ПОЛОЦЬКА ЗЕМЛЯ У НАРАТИВНИХ ТА АКТОВИХ ДЖЕРЕЛАХ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІІІ – ПЕРША ПОЛОВИНА XVI ст.) : Полоцкая земля В нарративных И АКТОВЫХ ИСТОЧНИКАХ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА ХИИИ - ПЕРВАЯ ПОЛОВИНА XVI в.)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ФІЛІПОВИЧ МАРИНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 94(476) "XII –XV"

ПОЛОЦЬКА ЗЕМЛЯ У НАРАТИВНИХ ТА АКТОВИХ ДЖЕРЕЛАХ
(ДРУГА ПОЛОВИНА XIII – ПЕРША ПОЛОВИНА XVI СТ.)

07.00.06 – історіографія, джерелознавство
та спеціальні історичні дисципліни

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник:
доктор історичних наук, професор
Ульяновський Василь Іринархович

Київ – 2011

ЗМІСТ

ЗМІСТ ………………………………………………………………………….... 2

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………..………
ВСТУП…………………………………………………………………………...
РОЗДІЛ 1. Полоцька земля через призму давньоруських та першого білорусько-литовського зводів 3
4

1.1. Рецепція інформації давньоруських літописів у першому білорусько-литовському зводі ………………………………………………………………
15

1.2. «Полоцькі звістки» загальноруської частини першого білорусько-литовського літопису ……………………………………………………….…..
37
1.3. Полоцька земля у «Літописці великих князів литовських»……………... 63
РОЗДІЛ 2. Полоцька земля у білорусько-литовській літописній традиції XVI ст.
2.1. Полоцька земля у другому та третьому білорусько-литовських зводах 76
2.2.«Повість про Полоцьк» у легендарній частині білорусько-литовських літописів …………………………………………………………………………
93
2.3. «Полоцькі звістки» легендарної частини другого та третього («Хроніки Биховця») літописних зводів ……………………………………....
117
РОЗДІЛ 3. Полоцькі акти другої половини XIII – початку XVI ст. як джерело з історії Полоччини
3.1. Полоцькі акти другої половини XIII – поч. XVI ст. (огляд публікацій джерел; різновиди актів, еволюція їх формулярів та змісту)………………...
122
3.2. Особливості термінології полоцьких актів другої половини XIII – початку XVІ ст. …………………………………………………………………
164
3.3. Соціальна модель Полоччини у складі Великого князівства Литовського (на матеріалі полоцьких актів кінця XIV – початку XVІ ст.)…………………………………………………………………………...
183
ВИСНОВКИ …………………………….…………………………………….... 196
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………. 202
206

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АЗР – Акты, относящиеся к истории Западной России
АЛРГ – Акты Литовско-Русского государства
БГА – Беларускі гістарычны агляд
ВИ – Вопросы истории
ВКЛ – Велике князівство Литовське
ГВНП – Грамоты Великого Новгорода и Пскова
ИЗ – Исторические записки
ЖМНП – Журнал Министерства народного просвещения.
ЛМ – Литовська Метрика
НПЛ – Новгородская первая летопись
ПВЛ – Повесть временных лет
ПГ – Полоцкие грамоты
ПЛ – Псковские летописи
ПСРЛ – Полное собрание русских летописей
РИБ – Русская историческая библиотека
РИО – Сборник Императорского Русского исторического общества
РЛА – Русско-ливонские акты
ЧОИДР – Чтения в Обществе истории и древностей российских при Московском университете
BZH – Białoruskie Zeszуtу Historуczne
LEGUB – Liv-Esth-und Curländisches Urkundenbuch, еd. F.G.Bunge
MR – Moscovitica-Rutenica

ВСТУП

Актуальність дослідження. Полоцька земля ще від часів княжої доби займала відособлене становище у системі давньоруських земель. Там правили Рогволодичі, нащадки другого сина Володимира Святого – Ізяслава. Починаючи від середини XIII ст., Полоцька земля потрапила до сфери політичних впливів Литовської держави, а від кінця XІV ст. стала складовою частиною Великого князівства Литовського (далі – ВКЛ). Проте й у межах ВКЛ Полоччина ще довго зберігала свої особливості, не з’ясовані дослідниками у повній мірі.
Загальна кількість досліджень з історії Полоцької землі другої половини ХІІІ – першої половини ХVI ст., на відміну від історії цієї землі раннього середньовіччя, незначна. Білорусько-литовські літописи є не актуалізованими у джерельній базі істориків Полоччини. Досі невикористаним лишається величезний потенціал різноманітного, вже опублікованого, актового матеріалу з історії Полоцької землі другої половини ХІІІ – початку ХVI ст.
Отже, актуальність теми обумовлюється, насамперед, необхідністю розширення джерельної бази з історії Полоччини другої половини ХІІІ – першої половини ХVI ст. шляхом залучення білорусько-литовських літописів та цілісного комплексу полоцьких актів.
Відособлена Полоцька земля може стати спеціальним об’єктом для вироблення конкретних методик «історичного бачення» образу окремого регіону та його міського центру у важливому наративному комплексі, яким є білорусько-литовське літописання.
Так само полоцькі акти становлять спеціальний джерелознавчий інтерес щодо вироблення різноманітних схем та стратегій аналізу подібних пам’яток стосовно вичленування та декодування проявів соціального, політичного, культурно-побутового життя міського соціуму ВКЛ.
Дослідження історії Полоцької землі через призму білорусько-литовських літописів та полоцьких актових джерел є свого роду певним експериментом – спробою виявлення проявів та змін образу землі, принципів його конструювання у літописному наративі та актах.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах науково-дослідної теми «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06 БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Об’єктом дисертаційної роботи є Полоцька земля (друга половина XIII – перша половина XVI ст.).
Предметом дослідження є історія та творення «образу» Полоцької землі у відображенні білорусько-литовських літописів і хронік, а також через призму різноманітного актового матеріалу другої половини XIII – початку XVI ст.
Стан наукової розробки теми. Аналіз різних підходів та оцінкових інтерпретацій, пов’язаних із вивченням різних сюжетів з історії Полоччини, а також основних джерел з історії землі, міститься в основній частині роботи. Зокрема у третьому розділі розглянуто особливості формування корпусу полоцьких актів, впровадження їх до наукового обігу, основні публікації полоцьких документів. В оглядовому ж ключі пропонується огляд найважливіших досліджень з історії Полоцької землі.
Історіографічні студії з історії Полоччини налічують лише декілька монографій та відносно незначну кількість статейних розвідок. Перші опубліковані дослідження з історії Полоцької землі з’явилися у 90-х рр. ХIX ст. Їх автори – представники Київської історико-документальної школи – М. Довнар-Запольський та В. Данилевич . Дослідження учнів В. Антоновича, білорусів за походженням, є першими узагальнюючими роботами з історії Полоцької землі й у цьому їх велике наукове значення. Проте вони написані у «дошахматовський період» і практично не містять критики руських, а також білорусько-литовських літописів.
Найґрунтовніше досліджено історію ранньосередньовічного Полоцька. Класичними, узагальнюючими працями з історії Полоцької землі ІХ – початку ХІІІ ст. є роботи радянського та російського вченого, археолога Л. Алексєєва . В останніх роботах, присвячених історії Полоцької, Смоленської та Турово-Пінської земель, дослідником було наново переглянуто та переосмислено свідчення давньоруських літописів про Полоцьку землю та вперше здійснено спробу дослідити проблему образу Полоцька у свідомості мешканців Давньоруської держави, насамперед, через призму літописного наративу .
На сьогодні основними напрямами вивчення історії середньовічного та ранньомодерного Полоцька є: 1) політична історія Полоцька в контексті загальної історії Великого князівства ; 2) боротьба за Полоцьк між Московською та Литовською державами ; 3) окремі аспекти історії Полоччини – економічний розвиток та торговельні зв’язки; соціальна й історична топографія Полоцька; політична організація Полоччини у складі ВКЛ; історія Церкви, культури та права ; 4) ключові персоналії полоцької історії .
Авторами переважної більшості робіт з історії Полоцької землі є археологи (а також юристи, дослідники політичної і соціальної історії) та зрідка літописознавці. Проте, незважаючи на означену різновекторність студій з історії Полоччини, серед методологічної бази дослідників домінує, насамперед, позитивістській підхід, і, лише зрідка, застосовуються нові методи історичного дослідження (зорема, наратології, герменевтичний та структурний аналіз).
Історія Полоцької землі у білорусько-литовських літописах не становила предмет спеціального наукового дослідження. Виняток – невеликі за обсягом наукові розвідки, присвячені окремим сюжетам про Полоцьк у білорусько-литовських літописах, – Ю. Зайця, Б. Флорі та В. Вороніна.
Так, студії білоруського дослідника Ю. Зайця є цікавими, насамперед, своєю увагою до історії білоруських земель у білорусько-литовських літописах та хроніках. А також своїми оригінальними ідеями щодо можливих джерел цієї інформації, зокрема, про полоцький літопис як джерело легендарного оповідання про Полоцьк «Хроніки Великого князівства Литовського та Жмоїтського» . На жаль, у статті відсутні глибинна критика білорусько-литовських літописів, уявлення про загальний образ Полоцької землі у білорусько-литовському літописах та особливості його внутрішнього життя у складі ВКЛ.
Слід зазначити, що на погляди історика значний вплив мали висновки М. Єрмаловича, який за легендарною частиною другого зводу білорусько-литовських літописів вбачав, насамперед, фальсифікацію відносно литовського завоювання білоруських земель (Полоцька зокрема) . А також замовчування реальних фактів про Полоччину з метою трансформувати історичну традицію, що існувала на руських землях Великого князівства, викривити чи навіть викорінити пам'ять про колишню самостійну і могутню державу – Полоцьку землю. А отже Ю. Заяць розглядав «полоцькі звістки» легендарної частини літописів другого білорусько-литовського зводу крізь призму зазначеної історичної міфеми. Висновки дослідника – у цьому ж річищі (авторську візію на джерельну базу легендарного оповідання про завоювання Полоцька литовським князем див. у розділі 2.2.).
Літописне оповідання про захоплення Полоцька литовськими князями становило предмет дослідження російського вченого Б. Флорі . Дослідник ґрунтовно підійшов до з’ясування мотивів, джерельної бази твору та зробив ряд важливих спостережень. Зокрема, Б. Флоря відзначив, що в основі літописного сказання про Полоцьк міститься усна традиція про полоцьких князів: за легендарними героями оповідання дослідник справедливо вбачав реальних персонажів полоцької історії – князів Бориса Всеславича, Василя-Рогволода та Гліба, пам'ять про яких і відобразилася на сторінках літопису .
Але дослідницькі завдання автора сягали далеко поза рамки дослідження власне літописного тексту. Б. Флоря розглядав «полоцькі звістки» легендарної частини у руслі більш загального (глобального) для нього питання відносно ролі «республіканської» державності в історичному розвитку руських земель у домонгольський період та наступні століття (ХІІІ – XV ст.). Звідси й інші акценти дослідження: у центрі уваги історика – традиції оформлення договірних відносин між носієм державної влади та містом, що продовжували існувати і після включення Полоцька до складу ВКЛ. Збереження суттєвих елементів договірних відносин між правителем та Полоцьком, на думку Б. Флорі, й робило актуальним питання і про походження таких відносин, і про походження полоцьких вольностей зокрема. Думки, висловлені знаним істориком, розвиваються у другому розділі дисертаційного дослідження.
Сучасний білоруський дослідник В. Воронін звернув увагу на складову частину ряду списків другого зводу білорусько-литовського зводу – так звану «Хронічку», польський переклад якої (список Ольшевського) має назву «Wielkiego Księstwa Litewskiego Kroniczka krotko pisana», і, зокрема, на один із її артикулів – про захоплення Полоцька литовським князем у 1307/1360 р. . На думку В. Вороніна, такого роду звістка була результатом помилкового розуміння літописцем тексту, а також дати його польського джерела. Проте дослідник розглядає звістку про захоплення Полоцька «Литвою», не враховуючи загальний контекст літопису: інформація такого роду не єдина у списках другого зводу. Легендарна частина літописів, «Хроніка Великого князівства Литовського та Жмоїтського», містить розгорнуте оповідання про захоплення Полоцька литовськими князями (питання, порушені білоруським істориком, розглядаються у розділі 2.1. дисертації).
Підсумовуючи, зазначимо, що внесок істориків у вивченні історії середньовічного Полоцька є вельми скромним. Так, у білоруській історичній науці історія Полоцької землі у відображенні літописних наративів витіснена на маргінес дослідницької уваги, насамперед, через панування історичної міфеми про свідоме викривлення «полоцької» інформації у білорусько-литовських наративах. В цілому, свідчення літописів ВКЛ історики використовують споживацькі, не враховуючи мотивів їх творення, загальний контекст твору, образи авторів та ініціаторів творення джерел, загальну геополітичну ситуацію, або застосовують методи, характерні для руських (класичних) літописів.
Не використаним лишається також потенціал вже опублікованих полоцьких актових джерел.
Історія Полоччини не належить до проблем, дослідження яких вважається актуальним, й у вітчизняній історіографії: історія українських земель розглядається переважно ізольовано від інших земель ВКЛ, що не може бути визначене за коректне. А між тим, Полоцьк був нестандартним, особливим містом Великого князівства (саме таким він постає крізь призму зазначених джерел), дослідження специфіки внутрішнього життя якого дає змогу глибше підійти до вивчення (зрозуміння) особливостей розвитку більш типових/менш особливих міст ВКЛ.
Мета дисертаційного дослідження – розкрити інформаційні можливості білорусько-литовських літописів та полоцьких актів як джерел з історії середньовічного Полоцька; на підставі аналізу зазначених джерел визначити специфічні особливості соціально-політичного життя Полоччини у складі Великого князівства та їх вплив на формування образу Полоцька у свідомості соціуму ВКЛ.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
1) з метою з’ясувати інформаційної бази укладачів загальноруської частини першого білорусько-литовського зводу розглянути наративні моделі Полоччини у давньоруських літописах (ХІ – ХІІІ ст.);
2) проаналізувати (з огляду текстології) всі наявні звістки про Полоцьк першого зводу білорусько-литовських літописів (першої половини ХV ст.) – як його загальноруської частини, так і оригінальних – смоленської частини та «Літописця великих князів литовських»; з’ясувати принципи зображення/конструювання образу Полоцька у першому білорусько-литовському зводі.
3) розглянути всю, пов’язану із Полоцьком, інформацію, у другому та третьому зводах білорусько-литовських літописів; з’ясувати, як позиціонували Полоччину літописці ВКЛ ХVІ ст.;
4) проаналізувати сказання про завоювання Полоцька литовськими князями легендарної частини другого білорусько-литовського зводу;
5) розглянути цілісний корпус полоцьких актових документів другої половини ХІІІ – початку XVІ ст.;
6) розглянути основні терміни полоцьких актів, їх еволюцію;
7)на матеріалі полоцьких актових документів дослідити специфічні особливості внутрішнього устрою Полоцької землі у складі ВКЛ.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють значний проміжок часу – друга половина XIII – перша половина XVI ст. В основу широкого визначення хронологічних меж покладений принцип датування основного виду джерел – білорусько-литовських літописів та полоцьких актів. Нижня межа обумовлена найдавнішими полоцькими актами, а верхня – третім зводом білорусько-литовських літописів («Хронікою Биховця»). Поряд з цим, з метою уточнення інформативної бази літописців ВКЛ, до аналізу залучаються також давньоруські літописні зводи ХІ – ХІІІ ст. Тож формальні хронологічні межі можуть бути відсунуті до ХІ ст., але цей хронологічний зріз носить «службовий», а не основний характер.
Географічні межі. Дисертаційне дослідження має кілька географічних складників. По-перше, це, власне, Полоцька земля, територія та статус якої протягом зазначеного періоду зазнав суттєвих змін: Полоцьке князівство (до кінця XIV ст.); Полоцька земля, що управлялася великими князями литовськими через намісників (1392 – 1399 рр.); Полоцьке воєводство (від початку XVI ст.). По-друге, це місця створення джерел, що лежать в основі дослідження, – білорусько-литовських літописів і хронік – літописні центри Смоленськ, Вільно і Новогрудок. А також місця зберігання найважливіших полоцьких актів, насамперед, Рига, а також Гданськ, Геттінген та Варшава.
Методологічну основу дисертації становлять принципи історизму, системності, об’єктивності, науковості. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання – історичний, логічний, системний підхід та системний аналіз, а також спеціально-історичні методи. Так, методика дослідження літописних текстів базується на використанні методу історичної герменевтики, методів текстологічної критики та загальної наратології. У процесі дослідження актових джерел з історії Полоччини застосовувалися історико-порівняльний метод, структурний та герменевтичний аналіз, а також кількісні методи.
Джерельну базу дослідження становлять вже опубліковані білорусько-литовські літописи у серії «Полное собрание русских летописей»: Т. 17 (СПб., 1908; перев. М., 2008); Т. 32 (М., 1975); Т. 35 (М., 1980) та полоцькі акти (основні видання джерел див. в основній частині дослідження). Для того, щоб з’ясувати ту інформаційну базу, з якої черпав книжник ВКЛ, в якості додаткових джерел залучаються давньоруські літописи ХІ – ХІІІ ст., а також руські літописні зводи XIV – XVІ ст. Інформація наративних та актових джерел співставляється з епіграфічними, агіографічними та зображальними пам’ятками.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає, насамперед, у постановці проблеми, яка не отримала належного висвітлення в історичних дослідженнях. Вперше з’ясовано особливості конструювання образу Полоцька у класичних (руських) літописах та білорусько-литовських зводах. Джерельну базу з історії Полоччини розширено за рахунок вичленування «Повісті про Полоцьк» – легендарного оповідання складової частини другого зводу білорусько-литовських літописів «Хроніки Великого князівства Литовського та Жмоїтського». Представлено авторський погляд на обставини та час виникнення, джерела інформації і питання атрибуції «Повісті». Вперше проаналізовано полоцькі актові джерела другої половини ХІІІ – поч. XVI ст. як цілісний комплекс; досліджено особливості «соціальної» та «побутової» термінології полоцьких актів; здійснено спробу дослідити особливості соціальної моделі Полоцької землі у складі ВКЛ на матеріалі полоцьких актових джерел кінця XIV – поч. XVI ст. З нових позицій розглянуто особливості внутрішнього життя Полоцької землі, її місце у складі Великого князівства.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, висновки, фактичний матеріал та сама методика дослідження можуть залучатися для вивчення інших структур і сутнісних об’єктів у літописному наративі та актах. Фактичний матеріал дисертації може бути використаним при підготовці спеціальних та узагальнюючих праць і курсів, присвячених як історії Білорусі, України та Литви, так і окремим напрямкам, зокрема історії ВКЛ, та джерелознавчих курсів.
Апробацію результатів дослідження здійснено шляхом оприлюднення основних положень та висновків роботи у виступах на наукових конференціях та джерелознавчих читаннях міжнародного, всеукраїнського рівнів: наукова конференція молодих вчених та аспірантів «Україна і світ: історія, сьогодення, майбутнє» (Київ, 2003); ІV Всеукраїнська наукова конференція аспірантської, студентської та учнівської молоді «Від духовних джерел Візантії до сучасної України» (Київ, 2004); Десятих та Одинадцятих Джерелознавчих читаннях (Київ, 2009 – 2010); VIII Несторівських студіях (Київ, 2010); ІІІ та IV Волинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції (Житомир, 2010 – 2011).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи відображено у 9 опублікованих працях, зокрема 5 статтях у провідних наукових фахових виданнях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки.
1. У свідомості соціуму Давньої Русі Полоцька земля від початку сприймалася як чужа у системі земель. Такий погляд «із зовні» на «чужих» був пов'язаний із відособленим правлінням замкнутої династії полоцьких князів Рогволодичів. «Закритість» Полоччини відобразилася на стані свідчень про неї у давньоруських літописах, де країна полоцьких кривичів позиціонується літописцями через перекази та легенди містичного та напівмістичного характеру як осередок загадкових явищ, як територія «чужа» та «невідома».
У межах класичних (руських) літописів можна виокремити принаймні дві наративні моделі Полоцької землі: новгородську та київську. Принципова відмінність образу Полоцька, що постав під пером новгородського книжника, від образу міста, сформованого київським літописцем («невідомий», «чужий», «відособлений»), полягає у наступному: новгородські літописи позиціонували Полоцьк як один з головних ворогів («ворожий», «невідомий», «чужий», «відособлений»). Із цим, зокрема, пов’язаний ряд літописних повідомлень есхатологічного характеру, що супроводжували опис кожного виступу полоцького князя Всеслава Брячиславича.
2. Літописець ВКЛ, працюючи зі своїми давньоруським джерелами, мав справу саме із «новгородською» візією Полоччини. Образ Полоцька, що постав під пером літописця ВКЛ, був абсолютно іншим: із «чужої» Полоцька земля перетворюється на «свою», одну із руських земель ВКЛ. Це було наслідком змін зовнішньо- та внутрішньополітичних реалій (від середини ХІІІ ст. Полоцьке князівство потрапляє до політичної орбіти Литви), утвердження на її теренах однієї литовської династії Гедиміновичів.
Детальний аналіз загальноруської частини першого білорусько-литовського зводу у порівнянні із відповідними частинами давньоруських літописів, тексти яких є подібними до тексту «Избрания лhтописания изложено въкратце» (Новгородського 4-го (звістки до 1309 р. включно); Симеонівського, Никонівського і частково Воскресенського (з 1310 до 1388 р.); Софійського (з 1383 до 1418 р.) та Никонівського (з 1419 до 1446 р.) літописів) засвідчив, що ті «полоцькі звістки», які літописець ВКЛ включив до складу своєї вибірки, вирізняються послідовністю та відносною повнотою.
У тексті загальноруської частини першого білорусько-литовського зводу міститься інформація про діяльність головних героїв полоцької історії – полоцького князя Андрія Ольгердовича, литовського князя Скиргайла (фактично, першого полоцького намісника) та полочан. Образ Андрія Полоцького, створений укладачем загальноруської частини, є цілком нейтральним: відсутні будь-які свідчення про його збройні виступи проти Вільна, натомість його життєвий шлях прослідковано літописцем до кінця. Так само стримано зображені у першому зводі полочани (у Смоленській хроніці зокрема).
Оригінальну інформацію про згадуваних персонажів полоцької історії, а також про події, що відбувалися напередодні ліквідації удільного статусу Полоцького князівства (непокора полочан небажаному їм князю, збройний виступ Андрія Ольгердовича) містить «Літописець великих князів литовських». Власне, сама ліквідація удільного статусу Полоччини не відобразилася на сторінках літопису, на відміну від аналогічних подій, пов’язаних із позбавленням удільного статусу інших руських удільних князівств. Це пояснюється тим, що фінальний акорд в історії Полоцького князівства – подія іншого характеру («компроміс» між Вітовтом та полочанами), на відміну від жорстких централізаторських акцій Вітовта Великого проти володарів інших руських удільних князівств).
Саме такий стан речей і відобразився на сторінках «Літописця», автору якого вдалося досить точно передати характер відносин між полочанами та великим князем Вітовтом, що стали основою наступних відносин між Полоцьком та великими князями литовськими як «осподарями». В цілому, «Літописець великих князів литовських» виокремив Полоцьк з його особливостями серед інших міст Великого князівства. Так, у тексті «Літописця» «полоцьким звісткам» відведено важливу роль: за допомогою згадок про Полоцьк літописець намагається підкреслити поведінку головних героїв літопису: неправомірні дії Ягайла по відношенню до Кейстута і Вітовта, вимушений характер дій Вітовта та закономірність його подальшої боротьби за великокнязівський стіл.
3. На сторінках літописів другого та третього білорусько-литовських зводів («Хроніці Биховця») значно зростає загальна кількість «полоцьких звісток»: 1) реальних свідчень про Полоцьк; 2) своєрідних «помилок-описок», пов’язаних із Полоцьком; 3) звісток, що містять свідомий вимисел/вигадку (серед них – унікальна звістка про захоплення Полоцька «Литвою» у 1307/ 1360 р. складової частини переважної більшості списків другого зводу білорусько-литовських літописів, так званої «Хронічки»). Все це було наслідком того, що «полоцьке питання» у ВКЛ, в осередді його інтелектуальної еліти, набуло особливої актуальності у зв’язку із всезростаючим протистоянням між двома претендентами на «збирання» руських земель» – Литовською та Московською державами.
Літописець ВКЛ ХVІ ст., зберігаючи тенденцію свого попередника, літописця ХV ст., який верифікував Полоцьку землю як «свою», одну із руських земель Литовсько-Руської держави, позиціонує її як невід’ємну частину ВКЛ, здобуток великих князів литовських із давніх часів.
4. Своєрідного втілення такий погляд на історію Полоччини набув у складовій частині легендарної «Хроніки Великого князівства Литовського та Жмоїтського» – «Повісті про Полоцьк». «Повість про Полоцьк», як і «Хроніка Великого князівства Литовського та Жмоїтського» загалом, має яскраво виражений ідейно-політичний зміст: обидві стверджують права Литви на руські землі.
У процесі дискусії з дослідниками легендарного оповідання про завоювання Полоцька Литвою, які в його основі вбачають полоцькі та давньоруські літописи, встановлена відсутність будь-яких текстологічних збігів із зазначеними джерелами. Натомість з’ясовано, що у невеликому за обсягом оповіданні про Полоцьк знайшли своє відображення власні спостереження автора (особливості внутрішнього життя Полоцької землі, відомості топографічного характеру), місцева традиція про полоцького князя Бориса Всеславича та його нащадків, уже оформлена легенда про св. Параскеву Полоцьку. На легендарних/напівлегендарних героїв «Повісті про Полоцьк» автор переніс і деякі риси св. Бориса та Гліба, культ яких вшановувався на теренах Полоччини. Отже, невеликий за обсягом твір, акумулював у собі всі особливості буття Полоччини початку ХVІ ст. з точки зору людини (не полочанина, а литвина), що певний час жила її життям.
Найвірогіднішим автором-ініціатором «Повісті про Полоцьк», на нашу думку, міг бути колишній полоцький намісник (1513 – 1519 рр.), канцлер ВКЛ (1522 – 1539 рр. ) Альбрехт Мартинович Гаштовт.
5. Уявлення про Полоцьк другої половини ХІІІ – першої половини ХVІ ст., здобуті в результаті аналізу літописного наративу, шляхом виявлення систем образів, якими оперують давньоруські та білорусько-литовські літописці, суттєво розширюють та доповнюють полоцькі акти другої половини ХІІІ – поч. ХVІ ст.
Аналіз найраніших полоцьких актів (друга половина XIII – XIV ст.) дозволив прослідкувати різні варіації відносин між полочанами, полоцьким князем та великим князем литовським, єдиним сталим компонентом яких лишалося саме полоцьке «поспольство». Стосунки з литовським центром зазнали випробувань за часів князя Андрія Ольгердовича, який здійснив невдалу спробу передати права сюзерена магістру Лівонії. Щодо статусу «князя полоцького», то за цей період ми спостерігали і його цілковиту відсутність у Полоцьку (наприкінці XIII – початку XIV ст. його функції перебрав на себе полоцький єпископ) та досить сильну князівську владу в особі Андрія Полоцького.
Серед полоцьких грамот, що походили з великокнязівської канцелярії, переважають грамоти, складені від імені великого князя литовського Вітовта. Такий значний комплекс актів князя Вітовта у полоцьких справах свідчить про те, що в роки його князювання зовнішньополітична діяльність Полоцька була значно обмежена. Проте саме договори Вітовта Великого із Ригою заклали фундамент наступних полоцько-ризьких відносин (у цьому свідчення полоцьких актів узгоджуються із текстом «Літописця великих князів литовських»).
Аналіз полоцько-ризьких договорів та проектів договорів, а також дипломатичного листування між Полоцьком та Ригою засвідчив, що суд над полочанами, що завинили у Ризі, був компетенцією саме полоцького «поспольства». Означені судові прерогативи полочан є специфічною особливістю внутрішнього життя Полоцької землі у складі Великого князівства.
Формуляри полоцьких грамот зовнішньополітичного характеру є віддзеркаленням тих змін, що відбувалися в середині полоцького суспільства – посилення його соціального розшарування, модифікація його структури.
Аналіз полоцьких актів внутрішнього характеру дозволив виокремити ті чинники, що поступово видозмінили полоцьке суспільство. Зокрема, встановлено, що наприкінці XV ст. зовнішні контакти Полоцька суттєво скорочуються (спільна зовнішня політика протягом століть була тим фактором, що поєднував полоцьке «поспольство»), натомість сфера соціально-політичного та соціально-економічного походження актів значно розширюється. А отже, посилюється соціальне розшарування серед населення Полоччини. Відчутною стає «присутність» великого князя литовського у внутрішньому житті Полоцької землі. Запровадження у Полоцьку маґдебурзького права (1498 р.) з часом сприяло розмежуванню міста та землі, бояр та міщан.
6. Полоцькі акти містять ряд специфічних термінів та понять: титули, що застосувалися полочанами по відношенню до представників влади, та терміни соціального характеру, що позначали певні групи та категорії населення Полоччини. Їх еволюція є віддзеркаленням змін, що відбувалися всередині полоцького суспільства («розповзання» полоцької громади).
Найхарактернішою особливістю полоцької актової мови, а також великокнязівських грамот, адресованих Полоцьку, є найменування головного собору міста, Святої Софії, – Святим Софєєм.
7. Специфіка соціальної термінології та побутових термінів полоцьких актів, симбіоз вичленених особливостей суспільного буття Полоччини кінця ХІV – початку ХVІ ст., а також специфічних елементів місцевого права (насамперед, права полочан на самостійні зовнішні відносини) свідчить про існування особливої соціальної моделі Полоцької землі, відмінної від інших земель ВКЛ. Її характерними ознаками були: відсутність на теренах Полоччини сильної князівської групи, і, як наслідок цього, – більш тісний «емоційний зв'язок» полочан із своїм «осподарем», великим князем литовським і королем польським. Завдяки цьому, а також активній зовнішній політиці землі та політичній позиції полоцьких намісників, життя Полоччини було більш «відкритим» для столичного Вільна (пор., у свідомості соціуму Давньої Русі вона – «закрита»).
В цілому, здійснений аналіз полоцької інформації у літописному наративі та полоцьких актах виділив Полоцьк з-поміж інших міст ВКЛ як місто особливе та нестандартне (свій особливий статус Полоцьк зберіг ще від часів Давньої Русі).
Застосування сучасних методів джерелознавчих студій (наратології, текстології та дипломатики зокрема) дозволило глибше та предметніше розкрити інформаційні можливості білорусько-литовських літописів та полоцьких актів як історичних джерел з історії Полоцької землі другої половини ХІІІ – першої половини ХVІ ст.
Проведене дослідження є початком ґрунтовного вивчення усього комплексу писемних пам’яток з історії середньовічного Полоцька. Відпрацьовані у роботі методи аналізу інформації про Полоцьк у літописних наративах та актах можуть бути використані й для дослідження більш типових (стандартних) міст ВКЛ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДЖЕРЕЛА

1. Акты Литовской Метрики / [собран. Ф. И. Леонтовичем]. – Варшава: Типография Варшавского ученого округа, 1896 – 1897. – Т. 1. – Вып. 1. (1413 – 1498). – 1896. – 220 с.; Т. 2. – Вып. 2. (1499 – 1507). – 200, [LV] с.
2. Акты Литовско-Русского государства / [изд. М. В. Довнар-Запольским]. – Вып. 1. (1390 – 1529). – М.: Университетская типография, 1899. – 261 с.
3. Акты, относящиеся к истории Западной России / [собран. и издан. Археографическою комиссиею]: в 5 т. – СПб.: Типография ІІ Отделения Е. И. В. Канцелярия, 1846 – 1853; Т. 1. (1340 – 1506). – СПб., 1846. – 375, [24], [15] с.; Т. 2. (1506 – 1544). – СПб., 1848. – 317, [17], [14] с.
4. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России [собран. и издан. Археографическою комиссиею; под. ред. Н. И. Костомарова]: в 15 т. – СПб., 1861 – 1892. – Т. 1. (1361 – 1598). – СПб.: Тип. Праца, 1863. – 301, [15] с.
5. Акты, собранные в библиотеках и архивах Российской империи Археографическою экспедициею Академии Наук: в 4 т. – СПб., 1836 – 1838. – Т. І. (1294 – 1598). – СПб., 1836. – 356 с.
6. Белорусский архив древних грамот / [изд. И. И. Григоровичем]. – Ч. 1. – М.: Типография С. Селивановского, 1824. – 148 с.
7. Беларускі архів / [падрыхт. Д. І. Даўгяла]. – Т. 2 (XV – XVI ст.). – Менск, 1928. – 426 с.
8. Беларускія летапісы і хронікі / [уклад. У. Арлоў]. – Мн.: «Беларускі кнігазбор», 1997. – 432 с.
9. Белоруссия в эпоху феодализма. Сборник документов и материалов: в 3 т. – Мн.: АН БССР. – Т. 1. – 1959. – 516 с.
10. Былины: Свод русского фольклора: в 25 т. / [РАН. Ин-т рус. лит. (Пушк. Дом); Редкол.: В. А. Гаврилин, В. М. Гацак, А. А. Горелов и др.]. – СПб.: Наука; М.: Классика. – Т. 1.: Былины Печоры: Север Европейской России / [oтв. ред. А. А. Горелов], 2001. – 772 с.
11. Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар. / [за ред. М. Ф. Котляра]. – К.: Наукова думка, 2002. – 400 с.
12. Гваньїні О. Хроніка європейської Сарматії / О. Гваньїні / [упорядкув. та пер. з пол. о. Ю. Мицика]. – 2-ге вид., доопрац. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. – 1006 с.
13. Грамоти XIV ст. / [упоряд., вступна стаття, коментарі і словники-покажчики М. М. Пещак]. – К.: Наукова думка, 1974. – 251 с.
14. Грамоты великих князей литовских с 1390 по 1569 г. / [cобран. и изд. под ред. В. Антоновича и К. Козловского]. – К.: Университетская типография, 1868. – IX, II, 163 с.
15. Грамоты, касающиеся до сношений Северо-Западной России в XII, XIII и XIV веке (с 8 литографированными снимками) / [собран. К. Э. Напьерским]. – СПб., 1857. – 41 с.
16. Грамоты Великого Новгорода и Пскова / [под ред. С. Н. Валка]. – М.-Л.: Издательство Академии наук СССР, 1949. – 409 с.
17. Документы Московского архива Министерства юстиции. – Т. 1. / [сост. М. В. Довнар-Запольский]. – М.: Тип. Т-ва Мамонтова, 1897. – [XXIV], 570 с.
18. Документы, объясняющие историю Западно-русского края и его отношения к России и к Польше. = Documents servant a éclaircir 1'histoire des provinces occidentales de la Russie ainsi que leurs rapports avec la Russie et la Pologne. – Спб.: Тип. Праца, 1865. – [СCIII], 658 с.
19. Житие преподобныя Евфросинии, княжны полотския. – Витебск, 1888. – 58 с. (Из «Степенной книги» и «Сборника XVI в. Троицкой Лавры»).
20. Житие преподобной Евфросинии, игумени Полоцкой. Перенесение мощей. Современные чудеса. – Мн.: Издательство Белорусского Экзархата, 1998. – 125 с.
21. Жития святых мучеников Бориса и Глеба и службы им / [подгот. к печ. Д. И. Абрамович]. – Пг., 1916. – 116 с. (Памятники древнерус. лит-ры; Вып. 2).
22. Житие преподобной Евфросинии Игумении Полоцкой, изложенные по Руководству Четьих-Миней св. Димитрия Ростовского. – СПб.: Изд. Полоцким Спасо-Евфросиниевским монастирем, 1992. – 76 с.
23. Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской: в 32 вып. – Витебск: Тип. Губ. правл., 1871 – 1906. – Вып. 1–32.
24. Новгородская летопись по Синодальному харатейному списку. – СПб.: Типография Императорской Академии Наук. – [Х], [XLIII], 490, [LXX] c.
25. Новгородская первая летопись старщего и младшего изводов / [под ред. А. Н. Насонова]. – М.-Л.: Издательство АН СССР, 1950. – 580 с.
26. Востоков А. Х. Описание русских и словенских рукописей Румянцевского музеума / А. X. Востоков. – СПб.: Тип. Акад. наук, 1842. – [III], 899 с.
27. Петр из Дусбурга. Хроника земли Прусской / Петр Дусбург / [изд. подготовила В. И. Матузова]. – М.: Ладомир, 1997. – 384с.
28. Повесть временных лет: в 2 ч. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. – Ч. 1. Текст и пер. / [подгот. текст Д. С. Лихачев; пер. Д. С. Лихачева, Б. А. Романова]. – Ч. 2. Приложения / [cт. и коммент. Д. С. Лихачева]. – 320 с. (Сер. «Литературные памятники»).
29. Полоцкие грамоты XIII – начала XVI в.: в 6 вып. / [cостав. А. Л. Хорошкевич]. – М.: Институт истории СССР АН, 1977 – 1989. – Вып. 1. – М., 1977. – 228 с.; Вып. 2. – М., 1978. – 219 с.; Вып. 3. – М., 1980. – 214 с.; Вып. 4. – М., 1982. – 218 с.; Вып. 5. – М., 1985. – 220 с.; Вып. 6: Указатели. – М., 1989. – 195 с.
30. Полоцкая ревизия 1552 года / [изд. Императорского Общества истории и древностей Российских при Московском университете; к изданию приготовил И. И. Лаппо]. – М.: Университетская типография, Страстной бульвар, 1905. – [ХХІ], 237 с.
31. Псковские летописи: в 2 вып. / [под ред. А. Н. Насонова]. – М.-Л.: АН СССР, 1941 – 1955. Вып. 1. – М.-Л., 1941 – 147 с.; Вып. 2. – М., 1955. – 364 с.
32. Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 1: Лаврентьевская летопись. – Л.: Издательство Академии Наук СССР, 1926 – 1928. – 540 с.
33. ПСРЛ. – Т. 2: Летопись по Ипатскому списку. – СПб.: Печатня В. Головина, 1871. – 616 с.
34. ПСРЛ. – Т. 4. – Ч. 1: Новгородская четвертая летопись. – М.: Языки русской культуры, 2000. – 728 с., разд. паг. (XXXVIII, 690 с.).
35. ПСРЛ. – Т. 4. V: Новгородские и Псковские летописи. – СПб.: Типография Э. Праца. – [VIIІ], 364 с.
36. ПСРЛ. – Т. 5: Софийская первая летопись. – Л.: Госуд. Учебно-практическая школа-типография имени тов. Алексеева, 1925. – Вып. 1. – Изд. 2. – 240 с.
37. ПСРЛ. – Т. 5. V, VI: Псковские и Софийские летописи. – СПб.: Типография Э. Праца, 1851. – [VI], 281 с.
38. ПСРЛ. – Т. 6. VI: Софийские летописи. – СПб.: Типография Э. Праца, 1853. – 359 с.
39. ПСРЛ. – Т. 7. VII: Летопись по Воскресенскому списку / [изд. Археографической комиссии]. – СПб.: Типография Э. Праца, 1856. – [Х], 346 с.
40. ПСРЛ. – Т. 8. VII: Продолжение летописи по Воскресенскому списку. – СПб.: Типография Э. Праца, 1859. – [VIII], 301 с.
41. ПСРЛ. – Т. 11. VIII: Летописный зборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью (продолжение) списку. – СПб.: Типография И. П. Схороходова, 1897. – [VII], 254 с.
42. ПСРЛ. – Т. 17: Западнорусские летописи. – СПб.: Типография М. А. Александрова, 1907. – 648 с.
43. ПСРЛ. – Т. 15: Рогожский летописец. Тверской сборник. – М.: Языки русской культуры, 2000. – 432 с., разд. паг. (XII с., 186 стб., 29 с.; V с., 504 стб., 35 с.).
44. ПСРЛ. – Т. 18: Симеоновская летопись. – М.: Знак, 2007. – [VI], 328 с.
45. ПСРЛ. – Т. 21: Книга Степенная царського родословия. – Ч. 2. – СПб.: Типография М. А. Александрова, 1913. – 709 с.
46. ПСРЛ. – Т. 25: Московский летописный свод конца XV века. – М.-Л.: Издательство АН СССР, 1949. – 463 с.
47. ПСРЛ. – Т. 32: Хроники: Литовская и Жмойтская, и Быховца. Летописи: Баркулабовская, Аверки и Панцырного. – М.: Наука, 1975. – 430 с.
48. ПСРЛ. Т. 35: Летописи белорусско-литовские. – М.: Наука, 1980. – 305 с.
49. Русская историческая библиотека: в 35 т. 1875 – 1917. – Т. 27. – СПб., 1910. – 641 с.
50. Русско-ливонские акты / [собран. К. Е. Напьерским]. – СПб.: В типографии Императорской Академии Наук, 1868. = Russisch-livälndische Urkunden / Gesammelt von K. E. Napiersky. Herausgegeben von der Archäographischen Commission. – St. Petersburg Buchdruckerei der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften, 1868. – 137 c.
51. Сборник Императорского Русского исторического общества. – Т. 35: Памятники дипломатических сношений Древней России с державами иностранными. – СПб.: Типография Ф. Г. Елконскаго и Компания, 1882. – 869, [88] с.
52. Сборник Муханова. – М.: Унив. тип., 1836. – 318 с. [разд. паг.; 9 л. сн.].
53. Сказания о святых Борисе и Глебе. Сильвестровский список XIV века / [изд. И. И. Срезневский]. – СПб.: Тип. Акад. наук, 1860. – [XXVI], [90], 147 с.
54. Смоленские грамоты XIII – XIV веков. / [подготов. к печати Т. А. Сумникова и В. В. Лопатин; под. ред. чл.-кор. АН СССР Р. И. Аванесова]. – М.: Издательство АН СССР, 1963. – 311 с.
55. Собрание государственных грамот и договоров, хранящихся в государственной коллегии иностранных дел [Текст]: в 4 ч. / [предисл.: Ф. Бюлера, А. Малиновского, Н. Румянцова]. – М.: Тип. Э. Лисснера и Ю. Романа, 1894. – Ч. 2: Служащая дополнением к первой. – М.: В тип. Селивановского, 1819. – [VIII], [20], 610, [1] с.
56. Слово о полку Игореве: Древнерусский текст и переводы / [сост., вступит. ст., подготов. текста и коммент. В. И. Стеллецкого]. – М.: Сов. Россия, 1981. – 288 с. – (Сокровища древнерусской лит.).
57. Хроника Быховца / [предисл., коммент. и перевод Н. Н. Улащика; отв. ред. М. Н. Тихомиров]. – М.: Наука, 1966. – 154 с.
58. Acta Tomiciana. Tomus Secundus epistolarum, legationum, responsorum actionum et rerum gestamm serenisims principis Sigismundi primi régis Poloniae Magni dukis Lithvaniae / Per S. Gorski, can. cracovien. Et. Plocensen. – T. Secundus. – Kornik, 1852. – 283, [21] с.
59. Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie / Pod kierownictwem Z. L. Radzimińskiego, przy wspołudziale P. Skobielskiego i B. Gorczak. – T. 1–9. – Lwów: Z drukarni instytutu Stauropigańskiego, pod zarządem J. Tarnawskiego, 1887 – 1910.
60. Długosz J. Dziejów Polskich. Ksiąg dwanaście: w 5 t. / J. Długosz / [przeklad K. Macherzyńskiego]. – Kraków: Czasu, W. Kirchmayera, 1868 – 1870. – T. III. – Ks. IX, X. – 1868, IX, 709, XIX s.
61. Henrich von Wartberg. Chronicon Livoniae / Henrich von Wartberg // Scriptores rerum Prussicarum. Die Geschichtsquellen der Preussishen Vorzeit bis zum untergange der ordensherrschaft / [Herausgegeben von T. Hirsh, M. Töppen, E. Strehlke]. 5 т. – Leipzig Verlag von S. Hirzel, 1861 – 1874. – T. 2. – 1863. – 818 s.
62. Kodeks dyplomatyczny katetdry i diecezji Wilenskiej / [wyd. Fijałek J., Semkowicz W]. – T. I. 1387 – 1500. – Kraków: Nakładem Polskiej Akademji umiejętności, skład głowny w księgarni Gebethnera i Wolffa Warszawa – Kraków – Lublin – Łódź – Poznań – Wilno – Zakopane, 1932 – 1500. – 771 s.
63. Liv-, est- und kurländisches Urkundenbuch, nebst Regesten / [ed. von Dr. Fr. G. von Bunge], Bd. I (1093 – 1300). – Reval, 1853; Bd. II (1301–1367). – Reval, 1855; Bd. III (1368 – 1393). – Reval, 1857; Bd. IV (1394 – 1413). – Reval, 1859; Bd. V (2). – Reval, 1865; Bd. VI (Ergänzungen). – Riga, 1871.
64. Liv-, est- und kurländisches Urkundenbuch / [ed. von Dr. Fr. G. von Bunge, im Aufrage der baltischen Ritterschaften und Städte fortgesetzt von H. Hildebrand, Ph. Schwartz und L. Arbusow. Zweite Abtheilung. LUB–II. 1. – Riga, Moskau, 1910 (1494 – 1500); LUB–II.-2. – Riga, Moskau, 1905 (1501 – 1505). LUB–II.–3. – Riga, Moskau, 1914 (1506 – 1510).
65. Scriptores Rerum Prussicarum. Die Geschichtsquellen der Preussishen Vorzeit bis zum untergange der ordensherrschaft / [Herausgegeben von T. Hirsh, M. Töppen, E. Strehlke] 5 T. – Leipzig Verlag von S. Hirzel, 1861 – 1874. – T. 2. – 1863. – 818 s.
66. Stryjkowski М. Kronika Macieia Stryikowskiego niegdyś w Królewcu drukowana teraz znowu z przydaniem historyi państwa Rossyiskiego przedrukowana // Zbiór dzieiopisow Polskich we czterech tomach zawarty / M. Stryjkowski. – Warszawa: Wyd. Antoni Władyka,1766. – 782 s.
67. Vitoldiana. Codex Privilegiorum Vitoldi magni ducis Lituaniae 1386 – 1430 / [zebral i wydał J. Ochmański]. – Warszawa-Poznań: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1986. – 257 s.

ЛІТЕРАТУРА

68. А. А. Шахматов. 1864 – 1920. Сборник статей и материалов / [под ред. С. П. Обнорского]. – М.-Л., 1947. – 476 с. (АН СССР. Труды Комис. по истории АН СССР / Под общ. ред. С. И. Вавилова. – Вып. 3).
69. Александров Д. Н. Борьба за Полоцк между Литвой и Русью в XII – XVI вв. / Д. Н. Александров, Д. М. Володихин. – М.: Издательское предприятие «Аванта +», 1994. – 124 с.
70. Алексеев Л. В. Археологические памятники эпохи железа в среднем течении Западной Двины / Л. В. Алексеев // Труды Прибалтийской экспедиции. – Т. 1. – М., 1959. – 156 с.
71. Алексеев Л. В. Полоцкая земля (очерки истории Северной Белоруссии) в IX – XIII вв. / Л. В. Алексеев. – М.: Наука, 1966. – 178 с.
72. Алексеев Л. В. Полоцкая земля / Л. В. Алексеев // Древнерусские княжества Х – XІІІ вв. – М.: Наука, 1975. – С. 202–239.
73. Алексеев Л. В. Археология и краеведение Белоруссии с XVI века по 30-годы XX века. / Л. В. Алексеев. – Мн.: Беларуская навука, 1996. – 206 с.
74. Алексеев Л. В. Полоцкая земля / Л. В. Алексеев. – Полоцк: А. И. Судник, 2007. – 50 с. (Наследие Полоцкой земли; Вып. 5).
75. Алексеев Л. В. Западные земли домонгольской Руси: очерки истории, археологии, культуры : в 2 кн. / Л. В. Алексеев. – М.: Наука, 2006. – Кн. 1. – 2006. – 289 с.; Кн. 2. – 2006. – 167 с.
76. Алексеев Л. В. Западные земли домонгольской Руси в историко-археологическом осмыслении / Л. В. Алексеев, В. П. Богданов; Ин-т археологи РАН; МГУ им. М. В. Ломоносова. – М.: Наука, 2009. – 336 с.
77. Антонович В. Б. Монографии по истории Западной и Юго-Западной России / В. Б. Антонович. – К.: Типография К. Я. Федорова, 1885. – Т. 1. – 351 с.
78. Антонович В. Б. Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда / В. Б. Антонович // Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К.: Либідь, 1995. – 813 с.
79. Арлоў В. А. Хто выкраў крыж Еўфрасінні? / В. А. Арлоў // Адраджэнне. Гыстарычны альманах. – Вып. 1. – Мн., 1995. – С. 22–36.
80. Базилевич К. В. Внешняя политика Русского централизованного государства. Вторая половина XV в. / К. В. Базилевич. – М.: Изд-во МГУ, 1952. – 544 с.
81. Баравы Р. Хрысціянізацыя тэрыторыі Полацкай і Тураўскай епархій X – XIV ст. (Гістарычна-геаграфічны аспект) / Р. Баравы // Беларускі гістарычны агляд. – 2003. – Т. 10. – Сш. 1–2 (18–19). – С. 6–14.
82. Бардах Ю. Лад местаў на магдэбургскім праве ў Вялікім Княстве Літоўскім да паловы XVІІ ст. / Ю. Бардах // Штудыі з гісторыі Вялікага Княства Літоўскага. – Мн., 2002. – С. 103–178.
83. Бегунов Ю. К. Творческое наследие Григория Цамблака / Ю. К. Бегунов. – Велико Търново: Пик – Велико – Тырново, 2005. – 730 с.
84. Беляев И. Д. Рассказы из русской истории. Сочинение Ивана Беляева / И. Д. Беляев. – Кн. 4. – Ч. 1. – М.: В Синодальной Типографии, 1872. – 455 с.
85. Беляев И. Д. История Полоцка или Северо-Западной Руси от древнейших времен до Люблинской унии / И. Д. Беляев. – Москва, 1872. – 455 с.
86. Белямук М. Пячатка князя Усяслава Чарадзея / М. Белямук // BZH. – 2007. – №. 27. – S. 154–158.
87. Бережков М. К. О торговле Руси с Ганзой / М. К. Бережков. – СПб.: Типография В. Безобразова и компаньонов, 1879. – 730 с.
88. Боголюбова Н. Д. О древнерусских памятниках XІІІ – XІV вв. Рижского городского архива / Н. Д. Боголюбова, Л. И. Траубенберг // Ученные записки Латвийского государственного университета им. П. Стучки. – Рига, 1960. – Т. 36. Филологические науки. – Вып. 6 А. – С. 7–22.
89. Бугославский С. А. Святые князья Борис и Глеб в древнерусской литературе. – Ч. 2: Тексты / С. А. Бугославский // Университетские известия, 1915. Нояб./дек. – С. 1–16 (приб.); 1916. Апр. С. 17–64; май/июнь. – С. 65–96; июль/авг. – С. 97–128; сент./окт. – С. 129–144; 1917; янв./февр. – С. 145–168.
90. Бычкова М. Е. Родословные книги XVI – XVII вв. как исторический источник / М. Е. Бычкова. – М.: Наука. – 214 с.
91. Варонін В. А. Палітычны лад Полацкага ваяводства ў першай палове XVI ст. / В. А. Варонін // БГА. – 1998. – Т. 5. – Сш. 1 (8). – С. 46–68.
92. Варонін В. А. Полацкія путныя слугі ва ўрадавай палітыцы ВКЛ (ХV – сярэдзіна ХVI ст.) / В. А. Варонін // БГА. – 2000. – Т. 7. – Сш. 2 (13). – С. 37–49.
93. Варонін В. А. Друцкія князі XIV стагоддзя / В. А. Варонін // БГА. – 2002. – Т. 9. – Сш. 1–2 (16–17). – С. 16–31.
94. Варонін В. А. «Wielkiego Księstwa Litewskiego Kroniczka krótko pisana» / В. А. Варонін // БГА. – 2004. – Т. 11. – Сш. 1–2 (20–21). – С. 14–22.
95. Варонін В. А. Рака Бярэзіна як мяжа паміж «Руссю» і «Літвой» / В. А. Варонін // БГА. – 2006. – Т. 13. – Сш. 2 (25). – С. 53–68.
96. Варонін В. А. Полаччына і палачане ў нацыянальна-культурным і рэлігійным жыцці Вялікага Княства Літоўскага першай паловы XVI ст. / В. А. Варонін // BZH. – 2002. – Т. 17. – С. 211–219.
97. Варонін В. А. Старонка біяграфіі князя Андрэя Полацкага / В. А. Варонін // Гістарычны альманах. – 2009. – № 15. – С. 2–7.
98. Василевский В. Г. Обращение Гедимина в католичество / В. Г. Василевский // ЖМНП. – 1872. – Ч. 159. – № 2. – С. 151–152.
99. Вахевич Б. А. Западнорусская летопись по списку Румянцевского музея / Б. А. Вахевич // Записки императорского Одесского общества истории и древностей. – 1902. – Т. XXIV. – Отд. I. – С. 221– 222.
100. Вилкул Т. Л. Люди и князь в древнерусских летописях середины XI – XIII вв. / Т. Л. Вилкул. – М.: Квадрига, 2009. – 408 с.
101. Витебская старина: документы и материалы: в 5 т. / [cост. А. П. Сапунов]. – Витебск, 1883 – 1888 – Т. 1. – Витебск, 1883. – [XXII], 668 с.; Т. 4. – Ч. 1–2. – 1885. – [IV], 460, [XII] с.; Т. 5. – Витебск, 1888. – [CLXLII], 650, [XX] с.
102. Владимирский-Буданов М. Ф. Немецкое право в Польше и Литве / М. Ф. Владимирский-Буданов // ЖМНП. – 1868. – № 8. – С. 467–554; № 9. – С. 720–806; № 11. – С. 5195–86; № 12. – С. 772–833.
103. Войтович Л. В. Рюриковичі. Ізяславичі полоцькі / Л. В. Войтович // Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. – 649 с.
104. Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти / Л. В. Войтович. – Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2006. – 784 с.
105. Володихин Д. М. Спорные вопросы истории Белой Руси: Статьи / Д. М. Володихин / Отв. ред. Л. Ф. Данько. – Полоцк, 1997. – 25, [1] с. – (Б-ка «Полоцкого летописца»; Вып. 1).
106. Востоков А. Х. Описание русских и словенских рукописей Румянцевского музеума / А. X. Востоков. – СПб.: Тип. Акад. наук, 1842. – [III], 899 с.
107. Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя: у 2. т. – Т. 1: Абаленскі – Кадэнцыя / [рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.]. – 2-е выд. – Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2007. – 688 с.; Т. 2: Кадэцкі корпус. – Мн., 2007. – 792 с.; Т. 3. Дадатак. А–Я / [рэдкол.: Т. У. Бялова (гал. рэд.) і інші.]. – Мн., 2010. – 696 с.
108. Гарошка Л. Сьв. Еуфрасіня-Прадслава, ігумення манастіра сьв. Спаса у Полацку, патронка Беларусі. – Парыж, 1949. – 45 с.
109. Гильдебранд Г. Немецкая контора в Полоцке / Г. Гильдебранд // Сборник материалов и статей по истории Прибалтийского края. – Рига, 1879. – Т. 2. – С. 44–88.
110. Говорский К. А. Документы, служащие материалом для истории полоцкой церкви // Вестник юго-западной и западной России / К. А. Говорский. – Т. 2. – Кн. 3. – К., 1862. – 59 с.
111. Города, местечки и замки Великого княжества Литовского: энциклопедия / [ред. совет: Белова (пред.) и др.]. – Мн.: Беларус. Энцыкл. имя П. Броўкі, 2009. – 312 с.
112. Греков И. Б. Очерки истории международных отношений Восточной Европы XIV – XVI в. / И. Б. Греков. – М.: Изд-во восточной литературы, 1963. – 354 с.
113. Греков И. Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды (на рубеже XIV – XV вв.) / И. Б. Греков. – М.: АН СССР Институт Славяноведения и Балканистики, 1975. – 519 с.
114. Греков Б. Д. Новгородский дом святой Софии / Б. Д. Греков // Избранные Труды. – Т. IV. – М., 1960. – 237 с.
115. Грицкевич А. П. Частновладельческие города Белоруссии в XVІ – XVIIІ вв.: (социально-экономическое исследование истории городов) / А. П. Грицкевич. – Мн., 1975. – 296 с.
116. Грушевський М. С. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. / [ред.: П. С. Сохань та ін.]. – К.: Наукова думка, 1991 – 1999. – Т. 4. – 1993. – 544 с.
117. Гудавичюс Э. История Литвы с древнейших времен до 1569 г. / Э. Гудавичюс. – Т. 1. [пер. на рус. яз. Г. И. Ефремова]. – М.: Фонд имени Сытина, 2005. – 679 с.
118. Гуревич Ф. Д. Обряды погребения в Литве / Ф. Д. Гуревич // Краткие сообщения Института истории материальной культуры. – Вып. 18. – 1947. – С. 47–69.
119. Данилович И. Н. О литовських летописях / И. Н. Данилович // ЖМНП. – Ч. XXVIII. – СПб., 1840. – С. 94–95.
120. Данилевич В. Е. Очерк истории Полоцкой земли до конца XIV ст. / В. Е. Данилевич. – К.: Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1896. – 260 с.
121. Данилевич В. Е. Пути сообщения Полоцкой земли до конца ХV столетия / В. Е. Данилевич. – Юрьев, 1898. – 20 с. (Оттиск из: «Сб. учено-литературного о-ва при Юрьев, ун-те»; Вып. I.).
122. Данилевич В. Е. К вопросу о Параскеве-Пракседес княжне полоцкой / В. Е. Данилевич. – Харьков, 1905. – 52 с.
123. Данилевский И. Н. Повесть временных лет: герменевтические основы источниковедения летописных текстов / И. Н. Данилевский. – М.: Институт всеобщей истории РАН; Аспект-Пресс, 2004. – 370 с.
124. Дашкевич Н. П. Княжение Даниила Галицкого по русcким и иностранным известиям / Н. П. Дашкевич. – К., 1873. – 159 с.
125. Дашкевич Н. П. Заметки по истории Литовско-русского государства / Н. П. Дашкевич. – К., 1885. – 632 с.
126. Дворниченко А. Ю. О предпосылках введения магдебургского права в городах западно-русских земель в XІV – XV вв. / А. Ю. Дворниченко // Вестник Ленинградского университета. – № 2. – Вып. 2: История, язык, литература. – 1982. – С. 105–108.
127. Дворниченко А. Ю. Русские земли Великого княжества Литовского (до начала XVI в.). Основные черты социального и политического строя / А. Ю. Дворниченко. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1993. – 240 с.
128. Дмитриева Р. П. Сказание о князьях владимирских / Р. П. Дмитриева. – М.-Л.: Издательство АН СССР, 1955. – 213 с.
129. Дернович О. И. Moscowitica–Ruthenica: Рижский Архивный комплекс по истории Восточной и Центральной Европы ХІІІ – XVII вв. / О. И. Дернович // Studia Historica Europae Orientalis. Исследования по истории Восточной Европы. Научный сборник. – Вып. 1. – Мн.: Издательский центр БГУ, 2008. – С. 20–27.
130. Дончева-Панайотова Н. Григорий Цамблак и българские литературни традиции в Източна Европа XV – XVII в. / Н. Дончева-Панайотова. – Велико Търново: Веста, 2004. – 575 с.
131. Довнар-Запольский М. В. Очерк истории Кривичской и Дреговичской земель до конца XII столетия / М. В. Довнар-Запольский. – К.: Типо-литография Высочайше утв. Товарищества И. Н. Кушнерев и Ко, 1891. – 170 с.
132. Драгун Ю. И. О «Хронике Быховца» / Ю. И. Драгун // История СССР и БССР. Древний мир и средние века. – Мн., 1981. – Вып. 8. – С. 20–28.
133. Дубровский М. Житие преподобной Євфросинии Полоцкой. – Полоцк, 1877. – 157 с.
134. Дук Д. У. Полацк і палачане (IX – XVIII стст.) / Д. У. Дук. – Наваполацк: ПДУ, 2010. – 180 с.
135. Ермаловіч М. І. Старажытная Беларусь. Полацкі і Новагародскі перыяды. – Мн.: Мастацкая літаратура, 1990. – 365, [3] с.
136. Ермаловіч М. І. Па слядах аднаго міфа / М. І. Ермаловіч. – 2-е выд. – М.: Навука і тэхніка, 1991. – 52 с.
137. Ермаловіч М. І. Бяларуская джяржава Вялікае княства Лытоўскае / М. І. Ермаловіч. – Мн.: Беллітфонд, 2000. – 448 с.
138. Иванов А. С. «Moscowitica-Ruthenica» в Латвийском государственном историческом архиве: история формирования комплекса, состав и введение в научный оборот, важнейшие публикации документов комплекса «Moscowitica-Ruthenica» / А. С. Иванов // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. – 2004. – № 3. – С. 47–54; № 4. – С. 94–106.
139. Иванов А. С. Проект издания комплекса документов «Moscowitica-Ruthenica» / А. С. Иванов, А. Г. Варфоломеев // Материалы международной конференции «Современные информационные технологии и письменное наследие: от древних рукописей к электронным текстам» (Ижевск, 13 – 17 июля 2006). – Ижевск, 2006. – С. 65–70.
140. Иков К. Н. Отчет об экспедиции в Белоруссию летом 1886 года / К. Н. Иков // Известия общества любителей естествознания, археологии, этнографии при Московском университете – М., 1887. – Т. 2. – С. 65–70.
141. Иков К. Н. Заметки по кефалометрии белорусов сравнительно с велико- и малороссами / К. Н. Иков // Дневник Антропологического отдела. – М., 1890. – Вып. 4. – С. 123–126.
142. Заяц Ю. А. История белорусских земель X – первой половины XIII в. в отображении летописей и хроник Великого княжества Литовского / Ю. А. Заяц // Гістарычна-археалагічны зборнiк. – № 12. – Мн., 1997. – С. 85–91.
143. Заяц Ю. А. Полоцкие события "Саги об Эймунде" / Ю. А. Заяц // Полоцкий летописец. – № 1 (2). – Полоцк, 1993. – С. 5–11.
144. Зимин А. А. К истории текста Краткой редакции Русской Правды / А. А. Зимин // Труды Московского государственного историко-археологического института. – М., 1954. – Т. 7. – С. 155–208.
145. Каштанов С. М. Очерки русской дипломатики / С. М. Каштанов. – М.: Наука, 1970. – 502 с.
146. Каштанов С. М. Из истории руського средневекового источника (Акты X – XVI вв.) / С. М. Каштанов. – М.: Наука, 1996. – 265 с.
147. Каун С. Б. «Беларусь паміж Усходам і Захадам»: заходні ўплывы на актавыя крыніцы Вялікага княства Літоўскага ХІV – ХVI ст. / С. Б. Каун // Крыніцазнаўства і спецыяльнаыя гістарычныя дысцыпліны. – Вып. 1. / рэдкал.: С. М. Ходзін (адк. рэдактар) [і інш.]. – Мінск: БДУ, 2002. – С. 142–148.
148. Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской земли / П. Г. Клепатский. – Одесса : Техник, 1912. – Т. 1. – 599 с.
149. Ключевский В. О. Древнерусские жития святых как исторический источник / В. О. Ключевский. – М.: Наука, 1989. – 510 с.
150. Копысский Ю. З. Магдебургское право в городах Белоруссии (конец XV – XVII первая половина в.) / Ю. З. Копысский // Cоветское славяноведение. – 1972. – № 5. – С. 26–41.
151. Костомаров Н. И. Русские инородцы / Н. И. Костомаров // Русское слово. – 1860. – № 5. – Отд. I. – С. 1–100.
152. Краўцэвіч А. К. Стварэнне Вялікага Княства Літоўскага / А. К. Краўцэвіч. – Мн.: Беларуская навука, 1998. – 208 с.
153. Кром М. М. «Старина» как категория средневекового менталитета (по материалам Великого княжества Литовского XІV – начала XVII вв. / М. М. Кром // Mediaevalia Ucrainica: ментальність та історія ідей. – Т. 3. – К., 1994. – С. 126–137.
154. Кром М. М. Меж Русью и Литвой: Западнорусские земли в системе русско-литовских отношений конца XV – первой трети XVI в. / М. М. Кром. – М.: «Археографический центр», 1995. – 292 с.
155. Кузьмин А. Г. Об источниковедческой основе «Истории Российской» В. Н. Татищева / А. Г. Кузьмин // ВИ. – 1963. – № 9. – С. 214–218.
156. Кузьмин А. Г. Был ли Татищев историком? / А. Г. Кузьмин // Русская литература. – 1971. – № 1. – С. 53–63.
157. Кузьмин А. Г. Начальные этапы древнерусского летописания / А. Г. Кузьмин. – М.: Наука, 1977. – 408 с.
158. Кузьмин А. В. Опыт комментария к актам Полоцкой земли второй половины XIII – начала XV в. / А. В. Кузьмин // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. – 2007. – № 2