Основы, 1996. – 440 с.
    50. Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое
    лицо в праве и законодательстве. ─ СПб.: Издательство “Юридический центр
    Пресс”, 2002. – 515 с.
    51. Григорьева Т.А. Проблемы арбитражной юрисдикции в России. История возникновения и пути решения на современном этапе. ─ Дисс... доктора юрид. наук. ─ Саратов, 2002. – 418 с.
    52. Грицаєнко Л. Радіти зарано, або про деякі аспекти судово-правової реформи в Україні: реальність та перспективи // Прокуратура, людина, держава. ─ 2004. ─ № 4 (34). ─ С. 100-109.
    53. Громов Н.А., Николайченко В.В. Принципы уголовного процесса, их понятие и система // Государство и право. ─ 1997. ─ № 7. ─ С. 35-36.
    54. Гуев А.Н. Гражданское право России: Учебник: В 3 т. Т.1. ─ М.: ИНФРА ─ М., 2003. – 588 с.
    55. Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданскому процессу. ─ М., 1950. ─ 362 с.
    56. Дегтярева О.И. Биржевое дело: Учебник для вузов. ─ М.:
    ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 448 с.
    57. Довгерт А.С. Поняття та класифікації юридичних осіб у новому
    Цивільному кодексі України // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. ─ Одеса. ─ 2004. ─ Вип. 23. ─ С. 3-10.
    58. Документи Ради Європи. Основні принципи незалежності судових органів. – К.: Укр.-й Центр Правн. Студій, 1999. – 19 с.
    59. Запорожець М. Система органів організаційного забезпечення діяльності судів України // Право України. – 2004. – № 2. – С.72-75.
    60. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Вступительная статья
    докт. юрид. наук, проф. И.Ю. Козлихина. ─ СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2004. ─ 752 с.
    61. Ерошкин Н.П. Очерки истории государственных учреждений дореволюционной России. ─ М., 1960. – 696 с.
    62. Землянська В. Судове законодавство Директорії // Право України.─ 2000. ─ № 1. ─ С. 125-128.
    63. Іванов С.О. До питання поділу юридичних осіб на юридичні особи публічного та приватного права // Університетські наукові записки. ─ Хм.─ 2005. ─ № 3 (15). ─ С. 100-106.
    64. Інформаційно-пошукова система “Нормативні акти України”. – К. : Інформтехнологія, 2004.
    65. Каллистратова Р.Ф. Государственный арбитраж. Проблемы
    совершенствования организации и деятельности. ─ М.: Юрид. лит., 1973. – 203 с.
    66. Кендел М. Развитие гражданского процессуального права в
    Венгрии // Правоведение. ─ 2000. ─ № 1. ─ С. 174-191.
    67. Кірпич С.Г. Результати діяльності системи господарських судів
    України в 2001 році // Вісник господарського судочинства. ─ 2002.─ № 2.─ С. 47-51.
    68. Клеандров М.И. Арбитражные суды Российской Федерации: Учеб. пособие. ─ М.: Юристь, 2001.─ 191 с.
    69. Клеандров М.И. Очерки российского судоустройства: Проблемы
    настоящего и будущее. ─ Новосибирск: Наука. Сиб. пред-тие РАН, 1998. ─ 192 с.
    70. Клеандров М.И. Статус российского судьи: Учебное пособие.─ Тюмень: Изд-во Тюменского международного института экономики и права, 1999. ─ 270 с.
    71. Клименко-Мудрий Я.В. Судовий нагляд у конституційному праві
    США // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць.─ Вип. 147: Правознавство. ─ Чернівці: Рута, 2002.─ С. 68-71.
    72. Коваль В.М. Апеляційні суди в Україні: становлення і розвиток. - Автореф. дис... канд. юрид. наук. ─ Одеса, 2004. ─ 19 с.
    73. Ковальова С.Г. Еволюція судової системи і судочинства на українських землях Великого Князівства Литовського. ─ Автореф. дис... канд. юрид. наук.─ Одеса, 2004. ─ С. 16.
    74. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України // Право України. ─ 2003. ─ № 12. ─ С. 20 -24.
    75. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. ─ 2005. ─ № 35-36, № 37. ─ Ст. 446.
    76. Кодекс професійної етики судді. – Верховний Суд України, Рада суддів України. – 2002. Окреме видання. – 9 с.
    77. Кожухов А. Материальная основа нового судоустройства. Новый
    порядок организационного обеспечения деятельности судов // Юридическая практика. ─ 2002. ─ № 22. ─ С. 5.
    78. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України
    (методологічні питання). ─ Автореф. дис... докт. юрид. наук. ─ К., 1999. ─ 36 с.
    79. Колосович С.А., Кузнєцов И.А. Соотношение уголовно-
    процессуального и уголовного права (в свете современной концепции судебно-правовой реформы) // Государство и право. ─ 1996. ─ № 12. ─ С. 76.
    80. Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права: Учебно- методическое пособие. ─ М. : Издательство НОРМА, 2001. ─ 448 с.
    81. Коментар до Закону «Про судоустрій України» / За заг. ред.
    В.Т. Маляренка. ─ К. : Юрінком Інтер, 2003. ─ 464 с.
    82. Косарєв В.І. Суддівське самоврядування: становлення і
    перспективи // Вісник Верховного Суду України. ─ 2004. ─ № 6 (46). ─ С.46-48.
    83. Кондратенко Н.А. Конституционно-правовые основы формирования и деятельности арбитражных судов Российской Федерации. ─ Дисс... канд. юрид. наук. ─ М., 2003. ─ 169 с.
    84. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. ─ 1996. ─ № 30. ─ Ст. 141.
    85. Конституционные права и обязанности советских граждан. ─ К.: Наукова думка, 1985. ─ 247 с.
    86. Кораблев Правовые системы стран Западной Европы. – М.: БЕК, 2000. – 396 с.
    87. Краткое обозрение истории судоустройства и судопроизводства в России. ─ М., 1855. – 16 с.
    88. Кройтор В.А. Претензии и иски в практике разрешения
    хозяйственных споров. Научно-практическое пособие. ─ X.: Эспада, 2001. ─ 352 с.
    89. Крупчан О.Д. Методологічні підходи до проблеми взаємозв'язку приватного та публічного права // Методологія приватного права: 36.: наук. праць (за матеріалами наук-теорет. конф., м. К., 30 травня 2003 р.
    /Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. ─ К.: Юрінком Інтер, 2003 . ─ С. 10-19.
    90. Кузнєцова Н. С. Концептуальні засади інституту юридичної особи в новому цивільному законодавстві України // Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”. ─ Львів, 2002. ─ С.215-216.
    91. Кудрявцева Е.В. Судебное решение в английском гражданском
    процессе. ─ М.: Издательство “Городец”, 1998. ─ 144 с.
    92. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада. ─ М.: “Дело”, 1992. ─ С. 39.
    93. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. ─ К.: Інститут держави і права
    ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. ─ 328 с.
    94. Кучинский В.А. Личность. Свобода. Право. ─ М.: Юрид. лит., 1978. ─ 208 с.
    95. Лазарев В.В. Применение советского права. ─ Казань: изд-во Казанского университета, 1972. – 235 с.
    96. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. ─ М., 1972. – 124 с.
    97. Ларин А.М. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства. М, 1995. – 232 с.
    98. Лиховая С. Я. Конституционные принципы правосудия в СССР. ─ К.: Вища школа, 1984. – 108 с.
    99. Логвинов П.А., Быков А.Г. Принцип социалистической законности в хозяйственных отношениях в деятельности органов арбитража: Формы защиты права и соотношение материального и процессуального в отдельных правовых институтах // Межвузовский тематический сборник. ─ Калинин, 1977. ─ С. 108-115.
    100. Макаренко Г. Державна судова адміністрація вже має офіційний
    статус // Юридичний вісник України. ─ 2002. ─ № 36 (376). ─ С.4.
    101. Малько А.В. Теория государства и права: Учебник. ─ М.: Юристь,
    2001. ─ 304 с.
    102. Маляренко В.Т. Статус суддів // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. ─ Т. 5. ─ К., 2003. – 736 с.
    103. Мамутов В.К. Арбітражні суди та економіка // Вісник господарського судочинства. ─ 2001. ─ № 1. ─ С. 127-131.
    104. Мамутов В.К. О соотношении понятий компетенции и правоспособности государственных хозяйственных органов // Правоведение. ─ 1965. ─ № 4. ─ С. 58-59.
    105. Марочкин И.Е. Природа судебной власти // Актуальные проблемы государства и права. ─ Одесса. ─ 1996. ─ № 3. ─ С. 16-25.
    106. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. ─ М., 1997. ─ 512 с.
    107. Гвишиани Д.М. Организация и управление. 3-е изд., перераб. М.: МГТУ, 1998. ─ 329 с.
    108. Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за матеріалами наук.-теорет. конф., м. Київ, 30 травня 2003 р. / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. ─ К.: Юрінком Інтер, 2003. ─ 480 с.
    109. Москвич Л.М. Організаційно-правові проблеми статусу суддів. ─ Автореф. дис... канд. юрид. наук. ─ Харків, 2003. – 20 с.
    110. Московский коммерческий суд. Очерки истории Московского коммерческого суда (1883-1908) и его современные деятели. / Под ред. Председателя Н.А. Победоносцева и члена Суда Т.М. Годзевича. ─ С-Пб., 1909. – С. 5-7.
    111. Международно-правовая защита прав и свобод человека: Сборник документов. ─ М., 1990. – 180 с.
    112. Мельник М., Лінецький С. Новий закон про судоустрій: стара
    пісня на новий лад? // Юридичний журнал. ─ 2002. ─ № 4. ─ С. 22-24.
    113. Министерство юстиции за сто лет. 1802-1902 / Вступ. статья П.В. Крашенинникова. ─ М.: Спарк, 2001. – 352 с.
    114. Мицкевич. А.В. Субъекты советского права. ─ М: 1962. – 211 с.
    115. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авторів: Г.Л. Знаменський, В.В.Хахулін, В.С.Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. ─ К.: Юрінком Інтер, 2004. ─ 688 с.
    116. Носік Ю.В. Збереження комерційної таємниці в господарському судочинстві // Вісник господарського судочинства. ─ 2003. ─ № 3. ─ С. 214-223.
    117. Общая теория права и государства / Под. ред. В.В. Лазарева. ─ М., Юристь. ─ 1999. ─ 520 с.
    118. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. ─ изд. З-е, перераб. и доп. ─ М.: Юристь, 2000. ─ 520 с.
    119. О государственном предприятии (объединении): Закон СССР от
    30 июня 1987 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. ─ 1987. ─ № 26. – Ст. 385.
    120. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормат. змісту Закону України “Про судоустрій України” / А.О. Селіванов (кер. авт. кол.), Є.В. Фесенко, Н.С. Рудюк та ін.; За наук. ред. А.О. Селіванова. ─ К.: Юрінком Інтер, 2002. ─ С. 36.-112 с.
    121. Орзих М.Ф. Судебная власть в механизме защиты прав человека:
    доктрина и практика // Юридичний вісник. ─ 2001. ─ № 4. ─ С. 17-128.
    122. Ольховський Б., Ольховський Є. Конституційні засади судової влади в умовах формування правової держави // Вісник Академії правових наук України ─ 2003. ─ № 1.─ С. 45-51.
    123. Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу // Право України. ─ 2003. ─ № 5. – С. 15-18.
    124. Осетинський А.Й. Господарське судочинство: деякі теоретичні та практичні аспекти касаційної інстанції // Вісник господарського судочинства. – 2004. ─ № 2. ─ С. 175-177.
    125. Осетинський А.Й. Організація та функціональні засади діяльності касаційної інстанції (на прикладі судової палати Вищого господарського суду України). – Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Київ, 2005. – 20 с.
    126. Основні принципи, що стосуються ролі юристів / прийняті 8-м Конгресом ООН по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками / Окреме видання. – 1990. – 14 с.
    127. Остафійчук Л.А. Судова влада в Україні в контексті теорії правової держави // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць.- Вип. 147: Правознавство. ─ Чернівці: Рута, 2002.─ С. 19-22.
    128. Пасенюк О.М. Реформування процесуального законодавствами та
    проблеми реалізації нового Закону України “Про судоустрій України” // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. Конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов.ред.) та ін. К.─ Х.: Юрінком Інтер, 2002. ─ С. 22-28.
    129. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР (правовые аспекты взаимоотношений). – М.: Наука, 1974. ─ 246 с.
    130. Пелевин С.М. Арбитражный суд Российской Федерации: Учеб. пособие / Санкт-Петербург. гос. ун-т. ─ Спб. : 1993. – 220 с.
    131. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. ─ СПб., Лань. ─ 2000. – 607 с.
    132. Півненко В. Судовий контроль // Прокуратура, людина, держава. – 2004. ─ № 3 (33). – С. 105-108.
    133. Півненко В. Щодо завдань, функцій та незалежності органів
    судової влади // Вісник прокуратури. ─ 2002. ─ № 2 (14). ─ С. 17-21.
    134. Письменний Д.П. Новий Закон України “Про судоустрій
    України” як поступ до демократичної правової держави // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м.Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. ─ К.- Х.: Юрінком Інтер, 2002. ─ С. 98-100.
    135. Пишньов Д.І. Судоустрійні аспекти реалізації судової влади // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. ─ К. - Х. : Юрінком Інтер, 2002.─ С. 168-169.
    136. Плевако В.І. Форми апеляції в господарському судочинстві та
    повноваження апеляційної інстанції // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. Конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків Редкол.: Сташис В.В. (голов.ред.) та ін. ─ К. ─ Х.: Юрінком Інтер, 2002.─ С. 210-211.
    137. Побирченко И.Г. Соотношение понятий “разрешение
    хозяйственных споров” и “защита хозяйственных прав” // Формы защиты права и соотношение материального и процессуального в отдельных правовых институтах: Межвуз. темат. сб.─ Калинин, 1977. ─ С. 3-11.
    138. Полное собрание законов торговых и ремесленных в двух томах. Настольная книга... – М.: Издание Госканцелярии, 1876. – 476 с.
    139. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 292 с.
    140. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах / за заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 265 с.
    141. Поляков І.І. Організація та діяльність судових органів Таврійської губернії за судовою реформою 1864 року (60-90-ті роки XIX ст.). ─ Автореф. дис... канд. юрид. наук. ─ Харків, 2002. ─ 20 с.
    142. Правовая система Нидерландов. Ответственные редакторы
    доктор юридических наук, профессор В.В. Бойцова, доктор юридических нау
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины