Батченко Людмила Вікторівна. Соціально-економічні напрями підвищення ефективності виробництва у вугільній промисловості

Короткий опис

Батченко Людмила Вікторівна. Соціально-економічні напрями підвищення ефективності виробництва у вугільній промисловості: дисертація д-ра екон. наук: 08.07.01 / НАН України; Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 2003. , табл

Батченко Л.В. Соціально-економічні напрями підвищення ефективності виробництва у вугільній промисловості. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.01 - Економіка промисловості. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2003.
Дисертацію присвячено дослідженню і розробці соціально-економічних напрямів підвищення ефективності виробництва у вугільній промисловості.
Розглянуто загальні соціально-економічні проблеми промислового виробництва, особливості управління соціальними процесами у вугільній промисловості, специфічні проблеми поліпшення умов праці на вугільних шахтах. Узагальнено теоретичні аспекти концепції безпеки на виробництві та розроблено класифікацію факторів ризику втрати працездатності та відшкодування шкоди постраждалим. На підставі аналізу стану умов праці на шахтах та заходів щодо їх поліпшення, перспектив розвитку шахтного фонду та відповідних змін умов праці визначено перспективи розвитку вугільної промисловості з позицій зменшення ризику втрати здоров'я і працездатності працюючих. Розроблено методологічні основи створення дієвої системи соціального забезпечення з акцентом на підсистему соціального забезпечення постраждалих на виробництві. Розвинуто теорію компенсаційних відносин у вугільній промисловості, розроблено пропозиції щодо програмування в системі інноваційного менеджменту комплексу заходів з усунення та компенсації несприятливих умов праці та організації контролю й обліку програмних рішень у галузі безпеки зі створенням для цього служби менеджменту безпеки.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування і нове вирішення комплексної науково-прикладної проблеми підвищення ефективності виробництва у вугільній промисловості на основі взаємозалежного врахування економічних, соціальних і технічних факторів.
Основні наукові і прикладні результати роботи полягають у такому.
1. Виявлено загострення соціальних проблем як у регіонах, так і в промисловості, що стосуються зниження рівня доходів, великої диференціації заробітної плати, погіршення структури кадрів, зростання безробіття, зниження рівня життя. Багато проблем у галузі соціального захисту працівників викликають процеси реструктуризації у вугільній промисловості, пов’язані із закриттям шахт.
2. Аналіз зміни ролі і функцій держави, профспілок і роботодавців в історичному аспекті дозволив виявити особливості, притаманні вугільній промисловості: а) праця відрізняється стійким ризиком, якого цілком уникнути неможливо; б) видобуток вугілля відбувається в умовах виснаження надр і поглиблення шахт; в) у доступній для огляду перспективі гідної альтернативи для заміни вугілля на інші енергоносії немає; г) проблеми ризику і його компенсації у вугільній промисловості дуже актуальні як у теоретичному, так і в прикладному аспекті.
3. Визначено, що ризикові умови праці підвищують вартість застосування робочої сили: застосування низької за вартістю (низькокваліфікованої) робочої сили в шкідливих і небезпечних для життя умовах праці стає дорогим. В інших галузях діяльності ризики наділено властивістю суперечливості й альтернативності, тобто припускають можливість вибору. У вугільній промисловості ризик заданий об'єктивно природними умовами, збільшується технічними факторами, що виключає можливість вибору і підсилює значущість компенсаційних механізмів.
4. Аргументовано, що однією з можливостей вирішення економічних і соціальних проблем вуглевидобутку є перерозподіл результатів діяльності усередині паливної промисловості, куди крім вугільної входять нафтовидобуток, нафтопереробка і газова промисловість, що мають колосальні розбіжності в рівні рентабельності та заробітної плати. Використання державою рентних механізмів дозволить здійснювати міжгалузеві перерозподіли, що необхідно як з погляду доцільності економічної підтримки вуглевидобутку, так і формування соціально орієнтованої системи державного управління.
5. Аргументовано, що діючі системи управлінського, статистичного і бухгалтерського обліку не повною мірою задовольняють вимоги соціального управління, у зв'язку з чим необхідна організація соціального моніторингу трудових і працеохоронних відносин. Індикаторами такого моніторингу повинні стати рівень заробітної плати, коефіцієнти частоти і тяжкості травматизму, забезпеченість засобами захисту, рівень важкої ручної праці.
6. Обґрунтовано, що диференціація умов видобутку вугілля обумовлює широкий діапазон собівартості, заробітної плати і конкурентоспроможності шахт. Є причини, які призводять до падіння престижності шахтарської праці, старіння кадрів. Необхідне посилення державного регулювання заробітної плати, підвищення заробітної плати не тільки за рахунок внутрішніх джерел і державної фінансової підтримки, але і забезпечення паритету цін на вугільну продукцію з цінами і тарифами вуглеспоживчих підприємств, що створить матеріальну основу для вирішення соціальних проблем, і в тому числі безпеки праці.
7. Виявлено, що будь-яка людська діяльність, а особливо у вугільних шахтах, потенційно небезпечна, тому досягти абсолютної безпеки практично неможливо. Основним підходом до вирішення проблем безпеки людини і навколишнього середовища є передбачення і попередження.
Об'єкт дослідження безпеки - це система підприємство - середовище”. Підсистемами цієї системи є техніка безпеки як комплекс організаційних заходів і технічних засобів, що попереджують з певною імовірністю вплив на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих факторів, і людина - як вірогідний елемент системи, функціонування якого визначається різними факторами зовнішнього середовища. У процесі взаємодії підсистем збиток виступає побічним результатом і спостерігається як постійно - внаслідок недосконалої техніки і технології, так і епізодично - внаслідок нещасних випадків, аварій і катастроф.
8. На прикладі аварійності на вугільних підприємствах розглянуто методологічні підходи до визначення розмірів матеріального і соціального збитку, оцінки заходів щодо запобігання і скорочення числа аварій, їхньої ефективності, основою якої є прогнози величини витрат. Для розробки стратегії і тактики дій у галузі безпеки витрати на попередження аварій повинні зіставлятися з інвестиціями в протиаварійні заходи.
9. Встановлено за допомогою методів математичного моделювання залежність рівня втрати працездатності від гірничотехнічних показників шахт. З використанням одержаних моделей виконано прогноз динаміки груп ризику по травматизму і захворюваності на період розвитку вугільної промисловості України до 2010 р. для шахт небезпечних і не небезпечних по раптових викидах вугілля і газу.
10. Розраховано економічну оцінку екзогенної пожежонебезпеки на шахтах, що складає від 71 до 76 тис. грн. при використанні електроенергії та від 2,8 до 14,35 тис. грн. при використанні пневмоенергії. В економічних втратах від вибухів метану і пилу істотну частину складають втрати від травматизму.
11. Обґрунтовано, що фактори виробництва у вугільних шахтах, які впливають на рівень втрати працездатності, мають пряму й опосередковану дію. До перших відносяться потужність пласту, температурний режим, пилоподавлення, газовиділення, довжина і стан гірничих виробок, водопритоки; до других - обсяг видобутку вугілля, технічний прогрес, продуктивність праці.
12. Визначено прогнозні дані виплат за новими регресними позовами, що складуть у 2005 р. 27,5 млн. грн., 2010 р. - 22 млн. грн. Ці суми є значними для вугільної промисловості, тому необхідний пошук джерел фінансування і розробка механізму виплат з метою одержання додаткових коштів для підвищення рівня безпеки, доведено можливість використання вуглеводневих газів, сірки, германієвого концентрату, відвалів шахтної породи, відходів вуглезбагачення.
13. Обґрунтовано, що економічна оцінка ступеня ризику не збільшує вартість робочої сили, але збільшує оцінку залучення людини до праці в умовах ризику. Економічна мотивація забезпечується підвищеною заробітною платою і гарантованою компенсацією негативних наслідків ризику.
14. Розроблено програмний підхід до управління безпекою й охороною праці на виробництві, який повинен супроводжуватися економіко-фінансовими розрахунками й обґрунтуваннями. Його доцільно організувати в системі інноваційного менеджменту на вугільному підприємстві, а відповідні заходи включати в довгострокові програми техніко-економічного розвитку. Визначено, що економічними питаннями програмного забезпечення безпеки повинна займатися служба менеджменту безпеки, що володіє питаннями інформаційного, планового, облікового, контрольного й інших напрямків організаційно-економічної діяльності підприємства.