Джеломанова Світлана Олексіївна. Аутоімунні механізми ретардації плода (прогнозування, профілактика та лікування)

Короткий опис

Джеломанова Світлана Олексіївна. Аутоімунні механізми ретардації плода (прогнозування, профілактика та лікування): дисертація канд. мед. наук: 14.01.01 / Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. - К., 2003

Джеломанова С.О. Аутоімунні механізми ретардації плода (прогнозування, профілактика та лікування). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 акушерство та гінекологія. Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності існуючих лікувально-профілактичних заходів у вагітних із ретардацією плода (РП) з метою зниження перинатальної патології.
Проведено ретро- і проспективний аналіз соматичного та акушерсько-гінекологічного анамнезу у 103 вагітних із РП. Визначено й обгрунтовано чинники, що впливають на розвиток РП, а також розроблено програму прогнозування цього ускладнення вагітності. Вивчені клінічні, імунологічні, гемостазіологічні особливості перебігу вагітності й пологів, стан плода та новонароджених у жінок із РП.
На основі комплексного визначення системних змін в організмі матері та фето-плацентарного комплексу доведено, що вагому роль у розвитку РП відіграє аутоімунний процес. Вперше встановлені імунологічні маркери загрози розвитку РП вивчена залежність ступеня тяжкості гіпотрофії від рівня антифосфоліпідних антитіл та активності патологічного процесу. Розроблено алгоритм обстеження вагітних із РП.
Створений та впроваджений комплекс профілактичних та лікувальних заходів, що включає рео-, імунокорекцію, еферентні методи та дозволяє знизити питому вагу ускладнень вагітності, перинатальної захворюваності та смертності.

У дисертації на підставі вивчення особливостей імунологічного, гемостазіологічного, гормонального стану вагітних із РП наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі сучасного акушерства запропоновані фактори ризику, розроблені та впроваджені в практику заходи профілактики та лікування ретардації плоду, що обумовлена наявністю аутоімунного процесу у вагітних з обтяженим акушерсько-гінекологічним і соматичним анамнезом.

У 36,1% вагітних з обтяженим акушерсько-гінекологічним та соматичним анамнезом виникає ретардація плода обумовлена наявністю аутоімунного процесу з підвищеним титром антифосфоліпідних антитіл та антитіл до2-ГП-1. Основними чинниками, які сприяють виникненню ретардації плода аутоімунного генезу є: хронічна інфекція (бактеріальна 68,2%, вірусна 31,0%), захворювання серцево-судинної (61,2%) та сечостатевої систем (34,2%).
У жінок із ретардацією плода та підвищеним титром антифосфоліпідних антитіл перебіг вагітності характеризується високою частотою гестозу блювоти вагітних (41,8%), загрози переривання вагітності (88,3%), раннім розвитком прееклампсії (50,5%), фетоплацентарної недостатності (майже у всіх пацієнток).
Існує кореляційний зв'язок між ступенем тяжкості ретардації плода та маркерами аутоімунного процесу (антифосфоліпідних антитіл та антитіл до2-ГП-1: r=0,39 і r=0,61 відповідно). Виявлення антитіл до комплексу фосфоліпідів,2-ГП-1 та гемостазіологічних показників є особливо значущим для прогнозування розвитку ретардації плода та перинатальних втрат.
Етапність розвитку гемостазіологічних проявів у вагітних із ретардацією плода аутоімунного генезу підтверджена виявленням прогресування гіперагрегації тромбоцитів, гіперкоагуляції у плазмовій ланці та наявністю патологічних маркерів ДВЗ-синдрому.
Ефективність диференційованої терапії, заснованої на діагностиці рівнів імунологічних маркерів та гемостазіограми, визначається обґрунтованим вибором препаратів, що пригнічують аутоімунний процес, у комплексі з імунокоректорами та еферентними методами, а також антиагрегантів і антикоагулянтів.
Патогенетична терапія у вагітних з ретардацією плода і підвищеним рівнем антифосфоліпідних антитіл та виразними клініко-гемостазіологічними порушеннями дозволяє купірувати клінічні ознаки загрози переривання вагітності (51,2%), забезпечити позитивну динаміку показників матково-плацентарного кровотоку (59,3%), запобігти втратам плода (12%), знизити частоту передчасних пологів (40,5%), прееклампсії (19,2%), а також частоту інфекційно-запальних захворювань, асфіксії, порушень мозкового кровообігу, синдрому дихальних розладів у новонароджених.